Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Материалы для подготовки'
Политология – наука о политике. Существует два уровня политологии: теоретический и прикладной. Субъекты политологии – те, кто изучает политологию: уч...полностью>>
'Документ'
принимая во внимание принципы, закрепленные в основных документах Организации Объединенных Наций по правам человека, в частности во Всеобщей декларац...полностью>>
'Документ'
Палата имеет соглашение о сотрудничестве с Торговой палатой США, подписанное 16 июня 1992 года, в рамках которого осуществляются периодические контак...полностью>>
'Документ'
Данный текст представляет из себя проверенный, заново отредактированный и исправленный, общий (но весьма информативный) обзор Адвайта-Веданты Шанкара...полностью>>

Типологія документа допущено Міністерством культури І мистецтв України як навчальний посібник для студентів інститутів культури Київ Книжкова палата України 1998

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Міністерство культури і мистецтв України

Рівненський державний інститут культури

Г. М. Швецова-Водка

ТИПОЛОГІЯ ДОКУМЕНТА

Допущено

Міністерством культури і мистецтв України

як навчальний посібник

для студентів інститутів культури

Київ

Книжкова палата України

1998

УДК 001.8(075.3)

ББК 73.0(я7)

Ш 35

Автор: Швецова-Водка Галина Миколаївна, проф. Рівненського державного інституту культури, канд. пед. наук, доцент.

Рецензенти: Кулешов Сергій Георгійович, зав. відділу документознавства Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства, доктор історичних наук;

Сенченко Микола Іванович, директор Книжкової палати України, завідувач кафедри документознавства Київського державного університету культури імистецтв, доктор технічних наук, професор.

Рекомендовано до друку Вченою радою Рівненського державного інституту культури (протокол № 8 від 5 травня 1997 року).

Гриф «Допущено Міністерством культури і мистецтв України як навчальний посібник для студентів інститутів культури» наданий наказом Міністерства № 318 від 09.06.97.

Швецова-Водка Г. М.

Типологія документа : навч. посіб. для студентів ін-тів культури / Г. М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. ін-т культури. — К. : Кн. палата України, 1998. — 78 с.

ISBN 966-7308-18-9.

У посібнику висвітлюються питання, що складають теоретичний вступ до навчальної дисципліни «Документознавство»: визначення поняття «документ», класифікація документів, визначення поняття «книга» у співвідношенні з поняттям «документ». Призначається для студентів інститутів культури, що навчаються спеціальностям: «Бібліотекознавство та бібліографія», «Документознавство та інформаційна діяльність».

УДК 001.8(075.3)

ББК 73.0(я7)

ISBN 966-7308-18-9 © Г.М. Швецова-Водка, 1998

ЗМІСТ

Передмова.........................................................................………………...

Розділ 1. Поняття “документ”: історичний розвиток його значень…..

§ 1.1. Походження терміна “документ”...............................…………

§ 1.2. Емпіричні уявлення про документ.............................……..….

§ 1.3. Різні значення поняття "документ”...........................…………

Висновки..........................................................................………….….

Примітки...........................................................................…………….

Схеми ..............................................................................…….………..

Розділ 2. Функціональна сутність поняття “документ”........………..…

§ 2.1. Поняття “інформація”. Теорія інформаційної комунікації.…

§ 2.2. Структура процесу соціальної комунікації................….…..…

§ 2.3. Характеристика “соціальної інформації”. Інформація і знання………………………………………………………….

§ 2.4. Функціональне визначення поняття “документ”.........………

Висновки..........................................................................…….……….

Примітки...........................................................................…………….

Схеми ..............................................................................………….….

Розділ 3. Визначення Документа IV...................................………….…

§ 3.1. Визначення документа в стандартах з діловодства та архівної справи………………………………………………..

§ 3.2. Визначення документа в бібліотекознавстві..............….…….

§ 3.3. Сучасні визначення документа в інформатиці............……….

§ 3.4. Документ IV як “записана інформація” ....................…..…….

§ 3.5. Документ як об’єкт бібліотечної справи ...................………...

Висновки..........................................................................……………..

Примітки..........................................................................……………..

Розділ 4. Класифікація Документа IV.................................…….……….

§ 4.1. Завдання класифікування документів.......................…………

§ 4.2. Класифікація Документа IV за ознаками, що характеризу-ють матеріальний носій документа…………………………..

§ 4.3. Класифікація Документа IV за ознаками, що характери-зують знакову систему запису інформації.………………….

