Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Учебно-методическое пособие'
Предметом изучения в курсе “СТРАХОВАНИЕ” являются экономические, организационные, правовые и социальные вопросы страхования, которые встают перед мен...полностью>>
'Реферат'
КДО - конечно-диастолический объем левого желудочка КДР - конечно-диастолический размер левого желудочка КСО - конечно-систолический объем левого желу...полностью>>
'Документ'
Молочные предприятия в 2010 г. не смогут пройти инспекцию для доступа на рынки Евросоюза. Об этом заявил на пресс-конференции в ходе заседания Аграрн...полностью>>
'Лекции'
Метод перебора, как наиболее универсальный метод поиска решений. Методы ускорения перебора. Метод группового учета аргументов как представитель эволю...полностью>>

Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Переваги та недоліки механізмів передачі технологій транснаціональними корпораціями для приймаючих країн [2, с. 449]

Механізм передачі технології

Головна мета

Переваги для отримувача

Недоліки для отримувача

Вплив на передачу технології приймаючій країні

Ліцензійні угоди

Передача невидимих активів та майнових прав

Швидке отримання технології на ринку

Високі витрати та обмежений вплив на розвиток власних наукових робіт. Наявність положень обмеженої ділової практики

Передача технологій може зайняти багато часу. Він залежить від відповідних місцевих можливостей та довіри між ліцензіаром та ліцензіатом

Франчайзінг

Передача ліцензії на всю систему бізнесу

Безпечний та швидкий шлях організації бізнесу під відомою торгівельною маркою

Висока ціна

Поширений у виробництві продуктів споживання. Менш поширений у виробництві капітальних товарів, де потрібні значні інвестиції

Субконтракт

Купівля компонентів або виробництво продукту

Набуття знань у сфері організації виробництва, вибору обладнання, планування, підготовки кадрів та контролю якості

Значна залежність від іноземного партнера

Створює передумови розвитку потенціалу місцевих галузей. Передача технології обмежені конкретною сферою угоди. Успіх передачі технології залежить від відносин між учасниками угоди

Контракт «під ключ»

Швидка передача повного набору обладнання та машин

Швидке набуття фізичного капіталу

Передача лише обладнання та знань виробництва. Дуже висока ціна та подальша тривала залежність від первісного постачальника

Акцент на навчанні в процесі виробництва на освоєння виробничих потужностей

Іноземні філіали ТНК, які утворились внаслідок злиттів і поглинань місцевих фірм, більш результативно сприяють поширенню нових знань, досвіду серед інших компаній приймаючої країни, ніж іноземні філіали ТНК, створені в результаті прямих іноземних інвестицій, як результат більш тісних зв’язків між поглинутою компанією і місцевими постачальниками і споживачам. Після укладання угоди про злиття і поглинання ТНК, як правило, намагається зберегти і використовувати такі зв’язки, в результаті у коротко-, середньостроковій, а інколи і в довгостроковій перспективі механізм злиттів і поглинань забезпечує більш швидку і результативну передачу знань до підприємств приймаючої країни.

При цьому особливості реалізації механізму злиттів і поглинань визначаються такими чинниками:

  • рівень економічного розвитку приймаючої країни;

  • ступінь відкритості економіки приймаючої країни;

  • сума знань та технологічний потенціал приймаючої країни;

  • зацікавленість материнської компанії в діяльності підконтрольної компанії в приймаючій країні;

  • експортна орієнтація поглинутої компанії.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що в країнах з перехідною економікою та країнах, що розвиваються, угоди щодо злиттів і поглинань, які здійснюють ТНК, як правило, передбачають значний обсяг передачі технологій місцевим поглинутим компаніям. У країнах з розвинутою ринковою економікою технологічний розрив може взагалі не спостерігатись, або бути мінімальним, отже суттєвих технологічних змін відбуватись не буде.

Слід зазначити, що передача технологій в результаті поглинання, на відміну від інвестування нових проектів, безпосередньо спрямована на компанії приймаючої країни. Отже, в результаті технологічні переваги філіалу ТНК можуть призвести до витіснення місцевих фірм-конкурентів з ринку. Таким чином, угоди ТНК про злиття і поглинання сприяють зміцненню ринкових позицій фірм, що поглинаються, завдяки підвищенню їх технологічного рівня і опосередковано – стимулюють інші фірми до зміцнення своїх конкурентних позицій. Але останнє може і не відбутись. При цьому слід враховувати особливий механізм ЗіП - транскордонні злиття і поглинання, в рамках яких фірми можуть застосовувати різні стратегії та, відповідно, різні механізми угод.

