Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Всем известно, как трудно научить чему-то ребенка, если он этого не хочет. Чтобы ребенок успешно учился, он прежде всего должен сам стремиться к ново...полностью>>
'Документ'
Если первый Белорусский инвестиционный форум в Лондоне совпал с разгаром глобального кризиса, то нынешний, во Франкфурте–на–Майне, проходит в то время...полностью>>
'Документ'
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕнНОСТИ ЛИСТВЕнНИЦЫ КУРИЛЬСКОЙ (LARIX KURILENSIS SSР. GLABRA DYL) НА ВЕРТИКАЛЬНОМ ПРЕДЕЛЕ ЕЕ РАСПРОСТРАНЕНИЯ В ГОРАХ КАМЧАТКИ А.В....полностью>>
'Методические рекомендации'
Предлагаем вам методические рекомендации, которые содержат информацию о причинах и проявлениях наиболее распространенных видов нарушения зрения у дет...полностью>>

Главная > Автореферат

Сохрани ссылку в одной из сетей:

1

Смотреть полностью

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЯХ-ПОРОДЬКО ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК: 796.41. 796.03: 94 (477)

СОКІЛЬСЬКИЙ ГІМНАСТИЧНИЙ РУХ

У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ XIX –
ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

(НА МАТЕРІАЛІ ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ)

24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання

різних груп населення

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2011

Дисертацію є рукопис

Робота виконана у Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Платонов Володимир Миколайович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, ректор

Офіційні опоненти:

доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор Москаленко Наталя Василівна, Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту, проректор з наукової роботи

кандидат історичних наук, доцент Канунніков Володимир Миколайович, Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук

Захист відбудеться «15» лютого 2011 р. в 1230 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.829.02 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, м. Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий «14» січня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. В. Коробейніков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. У XIX столітті ідеї провідних гуманістів та громадських діячів Мартіна Лютера (1483–1546), Яна Амоса Коменського (1582–1670), Джона Локка (1632–1704), Жан-Жака Руссо (1712–1788), Йоганна Генріха Песталоцци (1746–1827), Йоганна Гутса-Мутса (1759–1839) щодо значення фізичного виховання, його місця в системі освіти та способі життя людей були покладені в основу різних гімнастичних систем з яскраво вираженими національними особливостями. Пріоритет в цьому належить Англії, Швеції, Франції та Німеччині. Це період розвитку гімнастичних систем, дискусій щодо їх ефективності та соціального значення у сфері освіти та вихованні, постійної конкуренції між системами через різні погляди на роль фізичного виховання в суспільстві. Найефективніші форми та засоби фізичного виховання сприяли виникненню середовища, в якому фізичні вправи та атлетичні змагання сприймались як значуще та популярне явище (А. Бутовський, 1915). Саме це середовище створило передумови для зародження та розвитку сокільського руху, ініціатором якого був професор Празького університету Мирослав Тирш (Л. Кун, 1982).

Ідеологія новоствореного руху швидко популяризувалася серед народу, який потребував культурної автономії та незалежності від Австро-Угорської імперії Габсбургів, у складі якої знаходилась Чехія під назвою Богемія (В. Гавлічек, 1948; Д. Крадман, 1968, 1973; А. Полєхін, 1983). З цієї ж причини система сокільської гімнастики здобула популярність серед сербів, хорватів, словенців, поляків, українців, а сокільський рух поступово формувався у своєрідну систему фізичного виховання з притаманними їй панслов’янськими настроями (І. Дацюк, 1991; Б. Коверко, 1994; О. Вацеба, 1994, 1997; Б. Трофим’як, 1994, 1997; І. Попеску, 1997; Ю. Любіжанін, О. Улітін, Н. Нагорнюк, 2003). Саме таке сприйннятя сокільської гімнастики міцно укорінилося у громадську свідомість та було представлено в працях багатьох фахівців (Є. Зеліксон, 1940; К. Цуркан, 1965).

Однак значно менше уваги науковцями приділялось проблемі поширення сокільської гімнастики в Російській імперії, що наприкінці XIX століття здобула велику популярність (Л. Кривильов, 1996, 1999; В. Григоревич, 2008), а на початку XX століття отримала державну підтримку – все це радикально вплинуло на систему фізичного виховання молоді, її фізичний та духовний розвиток (Г. Костеллі, В. Фоменко, 1994; Ю. Грот, О. Черкасенко, 2002; М. Олійник, Ю. Грот, 2002; Р. Ахметов, 2003; Н. Качуліна, 2007).

Після розпаду СРСР в Україні постала необхідність у реформуванні системи фізичного виховання відповідно до реалій та потреб суспільства. Відповідно пожвавилась зацікавленість вченими історичним спадком, зокрема сокільським рухом. Тому актуальним є питання поширення та розвитку сокольської гімнастики на більшій частині території нинішньої України, яка до Першої світової війни входила до складу Російської імперії. Потреба у такому дослідженні зумовлена тим, що в 1920-х роках XX століття сокільська гімнастика була вилучена з радянської системи фізичного виховання як чужа й непотрібна в ідеологічному спрямуванні та піддана критиці (Ф. Самоуков, 1956; В. Столбов, 1977).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно зі «Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури та спорту на 2006–2010 рр.» Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту за темою 1.1.4 «Історичні та організаційні напрямки розвитку професійного спорту в Україні» (№ державної реєстрації 0106U010760). Роль автора у виконанні цієї теми полягала у вивченні й аналізі особливостей зародження та становлення сокільського гімнастичного руху в Російській імперії кінця XIX – початку XX століття, до складу якої входили території сучасної України.

