Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Конкурс'
Победительницей ежегодного всеамериканского конкурса красоты стала Лаура Кеппелер. Предстоящий год Кеппелер предстоит провести в поездках по США в рам...полностью>>
'Доклад'
В докладе рассматриваются проблемы и перспективы многокритериальных методов принятия решений. В частности, анализируется применение многокритериальны...полностью>>
'Документ'
Бурный ХХ век начинался с революционных перемен в науке. Был сделан ряд открытий, которые не "вписывались" в прежнюю ньютоновско–картезианс...полностью>>
'Автореферат'
Защита состоится 6 февраля 2010 года в __ часов на заседании диссертационного совета Д 212.063.04 при ГОУ ВПО «Ивановский государственный химико-техно...полностью>>

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (4)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………3

Розділ 1 Вплив всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” на розвиток держави і права на початку ХХІ сторіччя…..…………………………….....17

1.1 Глобальна комп'ютерна мережа „Internet” - технологічне та суспільне явище постіндустріальної епохи………………………………………………..17

1.2 Загальні проблеми держави і права, обумовлені появою всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”…………………………………………………32

Розділ 2 Юридична природа права віртуального простору як полісистемного правового інституту.………………………………………....55

2.1 Науково-теоретичні підходи до розуміння категорії - «право віртуального простору» у сучасній юриспруденції...…………………………………………55

2.2 Предмет та методи права віртуального простору.………………………....70

2.3 Аксіологічні та телеологічні аспекти правового регулювання суспільних відносин, що пов’язані з використанням комп’ютерної мережі „Internet”……92

Розділ 3 Правове врегулювання статусу учасників інформаційних процесів у мережі „Internet” та забезпечення його реалізації……………108

3.1 Закріплення правового статусу учасників всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet» у законодавстві України та деяких зарубіжних країн…………….108

3.2 Правовідносини, пов’язані з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet»………………………………………………………………..125

3.3 Специфіка правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп’ютерної мережі „Internet”.……………………………………134

ВИСНОВКИ...………………………………………………………145

СПИСОК ДЖЕРЕЛ А ЛІТЕРАТУРИ...…………………………150

ВСТУП

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю подальшого розвитку вітчизняної доктрини щодо правового регулювання інформаційних відносин та потребою у всебічному з’ясуванні можливостей юридичного впливу з боку держави на нове технологічне та людське середовище, яким є віртуальний простір, адже подальший поступальний рух України до соціальної правової держави залежить від матеріальної, технологічної та інформаційної оснащеності.

Сучасні інформаційні технології, розвиток всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet» сприяють динамічній трансформації громадянського суспільства, його переходу від постіндустріального суспільства до інформаційно-правового суспільства. Наукова, юридична громадськість України, усвідомлюючи значення цього процесу, зверталася до постанови і вирішення інформаційних проблем у тому числі з позицій загальної теорії держави і права, однак юридичним аспектам розвитку мережі „Іntеrnеt” у вітчизняному праві не приділено належної уваги. За таких умов актуальним стає комплексний науковий аналіз особливостей правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Іntеrnеt” в Україні та його елементного складу на основі понятійного та концептуального апарату загальної теорії держави і права. Необхідність такого аналізу викликана тим, що й досі не розкритим залишається питання щодо впливу віртуального простору на розвиток національної правової доктрини в цілому та доктрини правового регулювання суспільних відносин зокрема. До того ж невизначеним є питання про належність інституту права віртуального простору до числа публічних чи приватних галузей вітчизняного права. Не вирішеними залишаються питання про роль держави та інститутів громадянського суспільства в реалізації, охороні та захисті права громадянина України на доступ до інформації, розміщеної у всесвітній комп'ютерній мережі „Internet”, про правовий статус учасників інформаційних процесів у цій мережі. Потребує поглибленого аналізу низка питань, що стосуються правового статусу інформації, розміщеної в цій мережі, специфіки предмету, методів, способів та техніки правового регулювання і механізмів саморегуляції суспільних відносин, що виникають з приводу використання цієї всесвітньої комп'ютерній мережі.

