Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа курса'
Изучение основ современной методологии анализа бизнес-процессов, моделирования сложных систем и разработки корпоративных информационных систем для по...полностью>>
'Учебно-методический комплекс'
Учебно-методический комплекс по дисциплине «Личностные расстройства» разработан для студентов дневного и заочного отделения, обучающихся по специальн...полностью>>
'Решение'
В соответствии с Приказом Министерства образования и науки Республики Татарстан от 18 декабря 2009 года №2757/ 09 «О проведении VII Республиканской н...полностью>>
'Исследование'
8. Первый туалет новорожденного, оценка его со­стояния. 5 9. Определение ранних сроков беременности. 3 10. Ассистенция при операции искусственного пр...полностью>>

Главная > Закон

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Полтавська обласна рада

Для участі у щорічному конкурсі студентських наукових робіт «Від студентського самоврядування до самоврядування громад»

Наукова робота на тему:

«Забезпечення законності і правопорядку в територіальній громаді міста Полтави»

Автори:

студенти історичного факультету

групи ІП-52

Полтавського державного

педагогічного університету

імені В.Г.Короленка

Ізюмов Максим Сергійович

Блоха Ярослав Євгенійович

Полтава-2007

ЗМІСТ

Вступ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .С.3-5

Розділ І

Правопорядок: поняття, зміст, структура, форми, функції, принципи. .С.6-11

Розділ ІІ

Органи правопорядку та правоохоронна діяльність. . . . . . . . . . . . . . . . С.12-21

2.1. Правоохоронні органи: поняття, ознаки, функції. . . . . . . . . . . . . . .С.12-16

2.2. Правоохоронна діяльність: поняття, структура, основні ознаки. .С.17-21

Розділ ІІІ

Стан охорони правопорядку у територіальній громаді міста Полтави. С.22-28

Висновки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . С.29-30

Список використаних джерел та літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .С.31-33

Додатки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . С.34-41

ВСТУП

Полтаву не даремно називають духовною і культурною столицею України, адже тут зародилася сучасна літературна українська мова й розпочинали свій творчий шлях понад 800 геніальних людей, котрі прославили наше рідне місто на увесь світ.

Не даремно Полтаву називають і одним із найкращих та найохайніших міст світу, адже за кількістю зелених насаджень нашому місту фактично немає рівних як в Україні, так і, без перебільшення, в усьому світі.

Але, як і в кожному місті, у Полтаві є свої проблеми. Зокрема, не зважаючи на всі зусилля міської влади, почали масово з'являтися купи сміття у несанкціонованих для цього місцях (і не тільки у несанкціонованих, а й навіть біля контейнерів для сміття, які були розставлені по всій Полтаві на початку жовтня 2007 року), а в улюблених місцях відпочинку полтавців нерідко можна зустріти молодих, і не тільки, людей у нетверезому стані з цигаркою в руках, які не лише залишають після себе купу пляшок та недопалків, але й відверто заважають відпочинку інших.

Полтавська міська рада та міський виконавчий комітет усіляко намагаються боротися з цим. Про це, зокрема, свідчать рішення Полтавського міського виконавчого комітету від 28 березня 2007 року «Про недопущення розпивання спиртних напоїв у громадських місцях» та «Про здійснення контролю над благоустроєм та санітарним станом вулиць м. Полтави» від 8 листопада 2006 року, а також рішення Полтавської міської ради від 5 червня 2007 року «Про затвердження Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку».

Рішення міської влади імпонують жителям міста,, адже наводити порядок у місті, безперечно, потрібно. Про названі рішення відомо переважній більшості полтавців. Це ми можемо стверджувати на основі нашого опитування, яке було проведене 20-21 вересня 2007 року серед студентів вищих начальних закладів міста Полтави (зокрема, Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, Полтавської державної аграрної академії, Полтавського університету споживчої кооперації України, Української медичної стоматологічної академії та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка). Так, з 200 опитаних 70% ознайомлені з рішенням Полтавського міського виконавчого комітету від 28 березня 2007 року «Про недопущення розпивання спиртних напоїв у громадських місцях». Але з рішеннями Полтавського міського виконавчого комітету від 8 листопада 2006 року «Про здійснення контролю над благоустроєм та санітарним станом вулиць м. Полтави» та Полтавської міської ради від 5 червня 2007 року «Про затвердження Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку» ознайомлені лише 38% полтавців.