Мета дослідження здійснити історичний аналіз та визначити особливості зародження та розвитку сокільського гімнастичного руху в Російській імперії (на матеріалі територій сучасної України) наприкінці XIX – початку XX століття як соціокультурного феномена.

Завдання дослідження:

  1. З’ясувати значення сокільського гімнастичного руху в розвитку фізичного виховання в Європі.

  2. Розкрити державницький досвід Російської імперії використання фізкультурно-спортивної, гімнастичної системи сокільства у сфері освіти та військовій галузі.

  3. Обґрунтувати роль сокільства в розвитку спортивного та олімпійського руху в Російській імперії.

  4. Виявити особливості розвитку сокільського гімнастичного руху на території сучасної Україні наприкінці XIX – початку XX століття.

Об’єктом дослідження є сокільський гімнастичний рух як міжнародне соціокультурне явище.

Предмет дослідження зародження та розвиток сокільського гімнастичного руху в Російській імперії та територій сучасної Україні, яка входила до її адміністративно-територіального складу наприкінці XIX – початку XX століття.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано наступні методи дослідження: описовий; системний аналіз; компаративний; історико-логічний; хронологічний; аналіз спеціальної науково-методичної літератури; аналіз архівних фондів, за допомогою яких виявлялися особливості зародження та становлення сокільського гімнастичного руху на території сучасної Україні наприкінці XIX – початку XX століття.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

– внаслідок проведення порівняльного аналізу закономірностей розвитку сокільського гімнастичного руху в Європі з’ясовано фізкультурно-спортивне, педагогічне та громадське значення сокільської гімнастики у становленні системи фізичного виховання в Європі;

– визначено основні шляхи поширення сокільського гімнастичного руху та використання сокільської гімнастики як приклад державницької політики Російської імперії в системі патріотичного виховання в освітній, військовій та фізкультурно-спортивній сферах життєдіяльності суспільства;

– вперше визначені геополітичні, соціокультурні та військово-політичні фактори впливу на розвиток та поширення сокільського гімнастичного руху на теренах сучасної України в кінці XIX – початку XX століття, які входили до складу Російської імперії;

– вперше розкривається вплив соціально-політичних процесів, які відбулися наприкінці XIX – початку XX століття, на розвиток сокільського гімнастичного руху на території сучасної України.

Практична значущість отриманих результатів.

Отримані результати розширюють наші уявлення про роль сокільської гімнастики в розвитку фізичного виховання в Європі, зокрема на території Російської імперії. Зібрані й проаналізовані наукові дані доповнять зміст курсу з історії фізичної культури та олімпійського спорту спеціалізованих вищих закладів освіти фізкультурного профілю, а також факультетів фізичного виховання. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці праць з історії фізичної культури і спорту та педагогіки.

Результати дослідження запроваджено до навчального процесу Національного університету фізичного виховання і спорту України (Київ), Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту (Донецьк), Львівського державного університету фізичної культури (Львів), Донецького обласного відділення Олімпійської академії України (Донецьк). Отримані результати використовуються в процесі викладання дисципліни «Олімпійський спорт», що підтверджується відповідними актами впровадження.

Особистий внесок дисертанта полягає у формулюванні проблеми, мети та завдань дослідження, обґрунтовані актуальності дисертаційної роботи, здійснені пошуку та аналізу спеціальної науково-методичної літератури, архівних матеріалів та першоджерел, обробці результатів та формулюванні висновків дослідження.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень було представлено та обговорено на: III Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації» (Дніпропетровськ, 2007); Міжнародних наукових конференціях молодих вчених (Київ, 2008, 2009); XIII Міжнародній науковій конференції «Молода спортивна наука України» (Львів, 2009); Науково-практичній конференції «Здоровий спосіб життя, фізична культура і спорт: аналіз соціальних процесів» (Київ, 2009); щорічних науково-методичних конференціях кафедри теорії та методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів Національного університету фізичного виховання і спорту України (2008–2009).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у 12 наукових працях, з них 11 – у спеціалізованих виданнях затверджених Вищою атестаційною комісією України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури. Дисертаційна робота викладена на 157 сторінках основного тексту й вміщує 10 таблиць та 9 рисунків. У роботі використано 384 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено мету й завдання роботи; відтворено зв’язок дослідження з науковими програмами, планами і темами; сформульовано об’єкт, предмет, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів; висвітлено особистий внесок автора; подано інформацію про апробацію отриманих результатів дослідження, зазначено кількість публікацій.

У першому розділі «Виникнення та розвиток національних гімнастичних систем у Європі упродовж XIX – початку XX століття» йдеться про тенденції розвитку сокільського гімнастичного руху в Європі. Розкривається процес становлення систем гімнастики як методу фізичного виховання в європейських країнах: Німеччини, Швеції, Франції, Данії, Чехії (Австро-Угорщина). У роботі зазначено, що в цей період бракувало єдиної європейської системи фізичного виховання, яка була зруйнована в епоху Середньовіччя. На довгий час, а ж до епохи Відродження, власне ідея фізичного удосконалення людини зазнала викривлення. А тому звернення до цінностей фізичної культури відбувалося відповідно до національно-культурних традицій кожної європейської країни окремо.

У дисертації звертається увага на соціально-історичні передумови поширення гімнастичного руху в Європі, а саме на політичні, військові
події, котрі мали безпосередній вплив на сприйняття суспільством й усвідомлення державами необхідності введення гімнастики у фізичну підготовку військовослужбовців та фізичне виховання молоді до навчальних закладів.