Актуальність окресленої теми виявляється також у конкретизації та уніфікації правових категорій права віртуального простору, розробці класифікації інформаційних прав громадян у мережі „Internet”, з’ясуванні характеру та особливостей правозастосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп’ютерної мережі „Internet” в Україні.

Актуальність дослідження посилюється й тим фактом, що аналіз правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Internet” в Україні, з позицій загальнотеоретичного правового підходу здійснюється вперше з моменту появи її українського сегменту.

Зв’язок з науковими програмами. Дисертацію виконано відповідно до основних завдань Національної програми інформатизації, затверджених у ст.5 Закону України «Про національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р., № 74/98, п.2 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС 12.12.2005 р.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичні засади концепції правового регулювання суспільних відносин були всебічно сформульовані представниками попередніх поколінь вчених-юристів, які працювали протягом усього ХХ століття. С.С. Алексєєв, М.Г. Александров, С.І. Вільнянський, А.М. Вітченко, В.М. Горшеньов, О.Г. Манов, В.М. Протасов, Р.Й. Халфіна, І.Ю. Фарбер, Ю.Г. Ткаченко, В.Д. Сорокін, Г.Г. Шмельова, Л.С. Явич, Ц.А. Ямпольска та інші внесли значний внесок у її розробку, створивши для представників наступних поколінь вчених-юристів серйозний науковий та методологічний інструментарій.

Саме в 40-60 рр. ХХ сторіччя у вітчизняній юридичній науці було сформульовано та введено у науковий обіг такі базові категорії права як «правове регулювання суспільних відносин», «предмет правового регулювання», «метод правового регулювання суспільних відносин», «механізм правового регулювання суспільних відносин», тощо [1, с.7; 2, с.9; 3, с. 15-16]. Це дозволило у подальшому плідно розвивати дану концепцію в різних ракурсах як у межах загальної теорії права, так і в межах інших галузевих юридичних наук.

З середини 70-х років ХХ сторіччя світова й вітчизняна юридична та наукова громадськість, усвідомлюючи значення науково-технічного прогресу як глобального та універсального процесу, що зачіпає всі сторони розвитку суспільства та не обмежується виключно рамками науки та техніки, звернула увагу на проблему його впливу на державу та право в цілому та проблему правового регулювання науково-технічного прогресу зокрема [4, с.25; 5, с.3, с.9, с.12; 6, с.10; 7, с.25; 8, с.12]. З того часу та майже до початку 90 років ХХ сторіччя в юриспруденції точилися гострі наукові дискусії стосовно таких проблем, як:

1) Роль права та держави в розвитку науково-технічного прогресу. Так, О.А. Підопригора у своїй праці «Науково-технічний прогрес і право» наголошував на тому, що в умовах науково-технічного прогресу підвищується роль права в удосконаленні суспільних відносин, більш чітко проявляється його соціальне призначення [9, с. 5];

2) Взаємодія права та науково-технічного прогресу. Як відзначав В.М. Ведяхін, діалектика взаємодії права та науково-технічного прогресу – важлива методологічна проблема, проблема виникнення та вирішення протиріч між цими складними соціальними явищами [8, с.25];

3) Форми впливу права на науково-технічний прогрес. Р.Й. Халфіна виокремлювала чотири основних напрямку такого впливу: а) створення та розвиток спеціального комплексу правових норм, що регулюють відносини щодо створення та використання науково-технічних нововведень. Закріплення в правових нормах цільової функції усієї системи правового регулювання науково-технічного прогресу; б) удосконалення правових форм господарського механізму, оскільки законодавство в галузі економіки найбільш суттєво впливає на розвиток науково-технічного прогресу; в) оптимізація правового регулювання підготовки та розподілу кадрів на виробництві; г) розвиток норм права, що запобігають або зменшують шкідливі наслідки науково-технічного прогресу [5, с.27].

