Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Реферат'
Стабилизацию и поступательное движение развития экономики невозможно представить, если люди в процессе трудовой деятельности не будут получать главно...полностью>>
'Инструкция'
Санитарные правила СП 3.1.085-96. Ветеринарные правила ВП 13.3.1302-96"Профилактика и борьба с заразными болезнями, общими для человека и животн...полностью>>
'Лекция'
Правовая охрана прав на открытие в настоящее время практически не осуществляется. Ранее Патентное ведомство проводило экспертизу на основании заявки ...полностью>>
'Лекция'
1. Термин «теория» греческого происхождения и означает «рассмотрение», «исследование». Под теорией понимается тот уровень познания, на котором выраба...полностью>>

Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

РОЛЬ ТА ВИКЛИКИ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Фінансова глобалізація − це процес інтеграції фінансових систем країн з міжнародними фінансовими ринками та інституціями. Така інтеграція, зазвичай, не можлива без лібералізації внутрішнього фінансового сектора держави та рахунку операцій з капіталом.

Суб’єктами фінансової глобалізації є: уряди, які сприяють лібералізації, усуваючи перешкоди на шляху руху капіталів; позичальники, які можуть збільшити своє споживання за рахунок іноземних позик; інвестори, які хочуть отримати вищий дохід; фінансові інституції.

Потенційними вигодами фінансвої глобалізації вважають глибший фінансовий зв’язок у світі та інтеграція країн, які разом з міжнародними фінансовими ринками розвивають свої фінансові системи, регулюють та стабілізують фінансові ринки. Це підтверджує тезу із [1] про те, що економіки з більш розвинутим фінансовим сектором зростають швидше.

Фінансова глобалізація стимулює фінансовий розвиток двома шляхами[2]:

  • більший доступ капіталу та його видів для розвинутих країн, що згладжує споживання, погиблює фінансові ринки, підвищує ринкову дисципліну;

  • розвиток досконалішої фінансової інфраструктури, що зменшує асиметричність інформації.

Фінансова глобалізація несе і певні ризики, зокрема, може призвести до фінансових криз, які впливають на інтереси інших держав. Є низка зв’язків між глобалізаційними процесами та кризами. Якщо інфраструктура та процес фінансової лібералізації проходять не правильно, то надходження капіталу може дестабілізувати економіку через погіршення ринкової кон’юнктури, що викличе спекулятивні атаки та відтік капіталу з країни. Тому для успішної інтеграції, фінансова лібералізація має бути проведена без погіршення ринкової кон’юнктури та порушення економічних принципів і засад.

Фінансова глобалізація значнно змінила природу притоку та розподілу капіталу в світі. Збільшилися надходження капіталу в економіки, які розвиваються, з 41 млрд. дол. у 1970 до 320 млрд. дол. у 1997 р.[2]. Відбулося злиття та поглинання, приватизаційних процесів у світі, появилися нові гравці на ринках. Докази глобалізації та лібералізації фінансового сектора можна побачити як на державному рівні, так і на рівні фірм, фондових ринків та банківського сектору.

Внаслідок зростання присутності міжнародних фінансових інституцій на внутрішніх ринках, відбулася інтернаціоналізація фінансових послуг. Відповідно, виникає проблема правильного виміру фінансової глобалізації, надання їй певних стандартів та оптимальних темпів поширення.

Фінансова глобалізація та інтеграція країни є багатогранне поняття, яке, зазвичай, базується на розмірі валових запасів зовнішніх активів і зобов'язань, потенціалу чистих грошових потоків або відсутністі можливості арбітражу на доходи за цінними паперами у різних країнах. Тому, концепційні поняття фінансової глобалізації можна розділити на три основні категорії [3]:

  • кількісно обгрунтовані показники (наприклад, сума валових зовнішніх активів і зобов'язань щодо ВВП);

  • кореляція заощаджень та інвестицій;

  • цінові індекси.

Вважають, що фінансова глобалізація впливає на багато аспектів економічної діяльності: довгострокове економічне зростання; схильність до економічних підйомів або спадів; волатильність економічного зростання; частоту та глибину економічних криз; тривалість виходу із кризи. Тобто основними глобалізаційними наслідками є:

  • макроекономічна волатильність;

  • схильність до криз;

  • економічне зростання.

