Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Международная специализированная выставка хлебобулочных изделий является ключевым событием для профессионалов отрасли со всего мира. Уже 37 лет EUROP...полностью>>
'Документ'
Балтайский район занимает наиболее удобную в природном отношении часть Саратовской области. Район расположен на севере Правобережья и относится к лесо...полностью>>
'Документ'
«Хорошая фотография – это не просто воспроизводство объекта или группы объектов, это интерпретация Природы, передача ощущений, полученных фотографом, ...полностью>>
'Документ'
До початку роботи конференції буде виданий черговий збірник наукових праць «Сіверщина в історії України», включений до переліку фахових видань з істо...полностью>>

Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Оцінка фінансового забезпечення розвитку санаторно-курортних закладів на засадах кластерного групування

Спрямованість України на курс соціально-орієнтованої держави вимагає створення умов для розвитку кожної людини, збільшення людського потенціалу у зв’язку з тим, що саме люди є реальним багатством нації. Серед базових складових людського потенціалу поряд з освіченістю й інформованістю, доступністю ресурсів, необхідних для підвищення якості життя населення, можливістю брати участь у суспільному житті, на перше місце слід виділити здоров’я та довголіття кожної людини.

Створення ефективної моделі економічного розвитку України та забезпечення її довгострокової конкурентоспроможності з іншими країнами світу, висування високих вимог до якості робочої сили (здоров’я, кваліфікації, інтенсивності та креативності праці) сучасними економічними системами вимагає суттєвого підвищення рівня соціальної політики і, відповідно, статусу соціальної сфери в державі. Відсутність дієвого фінансового механізму, недосконалість оцінки фінансового забезпечення розвитку санаторно-курортних закладів як складової соціальної сфери, спрямованої на підвищення рівня людського потенціалу, зумовило проведення цього дослідження.

Виявлення сучасних тенденцій розвитку здійснено на основі фінансових даних 47 санаторно-курортних закладів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», спрямованих в своїй діяльності на створення сучасних конкурентоспроможних й доступних українцям послуг [1].

Розташування й функціонування санаторно-курортних закладів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в різних кліматичних регіонах країни вказують на специфіку фінансової, управлінської, виробничої, кадрової, збутової, маркетингової й інших сторін їхньої діяльності, які в сукупності своїй визначають потенціал окремого закладу.

Для здійснення об’єктивної оцінки фінансового забезпечення розвитку таких закладів та враховуючі позиції системного підходу передбачається врахування всіх вищезазначених сторін їх діяльності, що зумовлює використання великої кількості показників. Така умова оцінки ускладнює застосування традиційних економетричних методів. Саме тому, при здійсненні групування досліджуваних об’єктів по показникам оцінки розвитку було застосовано кластерний аналіз, який виступає дієвим інструментом в багатовимірних дослідженнях.

Кластерний аналіз включає в себе набір різних алгоритмів класифікації, завдяки яким вихідна сукупність об’єктів поділяється на кластери (групи) схожих між собою об’єктів [1, с. 284]. А під кластером розуміється група об’єктів, що володіє властивістю щільності, дисперсією, віддільністю від інших кластерів, формою, розміром тощо [2, с. 185]. Тобто, кластерний аналіз є одним із способів класифікації об’єктів за їх ознаками, який дозволяє реальні багатовимірні об’єкти групувати за великою кількістю параметрів, розглядати значні обсяги спостережень, скорочувати велику кількість фінансово-економічної інформації і робити її наочною, компактною, корисною, змістовною в інтерпретації й прийнятною для подальшого аналізу.

