Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Вступник на програму спеціаліста економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю „Облік і аудит”...полностью>>
'Документ'
«лучше духа сплоченного коллектива ничего не может быть. А если даже и работает кто-либо лучше, он этим увлекает других, становится лидером и, действи...полностью>>
'Автореферат'
Защита состоится «29» октября 2009 г. в 14-00 часов на заседании диссертационного совета Д 212.294.03 при ГОУ ВПО «Тихоокеанский государственный унив...полностью>>
'Документ'
Об утверждении Комплексного плана по организации мероприятий, направленных на профилактику гриппа и ОРВИ на территории муниципального образования «Го...полностью>>

Главная > Закон

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ

Митні платежі

1. Митна вартість — основа нарахування митних платежів

З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 році у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів. Подальшим кроком у світовій уніфікації методів визначення митної вартості товару як основи нарахування мита на імпортовані товари, був пакет угод, ухвалених у 1979 році на багатосторонніх переговорах у Токіо. Одним з документів, яким сьогодні керуються усі розвинуті країни та більшість країн, що розвиваються, є так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його положень зобов'язує усі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу. Згідно з цим Кодексом митна вартість товару — ціна, що реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання певних умов.

Таким чином, починаючи з 1950 року, світові торговельні відносини, враховуючи напрацьований досвід, регулюються визначенням такої категорії як «митна вартість товару». Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортованого товару базуються на, так званій, ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на пакування, перевезення і таке інше.

Згідно зі ст. 259 МКУ — митна вартість товарів — це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень МКУ.

Визначеним митної вартості при імпорті товарів. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування наступних методів (ст. 266 МКУ):

  • за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

  • за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

  • за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

  • на основі віднімання вартості (метод 4);

  • на основі додавання вартості (метод 5);

  • резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Розглянемо дані методи визначення митної вартості більш детально.

За ціною угоди. Митна вартість імпортованого товару може визначатися за ціною угоди, що підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону з додаванням до неї витрат на транспортування до кордону, витрат, що їх зазнав покупець, платежів за використання об'єктів інтелектуальної власності, вартості товарів та послуг, які надавалися покупцем безкоштовно, та частки прибутку від будь-якого перепродажу. Застосування цього методу можливо тільки за відсутності певних-обмежень щодо даного товару та за умови, що експортер і імпортер не є взаємозалежними особами.

За ціною угоди щодо ідентичних товарів. За ціною угоди щодо ідентичних товарів митна вартість визначається у разі неможливості використання першого методу. Ідентичність товарів перевіряється за фізичними характеристиками, їхньою якістю та репутацією на ринку, країною походження та виробником. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути причиною відмови вважати товар ідентичним. Разом з тим, обмеження застосування цього методу полягає в тому, що ідентичні товари вже продані до країни імпорту та вивезені одночасно з оцінюваними або не раніше ніж за 90 днів. Окрім того, комерційні умови та кількість ввезених товарів приблизно однакові.

За ціною угоди щодо подібних товарів. Метод визначення митної вартості, де за основу розрахунку береться ціна угоди щодо подібних товарів, вважає подібними товари, які мають схожі характеристики та створені зі схожих компонентів, внаслідок чого вони виконують однакові функції. Крім того, ці товари мають вважатися комерційно взаємозамінними. Ідентифікуючи їх, слід враховувати якість, наявність товарного знаку, репутацію на ринку, країну походження та товаровиробника.

Однак, при використанні методів оцінки товарів за ціною угоди щодо ідентичних товарів та за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів треба пам'ятати про застереження щодо умов їх застосування, які регламентуються ст. 270 МКУ:

  • товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не були вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

  • товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою — виробником товарів, які оцінюються.

  • товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними), якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

На основі віднімання вартості. Визначення митної вартості товарів за оцінкою на основі віднімання вартості застосовується, якщо оцінювані ідентичні чи подібні товари продаватимуться у країні в незміненому стані.