Вплив фінансової глобалізації на економічне зростання та волатильність відбувається через[3]:

  • розвиток фінансового сектору;

  • якісні показники фінансових інституцій;

  • раціональна макроекономічна політика;

  • торгівельна інтергація.

Отже, емпіричні дані про вигоди від міжнародної фінансової інтеграції є двоякими. Для країн з відносно сильними фінансовими інституціями, розвиненими внутрішніми фінансовими системами і стабільною макроекономічною політикою інтеграція не супроводжується макроекономічною нестабільностію, тоді як для країн які розвиваються, глобалізаційні процеси можуть мати негативні наслідки.

Література

1. Levine R. International financial liberalization and economic growth// Review of International Economics 9.- 2001.- P.688–702.

http://www.econ.uchile.cl/uploads/documento/ed30c2ceae592e543ddbcb9d24a6dea7251d0d22.pdf

2. Schmukler S. Financial Globalization: Gain and Pain for Developing Countries// 2004.- 28p.

/filelegacydocs/erq204_schmukler.pdf

3. IMF working paper Reaping the Benefits of Financial Globalization 2007.- 50p. /external/np/res/docs/2007/0607.pdf

Корнійчук Ольга Вікторівна

Національний університет біоресурсів і природокористування,м. Київ

ВПЛИВ СВІТОВОЇ КРИЗИ НА СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЄС

Сучасна економічна криза бере свій початок з падіння ринку нерухомості в США, що призвело до накопичення колосальних приватних боргів. Фінансова криза, що розпочалася з 2006 року, дуже суттєво вплинула на стан світової торгівлі і виробництво промислових товарів. Її вплив виявився настільки суттєвим, що світова економіка вступила в найбільшу економічну кризу за останні 60 років.

Сільське господарство, порівняно з іншими галузями економіки, є більш стійким до економічних спадів, тому що задоволення потреб у продовольчих товарах є першочерговим. Однак, воно все одно переживає великі труднощі, що призводять до суттєвої структурної перебудови.

Рецесія призвела до зменшення попиту і зміни його структури на внутрішньому і зовнішніх ринках ЄС, що мало негативний вплив на ціни на сільськогосподарську продукцію. Через те, що попит безпосередньо матиме негативний вплив на галузі з високою доданою вартістю ( тваринництво і молочне господарство), спад опосередковано відчувають й інші напрями сільського господарства: олійні культури як сировина для біопалива через зменшення цін на нафту; на кормові культури через зміну попиту на корма.

Аграрний сектор ЄС пережив немалі складності, відчувши чималий тиск на ціни та дохід фермерів. Приймаючи до уваги те, що попит на продукцію скоротився, економічна криза дуже вплинула в короткостроковій перспективі на більшість галузей сільськогосподарського виробництва в ЄС.

Ринок зерна 2007/2008рр. демонстрував рекордний рівень підвищення цін навесні 2008 року, що супроводжувався стрімким падінням до рівня, нижчого ніж до кризи. Спочатку цінове падіння проявлялося як послаблення ефекту певних короткострокових коливань, що викликали зростання цін у другій половині 2007 року, які ослабли через сприятливі погодні умови, зниження цін на електроенергію і підвищення експортних обмежень. Крім того, загальний ринок швидко зреагував на високі ціни суттєвим підвищенням пропозиції . В 2008 році загальний урожай зернових в ЄС становив 312 млн. тон, порівняно з 258 млн. в 2007 році. Остання хвиля падіння цін отримала темп від загальної картини погіршення економічного стану в ЄС. Але в короткостроковій перспективі підвищення попиту на зернові ( особливо пшеницю) через падіння споживання м’яса триматиме ціни під новим тиском.

Економісти і науковці ЄС середньострокове прогнозування до 2015 року зображують більш позитивним, завдяки реформам САП, помірному зростанню врожайності, розвитку ринку біоетанолу та сприятливим ціновим умовам на світовому ринку.

Що ж стосується м’яса, то його споживання в 2008 році суттєво скоротилось в країнах ЄС, в середньому до 85,1кг на душу населення (-2,2% до 2007 року) як ймовірний наслідок високих цін і не дуже високої якості. Однак, в середньостроковій перспективі можна також припустити позитивне збільшення споживання і виробництва м’яса домашньої птиці і свинини, у той час як виробництво яловичини і баранини продовжуватиме скорочуватись.