Для здійснення кластерного аналізу відібрано 25 індикатори розвитку відповідно до сфер діяльності, які визначають потенціал окремого санаторно-курортного закладу з курортного регіону, а саме:

- виробництво - загальний ліжковий фонд: ліжка цілорічні (одиниць), загальний ліжковий фонд: ліжка максимального розгортання (одиниць), діючі цілорічні ліжки у загальній кількості цілорічних ліжок (%), діючі цілорічні ліжки у загальній кількості діючих ліжок максимального розгортання (%), цілорічні ліжки у загальній кількості ліжок максимального розгортання (%), реабілітаційні ліжки у загальній кількості діючих ліжок максимального розгортання (%), період функціонування закладу (місяць);

- фінанси, система управління - дохід (тис. грн.), витрати (тис. грн.), сума чистого прибутку на 1 ліжкодень (грн.), сума чистого прибутку на 1 працівника (грн.), сума чистого прибутку на 1 грн. доходу (грн.), рентабельність продажу (%), рентабельність капіталу (%), рентабельність санаторно-курортної діяльності (%), сума капітальних вкладень та поточних ремонтів на 1 грн. доходу (одиниць), сума капітальних вкладень та поточних ремонтів на 1 ліжко (одиниць);

- персонал - середньоспискова чисельність (осіб), кількість лікарів (осіб), кількість середнього медичного персоналу (осіб), лікарі вищої і першої категорій у загальній кількості лікарів (%);

- маркетинг, збут, послуга, ексклюзивні можливості - кількість обслужених осіб (осіб), коефіцієнт використання діючих ліжок (одиниць), кількість обслугованих осіб на 1 працівника (осіб), перелік послуг з урахуванням використання природних лікувальних ресурсів (бал).

Індикатори розвитку санаторно-курортних закладів мають абсолютні й відносні величини, що дозволило структурувати заклади одночасно за ефективністю використання ресурсів та за наявністю ресурсної бази, і, відповідно - згрупувати за розміром, потенціалом та визначити ступінь використання власних можливостей й управління їхньою фінансовою діяльністю.

Крім того, врахування основних вимог проведення кластерного аналізу закладів із забезпечення співвимірюваності показників зумовило використання процедури попереднього нормування, що дозволило усунути вплив різнойменних й різномасштабних величин. Таке перетворення первинної фінансово-економічної інформації перевело параметри у безрозмірні величини і надало можливості з більш оптимального проведення процедур кластеризації.

Класифікацію санаторно-курортних закладів за рівнем розвитку здійснено у три етапи.

На першому етапі проведено групування з використанням методу К-середніх (K-means clustering), що є ефективним в дослідженні розподілу великої кількості закладів на декілька груп, в яких заклади меш відрізняються один від одного, точніше суттєво менше, ніж в цілому за сукупністю вибірки. При використанні методу К-середніх для групування санаторно-курортних закладів начальні центри кластерів визначалися шляхом сортування відстані та вибору спостережень на постійних інтервалах.

Другий етап - здійснено перевірку гіпотези про існування оптимальності кластерів на основі графіку координат центрів кластерів, згідно з яким досліджувану сукупність санаторно-курортних закладів розподілено на три кластери.

На третьому етапі викладено фінансово-економічну інтерпретацію отриманих результатів кластеризації, а саме:

- перший кластер – це 6 санаторно-курортних закладів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що складає 13% вибірки. Заклади мають найвищі показники фінансової діяльності і є представниками курортів Моршин, Хмільник, Ялти, Приазов’я й Слов’янську. Відслідковується тенденція існування двох типів закладів в кластері. Перший тип - це заклади, які увійшли до кластеру завдяки високому виробничому й кадровому потенціалу, з найбільшими значеннями доходів і витрат, але з меншою ефективністю використання прибутку. Другий тип – це заклади, які мають менший виробничий та кадровий потенціал, результати фінансової діяльності й менший термін функціонування проти попередніх закладів, але отримують більший прибуток й ефективніше його використовують;

- другий кластер - 16 санаторно-курортних закладів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що складає 34% вибірки. Заклади представляють курорт Хмільник, Прикарпаття, Причорномор’я, Одеси, Євпаторії та Ялти, мають низькі показники фінансової діяльності. За умов сезонного характеру роботи, де відсутній цілорічний ліжковий фонд, заклади неспроможні акумулювати необхідні фінансові ресурси на забезпечення подальшого розвитку.

