Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Закон'
Проследить историю стран Западной Европы и Америки в последней трети XIX – начале XX вв., выявляя при этом закономерности и особенности в развитии от...полностью>>
'Учебно-методический комплекс'
- ФГОС ВПО по направлению подготовки 080200 «Менеджмент» (квалификация (степень) "бакалавр") утвержденный Министерством образования и науки...полностью>>
'Документ'
Айтматов Чингиз Тоpекулович – народный писатель Кыргызстана - родился 12 декабря 1928 года, среди высоких гор, прозрачных озер и бурно бегущих в низ г...полностью>>
'Анализ'
В современных условиях деньги являются неотъемлемым атрибутом хозяйственной жизни. Поэтому все сделки, связанные с поставками материальных ценностей ...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ВИБОРУ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Ю.С. Шипулина, асп.

Сумський державний університет

Вступ

Аналіз рушійних сил економічного розвитку останніх десятиріч свідчить, що передові позиції країн у вирішальній мірі визначають інноваційні чинники. Вони є основою динамічного розвитку як окремих підприємств, регіонів, країн, так і всієї світової економіки у цілому. У виступі Президента України [1] і Прем’єр-міністра України [2] на науково-практичній конференції "Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України" відзначено, що інноваційний шлях розвитку в Україні не має альтернатив.

Однак, як показує практика (вітчизняна і зарубіжна), перехід на інноваційний шлях можливий лише за наявності певних умов, однією з основних є наявність інноваційного потенціалу. Україна, до речі, як і ряд інших країн СНД, маючи значний інноваційний потенціал [3], розвивається надто повільно, причому переважно зовсім не на основі інноваційних чинників, до яких, за Й. Шумпетером [4], відносять нові: продукти і технології їх виготовлення, вихідні сировина і матеріали, нові способи організації виробництва на всіх його стадіях, нові ринки збуту.

В той же час цілий ряд країн, які мали й мають значно менший інноваційний потенціал (принаймні у його традиційному розумінні), розвиваються набагато стрімкіше, причому переважно на основі інновацій. Зокрема, Сінгапур і Гонконг займають значні частки на ринку електронної техніки. Сінгапур - держава з населенням у 4 мільйони чоловік і територією не більше Києва - експортує продукції на 110 млрд. долл. на рік, що значно більше ніж Росія - найбільша за територією держава світу з населенням близько 150 млн. чоловік [5]. Китай виходить на роль одного із світових лідерів. Індія стрімко збільшує свою частку на одному із найперспективніших і високодохідних ринків - ринку програмних продуктів. На сьогодні їх частка складає близько 20%, а у 2015 р. очікується зростання до 50% [6].

Успіх цих країн пояснюється концентрацією зусиль на найбільш перспективних напрямках з погляду перспектив розвитку НТП і світової економіки, оптимальності реалізації наявного інноваційного потенціалу і спричинених цим порівняльних конкурентних переваг на ринку.

З цих позицій для вітчизняної економіки актуальною є проблема оцінки інноваційного потенціалу суб’єктів господарської діяльності для оптимізації вибору напрямків їх інноваційного розвитку, адекватних зовнішнім і внутрішнім умовам господарювання. Її наукове опрацювання залишається недостатнім, особливо щодо завдання комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємств як основних елементів економіки, його сильних і слабких сторін, достатності для реалізації конкретних проектів інноваційного розвитку в умовах, що склалися, з урахуванням перспектив їх зміни.

Результати такої оцінки повинні бути покладеними в основу об­ґрун­тування системи заходів, спрямованих на переорієнтацію економіки України на інноваційний шлях розвитку, визначення пріоритетних напрямків інноваційної діяльності з урахуванням вітчизняних умов.

Постановка завдання

Виходячи з викладеного вище, метою даної роботи є аналіз основних тенденцій розвитку економіки України за останні роки та ролі у цьому інноваційних чинників. Аналіз базується на офіційних даних Держкомстатистики, при цьому головну увагу приділено промисловості як провідній галузі економіки України.