Результати дослідження ролі ТНК в сучасній системі міжнародних економічних відносин дозволяють зробити висновок, що за умов, які склались, інтернаціоналізація, як системоутворюючий чинник світового господарства, є дієвим важелем подолання обмеженості внутрішніх ринків країн, нестачі паливно-сировинних, матеріальних ресурсів. При цьому перспектива розвитку напрямків економічної діяльності в світі визначається: вимогами щодо зростання ефективності використання всіх видів ресурсів; посиленням процесів інтелектуалізації виробництва і праці, збільшенням обсягів технологічного обміну між країнами в рамках розвитку ТНК.

Література

    1. Савчук В.С. та ін. Трансформаційна економіка / В.С.Савчук, Ю.К.Зайцев, І.Й. Малий та ін.; за ред. В.С.Савчука, Ю.К.Зайцева. – К.: КНЕУ, 2006. – 612с.

    2. Eiteman D.K. Multinational Business Finance / D.K. Eiteman, A.I. Stonehill, M.H. Moffett. 9-th ed. - Edisson Wesley, 2001.

Дорошенко Ігор Вікторович

Київський національний університет

ім. Т. Шевченка, м. Київ

МАКРОФІНАНСОВА ДЕСТАБІЛІЗАЦІЯ В КРАЇНАХ ЄВРОСОЮЗУ

Кінець ХХ сторіччя характеризується прискоренням процесів глобалізації, які окрім економічної й політичної співпраці торкнулися соціальної, культурної, навіть освітньої сфери (Болонський процес). Усі ці процеси мали місце і у Європі. Розуміючи, що кожна окрема європейська країна самостійно не зможе розвиватися без активізації участі у світовому господарстві, виникла потреба у об’єднанні зусиль та інтересів у виробничій, фінансовій сферах, на ринку ресурсів, в інформаційному секторі, у соціально-культурній сфері. Все це прискорило інтеграційні процеси у Європі, внаслідок яких утворилося потужне об’єднання Євросоюз, яке являє собою економічне й політичне об’єднання 27 європейських країн.

До початку світової фінансово-економічної кризи у 2008 році у Євросоюзу вже сформувався єдиний соціально-економічний та політичний простір, було досягнуто стале економічне зростання, підвищено соціально-економічний та культурний добробут всіх громадян країн-членів. В процесі інтеграції було вирішено наступні завдання:

забезпечено сприятливий зовнішньоекономічний та політичний клімат;

прискорено темпи зростання національних економік;

сформовано єдину валютну політику;

зміцнені позиції Євросоюзу у глобальному світі.

Підтвердженням цих фактів є те, що у 2006 році на частку ВВП Євросоюзу приходилася п’ята частина світового ВВП, а за 2007-2008 рр. вона зросла до 30% [2]. Але ці досягнення сьогодні зруйновані наслідками світової фінансово-економічної кризи. У 2009 році падіння ВВП Євросоюзу становило 11,9%, а частка у світовому ВВП знизився майже на 2%. Все це свідчить про втрачання позицій Євросоюзу у світовій економіці.

Не зважаючи на те, що усі 27 країн, входять до складу Євросоюзу, розвиток їх економіки все ж таки має свою специфіку та особливості. Тому й наслідки фінансово-економічної кризи у всіх різні: в окремих країнах відбулося незначне економічне падіння,яке вдалося швидко призупинити, в інших відбулося суттєве розбалансування фінансової системи, яке призвело майже до дефолту. До останніх країн і належать Греція, Іспанія, Італія, Ірландія та Португалія. Боргові проблеми у цих країнах виникли ще наприкінці ХХ сторіччя. До початку фінансово-економічної кризи борги цих країн накопичувалися з різною силою та у 2009 році набули катострофічних розмірів. У 2008 році журналістами та фінансовими аналітиками було уведено абревіатуру PIIGS, яка складається з початкових літер назв країн: Греція (G), Іспанія (I), Італія (I), Ірландія (I) та Португалія (P) [Греція, Іспанія, Італія, Ірландія та Португалія]. Термін PIІGS пов'язаний із загрозою втрати стабільності євро через кризу окремих країн Єврозони; у зв'язку з цим широко обговорюються різні варіанти рішення - від фінансової допомоги до санкцій чи дефолту, виключення з валютного союзу; обговорюються також способи ліквідації євро як єдиної валюти [1].

