Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Урок'
/yandsearch?ed=1&text=%D0%98%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F%20%D0%93%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D0%B0&p=243&%2Fbook_image%2F%3Fb%3D4928...полностью>>
'Методические указания'
Цель данной методической разработки показать целесообразность преподавания курса физики в старших классах общеобразовательной школы на основе модульн...полностью>>
'Документ'
Дисциплина по выбору посвящена изучению речевого облика петербургских улиц, домов, интерьеров различных учреждений и т.п. Предполагается сбор языково...полностью>>
'Реферат'
Специфика младшего школьного возраста состоит в том, что цели деятельности ребёнка, в этот период его развития, в основном задаются взрослым. И здесь...полностью>>

Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (1)

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Маруженко Олексій Петрович

УДК 34:002 (477)

інформаційне забезпечення законотворчого процесу В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.07. – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Науковий керівник

Копиленко Олександр Любимович

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України

Київ – 2009

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1

Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в сучасних умовах

11

1.1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу: поняття та сутність

11

1.2. Інформація у законотворчому процесі та її основні різновиди

26

1.3. Правові аспекти інформаційного забезпечення законотворчого процесу

38

Висновки до розділу 1

65

Розділ 2

Досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн

69

2.1. Парламентські аналітичні служби в інформаційному забезпеченні законотворчого процесу

69

2.2. Парламентські інформаційні системи

79

2.3. Відкритість інформації законотворчого процесу як складова демократичного розвитку суспільства

94

Висновки до розділу 2

108

Розділ 3

Шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу

114

3.1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу і тенденції його розвитку

114

3.2. Особливості професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу (інформаційна складова)

124

3.3. Інформаційне забезпечення як чинник ефективності законотворчого процесу

141

Висновки до розділу 3

153

ВИСНОВКИ

162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

170

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з головних пріоритетів розвитку України є побудова соціальноорієнтованого, відкритого, демократичного суспільства, в якому кожен міг би створювати, накопичувати, поширювати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, реалізуючи тим самим свій потенціал, можливості соціального зростання. Констатуючи зазначену тенденцію процесу соціальних змін, Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” визначає на її основі системоутворювальний вектор державної інформаційної політики.

Інформаційне суспільство слід розглядати як черговий етап розвитку сучасної цивілізації, що характеризується суттєвим зростанням ролі інформації та знання, утвердженням інфокомунікацій, повсюдним поширенням інформаційних продуктів та послуг, формуванням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію, доступ до світових інформаційних ресурсів як засобу задоволення соціально значущих потреб індивідів у інформаційних продуктах та послугах.

Підвищення рівня інформатизації вимагає ефективної державної політики в інформаційній сфері, формуванні базових цінностей інформаційного суспільства, зміцненні його політичних, економічних і соціальних інститутів. Ефективність інформаційної політики, результативність її впливу багато в чому визначає демократичний потенціал суспільства, змістовне наповнення державного управління, законотворчого процесу, національної безпеки тощо.

Сучасною світовою тенденцією розвитку інституту парламентаризму є еволюція у напрямі моделі Е-Parliament (Електронний парламент), яка передбачає, передусім, відкриту, прозору діяльність законодавчого органу, що ґрунтується на взаємодії з громадянами і суспільством, забезпеченні їх участі у прийнятті законотворчих рішень та реалізується за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно, юридична наука все більше уваги приділяє питанням надання парламенту кваліфікованого наукового, аналітичного, інформаційного забезпечення для виконання покладених на нього завдань, підготовки якісних, соціально обґрунтованих законодавчих актів.