§ 4.4. Класифікація Документа IV за іншими ознаками.......……….

§ 4.4.1. Первинні та вторинні документи……. .........................…….

§ 4.4.2. Опубліковані та неопубліковані документи............………..

§ 4.4.3. Документи-оригінали і копії ...............................…………...

Висновки ............................................................................……….…..

Примітки ............................................................................….………..

Розділ 5. Книга як вид документа ............................................…………

§ 5.1. Різні значення поняття “книга” у порівнянні з класифі-кацією документа....……………………………………….….

§ 5.2. Місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі…………………………………………………………

§ 5.3. Співвідношення книги з документами первісними та архівними………………………………………………………

§ 5.4. Співвідношення понять “документ”, “книга”, “видання”, “твір друку”, “література”, “публікація”..……………….…..

Висновки ........................................................................……………...

Примітки ..........................................................................…………….

Схеми ..............................................................................……….………...

Післямова.........................................................................…………………

Список літератури на допомогу поглибленому вивченню дисципліни

5

6

6

8

9

13

14

15

17

17

19

19

21

23

24

25

27

27

29

30

32

34

36

37

38

38

41

45

48

48

52

55

56

58

59

59

61

63

64

67

68

69

73

74

ПЕРЕДМОВА

У професiйнiй дiяльностi фахiвцiв сфери iнформацiйного обслуговування суспiльства одним з найпоширенiших є поняття “документ”. Про нього йдеться, коли розглядають основнi процеси, з яких складається праця бiблiотекаря, бiблiографа, працiвника науково-iнформацiйної установи, архiву, музею та багатьох iнших.

Визначення та класифiкацiя документiв набувають не тiльки наукового, але й суто практичного значення. Звичайнi, побутовi уявлення про документ i його види виявляються недостатнiми для органiзацiї дiяльностi iнформацiйних установ.

Тому в наш час велике значення надається викладанню загально-професiйної дисциплiни “Документознавство”, здатної забезпечити єднiсть у розв’язаннi багатьох питань, пов’язаних iз визначенням та класифiкацiєю документiв.

Обов’язковою вступною частиною документознавства повинна бути “Типологiя документа”. Типологiя — це “вчення про типи”, а також про визначення головних понять (категорiй), що стосуються документа та його видiв; про рiзнi способи класифiкування документiв; про спiввiдношення мiж рiзними видами документiв та ін. Для бiблiотекознавства i бiблiографознавства важливо також визначити спiввiдношення категорiй “документ” i “книга”, можливостi їх застосування щодо певних явищ, з якими має справу бiблiотекар або бiблiограф.

Посiбник, що пропонується, має завдання бути теоретичним вступом до документознавства i книгознавства, забезпечити єдиний пiдхiд до класифiкацiї документiв взагалi та книг зокрема. Його перевагою є те, що вiн вiдбиває авторську концепцiю, побудовану на власних наукових дослiдженнях і узгоджену з розповсюдженими уявленнями про документ i книгу, а також iз розвiдками рiзних учених, що торкалися проблем документознавства та книгознавства. Сподiваємося, що це дозволить уникнути протирiч мiж окремими роздiлами та положеннями, що трапляються iнколи при некритичному об’єднаннi в навчальному курсi концепцiй рiзних авторiв.

Указанi особливостi даного посiбника наближають його до типу науково-дослiдної лiтератури, яка покликана пiдбивати пiдсумки наукових дослiджень. Проте, враховуючи потребу широкого кола студентiв у посiбнику, призначеному саме для навчання, результати наукового дослiдження викладаються тут у спрощенiй, доступнiй формi.

Змiст посiбника обмежений головними теоретичними питаннями типологiї документа: вiд визначення “документа” — до спiввiдношення поняття “книга” з поняттям “документ”. Безумовно, за межами посiбника залишається безлiч проблем, як теоретичних, так i суто практичних, що стосуються характеристики окремих видiв, типiв, жанрiв документiв. Їх висвiтлення — завдання iнших праць, але наукове пiдгрунтя для таких робiт має дати цей посiбник.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ “ДОКУМЕНТ”: ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ЙОГО ЗНАЧЕНЬ

Поняття “документ” у наш час є найпоширенiшим у науках, що вивчають рiзнi способи зберiгання та передачi в суспiльствi знання (або iнформацiї). Iснує безлiч визначень документа, якi зафiксували певнi уявлення про те, що вiн собою являє.