Підпорядкованість суспільно-політичним цілям відрізняло шведську та німецьку гімнастичні системи тим, що в Німеччині вона спиралась на військово-прикладний засіб підготовки, а у Швеції – на лікувально-оздоровчий. В Англії, наприклад, центральним у системі фізичного виховання був спортивно-ігровий метод. У роботі представлений вплив німецької та шведської гімнастичних систем на розвиток гімнастики у Франції, Данії та Чехії.

Оскільки в основу сокільської гімнастичної системи М. Тирша було покладено гуманістичну ідею, сокільський рух із часом перетворився в органічну складову життя багатьох людей та згодом отримує всенародне визнання спочатку серед чехів, а потім й інших поневолених слов’янських народів (сербів, болгар, поляків, хорватів, словенців). Сокільство виявилось не тільки як засіб фізичного розвитку населення або можливість відродження духовної, моральної, історичної спадщини у боротьбі за незалежність, а й як соціокультурний феномен.

На підтвердження цього положення у дисертації зазначено роль сокільського гімнастичного руху в глобальному геополітичному, культурному, економічному намаганні об’єднання слов’янських народів. Ідеї панславізму, які проникли у сокільське середовище, наповнили феномен сокільського руху новим соціокультурним змістом, що сприяло активному його поширенню не тільки у Європі, а й за її межами.

Одним із найефективніших пропагандистських заходів була організація гімнастично-спортивних Всесокільських (Всеслов’янських) зльотів, на яких були обговорені проблеми слов’янства та поставлено завдання демонстрації світовій громадськості національних, культурних, освітніх, соціально-економічних, фізкультурно-спортивних досягнень чехів, сербів, поляків, словенців, болгар, хорватів. Важливо, що на зльоти постійно приїздили гімнастичні делегації із інших країн: Франції, США, Нідерландів, Бельгії, Румунії, Італії, Алжиру, Англії, Російської імперії.

Сокільські гімнастичні товариства як громадські організації
активно реагували на зміну соціально-політичної атмосфери в європейських країнах у другій половині XIX – початку XX століття. З наближенням
Першої світової війни та посиленням національно-визвольного руху сокільство розширило свої масштаби діяльності, що підтверджується динамікою проведення Всесокільських зльотів і чисельністю
їх учасників. Наприклад з 1882 по 1912 роки було організовано шість загальносокільських зльотів за участю понад 85 тисяч учасників (1882 р. – 1572 учасника, 1891 р. – 5832, 1895 р. – 7533, 1901 р. – 11 095, 1907 р. – 15 000, 1912 р. – 39 857).

У другому розділі «Методи та організація дослідження» обґрунтовано систему взаємодоповнюючих методів дослідження, відповідних об’єкту, предмету, меті, завданням та описано організацію дослідження. Дослідження проводилося на базі Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (Київ), відділу образотворчих мистецтв та колекційних зібрань філіалу Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, наукової бібліотеки Національного університету фізичного виховання і спорту України (Київ), Російської державної бібліотеки (Москва), наукової бібліотеки Російського державного університет фізичної культури, спорту та туризму (Москва). Основні дослідження архівних фондів проведено на базі Центрального державного історичного архіву України (Київ).

Дисертаційне дослідження було проведене у три етапи.

На першому етапі (вересень 2006 – червень 2007 року) вивчалася науково-методична література згідно з темою дисертаційного дослідження. Здійснено аналіз сучасних джерел літератури. Проводився збір та пошук першоджерел, архівних фондів, літератури та періодичної преси з фізичного виховання і спорту наприкінці XIX – початку XX століття за тематикою дослідження.

На другому етапі (липень 2007 – жовтень 2008 року) опрацьовані та проаналізовані першоджерела і архівні фонди, систематизовані отримані дані та здійснено написання наукових статей.

На третьому етапі (листопад 2008 – жовтень 2009 року) узагальнено результати дослідження та сформульовано основні висновки за матеріалами проведеного дослідження.

У третьому розділі «Державницький досвід Російської імперії використання сокільського гімнастичного руху в різних сферах життєдіяльності суспільства наприкінці XIX – початку XX століття» мова йде про те, що, на відміну від інших держав, сокільство в Російській імперії, до складу якої входили українські землі сучасної України, було офіційно визнане та отримало значну підтримку влади, а також набуло популярності серед громадськості. Сокільський гімнастичний рух став соціокультурним феноменом, органічно проникнувши в систему освіти та військову сферу.

Встановлено, що на поширення сокільства вплинула низка факторів. По-перше, активному розвитку сокільського руху сприяла державна підтримка, а в особі імператора Миколи II сокільські ідеї знайшли прихильника та захисника. Однак слід звернути увагу на те, що за визнанням сокільського гімнастичного руху Російська імперія намагалася розширити свої панславістські, геополітичні інтереси у Європі. По-друге, сокільство набуло популярності серед населення, що сприяло швидкому поширенню сокільської ідеології у суспільстві. Тобто, започатково сокільський гімнастичний рух перетворився на громадську організацію, до якої долучалися різні за віком, статтю, соціальним положенням верстви населення.

Впровадженню сокільської системи фізичного виховання, зокрема гімнастики, до навчальних програм середніх навчальних закладів Міністерства освіти і Міністерства торгівлі та промисловості сприяли наступні історично-соціальні умови:

– запрошення чеських-соколів на роботу викладачами гімнастики, які, порівняно з іншими, мали найбільше переваг (професійне ставлення до своїх обов’язків, бажання плідно працювати, науково-методична підготовка, знання анатомо-фізіологічних особливостей розвитку людини);

– визнання сокільської гімнастики педагогами і директорами навчальних закладів.

Такі заходи держави були спрямовані, в першу чергу, на поліпшення здоров’я молоді, удосконалення системи фізичного виховання у школі. Водночас простежується намагання влади країни інтегрувати нові методи національно-патріотичного виховання зростаючого покоління як критерій стабільності держави в майбутньому.

