Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Рассказ'
Как-то на рассвете старик шел по берегу моря и увидел юношу, который подбирал на песке морских звезд и бросал их в воду. Старик спросил, для чего он ...полностью>>
'Урок'
Расширять и углублять знания детей об окружающем мире, о природе, о животных, в частности о лисе; вести активное речевое развитие школьников; закрепи...полностью>>
'Документ'
Пріоритетним у розвитку освіти України в ХХІ ст. є «підготовка людей високої освіченості і моралі, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої пр...полностью>>
'Урок'
Задание на перспективу: В ходе последующих 4 уроков выписать в тетрадь имена политических деятелей- «птенцов гнезда Петрова» и подготовить о них сооб...полностью>>

Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для студентів спеціальності 000014 «Управління інноваційною діяльністю» усіх форми навчання

Главная > Конспект
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Величезне накопичення, обробка і майже миттєва передача інформації завдяки злиттю інформаційної та комунікаційної технологій – ключовий аспект глобалізації. Це життєздатна інфраструктура, яка містить час і простір й полегшує економіко-політико-культурний розвиток суспільства. Стосовно вищої освіти ці технології розглядаються як такі, що дають можливість скорочення витрат на студента завдяки переміщенню курсів і бібліотечних матеріалів в онлайнове середовищє. Ця стратегія також підвищує можливості для отримання транснаціональної освіти і можливості нових посередників надавати освіту, не вдаючись до традиційної інфраструктури із застарілим інструментарієм і до паперових бібліотек.

Інформаційно-комунікаційна технологія, пропонуючи додаткові альтернативи педагогічним стилям “крейда і ганчірка” або “мудрець на кафедрі”, які традиційно пов’язані з освітою, також впливає на споживання та використання новітніх освітніх технологій. Але при використанні та впровадженні подібних інформаційно-комунікаційних технологій залишаються відкритими питання регулювання і забезпечення якості онлайнової освіти.

Існуючий стан справ у системі вищої освіти в Україні

Вітчизняні вищі навчальні заклади зацікавлені як в отриманні прибутку (і, таким чином, у скороченні залежності від урядової підтримки, яка постійно знижується ), так і в затвердженні свого іміджу, специфіки підготовки фахівців свого профілю на міжнародній арені. На сьогоднішній день все частіше використовується термін “внз-підприємство”, який охоплює практично всі характеристики, властиві сьогоднішній вітчизняній вищій освіті. Поняття “підприємство” охоплює як економічні, так і наукові, академічні аспекти освітньої діяльності ВНЗ, виходячи з того, що ВНЗ функціонують, з одного боку, за традиційними законами, але з іншого – вимушені підлягають новим законам конкуренції та необхідності збереження та розвитку престижу, іміджу і прибутку навчального закладу.

Потрібно ясно розуміти, що підприємницький погляд на функціонування й розвиток системи вищої освіти є лише одним із багатьох мотивів, який пробуджує інтереси практично всіх внз до діяльності з урахуванням процесів глобалізації. Диференційовані академічні пошуки інтернаціоналізації навчальних планів, мобільність студентства і професорсько-викладацького складу, яка постійно підвищується, участь у допоміжних, суміжних із освітніми, програмах із надання різноманітних послуг — все це також належить до числа найважливіших проявів процесу глобалізації. Потрібно до того ж зазначити, що гроші, які отримують вищі навчальні заклади від підприємницької діяльності, дають можливість, виходячи з внутрішніх потреб ВНЗ, використовувати їх з метою укріплення і розвитку педагогічної, навчальної, дослідницької та матеріально-технічної інфраструктури закладу освіти.