У даному роздiлi ставляться завдання: виявити iсторичнi коренi термiна “документ” i поступовий розвиток його значень до ХХ ст.; узагальнити наявнi в лiтературi визначення документа; показати спiввiдношення мiж iснуючими в наш час значеннями поняття “документ”.

§ 1.1. Походження термiна “документ”

Сучаснi словники пояснюють, що слово “документ” походить вiд латинського “documentum”, а те, в свою чергу, вiд дiєслова “docere” — “вчити, навчати” [1].

Найбiльш глибоке дослiдження походження термiна “документ” i дальшого розвитку його значень здiйснив польський дослiдник Анджей Сускi [2]. На його думку, коренi цього слова сягають у iндоєвропейську прамову, яка iснувала приблизно за 2 тис. р. до н.е.

Слово “dek” у цiй мовi означало жест простягнутих рук, пов’язаний iз передаванням або прийманням, одержанням чогось.

Нiмецький дослiдник Гельмут Арнтц пояснює, що вiд слова “dek” (або “dec”) походить також число “десять”, тому що на долонях рук — десять пальцiв. Звiдси походить “дека...” як перша частина складних слiв, що означає "десять" (наприклад: “декада” —десять днiв ), або “деци...”, що в складних словах вiдповiдає поняттю “десята частина” (наприклад, “дециметр” — десята частина метра). Внаслiдок чергування голосних “е — о” корiнь “dek (dec)” помiнявся на “doc” у словi “doceo”, що означало “вчу, навчаю”. Вiд нього походить слово “documentum” або “docimentum”, яке означало: “те, що вчить, що є повчальним прикладом, доказом”. Однокорiнними до слова “документ” виявляються слова: “doctrina” — “вчення”, “doctor” — “вчений”. Саме в такому широкому значеннi застосовувалося слово “documentum” з самого початку його вживання, наприклад, у працях Цицерона. Згодом воно набуло юридичного вiдтiнку i почало означати “писемний доказ”; “доказ, почерпнутий iз книг, записiв, офiцiйних актiв” [3].

Близьке до цього пояснення походження розумiння документа як засобу пiдтвердження та свiдчення дав росiйський дослiдник М.А.Комаров. Вiн вважав, що при обміні вiдомостями про певнi подiї люди передавали як пiдтвердження предмети (речi) iз записами про цi подiї, факти, явища. Такi предмети почали називати документами i вважали, що вони виконують функцiї пiдтвердження та свiдчення [4].

Надалi, починаючи з середнiх вiкiв до кiнця ХIХ ст., слово “документ” використовували для позначення будь-якого “писемного свiдчення”. Найбiльш широко термiн “документ” почали застосовувати в юридичних (правових) вiдносинах у значенні “офiцiйний (чи державний) писемний акт, який пiдтверджує встановлення певних вiдносин, що стосуються виникнення, доказу чи виконання прав”. Такий документ (що має юридичне значення) може пiдтверджувати певне правове становище людини, бути засобом доказу в судi, свiдчити про певнi зобов’язання юридичних осiб.

Отже, протягом тривалого iсторичного перiоду, з моменту появи слова “документ” до кiнця ХIХ ст., його значення поступово звужу-валося: вiд будь-якої речi, що могла служити для повчання та свiдчення, до писемного свiдоцтва, що пiдтверджує певнi правовi вiдносини.

У ХХ ст. термiн “документ” набуває найрiзноманiтнiших значень. Серед них i нове широке значення, в якому термiн “документ” почали використовувати засновники “документацiї” як практичної дiяльностi, що забезпечує збереження, пошук i використання документiв з метою видобування iнформацiї, яка мiститься в них, — Поль Отле (1868 — 1944) та Анрi Лафонтен (1854 —1943).

У 1895 р. вони заснували Мiжнародний бiблiографiчний iнститут у Брюселi, який пiзнiше (1931 р.) був перейменований у Мiжнародний iнститут документацiї. За ухвалою Мiжнародного конгресу з доку-ментацiї (Париж, 1937 р.) на базi iнституту була створена Мiжнародна федерацiя з документацiї (МФД), що iснує з 1938 р. до нашого часу (тепер вона називається Мiжнародна федерацiя з iнформацiї та документацiї — МФIД).