Відповідно розкриваються основні державницькі наміри удосконалення фізичного розвитку у військових. Сокільська система гімнастики була визнана керівним складом військового відомства й офіційно введена до програми фізичної підготовки військовослужбовців у 1910 році. У провідних військових навчальних закладах, таких, як Головна гімнастично-фехтувальна школа (Санкт-Петербург), Севастопольська військова фехтувально-гімнастична школа (Севастополь), Гімнастично-фехтувальна школа (Тифліс) викладання доручено було чехам-соколам.

Таким чином, влада Російської імперії намагалася провадити ідею військово-патріотичного виховання використовуючи елемент слов’янського руху – сокільську гімнастику.

У дисертаційній роботі висвітлено суперечливі взаємовідносини сокільства зі спортивними організаціями та Російським олімпійським комітетом. На основі проведеного аналізу першоджерел й архівних фондів було виявлено, що попередні знання у вітчизняній історії фізичної культури і спорту про категоричне негативне ставлення сокільських товариств до спорту – помилкове і не відтворює дійсного стану цієї проблеми.

Тому в роботі підкреслюється, що на початку XX століття «соколи» активно розвивали, а в деяких випадках ставали ініціаторами зародження різних видів спорту в Російській імперії. Завдяки діяльності сокільських товариств виникають футбол у Києві та гандбол у Харкові. Окрім цього, «соколами» культивуються такі види спорту, як: теніс, легка атлетика, фехтування, боротьба, важка атлетика, вітрильний та велосипедний спорт. На півночі країни, а саме у Москві та Санкт-Петербурзі широко були представленні зимові види спорту, зокрема ковзанярський та лижний спорт, хокей, фігурне катання на ковзанах.

У четвертому розділі «Особливості становлення сокільського гімнастичного руху на території сучасної України наприкінці XIX – початку XX століття» відтворено розвиток сокільського гімнастичного руху на Західній Україні, яка знаходилася під владою Австро-Угорської імперії, українських землях, що входили до складу Російської імперії та Українській РСР у 20–30-х роках XX століття.

В розділі представлено суперечливий процес поширення сокільського руху на території сучасної України, яка у зазначений історичний період неодноразово кроїлася і перебувала у складі різних країн (Російська та Австро-Угорська імперії, СРСР). Така скрутна геополітична ситуація українських земель по різному впливала на становлення сокільського гімнастичного руху на її теренах.

З огляду на це було визначено передумови появи сокільства на Західній Україні, які переважно збігалися, а в деяких випадках були тотожними умовам становлення сокільського руху в Чехії, складової частини Австро-Угорської імперії. Насамперед, їх об’єднувала ідея національного відродження. Поширюючись серед різних верств населення сокільські організації проводили не лише спортивно-оздоровчу, а й патріотично-виховну діяльність із яскраво вираженим національно-визвольним рухом. На основі аналізу невідомих або маловідомих джерел та архівних фондів було виявлено, що під впливом історичних та соціально-політичних чинників (рис. 1) сокільські гімнастичні товариства на українських землях Російської імперії з’явилися наприкінці XIX століття, а саме у 1870-х роках на Волині. Це свідчить про те, що початки сокільської ідеї йдуть саме з української території держави як одного із центрів розвитку сокільського гімнастичного руху.

Міграційний рух чехів із поневоленої Австро-Угорщиною Чехії та ідеї всеслов’янського об’єднання сприяли проникненню сокільської ідеї на терени Російської імперії, зокрема на українські землі, що входили до її складу. Захоплення сокільською гімнастикою поступово набуває все більшого масштабу, порівняно з іншими діючими гімнастичними організаціями в Російській імперії.

Геополітичний Соціокультурний Військово-політичний

фактор* фактор** фактор***




Перший Другий

1870 – 1906• 1907 – 1917••

Рис. 1. Фактори впливу на розвиток сокільського гімнастичного руху в різні періоди на українських землях Російської імперії:

* – міграційний рух чехів до Російської імперії, зокрема на українські землі Волині;

** – зміна соціально-економічного та культурного становища країни. Популяризація спортивного руху;

*** – Перша світова війна. Участь «соколів» у військово-патріотичній підготовці населення;

• – поява сокільського гімнастичного руху на українських землях Російської імперії, економічний та культурний розвиток країни, становлення різних видів спорту;

•• – участь «соколів» у військово-патріотичному вихованні населення Російської імперії

Сокільські товариства мали багато переваг від інших спортивних організацій: вони поєднували оздоровчу, педагогічну роботу з суспільно-громадською діяльністю; членами гімнастичних товариств «Сокіл» мали змогу бути різні за соціальним положенням верстви населення; кожне сокільське гімнастичне свято супроводжувалось масовими виступами гімнастів, музично-вокальним супроводом, читанням історико-просвітницьких лекцій, культурною програмою з елементами національно-патріотичного виховання.

Варто відзначити, що у період з 1870 по 1906 роки поряд із власне самостійним напрямом розвитку, сокільський рух був тісно пов’язаний з ідеєю панславізму, навколо якої гуртувалися слов’янські народи, зокрема українці та росіяни. Це, звичайно, стало однією із причин поширення сокільського руху в Російській імперії. На її території перші гімнастичні товариства з сокільською ідеологією виникають вже у 1881 році у Санкт-Петербурзі та у 1896 році у Тифлісі (Тбілісі).

Другий період (1907–1917 роки) розвитку сокільського гімнастичного руху – це час формування організаційних структур сокільства, визнання його державною владою та утвердження у суспільстві не лише як гімнастичної організації, а водночас і як громадської, виховної, патріотичної, спортивної, оздоровчої течії. Не останню роль у цьому відіграли міжнародні взаємозв’язки «соколів».