Результати

Статистика свідчить [7], що протягом трьох останніх років в Україні намітилися позитивні тенденції економічного розвитку: зростання ВВП у 2000 р. на 5,9%, у 2001 на 9,1 % (у розрахунку на одну особу населення відповідно 6,7% і 11,0%); випуску промислової продукції у 1999 р. на 4,1%, у 2000 р. на 13,2%, у 2001 р. на 14,2% тощо.

Аналіз структури ВВП за категоріями вико­ристання показує, що має місце незначне зростання валового нагромадження основного капіталу з 19,3% у 1999 р. до 20,2% у 2001 р., рівень оборотних коштів перебуває на вкрай низькому рівні і практично не збільшується, сальдо експорту-імпорту товарів, незважаючи на стрибок з -2,3% у 1998 р. до 5,5% у 1999 р., надалі зменшується до 1,7% у 2001 р. Відбувається зростання інвестицій в основний капітал у 2001 р. у 1,34 разу у порівнянні з 1996 р., однак це складає лише 30,5 % від 1990 р.

Провідні позиції в економіці України займає промисловість. Частка промислової продукції у загальному її випуску постійно зростає: 1999 р. - 46,5%; 2000 р. - 47,0%; 2001 р. - 49,4%. Це при тому, що інші сектори економіки зменшили обсяги виробництва. У 1999-2001 рр. відбувався розвиток промисловості при одночасному зменшенні частки збиткових промислових підприємств з 52% до 41%. Однак у цілому картина далека від райдужної. Незважаючи на певне зростання, слід констатувати, що за період з 1990 р. по 2001 р. обсяг електроенергії зменшився в 1,73 разу, товарної залізної руди - у 1,92, чавуну - у 1,7, металорізальних верстатів - у 30,83, м’яса - у 8,4, тканин - у 16,83 , телевізорів - у 71,48. Тобто найбільший спад відбувся у випуску технічно складної наукоємної продукції, тоді як спад випуску сировинної продукції був набагато меншим.

Структура експорту і імпорту української продукції є досить несприятливою. Так, у 2001 р. у експорті переважала продукція металургії (41,3% від загального обсягу), в імпорті - енергоресурси (42,6%).

Зростає ступінь зносу основних виробничих фондів. У 2000 р. він становив 47,5%. У промисловості - 48,8%, сільському господарстві - 48,3%, будівництві - 49,2%. Внутрішні інвестиції в основний капітал промисловості зменшилися у 2000 р. порівняно з 1990 р. на 70%. У 2000 р. основні інвестиції були спрямовані у чорну металургію (19,01%), електроенергетику (14,97%), харчову промисловість (13,43%), газову промисловість (12,17%), вугільну промисловість (12,04%). Машинобудування знаходиться лише на 6-му місці - 8,06%. Тобто спостерігається сировинна переорієнтація економіки України. Іноземні інвестиції в промисловість України мають дещо іншу спрямованість: у харчову промисловість - 18,1%, машинобудування - 7,8%, паливну промисловість - 4,19%. Але через незначні обсяги вони погоди не роблять.

Тобто дійсно спостерігається зростання, але це відбувається на старих потужностях за рахунок переважно екстенсивних чинників, а це приводить до того, що технологічні нововведення поступово заміщуються дешевою робочою силою: "Числом більше - ціною здешевлення", що загрожує системним відривом економіки України від передових країн через несумісність технологій, економіки, соціальних умов тощо.

В той же час за кількістю вчених і інженерів, що працюють у галузі НДДКР, на мільйон жителів Україна займає перше місце у світі (6761 особа), Японія - 5777, США -3732 [3]. Але це відношення в Україні постійно зменшується, зменшується і кількість виконуваних ними розробок. Окрім того, за даними [8], частка прийнятих інноваційних ідей із всієї їх кількості в Україні не перевищує 20%, тоді як у Японії вона становить 68%, США - 52%, Швеції - 45%, Польщі - 30%.