Перші наслідки економічної кризи сільське господарство ЄС відчуло у другій половині вересня 2008 року, коли відбувся спад цін через стрімке збільшення пропозиції як реакції на високі ціни 2007 року. Спад підсилився ажіотажем на фінансових ринках і швидким погіршенням економічного клімату. Це мало специфічний вплив на молочний сектор ЄС, коли ціни на масло впали до інтервенційного рівня кінця 2008 року.

Економічна криза, як очікується, матиме суттєвий вплив в коротко - і середньостроковій перспективі в більшості аграрних секторів, особливо у тваринництві і молочному господарстві.

Низькі ціни на нафту значно знижують привабливість біоетанолу в світовому масштабі, в той час як зниження доходів населення вплине негативно на попит на м'ясо, що в свою чергу, вплине на світові та європейські ціни на зернові. Ринкові ціни на свинину і м'ясо птиці також будуть стримуватись у зв’язку з здешевленням кормів.

Зміни в поставках продуктів харчування повинні вплинути на м’ясний сектор також і через коливання курсів валют. В цілому значно скоротяться обсяги споживання яловичини й баранини, та не в значній мірі свинини й курятини завдяки їх більш дешевій ціні.

Рецесія значно вплинула на молочний сектор, в якому, вже з початку кризи спостерігається значне падіння цін на готову продукцію і накопичення значних запасів на складах виробників.

Очікується, що зменшення доходів населення призведе до зменшення попиту на продукцію молочного сектору, що має високу додану вартість. За даного сценарію, необхідність інтервенційних державних закупівель значно зросте, що призведе до швидкого накопичення державних запасів продукції. Оскільки очікується, що зростання світового попиту на молочну продукцію буде також стриманим, внаслідок чого також виникне необхідність у експортних дотаціях для підтримки європейського експорту.

В той же час, сучасні ускладнення в системі кредитування, призведуть до побічного ефекту, пов’язаного зі збільшенням ціни виробництва. Здебільшого, причиною цього є зменшення доступності капіталу та його подорожчання (зокрема в найбільш капіталомістких аграрних секторах).

Таким чином, вищенаведені фактори можуть призвести до ефекту «цінового стиснення» (витіснення певної частини постачальників з ринку, внаслідок різкого зниження або заниження цін на готову продукцію) і як наслідок погіршення умов торгівлі (співвідношення експорту до імпорту). В цьому відношенні, визначальним для майбутньої прибутковості аграрного сектору стане швидкість регулювання експортних та імпортних цін – особливо цін на енергоносії та добрива. Крім того вищезазначений негативний вплив може бути частково компенсований в разі зменшення ціни виробництва внаслідок зниження цін на нафту. З іншого боку, будь-які бюджетні обмеження окремих країн-членів ЄС, що можуть призвести до обмеження спільного з ЄС фінансування дотацій, або підвищення прямих платежів даної країни можуть призвести до суттєвого погіршення і без того нестабільної ситуації з прибутковістю фермерських господарств.

Кульчицький Ярослав Володимирович

Національний лісотехнічний університет України, м. Львів

Теоретико-методологічні засади дослідження економічних систем у контексті євроінтеграційного вектору

Центральною проблемою сучасної економічної науки є дослідження закономірностей становлення й перспектив сучасних економічних систем, особливо у контексті посилення євроінтеграційного процесу, що має надзвичайно важливе значення для України. Ця складна теоретична проблема не може бути розв'язана без розробки її методологічних аспектів. Власне від методологічних передумов аналізу економічних систем вирішальним чином залежать ступінь наукової обґрунтованості відповідних висновків та прогнозування подальшої еволюції економічних систем в умовах формування інформаційного суспільства, посилення глобалізації, відчутного зростання уваги до екологічних проблем. На наше переконання, методологічним ключем до розкриття окресленої проблеми є застосування постіндустріальної парадигми, яка глибоко висвітлюється у працях академіка А.Чухна. Постіндустріальна парадигма дозволяє виявити чинники й вектори розвитку сучасних економічних систем та вийти на об'єктивний порівняльний аналіз систем з метою пошуку оптимальних економічних моделей функціонування соціуму у ХХІ ст. та, зокрема, визначення стратегічної моделі трансформації економічної системи України.

