Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
План проверок соблюдения земельного законодательства юридическими лицами и индивидуальными предпринимателями на территории Ростовской области на 2010...полностью>>
'Документ'
Старинные монастыри основанные Сергием Радонежским и его учениками, усадьбы связанные с именами писателей, поэтов, художников, композиторов, создавши...полностью>>
'Документ'
Згідно з планом роботи управління освіти і науки облдержадміністрації обласний еколого-натуралістичний центр сумісно з кафедрою зоології біологічного...полностью>>
'Документ'
Английский знаешь very good, Он выручит всегда! Открыты двери хоть куда: И в США, Шотландию, Британию и Индию, Канаду и Ирландию....полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ І СИРОВИНА, ЩО МІСТЯТЬ ТЕРПЕНОЇДИ

Терпени — вуглеводні, що мають загальну формулу (С5Н8)n,а їхні похідні, що містять кисень, називають терпеноїдами. Терпени і терпеноїди відносяться до різних класів природних сполук, але, незважаючи на це, в основі структури всіх цих сполук лежить ізопрен:

У залежності від числа ізопренових ланок усі терпени і терпеноїди класифікують на наступні групи:

1) С5Н8 — напівтерпени;

2) С10Н16 — монотерпени, що складають легколетучие фракції ефірних олій;

3) С15Н24 — сесквітерпени, що складають важколеткі (часто не переганяються з водяною парою) фракції ефірних олій;

4). С20Н32- дитерпени, що входять до складу ряду смол;

5) С30Н48 — тритерпени, що є агліконами сапонінів;

6) С40Н64 — тетратерпени, що утворюють різні пігменти, у тому числі каротиноїди;

7) С5Н8)n—політерпени. До них відносяться каучук і гутаперча.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ І СИРОВИНА, ЩО МІСТЯТЬ ЕФІРНІ ОЛІЇ.

Визначення. Ефірними оліями називають суміш летких, ароматних речовин, що утворюються в рослинах і мають здатність переганятися з водяною парою. Головною складовою частиною ефірних олій є терпени і їхній кисневмісні похідні, рідше — ароматні й аліфатичні сполуки.

Значення. Ефірноолійна сировина надходить в аптеки для виготовлення лікарських форм, велика частина йде на фармацевтичні підприємства і заводи для переробки й одержання препаратів. Використання ефірних олій як ароматних речовин має свою багатовікову історію. Назву цій групі речовин було дано в XVIII столітті, коли про їх хімічний склад ще нічого не було відомо. Ефірними вони названі тому, що леткі, як ефір, а оліями, — тому що жирні на доитк, не змішуються з водою і легші за неї. Незважаючи на свою явну неточність, цей термін зберігся дотепер у всіх країнах. Як у минулому, так і в наші дні ефірні олії широко використовуються в парфумерії для виробництва парфумів, одеколонів, косметичних препаратів, а також у миловарній, харчовій, лікеро-горілчаній, тютюновій промисловості й у техніці. На Україні приділяється багато уваги вивченню дикоростучих і культивованих ефірноолійних рослин. Розширюються площі під ефірноолійні культури, понад 200 господарств займаються їхнім вирощуванням. Переробкою ефірноолійної сировини займається більш 40 заводів.

Поширення. Властивість виробляти ефірні олії не у всіх рослин виражена однаково. Злаки, осоки, пальми майже позбавлені ефірних олій, рослини родини ясноткових, айстрових, Салерових, лаврових, міртових, хвойних, помаранчевих багаті ефірнимм оліями. Кількість ефірних олій у рослинах коливається в широких межах — від тисячних долей відсотка до 25%. На накопичення ефірних олій впливають різні чинники: клімат, світло, грунт, фаза розвитку рослин, вік і т.д. У південних районах, на відкритих місцях, пухких і удобрених грунтах вміст ефірних олій підвищується, але при дуже високій температурі, після випару він знижується. У молодих рослин ефірних олій міститься більше. Накопичуються ефірні олії в рослинах у різних утвореннях, як зовнішніх, так і внутрішніх. До зовнішніх (екзогенних) утворень епідермального походження відносяться залозисті плями, різні волоски і залозки. До внутрішніх (ендогенних) утворень, що розвиваються в паренхімних тканинах, відносяться видільні клітини (зустрічаються в коренях валер’яни і кореневищах аїру), вмістища (лист евкаліпта), канальці (плоди анісу, фенхеля, кмину, кропу, коріандра), ходи (деревина сосни, ялиці).

