Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
Финансово-правовая ответственность есть применение к нарушителю финансово-правовых норм мер государственного принуждения уполномоченными на то госуда...полностью>>
'Урок'
Далее проверяем знание логических операций. Проводится данный контроль в виде диктанта по двум вариантам. В первых трёх заданиях учитель диктует запи...полностью>>
'Документ'
В эпоху глобализации, когда современный мир всё чаще называют «global village», когда стирание границ и стремление к самоопределению находятся в диал...полностью>>
'Лекция'
Физика вырабатывает фундаментальные концепции и модели естествознания. Однако в других областях естествознание также есть теории, модели и методы, ва...полностью>>

Зміст вступ (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

Вступ.……………………………………………………………………………..4

Розділ 1. Загальні положення про судовий прецедент у системі джерел кримінально-процесуального права

1.1. Поняття системи джерел кримінально-процесуального права…………13

1.2. Поняття, ознаки та види судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права………………………………………………………………...30

Висновки до Розділу 1…………………………………………………………49

Розділ 2. Стан судового прецеденту в системі джерел сучасного кримінально-процесуального права України

2.1. Особливості системи джерел сучасного кримінально-процесуального права України………………………………………………………………………….51

2.2. Судовий прецедент та акти органів судової системи України з питань кримінального процесу……………………………………………………………….67

2.2.1. Рішення судів загальної юрисдикції……………………………………67

2.2.2. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України……………………...92

2.2.3. Акти Конституційного Суду України…………………………………109

2.3. Судовий прецедент та практика Європейського суду з прав людини…………………………………………………………………………….….125

Висновки до Розділу 2……………………………………………………...…137

Розділ 3. Перспективи розвитку судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України

3.1. Обумовленість судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права……………………………………………………………….140

3.2. Механізм функціонування судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України………………………………………148

Висновки до Розділу 3………………………………………………………..155

Висновки..……………………………………………………………………...158

Додатки.………………………………………………………………………..166

Список використаних джерел...………………………………………………200

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВСТУП

Актуальність теми. Питання судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України набуло особливої актуальності в контексті судово-правової реформи, яка триває в Україні. Необхідність забезпечення пріоритету прав та свобод особи у кримінальному судочинстві, створення механізмів їх реалізації обумовили зростання ролі суду як незалежного та неупередженого державного органу, який повинен здійснювати функцію правосуддя, забезпечувати дотримання законності та справедливості в кримінальному судочинстві.

Особливої актуальності набув пошук дієвих механізмів вирішення численних колізій та прогалин у кримінально-процесуальному законодавстві України, що на сьогодні становлять дійсну загрозу правам та інтересам учасників кримінального судочинства, порушують конституційну засаду рівності кожної людини перед законом і судом. Час доводить, що внутрішні структурні перебудови судової гілки влади не спроможні вирішити тих проблем кримінального судочинства, які спричинені головним чином недосконалістю самої системи джерел кримінально-процесуального права. Застарілість норм чинного Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України), наявність у ньому значних прогалин та колізій мають наслідком неоднакове їх застосування судами України, призводять до перевантаженості судової системи, зловживань з боку суддів. На часі впровадження та використання в системі джерел кримінально-процесуального права України інших, субсидіарних щодо закону джерел права, які завдяки своїм ознакам, зокрема, більшій гнучкості та динамічності щодо змін, деталізованості приписів, зможуть поліпшити стан правового регулювання порядку здійснення кримінального судочинства.

Саме тому особливої актуальності на разі набуло дослідження судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України, оскільки саме судовий прецедент за походженням є продуктом судової правотворчості, а за функціональним призначенням – різновидом джерела права взагалі. Ключовим аспектом такого дослідження є перегляд правової природи актів судової гілки влади України в контексті впровадження в систему джерел кримінально-процесуального права України судового прецеденту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в межах тем Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” № 01 БФ 042-01 за третім науковим підрозділом “Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України” та “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631) по науковому напрямку “Кримінально-правові та процесуальні аспекти адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”. Тема роботи затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол від 11 грудня 1995 року № 3).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у тому, щоб на основі комплексного наукового дослідження визначити місце та перспективи судового прецеденту у системі джерел кримінально-процесуального права України, розробити і внести відповідні пропозиції до кримінально-процесуального законодавства України.