Варто підкреслити, що чимало аспектів проблеми економічних систем висвітлюються не тільки у царині економічної теорії, а й іншими соціальними та гуманітарними науками. Це означає, що вивчення змісту економічних систем, проблем їх порівняння видається нині найбільш конструктивним на "стиках" економічної теорії з іншими суспільними науками. Комплексне дослідження економічних систем, методологічні підходи до їх порівняльного аналізу повинні ґрунтуватися на усвідомленні об’єктивного процесу посилення інтеграції наукового знання. Важливу роль у забезпеченні конструктивних результатів економічного пошуку відіграють методи дослідження економічних систем і, зокрема, застосування системного підходу, який підводить до усвідомлення системної трансформації суспільства.

Фундаментом концепційних засад дослідження економічних систем є комплексний, системний підхід до їх розуміння як складних утворень, що визначають всю багатоелементну архітектуру суспільного ладу. Основоположними ідеями наукового аналізу виступають ідеї гуманізації, "олюднення" сучасної економічної теорії, оскільки, на наше глибоке переконання, зрозуміти генезис, суть, рух економічних систем, здійснити їх типологізацію і порівняння, збагнути передумови формування національної економічної системи України на порозі третього тисячоліття неможливо без комплексного вивчення економічних систем у взаємозв’язку з проблемами місця і ролі людини, її діяльності, економічної та екологічної культури, соціальних та політичних інституцій, культурологічно-етнічних процесів у національній економіці.

На наше переконання, саме постіндустріальна парадигма дослідження сучасних економічних систем є тим дороговказом, який дозволяє розкривати внутрішні механізми саморозвитку систем і накреслювати підходи до порівняння систем на порозі третього тисячоліття, в умовах формування постіндустріального (інформаційного) суспільства, посилення євроінтеграційного процесу і пошуку Україною власної високоефективної та соціально зорієнтованої економічної моделі ХХІ ст.

Лазаренко Жанна Валеріївна,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» м. Київ

ПОРТФЕЛЬ ПЕРЕГОВОРНОГО ПРОЦЕСУ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПЕРЕГОВОРНИХ ПОЗИЦІЙ ТОРГОВИХ КОАЛІЦІЙ В СОТ

Актуальність дослідження теми обумовлюється необхідністю виділення основних сфер переговорного процесу в рамках СОТ. Не дивлячись на те, що переговори в межах нового раунду ведуться по досить широкому колу питань, все ж, деякі напрями переговорного процесу залишаються ключовими. Більш детальний огляд основних сфер переговорного процесу в рамках Доха-Раунду дозволить актуалізувати стан переговорного процесу та оцінити ступінь прогресу по кожному напрямку. На сучасному етапі свого розвитку Світова організація торгівлі нараховує 153 країни і щоб гідно представити інтереси своєї держави на цьому світовому форумі, країни об’єднуються в певні коаліції. Розгляд позицій ключових гравців дозволить окреслити цілісну картину переговорного процесу в рамках СОТ станом на кінець 2010 року.

Початок нового раунду багатосторонніх переговорів було покладено в ході четвертої Міністерської конференції СОТ, яка пройшла в листопаді 2001 року місті Доха, Катар. Задекларована мета нового раунду багатосторонніх переговорів – продовження прогресу реформ і подальша лібералізація торгової політики, при цьому, приціляючи особливу увагу потребам країн, що розвиваються та найменш розвинутим країнам. Згідно декларації Дохи, «єдиний пакет» включив в себе наступні теми переговорів: послуги, сільське господарство, доступ на ринки промислових товарів, права на інтелектуальну власність (ТРІПС), торгівля та оточуюче середовище, правила СОТ відносно субсидій та антидемпінга, регіональні торгові угоди, спрощення торгових процедур. Таким чином, порядок денний Доха раунду визначає пакет переговорного процесу, актуальний в рамках СОТ станом на сьогодні та в рамках якого країни-члени можуть реалізувати свої інтереси у сфері міжнародної торгівлі.

Одним з найважливіших напрямів багатосторонніх переговорів раунду «Доха - Розвиток» є сільське господарство.

