Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Лекция'
Культурология – наука молодая и вместе с тем достаточно «старая». Парадоксальность этого утверждения кроется в самом предмете данной научной отрасли....полностью>>
'Конкурс'
по проведению открытого конкурса на право заключения государственных контрактов на выполнение опытно-конструкторских и опытно-технологических работ д...полностью>>
'Документ'
Основной целью технологического образования является формирование у школьников готовности к успешному и гармоничному функционированию в информационно...полностью>>
'Реферат'
Нейрон (нервная клетка) – это структурно-функциональная единица нервной системы. Эта клетка имеет сложное строение, высоко специализирована и по стру...полностью>>

Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (1)

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

3.2. Особливості професійної підготовки суб’єктів законотворчого процесу (інформаційна складова)

Освіта за умов формування інформаційного суспільства, постає, як відомо, рушійною силою його розвитку. Особливе значення при задоволенні численних потреб суспільства, що утверджується, надається професійній освіті як частині освітнього процесу в цілому. Необхідність кваліфікованої оцінки, швидкого реагування на динамічні зміни умов суспільного життя вимагає, в першу чергу, високої правової культури суб’єктів законотворчого процесу як головного засобу правового забезпечення функціонування всіх сфер життєдіяльності суспільства. Актуальною проблемою залишається підвищення рівня професійної компетентності з питань законотворчості з урахуванням, передусім, власного досвіду, досвіду країн СНД та Європейського Союзу. Це зумовлено високим рівнем кваліфікаційних вимог до законотворців, необхідністю впровадження новітнього досвіду виконання законопроектних робіт.

Професійна підготовка суб’єктів законотворчості підпорядкована завданням ефективної реалізації Верховною Радою України своєї законодавчої функції, а також вдосконалення якості законотворчості інших органів державної влади як суб’єктів законотворчого процесу, нормотворчості органів місцевого самоврядування, якім має належати більш вагома роль у процесі здійснення народовладдя в нашій країні.

Основними завданнями професійної підготовки суб’єктів законотворчості можна вважати:

  • створення умов для професійного росту народних депутатів України, співробітників апарату парламенту та інших суб’єктів законотворчого процесу в сфері законотворчої діяльності, надання допомоги щодо вдосконалення нормотворчої діяльності депутатів місцевих рад та фахівців органів місцевого самоврядування шляхом, зокрема, надання освітніх послуг та підвищення рівня їх правової культури;

  • формування мотивації, основних навичок та умінь, необхідних для відповідальної участі у законотворчій діяльності;

  • підвищення кваліфікації з питань використання інформаційних технологій, програмних засобів у законотворчому процесі;

  • науково-методичне забезпечення зазначеної діяльності;

  • розвиток науково-практичного рівня сфери законотворчості;

  • удосконалення українського законодавства в цілому.

Необхідно зазначити, що функціонування системи професійного навчання, підвищення кваліфікації у сфері законотворчості має ґрунтуватись на таких основних принципах:

  • гуманізму - пріоритетність ідеї прав і свобод людини;

  • зорієнтованість на цінності громадянського суспільства, плюралістичну, демократичну, політичну культуру;

  • Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Комп’ютерна технологія дистанційного навчання – це процедури (правила, рекомендації) ефективного використання телекомунікаційних технологій із застосуванням педагогічних підходів та методів дистанційного навчання, що спрямовані на досягнення цілі навчання.

Система освіти у всьому світі під впливом розвитку інформаційних технологій нині активно трансформується. Особливо це стосується засобів телекомунікацій, інформаційних баз даних і мультимедіа. Освіта стає відкритою і дистанційною, а одним з головних засобів її отримання – глобальна мережа Інтернет [167, с. 355].

Прообразом дистанційного навчання прийнято вважати заочне навчання, якому вже понад 150 років. Така форма навчання була розрахована на людей, що мають освіту, однак бажають вчитися без відриву від основного виду діяльності. Вперше вона набула офіційного статусу на рівні вищої школи в США, де у 1891 г. було відкрито перше заочне відділення при Чиказькому університеті.