Мета дослідження обумовила його завдання:

– розкрити зміст та ознаки системи джерел кримінально-процесуального права та визначити її особливості в Україні;

– розкрити зміст, ознаки, види та функції судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права;

– дослідити історію судового прецеденту, визначити його прояви в системі джерел кримінально-процесуального права України впродовж її розвитку;

– визначити місце судового прецеденту серед джерел кримінально-процесуального права України на сучасному етапі розвитку правової системи України;

– визначити правову природу актів судів судової системи України, в тому числі з питань кримінального судочинства, в контексті вчення про судовий прецедент;

– визначити перспективи судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України.

Об‘єктом дослідження виступає судовий прецедент як правове явище в контексті джерел кримінально-процесуального права.

Предметом дослідження є судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України. Автор досліджує місце та роль судового прецеденту серед джерел кримінально-процесуального права України та його функціональне призначення в регулюванні кримінально-процесуальних правовідносин.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилось із застосуванням таких методів пізнання, як історико-правовий (для дослідження питань, що стосуються становлення та розвитку наукових поглядів і положень про судовий прецедент, аналізу різновидів джерел кримінально-процесуального права дореволюційного періоду, в радянський період і за час існування незалежної України, в контексті пошуку ознак, проявів судового прецеденту, а також умов для його розвитку), логіко-граматичний (при тлумаченні певних положень та точок зору), аналітичний (зокрема, коли було необхідно обґрунтувати, довести, спростувати ті або інші теоретичні положення), порівняльно-правовий (при вивченні зарубіжного законодавства, визначенні можливостей використання міжнародного досвіду регулювання кримінально-процесуальних відносин судовим прецедентом та іншими результатами судової правотворчості, з включенням їх до системи джерел кримінально-процесуального права), структурного та системного аналізу (при визначені місця і співвідношення джерел кримінально-процесуального права з іншими джерелами права, дослідженні судового прецеденту як окремого компонента системи (системи джерел кримінально-процесуального права, правової системи), конкретно-соціологічний (при проведенні анкетування суддів України щодо питань судового прецеденту в Україні).

Теоретичну основу дослідження становлять праці вчених з кримінально-процесуального права М. Бажанова, В. Божьева, Ю. Грошевого, Г. Гурвича, К. Гуценка, О. Дроздова, В. Камінської, О. Ларіна, В. Маляренка, О. Михайленка, М. Михеєнка, В. Молдована, П. Пилипчука, М. Полянського, М. Фойницького, М. Чельцова, В.  Шибіко та ін.

Зважаючи на тісний зв’язок досліджуваної теми з наукою теорії та історії права, автором використано також праці С. Алєксєєва, С. Братуся, І. Богдановської, А. Вєнгєрова, Р. Давида, С. Головатого, К. Жоффре-Спінози, В. Жуйкова, С. Загайнової, С. Зівса, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Лазарєва, Р. Лівшиця, Б. Малишева, М. Марченка, В. Матузова, П. Недбайла, П. Рабіновича, В. Самохвалова, О. Скакун, О. Черданцева, О. Шевченка та ін. Значну увагу приділено працям дослідників конституційного, міжнародного права та прецедентного права, зокрема Т. Апарової, В. Туманова, Р. Кросса, Р. Уолкера, С. Шевчука та ін.

Емпіричну основу дослідження становлять: а) статистичні дані Верховного Суду України за 2005-2007 роки; б) результати узагальнення кримінальних справ, які були розглянуті у Верховному Суді України у 1999-2007 роках; в) результати анкетного опитування суддів (загалом 102 судді з місцевих судів міста Києва, військових місцевих судів гарнізонів, Апеляційного суду міста Києва, Військового апеляційного суду Центрального регіону, Верховного Суду України) щодо судового прецеденту в кримінальному судочинстві України.