4) Науково-технічний прогрес та межі правового регулювання. Як відзначав Д.Г. Хецуріані, науково-технічний прогрес з одному боку посилює та розширює межі правового регулювання суспільних відносин, а з іншого боку веде до поступового згортання юридичної регламентації суспільних відносин [7, с.31];

Крім досягнень перелічених авторів, наукові надбання Ч.Н. Азімова, Ю.М. Батуріна, А.Б. Венгерова, І.Ф. Казьміна, В.М. Монахова, М.М. Рассолова, Т. Стоун’єра та інших вітчизняних та зарубіжних вчених з цієї проблематики також стали плідною основою для появи у 70-і та 80-і рр. ХХ сторіччя якісно нових напрямків наукового пошуку в юриспруденції, серед яких осібне місце займає проблема правового забезпечення інформатизації суспільства.

Наукові праці з цієї проблематики, що з'явилися у світ у період з 1978 по 1988 роки (серед яких осібно треба виокремити роботи М.М. Рассолова –«Управление, информация и право», А.Б. Венгерова – «Право и информация в условиях автоматизации управления», Ю.М. Батуріна (у співавторстві) – «Влияние научно-технического прогресса на юридическую жизнь») значним чином вплинули на формування в подальшому інформаційних прав людини як окремого правового інституту [10, с.60; 11, с. 101; 12, с.73] та концепції інформаційного права як самостійної та якісно нової галузі права1, в межах якої у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції вперше відбулися наукові дискусії з питань, що стосувалися таких проблем, як: 1) взаємодія інформаційного суспільства та електронної держави; 2) вплив й взаємодія права та всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”; 3) правове забезпечення інформаційної безпеки держави та суспільства.

У 1991 році Ю.М. Батурін вперше серед науковців пострадянських країн сформулював теоретичні засади комп'ютерного права, обґрунтував доцільність введення у науковий обіг згаданої юридичної категорії, наголосив на необхідності прискореного темпу розвитку правового забезпечення комп’ютеризації з метою запобігання деформації та гальмування бажаних для суспільства змін у цій галузі, виокремив специфічні риси суспільних відносин у комп'ютерній сфері, що диференціюють ці відносини від інформаційних відносин [13, с.10, с14].

З середини 80-х років ХХ сторіччя не менш активні наукові пошуки з проблеми правового впливу на розвиток науково-технологічного прогресу у галузі масових комп'ютерних комунікацій та мереж відбувались в американській та західноєвропейській юридичній літературі. Саме в американській юридичній літературі вперше з'явився термін «Law of Cyberspace» (право кіберпростору) [14]. Чисельні рапорти та звіти, що стосуються різних електронних мереж, включаючи мережу „Internet”, були підготовлені та надруковані за проханням урядів у Франції, Бельгії, ФРН, США, Великій Британії. При цьому така робота ведеться щорічно. Її метою є вивчення динаміки розвитку та функціонування нового способу комунікацій.

У працях американських вчених Девіда Поста (David G. Post) -«Anarchy, State, and Inetrnet: An Essay on Law-Making in Cyberspace» (Анархія, держава та Inetrnet: Есе щодо правотворення у кіберпросторі), Девіда Джонсона (David Johnson) - «Law and Borders – The rise of Law in Cyberspace» (Право та кордони – Становлення права у кібепросторі), Етен Кеч (Ethan М. Katsh.) – «Law in Digital World» (Право у цифровому світі) у 90-і рр. ХХ ст. досліджувалися особливості процесу правотворення у кіберпросторі та зверталася увага на те, що право входить до світу рухомих (мобільних) просторів та нових відносин, туди де колективні й індивідуальні можливості зв'язку все більш зростають; місце де воно зіштовхується з новими очікуваннями та викликами [15, с.43; 16, с.4; 17, с. 2].

Генрі Перріт Молодший (Henry H. Perrit Jr.) досліджував особливості впливу мережі «Internet» на розвиток системи міжнародного публічного права [18, с.885, с.887], а Дж. Гембл (J.K.Gamble) у своїй роботі – «Taxing global electronic commerce and end of suvereinty» (Оподаткування глобальної електронної торгівлі та закінчення суверенітету) звертав увагу на те, що можливості мережі «Internet» значно звужують можливості держави щодо правового регулювання та контролю за фінансовою та господарською діяльністю, отже існує нагальна потреба в створенні принципово нових юридичних механізмів, у тому числі в комерційній галузі, здатних ефективно працювати в умовах інформаційної епохи [19, с.8].

