Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
Государственная комплексная программа развития регионов, малых и средних городских поселений Республики Беларусь на 2007 – 2010 годы (далее – Комплек...полностью>>
'Рабочая программа'
Методы обеспечения качества машиностроительной продукции→Моделирование процессов и систем→Методология научных исследований в машиностроении→Надежност...полностью>>
'Документ'
Введение стандарта начального образования предъявляет определенные требования к проверке результатов обучения, которая должна установить готовность у...полностью>>
'Тезисы'
Совещание проводится по результатам исследований по программам Международного полярного года, полученным в рамках: Целевой научно-технической програм...полностью>>

Міністерство освіти І науки україни мелітопольський державний педагогічний університет імені богдана хмельницького

Главная > Навчально-методичний посібник
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Предметом історії педагогіки як галузі педагогічного знання є:

закономірності розвитку уявлень про педагогічну реальність, різнобічні характеристики визначних осіб минулого, що займалися питаннями педагогіки, вивчення мотивів та наслідків їхніх дій; характеристика педагогічних теорій та концепцій.

Зміст дисципліни розкривають три наступних блоки:

- теоретичний – історія педагогіки як одна з найважливіших спеціальних дисциплін, що забезпечує популяризацію педагогічних знань; предмет історії педагогіки, його основні терміни і поняття; основні наукові школи, теорії, концепції, дискусійні проблеми, тенденції розвитку;

- практичний – оволодіння навичками і методами наукової полеміки, логіки і культури мислення, вміння аргументовано, переконливо викладати власні погляди; відстоювати власну позицію; самостійна підготовка реферативних повідомлень; наукових доповідей і виступів з актуальних проблем історії педагогіки;

- самостійна робота – вміння працювати з різними джерелами, в тому числі з першоджерелами, періодичними виданнями, документами, здійснювати пошук історичної інформації з відповідної проблематики, систематизувати, аналізувати й удосконалювати матеріал.

Освітнє, професійне і виховне значення вузівського курсу «Історія педагогіки» у вищих навчальних закладах в підготовці майбутніх вчителів-вихователів полягає в тому, що цей предмет:

- формує систему знань студентів у професійно важливій для них галузі знань;

- гарантує базову підготовку майбутніх вчителів;

- забезпечує формування власних поглядів і переконань в галузі обраної ними професії; дозволяє поглибити власні знання, удосконалити професійно-важливі уміння і навички.

- розширює кругозір студентів, допомагає збагнути головну сутність і способи розв’язання сучасних проблем своєї професії і вдало визначити майбутні перспективи.

2. РОЗДІЛИ ТА ТЕМИ ЗАНЯТЬ

Розділ 1. ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Змістовий модуль 1

1.1. Предмет, завдання і методи історії педагогіки. Виховання в первісному суспільстві, Стародавньому світі і в античну епоху

План

  1. Предмет і головні завдання історії педагогіки як науки і навчальної дисципліни.

  2. Основні методи досліджень в історії педагогіки. Джерела історичної педагогіки.

  3. Виховання в первісному суспільстві.

  4. Школа і виховання в Стародавньому світі.

  5. Виховання і педагогічна думка в античному світі.

Рекомендована література:

Основна: 7, 13, 14, 19, 21.

Додаткова: 2, 3, 7, 16, 32, 41, 47, 50.

Перші два питання теми «Предмет, завдання і методи історії педагогіки. Виховання в первісному суспільстві, Стародавньому світі і в античну епоху» мають загальний характер. Вони визначають завдання історії педагогіки як науки і як навчальної дисципліни, її наукове, пізнавальне, прогностичне значення, а також є проблемно-концептуальними як самі по собі, так і у відношенні до усього курсу. Студент повинен чітко розібратися в таких поняттях: предмет, завдання, методи, головні категорії історії педагогіки, джерела дослідження історико-педагогічної науки, а також меті вивчення цієї навчальної дисципліни. Адже знання і глибоке розуміння методології історії педагогіки важливо не тільки для дослідників, але й для вчителів. Підготовленість учителя в галузі методології дає йому можливість успішно аналізувати історико-педагогічні явища.