Окремим загальнотеоретичним та практичним аспектам законотворчості, інформаційного забезпечення законотворчого процесу присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів: В.Б. Авер’янова, І.В. Арістової, И.Л. Бачила, К.І. Бєлякова, T. Бірза, О.В. Богачової, В.М. Брижко, Л.К. Воронової, В.Д. Гавловського, О.А. Гаврилова, І.П. Голосніченка, А.Г. Гуринович, М.В. Гуцалюка, Е.Ф. Демського, Т.Г. Дрогаль, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, І.О. Здзеби, Р.А. Калюжного, Д.А. Козлова, С.В. Коновченко, О.Л. Копиленка, В.А. Копилова, О.В. Кохановської, І.Г. Малюкової, А.І. Марущака, М.Г. Михайловського, М.П. Недюхи, Н.Р. Нижник, Д.Б. Новикова, Н.М. Оніщенко, О.П. Орлюк, Е.В. Охотського, О.В. Петришина, С.В. Петровського, Н.Ю. Пришви, П.М. Рабіновича, А.М. Ришелюка, П.А. Рустамова, А.О. Селіванова, А.Г. Серго, В.Ф. Сіренка, О.В. Сосніна, Е.В. Скурко, С.Г. Стеценко, А.А. Тадеєва, Ю.А. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, К. Худа, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження інформаційного забезпечення законотворчого процесу здійснено в межах науково-дослідної програми відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України “Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності” (реєстраційний № РК 0104U006963).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз сутності, визначення засад та встановлення тенденцій розвитку інформаційного забезпечення національного законотворчого процесу в єдності його інформаційно-аналітичної, інформаційно-технічної та інформаційно-комунікативної складових.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

- окреслити коло завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу на кожному етапі його реалізації, з’ясувати сутність окремих його складових, проаналізувати зміст діяльності та функції суб’єктів, що беруть участь у ньому;

- запропонувати авторське визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”;

- дослідити змістовну та функціональну характеристики інформації на різних етапах законотворчого процесу;

- здійснити аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- вивчити зарубіжний досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- визначити вплив інформаційного фактору на ефективність законотворчого процесу;

- сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Об’єктом дослідження є законотворча діяльність органів державної влади та інших суб’єктів законотворчого процесу в Україні.

Предметом дослідження є інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.

Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її соціального змісту та юридичної форми, обґрунтуванні тенденцій інформаційного забезпечення законотворчого процесу (п. 3.1).

Використання можливостей системного аналізу дозволило дослідити інформаційне забезпечення законотворчого процесу як цілісність в єдності його основних складових, а також системну якість як показник результативності, ефективності цього процесу (п. 3.3).

Логіко-семантичний та історико-правовий методи аналізу сприяли з’ясуванню змісту основних понять (пп. 1.1. – 1.3) та дослідженню історії адміністративно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу (пп. 1.3, 3.1).

Порівняльно-правовий та системно-структурний методи дозволили вивчити досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн та можливості його застосування у вітчизняній законотворчій практиці, адміністративно-правовому її регулюванні (пп. 2.1 – 2.3).

Спеціальні методи – статистично-правовий, класифікації та групування – послугували з’ясуванню особливостей процесу розробки проектів законів, виокремленню окремих стадій цього процесу як цілепідпорядкованої послідовності дій законотворця, професійної підготовки останнього тощо (пп. 2.1, 2.3, 3.2, 3.3).

Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження як аналіз, синтез, абстрагування, дедукція тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-теоретичним дослідженням інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні та шляхів його вдосконалення.

В проведеному дослідженні:

вперше:

- здійснено комплексний аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні;

- визначено необхідність розробки Положення про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, аналогічних положень щодо інформаційного забезпечення інших суб’єктів законотворчого процесу в Україні;

- обґрунтовано необхідність підготовки Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- здійснено аналіз ролі інформації та її різновидів на різних етапах законотворчого процесу;

- обґрунтовано сутність нового принципу законотворчого процесу – інформаційного, зміст якого полягає в належному забезпеченні законотворчого процесу достовірною, повною, своєчасною й актуальною інформацією; обробка останньої на всіх етапах законотворчої діяльності має здійснюватись з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

- сформульовано особливості та узагальнено вимоги до професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу;

- встановлено два аспекти інформаційної складової професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу: інформаційно-правовий та інформаційно-технічний;

удосконалено:

- теоретичне визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”. На цій основі сформульовано авторське визначення зазначеного поняття;

дістали подальшого розвитку:

- функціональні підходи до розуміння сутності інформаційного забезпечення законотворчого процесу, виокремлення його завдань тощо;

- інструментарій вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні, зокрема його аналітичної, технічної та комунікативної складових;

- атрибутивні ознаки інформації законотворчого процесу, зокрема, її відкритості, доступу до неї громадян, участі в обговоренні тощо, що дозволило автору обґрунтувати необхідність прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

- окремі аспекти розвитку електронного парламенту в Україні “e-Parliament” у системі електронного управління державою (E-Government);

- питання системного забезпечення ефективності роботи парламенту шляхом вдосконалення його інформаційного забезпечення на кожному етапі законотворчого процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані:

- в науково-дослідницькій сфері – висновки доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу, формуючи нову вихідну базу для подальшого наукового дослідження;

- в правотворчості – висновки та положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- в освітній діяльності – при викладанні курсів (навчальних предметів) інформаційного, адміністративного права, спеціальних курсів та спеціальних семінарів з підвищення кваліфікації законотворців, рівня їхньої інформаційної культури тощо, а також при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій.

- у діяльності суб’єктів законотворчості – вдосконаленні інформаційно-комунікаційних та програмних комплексів, що використовуються у законотворчому процесі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно з використанням останніх досягнень науки адміністративного та інформаційного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.

Основні положення дисертації викладено на: семінарі “Верховенство права. Нормотворчість органів місцевого самоврядування” (м. Київ, 14 грудня 2005 року), науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики законотворчості в контексті формування громадянського суспільства” (м. Київ, 19 грудня 2005 року), міжнародній науковій конференції “Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності” (м. Київ, 26 жовтня 2007 року).

Окремі положення дисертації використані як складові курсу лекцій і практичних занять в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

Результати дослідження були використані також при підготовці тез лекцій дистанційного курсу “Законотворча діяльність” у рамках системи дистанційного навчання в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

Дисертант також брав участь у формуванні характеристик вихідних інформаційних масивів концептуальної моделі законотворчого процесу Верховної Ради України.

Результати дисертаційного дослідження були використані при підготовці п’яти науково-практичних та методичних видань серії “Бібліотека Української школи законотворчості”, довідкового видання “Законотворча діяльність. Словник термінів і понять”.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел, до якого ввійшли 310 найменувань, що викладені на 33 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з яких 169 сторінок основного тексту.

Розділ 1

Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в сучасних умовах

1.1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу: поняття та сутність

У вітчизняній юридичній науці законотворчий процес (законотворчість, законотворча діяльність) визначається як цілеспрямована діяльність, яка складається з взаємозумовлених і взаємопов’язаних етапів і стадій, що спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом пізнання та оцінки правових потреб суспільства і держави, створення системи законодавства [24, с. 22].

Законотворчість постає одним із найбільш важливих напрямів діяльності держави. За результатами законотворчої роботи – законами – роблять висновок про державу в цілому, ступінь її демократичності, цивілізованості.

Законотворча діяльність парламенту являє собою складний та багатоетапний процес, який характеризується послідовністю відповідних процедур, етапністю, наявністю стадій, циклічністю та тісною єдністю зазначених структур. На думку деяких вчених, законотворчу діяльність можна звести до процесу прийняття рішень на основі переробки інформації [73].

Якщо розглядати законотворчу діяльність, як своєрідну систему, якість якої визначається показниками функціонування окремих ланок, що її утворюють, то можна констатувати, що однією з найбільш усталених її характеристик, притаманних законотворчості на всіх її етапах і стадіях є інформаційне забезпечення.

Юридична наука не дає однозначного визначення самого поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”.