- третій кластер - 25 санаторно-курортних закладів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (53% вибірки), які є представниками 11 курортних регіонів – Київського, Дніпропетровського, Харківського, Слов’янського й курортів Закарпаття, Прикарпаття, Хмільнику, Одеси, Саки, Євпаторії та Ялти. Заклади цього кластеру мають середні значення складових потенціалу, фінансових результатів, спроможності фінансування тактичного й стратегічного розвитку між значеннями першого і третього кластерів.

Таким чином, кластерний аналіз виступає достатньо ефективним інструментом для здійснення класифікації великої групи санаторно-курортних закладів за значною кількістю різноманітних індикаторів розвитку і є базисом для визначення тенденцій з проблем фінансового забезпечення їхньої діяльності.

Література

1. Основні показники діяльності за 2009 рік ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». - К. : ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», 2010. – 131 с.

2. Вуколов Э.А. Основы статистического анализа. Практикум по статистическим методам и исследованию операций с использованием пакетов Statistica и Excel: учебное пособие / Вуколов Э.А. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Форум, 2008. – 464 с.

3. Боровиков В.П. Популярное введение в Statistica / Боровиков В.П. – М. : Компьютер Пресс, 1998. – 267 с.

Єзєєва Мирослава Мириківна

Чернігівський державний технологічний університет, м. Чернігів

ГЕНЕЗИС НАУКОВОЇ ДУМКИ ЩОДО МІСЦЯ РЕГІОНУ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Одним із впливових та ефективних інструментів прискорення розвитку регіональних господарських систем та економіки держави в цілому залишається зовнішньоекономічна діяльність.

Безумовно, основною тенденцією, котра панує у системі міжнародних економічних відносин є глобалізація, але при цьому вона супроводжується глибокою регіоналізацією світової економіки. Національна самостійність стає не просто об’єктивним явищем, але і явищем, що визначає обличчя сучасної економічної облаштованості країн [4].

За цих обставин регіон стає головним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності зі своїм комплексом зв’язків та своїм унікальним потенціалом, формування якого зумовлено, як зовнішніми так і внутрішніми факторами. При цьому основним визначальним рушієм розвитку зовнішньоекономічних відносин стає регіональний, локальний рівень, а не державний. Це зумовлює необхідність переорієнтації організації зовнішньоекономічної діяльності на потенціал кожної окремої регіональної економічної системи з урахуванням її матеріально-технічної бази, виробничого потенціалу, природо-ресурсного потенціалу, географічного розташування та інше. При використанні такого підходу до зовнішньоекономічної діяльності вона може стати каталізатором прискореного економічного розвитку як регіонів так і держави в цілому, але, нажаль, сьогодні регіональному рівню в зовнішньоекономічній діяльності не приділяється достатньо уваги.

Загальносистемним представленням про розвиток світової економіки і зовнішньоекономічного співробітництва присвячені роботи економістів К. Акамацу, Р. Вернона, Дж. Даннінга, Р. Джонса, Д. Дорнбуша, М. Кастельса, В. Леонтьєва, Б. Оліна, Д. Рікардо, Т. Рибчинського, П. Самуельсона. Різні аспекти формування і розвитку зовнішньоекономічних зв’язків знайшли відображення в дослідженнях вчених: Є. Ф. Авдокушина, І. Т. Балабанова, А. І. Балабанова, М. П. Бутка, Л. Б. Вардомського, М. І. Долішнього, Е. Г. Кочетова, В. К. Ломакіна, Ю. В. Макогона, Є. Ф. Прокушена, В. В. Третьяк, М. П Бутко. Однак на рівні регіону процес формування зовнішньоекономічних зв’язків на сьогоднішній день предстає як недостатньо досліджена в науковому плані проблема.

На сучасному етапі розвитку економіки України, актуальною залишається проблема вивчення регіону, як активного і домінуючого учасника розвитку зовнішньоекономічної діяльності країни. При цьому, якщо питання позитивного впливу активізації зовнішньоекономічної діяльності кожного окремого регіону на економіку країни вивчалося, то аспект ефективної зовнішньоекономічної діяльності регіону, як рушій його економічного розвитку та розвитку країни в цілому не розглядався взагалі.