Показовим прикладом взаємовпливу підприємницького підходу і глобалізації у вищій освіті є розвиток транснаціональної освіти. Саме в рамках такої освіти можна спостерігати особливості сучасного функціонування традиційних вищих навчальних закладів, їх дії на міжнародній арені в просторі ринку, в межах якого вищими закладами освіти реалізуються соціальні ролі приватних провайдерів освіти, про які говорилося вище. У ході впровадження глобальних інновацій у системі вищої освіти країнами-імпортерами освіти розробляється регулююче законодавство, яке охоплює питання захисту споживача освіти, захисту регіональних (місцевих) систем вищої освіти та забезпечення якості освіти, що імпортується. Країни-експортери освіти, як правило, створюють кодекси етичної практики у системі освіти та піклуються насамперед про репутацію своїх закладів освіти, оскільки вони працюють на міжнародній арені. ЮНЕСКО, неурядові та приватні міжнародні організації, такі, як Міжнародна спілка транснаціональної освіти, також дотримуються принципів ефективної практики транснаціональної освіти, які спрямовані на підвищення та збереження необхідного рівня якості освіти. Удосконалення, реформування, збільшення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів відповідає парадигмі вищої освіти як підприємства, яке працює в глобальному конкуруючому просторі. Дійсно, вищий навчальний заклад, який надає транснаціональну освіту, стикається з такими ж проблемами управління, як і будь-яка мультинаціональна організація, включаючи врахування різних культурних очікувань, правові вимоги, ринкові можливості, фінансові проблеми і забезпечення якості.

У період глобалізації поняття “якості освіти” набуває особливого значення, тому що саме якість освіти є показником результативності глобальних інновацій. До поняття якості можна внести безліч чинників: це і ступінь задоволення особистістю результатами освіти, і кількість можливих різнорівневих освітніх пропозицій у регіоні та країні, і професіоналізм професорсько-викладацького складу тощо. Якість освіти охоплює не тільки змістовну частину вищої освіти, але й її структурні та організаційні характеристики.

Є декілька аспектів, що пов’язують глобалізацію із забезпеченням якості освіти:

· конкурентоспроможність держав на світовому ринку експорту освіти (і потреба України в “утриманні позицій на ринку” шляхом демонстрації ефективних механізмів забезпечення якості освіти);

· міжнародна мобільність робочої сили (і потреба в упевненості, що випускники вітчизняних внз можуть ефективно працювати всюди, в Україні або в інших країнах);

· бажаність подальшого розвитку угод з іншими країнами про взаємне визнання кваліфікацій (для того, щоб підтримати нашу освітню індустрію і надати можливості працевлаштування нашим випускникам в інших країнах або в іноземних фірмах, що працюють в Україні);

· збільшення кількості вітчизняних та іноземних студентів. Швидке зростання свідчить про необхідність запевнити студентів та інших споживачів освіти у відносно високій якості вищої освіти (цей аспект проблеми стає все більш важливим в Україні, оскільки наши вищі навчальні заклади залучають велику кількість платних вітчизняних і іноземних студентів, для яких вартість і якість диплому, освітньо-кваліфікаційного рівня є важливими інвестиціями).

Існує безліч стратегій подальшого розвитку і трансформації системи вищої освіти як відкритих для співтовариств вищих навчальних закладів, що діють в умовах глобалізації. Одна з них - критичне переусвідомленя ролі, права і відповідальності за прийняття управлінських рішень у ході впровадження реформ системи вищої освіти.

9.3 Критерії оцінювання знань студентів. Методичні рекомендації

Результати успішності, будучи важливим показником навчальної роботи не лише студен­та, а й усього вузу в цілому, нерідко залежать від суб'єктивного підходу до оцінки знань студентів окремими викладачами. Відхилення в оцінці результатів пізнавальної діяльності студентів іноді досягають великих значень. Так, експериментально показано, що 276 викладачів вузів одну і ту саму студентську роботу оцінили таким чином: 31% - поставили оцінку “незадовільно”, 65% - “задовільно”, 4% - “добре”.

Цей приклад показує, наскільки великий діапазон суб'єктивності при оцінці знань студентів, якщо ці оцінки ставляться лише на основі індивідуальних “нефіксованих” критеріїв, якими користуються викладачі вузів. Подібні явища спостерігаються у практиці роботи вузів, що і стало спонукальним моментом для розроблення критеріїв оцінок у масштабі всієї системи вищої освіти.