Серед поглядів зарубіжних вчених слід виділити наступні: П. А. Рустамов акцентує увагу на питаннях впливу інформації на законотворчий процес, як необхідній умові його розвитку, яка забезпечує діяльність самого парламенту та його служб. На думку вченого, центральне місце має бути відведене дослідженню науково-інформаційного забезпечення законотворчої діяльності, яка визначається як система науково-практичних засобів ефективної діяльності парламенту, пов’язаної з отриманням, обробкою, аналізом та використанням інформації в цілях підготовки якісних законопроектів [239].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Важливе місце в роботі Інституту приділяється проблемам порівняльного правознавства, співпраці із зару­біжними науковими установами й організаціями, що сприяє збага­ченню національних правових традицій та забезпечує можливість безпосередньої участі України у формуванні загальноєвропейського правового простору.

Серед основних завдань Інституту:

  • підготовка пропозицій щодо стратегії державної правової політики Верховної Ради України;

  • розробка наукових концепцій розвитку національного законодавства;

  • проведення порівняльних досліджень законодавства України та законодавств іноземних держав та проблеми приведення національного законодавства у відповідність з нормами міжнародного права;

  • організація   моніторингу   ефективності   чинного   законодавства України та прогнозування наслідків його застосування;

  • надання науково-методологічної та освітньої допомоги народним депутатам України, працівникам Апарату Верховної Ради та органам місцевого самоврядування у здійсненні ними законодавчих та нормотворчих повноважень;

  • здійснення офіційного перекладу актів європейського права на державну мову України [163].

Таким чином, узагальнюючи, до основних завдань інформаційно-аналітичного забезпечення слід віднести:

  • забезпечення права громадян України на отримання інформації про діяльність Верховної Ради;

  • аналіз інформаційного поля, пов’язаного з висвітленням роботи парламенту у питаннях законотворчості [61, с. 85];

  • забезпечення парламентарів їх помічників та службовців апарату Верховної Ради України інформаційними та аналітичними матеріалами з проблем розвитку суспільства, правових, політичних, економічних, соціальних, інших проблем, ефективності законодавчого процесу, світового досвіду парламентської діяльності тощо;

  • бібліотечне та бібліографічне обслуговування народних депутатів України, їх помічників, співробітників Апарату Верховної Ради України, поповнення та систематизація бібліотечного фонду, ведення електронних каталогів тощо;

  • надання доступу до іноземної літератури з питань законодавства та довідкових видань українською мовою;

  • підготовка довідкових та аналітичних матеріалів, пов’язаних з розробкою окремих законопроектів і законодавчих пропозицій;

  • здійснення моніторингу дотримання норм законів України при підготовці органами державного управління підзаконних та нормативних актів;

  • забезпечення постійного аналізу практики застосування чинного законодавства з метою його вдосконалення та сприяння реалізації функції парламентського контролю Верховною Радою України та її комітетами;

  • підготовка інформаційних матеріалів про міжнародне, регіональне та транскордонне співробітництво, з питань європейської інтеграції та міжнародних відносин, способів вирішення окремих правових питань щодо законодавства окремих країн;

  • надання роз’яснення законодавства за зверненнями народних депутатів України, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадян та юридичних осіб;

  • співробітництво з аналітичними підрозділами парламентів інших країн з питань забезпечення законотворчого процесу;

  • організація моніторингу ефективності чинного законодавства України та прогнозування наслідків його застосування;

  • надання науково-методологічної та освітньої допомоги народним депутатам України, працівникам Апарату Верховної Ради;

  • здійснення офіційного перекладу актів європейського права на державну мову України [163].

  • Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Відповідно вищенаведене визначення інформаційного забезпечення законотворчого процесу у контексті результатів, що отримані у процесі дослідження, може бути уточнене таким чином: інформаційне забезпечення законотворчого процесу постає як процес одержання, оцінки, зберігання, обробки та систематизації інформації, що включає комплекс інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних заходів, та забезпечує ефективне використання суб’єктами законотворчого процесу інформаційних ресурсів та інформаційно-комунікаційних технологій на різних етапах і стадіях законотворчої діяльності.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (2)

    Закон
    Захист відбудеться “26” березня 2009 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м.

Другие похожие документы..