На сьогодні за кордоном накопичений значний досвід реалізації систем дистанційної освіти. Так, у США в системі дистанційної освіти навчається близько 1 млн. людей, для чого використовується публічне телебачення; більше 20 років функціонує Національний університет в Іспанії, який включає в себе 58 навчальних центрів у країні та 9 за кордоном; національний центр дистанційної освіти у Франції забезпечує дистанційне навчання 35000 студентів у 120 країнах світу, де підготовкою й підтриманням життєздатності 2500 навчальних курсів зайнято більше 5000 викладачів; Балтійський університет у Швеції об’єднує зусилля більше 50 університетів; у Туреччині з 1974 р. працює Відкритий університет для надання освіти жителям віддалених районів; у Японії з початку 80-х років функціонує “Університет в ефірі”, який є державною установою, знаходиться на бюджетному забезпеченні під суворим контролем держави; аналогічна освіта надається в Австралії, Швейцарії, Китаї, Індії, Ірані, Кореї, Таїланді, Андоррі тощо.

Варто зазначити, що дистанційна освіта розвивається не тільки в межах національних систем освіти, але й окремими компаніями.

Найбільше поширення з країн СНД дистанційна освіта набула в Росії. Тут активно ведеться робота з розвитку “Єдиної Системи Дистанційної Освіти в Росії”, розроблено проект відповідної Федеральної програми, створено Федеральний центр дистанційної освіти в Московському державному університеті економіки, статистики й інформатики (МЕСІ) [111].

До безперечних переваг такої форми навчання слід віднести:

  • зручність та свобода вибору часу і режиму навчання;

  • відсутність територіальних перешкод;

  • висока ефективність навчання завдяки практичній спрямованості;

  • наявність засобів спілкування з викладачами;

  • можливість швидкого оновлення навчального матеріалу;

  • використання аудіо-, відео-, графічних матеріалів;

  • самоконтроль за допомогою тестів, практичних вправ тощо.

Слід зазначити, що впровадження високоефективної системи дистанційної освіти потребує зокрема:

  • розробки методик впровадження та використання системи дистанційного навчання з урахуванням зарубіжного позитивного досвіду, а також національних особливостей та освітніх традицій;

  • організації навчання науково-педагогічних працівників відповідно до сучасного рівня розвитку комп’ютерних та телекомунікаційних технологій;

  • розробки навчально-методичної літератури з організації та використання системи дистанційного навчання;

  • створення єдиної інфраструктури дистанційного навчання тощо [167, с. 355].

  • Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Звідси логічним є висновок, згідно з яким впровадження ІКТ має супроводжуватись вирішенням питань відповідного кадрового забезпечення. Для цього необхідно значну увагу приділяти підвищенню комп’ютерної грамотності працівників, прийомам роботи з інформаційними мережами та системами, основам роботи з мережею Інтернет, засобам електронного зв’язку тощо.

Це пов’язано, передусім, з тим, що визначальну роль в процесі інформаційного забезпечення (застосування програмних продуктів, баз даних, текстових редакторів, мережі Інтернет тощо) відіграє людський фактор. Саме користувач складає запит для комп’ютерної програми, яка в свою чергу є лише виконавцем. Від професійних здібностей та навичок законотворця залежить його можливість скористатися наявними та потенційними інформаційними технологіями і ресурсами.

Зарубіжна правова наука і освіта відреагувала на виклики інформаційного суспільства запровадженням дисциплін, що безпосередньо пов’язані з новітніми засобами соціальних комунікацій. Зокрема, в провідних університетах світу викладаються такі дисципліни:

  • Кіберправо (Cyberlaw) – Гарвардський, Стенфордський і Каліфорнійський університети (Берклі, США);

  • Законодавство про засоби масової інформації (MediaLaw) – входить до базової підготовки бакалаврів у Кембріджському університеті; в Оксфордському університеті діє програма з вивчення “Порівняльного права засобів масової інформації”;

  • Інформаційні технології і право – Прістонський університет (США); Сорбонський університет (Франція) тощо [158].

Можна також навести досвід Білорусі, яка внесла до Загальнодержавного класифікатору Республіки Білорусь такі спеціалізації, як “Правова інформатизація” й “Інформаційне право”. В межах цих спеціалізацій викладаються такі дисципліни: “Основи теорії інформації”, “Правова інформатика”, “Основи побудови і функціонування правових інформаційних систем”, “Прикладні комп’ютерні технології правознавства”, “Правові інформаційні технології Інтернет”, “Моделювання правових процесів”, “Правові інформаційні ресурси”, “Комп’ютерні технології в правових задачах” тощо.