На початку XX століття сокільські осередки створюються у Києві (1900), Санкт-Петербурзі (1900), Харкові (1904), Ялті (1905). На українських землях Російської імперії станом на 1915 рік гімнастичні товариства «Сокіл» існували у Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі, Полтаві, Кам’янець-Подільському, Житомирі, Чернігові, Богодухові, Рівному, Квасилові, Луганську, Кривому Розі, Слов’янську, Сімферополі, Юзівці – тобто, в кожній із губерній (Київська, Харківська, Катеринославська, Подільська, Полтавська, Херсонська, Волинська, Таврійська, Чернігівська) були утворені сокільські товариства.

У дослідженні проведено аналіз участі «соколів» Російської імперії у Всесокільських зльотах, значну кількість яких складали представники з українських земель. У таблиці 1 наведені дані про чисельність «соколів» з Російської імперії на VI Всесокільському зльоті 1912 року в Празі.

Таблиця 1

Кількість учасників VI Всесокільського зльоту, які представляли
Російську імперію

Міста сучасної України

Кількість учасників

Міста інших територій

Російської імперії

Кількість учасників

Дніпропетровськ

(Катеринослав)

72

Санкт-Петербург

(«Сокіл I»)

180

Одеса

45

Санкт-Петербург

(«Сокіл II»)

42

Київ

33

Москва («Сокіл II»)

34

Чернігів

30

Москва («Сокіл III»)

28

Житомир

26

Тифліс

18

Харків

11

Нижній-Новгород

18

Полтава

8

Москва («Сокіл I»)

17

Богодухів

6

Астрахань

14

Кам’янець-Подільський

6

Калуга

11

Всього учасників

237

Воронеж

7

Єгор’євськ

6

Вільна

4

Тула

3

Всього учасників

382

Всесокільський зліт 1912 року мав особливе значення у розвитку сокільського руху. Він значний тим, що був підсумковим у 50-річній діяльності сокільства, проведеним напередодні Першої світової війни та у часи найбільшого піднесення слов’янського руху в світі. Тому VI Всесокільський зліт офіційно був названий Всеслов’янським сокільським зльотом. Влада Російської імперії, визнаючи особливе місце поширення ідеї панславізму в геополітичному впливі на Західну Європу направила офіційну делегацію «соколів» до Праги.

З наведених даних таблиці 1 видно, що із 619 учасників з Російської імперії на VI Всесокільському зльоті – 237 осіб представляли українські землі. Водночас, як інші регіони держави направили на зліт лише 382 «сокола». Якщо врахувати, що від Санкт-Петербургу поїхало – 222 учасника, а з Москви – 62 (разом вони складають 284 учасника), то всі інші сокільські товариства Російської імперії були представленими лише тільки 98 «соколами».

У дисертаційному дослідженні виявлено, що на початку XX століття, саме в пік розвитку сокільського руху, відбулося декілька глобальних історичних подій, які вплинули на подальшу його долю як на міжнародному рівні, так і в Україні: Перша світова війна спричинила до закриття владою Австро-Угорської імперії «Союза Славянского Сокольства» і «Чешской Сокольской Общины», а революція 1917 року в Російській імперії призупинила діяльність сокільства на теренах Російської імперії, що відобразилось на кількості існуючих на той час гімнастичних товариств «Сокіл» (рис. 2).


Рис. 2. Кількість сокільських товариств у Російській імперії упродовж 1911–1917 років

Упродовж 1911–1913 років простежується тенденція рівномірного чисельного утворення гімнастичних товариств «Сокіл», тоді як у 1915 році – значне збільшення сокільських товариств. Це спричинено Першою світовою війною, дієву участь у якій взяли «соколи» та тим, що сокільські організації були залученні до державної ініціативи з «мобілізації спорту» і розгорнули активну діяльність з військово-патріотичного виховання населення.
Однак у 1917 році різко зменшується кількість функціонуючих
гімнастичних товариств «Сокіл». Події зазначеного та наступних років безпосередньо позначились на діяльності сокільських організацій у Російській імперії.

На підставі аналізу джерел та періодики 20–30-х років XX століття встановлено, що на початку розбудови радянської системи фізичної
культури та спорту сокільському руху належить значний доробок в організаційних аспектах, кадровому забезпеченні, теоретичній думці та практичній діяльності фізкультурно-спортивних організацій молодої пролетарської країни. При цьому, сокільські товариства намагалися здійснювати свою діяльність у тісному взаємозв’язку з народом, поєднуючи фізкультурно-спортивну діяльність з громадсько-просвітницькою роботою.

В СРСР, складовою якого була Українська РСР, сокільська гімнастика знайшла своє втілення у різних сферах життєдіяльності суспільства: освітній і військовій, а також у новостворених пролетарських організаціях на заводах і фабриках.

Проте, незважаючи на значне поширення сокільської гімнастики, сокільський рух в СРСР був проголошений буржуазно спрямованою організацією, ідеологічним ворогом пролетаріату. Такі дії влади сприяли тому, що у 1923 році сокільство на теренах СРСР забороняється. Саме з цього часу сокільський гімнастичний рух перестає існувати на території Радянської України.

У п’ятому розділі «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» представлено три групи даних: підтверджувальні, доповнюючі та нові.

Результати нашого дисертаційного дослідження підтверджують отримані наукові дані інших авторів про те, що сокільський гімнастичний рух виник у Чехії у другій половині XIX століття і поширився серед інших слов’янських народів: хорватів, сербів, болгар, словенців, поляків (Д. Крадман, 1973; Л. Кун, 1982).

