Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Рабочая программа'
В) Комплектация судейских бригад по видам л/а, их функциональные обязанности. часа ,13, 14 Представить перечень судей, обслуживающих виды л/а, обязан...полностью>>
'Сочинение'
1. А.Н.Толстой: «Тысячелетиями создавал народ это гибкое, пышное, неисчерпаемо богатое, умное, поэтическое трудовое орудие своей социальной жизни, св...полностью>>
'Документ'
. Что будет, если в цепи питания «рожь —» мышь —> лисы»,если люди уничтожат лис? а) станет больше мышей, уменьшится урожай ржи; б) станет больше мыше...полностью>>
'Публичный отчет'
Актуальность темы: Анализ финансовой отчетности предприятий занимает все более значимое место в принятии экономических решений. Одна из основных зада...полностью>>

Т. В. Іванова, студ гр. Ут-06, А. О. Чернишова, доц., канд. істор наук

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Т. В. Іванова, студ. гр. УТ-06, А. О. Чернишова, доц., канд. істор. наук

Кіровоградський національний технічний університет

Структура і види ділового спілкування

В статті описано процес взаємодії між людьми у вигляді спілкування, досліджено форми, функції та засоби спілкування. Проаналізовано психологічну структуру ділового спілкування, знання якої необхідно сучасному менеджеру для налагодження контактів з партнерами та успішного керування підлеглими.

спілкування, зміст спілкування, ціль спілкування, засоби спілкування, комунікативна, інтерактивна і перцептивна сторони спілкування

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. Саме тому вивчення процесу спілкування є надзвичайно актуальним.

Спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом.

Вивченням проблем ділового спілкування займаються багато вчених – психологів, соціологів, економістів. Найбільш детально структуру і види ділового спілкування досліджували такі українські вчені, як Палеха Ю. І., Щекін Г. В., Зусін В. Я. та інші.

У спілкуванні можна виділити ряд аспектів: зміст, мета і засоби.

Зміст спілкування – інформація, що у міжіндивидуальних контактах передається від однієї живої істоти іншому. Це можуть бути зведення про внутрішній (емоційному і т.д.) стані суб'єкта, про обстановку в зовнішнім середовищі. Найбільш різноманітний зміст інформації в тому випадку, якщо суб'єктами спілкування являються люди.

Засоби спілкування – способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншого. Кодування інформації – це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою огранів чуття, мови й інших знакових систем, писемності, технічних засобів запису і збереження інформації.

Процес спілкування, по-перше, складається безпосередньо із самого акта спілкування, комунікації, у якому беруть участь самі коммуниканти, що спілкуються. Причому в нормальному випадку їх повинне бути не менш двох. По-друге, коммуніканти повинні робити сама дія, що ми і називаємо спілкуванням, тобто робити щось (говорити, жестикулювати, дозволяти «зчитувати» зі своїх облич деякий вираз, що свідчить, наприклад, про емоції, пережитих у зв'язку з тим, що повідомляється). По-третє, необхідно, далі визначити в кожному конкретному комунікативному акті канал зв'язку. При розмові по телефоні таким каналом є органи мови і слуху; у такому випадку говорять про аудіо-вербальному (слухо-словесному) каналі, простіше - про слуховому каналі. Форма і зміст листа сприймаються по зоровому (візуально-вербальному) каналі. Рукостискання - спосіб передачі дружнього вітання по кінесико-тактильному каналі.

___________

© Т. В. Іванова, А. О. Чернишова, 2010

До структури спілкування можна підійти по-різному, у даному випадку буде охарактеризована структура шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін: комунікативної, інтерактивної і перцептивної. Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому змісті слова) складається в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються, (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Уживання цих термінів умовно, іноді в більш-менш аналогічному змісті вживають і інші: у спілкуванні виділяють три функції – інформаційно-комунікативна, регуляционно-коммуникативная, афективно-комунікативна.

Розглянемо ці три сторони спілкування детальніше:

а) комунікативна сторона спілкування

Під час акта спілкування має місце не просте рух інформації, а взаємна передача закодованих зведень між двома індивідами – суб'єктами спілкування. Але люди при цьому не просто обмінюються значеннями, вони прагнуть при цьому виробити загальний зміст. А це можливо лише в тому випадку, якщо інформація не тільки прийнята, але й осмислена.

Комунікативна взаємодія можлива тільки в тому випадку, коли людин, що направляє інформацію (коммуникатор) і людина, що приймає її (реципієнт) мають подібну систему кодификації і декодифікації інформації, тобто «усі повинні говорити на одній мові».

В умовах людської комунікації можуть виникати комунікативні бар'єри. Вони носять соціальний чи психологічний характер.

Сама по собі вихідна від коммуникатора інформація може бути спонукальної (наказ, рада, прохання – розраховане на те, щоб стимулювати яка-небудь дія) і що констатує (повідомлення – має місце в різних освітніх системах);

б) засоби комунікації

Для передачі будь-яка інформація повинна бути відповідним чином закодована, тобто вона можлива лише за допомогою використання знакових систем. Найпростіший розподіл комунікації – на вербальну і невербальну, що використовують різні знакові системи. Вербальна використовує в якості таких людську мову. Мова є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мови менш всього губиться зміст повідомлення.

