Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
5. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник /Под ред. Е.С. Стояновой. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Изд-во "Перспектива", 1997...полностью>>
'Документ'
В.Н. Комличенко, заведующий кафедрой экономической информатики Учреждения образования «Белорусский государственный университет информатики и радиоэле...полностью>>
'Рабочая программа'
Рабочая программа предназначена для преподавания дисциплины специализации сту­дентам очной формы обучения специальности 521701 Архитектура в 9 семест...полностью>>
'Книга'
Подготовка карто-схем: АА. Зайберт, Р.Г. Скалозубов, В.В. Скрипко Использованы фотографии П.В. Голякова, А.А. Дуброва, Ю.Ю. Котенева, Д.В. Рыжкова, М...полностью>>

Пвнз донецький університет економіки та права на правах рукопису забаренко юнона олександрівна

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте .

Роль податкового планування як одного з базових інструментів генерування показників ефективності функціонування підприємства викликала увагу учених до дослідження суті податкового планування. У численних роботах по даній проблематиці надається безліч дефініцій даної економічної конструкції. Найбільш характерні з визначень податкового планування (tax planning) представлені в додатку А.

Аналіз систем поглядів експертів в області фінансового і податкового менеджменту на визначення суті податкового планування дозволяє виділити два концептуальні підходи до його дефініції.

Відповідно до першого підходу, якого дотримується, зокрема, І.О. Бланк, податкове планування розглядається як процес визначення планових сум податкових платежів економічного суб'єкта в майбутньому плановому періоді, а саме: податків і зборів, що включаються в ціну реалізуємої продукції (ПДВ, акцизний збір, ввізне мито); податків, зборів і обов'язкових платежів, які відносяться до собівартості продукції, робіт, послуг (відрахування до загальнодержавних фондів цільового призначення і ін.); податків, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на прибуток і ін.); розрахунок загальної планової суми податків, що сплачуються підприємством в процесі здійснення операційної діяльності протягом планового періоду, і податкового тягаря.

Другий підхід розглядає податкове планування як вибір між альтернативними варіантами використання обмежених ресурсів за умови досягнення можливо низького рівня податкових зобов'язань, що виникають при цьому. У його основі лежить єдина стратегія розвитку підприємства, що передбачає зокрема максимально повне і правильне використання суб'єктами підприємницької діяльності всіх встановлених законом пільг, облік позиції податкових органів, основних напрямів податкової, бюджетної, інвестиційної політики і т. п.

Відмінності між цими двома точками зору суттєві: при першому підході мова йде тільки про плановий розрахунок сум податкових платежів (рис. 1.3), тоді як другий краще відображає економічну сутність податкового планування як одного із способів підвищення ефективності управління підприємством (рис. 1.4).

Планування податкових платежів є одновариантной і безальтернативною послідовністю дій, які направлені на розрахунок сум окремих податків і загальної суми обов'язкових платежів на плановий період. Метою ж податкового планування є збільшення прибутку (або точніше – досягнення його прийнятного рівня з урахуванням фактора ризику) за допомогою оптимізації податкового портфеля господарюючого суб'єкта. Причому така податкова оптимізація не має нічого спільного з вузькопрактичною спрямованістю на зниження податкових надходжень, бо мінімізація податків сама по собі не завжди відповідає стратегічним цілям діяльності господарюючого суб'єкта.

(1) складання переліку основних податків, які

підприємство повинне сплачувати в процесі здійснення своєї фінансово-господарської діяльності відповідно до вимог чинного законодавства




(3) розрахунок величини

об'єкту оподаткування по кожному виду податків

(4) визначення ставок податків, що підлягають сплаті



(5) розрахунок планових сум податків, що сплачуються за рахунок різноманітних джерел


(6) розрахунок загальної планової суми податків, що сплачуються в процесі операційної діяльності



(7) розподіл податків по календарних періодах



(2) визначення джерел сплати податків

(8) формування платіжного календаря підприємства на певний період


Рисунок 1.3 – Основні етапи процесу планування податкових платежів

обґрунтування стратегії, вибір сфери діяльності, формулювання цілей і завдань підприємства


вибір умов реєстрації підприємства і місця здійснення його фінансово-господарської діяльності

вибір організаційно-правової форми підприємництва, напрямів діяльності і структури производства