Інформаційні та комунікаційні технології складають обов’язкову частину загальної навчальної програми вузів більшості європейських країн. На рівні початкової освіти лише сім країн не включили ІКТ до обов’язкових навчальних програм (Італія, Болгарія, Чеська республіка, Латвія, Литва, Угорщина та Словаччина). В інших країнах ІКТ включено до базового навчального плану, зміст ІКТ впроваджується за двома стандартами: ІКТ викладається як окремий предмет, або ж його проблематика висвітлюється в курсах інших навчальних дисциплін.

Останній стандарт є домінуючим у країнах Європи і полягає в тому, що ІКТ використовуються при викладанні різноманітних навчальних предметів на рівні початкової школи. Іноді в одній країні поєднуються обидва види впровадження ІКТ. Скажімо, в Греції ІКТ є одним з обов’язкових предметів у денній початковій школі з жовтня 2002 р. У Франції, починаючи з 2002 р., у зміст обов’язкової освіти початкової школи поступово почали впроваджуватись ІКТ, однак не як окремий предмет.

У Великій Британії використовуються обидва підходи, де інформаційні технології можуть викладатись як окремий предмет, так і бути інтегрованими через так звані крос-програмні комбінації.

В Угорщині базовий навчальний план передбачає підготовку до життя в інформаційному суспільстві, однак навчання ІКТ не є обов’язковим.

У Румунії ІКТ є предметом за вибором.

Такі різні підходи відображають традиції та освітню політику різних країн в галузі впровадження як ІКТ технологій, так і навчання [149].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Уявляється, що такі фахівці мають складати особливу цінність для законотворчого процесу вже сьогодні. Відповідна освіта дозволить не тільки сформувати уявлення та спосіб мислення законотворців, а й ефективно скористатися в своїй професійній діяльності можливостями, що надають нові інформаційні технології. Вони повинні передусім: мати навички аналітичної роботи; володіти механізмами пошуку необхідної інформації; вміти працювати з відповідними програмним забезпеченням, базами даних, інформаційно-пошуковими системами; знати основи роботи у локальних комп’ютерних мережах та мережі Інтернет, володіти інструментами графічного представлення відповідної інформації (узагальнюючі схеми, таблиці, графіки, діаграми) тощо.

3.3. Інформаційне забезпечення як чинник ефективності законотворчого процесу

Одним з основних показників ефективності законотворчого процесу є стан чинного законодавства, яке має відповідати політичним, економічним реаліям сучасної України, перспективам її розвитку. Здійснення в Україні економічних та інших реформ, формування правової держави і громадянського суспільства уявляється проблематичним без підвищення ефективності законодавства [69, с. 230-236].

Будь яке суспільство потребує адекватних його рівню розвитку законодавчих рішень. Звідси підвищення якості, зведення до мінімуму кількості неефективних актів законодавства – постійне завдання законотворця. Саме цією обставиною пояснюється теоретичне і практичне значення вивчення проблем, пов’язаних з процесом створення законів.

Завдання вдосконалення процесу підготовки і прийняття законів є однією з необхідних умов формування правової держави. Така робота має стати результатом інтеграції зусиль усіх гілок державної влади – з одного боку, і суспільства, – з іншого.

Цього вимагають факти прийняття недостатньо якісних законодавчих актів. При формуванні вітчизняного законодавства ще простежуються безсистемність і хаотичність, що проявляються у незбалансованості системи законодавства, прийнятті нових законів без узгодження з чинними, порушенні системних зв'язків між законами і підзаконними актами [69, с. 230-236].

Разом з тим загальновідомо, що недосконале законодавство не здатне ефективно регулювати соціальні відносини. Воно суттєво послаблює державну владу, знижує довіру до неї з боку суспільства. За умов, що склалися, перед Верховною Радою України постало завдання не лише підвищити ефективність чинного законодавства, а й суттєво вдосконалити законотворчий процес в цілому.

Питання ефективності законотворчого процесу не є новим у юридичній науці. Висловлюються різні критерії його оцінки - політичні, економічні, соціальні, організаційні тощо, однак відповідних методик, спроможних забезпечити ефективність законотворчого процесу поки що не запропоновано.