У 1993-2000 рр. основними споживачами захищених розробок в Україні були [9]: промисловість (61,5%), охорона здоров’я (9,8%), сільське господарство (5,8%). Загалом у промисловості видано патентів вітчизняним і зарубіжним заявникам відповідно 57,5% і 68,7% від їх загальної кількості, із них: медична промисловість - 20,6% і 21,0%; машинобудування - 17,5% і 12,6%, далі йдуть хімічна промисловість і приладобудування. Цифри свідчать про привабливість промисловості для впровадження нових ідей і технологій як для вітчизняних, так і зарубіжних розробників. Дещо іншу картину показує аналіз захисту дисертацій, відповідно, докторських і кандидатських. За промисловою тематикою за зазначений період було захищено 11,8% і 6,4% від загальної кількості дисертацій, у тому числі: медична промисловість - 46,6% і 53,8%, машинобудування - 17,3% і 12,3%, приладобудування - 1,6% і 2,6%, приладобудування - 14,2% і 17,3%. Тобто прикладні розробки у промисловості навіть випереджають наукові. Хоча наукоємність промислового виробництва не перевищує 0,3%, що у 10-20 разів нижче світового рівня [10].

За період з 1990 р. по 2001 р. зросла кількість організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи – з 1400 до 1479. При цьому істотно зросла кількість самостійних науково-дослідних організацій – з 479 до 828, незначним чином ВНЗ – з 145 до 163, при зменшенні самостійних конструкторських організацій – з 358 до 198, проектних і проектно–пошукових з 117 до 50, дослідних заводів – з 24 до 17, науково-дослідних та конструкторських підприємств – з 138 до 80 [7]. Тобто відбувається зсув від прикладної науки у бік „чистої”.

Кількість спеціалістів, що виконують науково-дослідні роботи з 1990р. зменшилася з 313,1 тис. до 113,3 тис. осіб у 2001 р. Одночасно відбулося зростання кількості докторів наук як серед осіб, що працюють у науково-технічній сфері на постійній основі (з 3,2 тис. до 4 тис. осіб) так і серед тих, що працюють за сумісництвом (з 2,9 тис. до 5,1 тис. осіб),. Зменшилася кількість кандидатів наук відповідно серед тих, що працюють на постійній основі (з 29,3 тис. до 17,44 тис. осіб) і за сумісництвом (з 21,1 тис. до 19,4 тис. осіб).

Останніми роками спостерігається зростання частки докторів (1999 р. – 36,9%; 2000 р. – 36,54% ; 2001р. – 37,3%) і кандидатів наук (1999 р. – 20%; 2000 р. – 20,7% ; 2001р. – 22,2% ) віком 61 – 70 років.

Аналіз кадрової складової інноваційного потенціалу свідчить про те, що науково-технічною діяльністю займаються в основному доктори і кандидати наук старших вікових груп, яким важно переорієнтуватися на інші більш прибуткові сфери діяльності, окрім того, науково-технічна діяльність поступово стає роботою за сумісництвом, оскільки мала (у порівнянні з іншими сферами) оплата праці змушує шукати прибуток на стороні. Очевидно з цієї причини посилюється відплив наукових кадрів вищої кваліфікації за кордон: 1999 р. – 104; 2000 р. – 125; 2001 р. – 139 осіб.

Загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості у останні три роки зростав (у фактичних цінах): 1999 р. – 1175,7 млн. грн., 2000 р. – 1760 млн. грн., 2001р. – 1979,4 млн. грн. Але це зростання дуже незначне.

Динаміку розподілу інноваційних витрат у промисловості за напрямками використання подано на рис. 1. З рис. 1 випливає, що основну частку становлять витрати на придбання засобів виробництва.

Рисунок 1- Динаміка інноваційних витрат за напрямками, млн. грн.

Динаміку структури фінансування інноваційної діяльності у промисловості за джерелами за період 1999 – 2000 рр. наведено на рис.2.

Основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є власні кошти підприємств, їх частка неухильно зростає. Інші джерела є неістотними.

Рисунок 2 - Розподіл джерел фінансування за 1999 – 2001 роки, млн. грн.

Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств України за останні три роки наведено у табл. 1 (за даними [7]).

Таблиця 1 - Динаміка показників інноваційної діяльності промислових підприємств

Показник

Рік

1999

2000

2001

Кількість підприємств, що займалися інноваційною діяльністю

1376

1491

1503

Кількість впроваджених нових технологічних процесів, у т.ч.:

1203

1403

1421

- маловідходних, ресурсозбережних і безвідходних

423

430

469

Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань, у т. ч.:

12645

15323

19484

- товарів народного споживання

10140

12539

14509

Створено зразків нової техніки, найменувань, у т. ч.:

266

335

365

- машин, устаткування, апаратів

242

300

321

- приладів та засобів автоматизації

24

35

44

Проведений кореляційно-регресійний аналіз впливу інноваційних чинників на інноваційну діяльність промислових підприємств у 1997-2001 рр. показав, що існують кореляційні зв’язки між організаційними складовими інноваційного потенціалу і інноваційною активністю промислових підприємств, зокрема:

  • між кількістю організацій, що займаються інноваційною діяльністю, і кількістю впроваджених нових прогресивних технологічних процесів, а також кількістю створених зразків нових типів техніки. Коефіцієнти кореляції відповідно, R=0,886, R2=0,785, Rнорм=0,713 та R=0,742, R2=0,550, Rнорм=0,400.

Рівняння регресії У=14791,83 - 8б959Х та У=2185,047 - 1,257Х .

Істотного кореляційного зв’язку між кількістю організацій, що займаються інноваційною діяльністю, і кількістю освоєних у виробництві нових видів продукції не відзначено;

  • між кількістю самостійних конструкторських організацій і кількістю впроваджених нових прогресивних технологічних процесів, а також кількістю освоєних у виробництві нових видів продукції. Коефіцієнти кореляції відповідно: R=0,713, R2=0,509, Rнорм=0,345 та R=0,882, R2=0,675, Rнорм=0,567.

Рівняння регресії У=5075,839 - 4,589Х та У=-45448,8 - 75,018Х.

Кореляційного зв’язку між кількістю самостійних конструкторських організацій і кількістю створених зразків нових типів техніки не відзначено;

  • між кількістю ВНЗ і кількістю впроваджених нових прогресивних технологічних процесів, а також кількістю освоєних у виробництві нових видів продукції. Коефіцієнти кореляції R=0,772, R2=0,596, Rнорм=0,461 та R=0,836, R2=0,698, Rнорм=0,598.

Рівняння регресії У=10242,16 - 55,329Х та У=-121195 - 849,624Х.

Кореляційного зв’язку між кількістю ВНЗ і кількістю створених зразків нових типів техніки не відзначено;

  • між кількістю проектних та вишукувальних організацій і кількістю освоєних у виробництві нових видів продукції та кількістю створених зразків нових типів техніки. Коефіцієнти кореляції відповідно: R=0,947, R2=0,896, Rнорм=0,861 та R=0,606, R2=0,367, Rнорм=0,156.

У=37287,146 - 98,256Х та У=491,83 - 0,742Х.

Кореляційного зв’язку між кількістю проектних та вишукувальних організацій і кількістю впроваджених нових прогресивних технологічних процесів не відзначено;

  • між кількістю дослідних заводів і кількістю освоєних у виробництві нових видів продукції та кількістю створених зразків нових типів техніки. Коефіцієнти кореляції, відповідно: R=0,950, R2=0,903, Rнорм=0,871 та R=0,736, R2=0,541, Rнорм=0,389.

У=-5343,52 - 1381,806Х та У=139,343 - 12,642Х .