У працях Поля Отле термiн “документ” знову почав використовуватися в широкому значеннi, i навiть у бiльш широкому, нiж у його послiдовникiв. П.Отле називав документом будь-який носiй соцiальної iнформацiї, а не тiльки субстанцiальний (речовинний) об’єкт, у якому iнформацiя зафiксована. Наприклад, до документiв, за думкою П.Отле, належали не тiльки рукописи та друкованi видання, але й театральнi вистави, радiо- i телепередачi, тобто найрiзноманiтнiшi засоби передавання iнформацiї.

Найширша дефiнiцiя “документа”, яку дав П.Отле, така: “матерiалiзована пам’ять людства, яка день за днем реєструє факти, iдеї, дiї, почуття, мрiї, що вiдбилися в свiдомостi людини” [5]. Пiзнiше навiть його послiдовники вiдмовилися вiд такого широкого трактування “документа”, але багато думок П.Отле було сприйнято, в тому числi й розумiння документа як засобу передавання iнформацiї в суспiльствi.

§ 1.2. Емпiричнi уявлення про документ

Емпiричнi уявлення — це такi, що виникли як наслiдок або як пiдсумок спостережень, як узагальнення багатьох реальних явищ. Але не як наслiдок теоретичного пiзнання, для якого потрiбнi певнi методологiчнi засади, теорiя, яка б пояснювала смисл та походження явища.

По-перше, документ уявляється як певна рiч, як “матерiальний об’єкт” або “субстанцiальний” (речовинний, на вiдмiну вiд енерге-тичного) НОСIЙ iнфомацiї. Тобто документ — це рiч, яку можна побачити, почути чи вiдчути iншими органами почуттiв.

По-друге, документ — це така рiч, яка має в собi яку-небудь IНФОРМАЦІЮ, тобто документ може щось (певне знання) передати тому, хто буде знайомитися з ним, вивчати його, читати чи iншим чином “споживати iнформацiю”. Документ потрiбний людинi саме для того, щоб ознайомитися з цiєю iнформацiєю.

З iншого боку, документ створюється людиною (точнiше — суспiльством) для того, щоб зберегти певне ЗНАННЯ в часi та передати його iншим людям (споживачам iнформацiї).

Для того, щоб передати iнформацiю за допомогою документа, людина використовує рiзнi засоби. По-перше, вибирає тi матерiальнi об’єкти, речi, що можуть бути “речовинним носiєм” iнформацiї. По-друге, встановлює, яким способом можна “закрiпити iнформацiю” на даному носiї. По-третє, розробляє способи видобування iнформацiї з цього носiя.

Усi цi властивостi документа вiдображаються в його визначеннях. Наприклад, у таких: “документ — матерiальний об’єкт, що мiстить iнформацiю в закрiпленому виглядi” [6]. “Документ — матерiальний об’єкт, що мiстить закрiплену iнформацiю, спецiально призначений для її передачi в просторi та часi i такий, що використовується в суспiльнiй практицi” [7]. “Документ — матерiальний об’єкт, що мiстить iнформацiю в заданому виглядi i спецiально призначений для її розповсюдження в просторi та часi” [8]. “Документ — матерiальний об’єкт, що мiстить закрiплену iнформацiю i спецiально призначений для її передачi та використання” [9]. “Документалiстика тлумачить документ у широкому планi як iнформацiю, що зафiксована на матерiальному носiї...” [10].

Деякi вченi у визначеннях документа пiдкреслювали, що вiн створюється та використовується саме людиною, тобто суспiльством, i тому мiстить не будь-яку iнформацiю, а саме “соцiальну” чи “нооiн-формацiю”. Наприклад: “документ — це будь-який матерiальний носiй, на якому людиною зафiксована (закрiплена) соцiальна iнформацiя” [11]. “... Документом вважається будь-яка зафiксована в просторi та часi нооiнформацiя (iнформацiя, що створена людським розумом; на вiдмiну вiд iнформацiї, зафiксованої в явищах природи, в бiологiї тощо)” [12]. “Документом вважають будь-яку нооiнформацiю (iнформацiю, створену людським розумом, на вiдмiну вiд iнформацiї, зафiксованої в явищах неживої природи або в бiологiї), зафiксовану на спецiальному речовинному носiї з метою її використання, передачi та зберiгання. Форма та спосiб фiксацiї тут припускаються будь-якi, тобто на паперi, плiвцi, у виглядi кодексу, стрiчки, диску тощо” [13].