Вивчення першої теми передбачає одночасно кілька завдань. Окрім методологічних, пізнавальних характеристик виховання епохи необхідно засвоїти і згадати вже знайомі із суміжних дисциплін основні поняття, які стануть основоположними при розгляді даного і наступного матеріалу.

Особливу увагу необхідно приділити зв’язку історії педагогіки з іншими науками.

При вивченні теми важливо звернути увагу на основні теорії походження виховання (еволюційно-біологічну, психологічну, релігійну і трудову). З’ясувати, що стало поштовхом до виникнення виховання в людському суспільстві. Доречно простежити особливості розвитку виховання в період первісного ладу, поділяючи його на три етапи: первісне стадо, родова община та розклад первісного ладу. Проаналізувати умови, завдяки яким виховання як суспільне явище пройшло шлях від стихійного й обмеженого за своїм змістом і методикою до спеціально організованих форм інтелектуальної підготовки підростаючого покоління.

Досліджуючи особливості виховання та навчальної практики у країнах Стародавнього Сходу (умовна назва країн, які існували у IV-І тисячоліттях до н.е. на території Південної Азії і частково у Північній Африці) слід пам’ятати, що на цій території виховання підростаючого покоління вже чітко виділяється як самостійна соціальна функція суспільства. Його найголовнішою його ознакою у цей період була поява спеціальних навчально-виховних закладів – шкіл, де відбувалося систематичне навчання дітей. Навчання з цього часу стає основною, але не єдиною, стороною виховання.

Розглядаючи даний матеріал, студенти повинні звернути увагу на такі ключові моменти:

  • встановлення традицій сімейного виховання (літературні пам’ятки);

  • зародження нових способів соціалізації молоді (спеціальна підготовки жерців, воїнів, чиновників);

  • виникнення і розвиток писемності і пов’язаного з ним запровадження шкіл (виникнення професії вчителя, характер шкільництва зорієнтований на жорстоку дисципліну, застосування покарань).

Цікавий в даному аспекті матеріал містять відомості про виховання і школу, педагогічну думку у Стародавній Індії, Древній Месопотамії, а також Древньому Китаї (проаналізувати погляди Конфуція на вихо- вання).

Аналіз виховання й шкільної освіти в античному світі слід розпочати з держав Стародавньої Греції, економічний і культурний розквіт яких датується VI – IV ст. до н.е. В першу чергу студенти повинні розглянути особливості спартанської і афінської виховних систем (витоки ідеї гармонійно розвиненої особистості, принцип агоністики, платні заклади: мусичні школи і гімнастичні (палестри); гімнасії і ефебії як суспільні навчальні заклади). По-друге, обов’язково слід проаналізувати і виділити спільні і відмінні риси цих систем. Звернути увагу на зміст навчання в школах Стародавньої Греції (предмети: читання, письмо, співи; використання абаки, стила; терміни навчання).

Важливе значення має освіта епохи еллінізму (період з ІV ст. до н.е. (з часу походів О.Македонського) до І ст. до н.е.). Необхідно відзначити роль навчальних дисциплін (граматика, діалектика, риторика а також арифметика, геометрія, астрономія, музика), що пізніше будуть оформлені у «сім вільних мистецтв», які стануть основою змісту підвищеної (середньої) освіти для усього європейського середньовіччя.

У своїй роботі над темою студенти повинні з’ясувати особливості зародження педагогічної теорії у філософських ученнях давньогрецьких мислителів (педагогічні ідеї Сократа («маєвтика», сократичний метод викладу); педагогічна діяльність Платона (заснування ним Академії, його погляди на виховання, принцип «виховуючого навчання»); педагогічна діяльність Арістотеля (заснування Лікею, його принцип піклування про «всі три види людської душі»)). Було б доречно прочитати одну з праць Платона або Арістотеля.