У більшості вузів використовуються укрупнені критерії оцінок знань студентів, які повинні відповідно деталізуватись щодо кожної вузівської дисципліни. Однак, укрупнені критерії неконкретні. Тривіальна інформація, що містить­ся у них, мало що дає викладачеві вузу і студенту. Відомо, що викладач вузу чітку знає, що повинен знати і вміти студент на "відмінно". Значно складніше оцінити його відповідь або роботу на "4" і "З".

За критерії оцінки слід брати кількість і зміст допущених студентами помилок у відповіді або роботі. Цей підхід до визначення оцінки не новий, на аналогічно-принциповій основі побудовані критерії оцінок зі шкільних предметів і оцінок результатів ряду спортивних виступів.

Безумовно, за даного підходу до оцінки мають місце елементи суб'єктивності, однак діапазон її впливу значно обмежений відповідними формалізованими нормативами.

Для вузівської дисципліни доцільно встановити як критерій оцінки знань, вмінь і навичок студентів відповідні характерні помилки і недоліки в усних відповідях і навчаль­них роботах. Далі слід розробити норми оцінок, тобто за яку кількість допущених помилок і недоліків ставиться певна оцінка.

Слід зазначити, що реалізація якісного поділу помилок і на цій основі встановлення норм оцінок для однієї і тієї самої дисципліни залежно від вузівської спеціальності повинна диференціюватись. Для тих спеціальностей, де дана дисципліна є основною або профілюючою, критерії норми оцінок повинні бути жорсткішими, зовсім неправомірно висувати однакові вимоги з хімії до студентів хімічних і економічних спеціальностей.

В основу критеріїв оцінок можна покласти класифікаційний поділ типових помилок, які допускають студенти в усних відповідях і при виконанні практичних робіт, на недоліки і грубі помилки. Потім встановлювались якісні норми оцінок залежно від кількості і співвідношення недоліків і грубих помилок у графічній роботі або усній відповіді студента.

У класифікації помилок слід виходити з того, то студент не засвоїв основні елементи теорії і практики навчальної дисципліни, це свідчить про органічні дефекти в його знаннях і вміннях.

До недоліків умовно належать помилки, що мають певною мірою другорядний характер. Допус­каючи їх, студент, однак, проявляє розуміння основного змісту понять, що вивчаються, а дефекти у його знаннях і вміннях незначні. На цій основі розробляється перелік типо­вих грубих помилок і недоліків, які допускаються студентами при вивченні тієї чи іншої дисципліни.

Застосування критеріїв і норм оцінок дає можливість впорядкувати і звести у певну систему рівень вимог, що висуваються при вивченні окремих дисциплін.

Методика і алгоритм розроблення і встановлення критеріїв і норм оцінок повинні відобра­жати такі організаційно-методичні комплекси:

- розроблення і встановлення узагальнених ознак кожної оцінки з дисципліни;

- опис, узагальнення і систематизація сукупності типових помилок, що допускають студенти з даної дисципліни;

- якісний поділ помилок на грубі і недоліки;

- систематизація помилок за окремими розділами і темами дисципліни:

- установлення норм оцінок залежно від кількості і різноманітного поєднання допуще­них студентами помилок;

- розроблення методичних вказівок щодо застосування встановлених критеріїв і норм оці­нок;

доведення до студентів установлених критеріїв і норм оцінок.

При розробленні критеріїв системи оцінювання якості навчання необхідно враховувати 3 основні компоненти:

1) рівень знань;

2) навички самостійної роботи;

3) вміння застосувати знання на практиці.

Рівень знань.

Слід брати до уваги:

- глибину і міцність знань;

- рівень мислення;

- уміння синтезувати знання за окремими темами;

- уміння складати розгорнутий план відповіді;

- давати точні формулювання;

- правильно користуватись понятійним апаратом;

- культуру відповіді (грамотність, логічність і послідовність викладу);

- виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань.

Навички самостійної роботи.