Крім класичних визначень в економічній літературі зустрічається інша група визначень поняття «регіон», яка в свою чергу базується на тому, що зовнішньоекономічні зв’язки виникають на основі спеціалізації регіону, що являється проявом територіального розподілу праці і закріпляє визначені галузі виробництва за визначеними регіонами країни.

Саме територіальний розподіл праці являє собою механізм, який забезпечує єдність регіону і світового господарства [1].

У ряді визначень, які приведено в економічній літературі, вказується на зв’язок регіону з зовнішнім середовищем. Так, в розумінні В. А. Долятовського, регіон – це складний територіально-економічний комплекс, який має обмежені внутрішні ресурси, свою структуру виробництва, певні потреби і зв’язки з зовнішнім середовищем [2]. А. І. Гаврілов, трактуючи регіон як цілісну систему з своєю структурою, функціями, історією, культурою, умовами життя населення, також акцентує увагу на зв’язках регіону з зовнішнім середовищем [3].

Глобалізація міжнародних відносин призводить до стирання кордонів між внутрішнім ринком та світовим, внаслідок чого окремі регіони країн світу стають більш незалежними та більш активними у своїх зовнішньоекономічних зв’язках, що і призводить до регіоналізації світової економіки.

На думку А. Раллє для розуміння функціонування сучасної економіки локальний рівень настільки ж важливий, як і глобальний. При цьому нова особливість локалізації полягає в тім, що сьогодні регіони характеризуються не тільки наявністю пасивних ресурсів (сировини, промислового і сільськогосподарського виробництва), відповідно до теорії порівняльних переваг, але і наявністю ресурсів, створюваних регіоном у результаті політики місцевого розвитку [1].

Вищезазначені зміни, що склалися обумовлюють необхідність розробки нової політики організації зовнішньоекономічної діяльності України, яка б базувалась на побудові раціональних відносин між державою та регіоном.

В зв’язку з цим однією з головних цілей регіональної економіки стає підвищення її ефективності та розвиток шляхом перетворення зовнішньоекономічної діяльності у найважливіший фактор економічного росту регіональної господарської системи. Опора на регіони в Україні розглядається як стратегічна ціль,що цілком з’ясовно. Як складова частина зовнішньої політики України, зовнішньоекономічна діяльність регіонів здатна зробити реальний вплив на формування і реалізацію зовнішньополітичного курсу країни, наповнюючи при цьому конкретним змістом зовнішньоекономічні зв’язки.

Практика показує, що централізація управління зовнішньоекономічними процесами приводить до гальмування їх розвитку, ускладнюючи оперативне реагування внаслідок швидкості змін на економічне середовище регіону і ситуації у країнах, його партнерах із зовнішньоекономічній діяльності. Крім того, в умовах перехідного періоду зовнішньоекономічні зв’язки виступають одним з факторів стабільності і розвитку, забезпечення і збереження економічного потенціалу, задоволення потреб внутрішнього ринку в продуктах харчування і інших споживчих товарах, створення додаткових робочих місць, поповнення бюджетів всіх рівнів [1].

Достатній ступінь свободи регіонів є необхідним компонентом, що створює можливості виходу регіонів на світові ринки та робить їх конкурентоспроможними. А це, в свою чергу, дає імпульс їх економічному розвитку, з одного боку і створює передумови для виходу з кризи для вітчизняної економіки в цілому, з іншого.

Розширення прав регіонів у зовнішньоекономічній сфері сприяє активізації діяльності всіх виробничо-комерційних структур, незалежно від ступеня їх участі в зовнішньоекономічній діяльності. Це пояснюється тим, що учасники зовнішньоекономічної діяльності зв’язані коопераційними зв’язками з виробництвами і підприємствами інфраструктури, від діяльності яких залежить результативність зовнішньоекономічної діяльності. В свою чергу, розвиток зовнішньоекономічної діяльності на одному підприємстві обумовлює розвиток діяльності інших підприємств; разом з розвитком виробництва розширюється і його інфраструктура. Внаслідок цього, розвиток зовнішньоекономічної діяльності спричиняє підйом виробництва інших підприємств не тільки даного регіону, але і в інших регіонах по лінії господарських зв’язків.