Продовжити аналіз виховання й шкільної освіти в античному світі слід із Стародавнього Риму, історія якого ділиться на два відмінних один від одного періоди: республіканський період (VI-I ст. до н.е.); період Римської імперії (30 р до н.е. – 476 р. н.е.). В цьому аспекті доречно проаналізувати вплив давньогрецьких зразків освіти на організацію навчання у Римі, а також самобутність – у пріоритеті принципу «корисності», практичної спрямованості освіти. Розглянути структуру системи навчання (тривіальні школи, граматичні школи, легіони, риторичні школи). Давньоримську теоретичну педагогіку розглядати слід у контексті діяльності Катона Старшого, Цицерона, а також Марка Фабія Квінтіліана (основоположник педагогічної літератури). Прочитати фрагмент роботи М.Ф.Квінтіліана «Про виховання оратора».

Окрім зазначеної літератури студенти можуть скористатися широким спектром науково-популярної і художньої літератури, що зробить матеріал більш ілюстративним і дохідливим.

1.2. Просвіта і педагогічна думка у Візантії

План

  1. Основні етапи розвитку культури і просвіти у Візантії.

  2. Виховання і освіта у Візантії.

  3. Педагогічна думка у Візантії.

  4. Візантійський вплив на подальший розвиток просвіти.

Рекомендована література:

Основна: 7, 9, 14.

Додаткова: 2, 3, 16, 32, 55.

При вивченні цієї теми студенти повинні знати, що Візантійська імперія проіснувала з 395 по 1453 рр. Вона склалася при розпаді Римської імперії в її східній частині, яка охоплювала Балканський півострів, Малу Азію, Південно-Східне Середземномор’я. Центром нової імперії, яка була заснована римським імператором Костянтином (ок. 285-337), стало місто Константинополь на місці давнього міста Візантій, з чим і пов’язано виникнення самого поняття Візантійська імперія або Візантія.

Історичні дані свідчать, що за рівнем освіти її населення до ХІІІ – ХІV ст. значно випереджала середньовічні західноєвропейські держави. І у зв’язку із своїм серединним положенням між Сходом і Заходом, Візантія була нібито зв’язуючою ланкою між культурами Європи і Близького Сходу.

Розглядати цю тему необхідно спочатку із з’ясування основних етапів розвитку культури і просвіти у Візантії. Студенти повинні відзначити характерні риси виховання й навчання на кожному з етапів розвитку, високий соціальний статус освіти і освіченості протягом усієї історії Візантії. Необхідно проаналізувати роль у розвитку освіти і школи імператора Костянтина VІІ Багрянородного (905-959), за наказом і при безпосередній участі якого відкривались нові навчальні заклади і створювалися праці енциклопедичного характеру з самих різних галузей знання – філософії, історії, логіки тощо.

В процесі роботи над темою студенти повинні виявити основні фактори, які сприяли тому, що освіта у візантійському суспільстві протягом тисячоліття була найбільш передовою.

У зв’язку з тим, що характерною рисою Візантійської цивілізації було створення вищого ступеню навчання. Слід зупинитися на вивченні досвіду, заснованої в Константинополі вищої школи «Аудиторіуму».

Ретельну роботу повинні здійснити студенти по вивченню педагогічної думки у Візантії, яка представлена іменами Григорія Богослова (бл.330 - бл.390), Василія Кесарійського (330-379), Григорія Нисського (бл.335 - бл.394), Іоанна Златоуста (бл.344 - бл.407), Іоанна Дамаскіна (бл.675 - 753), патріарха Фотія (бл.810-890), Сімеона Богослова (949-1022), Михайла Пселла (1018 - бл.1078) та інших.

Ознайомлення з практикою освіти і педагогічною думкою Візантії слід завершити з’ясуванням Візантійського впливу на подальший розвиток світової культури, а також освіти. Позитивним є той факт, що й після 1453 р., коли сама імперія фактично перестала існувати, візантійська освітня традиція не переривається. Студенти повинні проаналізувати цей вплив на кавказькі регіони (Грузію, Вірменію), Арабський Халіфат, Персію, слов’янські країни, західноєвропейські країни.