Розпочавшись у США фінансово-економічна криза швидко охопила країни Європи. Причому для країн Єврозони на фоні відносної макроекономічної стабільності характерною є суттєва дестабілізація макрофінансової ситуації.

Під час кризи у окремих країнах PIIGS макроекономічна ситуація була задовільною, навіть спостерігався незначний економічний ріст, наприклад у Португалії, приріст ВВП у 2009 році становив 0,5%. Лише на 2% знизився ВВП Греції, у інших країнах цієї групи падіння ВВП становило 4-6%, що за умов такої глибокої кризи, коли в окремих країнах Євросоюзу падіння ВВП сягнуло 20-30%, можна вважати незначним погіршення економічної ситуації [2].

Що стосується цінової ситуації, то у пік кризи, у 2008 році, інфляція у країнах PIIGS коливалася на рівні 102-104%, а у 2009 році, крім Греції, усім країнам вдалося не допустити подальшого її нарощування, а навпаки, індекси свідчать про падіння цін, особливо у Італії – на 20%.

Отже, суттєвого економічного падіння у країнах PIIGS, як наслідку світової фінансово-економічної кризи, не спостерігається. Проте, фінансово-економічна криза внесла суттєве розбалансування в бюджетну сферу країн PIIGS. За розміром ВВП у Євросоюзі економіка Італії та Іспанії посідають 4 та 5 місця, відповідно, за економіками Великобританії, Німеччини, Франції. Отже, для Європейського союзу вони є особливо важливими, оскільки ці країни за розміром ВВП входять у перші 15 країн світу: Італія за розміром ВВП посідала 11 місце у світі у 2009 році, а Іспанія – 13 місце у світовому рейтингу.

За розрахунками сукупний ВВП країн PIIGS становить майже 3900 млрд. $, що складає 24% ВВП Євросоюзу. Витрати їх бюджетів перевищують доходи на 305 млрд. $, це майже 8% від їх ВВП, в той час коли за Маастрихтською угодою, він не має перевищувати 3%. Найбільший серед країн PIIGS дефіцит бюджету, 115,9 млрд. $, має Іспанія, рівень якого складає 8,5% ВВП. Значним за розміром, майже 108 млрд. $, є дефіцит бюджету Італії, але він складає 6,1% від ВВП. В той же час дефіцит бюджету Ірландії майже у 4 рази менш дефіциту Іспанії, проте його рівень відносно ВВП цієї країни становить майже 17%, більш 10% рівень дефіциту бюджету у Греції при загальному його розмірі 36,5 млрд. $. Отже, однією з проблем боргової кризи країн PIIGS є суттєвий дефіцит бюджету та високий його рівень відносно ВВП.

Боргову кризу країн PIIGS у значній мірі зумовили суттєві зовнішні борги, причому їх накопичення та зростання почалося набагато раніш фінансово-економічної кризи.

Найбільш суттєве зростання зовнішнього боргу у період 2004-2009 роках відбулося у Греції. Зовнішній борг у 2009 році сягнув 550 млрд. дол. і зріс у 8 разів порівняно з 2004 роком. Стрімке зростання зовнішнього боргу у Греції відбулося у 2006 році, він збільшився у 4 рази порівняно з 2005 роком, але у 2007 році вдалося рівень зовнішнього боргу повернути майже до рівня 2005 року й стабілізувати ситуацію. Проте, з початком кризи зовнішній борг Греції знов мав стрімкі темпи зростання і з 86,7 млрд. дол. піднявся до 504,6 млрд. дол., тобто майже у 6 разів. У 2009 році приріст зовнішнього боргу Греції становив майже на 10 % і перебільшив 550 млрд. дол.