Значення ефірних олій для рослин точно не встановлено, але існує багато різних гіпотез. Вважають, що ефірні олії є відходами рослин, беруть участь в обміні речовин. Знаходячись у підземних частинах рослини, ефірні олії захищають її від комах і гризунів, а в корі і деревині мають ранозагоюючу дію при ушкодженнях. Запах квіток служить для залучення комах. Випаровуючи, ефірні олії охороняють рослини від перегрівання і т.д.

Методи одержання. Для виділення ефірних олій існує декілька методів:

1) перегонка з водою або водяною парою;

2) пресування — вижимання; стосовно до сировини, багатої ефірними оліями (плоди цитрусових);

3) екстракція ефірних олій із сировини проводиться різними речовинами, у яких вони розчиняються;

4) метод поглинання заснований на властивості жирів поглинати ефірні олії, що випаровуються з квіток (застосовується для духмяних квіток, тонкий запах яких змінюється при перегонці);

5) поглинання активованим вугіллям: із вугілля олію екстрагують спиртом (новий спосіб поглинання без жирів);

6) метод мацерації заснований на здатності ефірних олій розчинятися в жирах і полягає в настоюванні квіток на жирних оліях. Проводиться також екстрагування ефірної олії легко киплячими рідинами, що потім відганяються. Найбільш поширений із усіх перерахованих вище метод перегонки сировини з водяною парою.

Фізичні властивості. Ефірні олії — безбарвні або жовтуваті прозорі рідини, рідше темно-коричневі (корицева олія), червоні (тим’янова олія), зелені від присутності хлорофілу (бергамотова олія) або сині, зеленувато-сині від присутності азулена (олія ромашки, тясячолисника, полину гіркого і цитварного). Запах олій характерний, духмяний. Смак пряний, гострий, пекучий. Велика частина ефірних олій має питому густину менше одиниці, деякі (корицева , гвоздикова) — тяжчі від води. Ефірні олії майже нерозчинні у воді, але при збовтуванні вона приймає їхній запах і смак; майже всі олії добре розчиняються в спирті і змішуються у всіх пропорціях із хлороформом, петролейним ефіром. Реактив судан III забарвлює олію в жовтогарячий колір.

Хімічні властивості. Ефірні олії є складними сумішами різних органічних сполук, серед яких основну групу складають речовини з ізопреновою структурою. Присутні монотерпени, сесквітерпени, рідше ароматні й аліфатичні сполуки. Терпеноїди, що містяться в ефірних оліях, подані альдегідами, кетонами, спиртами, фенолами, ефірами, лактонами, кислотами й іншими сполукими.

Класифікація. Через те, що ефірні олії являють собою багатокомпонентні суміші, класифікація їх умовна. При цьому за основу приймаються головні цінні компоненти ефірних олій, що є носіями запаху даних олій та мають біологічну акивність.

Всі ефірні олії і рослини, їх що містять, діляться на наступні групи:

  1. ациклічні монотерпени (ліналоол, гераніол, цитраль);

  2. моноциклічні монотерпени (ментол, цинеол);

  3. біциклічні монотерпени (камфора, пінен);

  4. сесквітерпени (азулен, сантонін);

  5. ароматні сполуки (тимол).

В даний час вивчений хімічний склад більше ніж 2000 ефірних олій, виділено до 500 індивідуальних сполук.

