Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Лекции'
п.)* Баллы* Проблемно-ориентированные задания (НИРС в рамках дисциплины и др....полностью>>
'Документ'
Ж.-Б. Мольер «Тартюф». Оноре де Бальзак «Гобсек». В.Гюго «Собор Парижской Богоматери». Э.М. Хемингуэй «Старик и море»....полностью>>
'Документ'
Финансовый кризис, разразившийся в США и охвативший в последнее время весь мир, требует от мирового сообщества адекватных действий. Но какие действия...полностью>>
'Документ'
В процессе интерпретации и анализа данных при работе в средах визуализации важную роль играет обеспечение взаимодействия с пользователем, цель которо...полностью>>

Завдання для самостійної роботи з навчальної дисципліни

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗАВДАННЯ

для самостійної роботи з навчальної дисципліни

«Кримінальне право України. Загальна частина»

(дфн, 2 курс, 1потік, групи 1 – 5)

Тема 13. Множинність злочинів

Основні питання - див. Практикум (с.276).

Вирішити задачі: №14(основний варіант, варіант 2) , №15 – див. Практикум (с.281 – 282).

Основні джерела:

1.Шапченко С.Д. Множинність злочинів. Рукопис розділу підручника (див. Додаток до теми 13).

2. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник…/ За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка (видання 2004, 2008 або 2009 р.р.). – Глава ХІІІ «Множинність злочинів».

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2 т. – Т.1 / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка… – К. …, 2009. (Коментар до ст.ст.32 – 35 КК. – С.90 – 101).

Додаткові джерела – див. Практикум (с.33).

Додатково для 1 та 3 груп (викладач – ас. Задоя К.П.) – доповнити вирішення задач № 31, с. 263 (суб’єкти – Швець та Бондар) та № 19, с. 269 (суб’єкти – Федоров, Мороз, Шумарев) обґрунтуванням з точки зору інституту „Множинність злочинів”.

ДОДАТОК

С.Д.Шапченко МНОЖИННІСТЬ ЗЛОЧИНІВ

(РОЗДІЛ ПІДРУЧНИКА)

§1. Поняття та юридична характеристика

множинності злочинів

Загальне поняття множинності злочинів. Суспільно небезпечна поведінка особи може полягати у вчиненні не лише одного, а і декількох злочинів. Прикладами такого вчинення можуть, зокрема, бути: контрабанда вибухових речовин, вчинена особою, раніше судимою за контрабанду; здійснення кількох крадіжок з проникненням у житло; виготовлення вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу для вчинення умисного вбивства на замовлення. Всі ці та подібні до них ситуації охоплюються поняттям «множинність злочинів», яке традиційно вживається в науковій та навчальній літературі, а також використовується в кримінальному законодавстві окремих держав.

У найбільш загальному розумінні множинність злочинів – це вчинення особою двох або більше злочинів, кожний з яких певним чином впливає на сукупну кримінальну відповідальність цієї особи. Однак таке розуміння розкриває специфічний зміст множинності злочинів як окремого кримінально-правового явища не повністю. Для повного його розкриття необхідна більш глибока і докладна юридична характеристика множинності злочинів.

Юридична характеристика множинності злочинів. Специфічний зміст множинності злочинів як окремого кримінально-правового явища утворюють наступні особливості.

1. Множинність злочинів – це різновид суспільно небезпечної поведінки однієї і тієї самої особи. При цьому конкретними проявами такої поведінки можуть бути одне діяння, ряд послідовних і взаємопов’язаних діянь чи кілька окремих діянь, що вчинюються через значний проміжок часу і нічим, крім суб’єкта, не пов’язані між собою.

2. Суспільно небезпечна поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає кільком (двом або більше) окремим юридичним складам злочинів. З урахуванням конкретних проявів такої поведінки це можуть бути однакові або різні юридичні склади тотожних злочинів (злочинів одного виду), а також юридичні склади однорідних чи різнорідних злочинів, але саме злочинів, а не інших правопорушень. Тому відсутня множинність злочинів у випадку вчинення особою спочатку адміністративного правопорушення, наприклад, дрібного хуліганства, а потім – злочину, наприклад, опору працівникові правоохоронного органу у зв’язку з затриманням особи. Не утворює множинності злочинів і певне поєднання правопорушень, перше з яких є однією з необхідних умов для визнання наступного злочином (таке поєднання передбачене, зокрема, ч.1 ст.2091 КК).