Джон Барлоу, відомий як автор «Декларації незалежності кіберпростору», досліджував доцільність правового регулювання відносин, які виникають в Internet-середовищі, та обстоював тезу про те, що держава не винна втручатися до сфери Internet-відносин, а мережа винна залишитися «чистою» від законодавчого нормування та складати зону вільного пересування інформації, ідей, думок, висловлювань, тощо.

Значним є внесок професора права Девіда Соркіна (David E. Sorkin) у науково-теоретичному вирішенні проблематики правового регулювання спаму та публічного права в мережі «Іntеrnеt».

Ґрунтовний науковий аналіз проблеми правового регулювання всесвітньої комп’ютерної мережі «Іntеrnеt» наведено в праці відомого німецького вченого-юриста Ніко Хьортінга (Niko Harting) – «Internetrecht». (Правове регулювання використання Інтернету у ФРН).

З другої половини 90-х рр. ХХ сторіччя різноманітні юридичні проблеми теоретичного та практичного характеру, що спричинені появою всесвітньої інфраструктури інформації – мережі «Internet», також всебічно досліджуються вченими-юристами країн-учасниць СНД. При цьому, коло питань, що стосуються згаданої проблематики вийшло далеко за рамками інформаційного права.

О. Власовим, Т. Кесарєвой, А.А. Косовцем, С.В. Малаховим, С.В. Петровським, А. Шамраєвим, Є. Віноградовой, І. Родіоновим, А. Чучківською, І.В. Жилінковой досліджувалися особливості цивільно-правового регулювання суспільних відносин у глобальній комп'ютерній мережі «Internet», у тому числі тих, що виникають в ході здійснення безготівкових розрахунків за допомогою комп'ютерних мереж, зобов'язань, які виникають в результаті надання Internet-послуг, застосування цифрового електронного підпису, захисту честі, гідності, ділової репутації, а також захисту авторських прав на твори, що розміщені в цій мережі.

А.М. Карахан'яном, В.Б. Вєховим, А.М. Жодзішським, М. Розенфельдом, В.В. Криловим, В.Д. Курушиним, М.С. Полевим, А.В. Черних проаналізовано норми кримінального права України, Російської Федерації, США та країн Європейського Союзу, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, скоєні за допомогою комп'ютерних технологій та всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet».

Н. Шевченко та А. Ципленковою з'ясовувалися роль та можливості мережі «Internet» у для судочинства та вирішення правових конфліктів.

В Україні особливостям правового регулювання вітчизняного сегменту мережі Інтернет присвячені праці І. Бохно, котра аналізувала організаційно-правові проблеми розвитку мережі Інтернет.

Теоретичним аспектам проблеми правового регулювання мережі «Internet» присвячені наукові праці А. Серго, М. Федотова, Л. Терещенка, І. Мелюхіна, В. Калятіна І. Рассолова та В. Наумова. При цьому, слід зазначити, що науковий внесок останнього автора у розробку цієї проблеми є найбільш вагомим, оскільки В.Б. Наумовим на сьогоднішній день опубліковано 67 наукових праць з цієї проблематики, серед яких є роботи монографічного характеру, зокрема – «Право и Интернет: очерки теории и практики».

В.Б. Наумовим окреслено проблеми правового регулювання мережі «Internet», які на його думку є ключовими (проблема визначення юрисдикції певної держави щодо відносин у цій мережі, проблема відповідальності інформаційних посередників (провайдерів), проблема розробки та реалізації ініціатив щодо саморегуляції відносин, які формуються завдяки мережі «Internet»), надано юридичний аналіз спаму, охарактеризовано статус доказів у спорах, що виникають між користувачами мережі «Internet» [20, с.9].

Також слід зазначити, що розвитку наукової концепції правового регулювання мережі «Internet» також сприяли такі вчені-юристи країн-учасниць СНД, як: А.Б. Агапов, І.Л. Бачило, А. Габович, О.А. Гаврілов, С.О. Галєєв, Д.В. Головерова, В.П. Іванський, Г.Ш. Іззатов, А.С. Кемрадж, В.О. Копилов, Б. Кристальний, О.С. Лісіцина, О.М. Насонова, Д.В. Огородов, В.П. Талімончик, Ю.А. Тихоміров, Ю. Травкін, О. Трофіменко, О. Фінько, С.М. Шевердяєв, О.В. Яніна.