Аналіз ефірних олій. Зводиться до визначення тотожності і доброякісності. Для цього визначають колір, запах, смак, щільність, кут обертання, показник переломлення, розчинність у спирті, кислотні й ефірні числа, ефірне число після ацетилювання.

Кислотне число — кількість міліграмів КОН, що затрачено на нейтралізацію вільних кислот 1г ефірної олії. Ефірне число — кількість міліграмів КОН, що затрачено на омиление складних ефірів, що містяться в 1г ефірної олії. Ефірне число після ацетилування визначають у тих ефірних олій, якість яких характеризується наявністю таких цінних спиртів, як ліналоол, гераніол і ін. Знаючи ефірне число після ацетилування й ефірне число, по різниці можна визначити кількість вільних спиртів у оліїі. Константи ефірних олій і методи їхнього визначення приведені в ДФХ.

Заготівля. Ефірноолійну сировину збирають у визначеній фазі розвитку рослини — під час найбільшого їхнього накопичення. Особливості накопиченняі збору зазначені при описі кожної рослини.

Сушіння. Повільно, при температурі 25-30°С, розкладаючи сировину товстим шаром.

Зберігання. Кисень повітря і волога сприяють зміні складу ефірної олії. Одні компоненти окисляються, інші гідролізуються. Тому сировину варто зберігати в сухому приміщенні, окремо від непахучої сировини, у щільно закритих бочках або ящиках, виложенних папером. Олію зберігають у склянках з темного скла або бідонах, наповнених доверху. Температура в приміщенні повинна бути не вище 15°С.

Застосування. У медицині сировина використовується у вигляді настоїв, відварів, сиропів, входить до складу зборів. На фармацевтичних підприємствах готують настойки, екстракти, на заводах виділяють складові частини. Сировина й ефірні олії застосовуються при кашлі, як потогінний, послаблюючий, серцевий, бактерицидний, протизапальний, пом’якшуючий і шлунковий засоби.

ПЛІД КОРІАНДРА FRUCTUS CORIANDRI

Коріандр посівнийCoriandrum sativum

Родина СалеровихApiaceae

З аптек плоди відпускаються у вигляді натуральної сировини і багатьох зборів. Широко використовуються в пекарстві і для консервування овочів. Ефірна олія застосовується в лікеро-горілчаній промисловості, а також є сировиною для одержання цитраля, що застосовується в парфумерії, і як лікарський препарат. Жирна олія з плодів використовується у миловарінні і текстильній промисловості. Макуха після одержання олії застосовується як білковий корм. Молоді пагони («кинза») на Кавказі вживають у їжу як прянощі. Рослина — гарний медонос. Плоди експортуються. У Україні росте один вид. Щорічна потреба в сировині тисячі тонн.

Рослина. Однолітня трав'яниста рослина висотою 30-70 см, із тонким веретеноподібним коренем і голим, округлим, порожнім, тонкобороздчатим стеблом. Листки чергові, піхвові, голі, прикорневі довгочерешкові, надрізанозубчаті, суцільні, трьохроздільні. Нижні стеблеві листки двічіперисті, середні і верхні — двічі- і тричіперисторозсічені на лінійні часточки. Квітки дрібні, білі або рожеві, зібрані в суцвіття «складна парасолька». Плід —вислоплодник кулеподібної форми. Цвіте з червня по серпень, плоди дозрівають у серпні — вересні. Рослина має неприємний запах лісових клопів.

Поширення. У дикому вигляді зустрічається в Середземномор’ї, у Криму, на Кавказі, у Середній Азії, як дика бур'яниста рослина. Широко культивується у Воронезькій області, на Україні, у Дагестані і на Кавказі, особливо в Краснодарському і Ставропольському краях, у Середній Азії. Рослина вологолюбива. Вимагає особливого догляду у фазі цвітіння.