Нормативно-правову основу дослідження становлять правові акти України, міжнародно-правові акти, законодавство та судова практика зарубіжних держав, зокрема США, Великобританії, Італії, ФРН, Франції.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється відсутністю у вітчизняній юридичній науці праць, присвячених окремому комплексному та системному дослідженню судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України. В дисертації сформульовано низку нових у концептуальному плані положень, а також пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України, зокрема:

вперше:

– доведено наявність достатніх історичних, соціальних, правових передумов та причин визнання судового прецеденту джерелом кримінально-процесуального права України, а також обґрунтовано застереження, яких необхідно дотримуватись при подальшому впровадженні інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України, зокрема щодо механізму та суб’єктів створення судового прецеденту, мети та меж застосування судового прецеденту;

– обґрунтовано пропозицію про запровадження механізму дії судового прецеденту – системи заходів, спрямованих на забезпечення ефективної дії судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України. Механізм дії судового прецеденту включає в себе три групи заходів: соціально-економічні, організаційні та правові. Практична реалізація всіх елементів механізму дії судового прецеденту дозволить забезпечити системне послідовне та ефективне закріплення, розвиток та функціонування інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України;

– на основі системного дослідження правової природи рішень судів України з питань кримінального судочинства в контексті вчення про судовий прецедент обґрунтовано висновок, що нині рішення судів судової системи України, які розглядають кримінальні справи, за загальним правилом, не є судовим прецедентом, за винятком рішень Верховного Суду України з питань кримінального судочинства, які, втілюючи позицію найвищої судової ланки та інстанції, в силу своєї авторитетності та переконливості можуть розглядатися переконуючими судовими прецедентами;

– запропоновано визнати вимогу однакового застосування кримінально-процесуального законодавства судами України принципом кримінального процесу, який тісно пов’язаний із принципом законності та принципом рівності громадян перед законом і судом, і полягає у формулі: “для кожного за однакових обставин закон повинен застосовуватись однаково”.

удосконалено:

– визначення поняття джерела кримінально-процесуального права, системи джерел кримінально-процесуального права;

– розуміння правової природи судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права, його ознак та співвідношення з поняттями “судове рішення”, “судова практика”, “роз’яснення Пленуму Верховного Суду України”, “акти Конституційного Суду України”, “практика Європейського суду з прав людини”;

набули подальшого розвитку:

– аргументи необхідності впровадження судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права в Україні. Дисертант пропонує комплексне вирішення цього питання, аналізуючи передумови та підстави його виникнення, та висловлює застереження, які можуть бути з цим пов’язані;

– зміст принципів верховенства права та верховенства Конституції України в кримінальному процесі України, їх співвідношення із принципом законності, розвинуто розуміння правової природи принципу рівності громадян перед законом і судом та його проявів у кримінальному судочинстві;

– аргументи визнання роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах джерелом кримінально-процесуального права України. Дисертант пропонує віднести їх за правовою природою до нормативно-правових актів;

– аргументи визнання актів Конституційного Суду України з питань кримінального процесу України джерелом кримінально-процесуального права України. В контексті джерел кримінально-процесуального права рішення Конституційного Суду України мають ознаки нормативно-правового акту та є частиною законодавства України. Водночас акти Конституційного Суду України з питань кримінально-процесуального права є судовим прецедентом конституційного правосуддя (конституційного права);

– аргументи визнання практики Європейського суду з прав людини джерелом кримінально-процесуального права України, що має правову природу судового прецеденту.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-практична значущість цього дослідження має кілька аспектів: правотворчий, правозастосовчий, науковий та навчальний.

Правотворчий аспект дослідження полягає в тому, що висновки, зроблені дисертантом, можуть бути використані в законотворчій діяльності щодо удосконалення механізму регулювання кримінально-процесуальних відносин у чинному КПК України та в проектах нового КПК України. До Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя направлено наукову розробку з пропозиціями в частині вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України щодо запровадження інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України (Лист Голови комітету з питань правосуддя Верховної Ради України від 11 лютого 2008 року № 04-30/19-239).

Правозастосовчий аспект полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення практики застосування положень законів, міжнародних договорів, рішень Європейського Суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду України як джерел кримінально-процесуального права.

Науковий аспект полягає у можливості використання теоретичних висновків, отриманих при дослідженні теми, для відображення цілісної картини полінормативного регулювання кримінально-процесуальних відносин, і для подальших наукових досліджень проблем джерел кримінально-процесуального права.

