Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Урок'
Иногда теорию можно рассказать за считанные минуты. Я сторонник эвристической беседы, поэтому на примере заправочных супов, я покажу, как урок сделать...полностью>>
'Документ'
Эмоциями (аффектами, душевными волнениями) называют такие состояния, как страх, гнев, тоска, радость, любовь, надежда, грусть, отвращение, гордость и...полностью>>
'Урок'
Цели и задачи: учащиеся должны знать понятие гидросферы, состав гидросферы, три состояния воды в природе, роль воды в природе и жизни человека, свойст...полностью>>
'Лекция'
Мера конкретности на эстетически онтологического самотворчества комического, драматического и трагического ( симулякров символического и виртуального...полностью>>

Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (1)

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

2.1. Парламентські аналітичні служби в інформаційному забезпеченні законотворчого процесу

Серед низки установ, які здійснюють інформаційне забезпечення діяльності парламентів, особливе місце відводиться парламентським аналітичним службам, що можуть як входити до складу апарату законодавчого органу, так і діяти відокремлено. Право парламенту утворювати допоміжні органи закріплюється, як правило, на конституційному рівні. Більш детально порядок формування апаратів парламентів визначається їх регламентами або регламентами їх палат. Загалом, модель організації апарату визначається обсягом фінансування законодавчого органу, структурою самого парламенту, історичними традиціями та рядом інших чинників [11, с. 9].

Апарати парламентів світу мають досить різноманітну структуру. Це зумовлено практичними потребами парламентарів, структурою парламентів (одно- чи двопалатні), кількістю обраних депутатів, обсягами роботи, наявними фінансовими ресурсами, цілями та пріоритетами законодавчого органу і, звичайно ж, формою держави, її державним устроєм та політичним режимом [11, с. 24, 45].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Матеріали, що готуються службою за запитами народних депутатів, зазвичай мають конфіденційний характер. Тому їхнє оприлюднення може бути здійснене лише за згодою замовника. На практиці існують також аналітичні матеріали з відкритим доступом. Так, близько четвертої частини матеріалів від загальної кількості, підготовлених Аналітичною службою парламенту Австралії, є публічним продуктом та містять примітку “Доповідь для загального розповсюдження”. Для забезпечення конфіденційності створені відповідні інструкції, які регламентують повноваження співробітників цих служб парламенту.

Крім того, існують певні обмеження щодо запитів членів парламенту. Як правило, вони встановлюються положенням про відповідну аналітичну службу. На практиці не надається інформація про матеріали, які готувались для окремого парламентарія, не здійснюється пошук персональної інформації про депутата чи членів його родини. Також не готуються відповіді на великі, узагальнені запити, на питання, що відносяться до компетенції інших підрозділів парламенту та на запити громадськості. Не надаються консультації для особистих цілей з юридичних, фінансових та інших питань, не пов’язаних з діяльністю законодавчого органу тощо.

У окремих парламентських службах контроль за якістю підготовлених аналітичних матеріалів здійснюється за допомогою спеціальної оціночної форми зворотного зв’язку, яку заповнює замовник після отримання відповідних матеріалів. У таких випадках пропонується відповісти на питання стосовно того, чи задоволений парламентарій підготовленим матеріалом, та які має побажання щодо обслуговування у майбутньому. Зразок форми складається у трьох примірниках та направляється безпосередньо виконавцю, його керівнику та керівнику аналітичної служби. У подальшому на підставі таких оціночних форм проводиться атестація службовців парламентських служб [100].

Як показало дослідження, аналітичні служби парламентів різних країн мають певні відмінності стосовно штатної чисельності, складу, структури, покладених на них функцій тощо, проте їх об’єднують спільні принципи, покладені в основу роботи: політична нейтральність, професійність, неупередженість, своєчасність, достовірність, доступність, конфіденційність тощо.

За таких підходів можна стверджувати про значну довіру парламенту до аналітичних матеріалів, підготовлених власними фахівцями, ніж тих, що готуються зовнішніми експертами.