Світова фінансово-економічна криза стала потужним каталізатором боргової кризи в окремих країнах Євросоюзу. Країни, які у найбільшій мірі допустили розвал власної фінансової системи журналісти, фінансисти, аналітики назвали терміном «PIIGS», що у перекладається з англійської як «свині». Таке визначення означає, що п’ять країн Євросоюзу: Португалія, Італія, Іспанія, Греція та Ірландія, своєю необачної фінансовою політикою, яка вилилася у колосальні зовнішні борги, значні обсяги державних боргів; поставили під загрозу усю ідею євроінтеграції, економіку всього Євросоюзу, суттєво дестабілізували євровалюту.

У Євросоюзі з самого початку не було передбачено дієвої системи контролю за економічним розвитком та фінансовою системою її учасників, руйнування якої розпочалося набагато раніш кризи 2008 року. Також відсутність ефективної системи протидії негативним явищам й запобігання їх проникнення у країни ЄС призвело до таких негативних наслідків світової фінансово-економічної кризи. У будь-якому разі, якщо визначено критерії вступу до ЄС, мають бути оговорені обставини та ситуації, за яких члени ЄС можуть бути виключені. Саме зараз настав такий час. Заради порятунку Євросоюзу та створення умов його подальшого розвитку країни, які не в змозі вирішити свої фінансово-економічні проблеми, а криза продовжує поглиблюватися у них повинні вийти з Євросоюзу. Але керівники Євросоюзу не мають намірів звужувати коло країн – членів ЄС, а навпаки систематично працюють на визначенням напрямків та механізмів допомоги державам Єврозони [3].

Список використаних джерел

1. PIIGS. - [Електронний ресурс]. − Режим доступу: /wiki/PIIGS

2. Европейский союз. - [Електронний ресурс]. − Режим доступу: /

3. Сорос: Новая рецессия в Европе почти неизбежна. - [Електронний ресурс]. − Режим доступу: /2010/06/16/745600.html

Євтушенко Ганна Валентинівна

Харківський національній університет імені В.Н. Каразіна

kontaktann@

ІМІДЖ КРАЇНИ ЯК КОНКУРЕНТНА ПЕРЕВАГА

На сучасному етапі розвитку економіки особливого значення набувають глобальні бренди та глобальні корпорації, імідж і репутація яких в епоху інтернаціоналізації визначають позиції країн у світовій економіці, є ознакою конкурентної переваги як на національному, так і на міжнаціональному рівнях. Світовий досвід свідчить про те, що якісний та позитивний образ держави на світовому рівні спрощує досягнення актуальної наразі для України мети – залучення іноземних інвестицій. Тож нагальним є питання про визначення напрямів та реалізацію заходів щодо створення позитивного іміджу України у світовому співтоваристві. Вирішення такого завдання потребує дослідження, узагальнення та використання теоретичних засад і практичних моделей та засобів, що накопичені на сучасному етапі.

За результатами дослідження світового досвіду зі створення позитивного іміджу країни були визначені основні моделі побудови національного іміджу [3-7, 10]: американська, шведська, японська, австралійська. «Американська модель» заснована на глобальному лідерстві, масовому маркетингу, створенні образу «наддержави». «Шведська модель» є більш соціально-спрямованою та формує образ «ідеального місця для життя», ґрунтується на визначенні пріоритетних галузей і товарних категорій, високій диференціації й якості продукції. «Японська модель» застосовує стратегію інноваційного розвитку, образ лідера у виробництві високотехнологічної продукції у комплексі з унікальними культурними особливостями. В основі «австралійської моделі» – просування національного туризму.

Згідно рейтингу найбагатших країн світу Фінляндія є найпроцвітаючою країною, на другому місці – Швейцарія, далі – Швеція, Данія і Норвегія. У першу десятку входять також Австралія, Канада, Нідерланди, США і Нова Зеландія. Україна за даним рейтингом посіла передостаннє, – 39,– місце серед 40 європейських держав [9]. Найбільш конкурентоздатною країною названа Швейцарія, на другому місці – Швеція, а на третьому – Сінгапур, далі – США, Німеччина, Японія, Фінляндії, Нідерланди, Данія та Канада. Україна у 2010 р. посіла 89-е місце, в порівнянні з 82-им минулого (2009) року [8].

Таким чином, найбільші рейтингові агентства світу послідовно знижували рейтинг України у 2008-2010 роках на тлі кредитної кризи у світі та політичної – у країні.

Розуміння необхідності підвищення міжнародного авторитету України у сфері політики, економіки та культури, формування позитивного іміджу країни, визначено у багатьох Державній програмах.