1.3. Виховання і школа епох Середньовіччя та Відродження

План

  1. Особливості освітньо-виховної практики та педагогічної думки в епоху Середньовіччя.

  2. Виникнення університетів.

  3. Школа у Європі в епоху Відродження.

  4. Педагогічна думка в епоху Відродження (Еразм Роттердамський, Франсуа Рабле, Мішель Монтень, Томас Мор, Томмазо Кампанелла).

  5. Реформація і її вплив на освіту і виховання.

Рекомендована література:

Основна: 7, 9, 13, 14, 19, 21.

Додаткова: 3, 10, 16, 40, 45.

Вивчення теми «Виховання і школа епох Середньовіччя та Відродження» слід розпочинати із з’ясування історичних рамок та характеристики трьох основних періодів Середньовіччя (V-X – раннє середньовіччя, XI-XIII – розвинуте або «високе» середньовіччя і XIV-XVI – пізнє середньовіччя або епоха Відродження). З історії студентам відомий той факт, що від часів Римської імперії епоха унаслідувала християнську релігію в її західному різновиді відомому як католицизм (з 1054 р.). Християнська церква стала головною ідеологічною силою, яка визначала весь розвиток культури і освіти в цю епоху. В основу релігійної ідеології було покладено розроблену церквою аскетичну доктрину, яка вчила байдуже ставитися до мирських благ і проявляти покірливість земній владі. Церква категорично заперечувала майже всю спадщину античної культури, крім латинської мови.

Всі ці факти слід враховувати при вивченні особливостей розвитку школи, виховання і педагогічної думки в цей період.

Студенти повинні розібратися в основних типах виховання і освіти:

  • найпоширеніше церковне виховання (монастирські, соборні (або кафедральні) та парафіяльні школи);

  • лицарське виховання (призначене для дітей світських феодалів);

  • міське (бюргерське) (з’явилося у Х-ХІ ст. у зв’язку із збільшенням міст і розвитком торгівлі та появою нового соціального стану – городян (бюргерів));

  • практичне (призначене для бідного населення).

Окремим було виховання жінок. Студентам необхідно проаналізувати яке виховання й освіту отримували дівчата в залежності від їхньої приналежності до того чи іншого стану.

Для того, щоб краще розібратися в основних типах шкіл середньовіччя можна скласти для себе таку таблицю:

Типи шкіл

Час виникнення

Зміст виховання і навчання

На окрему увагу заслуговує така система мислення в середньо- вічній філософії як «схоластика», представники якої ставили своїм завданням представити у вигляді наукоподібної системи релігійне вчення і обґрунтувати його посиланнями на авторитет батьків церкви та на священне письмо. Зародилася у ХІ ст. і систематизувалася у науку у ХІІ – ХІІІ століттях. Студенти повинні розібратися в тому, що послужило поштовхом до її виникнення, проаналізувати її вплив на зміст і методику навчання, відзначити її негативні і позитивні риси, якщо такі є. З’ясувати, яку роль відіграла в цьому система Фоми Аквінського.

Слід виділити питання про педагогічну думку в зазначений період (епос «Трістан і Ізольда», «Про настанови синам правителів і шляхетних людей», «Дидаскаліон»).

Далі необхідно розглянути особливості розвитку університетської освіти в епоху Середньовіччя. Визначити передумови виникнення університетів в Болоньї (1158 р., Італія), Оксфорді (1168 р., Англія), Кембриджі (1209 р., Англія), Парижі (1253 р., Франція), Празі (1348 р., Чехія), Кракові (1364 р., Польща) та ін. Проаналізувати зміст навчання в цих закладах, їх структуру, а також їх подальшу еволюцію в Європі.

Цікавим, насиченим культурними подіями, високим підйомом у науці, літературі, мистецтві був третій період Середньовіччя – епоха Відродження. Це питання не представляє великих труднощів для засвоєння. Але все ж таки хотілося б зупинитися на деяких ключових моментах.