3


А аналіз наданих законодавством податкових пільг і можливості використання спрощених систем оподаткування

4


аналіз можливих форм операцій, що плануються в

комерційній діяльності

5



рішення питання про раціональне розміщення

активів підприємства з урахуванням податкового портфеля


економічна оцінка вибраного шляху оптимізації обсягів податкових платежів


оцінка очікуваного збільшення ринкової вартості

підприємства і зниження рівня його податкового тягаря

Рисунок 1.4 – Основні етапи процесу податкового планування

Таким чином, можна стверджувати, що податкове планування є ітераційною діяльністю, що спрямована на вдосконалення процесу управління підприємством і полягає у впорядкуванні його фінансово-господарської діяльності відповідно до загальної стратегії розвитку підприємства в контексті чинного податкового законодавства. Основною метою податкового планування є максимізація ринкової вартості підприємства за допомогою оптимізації його податкового портфеля.

На думку економістів-теоретиків і фахівців у сфері обліку, планування, фінансів і податків [21, 42, 43, 125, 132, 182, 185] необхідність податкового планування на підприємстві насамперед обумовлена чинним законодавством, яке передбачає різні податкові режими, незалежно від статусу платника податків, місця його реєстрації і організаційної структури, напрямів і результатів його фінансово-господарської діяльності.

Так, М. Романовський необхідність податкового планування обумовлює зацікавленістю держави в наданні загальних і спеціальних податкових пільг в цілях стимулювання тієї або іншої сфери виробництва, групи платників податків, регулювання соціально-економічного розвитку 125, с. 373. Саллі М. Джонс пояснює можливість податкового планування таким чином: If the tax law applied uniformly to every commercial transactions by every entity in every time period, it would be perfectly neutral and therefore irrelevant in the business decision-making process. However, as we will observe over and over again, the income tax is anything but neutral with respect to business transactions. The tax system is replete with rules affecting only particular transactions, entities or time periods. And in every case in which the law applies differentially with respect to а certain dollar of business profit or cost, а planning opportunity is born″ 185, р. 70. Французький учений Л.М. Коз'ян висловлює думку про те, що: .оподаткування дуже часто предстає як тонка гра опцій (різних варіантів поведінки). Ці варіанти передбачаються самим законодавцем, який ніколи не указує, що при виборі між двома можливими рішеннями платник податків повинен зупинитися на найбільш збитковому з погляду податків [21].

Пропоновані дефініції розглядають сутність податкового планування з суто обмежувальних позицій, сприймаючи його через призму протистояння платника податків, з одного боку, і фіскальних органів, з іншого. Такий переважно юридичний підхід не відображає повною мірою об'єктивної необхідності податкового планування. Тим більше цей висновок відноситься до простого маніпулювання лазівками в податковому законодавстві, ефективність якого зводитиметься до нуля всякий раз при усуненні чергового "проколу" в нормативних актах, а цілі податкового планування як і раніше будуть обмежені вузькопрактичною спрямованістю на зниження податкових відрахувань до бюджетів.

Тому для теоретичного обґрунтування сутності податкового планування, формування наукової методології його організації чинник використання недоліків податкового законодавства як основи податкового планування є суб'єктивним і вторинним.

Насправді необхідність і можливість податкового планування базується на первинних, об'єктивних економічних передумовах. В якості такої об'єктивної основи можна виділити, принаймні, три аспекти:

      1. Сутнісний (мікроекономічний).

      2. Територіальний.

      3. Макроекономічний.

Сутнісний (мікроекономічний) аспект обумовлений економічною природою податку, а саме, його теоретичною і фактичною не- нейтральністю. Аналіз сутнісного аспекту заснований на з'ясуванні того, за яких умов оподаткування є фактично і теоретично не-нейтральним по відношенню до господарських рішень, що приймаються економічними суб'єктами.

Податкова нейтральність є одній з основних аксіом економіки добробуту (нормативної економіки), відповідно до якої ринкова конкуренція при певних обставинах веде до Парето-ефективному стану економіки. Проте ця концепція побудована на низці ідеалізованих допущень, які на практиці не досягаються. Перша основоположна теорема економіки добробуту стверджує, що економіка ефективна відповідно Парето тільки за певних умов [155, с.76]. Існують шість важливих причин, або умов, по яких ринковий механізм фактично не приводить до ефективного відповідно Парето розподілу ресурсів: неспроможність конкуренції, суспільні товари, зовнішні ефекти (экстерналії), неповні ринки, недосконалість інформації і безробіття [155, с.92]. Ці умови називаються неспроможностями ринку (market failures). Оскільки фактично існують ці серйозні недосконалості ринку, остільки ринок в об'єктивній дійсності не є ефективним відповідно Парето, рівні виробництва разом з витратами, які направлені на їх контроль, викривляються, а податки не є нейтральними.