3. Суспільно небезпечна поведінка особи, що відповідає кільком юридичним складам злочинів, з урахуванням нормативного змісту відповідних положень кримінального права України, не може визнаватись одиничним (єдиним) злочином. Необхідність розмежування множинності злочинів та окремих різновидів одиничного злочину виникає, зокрема, при вчиненні: а) так званого складного (складеного) злочину – наприклад, вимагання, поєднаного із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, або хуліганства, пов’язаного з опором представникові влади; б) злочину, юридичний склад якого передбачає кілька альтернативних діянь, – наприклад, носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу; в) продовжуваного злочину; г) триваючого злочину. Конкретні орієнтири розмежування множинності злочинів та названих різновидів одиничних злочинів будуть розглянуті при характеристиці окремих форм множинності злочинів (див. § 3, 4 цього розділу).

4. За кожний з вчинених злочинів особа понесла, несе або має нести окрему кримінальну відповідальність.

5. Передбачені законом кримінально-правові наслідки кожного з вчинених злочинів певною мірою впливають на зміст та (або) обсяг сукупної кримінальної відповідальності особи. Такий вплив може виявитись при кваліфікації одного чи кількох злочинів та (або) при призначенні покарання за один чи кілька злочинів. Якщо ж вчинене особою діяння відповідно до закону таких наслідків не тягне, це діяння не може бути елементом множинності злочинів. Не може бути елементом множинності злочинів, зокрема: а) діяння, за яке особа була безумовно звільнена від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (див.ч.4 ст.32, ч.1 ст.33 КК); б) злочин, судимість за який погашена або знята (див. ч.4 ст.32 КК).

З урахуванням зазначених особливостей поняття множинності злочинів може бути визначене більш конкретно. Множинність злочинів за кримінальним правом України – це різновид суспільно небезпечної поведінки однієї і тієї самої особи, що відповідно до закону визнається кількома окремими злочинами, за кожний з яких особа понесла, несе або має нести окрему кримінальну відповідальність і кожний з яких певним чином впливає на сукупну кримінальну відповідальність цієї особи.

§2. Окремі різновиди множинності злочинів

за кримінальним правом України

В чинному КК України поняття «множинність злочинів» не використовується. Зміст окремих його положень дозволяє зробити висновок, що в кримінальному праві України передбачені окремі – більш конкретні – прояви множинності злочинів. Нерідко в підручниках з кримінального права автори відповідних розділів чи глав зводять ці прояви до повторності, сукупності та рецидиву злочинів, називаючи їх видами множинності злочинів1. Такий підхід видається некоректним, оскільки він не ґрунтується на законі і не відповідає основним правилам логіки, встановленим щодо поділу понять.

Дійсно, розділ YІІ Загальної частини КК України має назву «Повторність, сукупність та рецидив злочинів» і в ньому визначений кримінально-правовий зміст саме цих різновидів множинності злочинів та встановлені деякі особливості кримінальної відповідальності за них. Однак про окремі прояви множинності злочинів йдеться і в інших розділах Загальної частини КК України. Так, окремі кримінально-правові ситуації, пов’язані з вчиненням особою кількох злочинів, передбачені, зокрема, положеннями ст.71, п.3 ч.3 ст.81, п.3 ч.4 ст.82 КК. Зіставлення цих положень зі ст.ст.32 –34 КК дозволяє констатувати: деякі різновиди передбачених ними кримінально-правових ситуацій змістом повторності, сукупності та рецидиву злочинів не охоплюються. Ст.71 КК, наприклад, може застосовуватись до випадків, коли особа вчинила будь-який новий, як умисний, так і необережний, злочин до повного відбуття покарання за попередній злочин, який також може бути як умисним, так і необережним. Можливість поєднання необережного та умисного злочинів в поведінці однієї особи допускається і п.3 ч.3 ст.81та п.3 ч.4 ст.82 КК. Крім того ст.71 КК може застосовуватися до випадків, коли новий злочин вчинено після постановлення вироку за попередній злочин, але до набрання таким вироком законної сили, тобто до моменту, коли особа ще не визнається такою, що має судимість (ч.1 ст.88 КК). Очевидно, що всі ці випадки виходять за межі рецидиву злочинів, передбаченого ст.34 КК, і мають розглядатися як окремі (особливі) різновиди множинності злочинів. У зв’язку з цим не можна називати повторність, сукупність та рецидив окремими видами множинності злочинів – вони не вичерпують усього змісту цього поняття за КК України. Крім того за своїм нормативним змістом окремі з цих проявів множинності