Заготівля. Плоди збирають, коли вони в парасольках побуріють на 50-60%. Збирання проводиться переобладнаними комбайнами і повинно закінчуватися за 3-4 дні, щоб уникнути опадання плодів. Врожай досягає в середньому 6 ц із гектара.

Сушіння. Траву в снопах просушують на полі й обмолочують. Сировину провіюють і очищають від домішок.

Зовнішні ознаки . По ДФІХ сировина являє собою двузернівки-вислоплодники майже кулеподібної форми з залишком чашечки нагорі. Має 12 більш виражених і 10 маловиражених реберець. Колір плодів жовтувато-бурий. Запах духмяний, специфічний (запах троянди). Смак пряний. Якість сировини знижують биті і незрілі плоди, плоди інших рослин, пісок.

Хімічний склад. Ефірної олії до 1% (його основний компонент ліналоол, гераніол, борнеол), жирного олії 10-20%, білкові речовини.

Зберігання. В аптеках — у закупорених банках, на складах — у мішках. Олію зберігають у закупореному вигляді в склянках темного кольору. Термін придатності 4 роки.

Лікарські засоби. Плоди коріандра, збори, чаї, коріандрова олія.

Застосування. Як шлунковий, жовчогінний і протигеморойний засіб, а також для ароматизації галенових препаратів.

ЛиСТя М'ЯТИ ПЕРЦЕВОЇ FOLIUM MENTHAE PIPERITAE

М'ята перцеваMentha piperita

Родина Ясноткові (Губоцвіті) — Lamiaceae (Labiatae)

Суцільні листки м'яти використовуються в аптеці у вигляді зборів для готування відварів. На заводах з обмолоченого листя одержують різні лікарські препарати. Широко застосовується м'ятна олія в парфумерній, харчовій і лікеро-горілчаній промисловості. Заготовляється сотнями тонн. На Україні вирощується один вид.

Рослина. Багаторічна трав'яниста рослина, розмножується кореневищами. Стебла чотиригранні, висотою до 80 — 100 см, закінчуються супротивними напівмутовками дрібних червонясто-фіолетових квіток, зібраних у колосовидні суцвіття. Листки продовгуватоланцетовидні, великі, довжиною до 8 см, шириною біля 3 см, із загостреною верхівкою, короткочерешкові, з нерівномірнопильчатим краєм, темно-зеленого кольору. Квітки майже правильні, віночок чотирьохлопатевий (недвугубий), однакової довжини. Плід — горішки. Уся рослина має «м'ятний» запах. Цвіте в липні — вересні. Плоди утворює рідко.

Поширення. Рослина в дикому вигляді ніде не зустрічається. Введено в культуру на початку XVIII століття. В даний час є головною культурою переважно південних господарств України. Обробляють дві форми м'яти: чорну м'яту, білу м'яту. Вміст ментолу в них доходить до 60-70%. В даний час культивують переважно чорну м'яту двох сортів: Прилукська-6 і Краснодарська-2. Обробка м'яти майже цілком механізована. М'ята потребує вологу, росте тільки на родючих грунтах. Проводиться велика селекційна робота з виведення сортів м'яти з високим вмістом ефірної олії і ментолу.

Заготівля. Сировину збирають у фазі масового цвітіння, у першій половині дня, у період найбільшого накопичення олії. М'яту «на листя» збирають шляхом скошування рослини жниваркою. Перед сушінням видаляють побурілі, частини. Досушують сировину на току або в сушарках. Олію одержують із трави.

Охоронні заходи. Не дозволяється висмикувати траву з коренем.

Сушіння. Проводиться в тіні на повітрі, на току або в сушарках. Потім вилами струшують сировину на місці сушіння. Одержують якісну листкову сировину. З трави , що залишилася , екстрагують ефірну олію.