Нібито, ситуація не викликає жодних побоювань. Але не тут-то було. 48% опитаних порушували рішення Полтавського міського виконавчого комітету від 28 березня 2007 року «Про недопущення розпивання спиртних напоїв у громадських місцях», а 38% – рішення Полтавського міського виконавчого комітету від 8 листопада 2006 року «Про здійснення контролю на благоустроєм та санітарним станом вулиць м. Полтави» та Полтавської міської ради від 5 червня 2007 року «Про затвердження Правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку», проте відповідальність за це несли лише 8,5% опитаних. Це свідчить про недосконалий механізм виявлення порушень та накладення відповідальності на правопорушників (див. Дод.1, 2).

Саме тому тема даної роботи є актуальною для територіальної громади міста Полтави, яка потребує більш досконалої системи боротьби з правопорушеннями. Тож метою даної роботи є дослідження стану і рівня дотримання правопорядку в територіальній громаді міста Полтави та розробка практичних рекомендацій по вдосконалення механізму забезпечення правопорядку, зокрема, щодо розпивання спиртних напоїв у громадських місцях та несанкціонованого викиду сміття, на основі співпраці органів студентського самоврядування та територіальної громади міста.

Для виконання даної мети перед дослідниками було поставлено ряд завдань:

  • проаналізувати стан забезпечення рівня правопорядку в місті;

  • опрацювати чинне законодавство та рішення місцевого самоврядування міста щодо підвищення рівня правопорядку;

  • провести соціологічне опитування з метою визначення ставлення студентів міста Полтави до правоохоронних органів та рівня забезпечення правопорядку в місті;

  • на основі трьох попередніх завдань розробити чіткий механізм підвищення рівня правопорядку в місті на основі співпраці місцевого самоврядування та студентства.

Об’єктом дослідження є стан правопорядку та механізм його забезпечення.

Рівень дотримання правопорядку у територіальній громаді міста Полтави та способи його забезпечення стали предметом цього дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній було здійснено спробу розробити механізм співпраці між правоохоронними органами, територіальною громадою міста Полтава та студентами вищих навчальних закладів міста. Основою цих рекомендацій стали побажання самих студентів, які вони висловили під час соціологічного опитування, що було проведене під час підготовки до даної роботи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні матеріалів роботи при вивченні правознавчих дисциплін у навчальних закладах з метою підвищення правової свідомості, правової культури й правового виховання молоді; у можливості залучення студентів вищих навчальних закладів, зокрема, юридичного профілю, до практичної реалізації правоохоронних заходів у рамках співпраці територіальних громад з вузами.

Розділ І

Правопорядок: поняття, зміст, структура, форми, функції, принципи

Кожна країна формує свій правовий порядок. Необхідність його формування і вдосконалення обумовлюється двома зустрічними інтересами — громадянського суспільства і держави, їх основ­ними законами і тенденціями розвитку.

Держава об'єктивно зацікавлена: в правовому забезпеченні власної діяльності — виконанні завдань і функцій, у правових стосунках з громадянським суспільством. Держава не сприймає хаосу і сваволі. В умовах стабільного правопорядку зміцнюється виконавча дисципліна всіх органів держави та їх посадових осіб, успішно провадиться зовнішньополітична діяльність. Правовий порядок і законність виступають правовим підґрунтям і засобом функціонування державної влади, демократії. Коли держава в особі уповноважених на те органів формулює норми права, вона закладає в них основи правопорядку і забезпечує їх реалізацію.

Таким чином, правопорядок як державно-правове явище слу­жить стабілізації, підтриманню рівноваги між інтересами грома­дянського суспільства і держави. Його антиподом є сваволя і беззаконня [34, с.216-219].

Отже, правопорядок визначається як частина системи суспільних від­носин, що врегульовані нормами права і перебувають під захис­том закону та охороняються державою. Він встановлюється в результаті додержання режиму законності в суспільстві. Якщо законність — це принцип, метод діяльності, режим дій і відно­син, то правопорядок є їх результатом. Правопорядком є стан (режим) правової упорядкованості (урегульованості і погодженості) систем суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Інакше: це атмосфе­ра нормального правового життя, що встановлюється в резуль­таті точного і повного здійснення розпоряджень правових норм (прав, свобод, обов'язків, відповідальності) всіма суб'єктами права. Правовий порядок як динамічна система вбирає в себе всі упорядковуючі засади правового характеру [37, с.421].

Правопорядок також є невід'ємною частиною громадського порядку. Громадський порядок — це стан (режим) упорядкованості со­ціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин і їх додержання. Поняття громадського порядку ширше за поняття правового порядку, оскільки в зміцненні і підтриманні першого важлива роль належить усім соціальним нормам. Правопорядок складається лише на підставі правових норм і внаслідок цього охороняється спеціальними державними правовими заходами [37, с.421-422].

Правовий порядок кожного суспільства розкривається через його ознаки, принципи, функції, зміст, форму, структуру.