злочинів не виключають один одного. Так, вчинені особою два злочини, наприклад, крадіжка і грабіж, можуть утворювати і сукупність, і повторність злочинів, а вчинення особою, яка відбуває покарання за розбій, нового злочину – вимагання – відповідає ознакам як повторності, так і рецидиву злочинів.

Висновки: 1) в КК України множинність злочинів передбачена не безпосередньо, а у вигляді окремих її проявів, які утворюються шляхом доповнення «родових» ознак множинності злочинів більш конкретними ознаками; 2) типовими проявами (різновидами) множинності злочинів є повторність, сукупність та рецидив злочинів; дотримуючись традиційної термінології, їх можна назвати основними формами множинності злочинів; 3) крім типових проявів множинності злочинів в КК України передбачені і деякі інші її прояви; поряд з основними формами вони можуть бути названі особливими різновидами множинності злочинів.

Подальша характеристика окремих проявів множинності злочинів за кримінальним правом України обмежується її основними формами. При цьому необхідно мати на увазі, що дійсний кримінально-правовий зміст повторності та сукупності злочинів визначається не лише положеннями ст.ст. 32 – 33 КК, а і іншими його положеннями. Крім ст.ст.32–33 КК такий зміст, зокрема, визначають: а) окремі положення ст.ст.13-16 КК; б) окремі положення ст.ст.29-30 КК; в) положення ст.ст. 4, 5 та окремі пункти розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК, перш за все пункти 9, 10, 13, 17.

Як правило, зазначені положення уточнюють та доповнюють окремі формулювання ст.ст. 32–33 КК. Відповідно, дійсний кримінально-правовий зміст повторності та сукупності злочинів стає значно ширшим порівняно з тим, що безпосередньо випливає з формулювань ст.ст.32–33 КК, а в окремих випадках може навіть формально суперечити деяким з цих формулювань.

§3. Повторність злочинів

Поняття повторності злочинів. Повторність злочинів як окрема форма їх множинності передбачена ст.32 КК. При цьому ч.1 та ч.3 цієї статті визначають певні особливості злочинів, що можуть утворювати повторність, ч.2 відмежовує повторність злочинів від одиничного продовжуваного злочину, а ч.4 вказує на особливі кримінально-правові ситуації, в яких повторність відсутня.

Формулювання ч.ч.1,3 ст.32 КК щодо особливостей злочинів, які можуть утворювати повторність, дають можливість визначити її першу обовязкову ознаку: злочини в межах даної форми множинності мають бути злочинами одного виду (тотожними злочинами) або – у спеціально передбачених кримінальним законом випадках – однорідними злочинами (злочинами, юридичні склади яких включають декілька однакових або подібних за змістом ознак).

Ще одна специфічна ознака повторності злочинів випливає з відповідних формулювань, що характеризують повторний злочин в Особливій частині КК. Прикладами таких формулювань, зокрема, є: а) «розбій, вчинений…особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм» (ч.4 ст.187 КК); б) «повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями» (п.3 примітки до ст.368 КК). Таким чином, другою обов’язковою ознакою повторності злочинів є неодночасність їх вчинення.

За наявності вказаних ознак факт засудження особи за один чи декілька злочинів або відсутність такого факту на визнання їх повторністю не впливає.