У роботі підтверджено дані (О. Вацеби, 1994; Б. Трофим’яка, 1997) про те, що сокільський рух на західноукраїнських землях з’явився і почав розвиватися наприкінці XIX століття.

Аналіз досліджень (Є. Зеліксон, 1940; К. Цуркан, 1965; А. Григор’єв, 1966; В. Волков, 1980; Б. Суник, 2004) дозволив доповнити дані про діяльність сокільства в Російській імперії на межі XIX – початку XX століття.

Результати дослідження доповнили дані багатьох авторів та розширили історико-теоретичні знання про зародження та становлення сокільського гімнастичного руху в Україні (В. Бірюк, 1975; Г. Костеллі, В. Фоменко, 1994; М. Олійник, Ю. Грот, 2002).

Новим є комплексний науковий підхід до дослідження історії сокільського гімнастичного руху на теренах українських земель, що входили до складу Австро-Угорської та Російської імперій. Уперше на основі аналізу сучасної науково-методичної літератури, першоджерел та архівних фондів здійснено систематизацію отриманих даних з проблеми становлення сокільського гімнастичного руху в Україні у другій половині XIX – на початку XX століття. Виявлено особливості розвитку сокільства в Російській імперії, порівняно з іншими країнами: воно отримало значну підтримку влади і набуло популярності у суспільстві; сокільська гімнастика була офіційно введена Міністерством народної освіти до навчальних закладів як основний метод фізичного виховання молоді, а на початку XX століття – у військових закладах для покращення стану системи фізичної підготовки, яка військовим відомством була визнана як незадовільна.

Вперше обґрунтовано, що сокільський гімнастичний рух на території України з первинного гімнастичного перетворився на соціокультурний, національно-патріотичний феномен. Таким чином, в контексті нашого дисертаційного дослідження перспективою сокільського громадського, фізкультурно-спортивного руху в сучасності є відродження сокільської ідеї як нової форми національного, патріотичного, фізичного, духовного виховання українського населення.

ВИСНОВКИ

1.  Аналіз спеціальної науково-методичної літератури та архівних фондів дозволив виявити необхідність узагальнення знань про історичний, структурно-організаційний, виховний, педагогічний та культурно-просвітницький досвід сокільського гімнастичного руху у другій половині XIX – початку XX століття як міжнаціонального (всеслов’янського) соціокультурного феномена. Встановлено, що відсутні роботи, в яких би були відтворені результати комплексних досліджень розвитку сокільського гімнастичного руху в Російській імперії, зокрема на території сучасної України, землі якої наприкінці XIX – початку XX століття входили до її складу. 

2.  Популярність сокільського руху, який зародився в Чехії в кінці XIX століття, та його інтенсивне поширення спричинено тим, що в ньому вдалося поєднати національно-патріотичну та гуманістичну ідеї виховання з гімнастично-оздоровчою діяльністю, а систему організації фізичного виховання і спорту з громадською, освітньою та культурною роботою. Саме це стало привабливим для інших слов’янських народів, в том числі росіян та українців.

3.  Комплексність сокільського виховання виражалося у різноманітті засобів гімнастичної системи, що як форма рухової активності та елемент спорту, була спрямована на формування національної свідомості різних верств населення. Ця специфічна особливість принципово вирізняла сокільський рух від інших видів гімнастики.

4.  Соціально-політична ситуація, яка в ті роки була притаманна
для Австро-Угорської та Російської імперій, не могла не вплинути на розвиток сокільського руху на землях сучасної України. Тому на
становлення сокільства на Західній Україні суттєво позначилися національно-патріотичні ідеї, ті, що були притаманні для сокільського руху в Чехії, а в Російській імперії розвиток цього руху відбувався принципово іншим шляхом.

5.  В Російській імперії розвиток сокільського руху здійснювався в межах загальнодержавної політики, у всіх гілках влади за масової підтримки суспільства.

До визнання сокільської гімнастики фізичне виховання військовослужбовців Російської імперії обмежувалось лише військово-прикладною підготовкою, при якій основну увагу було зосереджено на стройових вправах і техніці ведення бою. Фізичне виховання
учнівської молоді орієнтувалось на німецьку та шведську гімнастику.
З 1910 року сокільська гімнастика офіційно запроваджується у процес фізичного виховання солдат, що сприяло гармонійному розвитку військовослужбовців й удосконаленню їхніх фізичних, моральних та патріотичних якостей. Введення Міністерством народної освіти й Міністерством промисловості та торгівлі в 1912 році сокільської
системи гімнастики до навчальних програм спричинило зміну принципів і підходів до організації виховання молоді, підвищення її фізичного, морального та духовного рівнів розвитку.

6.  Однією з принципових особливостей розвитку сокільського руху в Російській імперії є намагання зближення зі змагальним спортом, що
на той час інтенсивно розвивався. Поряд з розмаїттям гімнастичних
вправ, сокільська система виховання активно доповнювалась елементами різних видів спорту: футболу, гандболу, легкої атлетики, фехтування,
важкої атлетики, велосипедного спорту, тенісу, стрільби, боротьби,
водних видів спорту, лижного та ковзанярського спорту, фігурного катання, хокею.

7.  Революція 1917 року в Російській імперії суттєво позначилась на існуванні та діяльності сокільських товариств. Форма державного правління в Радянській Росії – диктатура пролетаріату – призвела до формування нової системи фізичної культури та спорту. Радянська влада спочатку позитивно віднеслась до сокільства, використавши його організаційно-методичний потенціал для розвитку фізичного виховання в школах, армії, спортивних осередках при заводах і фабриках. Однак з часом почали виникати протиріччя між основними принципами сокільського гімнастичного руху та системою фізичного виховання, яка формувалася в СРСР. Це призвело до того, що сокільські товариства були усунені як ідеологічно чужі буржуазно-націоналістичні організації.