Основними ознаками правопорядку є:

1) закладається в правових нормах у процесі правотворчості;

2) спирається на принцип верховенства права і панування закону в галузі правових відносин;

3) встановлюється в результаті реалізації правових норм, тобто здійснення законності у діяльності з реалізації права;

4) створює сприятливі умови для здійснення суб'єктивних прав;

5) припускає своєчасне і повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;

6) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;

7) встановлює сувору громадську дисципліну;

8) припускає чітку та ефективну роботу всіх державних і при­ватних юридичних органів і служб, насамперед правосуддя;

9) створює умови для організованості громадянського суспі­льства і режим сприяння індивідуальній свободі;

10) забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу [33, с.234].

Зміст правопорядку складає це система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють встанов­ленню і підтримці правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правового регулювання.

Розрізняють два види змісту правопорядку:

1) матеріальний — система реальних (економічних, політич­них, морально-духовних, юридичних) упорядкованих відносин у громадянському суспільстві, з правомірною поведінкою їх уча­сників — фізичних і юридичних осіб, як результат їх об'єктив­ної потреби. У матеріальному змісті правопорядку виражається закономірність його виникнення, розвитку і функціонування в процесі взаємозв'язку з економікою, політикою, культурою;

2) юридичний (державно-правовий) — система реалізованих прав, обов'язків, відповідальності громадян, тобто результат вста­новлення законності, впорядкованості та урегульованості пра­вових відносин, правомірної поведінки їх учасників, досягнутий за допомогою правових засобів через виражену в них волю дер­жави [33, с.235-237].

Структуру правопорядку утворюють єдність і одночасно поділ системи громадських відносин, урегульованих правом відповідно до їх галузевого змісту. Будучи реалізованою системою права, пра­вопорядок включає конституційні, фінансові, адміністративні, земельні, сімейні та інші види суспільних відносин, урегульова­них нормами відповідних галузей права. У структурному відно­шенні правопорядок відображає реалізовані елементи системи права.

Елементами структури правопорядку є такі:

1. Суб'єкти права — держава, її органи, державні, громадські і комерційні організації, громадяни, які мають права, обов'язки, повноваження, відповідальність, суворо визначені конституцією, законами, іншими правовими актами — статична частина.

2. Правові відносини і зв'язки між реалізованими елементами системи права (конституційні, фінансові, адміністративні, земель­ні, сімейні та ін.) — динамічний зв'язок.

3. Упорядкованість усіх елементів структури — суб'єктів права, правових відносин і зв'язків між реалізованими елементами си­стеми права, методів правового регулювання і поведінки людей, процедурно-процесуальних форм їх здійснення і оформлення, тобто введення багатосторонньої правової регламентації — роз­порядку, у рамках якого організуються і функціонують громадян­ське суспільство і держава, — інтеґративний зв'язок [33, с.238-239].

Правопорядок виконує важливі з точки зору існування упорядкованих суспільних відносин функції, основні напрямки формування і підтримання стабільного правового стану системи суспільних відносин. Розрізняють:

1) функцію впорядкування зовнішніх зв'язків і відносин з ве­ликими системами суспільства — економічною, політичною та іншими, складовим елементом яких є правопорядок. Зазнаючи впливу зовнішнього середовища — економічних, політичних, соціальних та інших факторів, правопорядок, у свою чергу, сприяє впорядкуванню і стабілізації всіх найважливіших зв'язків і від­носин з суспільним середовищем;

2) функцію зміцнення внутрішніх зв'язків і відносин усередині правопорядку на різних структурних рівнях його впорядкуван­ня. Ця функція характеризує автономне «буття» системи право­порядку, відокремлює якісну визначеність його як цілого у вну­трішній взаємодії власних складових частин. Завдяки цій функ­ції осягаються специфіка правопорядку, його сутнісні ознаки як правового стану системи суспільних відносин;

3) функцію збереження і вдосконалення правопорядку — вира­жається в його непохитності і протистоянні зовнішнім впливам руйнівного характеру (правовий нігілізм, волюнтаризм, право­порушення, зловживання правом та ін.), збереженні і розвитку власної якісної визначеності, відкритості впливу зміцнюючого характеру (розвиток демократії, вдосконалення законів, укріплення законності, поліпшення діяльності судової системи, пра­воохоронних органів та ін.). Єдиним засобом виживання і роз­витку правопорядку є його вдосконалення [33, с.240-241].

Відправні засади, незаперечні вимоги, що формують правопорядок і є основою його існування та функціонування характеризують принципи правопорядку. Одним з найголовніших є принцип законності. Однак, зважаючи на те, що правопорядок є самостійною якісною визначеністю, слід виділити його специфічні принципи, зокрема:

1. Принцип конституційності — підпорядкування норматив­ним положенням конституції та забезпечення її реалізації. Тео­ретична конституція (те, що має бути) покликана стати практи­чною конституцією (те, що є насправді), тобто усталеним по­рядком життя.