Безумовно, такi уточнення вiрнi, але насправдi вони нiчого не змiнюють у тих визначеннях документа, що згадані вище, бо в будь-якому випадку малися на увазi саме такi матерiальнi об’єкти, що використовуються для передачi нооiнформацiї (як iнформацiї, доступної тiльки людскому розуму) або “соцiальної iнформацiї”, якщо її розумiти як будь-яку iнформацiю, що створюється та передається в людському суспiльствi.

Поряд з такими визначеннями “документа”, що охоплюють дуже широке коло явищ, iснують iншi тлумачення, якi пов’язують поняття “документ” iз певними обмеженнями щодо його матерiальної форми чи функцiй.

§ 1.3. Рiзнi значення поняття “документ”

Аналiз рiзноманiтної лiтератури, що стосується тлумачення значення поняття документ”, дає можливiсть зробити висновок про те, що для рiзних учених, в рiзних контекстах, у рiзних науках поняття “документ” має рiзний обсяг. “Обсяг поняття”— це “клас узагальнених у поняттi предметiв” [14]. Обсяг поняття взаємопов’язаний iз “змiстом поняття”, тобто “сукупнiстю (звичайно iстотних) ознак, за якими проведено узагальнення i видiлення предметiв у даному поняттi” [15]. Рiзнi значення поняття “документ” мають спiльне пiдгрунтя: вiдношення мiж рiзними його значеннями будуються за “принципом матрьошки” — кожне бiльш широке значення поглинає менш широке (див. схему 1.1).

Щоб довести це, позначимо рiзнi значення поняття “документ” таким чином: Документ I, Документ II, Документ III, Документ IV, Документ V, Документ VI, Документ VII, Документ VIII. Що означають цi поняття?

Документ I — це найбiльш широке значення, що охоплює всi iншi. Це будь-який матерiальний об’єкт, який може бути використаний для передавання iнформацiї в суспiльствi. Для цього вiн тiльки має бути включений у певне зiбрання чи колекцiю. Сюди належать не тiльки писемнi документи чи iншi записанi документи, але й будь-якi речi, предмети, що можуть бути представленi в музеях, на виставках i т.п. В обсяг цього поняття включаються навiть представники живої природи — в тому випадку, коли вони використовуються для передачi знань (iнформацiї) про них. Дефiнiцiю Документа I подала, наприклад, Сюзанна Брiє, колишнiй вiце-президент Мiжнародної федерацiї з документацiї: “будь-яке свiдчення — конкретне чи символiчне, закрiплене чи зареєстроване, що служить для представлення, вiдтворення або доводження певного фiзичного чи iнтелектуального явища” [16]. Вона дала також широко вiдомий коментар до цiєї дефiнiцiї: “Чи є документом зоря? Або камiнь, обточуваний струменями води? Нi. Проте документами є фотографiї та каталоги зiрок, каменi в мiнералогiчному музеї, тварини, що описанi в каталозi та виставленi в зоопарку” [17].

Друге за обсягом поняття значення — Документ II — охоплює також рiзноманiтнi матерiальнi об’єкти, але за вилученням об’єктiв природного походження. Документ II — це предмет матерiальної культури людства або будь-який матерiальний об’єкт так званої “другої природи”, створеної людиною. Це — речi, що свiдчать про розум людини, про рiвень розвитку людської цивiлiзацiї. У такому значеннi використовував поняття “документ”, наприклад, вiдомий нiмецький пропагандист iдей документацiї Отто Франк [18].

Документ III — це матерiальний об’єкт, створений людиною спецiально для передачi iнформацiї в суспiльствi. Iз рiзноманiтних творiв людських рук та мислення до обсягу поняття Документ III належать лише такi, що створювалися саме для передачi певних знань, почуттiв, уявлень людини. Це, крiм рiзноманiтних форм “запису iнформацii”, ще й тривимiрнi твори образотворчого мистецтва (скульптури, архiтектури), а також моделi, макети, муляжі, наочнi посiбники та iншi подiбнi об’єкти.