Зі змісту ч.1 ст.32 КК можна зробити висновок: злочини одного виду (тотожні злочини) можуть утворювати повторність незалежно від того, передбачена ця форма їх множинності в Особливій частині КК чи ні. При цьому злочини одного виду можуть відповідати як одному і тому ж юридичному складу злочину, так і різним юридичним складам злочину, кваліфікуватись як за КК 2001 р., так і за КК 1960 р.

Таким чином, злочини одного виду – це злочини: а) передбачені однією і тією ж статтею чи однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК 1960 р. чи КК 2001р.; наприклад, перший злочин кваліфікується за ч.1 ст.121 КК, а другий – за ч.2 ст.121 КК; б) передбачені відповідними статтями КК 1960 р. та КК 2001 р., якщо ці статті встановлюють відповідальність за один і той же тип (різновид) суспільно небезпечної поведінки; наприклад, перше з вчинених особою умисних вбивств кваліфікується за п. «а» ст.93 КК 1960 р., а друге – за п.13 ч.2 ст.115 КК 2001 р.

За змістом ч.3 ст.32 КК однорідні злочини можуть утворювати повторність лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК. Оскільки однорідні злочини передбачені різними статтями Особливої частини КК 1960 р. чи КК 2001 р., вони – за наявності інших необхідних підстав – утворюють повторність, якщо: а) статті, які передбачають відповідальність за певні злочини, прямо вказані в примітці, що визначає зміст ознаки «повторно»; наприклад, згідно з п.1 примітки до ст.185 КК 2001р. у ст.ст.185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу; б) статті, які передбачають відповідальність за певні злочини, прямо вказані у формулюванні типу «... особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ...»; наприклад, в ч.2 ст.152 КК 2001р. поряд з терміном «повторно» вжите формулювання «... особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153–155 цього Кодексу ...»; в) формулювання типу «... особою, яка раніше вчинила ...» хоч і не містить вказівки на конкретні статті Особливої частини КК, але по суті стосується кількох однорідних злочинів; наприклад, п. «з» ст.93 КК 1960 р. та п.13 ч.2 ст.115 КК 2001 р. містять формулювання «…вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство...»: в даному разі поняття «умисне вбивство» охоплює не лише злочини, передбачені ст.ст.93, 94 КК 1960 р. та ст.115 КК 2001р., а і злочини, передбачені, зокрема, ст.ст.58, 59, 1901 КК 1960 р., та злочини, передбачені ст.ст.112, 348, 379, 400, 443 КК 2001 р.; г) однорідність злочинів зумовлена п.17 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р.; наприклад, перший злочин кваліфікується за ч.2 ст.223 КК 1960 р., а другий – за ознакою «повторно» – за ч.2 ст.289 КК 2001 р.

Ст.32 КК не обумовлює повторність умисних злочинів певною стадією їх вчинення. Отже, повторність може утворити будь-який варіант поєднання закінчених, закінчених та незакінчених або незакінчених умисних злочинів одного виду чи умисних однорідних злочинів за умови, що вони вчинюються неодночасно. Наприклад, якщо особа спочатку здійснила незакінчений замах на крадіжку, а потім – готування до грабежу, вчинені нею злочини за наявності інших необхідних ознак утворюють повторність.

На наявність повторності також не впливає факт вчинення відповідних злочинів одноособово чи у співучасті. Так, якщо спочатку суб’єкт вчинив підбурювання до закінченого замаху на умисне вбивство однієї особи, а потім – пособництво в умисному вбивстві іншої особи, дії такого суб’єкта за наявності інших ознак теж утворюють повторність злочинів.

Неодночасність вчинення злочинів як специфічна ознака їх повторності передбачає певну відмінність у часових характеристиках вчинених злочинів. В даному разі не повинні співпадати за часовими характеристиками початкові моменти вчинення окремих злочинів. Що ж стосується кінцевих моментів вчинення окремих злочинів, то їх співпадіння чи неспівпадіння за часовими характеристиками для визнання вчинених злочинів повторністю значення не має.