Нейтральність податку або податкової системи в цілому припускає відсутність деформуючих дій (ефектів доходу і/або заміщення) на поведінку економічних суб'єктів, що обумовлюють їх прагнення змінити свої податкові зобов'язання. Іншими словами, нейтральний податок не впливає на процес ухвалення господарських рішень економічними суб'єктами. Викривлення пов'язані із спробами економічних суб'єктів зменшити свої податкові зобов'язання.

Економісти називають невикривляючі податки паушальними, або одночасними. У науковій літературі даються наступні визначення таких податків:

паушальний податок – це чітко визначена сума грошей, яка зобов'язана бути сплачена незалежно від економічного вибору платника податків, від розміру його доходу або споживання: “Якщо уряд вводить паушальний податок, то платник податків не може зробити нічого щодо уникнення цього податку. Окрім як покинути цю країну або померти” [188, р.308];

“Одночасні податки визначаються як внески, які не залежать від діяльності індивідуума; у нього немає шляху уникнути цієї форми своїх зобов'язань. Прикладом може послужити подушний податок в країні, де немає імміграції і еміграції. Одноразові податки можуть бути разными для різних індивідуумів; єдина необхідна умова – індивідуум не може уникнути зобов'язання сплати цього податку” [7, с.488.

Проте, як відомо, будь-який податок виконує фіскальну функцію, і його основним призначенням є примусове вилучення частини доходу економічного суб'єкта. Оскільки в результаті такого вилучення господарюючі суб'єкти стають біднішими, то навіть невикривлюючі (паушальні, одночасні) податки впливають на їх поведінку. Економічні суб'єкти унаслідок такого збіднення ухвалюють різні рішення, тобто при зміні доходу економічного суб'єкта унаслідок вилучення податку наступає ефект доходу.

Тому навіть паушальні (lump sum) податки, які вважаються невикривляючими, не є повністю нейтральними.

У сучасній економіці будь-яка податкова система не є паушальной і учиняє вплив на поведінку людей. Будь-який податок на товар – викривляючий: економічний суб'єкт може змінити свої податкові зобов'язання просто скоротивши покупку відповідного товару. Такий же і будь-який податок на дохід: зменшити його можна, просто менше працюючи або зберігаючи. Таким чином, виводи, що розповсюджуються на природу нейтральних податків, з ще більшою упевненістю повинні бути віднесені до решти всіх податків.

На підставі вищевикладеного можна прийти до наступного висновку: якби податки жодним чином не впливали на ухвалення господарських рішень, то не було б необхідності ними управляти (і їх планувати); проте оскільки всякий податок через свою не-нейтральність є чинником, що викликає викривлення (distourtions), то виникають об'єктивні необхідність і можливість їх зменшення. Отже, необхідність і можливість податкового планування закладено в самій природі податку. Це положення складає сутнісний (мікроекономічний) аспект і є першою важливою об'єктивною передумовою податкового планування.

Територіальний аспект податкового планування виходить з так званого Олсонівського принципу фіскальної рівноваги (Olsons principle of fiscal equivalence) 191, p.163], відповідно до якого кожен рівень влади ухвалює рішення, як мінімум, по двох питаннях:

відносно витрат, які (якщо їх брати поза джерелами покриття) мають тенденцію до необмеженого зростання (максимальному розміру бюджету);

відносно отримання доходів, які самі по собі, як пов'язані з небажаним для влади тиском на економічні інтереси виборців, мають тенденцію до необмеженого скорочення (мінімальному розміру бюджету).

При подвійному стандарті інтересів важливою є вимога ухвалення рішення про витрати на тому ж рівні влади, який забезпечує їх фінансування. Інакше дешеві гроші, що приходять з боку, від вищестоящого уряду, створюватимуть у даного органу місцевого самоврядування зацікавленість в роздуванні витрат, і зрештою приведуть до неефективного розподілу ресурсів.