8.  Розвиток сокільського гімнастичного руху в Європі та
визнання сокільської гімнастики як однієї з найкращих систем фізичного виховання в Російській імперії стали можливим лише тому, що
ідеологія, мета, завдання та форми цього руху відповідали історичному
етапу розвитку і соціальним запитам суспільства. Саме це повинно
бути враховано при реформуванні системи фізичного виховання в
сучасності.

В наступних дослідженнях перспективним вбачається історичний аналіз функціонування сокільського руху в світі упродовж XX – початку XXI століття, виявлення особливостей взаємозв’язку гімнастично-спортивної ідеї сокільства та сучасного міжнародного олімпійського руху.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Лях-Породько Олексій. Значення Першої Російської Олімпіади у розвитку олімпійського та спортивного руху на українських землях Російської імперії / Олексій Лях-Породько // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2007. – № 3. – С. 103–108.

  2. Лях-Породько Алексей. Выступление команды Российской империи на Играх V Олимпиады / Алексей Лях-Породько // Наука в олимпийском спорте. – 2008. – № 1. – С. 83–93.

  3. Лях-Породько Алексей. Русско-шведская выставка физического развития и спорта 1909 года / Алексей Лях-Породько // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2008. – № 1. – С. 57–61.

  4. Лях-Породько Олексій. Сокільська гімнастика та спортивний рух на українських землях Російської імперії на початку XX століття / Олексій Лях-Породько // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2008. – № 3. –
    С. 66–69.

  5. Лях-Породько О. О. Становище сокільських товариств та
    вплив їх на розвиток фізичної культури і спорту в СРСР в 20–30-х рр.
    XX століття / О. О. Лях-Породько // Педагогіка, психологія та
    медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наук.
    монографія / за ред. С. Єрмакова. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2008. – № 12. – С. 90–96.

  6. Лях-Породько Олексій. Особливості становлення сокільського руху на українських землях Російської імперії на початку XX століття / Олексій Лях-Породько // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2009. – № 1. – С. 86–99.

  7. Лях-Породько О. О. Діяльність сокільського гімнастичного руху у глобальному геополітичному та соціально-культурному об’єднанні слов’янських народів наприкінці XIX – на початку XX століття /
    О. О. Лях-Породько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні
    проблеми фізичного виховання і спорту: наук. монографія /
    за ред. С. Єрмакова. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2009. – № 2. –
    С. 94–100.

  8. Лях-Породько Алексей. Чешское сокольство и МОК в преддверии VI Всесокольского слета и Игр V Олимпиады 1912 года /
    Алексей Лях-Породько // Наука в олимпийском спорте. – 2009. – № 2. – С. 122–127.

  9. Лях-Породько Алексей. Особенности зарождения и развития тенниса на украинских землях Российской империи в начале XX столетия / Алексей Лях-Породько // Наука в олимпийском спорте. – 2009. – № 2. – С. 128–140.

  10. Лях-Породько Олексій. Діяльність сокільства на міжнародній гімнастично-спортивній арені наприкінці XIX – на початку XX століття / Олексій Лях-Породько // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2009. – № 3. – С. 94–98.

  11. Лях-Породько О. О. Організація і проведення Всесокільських зльотів та вплив їх на розвиток сокільського руху / О.  О. Лях-Породько // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту : наук. монографія / за ред. С. Єрмакова. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ), 2009. – № 7. – С. 104–112.

  12. Лях-Породько Олексій. Впровадження сокільської гімнастики у фізичну підготовку військовослужбовців у Російській імперії на початку XX століття / Олексій Лях-Породько // Молода спортивна наука України : зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту : у 4-х т. – Л. : НФП «Українські технології», 2009. – Вип. 13, т. 2. – С. 77–81.

АНОТАЦІЇ

Лях-Породько О. О. Сокільський гімнастичний рух у Російській імперії наприкінці XIX – початку XX століття (на матеріалі території сучасної України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2010.

У дисертації здійснено історичний аналіз проблеми зародження та розвитку сокільського гімнастичного руху як соціокультурного феномена та виявлено наступні особливості його розвитку на території сучасної України: 1) сокільська гімнастика офіційно була запроваджена Міністерством народної освіти до навчальних закладів як основний метод фізичного виховання молоді (громадсько-просвітницька); 2) порівняно з іншими гімнастично-спортивними організаціями до лав «соколів» мали змогу потрапити різні верстви населення: за віком, статтю та соціальним положенням (соціокультурна); 3) військовим відомством Російської імперії сокільська система гімнастики вводиться до підлеглих йому навчальних закладів і стає основою фізичної підготовки військовослужбовців (військово-патріотична); 4) сокільство виступало організатором багатьох культурних та просвітницько-пізнавальних заходів (лекцій, екскурсій, оздоровчо-культурних прогулянок, музично-вокальних вечорів); при кожному товаристві «Сокіл» функціонували бібліотеки та читальні (культурно-оздоровча); 5) значну увагу «соколи» приділяли періодиці та виданню наукової літератури як фактору популяризації сокільської ідеї та підвищенню кваліфікації соколів-викладачів (науково-методична); 6) гімнастичні товариства «Сокіл» практикували та популяризували різні види спорту: футбол, баскетбол, фехтування, теніс, велосипедний спорт, важку атлетику, боротьбу, легку атлетику, лижний та ковзанярський спорт, хокей. Окрім того, «соколи» вважаються засновниками футболу в Києві та гандболу в Харкові (спортивно-гімнастична).