Навчальний аспект полягає у можливості використання матеріалів цього дисертаційного дослідження при підготовці навчально-методичних матеріалів для студентів вищих навчальних закладів при викладанні навчальних курсів “Кримінально-процесуальне право України”, спецкурсів “Порівняльний кримінальний процес”, “Судовий прецедент у сучасному кримінальному процесі”. Результати дослідження використані автором при розробці і викладанні спецкурсу “Судовий прецедент у сучасному кримінальному процесі” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 1998 – 2008 роках (Акт впровадження в навчальний процес результатів науково-дослідної роботи “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631) на кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 23 травня 2008 року).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорено, схвалено й рекомендовано до захисту на засіданні кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення дисертації, висновки і пропозиції дослідження викладено у наукових доповідях, виголошених на наукових конференціях, семінарах і круглих столах: на Міжнародній науково-практичній конференції молодих юристів “Майбутнє правної системи України” (м. Київ, 1996 рік); на науково-практичній конференції “Концепція розвитку законодавства України до 2005 року” (м. Київ, 1996 рік); на Всеукраїнській науковій конференції “Конституцію – в життя” (м. Київ, 1997 рік); на Міжнародній українсько-канадській науково-практичній конференції “Громадська довіра: неупереджене правосуддя та юстиція” (м. Київ, 1997 рік); на методологічному семінарі “Актуальні проблеми судово-правової реформи в Україні” (м. Київ, 1999 рік); на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (м. Київ, 2001 рік); на круглому столі “Чи достатньо процесуальних повноважень у суддів касаційної інстанції для прийняття остаточного рішення по справі” (м. Київ, 2003 рік); на науково-практичних семінарах “Застосування Європейської конвенції з прав людини та спрощені і скорочені процедури судового розгляду кримінальних справ” (м. Київ, 2001, 2002 роках); на науково-практичному семінарі “Концепція розвитку системи правосуддя в контексті судової реформи в Україні” (м. Київ, 2004 рік).

Публікації. Основні наукові положення дисертаційної роботи викладено у шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

Повний обсяг дисертації – 228 сторінок, з них основного тексту – 165 сторінок, додатки (5) на 34 сторінках, список використаних джерел (330 найменувань) на 29 сторінках.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

ВИСНОВКИ

1. Під джерелом кримінально-процесуального права необхідно розуміти форму об’єктивізації (закріплення) кримінально-процесуальних норм, яка має визначений порядок встановлення, використання та припинення дії, зміст та прояви якої перебувають у динамічному розвитку, обумовленому потребами суспільства та особливостями правової системи.

2. Під системою джерел кримінально-процесуального права необхідно розуміти цілісну, автономну, самоорганізуючу, соціально, історично та юридично обумовлену структуровану сукупність взаємопов’язаних самостійних елементів – джерел кримінально-процесуального права, яка є галузевою частиною системи джерел права правової системи певної держави.

3. Під судовим прецедентом як джерелом кримінально-процесуального права необхідно розуміти   рішення   суду, винесене при здійсненні правосуддя в кримінальній справі щодо певного процесуального питання, в якому сформульовано правило, що є загальнообов’язковим для застосування судами нижчої або рівної ланки при вирішенні подібних процесуальних питань під час розгляду кримінальних справ.

4. Найбільший прояв та застосування судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права здобув в правових системах сім’ї загального права, проте зазначений вид джерела кримінально-процесуального права історично притаманний й іншим правовим системам, в тому числі й українській.

5. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права є видом правового (юридичного) прецеденту, а тому має всі загальні ознаки цього джерела права. Особливими ознаками судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права є: 1) результат діяльності судової гілки влади та формуються в процесі здійснення правосуддя; 2)сформований вищим судом (апеляційний, касаційний тощо); 3) формується при вирішенні конкретного процесуального питання в процесі розгляду певної кримінальної справи; 4) будучи засобом об’єктивізації нових кримінально-процесуальних норм, може як встановлювати абсолютно нову правову норму, так і декларувати або тлумачити вже існуючі норми; 5) поєднує індивідуально-правові та нормативно правові риси, оскільки містить в собі припис, який спрямований на регулювання в першу чергу правовідносин, що є предметом конкретної судової справи, та водночас є правилом для вирішення інших подібних справ; 6) обов‘язковість певного рішення для судді виникає тільки за умови схожості або подібності справи, що є на розгляді, зі справою, по якій існує рішення вищого суду або його власне. 7) динамізм та високий ступінь конкретизації кримінально-процесуальної норми, яка об’єктивується в судовому прецеденті.