Таким чином, ми бачимо, що набуття зовнішньоекономічною діяльністю країн регіональних основ є об’єктивно спричиненою зміною світової економіки. В Україні у розрізі регіональної економічної політики – стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності кожного окремого регіону з урахуванням його унікального потенціалу може слугувати каталізатором економічного росту як регіону так і країни в цілому.

В статті свідомо не розглядається такий компонент зовнішньоекономічної діяльності як залучення прямих іноземних інвестицій, розвиток прикордонного та транскордонного співробітництва. Цьому напрямку будуть присвячені окремі дослідження.

Розширення безпосередньої участі регіонів у зовнішньоекономічній діяльності є сьогодні одним з найважливіших факторів, здатних вплинути на зміст і форми входження України у світогосподарські зв’язки. Тому на даному етапі важливим є сприяння децентралізації зовнішньоекономічної діяльності та переведення її у площину регіональних інтересів кожної області, що уможливлює використання унікального потенціалу кожного регіону, як господарської системи і може стимулювати економічний розвиток, як самого регіону так і країни в цілому.

Список використаних джерел

1. Третяк В.В. Розвиток регіональних зовнішньоекономічних зв’язків: питання теорії та практики: монографія / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень.— Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005.— 331 с.

2. Долятовский В. А. Зарубежный опыт комплексного развития регионов // Регионология.– 1994.– № 2–3.– С. 149–156.

3. Гаврилов А. И. Региональная экономика и управление: Учеб. пособие для вузов.– М: ЮНИТИ-ДАНА.– 2002.– 239 с.

4. Ларионова Н. А. Оценка факторов интенсивности внешнеэкономической деятельности региона // Вестник СевКавГТУ. Серия «Экономика».– 2003.– № 2 (10).– С. 5–8.

Зарапіна Юлія Едуардівна

Інститут світової економіки та міжнародних відносин

Національної академії наук України м. Київ

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗМІН У ПОЛІТИКАХ ПОДОЛАННЯ НЕРІВНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Процес глобалізації вносить свої корективи до загальноприйнятих та типових моделей соціальної політики. Одним із важливих завдань є вчасна адаптація цих політик до викликів глобалізації задля захисту усіх верств населення. Так, Ісаченко Т.М. говорить, що в умовах глобалізації особливу пильно виконувати такі аспекти соціальної політики як: «соціальний захист, соціальний діалог, соціальне вирівнювання та нові категорії соціального забезпечення» [2, 76]. Нас особливо цікавить аспект соціального вирівнювання, який можна звести до заходів перерозподілу доходів громадян за допомогою податків, трансфертів на користь малозабезпечених груп населення задля боротьби з бідністю.

Токарський Т. наводить ще одну особливість високорозвинених країн при формуванні політик подолання нерівності: податки є відносно високими, але їх розміри корелюють з розмірами видатків [4, 359]. Для країн з високим рівнем доходів та економічного розвитку (наприклад, країни ОЕСР) є досить вагомим державний сектор як складова соціальної політики. Цю тезу підтверджують дані, що у країнах з розвиненою економікою існує пряма залежність між рівнем соціальних індикаторів країни та обсягами перерозподільної діяльності держави. Окрім того, підвищення рівня доходів індивіда може супроводжуватися підвищенням податків, а отже і перерозподілу на користь усього суспільства.

Дегтярь Л. називає три сектори у механізмі соціальної політики країни: державний, приватний та благодійний [1, 43]. І в сучасному світі йде процес «приватизації соціальної галузі» [1, 48]. Прикладом цього можуть бути збільшення ролі приватного сектору як то Програми умовних готівкових трансфертів (The Conditional Cash-transfer Programme) [5, 8]. Характерна риса програми – надання допомоги (у грошовому чи натуральному вигляді) найбіднішим групам населення, коли ті опиняються у певних умовах (віддають дітей до школи, чи потребують медичного обслуговування і т.п.). Ці програми набувають все більшого поширення у сучасних умовах.