Студенти повинні звернути увагу на те, що розвиток виробництва та розпад феодалізму в країнах Західної та Центральної Європи в XIV – XVI ст. зумовили розквіт науки, техніки, культури і мистецтва. Європейське Відродження почалося в Італії у ХІV ст., а звідти перейшло до Франції і в інші країни. Ця епоха усвідомлювалась як звільнення від впливу церкви, розрив з середньовічним релігійно-схоластичним світоглядом та звернення поглядів до античної культури. Звідси і назва: «Відродження», «Ренесанс».

Характерною її рисою є гуманізм, який підносить людину в суспільстві, бореться проти її приниження. В цьому аспекті для педагогів важливим є аналіз ідей гуманізму, які проникають в тогочасну педагогіку (гуманістична педагогіка). Студенти повинні з’ясувати, як відобразилася педагогіка гуманізму на освітньо-виховній практиці.

Гуманістична педагогіка характеризується повагою до дітей, запереченням фізичних покарань, прагненням до удосконалення здібностей дітей. Гуманісти значної уваги надавали фізичному та естетичному вихованню дітей, вивченню рідної, грецької й латинської мов, математики, астрономії, механіки, природознавства, географії, літератури, мистецтва. Вони вважали, що в процесі навчання і виховання діти повинні активно мислити, самостійно пізнавати навколишній світ, а в тому навчально-виховний процес треба зробити привабливим для них, широко використовувати наочність, проводити прогулянки, екскурсії. Діти повинні навчатися рідною мовою, жінки мають право навчатися в різних типах шкіл.

Для глибшого розуміння процесів, що відбувалися в цей період, а також поглядів педагогів-гуманістів студентам можна рекомендувати прочитати праці Е.Роттердамського («Похвала глупоті»), Ф.Рабле («Гаргантюа і Пантагрюель»), М.Монтеня («Досліди»), Т.Мора («Утопія»), Т.Кампанелли («Місто Сонця»).

Італійський педагог Вітторіно де Фельтре (1378-1446) створив школу «Будинок радості», якою уславився як «батько гуманності» і як перший учитель нового типу. Він першим втілив ідею школи на природі, про яку згодом говорили і мріяли багато педагогів. Школа була розташована на березі мальовничого озера, серед алей і фонтанів. Стіни палацу прикрашали фрески із зображенням дітей. Тут виховувалися діти вищої аристократії. Велика увага приділялася фізичному та розумовому вихованню (вивчали грецьку мову та літературу, математику, астрономію, природознавство, логіку, метафізику, музику, живопис).

У школі не було тілесних покарань. Виховання здійснювалося на особистому прикладі вихователів і наглядом за дітьми.

У творі «Золота книга про найкращий лад і про новий острів Утопія» англійський соціаліст-утопіст Томас Мор (1478-1535) обстоює необхідність надання всім громадянам можливості «духовної свободи і освіти». Критикуючи економічний і політичний лад Англії, змалював картину виховання, освіти дітей та молоді на фантастичному острові Утопія. Тут усі люди працюють. Держава піклується про освіту і виховання громадян, які навчаються рідною мовою, вивчають арифметику, геометрію, природознавство, астрономію, діалектику, музику. Вчителі використовують наочні посібники. Велика увага приділяється фізичному вихованню, гімнастичним та військовим вправам.

Діти працюють разом з дорослими, опановують землеробство, ремесла. Дорослі мають можливість займатися самоосвітою, до їхніх послуг бібліотеки та музеї. Чоловіки і жінки мають рівні права й можливості для здобуття освіти. Таким чином, Мор проголосив принцип загального навчання, вимагав однакової освіти для чоловіків і жінок, самоосвіти дорослих, спробував усунути суперечність між фізичною і розумовою працею.