6. Особливостями сучасної системи джерел кримінально процесуального права можна вважати: правонаступність системи джерел кримінально-процесуального України; верховенство Конституції України в системі джерел кримінально-процесуального права України та дія принципу верховенства права; закон – основний, проте не виключний вид джерела кримінально-процесуального права України; функціональна та ідеологічна розбалансованість системи джерел кримінально-процесуального права, необхідність пошуку альтернативних джерел правового регулювання.

7. Принцип верховенства права знаходить свій прояв в кримінальному процесі України у: 1) пріоритеті прав та інтересів особи в кримінальному судочинстві та неприпустимості їх обмеження при тлумаченні норм кримінально-процесуального закону; 2) заборона в обмеженні здійснення правосуддя у кримінальних справах з підстав відсутності належного закону; 3) можливості застосування аналогії права та аналогії закону.

8. Під кримінально-процесуальним законодавством України необхідно розуміти систему нормативно-правових актів, які містять правові норми, які регулюють кримінально-процесуальні відносини. Стан кримінально-процесуального законодавства України як елементу системи джерел кримінально-процесуального права України призводить до посилення ролі інших, більш динамічних джерел, в тому числі створених судами.

9. Рішення суду в певній кримінальній справі за існуючого правового регулювання загалом не містять усіх необхідних ознак права джерела права та формально не можуть бути визнані судовим прецедентом. Як виняток, окремі з рішень Верховного Суду України, втілюючи позицію найвищої судової ланки та інстанції у сфері кримінального судочинства в силу своєї авторитетності та переконливості можуть розглядатися переконуючими судовим прецедентами.

10. Під судовою практикою в контексті джерел кримінально-процесуального права необхідно розуміти сукупність актів, прийнятих судами в процесі застосування кримінально-процесуальних норм. Для визнання певної частини судової практики з кримінальних справ джерелом права та (або) судовим прецедентом необхідна наявність певних ознак, зокрема офіційне опублікування, нормативність, обов’язковість (формальна або переконуюча).

11. Принцип однакового застосування кримінально-процесуального законодавства судами України є проявом законності в кримінальному процесі, є похідним від принципу рівності громадян перед законом і судом, і полягає у формулі: “для кожного за однакових обставин закон повинен застосовуватись однаково”.

12. Під роз’ясненням пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (з процесуальних питань), необхідно розуміти акт нормативно-правового характеру, виданий пленумом Верховного суду України за наслідками узагальнення судової практики та тлумачення положень кримінально-процесуального закону, покликаний забезпечити однакове застосування законодавства судами України при здійсненні судочинства в кримінальних справах.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Зміст вступ (3)

    Документ
    Актуальність теми. До закономірностей розвитку сучасного суспільства слід віднести об’єктивний процес посилення соціалізації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини.
  2. Зміст вступ (11)

    Документ
    Актуальність теми. В умовах поглиблення ринкових трансформацій і переходу України на інтенсивний шлях розвитку важливими стають питання, які пов'язані з пошуком нових шляхів підвищення ефективності фінансового управління на промисловому
  3. Зміст вступ (2)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Серед актуальних проблем сучасних форм порушення прав людини вагоме місце посідає проблема торгівлі людьми, яка має довге історичне та етнонаціональне коріння.
  4. Зміст вступ (6)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Розвиток незалежної України вимагає вирішення багатьох складних соціально-економічних та політичних проблем у суспільстві.
  5. Зміст вступ (7)

    Документ
    Актуальність теми дослідження. Остання чверть двадцятого століття характеризується переходом до нового постіндустріального етапу науково-технічного прогресу, який називають сучасною технологічною революцією.

Другие похожие документы..