Світова торгівля сільськогосподарською продукцією в сучасному світі найбільш спотворена протекціоністськими заходами. Майже в усіх індустріально розвинутих країнах є певні «закриті» сектори, які вони намагаються всіляко захистити. Розпочавши новий раунд переговорів з питань сільського господарства, країни-члени СОТ включили до порядку денного цих переговорів такі питання, як доступ до ринків, експортні субсидії та внутрішня підтримка.

Слід зазначити, що переговори із питань розвитку сільського господарства були ускладнені наявністю різних інтересів, які суперечили один одному. Так, в розвинених країнах національному сільському господарству надається значна допомога, в тому числі субсидії, підтримуються ринкові ціни, організується захист внутрішнього ринку за допомогою імпортних мит. З 2006 по 2008 рр. країни Організації економічного співробітництва та розвитку витратили на внутрішню підтримку сільського господарства, в середньому, 368 мільярдів доларів США [1].

В ході Уругвайського раунду країни-експортери сільськогосподарської продукції утворили Кернську групу, представники якої виступають за лібералізацію сільського господарства через скорочення імпортних тарифів, скасування експортних субсидій, відміну тарифних квот і зменшення заходів з внутрішньої підтримки національних товаровиробників у агросфері [1]. Створення Кернської групи змінило фактично існуючу біполярну систему прийняття рішень у СОТ, коли остаточне рішення приймалося США та країнами Західної Європи.

На початку XXI ст. намітився суттєвий економічний прорив у розвитку таких великих за кількістю населення країн, як Китай, Індія, Бразилія. Найбагатші країни з тих, що розвиваються, склали Групу 20. Ця група підтримує скасування субсидій у сільському господарстві, але вимагає пільгового ставлення до країн, що розвиваються, та найменш розвинутих країн.

Окрема позиція з цього питання належить Групі 33, до якої входять країни, що розвиваються, на чолі з Індонезією та Філіппінами. Це альянс, діяльність якого спрямована на відстоювання помірного, порівняно з розвинутими країнами, скорочення тарифних ставок у країнах, що розвиваються, та спеціальний механізм, спрямований на захист цих країн від різкого збільшення імпорту.

Питання лібералізації торгівлі промисловими товарами також має суттєве значення для ходу переговорів у межах Доха-раунду. Так, було погоджено, шляхом затвердження модальностей, сприяти усуненню тарифного регулювання, зокрема, тарифних піків, високих тарифів, тарифної ескалації, так само як і нетарифного регулювання, особливо на продукти, які є основою експорту для країн що розвиваються [2].

Слід зазначити, що існуючі тарифні структури на промислові товари стримують диверсифікацію промисловості в країнах, що розвиваються. Насамперед, це стосується тарифної ескалації. Враховуючи це, країни, що розвиваються, домоглися включення в порядок денний Доха-раунду питання про відміну максимальних тарифів і тарифної ескалації. Країни, що розвиваються, також виступили за зниження тарифів у тих галузях, де вони мають переваги: трудомістка продукція та переробка сільськогосподарської продукції. Група 90 у межах розгляду програми розвитку заявила про необхідність відміни усіх тарифів для найменш розвинутих країн.

В рамках промислових переговорів діє група країн, що розвиваються, під назвою НАМА-11 (від англ. Non-Agricultural Market Access - доступ до ринку товарів несільськогосподарського походження). ЇЇ членами є Аргентина, Бразилія, Єгипет, Індія, ПАР, Індонезія, Венесуела, Філіппіни. Вони виступають за обмеження відкриття свого ринку промислових товарів. Цікавим є те, що майже всі ці країни є членами Групи 20 в переговорах по сільському господарству.

Попри публічне визнання розвинутими країнами правомірності вимог країн, що розвиваються, прийняття рішень з питань промислових товарів залежить від пошуку компромісу між країнами-учасницями СОТ до остаточних результатів Доха-раунду.

Питання торгівлі послугами також викликає значні суперечності між країнами учасницями СОТ. Неузгодженість полягає в об'ємі лібералізації ринку послуг. Так, розвинені країни виступають за лібералізацію лише послуг, які базуються на висококваліфікованій праці та знаннях. Головний аргумент розвинутих країн полягає в тому, що посередництво в наданні більш ефективних фінансових послуг знижує витрати на ведення бізнесу, що сприяє економічному зростанню. [3, c.139].