1. Навички пошуку необхідної літератури;

2. Орієнтація в потоці інформації з обраної спеціальності;

3. Навички ведення записів (складання простого і розгорнутого плану, конспекту, реферату, виступу, а також навички науково-пошукової роботи.

Уміння застосувати знання на практиці.

- реалізація на практичних, семінарських заняттях;

- виконання індивідуальних завдань під час проходження практики.

Ці рекомендації допоможуть викладачам розробити уніфіковані критерії оцінок з усіх дисциплін [56].

9.4 Інновації у вищій освіті

Базовою передумовою розвитку і примноження людського капіталу на нинішньому етапі розвитку вищої освіти є розроблення і реалізація широкомасштабної довгострокової стратегії модернізації всієї системи освіти, наближення її якості до стандартів ЄС. Це основа стратегії структурно-інноваційного розвитку вищої освіти. Мета інноваційної стратегії – створювати більш сприятливі умови для розвитку освітньої, дидактичної, виховної, управлінської систем та їх компонентів.

Вища освіта може розраховувати на успіх лише при наступальній стратегії, яка базується на накопичених знаннях та досвіді. Освіта повинна мати випереджувальний характер, орієнтуватися на перспективу розв’язання пріоритетних завдань суспільства, активізувати ініціативу і творчі здібності суб’єктів навчального процесу.

Вирішення проблем підвищення якості вищої освіти нерозривно пов’язане з підвищенням інтелектуальної культури науково-педагогічних працівників, рівня їх педагогічної майстерності.

Реформування ї розвиток вищої освіти можливі за умови розроблення та використання інновацій в навчальному процесі, при оволодінні суб’єктами процесу системою сучасних наукових знань, при наповненні навчальних програм результатами вітчизняних і зарубіжних наукових і дидактичних досягнень, при широкому впровадженні у навчальний процес результатів науково-дослідних розробок, при залученні студентів до виконання наукових проектів.

Великий внесок у розробку і впровадження інноваційних технологій в навчальний процес у вищій освіті України зробив Науково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти і науки України, за участю якого видано каталоги „Освітні інновації у вищих навчальних закладах України”, як у друкованому, так і в електронному вигляді [56].

Список використаної літератури

  1. Адлер Ю. П. Управление знаниями: новые акценты поиска источников конкурентных преимущества / Ю.П. Адлер, Е.А. Черных // Стандарты и качество. - 2002. -№5.-С.48-55.

  2. Амидон Д. Глобальный Импульс Стратегии Знаний [Електронний ресурс] / Дебора Амидон // I3 UPDATE Special Edition, February 1999. – Режим доступу : /updates/se0299.htm

  3. Андросюк К.В. Происхождение видов…многогранное понятие "экономики знаний" [Електронний ресурс] / К.В. Андросюк // Креативная экономика. – 2007. - № 3. – Режим доступу :

  4. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг. — СПБ. :Питер, 2001. — 168 с.

  5. Брукинг Э. Интеллектуальный потенциал / Э. Брукинг. - СПб.: Питер, 2001. - 276с.

  6. Букович У. Управление знаниями: руководство к действию / У. Букович, Р. Уилльямс. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 304 с.

  7. Гибсон Дж. Организации: поведение, структуры, процесы / Дж. Гибсон, Д.М Иванцевич. – М.: Инфра-М; 2000, - 212с.

  8. Гриньов А.В. Дослідження основних тенденцій і форм управління інноваціями на підприємстві / А.В. Гриньов // зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ. - 2002. Випуск 143.- С. 202 – 212.

  9. Гриньов А.В. Дослідження розвитку уявлень про інноваційні процеси / А.В. Гриньов // Економіка розвитку. – Х.: ХДЕУ.- 2003.- №1.- С. 5 – 9.

  10. Гриньов А.В. Економіка й організація інноваційної діяльності : навчальний посібник / А.В. Гриньов, М.М. Малич, В.В. Сластіна. – Х.: Харківський інститут управління, 2004. - 345с.