Основою розрахунку вважається ціна одиниці товару, за якою зазначені ідентичні, чи подібні товари продаються найбільшою партією на території країни імпорту в термін, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів. Разом з тим, продавець та покупець не можуть бути взаємозалежними. Від ціни одиниці товару віднімаються виплати на комісійні винагороди, звичайні надбавки на прибуток, загальні витрати з продажу товару того ж класу та виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків, зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи продажу товару в країні імпорту. Крім того, віднімаються витрати на транспортування, страхування, навантаження та розвантаження в країні імпорту. За відсутності даних на товар, ціну якого можна взяти за основу розрахунку, за певних умов може використовуватись ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з коригуванням на додану вартість.

На основі додавання вартості. Метод визначення митної вартості, що базується на додаванні вартості передбачає, що за основу береться ціна, розрахована шляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємст-ва-виробника на виробництво цього товару, загальних затрат на транспортування, розвантаження, завантаження, страхування з країни-експортера до перетину митного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів.

Резервний метод. Якщо визначити митну вартість товару переліченими методами не можна, застосовується резервний метод, за яким вона встановлюється з огляду на світову практику. В такому разі не використовуються ціни внутрішнього ринку країни-експортера, ціни країни-експортера на товари, що вивозяться до третіх країн, а також довільно встановлені чи достовірно не підтверджені ціни.

Визначення митної вартості при експорті товарів. Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, згідно зі ст. 274 МКУ визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

  • на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

  • комісійні та брокерські винагороди;

• ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості згідно зі ст. 262 МКУ (додаток 5). Порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Кабінетом Міністрів України №1766 від 20.12.2006 р. Декларація митної вартості подається в усіх випадках митного оформлення товарів, крім нижче перерахованих (але навіть у цих випадках декларант може подавати декларацію митної вартості за власним бажанням):

  • переміщення через митний кордон України партії товарів, митна вартість якої не перевищує еквівалент 5 тис. євро;

  • заявлення товарів у митний режим переробки на митній території України;

  • заявлення товарів в інший митний режим, відповідно до якого товари не підлягають обкладенню податками і зборами;

  • митного оформлення товарів, які відповідно до законодавства підлягають обкладенню тільки митними зборами;

  • ввезення за одним договором (контрактом), від одного відправника (експортера), на адресу одного одержувача (імпортера) ідентичних товарів, щодо яких митним органом приймалося рішення про визначення їх митної вартості у разі, коли така вартість залишається незмінною;

  • переміщення товарів підприємствами, щодо яких застосовується спрощений режим митного контролю та митного оформлення або режим найбільшого сприяння.

Декларація митної вартості подається обов'язково у разі:

• коли покупець та продавець пов'язані між собою;

  • коли покупець сплачує прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів роялті та ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті;

  • сплати відповідної частини виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання на митній території України оцінюваних товарів, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (відповідно до ст. 267 МКУ) подається декларація митної вартості за формою ДМВ-1. Для заявлення митної вартості товарів визначеної за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного методів (відповідно зі ст. 268-273 МКУ) подається декларація митної вартості за формою ДМВ-2. Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з митної території України та на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита (відповідно до ст. 274-275 МКУ), подається декларація митної вартості за формою ДМВ-3.

2. Мито

Мито — вид митного платежу, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон держави ввозяться, вивозяться або слідують транзитом (ст. 6 Закону «Про єдиний митний тариф»).

Мито, що стягується митницею, входить в систему митних платежів, що являють собою всі види зборів, відрахувань, платежів при перетині митного кордону держави. Систему митних платежів можна поділити на дві групи:

1. Основні — обов'язкові платежі, що стягуються в більшості випадків при перетинанні митного кордону та стягуються із суб'єктів, що не характеризуються специфічними особливостями:

  • мито, що стягується митницею;

  • митні збори за митне оформлення;

  • непрямі податки, що стягуються в подібних ситуаціях (податок на додану вартість, акцизний збір).