Серед парламентських служб, як правило, не існує чіткого розмежування інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних функцій. Дуже часто на практиці окремі підрозділи виконують кілька функцій (наприклад, відділ інформаційного та програмно-технічного забезпечення апарату Жогорку Кенеш Киргизької Республіки). Проте існують парламентські служби, що розмежували такі функції, наприклад, Канцелярія естонського Рийгікогу до свого складу включає відділ преси та інформації, відділ інформаційних систем та техніки, відділ економічної та соціальної інформації тощо. На нашу думку, така організація має певні переваги, адже функції є чітко визначеними, зникає неминуче у таких випадках дублювання тощо.

У історичному аспекті дослідницькі служби, як правило, зобов’язані своїм походженням парламентським бібліотекам. Якщо звернутись до класичного прикладу діяльності таких служб, а саме Дослідницької служби Конгресу США, то у 1914 році сенатори та члени Палати Представників визначили особисті обов’язки Бібліотеки перед Конгресом, створивши спеціальний відділ, що з часом отримав назву Довідкової служби у рамках Бібліотеки. Останній було доручено відповідати на запити Конгресу і надавати необхідну інформацію. Більше п’ятдесяти років діяльність цього підрозділу полягала в основному у забезпеченні парламентарів матеріалами і публікаціями, дослідженнями та аналітичними роботами, які готувалися іншими урядовими, приватними організаціями та окремими науковцями.

  • Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

  • підвищення ефективності діяльності парламентських бібліотек та парламентських аналітичних служб;

  • розвиток співпраці між бібліотеками, інформаційними центрами та іншими установами і парламентськими аналітичними службами, у тому числі засобами ІКТ;

  • створення форуму, який би забезпечував аналітичні підрозділи парламентів оперативною інформацією у сфері законотворчості;

  • забезпечення відкритості, прозорості у діяльності парламентів, з метою залучення громадян до участі у законотворчому процесі тощо.

2.2. Парламентські інформаційні системи

У наукових підходах до проблем парламентаризму все частіше акцентується увага на ролі інформаційно-комунікаційних технологій у законотворчому процесі, питаннях вдосконалення існуючого інформаційно-технічного забезпечення парламентської діяльності, окреслюється тенденція до наділення органу законодавчої влади новими характеристиками, властивими для відкритого електронного парламенту (e-Parliament).

Як зазначає російський вчений О. П. Любимов, удосконалення правового й інформаційного забезпечення діяльності парламентських комітетів на основі інформатизації є одним з важливих напрямків ефективності законотворчості. Застосування правових інструментів поруч з комп’ютерними технологіями забезпечує можливість підвищення “пропускної здатності” законодавчого органу, тому що скорочуються витрати часу на підготовку законопроектів, створюються умови для організації більш широкого доступу до текстів законопроектів, підвищується керованість законодавчим процесом на основі моніторингу й інших сучасних технологій. Подальший розвиток сфери застосування інформаційних технологій у підрозділах парламенту, впровадження нових і вдосконалення діючих інформаційних систем, безумовно, підвищить ефективність роботи парламенту в цілому [118, с. 265-266]. Таке твердження, на нашу думку, справедливе для всіх структурних одиниць парламенту, оскільки підрозділи парламенту є елементами однієї складної системи, кожен з яких забезпечує її роботу. Для ефективної роботи такої системи необхідне запровадження інформаційних технологій в усі парламентські структури.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Парламентські сайти використовують для прямого і зворотного зв’язку із широкою громадськістю, деякі з них містять загальну інформацію щодо діяльності парламенту, роз’яснюють та надають складному процесу законотворчості доступності і розуміння. У Європарламенті цим займається прес-служба, яка розміщує новини про діяльність Парламенту на своїй сторінці. Інші інститути ЄС на своїх сторінках також містять опцію зв’язку з громадянами. Багато комітетів оформлюють свої сторінки у доступній для отримувачів інформації формі. Парламентарі також мають змогу створювати свої власні сайти з метою висвітлення своєї діяльності, роз’яснення своєї точки зору з окремих питань, та з метою вивчення думки виборців.

На рівні державної політики веб-сайти Європарламенту та Конгресу США стають надійним інструментом підвищення прозорості та відповідальності у діяльності парламентів.