Має місце тенденція ототожнення ефективності законотворчого процесу з його кількісними характеристиками, скажімо, кількістю законів прийнятих за певний проміжок часу (рік, сесія, скликання тощо), що, звичайно, не дає відповіді на запитання по суті.

Наголошується також, що ефективність законотворчого процесу залежить від досконалості його організаційних форм, чіткої визначеності їх змістовної сторони та складу, відпрацьованості його складових елементів [121].

Поширеною є думка, згідно з якою ефективність парламентської діяльності потрібно оцінювати за станом громадської думки, віддзеркаленням правовими і політичними актами парламенту потреб суспільства. Відтак суспільство, громадяни країни а не окремі політики, мають репрезентувати результативність роботи парламенту, його апарату [156, с. 164].

Демократичний характер розвитку країни, конституційні гарантії прав і свобод людини, верховенство права зумовлюють обов’язковість застосування певних відправних методологічних положень як основоположних у законотворчій діяльності, інакше кажучи, принципів законотворчості: законності, гласності, демократизму, зв’язку з практикою, моральності, професіоналізму, колегіальності, політичного плюралізму, гуманізму, додержання міжнародних стандартів, техніко-юридичної досконалості, науковості, використання правового досвіду тощо [24, с. 19-21].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

У Науково-дослідному центрі правової інформатики Академії правових наук України створено інформаційно-пошукову систему “Дослідження в галузі держави і права”, яка містить анотації наукових та дисертаційних досліджень за період 1992-2007 роки. Це періодичне видання, разом з іншими базами даних і знань у галузі держави і права, розповсюджується також на компакт-дисках.

Розробка окремих законопроектів передбачає вивчення й аналіз відповідної статистичної інформації, з’ясуванні динаміки її змін у часі. Джерелом такої інформації може бути офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua), а також електронні ресурси його регіональних відділень. На веб-сайті Держкомстату, окрім статистичної інформації з макроекономічних показників, промисловості, сільського господарства, науки та інновацій, транспорту і зв’язку, зовнішньоекономічної діяльності, цін і тарифів, фінансів, доходів населення, демографічної ситуації, охорони здоров’я, соціального забезпечення, освіти тощо представлені аналітичні матеріали та доповіді, коментарі фахівців, інша корисна інформація.

В межах здійснення експертизи підготовлених законопроектів (правової, фінансово-економічної, наукової, корупційної, кримінологічної, експертизи законопроектів на предмет відповідності законодавству ЄС тощо) можлива розробка методів та інформаційно-програмних засобів лінгвістичної експертизи як засобу підтримки та забезпечення законотворчого процесу.

В розробленому інструментарії представлені також засоби підтримки лінгвістичної експертизи законодавства України, а саме: універсальна та динамічна інтегрована лексикографічна система мовних одиниць та семантичних станів, котрі фігурують у законодавчих актах, засоби автоматизованої локалізації суперечностей у законодавчих дефініціях та дискурсах, засоби автоматизованого семантико-синтаксичного аналізу текстів законодавчих актів, різнопланові інструменти автоматичного індексування текстів за різними критеріями тощо. Відповідна програма реалізовується і на текстах інших мов країн ЄС та інших країн.

Зважаючи на значний обсяг законодавства України, наявність у ньому різного роду суперечностей та неузгодженостей змістовний семантичний його аналіз можливий лише в автоматизованому режимі. Отже, від розробки та впровадження комп’ютерних методів та засобів семантичного аналізу законодавства України безпосередньо залежить якість, ефективність законотворчого процесу [236].