Резюмуючи стан наукової розробки згаданої проблеми, необхідно вказати, що більшість досліджень проблематики впливу мережі «Internet» на право носять постановлюючий характер. Вони сигналізують про наявність нових правових проблем та вказують на неможливість використання існуючих законодавчих актів або на необхідність внесення до них відповідних змін.

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які становлять основу інституту правового регулювання всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” в Україні.

Предметом дослідження є закономірності правової регламентації телекомунікаційних відносин, що виникають і розвиваються в зв'язку з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet” в Україні та загальноправові проблеми (у їх теоретико-правовому осягненні), обумовлені появою цієї комп’ютерної мережі.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб за допомогою специфічних засобів загальної теорії держави і права обґрунтувати концепцію правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.

Відповідно до сформульованої мети визначено завдання дослідження:

- дослідити соціальний феномен всесвітньої комп'ютерної мережі «Internet» як одного із сучасних чинників правотворення як у регіональному, так і у світовому масштабі;

- окреслити основні риси інституту правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet” в Україні;

- проаналізувати та узагальнити вітчизняні та зарубіжні доктринальні підходи до проблеми правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet”, з метою запропонування авторської концепції;

- запропонувати категорію «право віртуального простору» та сформулювати його дефініцію на основі проведення порівняння телекомунікаційного законодавства України та деяких країн світу стосовно доступу та використання мережі ”Internet”, а також виявити специфічні риси юридичних норм, що його утворюють;

- розкрити співвідношення категорії „право віртуального простору” з категорією „інформаційне право”;

- визначити особливості предмету правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet” та розкрити його зміст;

- виокремити риси правовідносин, пов'язаних з використанням мережі ”Internet” та запровадити їхню видову класифікацію;

- показати найбільш ефективні методи юридичного впливу на суспільні відносини, що пов’язані з використанням мережі ”Internet”;

- представити системний аналіз типів та цілей правового регулювання суспільних відносин з питань використання мережі ”Internet”;

Методологічна база дослідження складається із сукупності наукових методів і принципів, які в комплексі застосовуються для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Засадничі принципи дослідження - об'єктивність, методологічний плюралізм, кумулятивність наукових знань, органічна єдність теорії та практики. Базовою методологічною основою став загальнонауковий діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ.

Застосовувалися й інші загальні та спеціально-наукові методи: герменевтичний, формально-догматичний, моделювання, метод системного аналізу. Використано прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогію, абстракцію.

Завдяки методу моделювання було побудовано модель механізму правового регулювання суспільних відносин, що стосуються питань використання всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, розкрито його особливі риси та досліджено елементний склад, охарактеризовано особливості застосування юридичних норм, що регулюють діяльність учасників комп'ютерної мережі „Internet” в Україні. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу в роботі наново переосмислено вітчизняний досвід правого регулювання мережі „Internet” з урахуванням найбільш значимих сучасних світових досягнень у цій галузі. Системно-функціональний метод посприяв аналізу таких правових явищ, як предмет та метод правового регулювання суспільних відносин, що стосуються питань використання всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”, а також виявленню якісно нового рівня їхнього функціонування. Формально-логічний метод став в нагоді при дослідженні особливостей нової понятійної категорії вітчизняного права - „право віртуального простору”. За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих актів, щодо правового статусу учасників суспільних відносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі з позицій загальної теорії держави і права комплексно сформульовано засади та основні елементи концепції правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням всесвітньої комп’ютерної мережі „Internet”.