2. Податкові — митні платежі, що стягуються з платників за додатково надані послуги чи дії, або що характеризують платника, що відрізняється специфічними особливостями (за зберігання товарів, збори за митний супровід вантажів, збори за видачу ліцензій, плата за участь в митних аукціонах, тощо).

В Україні застосовуються такі види мита (ст. 7 Закону «Про єдиний митний тариф»):

  • адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

  • специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Поряд із чисто фіскальними, мито виконує як стимулюючу, так і захисну функції. Захисна функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних по відношенню до національних, або просто тих, в яких не зацікавлена держава.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону «Про єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує НБУ. Мито вноситься до державного бюджету України. Згідно зі ст. 17 Закону «Про єдиний митний тариф», мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється ДМСУ.

3. Митні збори

До митних зборів у митному законодавстві України належать такі їх види:

  • за митне оформлення товарів та інших предметів;

  • за митне оформлення тимчасово ввезеного/вивезеного майна під зобов'язання про його зворотне вивезення/ввезення;

  • за митне оформлення товарів у разі транзиту;

  • за митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

• за перебування товарів та інших предметів під митним контролем;

• за митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, установленим для митниці.

Митні збори підлягають сплаті до або на момент здійснення митного оформлення. Митні збори можуть бути сплачені шляхом перерахування суми митних зборів за безготівковим розрахунком на рахунок митної установи або внесення суми митних зборів готівкою до каси митної установи або через касу банку; а також можуть сплачуватись шляхом внесенням авансових сум на рахунок митниці. Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення. Митні збори сплачуються платниками у валюті України або в іноземній валюті.

У національній валюті України митні збори сплачуються:

  • суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами або такими, що не мають статусу юридичної особи) та іншими організаціями з місцезнаходженням на території України, які створені і діють відповідно до законодавства України;

  • філіями, представництвами іноземних фірм, іноземними авіакомпаніями, міжнародними організаціями з місцезнаходженням на території України, що проводять свою діяльність на підставі законів України;

  • дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

  • філіями та представництвами підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

  • фізичними особами з місцем постійного проживання на території України.

У національній валюті України або в іноземній валюті митні збори можуть сплачуватися:

• суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами або такими, що не мають статусу юридичної особи) та іншими організаціями з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

  • іноземними дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами, міжнародними організаціями та їхніми філіями, розташованими на території України, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

  • представництвами інших організацій і фірм в Україні, що не провадять підприємницької діяльності на підставі законів України;

  • фізичними особами з місцем постійного проживання за межами України. Збори за митне оформлення не справляються у випадках, коли:

  • ввозяться в Україну предмети, призначені для офіційного (службового) користування дипломатичних та консульських представництв іноземних держав в Україні, а також міжнародних, міжурядових організацій, представництв іноземних держав при цих організаціях та інших міжнародних організацій, які користуються на території України митними пільгами відповідно до міжнародних угод;

  • вивозяться товари з метою ліцензійного без оформлення ВМД;

  • в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропуск можуть здійснюватися лише після сплати належних митних зборів або за умови надання митним органом у встановленому порядку відстрочення чи розстрочення їхньої сплати.

4. Акцизний збір

Товари, що ввозяться в Україну, обкладаються акцизним збором за ставками згідно із чинним законодавством.

Акцизний збір сплачується платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних зборів. Перерахування відповідних сум коштів на спеціальний рахунок митного органу здійснюється платником податку або особою, уповноваженою на декларування на підставі договору. Акцизний збір справляється в національній валюті. Товари, за які не був сплачений акцизний збір, митному оформленню не підлягають, крім випадків, коли вони відповідно до актів законодавства звільняються від обкладення цим збором. Контроль за правильністю обчислення й своєчасністю сплати акцизного збору з товарів, що ввозяться в Україну, під час митного оформлення здійснюється митними органами.