За останнє десятиріччя обсяг доступної інформації на сайті Конгресу значно зріс. Проте у цій системі існують певні обмеження рівня доступності документів, які пов’язані з забезпеченням функціонування підсистеми для внутрішніх потреб Конгресу. Стимулюють процеси подальшого підвищення рівня доступності та відкритості інформаційних систем законодавчих органів тиск преси та лобіювання.

Так, результати дослідження, проведеного у 2002 р. Фундацією Конгресу по управлінню (Congressional Management Foundation), довели, що інформація, яку розміщували служби Конгресу на сайтах, часто не задовольняла вимогливих користувачів. Представники мас-медіа та громадяни, які цікавились законодавчою інформацією, намагалися знайти на сайті Конгресу оголошені депутатські позиції, причини, з яких парламентарі голосували “за” чи “проти”, відомості про проходження законопроектів тощо. Замість цього, вони мали можливість лише ознайомитись з прес-релізами, описом успіхів депутатів та фотографіями парламентарів на різних заходах [292].

Після такої критики служби Конгресу більш ретельно стали ставитись до питань розміщення інформації щодо законотворчості, яка б задовольняла вимоги користувачів, і ситуація з інформативністю сайту Конгресу значно покращилась, як це зазначено у звіті ідентичного дослідження, проведеного у 2004 році, проте очікування користувачів досі залишаються не повністю задоволеними.

Достатній рівень прозорості та ефективності у задоволенні потреб широкої громадськості в отриманні інформації щодо державної політики сьогодні вже не обмежується розміщенням текстів законодавчих актів у мережі Інтернет. Вимоги до інформації та документів, розміщених на офіційних веб-сайтах законодавчих органів, постійно зростають і повинні відповідати таким стандартам: бути точними (виключати помилки, забезпечувати автентичність текстових документів); своєчасними (оперативно розміщувати дані або оновлення); повними та завершеними; ясними та доступними; надаватися у контексті (з підґрунтям та супутніми даними).

У США до джерел інформації щодо законопроекту, поданого на розгляд, відносять доповіді комітетів, аналітичну інформацію Бюджетного управління Конгресу та висновки, підготовлені Дослідницькою службою Конгресу.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

- більшість парламентських веб-сайтів не містять механізмів зворотного зв’язку, що забезпечують повноцінне спілкування між парламентом та громадянами;

- менш ніж 50% палат і парламентів мають технології для підтримки потокового аудіо та відео, а також теле-, та відеоконференцзв’язку;

- частка парламентів, котрі досягнули високого рівня використання ІКТ, залишається низькою, і становить менш ніж 10%. Багато парламентів не забезпечують прозорості, звітності, доступності та ефективності у виконанні своїх представницьких, законодавчих та контрольних функцій [241].

Світова практика свідчить, що застосування інформаційних систем у законотворчій діяльності значно розширює її можливості, постає як тенденція розвитку сучасного парламентаризму.

Розв’язання питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу потребує спільних зусиль, що неможливо поза тісною співпрацею, використанням міжнародного досвіду.

На нашу думку, український парламент має і в подальшому активно долучатись до існуючої міжнародної практики, враховувати її позитивний досвід та надбання, у тому числі і щодо інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

2.3. Відкритість інформації законотворчого процесу як складова демократичного розвитку суспільства

Право на інформацію, як відомо, є одним з основоположних прав людини. Закріплене в Загальній декларації прав людини (1948 р.), (ст. 19), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966 р.) та ряді інших міжнародних документів, воно передбачає “свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів”.

Безперечним є той факт, що доступ до інформації є обов’язковою умовою існування демократичного суспільства. В країнах зі сталою демократією діють відповідні політико-правові механізми, що забезпечують прозорість в діяльності органів державної влади – суб’єктів законотворчості та оперативно надають доступ своїм громадянам до повної, об’єктивної, точної і зрозумілої інформації про діяльність цих органів та їх посадових осіб.

Оскільки доступність інформації, яку акумулюють суб’єкти законотворчості, є ознакою “відкритого” характеру системи, виникає необхідність забезпечення такого доступу. Це можливо в двох основних формах: гарантуванні права громадян на інформацію та правовій регламентації принципу відкритості і доступності. Причому гарантування права на інформацію рівнозначно покладенню конституційних обов’язків на зазначених суб’єктів щодо надання інформації [288].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Вказаний законопроект визначає публічну інформацію як інформацію, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом.