Зовнішні ознаки сировини. Якість листкової сировини встановлюється по зовнішніх ознаках на основі ДФХ. Суцільні листки короткочерешкові, ланцетоподібні або продовгуватояйцевидні загострені по краю, нерівномірнопильчаті. Довжина листка до 8 см, ширина до 3 см. Жилки другого порядку відходять від головної під гострим кутом, з’єднуються між собою дугами, паралельно до краю листка. Листки голі. За ДСТ сировина повинна бути обмолочена, у вигляді шматочків листків різної форми і розміром 1-10 мм, із домішкою квіток і бутонів. Край листка пильчатий, із нерівними гострими зубцями. Знизу по жилках зустрічаються рідкі притиснуті волоски і блискучі жовті залозки, помітні під лупою. Духмяний запах підсилюється при розтиранні листків. Смак пекучий, пряний, холодкий. Знижує якість сировини домішка почорнілих листків, стебел, частин інших рослин і піску. У сировині не допускається наявність інших видів м'яти. Тотожність сировини встановлюється по зовнішніх ознаках і мікроскопічно.

Хімічний склад. По ДФХ потрібно не менше 1% ефірної олії; у ньому повинно бути не менше 50% ментолу у вільному стані й у вигляді ефірів. Є кетон-ментон. У листках міститься каротин, а також містяться флавоноїди, що мають жовчогінну дію. Ефірна олія — прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина, із характерним запахом і пекучим , холодким смаком.

Зберігання. У прохолодному місці, у добре закупореній тарі по правилах зберігання ефірноолійної сировини. Вміст олії в сировині перевіряють щорічно.

Лікарські засоби. Листя м'яти перцевої, настої, збори, м'ятна олія, ароматна м'ятна вода, настойка, комплексні препарати, ментол.

Застосування. Водяний настій, спиртова настойка, збір - для поліпшення травлення, при нудоті, як жовчогінний засіб. М’ятна олія входить до складу ароматної води, м'ятної настойки, зубних паст і порошків для полоскань. Ментол зовнішньо застосовується при невралгічних болях, мігрені, бронхіті, нежиті , всередину - при стенокардії. Крім того, він входить до складу комплексних серцево-судинних препаратів: валідолу, крапель Зеленіна. Камфен і інгалятор використовують при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Меновазин і бороментол — як засіб проти свербіння, призначуваний при дерматозах.

Крім того, бороментол застосовують як антисептичний засіб при захворюваннях слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Мазь «Евкамон» уживають при артритах, міозитах, невралгіях.

ЛиСТя ШАВЛІЇ -FOLIUM SALVIAE

Шавлія лікарська-Sаlvіа officinalis

Родина Ясноткові (Губоцвіті)—Lamiaceae (Labiatae)

Сировина відпускається з аптек для готування настоїв. На фармацевтичному заводі готують різні збори, одержують ефірну олію. Заготовлюють щорічно сотні тонн сировини. На Україні росте 80 видів роду шавлії, багато з них перспективні для вивчення.

Рослина. Напівкущ висотою 20-50 см. У нижній частині стебла гіллясті, округлі, дерев'янисті, вверху — трав'янисті, чотиригранні, сіро-зелені. Листки прості, за формою видовженоланцетовидні, із притупленою верхівкою, при основі часто з лопатевими виростами по краю, розташовані супротивно, сіро-зеленого кольору. Квітки звичайно синьо-фіолетові, зібрані несправжніми мутовками, мають дві тичинки і двугубий віночок, утворять колосовидні суцвіття. Плід розпадається на 4 плодики. Рослина має сильний духмяний запах. Цвіте в червні — липні, плодоносить у серпні — вересні.

Поширення. Батьківщина шавлії — країни Середземномор'я. На Україні в дикому вигляді не зустрічається. Культивується в спеціалізованих господарствах у Криму, на Північному Кавказі. Рослина теплолюбива, засухостійка, росте переважно на родючих грунтах.

Заготівля. Косять механізованим способом у фазі бутонізації, зрізуючи стебла на висоті 10 см від землі і відокремлюють або обмолочують листки.

Охоронні заходи. Зарості відновлюються повільно. Треба не ушкоджувати корені при заготівлі.