Французький мислитель-гуманіст, представник філософського скептицизму Мішель Монтень (1553-1592) у творі «Досліди» виступав проти схоластичного зубріння у навчанні, пропанував розвивати у дітей критичне мислення, обґрунтував необхідність їх всебічного розвитку. Особливу роль відводив моральному вихованню, яке слід здійснювати не моральними повчаннями, а прикладом і моральним вправлянням. Вважав, що молода людина повинна рости фізично здоровою, загартованою, вміти володіти зброєю. Освіта, на думку Монтеня, має поєднувати принцип свободи (учень мусить сам просівати крізь сито власного розуму все, що йому викладають), принцип чуйності та відповідності (слід зважати на душевні й розумові нахили дитини, дати їй можливість висловитися, спрямовуючи і виправляючи її), підтверджувати навички освіти практичною діяльністю, а результати навчання – своїм життям.

Французький письменник Франсуа Рабле (1494-1553) у романі «Гаргантюа і Пантагрюель» гостро критикував схоластичне виховання дітей і молоді, прагнув показати яким має бути гуманістичне виховання на відміну від зубрячки і схоластики, що панували в тогочасних школах. Він пропонував будувати навчання на зацікавленості дитини навколишнім середовищем. Вивчення дітьми природи під час прогулянок, бесіди про предмети, що їх оточують, відвідування майстерень та ознайомлення з трудовою діяльністю дітей – усе це, на думку Рабле, поглиблює знання дитини, розвиває її мислення та активність. За такої системи навчання зникає потреба у зубрінні і тяжких покараннях. Він пропонував широку програму навчання.

Серед тогочасних мислителів вирізняється Еразм Роттердамський (1469-1536) – відомий нідерландський письменник, педагог, один з видатних гуманістів епохи Відродження. У своїх памфлетах «Похвала глупоті» та «Розмови запросто» гостро висміює середньовічні школи і виховання, католицьке духівництво, критикує схоластику, формалізм у навчанні, паличну дисципліну і брутальність вчителів. Навчання, на його думку, має бути легким, приємним, ураховувати інтереси дітей, розвивати їхню активність і самостійність. Його книга «Молодим дітям наука» містить до 600 правил, важливих для юнацтва (наприклад, «не будь надмірно цікавим до чужих справ»).

Італійський мислитель Томмазо Кампанелла (1568-1639) у творі «Місто Сонця» у фантастичній формі показав життя людей в соціалістичній державі, верховним керівником якої є вчений – «Сонце» (метафізик). Його помічники – «Мон» (могутність), «Сін» (мудрість), «Мор» (любов) керують обороною, економікою, наукою, мистецтвом, сімейно-побутовими справами. Усі громадяни працюють, займаються самоосвітою, відвідують бібліотеки, музеї, картинні галереї. Освіта і виховання зосереджені в руках верховного правителя та його помічників. Діти виховуються у спеціальних групах під керівництвом нянь-виховательок, у школах вивчають науки рідною мовою, займаються гімнастичними вправами (ігри, біг, метання диска), працюють у майстернях (взуттєвій, ковальській, столярній, художній), у полі, на городі. На думку Кампанелли, навчання і виховання мають бути такими, щоб із шкіл не виходили «дармоїди і злодії».

Завершити вивчення теми слід з’ясуванням особливостей соціально-політичного руху у багатьох країнах Західної Європи, який отримав назву – Реформації і впливу його на розвитку освіти і виховання підростаючого покоління. Необхідно також проаналізувати так звану Контрреформацію, яка була не тільки католицькою реакцією на реформаторський релігійний рух, але й протистояла гуманістичній культурі; формування єзуїтської системи виховання.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки України (17)

    Документ
    Дисципліна “Загальні основи педагогіки” передбачає опанування майбутніми вчителями досягнень цивілізації в галузі педагогічної науки з урахуванням надбань української педагогічної думки та шкільної практики, багатовікових педагогічних
  2. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (1)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних
  3. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (2)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних
  4. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (3)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних
  5. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (4)

    Документ
    Просимо оргкомітети з проведення зазначених заходів підготувати у місячний строк після їх проведення (звіт за формою, програму, рішення конференції, збірник доповідей) та надіслати їх до Державної наукової установи «Інститут інноваційних

Другие похожие документы..