Законопроектом передбачається, що інформація, яка не віднесена законом до інформації з обмеженим доступом, є відкритою. Право на одержання відкритої інформації не може бути обмежено.

Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:

  • у телекомунікаційних мережах загального користування, у тому числі на офіційних веб-сторінках в мережі Інтернет;

  • на інформаційних стендах;

  • наданням інформації безпосередньо засобам масової інформації;

  • будь-яким іншим способом, не забороненим законом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Законопроектом також встановлюється обов’язок оприлюднення інформації її розпорядниками (у тому числі обов’язкового оприлюднення на офіційних веб-сторінках розпорядників з моменту її виникнення), перелік інформації, яка має бути оприлюднена, терміни такого оприлюднення, закріплюється право подання запитів в усній, письмовій або іншій формі, зокрема поштою, факсом, телефоном, електронною поштою чи в інший спосіб на вибір запитувача, що є якісно новим очікуваним кроком у практиці подання інформаційних запитів.

Зокрема, розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати інформацію про:

1) організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрямки діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

2) нормативно-правові засади діяльності, нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії, прийняті розпорядником, проекти рішень;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) загальну інформацію про систему реєстрації, види інформації, яку зберігає розпорядник;

6) механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на процес формування політики чи на реалізацію інших повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила (правила внутрішнього трудового розпорядку) роботи установи;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію тощо.

Законопроект передбачає термін у 5 робочих днів (з можливістю продовження до 20 робочих днів - у разі необхідності надання великого обсягу інформації), протягом якого розпорядник інформації повинен надати відповідь на інформаційний запит, а у окремих випадках - загрозі безпеці громадян, зазначений строк обмежено 48 годинами.

Пропонується запровадження парламентського, громадського та державного контролю за забезпеченням доступу до публічної інформації:

- парламентський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється Уповноваженим з прав людини, який з цією метою в межах свого секретаріату та бюджету створює службовий підрозділ з контролю за здійсненням права на доступ до інформації;

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

З формуванням нової моделі забезпечення відкритості функціонування органів державної влади в глобальному медіа-просторі постає питання переходу до культури відкритості [150]. Відтак, набуває актуальності концепція електронного управління державою (e-Government), що є однією з найефективніших форм реалізації принципу інформаційної відкритості, в тому числі й суб’єктів законотворчого процесу.

Висновки до розділу 2

Результати дослідження свідчать, що парламентським аналітичним службам відводиться особливе місце в інформаційному забезпеченні законотворчого процесу. До їх завдань відносяться інформаційно-аналітичне та інформаційно-комунікативне забезпечення діяльності парламенту, що безпосередньо пов’язується з підвищенням ефективності його роботи. Такі служби у змозі запропонувати законотворцям альтернативні рішення загального плану, а також надати вихідний теоретико-інформаційний та емпіричний матеріал щодо аналізу основних політичних і економічних наслідків прийняття чи відхилення тих чи інших законопроектів, запропонувати парламенту власні бази даних з ключових проблем державотворення, комп’ютерних моделей їх розв’язання, а також здійснити довгострокове прогнозування, тобто задовольнити інформаційні потреби парламенту в цілому.

Аналіз діяльності парламентських аналітичних служб дозволяє зробити висновок, що їхня діяльність має супроводжувати й забезпечувати всі етапи законотворчого процесу - від прогнозування розвитку законодавства до моніторингу, оцінки ефективності дії чинних законодавчих актів.

Діяльність парламентських аналітичних служб попри певні відмінності стосовно штатної чисельності, складу, структури, покладених на них функцій тощо, ґрунтується на таких принципах, як: політична нейтральність, професійність, неупередженість, своєчасність, достовірність, доступність, конфіденційність.

Уявляється доцільним здійснити розмежування інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних функцій відповідних служб парламенту з метою уникнення їхнього перетинання та дублювання.