На стадії публічного обговорення законопроектів, окрім друкованих засобів масової інформації, де друкуються тексти проектів законів, проблематика круглих столів тощо впроваджується практика оприлюднення законопроектів на веб-сайтах органів державної влади із зазначенням контактних даних. Це, безумовно, може розглядатися як важливий крок щодо забезпечення участі громадян у законотворчому процесі, однак незручності полягають у диверсифікації джерел - розміщенні таких законопроектів на веб-сайтах міністерств, єдиному веб-порталі органів виконавчої влади, на веб-ресурсах громадських організацій тощо. Вважаємо за необхідне створити Єдиний законотворчий портал (як варіант, у складі нового веб-сайту Верховної Ради України), який містив би законопроекти усіх суб’єктів законодавчої ініціативи, надавав можливість їх обговорення, висловлення зауважень і пропозицій, передбачав можливість народного голосування за законопроекти, що обговорюються. Було б доречним, щоб ініціатива створення такого порталу належала Верховній Раді України.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Таким чином, за умов утвердження ринкових засад господарювання, формування відповідних суспільних відносин, наявних соціальних очікувань щодо їх нормативного врегулювання інформаційне забезпечення законотворчого процесу набуває статусу необхідної його складової, що пов’язується, передусім, з підвищенням ефективності діяльності вищого законодавчого органу країни.

Висновки до розділу 3

Вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу не можливо розглядати поза процесами становлення інформаційного суспільства, впровадженням нових інформаційних технологій, що стали істотним компонентом соціальної реальності й можуть розглядатися як фактор, що впливає на всі сфери життєдіяльності суспільства.

Україна зробила певні законодавчі кроки на шляху формування інформаційного суспільства. Зокрема урядовим Розпорядженням “Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки"” від 15 серпня 2007 р. N 653-р при Кабінеті Міністрів України створено Міжгалузеву раду з питань розвитку інформаційного суспільства. Як свідчить зарубіжний досвід, для забезпечення ефективності роботи такої Ради до її складу мали б увійти, окрім зазначених розпорядженням членів, представники інституцій НАН України, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ тощо.

Автором доведено, що інформаційне забезпечення законотворчого процесу суттєво впливає на формування індексів, як методологічних критеріїв, за якими оцінюється стан розвитку інформаційного суспільства в окремій країні. До відповідних індикаторів, що утворюють зазначені індекси можна віднести такі: ефективність дії нормативно-правових актів; ефективність законотворчих органів; рівень сприяння органів державної влади розвитку ІКТ; рівень впровадження ІКТ у діяльність державних установ, державних службовців тощо; використання ІКТ для засобу вдосконалення державного управління тощо.

З’ясовані можливості посилення впливу Верховної Ради України на процеси розвитку інформаційного суспільства. Цьому має також сприяти створення спеціального парламентського комітету з питань розвитку інформаційного суспільства, що дозволило б активізувати законотворчу роботу у цьому напрямку, привернути увагу зацікавлених кіл до значущості інформаційної компоненти у діяльності Верховної Ради України, підключити до цієї роботи науковців тощо.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

4. Інформаційне забезпечення четвертого етапу законотворчого процесу супроводжує моніторинг ефективності чинного законодавства України, прогнозування наслідків його застосування, та вивчення правозастосувальної практики.

Дослідження впливу інформаційного фактору на забезпечення ефективності роботи парламенту на кожному етапі законотворчого процесу дозволило сформулювати такі пропозиції:

  • уявляється доцільним створення в межах Єдиного законотворчого порталу повнотекстової мережевої бази даних з розширеними пошуковими можливостями, яка б об’єднала в собі інформаційні ресурси суб’єктів законотворчого процесу;

  • забезпечення взаємодії парламенту та органів судової влади має ґрунтуватись на оперативному інформуванні парламенту про виявлені недоліки та протиріччя у законодавстві у процесі правозасточовчої практики та може бути реалізоване у формі відповідної інформаційно-комунікаційної системи. Це питання уявляється доцільним розглядати в контексті заходів щодо запровадження системи електронного судочинства (e-Court);

  • створення повної бази рішень Європейського Суду з прав людини, перекладених українською мовою;

  • впровадження пошукової системи по матеріалам стенограм пленарних засідань;

  • введення додаткового контролю за результатами голосувань, з наданням можливості народним депутатам перевірити правильність відображення результату голосування;

  • забезпечення повноти бази законодавства, що розміщена у вільному доступі на веб-сайті парламенту;

  • розгляд можливості надання офіційного статусу джерела оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів України веб-сайту Верховної Ради України.

Таким чином, можна констатувати: підвищення ролі інформації та інформаційно-комунікаційних технологій має місце на всіх етапах законотворчого процесу.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (2)

    Закон
    Захист відбудеться “26” березня 2009 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м.

Другие похожие документы..