У результаті чого в дисертації сформульовані наступні положення, які репрезентують наукову новизну:

1) на основі аналізу питання про межі державного втручання в суспільні відносини, пов'язані з використанням мережі „Internet”, доповнено розуміння поняття „сфера правового регулювання суспільних відносин” національним сегментом всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, який упорядковується органами держаної влади певної країни;

2) враховуючи значення мережі „Internet, як найбільшого у світі інформаційного середовища, в становленні, розвитку та функціонуванні інформаційно-правового суспільства як наступника громадянського суспільства, обґрунтовується теза про визнання права людини на інформацію як однієї з найвищих сучасних соціальних цінностей. Отже реалізація цього права людини за допомогою цієї комп'ютерної мережі повинна регламентуватися в Україні виключно законами;

3) сформульовано дефініцію поняття „право віртуального простору” як сукупності юридичних норм (загальнообов'язкових, формально визначених правил поведінки), які встановлюють правовий статус учасників мережі „Internet”, регулюють окремі види інформаційного обігу в цій мережі, що здатні впливати на життя, безпеку, здоров'я та майно людини, суверенітет, громадський порядок та оборону держави;

4) на підставі аналізу змісту норм права, що регулюють діяльність учасників мережі „Internet” у США, країнах Європейського Союзу та СНД, обґрунтовується висновок про те, що право віртуального простору (інтернет-право) є комплексним полісистемним міжгалузевим правовим інститутом, який подібно будь-яким іншим міжгалузевим правовим інститутам має власний предмет правового регулювання, але на відміну від галузей права йому не притаманні власні методи правового регулювання суспільних відносин;

5) з урахуванням технологічних та соціальних характеристик мережі „Internet” всебічно показано, що серед методів правового регулювання, які застосовуються для впорядкування суспільних відносин, пов'язаних з використанням цієї комп'ютерної мережі, диспозитивний метод як базовий метод приватного права є домінуючим та найбільш оптимальними інструментом для правового регулювання даного типу суспільних відносин;

6) у результаті аналізу об'єктного складу правовідносин, що виникають у зв'язку з використанням всесвітньої комп'ютерної мережі „Internet”, встановлено, що об'єкт цих правовідносин ніколи не має матеріального характеру та не завжди має ідеологічний характер. Отже, це дає підставу для доповнення загальновизнаної в теорії права класифікації видів об'єктів правовідносин на матеріальні та ідеологічні (О.С. Іоффе) таким якісно новим видом об'єктів правовідносин як інформаційний;

7) у результаті аналізу особливостей охоронної правозастосовчої діяльності, яка виникає в зв'язку з неправомірними діями користувачів мережі „Internet”, доведено, що певне програмне забезпечення треба розглядати як якісно новий вид державного примусу. Компетентний орган державної влади з його допомогою здатний вилучити з цієї мережі інформацію протиправного характеру або суттєво обмежити доступ до неї користувачів.

8) враховуючи світовий досвід правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням мережі „Internet”, обстоюється доцільність прийняття в Україні Основ законодавства, з використання українського сегменту мережі „Internet”.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання їх:

  • у правотворчій діяльності для створення та вдосконалення нормативно-правової бази з питань правового регулювання українського сегменту всесвітньої комп'ютерної мережі ”Internet”;

  • як теоретичної бази для подальших наукових досліджень із проблематики правового регулювання суспільних відносин у цілому та проблематики правового регулювання суспільних відносин з питань використання мережі ”Internet”, зокрема;



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (2)

    Документ
    3.3. Проблеми створення інвестиційних фондів та компаній, довірчих товариств, недержавних пенсійних фондів та інших фінансових установ в Україні та особливості ліцензування їх операцій
  2. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (6)

    Документ
    Бурхливий розвиток вітчизняної фінансово-господарської сфери, інвестиційна активність, фінансова глобалізація, проникнення електронної комерції у грошовий обіг, поширення нових кредитно-грошових механізмів у господарській діяльності,
  3. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (16)

    Документ
    Актуальність теми. Спрямованість державної політики на розбудову правової та соціальної держави, формування системи суспільних інститутів, які утворюють громадянське суспільство, обумовлюють корінні зміни у сфері правового регулювання.
  4. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (28)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст. 13 Конституції України держава взяла на себе обов’язок забезпечувати соціальну орієнтацію економіки. В юридичній літературі 90-х років минулого століття обґрунтовано підкреслювалося,
  5. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте (11)

    Документ
    Актуальність теми. У наш час, коли відбувається великомасштабна зміна соціального буття, переоцінка цінностей, норм діяльності і поведінки людей у зв’язку з переходом до ринкових відносин, інтеграції в європейський соціокультурний

Другие похожие документы..