2. Принцип законності — створення якісних законів та їх су­воре додержання. Законність — головна умова встановлення правопорядку.

3. Принцип системно-структурної організації — наявність цілі­сності і структурності як необхідних властивостей, що дозволя­ють злагоджено діяти всім елементам громадянського суспільст­ва і правової системи держави.

4. Принцип ієрархічної субординації та підпорядкування — ви­являється в точній співпідпорядкованості органів держави, по­садових осіб, нормативних актів за юридичною силою, а також актів застосування норм права і т.д., які забезпечують упорядко­ваність їх зв'язків.

5. Принцип соціальної (в тому числі правової) нормативності — виражається в необхідності діяльності суспільства, яка впоряд­ковує, і особливо суб'єктів правотворчості за допомогою соці­альних, головним чином правових, норм. Правова норматив­ність є основою і засобом упорядкування.

6. Принцип справедливості і гуманізму — базується на високих моральних підвалинах, поважанні прав людини, її гідності і честі;

7. Принцип підконтрольності — наявність повсюдного, загаль­ного та універсального контролю, здійснюваного громадянсь­ким суспільством, його структурами, державою в особі її різних органів, громадянами.

8. Принцип державного забезпечення, охорони і захисту — ви­ражається в реальних засобах гарантування прав учасників пра­вопорядку, функціонування правової системи, досягнення за­конними засобами прав, свобод, обов'язків та ін. [33, с.243-245].

Правопорядок, законність і демократія є взаємозалежними. Правопорядок — це законність у дії, якщо поведінка суб'єктів є правомірною. У ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не пе­редбачено законодавством. Законність — засіб встановлення правопорядку. Наслідком законності є встановлення у суспільному житті правопорядку. Правопорядок — це стан впорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності.

Показником стану правопорядку є дотримання і виконання правових норм, правильне їхнє застосування. Тобто, правопорядок можна розглядати, як суму, яка складається з правомірної поведінки кожного окремого суб'єкта правовідносин. І чим менше у суспільстві допускається випадків неправомірної поведінки, тобто вчиняється правопорушень, тим міцнішим є правопорядок.

Правопорядок — основа демократії, найважливіша умова реа­лізації інститутів демократії, які розвиваються на основі всебіч­ного зміцнення законності. Рівень розвитку правопорядку — мі­рило свободи особи, гарантованості її прав, свобод, законних ін­тересів, виконання обов'язків і здійснення відповідальності. Демократія неможлива без законності і правопорядку: без них вона перетворюється на хаос, зловживання правом. Без демок­ратичних механізмів та інститутів законність і правопорядок не матимуть соціальної та гуманістичної цінності, не принесуть людині і суспільству користі. Лише завдяки демократичним ме­ханізмам, інститутам, нормам можна легітимно змінювати нор­мативно-правову основу суспільства і затверджувати в ньому законність і правопорядок [33, с.246-248].

Підсумовуючи наведене, можна сказати, що правопорядок є реальне повне і послідовне здійснення всіх вимог законності, прин­ципів права, насамперед реальне і повне забезпечення прав людини. Це вінець (кінцевий результат) дії права.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Пакти й конституції законів та вольностей війська запорозького. 27

    Закон
    Тимчасовий закон про верховне управління Державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами Держави ясновельможного Пана Гетьмана всієї України 100
  2. Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста

    Документ
    О. ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми Теоретико-методологічні засади ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ соціально-економічного розвитку міста Батченко Л.
  3. І нформац І япро виконання Програми економічного І соціального розвитку Охтирського району

    Документ
    Виконано. Проведено засідання круглого столу „План спільних дій по роботі з молоддю в 2011 році” за участю ГМО „Відкритий Світ”, „Ініціатива”. Прийнято рішення про розробку проектів по підтримці дітей та молоді та участі у конкурсі
  4. Філософсько-правові І теоретико-юридичні аспекти генезису публічно-правового порядку

    Документ
    Розбудова суспільства на засадах громадянських цінностей і формування властивостей правової і соціальної держави вимагає переосмислення багатьох державно-правових реалій, серед яких особливе місце займає служба.
  5. Навчальний посібник / Бойко О. Д. К.: Академвидав, 2006. 686 c

    Документ
    Це — третє видання посібника, який здобув неабияку популярність у вищій школі. Студентів і викладачів приваблюють у ньому компактність, лаконічність, концептуально-смислова самодостатність, аналітичність, системне, науково коректне

Другие похожие документы..