Загалом виділяють чотири ступені розвитку соціального забезпечення [6, 52]. На першій, на початку двадцятого століття, піклування про індивіда було справою сім’ї чи доброчинних організацій. Другу стадію пов’язують із державою добробуту, коли на боротьбу з бідністю вийшла держава. Для третьої була характерною співпраця держава із приватним сектором. На сучасному четвертому етапі держава віддає значну частину соціального забезпечення прибутковим та некомерційним організаціям.

Проблемою цього етапу є вимірювання ефективності такої роботи. Якщо на попередньому етапі держава могла перевірити її за допомогою звітів приватних організацій-партнерів, то тут ми маємо справу з відсутністю категорії прибутку як такої. Якщо попередні етапи проведення соціальних політик були переважно на відповідальності держави, то зараз мова йде про «реформування держави добробуту знизу догори» [6, 53].

Таким чином, ми можемо стверджувати, що в умовах глобалізації роль соціальних політик (у тому числі – подолання нерівності) є досить високою у суспільствах. Різниця лише у тому, що у розвинених країнах вони є активною та доволі ефективно діючою практикою, а у країнах з низьким рівнем розвитку – доволі бажаною складовою економіки. Як відомо, соціальна допомога не є у прямій залежності від економічного зростання, хоча звісно залежить від нього. У цих умовах красномовним є приклад країн з низьким рівнем доходів та розвитку, які долають нестачу цільових коштів за допомогою розробки та впровадження нових програм (наприклад, програми у Камбоджі, Філіппінах та Бангладеші). Ці дії можна віднести до новітнього вищезгаданого четвертого рівня. Серед високорозвинених країн ОЕСР можна згадати приклад США та Британії, у яких першими почали впроваджуватися програми соціального підприємництва задля подолання бідності.

Список використаних джерел:

  1. Дегтярь Л. Роль государственной социальной политики в обеспечении гендерного равенства в зарубежных странах / Л.С. Дегтярь / Труд за рубежом. – 2002. – №3. – С.35-51.

  2. Исаченко Т. Основные направления совершенствования социальной политики ЕС / Т.М. Исаченко / Труд за рубежом. – 2007. – №4. – С.68-80.

  3. Павроз А.В. Корпоративизм: истоки, эволюция, современное состояние /А.В. Павроз / Вестн. Моск. Ун-та. Сер.18. Социология и политология, – 2009. – №4. – С.50-61.

  4. Токарський Т. Європейська модель «держави добробуту»: теорія та практика / Тарас Токарський / Журнал Європейської Економіки. – 2006. – грудень. – С.351-361.

  5. Give the poor money – The Economist.– July 31st 2010. – P.8.

  6. Let’s hear those ideas – The Economist. – August 14th 2010. – P.51-53.

Аспірант Зюзгіна Анна Сергіївна

Гадзіна Дмитро Олександрович

Державний університет інформатики і штучного інтелекту

м. Донецьк



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку (2)

    Документ
    Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 24 грудня 2010 р. – Відп.
  2. Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності

    Документ
    Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції 20-22 жовтня 2011 р. – Сімферополь: Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2011.
  3. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (5)

    Документ
    Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
  4. План проведення науково-методичних конференцій та науково-практичних семінарів з проблем вищої освіти І науки професорсько-викладацького складу в системі мон україни на 2010 рік Назва заходу

    Документ
    Міністерство освіти і науки України, Білоруський державний педагогічний університет ім.М.Танка (Білорусь), Московський міський педагогічний університет (Росія)
  5. Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів

    Документ
    Освіта та наука в умовах глобальних викликів / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 11-13 червня 2010 р. – Сімферополь-Судак: ВіТроПринт, 2010.

Другие похожие документы..