Можна виділити три позиції коммунікатора під час комунікативного процесу: відкрита (відкрито повідомляє себе прихильником вказаної точки зору), відсторонена (тримається підкреслено нейтрально, зіставляє суперечливі точки зору) і закрита (замовчує про свою точку зору, ховає її).

Невербальна комунікація. Виділяють чотири групи невербальних засобів спілкування:

1) екстра- і паралінгвістичні (різні колоречові добавки, що додають спілкуванню визначене значеннєве фарбування – тип мови, інтонації, паузи, сміх і т.д.);

2) оптико–кінетичні (це те, що людина «прочитує» на відстані – жести, міміка, пантоміміка)

Жест – це рух рук, вони класифікуються на основі функцій, що виконують:

– комунікативні (замінюючі мову)

– описові (їхній зміст зрозумілий тільки при словах)

– жести, що виражають відношення до людей, стан людини.

Міміка – це рух м'язів обличчя.

Пантоміміка – сукупність жестів, міміки і положення тіла в просторі;

3) проксеміка (організація простору і часу комунікативного процесу)

У психології виділяють чотири дистанції спілкування:

інтимна (від 0 до 0,5 метра). На ній спілкуються люди, зв'язані, як правило, близькими довірчими відносинами. Інформація передається тихим і спокійним голосом. Багато чого передається за допомогою жестів, поглядів, міміки;

міжособистісна (від 0,5 до 1,2 метри). На ній здійснюється спілкування між друзями);

офіційно-ділова чи соціальна (від 1,2 до 3,7 метри). Використовується для ділового спілкування, причому чим більше відстань між партнерами, тим більше офіційні їхні відносини;

публічна (більш 3,7 метрів). Характерезуется виступом перед аудиторією. При такому спілкуванні люди повинні стежити за мовою, за правильністю побудови фраз;

4) візуальний контакт. Візуаліка, чи контакт очей. Установлено, що звичайно спілкуються дивляться в очі один одному не більш 10 секунд.

в) інтерактивна сторона спілкування:

Це характеристика тих компонентів спілкування, що зв'язані з взаємодією людей, з безпосередньою організацією їхньої спільної діяльності. Є два типи взаємодій – кооперація і конкуренція. Кооперативна взаємодія означає координацію сил учасників. Кооперація є необхідним елементом спільної діяльності, породжується самою її природою;

г) перцептивна сторона спілкування – це процес сприйняття і розуміння людьми один одного.

Усі три сторони спілкування тісно переплітаються між собою, органічно доповнюють один одного і складають процес спілкування вцілому.

Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини:

– соціальні функції спілкування:

1) організація спільної діяльності;

2) керування поводженням і діяльністю;

3) контроль;

– психологічні функції спілкування:

1) функція забезпечення психологічного комфорту особистості ;4

2) задоволення потреби в спілкуванні;

3) функція самоствердження;

Спілкування може відбуватися на різних рівнях:

– маніпулятивний рівень, заключаеєься в тому, що один зі співрозмовників через визначену соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера;

- примітивний рівень, коли один з партнерів придушує іншого (один постійний комунікатор, а інший постійний реципієнт);

– вищий рівень – це той соціальний рівень, коли незалежно від соціальної ролі, статусу партнери відносяться один до одного як до рівної особистості.

Отже, спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами.

Список літератури

  1. Зусін В. Я. етика та етикет ділового спілкування. – К.: Екс. Об., 2000. – 2000с.

  2. Немов Р. С. Психологія. Книга 1: Основи загальної психології. – М., Освіта, 2002. – 345 с.

  3. Палеха Ю. І. Ділова етика . – К.: ЄУФ, 2000. – 350с.

  4. Щекін Г. В. Практична технологія менеджменту. – К.: МАУП, 1994. – 482с.

Одержано22.04.10



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки України (11)

    Документ
    „Формування професійної культури вчителя в контексті інтеграції україни в Європейський освітній простір”. Матеріали регіонального науково-практичного семінару за ред.
  2. Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О (1)

    Документ
    Редакцiйна колегiя серiї "Педагогiчнi науки": Бобир С.Л., Боровик А.Г., Гетта В.Г., Гринь Т.В., Жила С.О., Завацька Л.М., Зайченко І.В., Іванишина В.
  3. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (3)

    Документ
    Вісник містить матеріали березневої 2005 року наукової конференції НТШ-Донбас. Доповіді і повідомлення торкаються проблем історії. Секції конференції працювали у Донецьку і Краснодарі.
  4. Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей підсумкової конференції наукового товариства слухачів, курсантів І студентів

    Документ
    Голова оргкомітету: заступник начальника Академії внутрішніх військ МВС України з наукової роботи, доктор технічних наук професор полковник Морозов О.

Другие похожие документы..