  11. Гриньов А.В. Інноваційна стратегія українських реформ / А.В. Гриньов // зб. наук. статей “Управління розвитком“. – Х. : ХДЕУ. - 2003.-№2.- С. 73 – 75.

  12. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / А.В. Гриньов. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 308 с.

  13. Гриньов А.В. Концептуальні засади стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства / А.В. Гриньов // зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ.- 2002. Випуск 154. С. 131 – 141.

  14. Гриньов А.В. Концептуальні засади формування інноваційної моделі економічного зростання промислового виробництва / А.В. Гриньов // “Економіка розвитку”. – Х.: ХДЕУ.- 2002.- №4 (24).- С. 73 – 77.

  15. Гриньов А.В. Методичні рекомендації по обґрунтуванню інноваційної стратегії розвитку підприємства. / А.В. Гриньов // зб. наук.пр. “Стратегія економічного розвитку України”. – К.: КНЕУ.- 2003.- № 14.- С. 94-98.

  16. Гриньов А.В. Методологічні засади розробки інноваційної стратегії підприємства / А.В. Гриньов // Механізм регулювання економіки. – Суми: - 2003.- № 3-4.- С. 163 – 168.

  17. Гриньов А.В. Організація та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві / А.В. Гриньов. – Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2004. – 188 с.

  18. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А.В. Гриньов // Проблеми науки.- К.: УкрНТЕІ.- 2003.- №12.- С.12-17.

  19. Гриньов А.В. Поширення науково-технічних нововведень як основи інноваційного розвитку підприємств / А.В. Гриньов // зб. наук. пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”. – Дніпропетровськ.- 2003. – Випуск 167.- С. 154 – 163.

  20. Гриньов А.В. Розроблення стратегічного сценарію управління інноваційною діяльністю підприємства / А.В. Гриньов // зб. наук. пр. “Економіка та підприємництво”. – К.: КНЕУ.- 2003.- №11.- С.157-165.

  21. Гриньов А.В. Самоорганізація в процесі управління інноваційним розвитком підприємства. / А.В. Гриньов // збірник наукових статей “Управління розвитком”. – Х.: ХДЕУ. – 2003. – №1. – С. 29 – 35.

  22. Гриньов А.В. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства / А.В. Гриньов // Управління розвитком. Зб. наук. ст. – Х.: ХДЕУ. - 2002. - №2. – С.14-17.

  23. Гриньов А.В. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства // Социальная экономика. – Х.: ХНУ ім. В. Каразіна.- 2003.- №1.- С. 397 – 399.

  24. Гриньов А.В. Стратегічне управління інноваціями / А.В. Гриньов // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. – Луганськ.- 2002. № 9 (55). С. 207 –214.

  25. Гриньов А.В. Тенденції управління нововведеннями на підприємстві / А.В. Гриньов // зб. наук пр. “Економіка: проблеми теорії та практики”, – Дніпропетровськ.- 2002. - Випуск 166. - С. 106 – 113.

  26. Гриньов А.В. Формування інноваційної стратегії розвитку підприємства / А.В. Гриньов // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. – Луганськ. – 2003. - № 2 (60). - С. 50 –58.

  27. Грінченко К.О. Фактори розвитку інноваційного підприємства [Електронний ресурс] / К.О. Грінченко. - Режим доступу : :

  28. Давиденко В.В. Передумови розвитку «когнітивної економіки» в Україні / В.В. Давиденко, К.О. Бояринова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

  29. Деловая газета «Взгляд» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

  30. Друкер. П. Задачи менеджмента в XXI веке / П. Друкер. - М. : Вильямc, 2007. – 276 с.

  31. Ефимов В.В. Управление знаниями: учеб. пособие. – Ульяновск: УлГТУ, 2005. – 111 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

  32. Закон України "Про інноваційну діяльність" (ст. 16) від 4 липня 2002 року № 40-IV.

  33. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

  34. Знания: как компании трансформировать знания в успех. – [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

  35. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посіб. / С.М. Ілляшенко. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. – 278 с.