Неодночасність вчинення злочинів наявна, зокрема, у наступних кримінально-правових ситуаціях: а) злочини вчинюються самостійними діяннями, які відокремлені одне від одного певним проміжком часу; цей проміжок може бути як незначним (секунди, хвилини), так і досить тривалим (місяці, роки); наприклад, особа спочатку здійснює крадіжку, поєднану з проникненням у житло, а через два місяці – незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення; б) злочини вчинюються самостійними діяннями, одне з яких особа розпочала вчинювати раніше від іншого; при цьому до початку вчинення наступного діяння вчинення попереднього ще не закінчилось; наприклад, особа розпочала вчинювати шахрайство і до його закінчення вчинила грабіж.

Злочини не можуть розглядатись як такі, що вчинені неодночасно і, відповідно, утворювати повторність, якщо, зокрема: а) вони вчинені одним діянням і утворюють так звану ідеальну сукупність злочинів; наприклад, особа вчинює незаконне заволодіння транспортним засобом з наміром обернути на свою користь як транспортний засіб, так і інше майно, що знаходиться в ньому; б) злочини вчинені одним діянням, але ідеальної сукупності не утворюють; наприклад, службова особа одночасно одержує хабар від декількох осіб за вчинення дій в інтересах кожної з них. З цієї точки зору юридично некоректним видається роз’яснення ПВСУ, яке він дав у абз.3 п.15 постанови від 26 квітня 2002 р. №5 «Про судову практику у справах про хабарництво»: «Одночасне одержання службовою особою хабара від декількох осіб належить кваліфікувати як вчинене повторно тоді, коли він дається за вчинення дій в інтересах кожної особи, яка дає хабар, а службова особа усвідомлює, що одержує його від декількох осіб.» (Постанови... – С.412). З урахуванням того, що в п.3 примітки до ст.368 КК прямо вказано, що повторним у статтях 368 і 369 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями, для визнання одночасного одержання хабара від декількох осіб повторністю злочинів достатніх правових підстав немає; в) злочини вчинюються як кількома окремими діяннями, так і одним спільним для них діянням, при цьому початковим моментом вчинення обох злочинів є початок здійснення такого спільного діяння (має місце окремий різновид так званої реально-ідеальної сукупності злочинів); наприклад, суб’єкт застосовує фізичне насильство до потерпілої особи і використовує його як для вчинення статевого акту у природній формі, так і для задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Окремого розгляду потребують ситуації, пов’язані з вчиненням однорідних злочинів, які за одних умов можуть утворювати повторність, а за інших – ні. Перша ситуація має місце тоді, коли після початку вчинення одного злочину, але до його закінчення, у особи виникає намір на вчинення іншого злочину і в подальшому цей намір повністю або частково реалізується. Наприклад, особа незаконно виготовляє і зберігає наркотичні засоби для власного вживання, однак в процесі зберігання у неї виникає намір на збут частини виготовлених наркотичних засобів іншій особі. Наступний збут цієї частини має розглядатися як повторне вчинення однорідного злочину. Друга ситуація має місце тоді, коли початок вчинення одного злочину є водночас готуванням до іншого злочину, який в подальшому особа довела до кінця. Наприклад, особа викрадає наркотичні засоби з метою їх подальшого збуту, а потім зберігає і збуває ці засоби. Оскільки за таких обставин вчинення обох злочинів розпочалося одночасно, вони повторності злочинів не утворюють. Очевидно, саме такими міркуваннями керувався ПВСУ, який в абз.1 п.10 постанови від 26 квітня 2002 р. №4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» вказав: «Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308 і ст. 307 чи ст. 309 КК, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч.2 ст. 307 або ч.2 ст. 309 КК» (Постанови… – С. 397). Водночас без уточнення відповідних обставин це роз’яснення виглядає занадто категоричним – за певних умов окремі з названих у ньому дій можуть утворювати повторність злочинів.