Кореляційного зв’язку між кількістю дослідних заводів і кількістю впроваджених нових прогресивних технологічних процесів не відзначено;

  • між кількістю науково-дослідних підрозділів промислових підприємств і кількістю освоєних у виробництві нових видів продукції та кількістю створених зразків нових типів техніки. Коефіцієнти кореляції відповідно: R=0,985, R2=0,970, Rнорм=0,961 та R=0,691, R2=0,477, Rнорм=0,303.

У=57809,4 - 487,655Х та У=678,84 - 4,038Х;

Кореляційного зв’язку між кількістю науково-дослідних підрозділів промислових підприємств і кількістю впроваджених нових прогресивних технологічних процесів не відзначено.

  • між кількістю організацій, що займаються інноваційною діяльністю, які віднесені до категорії "інші", і кількістю впроваджених нових прогресивних технологічних процесів. Коефіцієнт кореляції R=0,911, R2=0,829, Rнорм.=0,773.

Рівняння регресії У=9289,155 - 54,987Х;

Кореляційного зв’язку між кількістю організацій, що займаються інноваційною діяльністю, які віднесені до категорії "інші", і кількістю освоєних у виробництві нових видів продукції та кількістю створених зразків нових типів техніки не відзначено.

Результати аналізу впливу інших складових інноваційного потенціалу на інноваційну діяльність промислових підприємств подано у табл. 2.

Таблиця 2 - Вплив фінансової та кадрової складової інноваційного потенціалу на інноваційну діяльність промислових підприємств

1

Результат

Показник інноваційного потенціалу

2

3

4

5

6

7

загальний обсяг інноваційних витрат у про­мисловості

витрати на дослідження і розробки

витрати на придбання засобів виробництва

витрати на маркетинг та реклама

кількість спеціалістів, що виконують науково-технічні роботи (ті, що постійно працюють і сумісники)

кількість докторів і кандидатів наук, що виконують науково-технічні роботи (ті, що постійно працюють і сумісники)

Впроваджено нових прогресивних техпроцесів

R

0,794

-

0,852

-

0,798

-

R2

0,630

-

0,725

-

0,637

-

Rнорм

0,445

-

0,588

-

0,273

-

Залежність

У=1052,98+

+0,191Х

-

У=935,788+

+0,409Х

-

У=-8394,98+

+41,141Х1+

+90,99Х2

-

Освоєно виробництво нових видів продукції

R

0,948

-

0,933

0,853

0,962

0,929

R2

0,898

-

0,871

0,727

0,925

0,863

Rнорм

0,847

-

0,807

0,591

0,850

0,727

Залежність

У=1320,91+

+8,697Х

-

У=-2499,31+

+17,114Х

У=8044,7+

+66,707Х

У=7348,592-154,81Х1+

+515,192Х2

У=61831,41+

+2560,561Х1-

-1777,43Х2

Створено зразків нових типів техніки

R

0,999

-

0,986

0,652

0,777

0,553

R2

0,999

-

0,972

0,425

0,604

0,306

Rнорм

0,998

-

0,958

0,137

0,208

-0,388

Залежність

У=125,298+

0,120Х

-

У=72,119+

0,237Х

У=243,170+

0,669Х

У=-1208,39+

4,267Х1+

19,316Х2

У=803,261-3,557Х1-

11,260Х2



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Розділ 1 роль І місце інноваційних процесів у діяльності підприємств залізничного транспорту

    Документ
    2.2. Оцінка сучасного стану інноваційного середовища України. Причини інноваційної кризи в Україні і шляхи удосконалення управління інноваційною діяльністю
  2. Инок Україні необхідно реалізувати комплекс заходів по розвитку підприємництва, децентралізації зовнішньоекономічної діяльності, зміні зовнішньоторгової системи

    Документ
    Для прискорення процесу інтегрування у міжнародний ринок Україні необхідно реалізувати комплекс заходів по розвитку підприємництва, децентралізації зовнішньоекономічної діяльності, зміні зовнішньоторгової системи.

Другие похожие документы..