Об'єктами обкладення акцизним збором є митна вартість товарів (продукції), які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. До об'єктів обкладення акцизним збором не належать:

  • підакцизні товари, що експортуються за межі митної території України за іноземну валюту;

  • підакцизні товари, які розміщуються на митних ліцензійних складах, у магазинах безмитної торгівлі;

  • підакцизні товари та зразки підакцизних товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України з метою показу чи демонстрації на час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків під зобов'язання організатора виставки про зворотне вивезення таких зразків і залишаються власністю іноземних юридичних осіб;

» підакцизні товари, які переміщуються через митну територію України транзитом;

» конфісковане, спадкове, безхазяйне майно коштовності та інші цінності, які перейшли за правом спадкування у власність держави;

> товари, що поставляються в Україну відповідно до положень Закону України «Про гуманітарну допомогу»;

• підакцизні товари, які ввозяться в Україну на виконання положень міжнародних угод за участю України, якщо відповідна угода передбачає звільнення від цього виду збору.

Платниками акцизного збору є:

  • суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи — виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

  • нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які ввозять на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

  • юридичні та фізичні особи, які купують (одержують в інші формі володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари в податкових агентів;

  • юридичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв і тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції з ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо реалізація таких товарів на території України здійснюється цими суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Сума акцизного збору може встановлюватися або у відсотках до митної вартості товару, або у грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено у відсотках до митної вартості товару, обчислюється за формулою:

СА = В х .4,

де: С.( — сума акцизного збору; В — митна вартість; А-і — ставка акцизного збору.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою:

СА = H*Aj

де: СА — сума акцизного збору;

Н — кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених

відповідним законом;

Aj — ставка акцизного збору.

5. Податок на додану вартість.

Товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковується податком на додану вартість за ставкою, установленою Законом України "Про податок на додану вартість". ПДВ становить 20 відсотків від бази оподаткування (основи для нарахування), що обчислюється згідно зі статгею 4 Закону України "Про податок на додану вартість". Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання (споживання) на митній території України, у тому числі операції з увезення (пересилання) майна за договором оренди (лізингу), заставки та іпотеки.

ПДВ сплачується платниками податку - особами, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України одночасно зі сплатою мита та митних зборів (на момент оформлення ВМД).

Платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну терарію України можуть за власним бажанням надавати митним органам простий вексель на суму податкового зобов'язання у трьох примірниках, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку.

Платники ПДВ на товари, що імпортуються в Україну перераховують на спеціальні рахунки митних органів, крім випадків застосування податкового векселя як засобу платежу. Суми ПДВ справляються в національній валюті України та зараховуються до Державного бюджету України.

Товари за які не був сплачений ПДВ, митному оформленню не підлягають, крім випадків коли вони підлягають звільненню від обкладення цим податком. Контроль за правильністю нарахування і своєчасністю сплати ПДВ при митному оформленні товарів, що імпортуються в Україну, здійснюються митними органами.

Використана література:

1. Дубініна, А. А. Митна справа: підручник. - К., 2010. - 320 с.

2. Гіжевський, Володимир Казімирович. Митне право України: навч. посібник. - К., 2009. - 204 с.

3. Митне право України: навч. посібник для вищої школи / ред. О. Х. Юлдашев. - К., 2009. - 232 с.

55




Скачать документ

Похожие документы:

  1. Пашка Серія «митна справа в україні»

    Кодекс
    Авторський колектив: В.Н. Андрійчук, Н.А. Бєлоус, І.Г. Бережнюк, Є.М. Березний, І.В. Бєрьозкін, Л.М. Білецька, Г.А. Болдишев, С.О.Бондарчук, В.В. Будикіна, Ю.
  2. Загальні положення (1)

    Закон
    1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань,
  3. Загальні положення (11)

    Кодекс
    1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків
  4. Загальні положення (12)

    Кодекс
    1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків
  5. І. загальні положення стаття Сфера дії Податкового кодексу України

    Кодекс
    1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків

Другие похожие документы..