КК 2001 р. вперше на законодавчому рівні проводить розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину. За змістом ч.2 ст.32 КК продовжуваний злочин – це злочин, який складається з кількох (двох або більше) тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Отже, за об’єктивними ознаками повторність злочинів одного виду і продовжуваний злочин зовні можуть співпадати. Однак за суб’єктивними ознаками вони суттєво відрізняються між собою.

При повторності злочинів кожне з вчинених особою діянь характеризується самостійним суб’єктивним змістом в межах певного виду вини і, відповідно, у поєднанні з іншими обставинами утворює окремий склад злочину. Такий склад злочину є самостійною підставою кримінальної відповідальності особи – незалежно від вчинення нею іншого діяння (злочину).

В межах продовжуваного злочину єдиний злочинний намір (єдність умислу) особи пов’язує кожне з вчинених нею діянь з іншими діяннями таким чином, що всі діяння стають компонентами єдиної діяльності особи. В кримінально-правовому плані всі діяння охоплюється одним і тим самим юридичним складом злочину і, відповідно, кожне з них стає елементом одиничного (єдиного) злочину.

Таким чином, повторність злочинів як форма їх множинності і продовжуваний злочин як особливий різновид одиничного злочину є принципово різними, по суті, протилежними кримінально-правовими явищами. Тому якщо предметом кримінально-правової оцінки є декілька тотожних за своїми об’єктивними ознаками діянь, поєднання таких діянь не може одночасно утворювати і повторність злочинів, і єдиний продовжуваний злочин.

Крім відмежування повторності злочинів від продовжуваного злочину, про що прямо зазначено в ч.2 ст.32 КК, цю форму множинності злочинів необхідно відрізняти також від злочину, склад якого передбачає кілька альтернативних діянь. Склад злочину з кількома альтернативними діяннями, як правило, передбачає матеріалізований об’єкт злочинного впливу (предмет злочину чи потерпілого). Вчинення кількох таких діянь у різний час не утворює повторності злочинів тоді, коли вони стосуються одного і того ж об’єкта злочинного впливу і охоплюються єдиним умислом особи. Наприклад, відсутня повторність злочинів у випадку незаконного придбання і наступного носіння та зберігання одного і того ж пістолета, якщо всі ці дії особа мала намір вчинити з самого початку своєї злочинної діяльності. В той же час повторність злочинів не виключається, якщо в процесі зберігання пістолета у особи виник самостійний намір збути цей пістолет іншій особі і такий збут відбувся. Повторність злочинів матиме місце і тоді, коли в різний час особа вчинила відповідні діяння щодо різних предметів злочину, наприклад, після незаконних придбання, носіння та в процесі зберігання пістолета незаконно придбала також набої до нього. І хоча в наведених прикладах кримінально-правова оцінка і повторності злочинів, і одиничного злочину на рівні формули кваліфікації буде однаковою – ч.1 ст.263 КК – наявність повторності злочинів обов’язково має бути зафіксована у відповідному процесуальному документі – зокрема, для того, щоб врахувати її при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Ч.4 ст.32 КК передбачає особливі випадки, коли злочин, який вчинила особа, втрачає своє кримінально-правове значення як елемент повторності злочинів. Такі випадки мають місце, якщо: а) за вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом; б) судимість за раніше вчинений злочин на момент вчинення наступного погашена або знята.

Втрата злочином свого кримінально-правового значення як елемента повторності у передбачених ч.4 ст.32 КК випадках є похідною від припинення кримінально-правових відносин між державою та особою з приводу вчиненого нею злочину, якщо за цей злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності чи судимість за нього була погашена або знята. Припинення таких відносин означає, що факт вчинення особою злочину не повинен породжувати жодних негативних кримінально-правових наслідків для неї, в тому числі не розглядатись як елемент множинності – в даному разі повторності злочинів.