Для забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки було заплановано наступні шляхи [1, 2]:

  • розроблення стратегії інформаційної діяльності, що передбачає чітке визначення специфіки іноземних держав та їх населення;

  • здійснення комплексу заходів на основі впровадження ефективних форм інформаційно-роз'яснювальної роботи з урахуванням особливостей сприйняття України певними категоріями громадян іноземних держав;

  • розширеного відображення позитивних відомостей про Україну в інформаційному просторі інших держав, створення необхідної для цього інфраструктури;

  • налагодження співпраці з неурядовими міжнародними та громадськими організаціями, заінтересованими у формуванні позитивного міжнародного іміджу України;

  • активізації інформаційно-роз'яснювальної роботи на території України, спрямованої на покращення розуміння громадянами її стратегічних зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних напрямів діяльності.

Слід зазначити, що курс уряду на глибокі структурні економічні зрушення дає надію на поступове зростання реальних показників щодо формування належного європейській державі іміджу України.

30 серпня 2010 року, Президент України Віктор Янукович заявив, що вважає реальним підвищення місця України в рейтингу конкурентоспроможності: «Мета українських економічних реформ дуже амбітна, в наші плани входить поліпшення місця України в рейтингу бізнес-клімату не менше, ніж на 40 позицій, а в рейтингу конкурентоспроможності світових економік – не менше, ніж на 10 позицій» [8, 10].

Крім того, у 2012 році завдяки Євро-2012 для України є унікальна нагода використати медіа-простір для єдиної, чіткої, ефективної заяви про країну.

Ці заходи стануть передумовою створення позитивного іміджу країни, за рахунок застосування, на нашу думку, змішаної моделі, основу якої становитимуть шведська і японська моделі. Вона ґрунтується на синтезі образу «ідеального місця проживання» із стратегією інноваційного розвитку, стимулюванні виробництва продукції на території України, проведенням політики імпортозаміщення та т.і.

Використані джерела:

  1. Проект України «Концепція Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2007-2010 роки» від 19.04.2008 р.

  2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003 - 2006 роки» № 1609 від 15.10.2003 р.

  3. Алексеенко Ю. С. Украина страдает от оттока инвестиций / Ю. С. Алексеенко // Главред. – 2008. – № 3 (7). – С. 8.

  4. Данаева З. Н. Имидж страны / З. Н. Данаева // Эксперт Казахстан. – 2008. – №9 (35). – С. 24.

  5. Присяжнюк А. И. Бренд Украина за 40 копеек / А. И. Присяжнюк // Компромат UA. – 2008. – № 11. – С. 18.

  6. ООН представила рейтинг качества жизни в странах мира на 2009 год [Електронный ресурс] – Режим доступа : / news/state/2009/

  7. Посткризисный деловой рейтинг стран от журнала Forbes [Електронный ресурс] – Режим доступа : http://news.tts.lt/

  8. Украина упала в рейтинге конкурентоспособных стран мира [Електронный ресурс] – Режим доступа : /world-ranking-2009/

  9. Украина в рейтинге самых богатых стран мира заняла предпоследнее место [Електронный ресурс] – Режим доступа : / node/

  10. Смена правительства повысила кредитный рейтинг Украины [Електронный ресурс] – Режим доступа : /news/2010/03/12/rating/

Костенко Ганна Петрівна

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, м. Донецьк



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку (2)

    Документ
    Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 24 грудня 2010 р. – Відп.
  2. Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності

    Документ
    Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції 20-22 жовтня 2011 р. – Сімферополь: Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2011.
  3. Міністерство освіти І науки україни, молоді та спорту україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги (5)

    Документ
    Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
  4. План проведення науково-методичних конференцій та науково-практичних семінарів з проблем вищої освіти І науки професорсько-викладацького складу в системі мон україни на 2010 рік Назва заходу

    Документ
    Міністерство освіти і науки України, Білоруський державний педагогічний університет ім.М.Танка (Білорусь), Московський міський педагогічний університет (Росія)
  5. Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки та інновацій самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу освіта та наука в умовах глобальних викликів

    Документ
    Освіта та наука в умовах глобальних викликів / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 11-13 червня 2010 р. – Сімферополь-Судак: ВіТроПринт, 2010.

Другие похожие документы..