До сфери планування принцип Олсона може бути застосовано таким чином: доцільність державного планування є передумовою ще більшої доцільності планування на рівні господарюючих суб'єктів.

Той же висновок можна зробити, ґрунтуючись на результатах зарубіжних досліджень в області економічної науки протягом декількох останніх десятиліть, що підсумовуються в положеннях, відомих як дві основні теореми економіки добробуту. Зокрема, друга основоположна теорема економіки добробуту має примітне допущення, що кожен розподіл, ефективний відповідно Парето, може досягатися завдяки децентрализованному ринковому механізму. У децентралізованій системі рішення про виробництво і споживання приймаються великою кількістю фірм і індивідуумів, які складають економіку. Навпаки, при централізованому механізмі розподілу всі ці рішення концентруються в руках одного агента  центрального планового органу. Друга основоположна теорема економіки добробуту стверджує, що для досягнення ефективного розподілу ресурсів при бажаному розподілі доходу немає необхідності мати центральну плануючу особу. Конкуруючі фірми, прагнучі до максимізації свого прибутку, можуть діяти не гірше, чим найкраще зі всіх можливих центральних плануючих осіб.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте .

Одночасно з податковими пільгами і у поєднанні з ними в багатьох країнах керівництво підприємства при розробці варіантів податкової поведінки удається до повного звільнення від податків, яке може бути законодавчо закріплене як без вказівки, так і зі встановленням термінів так званих податкових канікул. Повне звільнення від податків у поєднанні з податковими кредитами використовується у Франції і Італії для стимулювання нового підприємництва. У Фінляндії до періодичного звільнення від податку, разом з інвестиційним кредитом, вдаються для стимулювання суднобудування, судноплавства, в Бельгії – для стимулювання розвитку малих венчурних фірм.

Ще однією податковою пільгою є зменшені ставки податку на прибуток для певних груп підприємців. При цьому нижчі ставки податку на прибуток вводяться у вигляді самостійного напряму податкової політики тих або інших країн незалежно від загальної системи податкових пільг. Фактично система знижених ставок податку на прибуток представляється важливим напрямом податкових пільг; і той факт, що цей напрям формально знаходиться поза системою подібних пільг, по суті створює сприятливі можливості для її використання як обхідний маневр в інструментарії податкового планування підприємств. Наприклад, у США на федеральному рівні, разом з вищою ставкою корпоративного податку в 35%, для дрібніших корпорацій використовуються дві нижчі ставки  в 15 і 25%. У Італії як податкова пільга для дрібних і середніх компаній введено зменшення ставки для корпоративного податку з 36% (звичайна ставка) до 20%. У Канаді на федеральному і провінційному рівні ставки корпоративного податку на дрібне підприємництво складають приблизно половину вищої ставки (близько 20%). У Англії виділяється особлива знижена ставка корпоративного податку на дрібне підприємництво. У Германії зменшені ставки податку на прибуток дрібного підприємництва використовуються для сільськогосподарських виробників [130, с.56].

На рівень оподаткування корпоративним податком впливає співвідношення між розподілюваним і нерозподілюваним прибутком, а також методи усунення подвійного обкладення розподілюваного прибутку (на рівні компаній і на рівні акціонерів). Наприклад, в Германії як спосіб усунення подвійного обкладення застосовується "система повного заліку", при якій податок на розподілюваний прибуток стягується у вигляді попереднього прибуткового податку для акціонера, причому розмір фактичного оподаткування розподілюваного прибутку визначається величиной ставок особистого прибуткового податку у одержувачів дивідендів. Крім того, система корпоративного оподаткування Німеччини має ту особливість, що при повній тезаврации прибутку підприємства платять значно більше податків (45%), чим при повному розподілі (30%). Тому для зниження обкладення прибутку підприємства використовують, зокрема, наступний метод: весь прибуток розподіляється між акціонерами, а потім знов вкладається у виробництво. Проте можливість використання цього методу залежить від ступеня довіри у відносинах між керівництвом компанії і акціонерами [139, с.31].

Важливим інструментом податкової політики зарубіжних підприємств є відстрочення сплати податку. Перенесенню прибули на пізніші періоди, крім застосування прискореної амортизації, сприяє також утворення прихованих резервів, що є в основному результатом заниження оцінки майна, завищення оцінки зобов'язань, а також збереження низької оцінки майна в балансі після того, як підстав для її застосування вже не існує.