Документ IV — це матерiальний об’єкт, що являє собою будь-який запис iнформацiї. Запис може бути виконаний будь-яким розробленим людиною способом: словесно-писемним, образотворчо-графiчним, живописним, нотним, картографiчним; записом iнформацiї, призначеним для зчитування електронно-обчислювальною машиною; записом звуку чи зображень, що рухаються. Коротка дефiнiцiя Документа IV формулюється так: “записана iнформацiя”. Саме це значення понятття “документ” було обране як головне в багатьох працях, присвячених iнформацiйнiй дiяльностi. Воно ж було закрiплене в мiжнародному стандартi IСО 5127-83 “Документацiя та iнформацiя. Словник”: “записана iнформацiя, яка може використовуватися як одиниця в документацiйному процесi” [19]. Таке визначення не означає, що документ перестав бути “матерiальним об’єктом”; воно тiльки пiдкреслює, що iнформацiя в такому документi iснує у виглядi запису. В обсяг поняття “Документ IV” не включаються тривимiрнi твори мистецтва та наочнi посiбники, а також iншi твори матерiальної культури та створiння природи.

Саме Документ IV є тим значенням поняття “документ”, що використовується в бiблiотечнiй справi, бiблiографiчнiй, науково-iнфор-мацiйнiй дiяльностi та в архiвнiй справi.

Документ V — це такий запис, що є “залишком” (або результатом) певної людської дiяльностi i свiдчить про неї. До обсягу поняття “Документ V” вiдносять перш за все матерiали дiяльностi державних установ, громадських органiзацiй, посадових осiб, а також iншi документи, що створюються в процесi певної адмiнiстративної чи виробничої дiяльностi. За межами Документа V залишаються такi матерiали, що описують ту дiяльнiсть, яка вивчається, але які створюються поза нею. Таке розумiння “документа” є вiдносним, характерним саме для iсторичної науки.

Обсяг поняття “Документ V” може змiнюватися залежно вiд того, який вид дiяльностi вивчається iсториком. Наприклад, при вивченнi дiяльностi державної установи документами вважаються її плани, звiти, протоколи засiдань тощо, а недокументальними матерiалами — науковi дослiдження про цю установу, публiцистичнi статтi, навчальнi посiбники, спогади, що описують цю дiяльнiсть, і т. п. Але при вивченнi дiяльностi вченого, автора наукових праць, публiцистичних творів та навчальних посібників, саме вони розглядатимуться як документальнi матерiали; при вивченнi дiяльностi письменника такими будуть його твори, що належать до художньої лiтератури i т.п.

Документ VI — це такий запис, що створюється в процесi певної дiяльностi i обов’язково мiстить вiдомостi про юридичнi факти. У такому розумiннi вже не можна називати документами науковi працi чи художнi твори.

Документ VII — це запис про юридичнi факти, який має необхiдний набiр засвiдчень. Наприклад, протокол засiдання, в якому немає пiдписiв головуючого та секретаря, вже не вважається документом у такому розумiннi. Для рiзних видiв документiв (у цьому значеннi) потрiбнi рiзнi форми засвiдчень: пiдписи посадових осiб, печатки, спецiальнi бланки документiв i т.д. Навiть внутрiшня форма запису, наявнiсть i послiдовнiсть певних вiдомостей має певну вагу при визначеннi ступеня “документальностi” таких документiв. Особливостi пiдготовки та оформлення таких документiв вивчають у курсах дiловодства.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Американськафілософія освіти очима українських дослідників матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 22 грудня 2005 р. Полтава 2005

    Документ
    АМЕРИКАНСЬКА ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ ОЧИМА УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 22 грудня 2005 р. – Полтава: ПОІППО, 2005.
  2. Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська юридична академія» кримінальне право україни (1)

    Навчально-методичний посібник
    Посібник надає стислу характеристику тем курсу з Загальної та Особливої частин кримінального права, звертає увагу студентів на основні визначення кримінального права, які мають особливе теоретичне та практичне значення, на деякі дискусійні,
  3. Держава І право: de lege praeteritA, instante, futura міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

    Документ
    Держава і право: de lege praeterita, instante, futura: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 року. – Миколаїв: Іліон, 2009.
  4. Журналістика, філологія та медіаосвіта: у 2 т. Полтава: Освіта, 2009. 436 с

    Документ
    Степаненко М.І. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови, ректор Полтавського державного педагогічного університету імені В.
  5. К.,1998. Державна служба: організаційно-правові основи І шляхи розвитку. К.,1999. Виконавча влада І адміністративне право. К.,2002. Видавничий Дім "Ін-Юре" Київ 2002

    Документ
    У книзі, яка. є черговою публікацією в серії наукових видань "Адмі-ністративно-правова реформа в Україні", висвітлюються науково-теоретичні засади і актуальні проблеми функціонування виконавчої влади та її правового регулювання в Україні.

Другие похожие документы..