Сушіння. Проводиться в штучних сушарках при температурі 35-40°С. Перед сушінням сировину переглядають, видаляють потрапивші випадково нижні товсті стебла, побурівші листки.

Зовнішні ознаки сировини. По ДФХ сировина являє собою суцільні листки довжиною 6-10см, шириною 1,5-2,5 см, видовженоланцетовидні, із дрібнокомірковою поверхнею, дрібногородчатим краєм, сіро-зеленого кольору. Запах духмяний, специфічний. Смак гірко пряний, легко в’яжучий. По ФС лист шавлії обмолочений повинний мати вид шматочків різної форми розміром від 1 до 25 мм і суцільних молодих листків розміром від 1 до 33 мм, із невеликою кількістю інших частин рослини. Знижують якість сировини побурілі частини, домішки стебел, органи інших рослин, мінеральні домішки. Тотожність сировини встановлюється по морфологічних ознаках і мікроскопічно.

Хімічний склад. Ефірна олія (цинеол, -пінен, D-камфора), дубильні речовини, тритерпенові кислоти: урсолова й олеанова. По ФС і ДФХ вміст ефірної олії не менше 0,8 і 1% в обмолоченій і цілій сировині відповідно. Компонентами ефірної олії є цинеол (до 15%), пінен і інші терпеноїди.

Цинеол

Зберігання. В аптеках листя шавлії зберігають у закритих ящиках, на складах — у тканинних і паперових багатошарових мішках і тюках, по правилах зберігання ефірноолійної сировини. Вміст ефірної олії перевіряють щорічно.

Лікарські засоби. Листя шавлії, настої, збори (грудні, пом’якшуючі).

Застосування. У вигляді настою як в’яжучий і дезинфікуючий засіб для полоскання порожнини рота і горла.

ЛИСТЯ ЕВКАЛІПТА- FOLIUM EUCALYPTI

Евкаліпт кульковий — Eucalyptus globulus

Евкаліпт попелястий, або сірий, — Eucalyptus cinerea

Евкаліпт прутевидний — Eucalyptus viminalis

Родина Міртові — Myrtaceae

Суцільні листки евкаліпта використовують в аптеках для готування відварів. На фармацевтичних заводах одержують ефірну олію і лікарські препарати. Олія широко використовується як засіб, що озонує й освіжає повітря. Кора евкаліпта може служити дубильною сировиною. Евкаліпти дають цінну деревину і широко використовуються як декоративна рослина.

Рослина. Евкаліпт -вічнозелене високе (до 50 м) дерево, що швидко росте, із гладкою корою: перидерма відшаровується і звисає довгими стрічками. Завдяки здатності поглинати величезну кількість вологи і виділяти її в повітря, а також властивості черешків повертати листки ребром до сонця евкаліпти є деревами-помпами й осушувачами грунту. Листкам евкаліпта кулькового притаманна гетерофілія. Молоді листки в нього супротивні, м'які, покриті шаром воску, сірого кольору, яйцевидносердцевидної форми. Характерні старі листки: вони шкірясті, короткочерешкові, чергові, частіше серповиднозігнуті, розташовані перпендикулярно до землі, тому дерева дають мало тіні. Квітки великі, із великим числом тичинок і малопомітним віночком. Плід — коробочка з дрібними насіннями. В інших видів евкаліпта (попелястого або сірого і прутевидного) кора більш товста, не обпадає, дерева менше високі, мають більшу морозовитривалість. Цвіте восени на 3—5-м році життя. Насіння дозрівають через 1-2 роки.

Поширення. Батьківщиною евкаліпта є Австралія і прилягаючі до неї острови. Евкаліпт культивується на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Азербайджані, Криму, Молдові і на півдні України. Рослина світлолюбива. Переважно росте на удобреному родючому грунті. Розмножується насіннями, що пророщують у парниках. Дерева, ушкоджені морозом або зрубані, швидко відновлюються порослю.