Ключові слова: сокільський гімнастичний рух, сокільство, соціокультурний феномен, Російська імперія, сучасна Україна.

Лях-Породько А. А. Сокольское гимнастическое движение в Российской империи в конце XIX – начале XX века (на материале территории современной Украины). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. – Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2010.

В диссертации проведен исторический анализ проблемы зарождения и развития сокольского гимнастического движения как социокультурного феномена на территории современной Украины, земли которой в конце XIX – начале XX века находились в составе Австро-Венгерской и Российской империи, что было определенно целью нашей работы.

Анализ специальной научно-методической литературы позволил сделать вывод о назревшей потребности пересмотра неоднозначной и не объективной информации о возникновении, развитии и деятельности сокольского гимнастического движения, как в мире, так и в частности в Украине. Мнение о том, что сокольство на территории современной Украины имело локальный характер развития и рассматривалось лишь как гимнастическое движение, не соответствует действительности.

В работе обоснован системно-комплексный научный подход к изучению сокольского гимнастического движения, согласно с которым сокольство в Российской империи, по сравнению с Австро-Венгерской империей, в состав которой входили украинские земли, достигло высшего уровня развития, превратившись из гимнастического движения в социокультурное явление.

Выявлены такие особенности развития сокольства на территории современной Украины: 1) сокольская гимнастика официально была внедрена Министерством народного образования в учебные заведения как основной метод физического воспитания молодежи (общественно-просветительская);
2) в сравнении с другими гимнастическо-спортивными организациями в члены «соколов» могли вступить разные слои населения: по возрасту, полу и социальному положению (социокультурная); 3) военным ведомством Российской империи сокольская система гимнастики вводится в подведомственные ей учебные заведения, а также она становится основой физической подготовки военнослужащих (военно-патриотическая);
4) сокольство являлось организатором многих культурных и просветительско-познавательных мероприятий (лекции, экскурсии, оздоровительно-культурные прогулки, музыкально-вокальные вечера); при каждом обществе «Сокол» функционировали библиотеки и читальные залы (культурно-оздоровительная); 5) значительное внимание «соколы» отводили периодической печати и изданию научных трудов как фактору популяризации сокольской идеи и повышения квалификации соколов-преподавателей (научно-методическая); 6) гимнастические общества «Сокол» широко использовали в своей практической деятельности разные виды спорта: футбол, баскетбол, фехтование, теннис, велосипедный спорт, тяжелую атлетику, борьбу, легкую атлетику, лыжный и конькобежный спорт, хоккей. Более того, «соколы» являются родоначальниками футбола в Киеве и гандбола в Харькове (спортивно-гимнастическая).

Ключевые слова: сокольское гимнастическое движение, сокольство, социокультурный феномен, Российская империя, современная Украина.

Lyakh-Porodko A. A. Sokol Gymnastic Movement at the Russian Empire at the End of the 19th and Beginning of the 20th Centuries (Proceeding from Data of the Present Ukraine Territory). – Manuscript.

Candidate’s thesis on physical education and sport, speciality 24.00.02 – Physical culture, physical education of different groups of population. – National University of Physical Education and Sport of Ukraine, Kyiv, 2010.

The thesis deals with historical analysis of the problem concerning origination and development of the Sokol gymnastic movement as a sociocultural phenomenon and the following peculiarities of the Sokol movement development in the territory of present Ukraine are identified:

1. Socio-educational – Ministry of People’s Education officially introduced Sokol gymnastics into educational institutions as a basic method of physical education of the youth.

2. Sociocultural – As distinct from other gymnastic-sport organizations, representatives of different (in age, sex and social position) segments of population had the right to enter Sokol organizations.

3. Military-patriotic – Military department of the Russian empire introduced the Sokol system of gymnastics to the military educational establishments and it became a foundation of the physical training for armed forces personnel.

4. Culture-health – Sokol movement was an initiator and promoter of many cultural and educational-cognitive events (lectures, excursions, health-improving and cultural walks, music-vocal evenings). Every Sokol institution had libraries and reading halls.

5. Scientific-methodical – Sokol paid great attention to periodicals and publication of scientific works as a factor which promoted popularization of the Sokol idea and contributed to improvement of professional competence of teachers in Sokol organizations.

6. Sport-gymnastics – Gymnastic societies «Sokol» widely used different sports in their practice, such as football, basketball, fencing, tennis, bicycle, weightlifting, wrestling, track and field athletics, skiing, skating, hockey. Moreover, «Sokols» are founders of football in Kyiv and of handball in Kharkov.

Key words: Sokol gymnastic movement, Sokol movement, sociocultural phenomenon, Russian Empire, present Ukraine.


____________________________________________

Підписано до друку 09.11.2010 р. Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж 100. Зам. 28.

____________________________________________

«Видавництво “Науковий світ”»®

Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р.

м. Київ, вул. Боженка, 17, оф. 414.

200-87-13, 200-87-15, 050-525-88-77

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Педагогічна бібліографія (3)

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія. 2004 рік: Покажчик літератури / Уклад. Н. І. Тарасова, Г.І.Шаленко.– К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. – Вип.
  2. Верховної Ради України на пленарних засіданнях 21 лютого цього року. Ми вчора з вами розглянули 23 питання порядку денного, за результатами їх розглядів: прийнято 2 закон

    Закон
    Дозвольте поінформувати про результати роботи Верховної Ради України на пленарних засіданнях 21 лютого цього року. Ми вчора з вами розглянули 23 питання порядку денного, за результатами їх розглядів: прийнято 2 закони, 15 законопроектів

Другие похожие документы..