Застосування принципу мінімальної оцінки є важливим інструментом податкової політики підприємства, хоча законодавство і забороняє цілеспрямовану фальсифікацію інформації. Будь-яка занижена оцінка в активі і завищена  в пасиві  ведуть до зменшення оподатковуваного прибутку, але тільки до тих пір, поки відповідні активи не будуть реалізовані. Це пов'язано з дією принципу ідентичності початкового і завершального балансів. До відстрочення сплати податків ведуть, наприклад, застосування правила збереження балансової вартості не схильних до зносу активів і оборотних коштів; вибір групової або середньої оцінки для оборотних коштів; низька оцінка витрат виробництва унаслідок того, що частина адміністративно-управлінських витрат не відбивається в калькуляції; обережна або, навпаки, завищена оцінка життєвого циклу зношувальних основних засобів при ухваленні рішень про амортизацію; висока або низька оцінка резервів по невизначених зобов'язаннях або по загрожуючих збитках та ін. Приховані резерви, що формуються в основному завдяки маніпуляціям з оцінкою, зазвичай ліквідовуються в кризові роки. При цьому керівництво підприємства протягом тривалого часу може втаювати від своїх акціонерів і партнерів збиткову ситуацію.

Відстрочення сплати податків має особливе значення для підприємства у тому випадку, коли воно має намір продовжувати інвестиції, а можливості отримання позикових коштів вже вичерпані. Іншою перевагою перенесення прибутку на пізніші періоди для компаній є можливість утримувати величину виплачуваних дивідендів на колишньому рівні навіть в періоди погіршення кон'юнктури, внаслідок чого сума розподілюваного прибутку може перевищити суму оподатковуваних доходів.

Певний вплив на рівень оподаткування роблять також форми фінансування. Так, при позиковому фінансуванні відсотки по наданих кредитах, як правило, віднімаються з прибутку оподаткування, на відміну від дивідендів. При використанні власного капіталу виділення акціонерам пайок у власності корпорації або їх викуп у акціонера зазвичай оподатковуються податком на дивіденди.

На відміну від податків на доходи, для податків, база яких пов'язана з валовим або чистим майном підприємства (помайновий податок з юридичних осіб, поземельний, промисловий податок на капітал другої групи), можливості скорочення оподаткування обмежені. Оскільки величина цих податків залежить значною мірою від оцінки майна, то найбільш поширеними способами їх зниження є заховання частини майна підприємства (наприклад, трактування його як особистого майна, не відбиваного в податковому балансі), а також фактична економія на податках шляхом використання майна підприємства в особистих цілях.

При плануванні податків з обороту або на операції (податок на додану вартість, податок з обороту по біржових операціях, податок з продажів), а також податків на витрати або споживання (акцизи) основне значення має факт здійснення операції, тому податкове маневрування обмежене головним чином такими параметрами, як місце і час здійснення операції. Величина ПДВ, що нараховується і стягується, залежить від методу розрахунку податку (метод нарахувань, метод оплати або комбінований метод). Підприємства з низьким обсягом сукупного обороту можуть вибрати особливий порядок оподаткування ПДВ, що впливає на величину їх податкових зобов'язань.

У окрему групу можна виділити внески до фондів соціального страхування. Формально ці платежі порівну сплачуються підприємцями і найнятими робітниками з фонду заробітної плати і заробітків працівників відповідно, але внески підприємців зазвичай включаються у витрати виробництва і перекладаються на споживачів.

Таким чином, у високо розвинутих державах сплата підприємством податку за стандартною, законодавчо визначеною ставкою є рідкісним явищем і свідчить про неналежну постановку податкового планування на даному підприємстві. В рамках виробничого планування всі податки розглядаються підприємством як один з негативних зовнішніх чинників, що ведуть до зменшення доходів, які залишаються в його розпорядженні, тобто як компонент витрат. Проте при податковому плануванні зарубіжні підприємства не орієнтуються тільки на розміри податкових ставок. Навпаки, розміри податкових ставок з погляду оподаткування діяльності підприємства мають для них другорядне значення. Насправді і в країнах з нормальними (не зниженими) ставками податків компанії з ретельно продуманим податковим плануванням платять податки за ефективною податковою ставкою, що не перевищує 20-25%. А ці ставки вже порівнянні з рівнем оподаткування в країнах - "податкових гаванях".