Заготівля. Молоді листки збирають восени, інші можна заготовляти весь рік, але краща сировина — осіннього збору. Для збору листків використовують переносні сходи і гачки.

Охоронні заходи. Заготівлю сировини краще поєднувати з декоративним обрізанням посадок. Не варто обламувати гілки.

Сушіння. Проводиться на відкритому повітрі.

Зовнішні ознаки сировини. Сировина складається із суміші листків, зібраних із старих і молодих гілок культивованних дерев і чагарників. По ДФХ старі листки евкаліпта кулькового черешкові, широколанцетної або видовженоланцетовидної форми, здебільшого серповиднозігнуті, товсті, шкірясті, сіро-зеленого кольору, довжиною 10-30 см, шириною 3-4 см. Молоді листки безчерешкові, м'які, яйцеподібні, із серцеподібною основою. Листки евкаліпта сірого, або попелястого, збирають із старих гілок. Вони короткочерешкові, ланцетоподібні, із загостреною верхівкою, довжиною 5-10 см, шириною 1-3 см, сірі, із восковим нальотом. Листки молодих гілок широкояйцевидні або округлі, загострені на верхівці, безчерешкові; довжина і ширина в межах 2,5-7,5 см. Усі листки голі, цільнокраї. На листках у яскравому світлі, помітні просвітчасті крапки (вмістища з ефірною олією). Запах духмяний. Смак пряно-гіркуватий. Листки евкаліпта прутевидного вузьколанцетні і серповиднозігнуті, із гострими кінцями. Знижують якість сировини домішки побурілих листків, інших частин рослини, органічних і мінеральних домішок. Тотожність сировини визначається по зовнішніх ознаках і мікроскопічно.

Хімічний склад. Листки евкаліпта містять ефірну олію (цинеол) і дубильні речовини. По ДФХ вміст ефірної олії для суцільної сировини евкаліпта кулькового і сірого допускається не менше 2,5%, а для різаної — не менше 1,5%, для евкаліпта прутевидного — не менше 1 %. Вміст компонентів ефірної олії — цинеола, повинно бути не менше 60%, а в евкаліпті прутьевидном не менше 45%. Ефірна олія має вигляд легкорухливої прозорої безбарвної або жовтуватої рідини з запахом цинеола.

Зберігання. У сухому приміщенні, у добре закупореній тарі. Різаний лист — у багатошарових пакетах по правилах зберігання ефірноолійної сировини. Евкаліптова олія — у добре закритих склянках. Вміст ефірної олії в сировині перевіряють щорічно.

Лікарські засоби. Листя, відвар, настойка, брикети, евкаліптова олія, хлорофіліпт, інгаліпт.

Застосування. Як протизапальний, антисептичний засіб, призначається при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, зовнішньо — для примочок і полоскань, лікування гнійних ран, для інгаляцій. Хлорофіліпт (1% спиртовий розчин і олійний в ампулах) — сильний бактерицидний засіб.

ПЛІД КМИНУ FRUCTUS CARVI

Кмин звичайнийCarum carvi

Родина Салерових (Зонтичні) — Apiacaae (Umbelliferae)

В аптеках плоди використовуються для одержання відварів. Сировина експортується. Застосовується в харчовій, консервній, лікеро-горілчаній, парфумерній промисловості, у свіжому вигляді — як приправа до різних страв. Заготовляється у великих кількостях. Високоврожайна, рентабельна культура з усіх ефірноолійних зернових культур. На Україні культивується один вид. Щорічна потреба в сировині тисячі тонн.

Рослина. Дворічна трав'яниста рослина. У перший рік утворюється розетка прикореневих листків, на другий — з'являється гіллясте, порожнє всередині, борознисте стебло висотою 30-80 см. Листки розташовані по черзі, двічі- і тричі перисторозсічені на невеликі лінійні часточки. Мають білі правильні пятивимірні квітки, зібрані в складні парасольки. Плід — сухий, вислоплідник, складається з двох циліндричних напівплодиків (мерикарпіїв). Після дозрівання напівплодики висять на нитковидних ніжках. Цвіте в червні — липні, плоди дозрівають у липні — серпні.