З урахуванням визначених вище окремих особливостей повторності злочинів, можна сформулювати її дійсний кримінально-правовий зміст в цілому. Конкретизуючи певним чином «родові» ознаки множинності злочинів та поєднуючи їх з цими особливостями, можна зробити висновок, що повторність злочинів має місце, якщо:

а) особа вчинює два або більше діяння неодночасно;

б) вчинені діяння у поєднанні з іншими обставинами утворюють окремі склади злочинів і, відповідно, визнаються окремими злочинами; вони, зокрема, не можуть бути елементами одного і того ж продовжуваного злочину або злочину, юридичний склад якого передбачає кілька альтернативних діянь;

в) вчинені діяння відповідно до закону розглядаються як окремі злочини одного виду (тотожні злочини) або як однорідні злочини; при цьому однорідні злочини можуть утворювати повторність лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК 1960 р. чи КК 2001 р.; стадія вчинення умисних злочинів, факт вчинення злочинів одноособово чи у співучасті, засудження особи за один чи кілька злочинів чи відсутність такого засудження самі по собі на наявність чи відсутність повторності не впливають;

г) не повинен розглядатись як елемент повторності злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або за який судимість було погашено чи знято.

Види повторності злочинів. Зміст ст.32 КК дозволяє зробити висновок, що на законодавчому рівні повторність злочинів як окрема форма їх множинності поділяється на два види: а) повторність тотожних злочинів (злочинів одного виду – ч.1 ст.32 КК ); б) повторність однорідних злочинів (ч.3 ст.32 КК). Підставою такого поділу є подібність вчинених особою злочинів за видовими або за «родовими» ознаками. Вчинення особою у різний час двох або більше злочинів різних видів, якщо вони не утворюють повторності однорідних злочинів, чинний КК до цієї форми множинності не відносить. З цієї точки зору необґрунтованим видається вживання терміну «повторно» у п.1 ч.3 ст.102 КК, оскільки тим самим передбачається можливість визнання повторним будь-якого злочину невеликої тяжкості, якщо йому передував будь-який злочин невеликої тяжкості. Більш коректним в цьому пункті було б, очевидно, формулювання «за злочин невеликої тяжкості, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин будь-якого ступеня тяжкості…».

Певне кримінально-правове значення має поділ повторності на види в залежності від того, чи пов’язана вона з засудженням особи. За цією підставою можна виділити: а) повторність злочинів, за один чи декілька з яких особа була засуджена; б) повторність злочинів, за жоден з яких особа засуджена не була. Щодо кожного з зазначених видів можуть мати місце особливості кваліфікації окремих злочинів, що утворюють повторність, та призначення за них покарання.

Ще одна підстава поділу повторності на види – форма вини злочинів, які її утворюють. За цією підставою виділяють: а) повторність умисних злочинів; б) повторність необережних злочинів. Такий поділ є певним орієнтиром для законодавця – в Особливій частині КК кваліфікуючі ознаки «повторно» або «особою, яка раніше вчинила…» включаються до кваліфікованих складів лише умисних злочинів.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Методичні рекомендації для самостійної роботи з навчальної дисципліни (2)

    Методичні рекомендації
    Поняття юридичної науки. Обгрунтування наукового характеру юриспруденції. Система юридичних наук з огляду на предмет їх дослідження: теоретичні, історичні, галузеві, прикладні науки, міжнародне право.
  2. Методичні рекомендації для самостійної роботи з навчальної дисципліни (1)

    Методичні рекомендації
    Аналіз першого питання передбачає розгляд законодавчого закріплення поняття "підприємництво" (ст. 42 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та його ознак, які, в більшому ступені, стосуються доктринального підходу
  3. Завдання для самостійної роботи (1)

    Документ
    Завдання 4. Розглянути й проаналізувати структурно-логічну схему цієї навчальної теми. Запропонувати власний варіант зв’язків у системі «Економіка — Економічні знання — Економічна культура».
  4. Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів затверджена

    Методичні рекомендації
    Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів з дисципліни "Національна економіка" / Р.М.Романінець. - Донецьк: ДонДУУ, 2010. -88 с.
  5. Дисципліна «фінанси» Викладач: доц. Румик І.І. Завдання для самостійної роботи студентів

    Документ
    Задача 1. Прибуток від реалізації продукції за звітний період склав 600 тис. грн., доходи від оренди майна - 10 тис. грн., дивіденди по акціях підприємства - 5 тис.

Другие похожие документы..