Скорочення високих нормальних податкових ставок до знижених ефективних у високо розвинутих зарубіжних державах в принципі доступно для всіх компаній, хоча і носить вибірний характер. Практично у всіх цих країнах існують значні податкові пільги (або навіть прямі субсидії і компенсації) для експортної діяльності, для інвестицій в нові промислові потужності, в створення нових робочих місць, для підприємств, що створюються у відносно менш розвинених районах і так далі Тому відносно реальної виробничої і комерційної діяльності податкові режими розвинених країн цілком конкурентноздатні з режимами країн "податкових гаваней", особливо якщо врахувати, що для реальної діяльності важливі стан інфраструктури, доступність джерел сировини, близькість ринків збуту, наявність кваліфікованої робочої сили, в чому "податкові гавані" очевидно поступаються розвиненим країнам.

Оскільки податкові системи зарубіжних країн містять щонайширший перелік різноманітних пільг у сфері виробничих і науково-технічних інвестицій, то підприємства мають в своєму розпорядженні щонайширші можливості зменшення своїх податкових зобов'язань. Причому подібні податкові важелі, як показує зарубіжний досвід, не повинні привести до втрати фінансових надходжень до державних фондів, а, навпроти, в найближчій перспективі істотно збільшити їх, оскільки вищеназвані заходи сприяють зростанню ділової активності, створенню робочих місць, закономірному розширенню бази оподаткування в цілому, а також дають державній владі унікальну можливість цілеспрямовано впливати на певні сфери і напрями підприємницькій діяльності. Можливість відхилитися від оподаткування прибутку, удаючись до цих пільг, зводиться до мінімуму дієвим контролем податкових органів. А політика загального зниження ставки податку на прибуток, при всій її значущості, що протиставляється податковим пільгам, не може ефективно впливати на певні сфери і напрями економічній діяльності.

Найважливішою проблемою української податкової політики на сучасному етапі є зростання збираємості податків. Проте, право підприємств на законне зменшення своїх податкових виплат є невід'ємною гарантією приватної власності. І це право є ще важливішим в умовах посилення тенденції з боку податкових органів розглядати легальне зменшення податкових зобов'язань підприємствами як "ухилення від сплати податків. Тому значення податкового планування на підприємствах ще більш зростає з ускладненням державного податкового законодавства.

Вивчення зарубіжного досвіду організації податкового планування на підприємстві і оцінка можливостей застосування методів податкового планування у вітчизняній практиці мають величезне значення для вдосконалення механізму цього процесу при ухваленні управлінських рішень на українських промислових підприємствах. Проте при цьому необхідно не сліпо копіювати, а адаптувати отримані знання до особливостей організації фінансово-господарської діяльності на промислових підприємствах України відповідно до специфіки національного законодавства.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. З доповідей I міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред

    Документ
    Збірка тез доповідей I Міжнародної науково-практичної конференції «Удосконалення обліково-аналітичного забезпечення управління діяльністю суб’єктів господарювання» / Ред.
  2. Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред кол

    Документ
    Збірка тез доповідей II Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни»/ Ред. кол.Веретенников В.
  3. Рішення вченої ради Університету менеджменту освіти про результати виконання теми

    Диплом
    Заслухавши та обговоривши інформацію Бондарчук О. І., доктора психологічних наук, професора, наукового керівника творчого колективу, який виконує дослідження теми «Формування психологічної компетентності керівників закладів освіти
  4. С. М. Козьменко проректор двнз «Українська академія банківської справи нбу», доктор економічних наук, професор (3)

    Документ
    Економіка та менеджмент: перспективи розвитку: матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 18-20 травня 2011 р. : в 2 т. / За.
  5. Товариство бібліотечна справа. Бібліотекознавство. Бібліографознавство зведений каталог нових надходжень до провідних бібліотек Харкова за 2008 рік Харків 2009

    Документ
    Бібліотечна справа. Бібліотекознавство. Бібліографо-знавство [Текст] : звед. кат. нових надходжень до провід. б-к Харкова за 2008 р. / Харк. держ. наук б-ка ім.

Другие похожие документы..