Поширення. Росте у дикому вигляді в лісовій і лісостеповій зонах, у горах Середньої Азії і Криму, на півдні Сибіру, на Кавказі. Введений у культуру на Україні. Зустрічається на лугах, у розріджених лісах, по лісових галявинах, пагорбам, біля доріг.

Заготівля. До збору приступають у липні при побурінні 50-60% плодів на центральній парасольці більшості рослин. Викошують кмин жниваркою, обмолочують комбайном при малих оборотах барабана, тому що плоди легко обсипаються. При зборі доцільно викошувати рослини під час роси.

Сушіння. Плоди дрібні, майже сухі, теплового сушіння не вимагають. Рослини сушать під сонцем або на току, зв'язаними в снопики, потім обмолочують, очищають на віялках і упаковують у мішки.

Зовнішні ознаки сировини. Плоди буруваті, напівплодики від довгастої форми до серповиднозігнутої, стиснуті з боків, звужені до верхівки, із надприймочковим диском — із залишками двох нахилених розбіжних стовпчиків. Зовні напівплодики опуклі, усередині плоскі. Кожний напівплодик має п'ять сильно випуклих подовжніх реберець; три з них є на опуклому боці, два — із боків. Довжина плодів 3-7 мм, ширина суцільних плодів 1-1,5 мм. Запах сильний, духмяний. Смак пекучий, гіркувато-пряний. Знижують якість сировини ушкоджені плоди, бур'янисті домішки. Тотожність плодів визначають по зовнішньому вигляду і мікроскопічно.

Хімічний склад. Ефірна олія (не менше 2%), жирне олія, білкові речовини, флавоноїди. Ефірна олія безбарвне, згодом поступово жовтіє. Компонентами олії є кетон карвон, що володіє специфічним кминним запахом, і лимонен.

Зберігання. По правилах зберігання ефірноолійної сировини. Термін придатності 3 роки.

Лікарські засоби. Плоди кмину, збори, чаї, кминна олія.

Застосування. При болях у шлунку і кишечнику. Ефірна олія вживається для ароматизації лікарських препаратів.

КОРЕНЕВИЩЕ З КОРЕНЯМИ ВАЛЕРІАНИ



Скачать документ

Похожие документы:

  1. 1. Вступ до курсу медична ботаніка Ботаніка та її розділи. Рослини основа життя на Землі подібність І відмінність між рослинами І тваринами

    Документ
    Ботаніка та її розділи. Рослини основа життя на Землі (подібність і відмінність між рослинами і тваринами; типові риси усього живого: дискретність, обмін речовин, самовідтворення, саморегуляція; класифікація живих організмів в залежності
  2. Правила приймання рецепта, приготування, зберігання І відпускання лікарських форм. Рецепт, його значення. Правила прописування. Поняття про дози

    Документ
    Дозування за масою. Способи дозування. Види ваг. Будова і перевірка метрологічних властивостей ваг. Важки. Правила користування. Догляд за важками і вагами.
  3. Книга пропонується увазі суддів, адвокатів, юристів, що працюють на підприємствах, в організаціях, установах, інших осіб, які цікавляться проблемами застосування цивільного права України

    Книга
    нодавства України: [В 4 т.] / А. Г. Ярема, В. Я. Кара-бань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. — Т. 2. — К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004.
  4. Перелік знань, навичок, вмінь для проведення поточного та етапного контролю

    Документ
    Історія розвитку фармакогнозії. Основні етапи розвитку: усна народна (емпірична медицина), значення досягнень індійської, китайської, тібетської, грецької, арабської медицини, діяльність видатних лікарів і вчених старовини.
  5. Злочини проти довкілля

    Документ
    Порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію,

Другие похожие документы..