  36. Казакова Н. В. Экономика и знания / Н.В. Казакова. - Саратов: СГТУ, 2002. - 172 с.

  37. Кастельс. М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. - М. : Мир России, 2000. - 133 с.

  38. Кезин. А. В. Менеджмент: методологическая культура / А. В. Кезин. - М. :Гардарики, 2001. – 269 с.

  39. Колодюк А.В. Національні стратегії інформаційного суспільства: необхідність, переваги та стан щодо запровадження в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.isu/org.ua/viewarticle/publications/117?new_lang=u

  40. Конкурентоспроможність в контексті глобальної економіки знань: оцінка можливостей та необхідні дії [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

  41. Коростельов В.А. Управлінське консультування / В.А. Коростельов. – К.: МАУП, 2003. - 104с.

  42. Котельников В. Бізнес-коуч [Електронний ресурс] / В. Котельников. - Режим доступу :

  43. Котельников В. Управление знаниями. Джаз управления инновациями [Електронний ресурс] / В. Котельников. - Режим доступу : /coach/innovation_jazz.html

  44. Лебедева Л.В. До проблеми трактування поняття «Економіки знань» / Л.В. Лебедева [Електронний ресурс]. - Режим доступу :www.nbuv.gov.ua/…/Vchu/N152/N152p163-167.pdf

  45. Лозова Л.О. Управління знаннями - запорука успіху організації / Л.О. Лозова, В.А. Чичун. // Наукові конференції. - Режим доступу :

  46. Максимов В.Е. Коучинг от А до Я / В.Е. Максимов. – СПб.: «Речь», 2004. – 272с.

  47. М. 10 общепринятых заблуждений об управлении знаниями (Knowledge Management) [Електронний ресурс] / М. Мариничева — Режим доступу :

  48. Матюшенко И.Ю. Направление развития высокотехнологических укладов и создания экономики знаний в Украине [Электронный ресурс] / И.Ю. Матюшенко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 80. — С. 98-103. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Articles/ Kultnar/knp80/knp80_98-103.pdf

  49. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США / Ф. Махлуп. - М. : Прогресс, 1966. - 462 с.

  50. Мельник Л.Г. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике : энциклопедический словарь / Л.Г. Мельник. – Суми : ИТД «Университетская книга», 2005. – 384 с.

  51. Мильнер Б. 3. Теория организации /Б. 3. Мильнер. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 212с.

  52. Мильнер Б. 3. Управление знаниями / Б. 3. Мильнер. - М. : ИНФРА-М, 2003. -178с.

  53. Минцберг, Г. Школа стратегий / Г. Минцберг, Б. Альстрэнд, Дж. Лэмпел. - СПб. :Питер, 2000.-213 с.

  54. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті: затверджено указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347 // Освіта. - 2007р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.st.zu.edu.ua/conf/docs/ukr/ua4.pdf

  55. Николаева. Т. П. Основы информационной экономики / Т.П. Николаева. - СПб. : Питер, 2001. – 128 с.

  56. Освіта в Україні – [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

  57. Парламентські слухання 17 червня 2009 року: "Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів" [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http//portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/printable_article?art_id=160579

  58. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии / М. Полани . — Благовещенск : БГК им. И. А. Бодуэна Де Куртенэ, 1998. — 344 с.

  59. Поплавська Ж.В. Економіко-філософські аспекти людського капіталу [Електронний ресурс] / Ж.В. Поплавська, В.Г. Поплавський // Вісник НАН України. — 2002. — № 12. — С. 14—22. - Режим доступу :

  60. Поплавська Ж.В. Інтелектуальний капітал економіки знань [Електронний ресурс] / Ж.В. Поплавська, В.Г. Поплавський // Вісник НАН України №7, 2007. – С. 52-62. - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/…/all/herald/2007-02/a5-2.pdf

  61. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1998 р. №469 «Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ» [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

  62. Прокопенко І.Ф. Роль освіти в умовах формування інформаційного суспільства. – [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

  63. Руденко П.О. Системи технологій конспект лекцій / П.О. Руденко, В.П. Романенко. – Чернігів, 2002. – 155 с.