Країни, що розвиваються, в контексті розгляду питання послуг порядку денного Доха-раунду, проявили інтерес до питання трудової міграції та трудомістких послуг. Попри те, що переміщення трудових ресурсів є одним із чотирьох питань Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), не було зроблено суттєвих пропозицій щодо об'ємів запланованої лібералізації. Враховуючи відносні переваги країн, що розвиваються, з некваліфікованих трудомістких послуг, країни Групи 20 та Групи 33 виступили за надання пріоритету лібералізації саме цього виду послуг. Розвинені країни розглядали питання переміщення трудових ресурсів з точки зору внутрішньо-корпоративного переміщення кваліфікованого персоналу [5, с.22].

Переговори з питань прав інтелектуальної власності проходили на вимогу США вже під час Уругвайського раунду. Основна ознака ТРІПС полягає в тому, що запроваджуються зобов'язання для всіх країн-учасниць СОТ прийняти внутрішнє законодавство для захисту прав інтелектуальної власності. Проте після завершення Уругвайського раунду країни, що розвиваються, прагнули перегляду угоди ТРІПС, оскільки вона вимагала, щоб країни-учасниці СОТ забезпечували надійний захист усім видам інтелектуальної власності.

Найбільша увага приділялася питанню доступу країн, що розвиваються, та найменш розвинутих країн до ліків та інших медикаментів. Так, Група 90 вимагала встановлення лімітів на кількість патентів на ліки, оскільки саме патенти обмежують доступ до ліків у найбідніших країнах, що шкодить життю мешканців цих країн. Представники Групи 20 та Групи 33 вимагали обмежень у процесі патентування ліків компаніями, із розвинутих країн.

Розвинуті країни вимагають більш жорстких правил врегулювання у сфері патентів на ліки. Головна причина такої позиції полягає в тому, що більшість дослідницьких лабораторій з виготовлення ліків знаходяться в США та ЄС, як і більшість компаній, які володіють патентам на ліки загального призначення.

Питання географічних найменувань є важливою частиною переговорного процесу. У Європі існують географічні ареали виробництва тих або інших продовольчих товарів і напоїв, що історично склалися, тоді як у США сильними є традиції захисту товарних знаків, а не найменувань місць походження товару. У Вашингтоні вважають, що під захистом «географічних» брендів ховаються завуальований протекціонізм і спроба ввести монополію на назви товарів, які давно вже стали дженеріками у свідомості споживачів [4, с.8].

Висновки. Таким чином, станом кінець 2010 року Доха-раунд не завершено, через нездатність учасників переговорів знайти компроміс по ключовим питанням порядку денного. Варто зазначити, що від вирішення питань в цих сферах залежатиме подальше функціонування СОТ та кооперації в міжнародній торгівлі.

Література

  1. Офіційний сайт Кернської групи – http://www.cairnsgroup.org

  2. Офіційний сайт СОТ /english/thewto_e/minist_e/min01_e/mindecl_e.htm#marketaccess);

  3. Стиглиц Дж., Чарльтон Э. Справедливая торговля для всех. Как торговля может содействовать развитию / Пер. с англ. – М.: Весь Мир, 2007. – с.280.

  4. Хмелев М. ЕС защищает географическое происхождение своих товаров // Финансовые известия.– 11.08.2003.

  5. Ус І.В., Основні проблемні питання переговорного процесу Доха-Раунду СОТ, Актуальні проблеми економіки №6(84), 2008.

Ляшевська Вікторія Іванівна

Харківський національній університет імені В.Н. Каразіна



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку (2)

    Документ
    Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 24 грудня 2010 р. – Відп.
  2. Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності

    Документ
    Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції 20-22 жовтня 2011 р. – Сімферополь: Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2011.
  3. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (5)

    Документ
    Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
  4. План проведення науково-методичних конференцій та науково-практичних семінарів з проблем вищої освіти І науки професорсько-викладацького складу в системі мон україни на 2010 рік Назва заходу

    Документ
    Міністерство освіти і науки України, Білоруський державний педагогічний університет ім.М.Танка (Білорусь), Московський міський педагогічний університет (Росія)
  5. Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів

    Документ
    Освіта та наука в умовах глобальних викликів / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 11-13 червня 2010 р. – Сімферополь-Судак: ВіТроПринт, 2010.

Другие похожие документы..