Цілепідпорядкування зусиль та посилення взаємодії відповідних підрозділів апарату Верховної Ради України з впорядкуванням засад такої взаємодії може позитивно вплинути на ефективність інформаційно-аналітичної діяльності законодавчого органу в цілому. Сприяти цьому процесу має належне фінансування інформаційно-аналітичної діяльності, підбір висококваліфікованих кадрів, впровадження ІКТ у дослідну роботу.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

В Україні питання відкритості інформації щодо законотворчого процесу в силу різних чинників залишаються поки що не вирішеними повністю. До основних проблем доступу до інформації можна віднести: недостатнє висвітлення державними органами своєї діяльності; відсутність органу, до компетенції якого належав би контроль за забезпеченням права на доступ до інформації; недостатність механізмів реалізації права “шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів”, передбаченого ст. 19 Загальної декларації прав людини (1948 р.); необґрунтоване застосування грифів обмеження доступу до інформації; низький рівень правосвідомості, правової, інформаційно-правової культури громадян, посадових і службових осіб тощо.

Одним із варіантів розв’язання проблеми доступу до інформації пропонується нормативне врегулювання цих питань відповідно до положень проекту Закону України “Про доступ до публічної інформації” № 2763 від 11 липня 2008 р., яким передбачається, зокрема, забезпечення більш широкого доступу громадськості до публічної інформації, у тому числі в сфері законотворчості, спрощення процедури звернення з інформаційними запитами, запровадження дієвого механізму оскарження рішень щодо порушення права на доступ до публічної інформації.

Розділ 3

Шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу

3.1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу і тенденції його розвитку

Розглядати перспективи розвитку інформаційного забезпечення законотворчого процесу в України не можливо поза аналізом світових тенденцій, які пов’язані з утвердженням інформаційного суспільства, впровадженням нових інформаційних технологій, що стали істотним компонентом соціальної реальності й можуть розглядатися як фактор, що впливає на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Швидкість поновлення таких технологій набагато вища, ніж в інших галузях. Так, покоління інформаційних технологій змінюються кожні 3-5 років. Можливо саме тому інтелектуальне освоєння результатів такого динамічного розвитку не встигає за зростанням обсягів нової інформації [246, с. 98].

Інформація є найнеобхіднішим атрибутом сучасності, а її доступність завдяки комп’ютеризації та Інтернету сприяє вільному вибору джерел та їх інтерпретацій. Виникає відчуття відкритості суспільства: інформаційна свобода робить принаймні прозорішим підґрунтя суспільного життя [238, с. 85].

Демократизація суспільства в її єдності з інформаційними технологіями сприяє формуванню інформаційного суспільства.

  • Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

    • залучення до цієї роботи провідних фахівців галузі та науковців;

    • створення електронного парламенту (e-Parliament) в Україні, а саме:

  • впровадження в електронний документообіг Верховної Ради України системи електронного цифрового підпису;

  • запровадження обов’язкової логіко-лінгвістичної експертизи нормативно-правових актів Верховної Ради України із використанням відповідних програмних продуктів (на виконання Рекомендацій парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства, затверджених Постановою Верховної Ради України від 1 грудня 2005 р. №3175-IV було прийнято програму, що розрахована на період до 2010 р. “Розробка методів та інформаційно-програмних засобів лінгвістичної експертизи та підтримки законотворчого процесу”, яка затверджена Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31 березня 2006 р. № 272);

  • запровадження переведення бібліотечного фонду Верховної Ради України у електронний вигляд з подальшою можливістю on-line доступу до електронних текстів;

  • забезпечення функціонування системи порівняльного аналізу законодавства України та законодавства Європейського Союзу;

  • Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте /search.html

Таким чином, проблеми становлення інформаційного суспільства в Україні пов’язуються головним чином із недостатністю і незадовільністю заходів, що проводяться у цьому напрямку, браком фінансування науково-дослідницької галузі, відсутністю єдиного центру щодо управлінні цією сферою тощо, що можна розглядати як своєрідний результат низьких темпів впровадження моделі електронного управління державою e-Government. Оскільки, інформаційне забезпечення діяльності суб’єктів законотворчого процесу у світлі побудови інформаційного суспільства в Україні може розглядатися саме у контексті переходу до зазначеної моделі розвитку, перспективи його утвердження безпосередньо пов’язуються з вирішенням досліджених проблем.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон (2)

    Закон
    Захист відбудеться “26” березня 2009 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м.

Другие похожие документы..