  64. Румизен М. К. Управление знаниями /М. К. Румизен. - М.: ООО «Издательство Астрель», 2004. - 318 с.

  65. Савельєв Є. Економіка знань в аспекті включення України в європейський освітній простір і досвід ТДЕУ [Електронний ресурс] / Є. Савельєв // Журн. європ. економіки. — 2006. – № 3. — С. 255-266. — Режим доступу :

  66. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки / Д. Сахал. - М.: Финансы и статистика, 1985. - 243 с.

  67. Сенге П. Пятая дисциплина. Искусство и практика самообучающейся организации / П. Сенге. - М.: ЗАО «Олимп-бизнес», 1999. - 312 с.

  68. Смит М. Тренинг уверенности в себе / М. Смит. – СПб.: «Речь», 2005. – 256с.

  69. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004—2010 рр.) // Шляхом Європейської інтеграції. — К., 2004. — 416 с.

  70. Тихомирова Е. В., Бовт В. В. Технологии для экономики знаний [Електронний ресурс] // Центр проектирования контента/ - Режим доступу :

  71. Тоффлер А. Построение новой цивилизации. Политика третьей волны / А. Тоффлер. – М.: МИК, 1996. – 224 с.

  72. Тульчинська С.О. Інтелектуальний потенціал як ресурс економічного розвитку [Електронний ресурс] / С.О. Тульчинська // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 109-113. – Режим доступу :

  73. Уткин Э. А. Инновационный менеджмент/ Э.Н. Уткин, Н.И. Морозова, Г.И. Морозова. - М. : Акалис, 1996. - 187 с.

  74. Федулова Л.І. Економіка знань : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Любов Iванівна Федулова ; НАН України ; Iн-т екон. та прогнозув. НАН України. – К., 2009. – 600 с.

  75. Федулова Л.І. Економіка знань у контексті поглядів Пітера Друкера [Електронний ресурс / Л.І. Федулова. – Режим доступу : .ua/Arjiv_ET/Fedulova307.pdf

  76. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают / Р. Фостер. - М.: Прогресс, 1987.-342.

  77. Ходжсон Дж. Социально-экономические последствия прогресса знаний и нарастания сложности / Дж.Хлджсон // Вопросы экономики. - 2001. - №8. - С.32-45.

  78. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку / А. Чухно // Економіка України. — 2002. — № 11.— С. 48—55; № 12. — С. 61—67.

  79. Шпак Н. Управление корпоративными знаниями: это уже важно! [Електронний ресурс] / Н. Шпак. // PR в России. – №10 – 2004. – Москва; (. – №11. – 2004.) — Режим доступу :

  80. Шумпетер И. Теория экономического развития / И. Шумпетер. - М.: ЗАО «Олимп-бизнес», 1982. - 354 с.

  81. eGov monitor [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

  82. nese Companies the Dynamics of Innovation. N.Y. 1995.

  83. Nonaka I., Takeuchi H. The Knowledge - Creating Company: How Japa

  84. Stewart T. A. Intellectual capital : the new wealth of organizations. - New York: Doubleday / Currency, 1997.- 278.

  85. Systems of Innovation Capital. The New Wealth of Organizations. Edited by C. Edquist. Pinter, London, 1997.

  86. Takeuchi H. Beyond Knowledge Management : Lessons from Japan. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : .au.

  87. The work foundation [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

  88. United Nations development programme Russia [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://

  89. Wiig K. Knowledge Management Foundation. - Schema Press, 1993.

  90. Сайт Сумського державного університету mdu.edu.ua



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Курс лекцій для студентів факультету економіки та менеджменту спеціальності 000014 «Управління інноваційною діяльністю»

    Курс лекцій
    Конспект лекцій з дисципліни «Системний аналіз і прийняття інноваційних рішень» / укладачі: О.А. Біловодська, О.Ф.Грищенко. – Суми: Сумський державний університет, 2010.

Другие похожие документы..