Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Культура эпохи Возрождения. Культура Европы 17 века. Культура эпохи Просвещения. Культура России 18 века. Русская культура 19 века....полностью>>
'Документ'
Получивший бурный толчок к развитию и употреблению с началом перестройки сленг – т.е. та лексика, лежащая за пределами литературного языка, которая об...полностью>>
'Документ'
В книге Э. Чапмена «Ваши первые 30 дней (Создание имиджа профессионала на новом месте работы)» приводятся следующие объяснения по выбору оптимального...полностью>>
'Документ'
В целях повышения эффективности использования бюджетных средств, повышения инициативы и ответственности главных распорядителей бюджетных средств бюдж...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Започаткування та ведення підприємницької діяльності

Вступ

Мале підприємництво – найдемократичніший суспільний інститут, завдяки якому мільйони людей реально беруть участь у економічному житті власної країни. Завдяки розвитку підприємницької ініціативи, люди можуть започаткувати власну справу, забезпечити власними силами себе і свою сім’ю та створити робочі місця для співгромадян.

Основними завданнями державної політики в сфері розвитку та підтримки малого підприємництва в період фінансової кризи та на наступні роки повинні бути:

  • удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва;

  • боротьба із контрабандою та «сірим» імпортом;

  • покращення умов для збільшення рівня капіталізації українських підприємств;

  • створення інвестиційно привабливого клімату (зокрема, збільшення державою обсягів фінансування заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, надання суб’єктам малого підприємництва бюджетних коштів на пільгових умовах та під пільговий процент, залучення суб’єктів малого підприємництва до реалізації державних, галузевих, регіональних програм підтримки малого підприємництва, фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузевих, регіональних програм підтримки малого підприємництва; залучення коштів місцевих бюджетів для фінансування регіональних програм та цільових проектів);

  • розвиток інфраструктури підтримки малого підприємництва (повинно передбачати створення за рахунок державних коштів на регіональному та місцевому рівнях бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, ресурсних центрів, створення центрів та фондів підтримки малого підприємництва);

  • впорядкування на законодавчому рівні діяльності органів контролю (чітке визначення прав і обов’язків контролюючих та правоохоронних органів, зменшення їх втручання у фінансово-господарську діяльність суб’єктів малого підприємництва);

  • вдосконалення процедури припинення суб’єктів господарювання в Україні;

  • прискорення процедури отримання документів дозвільного характеру;

  • попереднє обґрунтування доцільності впровадження нових регулювань.

Як свідчить досвід багатьох країн, розширення сфери діяльності саме малого бізнесу та збільшення його внеску в соціально-економічну стабільність потребує попереднього створення системи адресної державної підтримки малого підприємництва на всіх рівнях:державному, регіональному, місцевому.

Реалізація державної політики в сфері малого та середнього підприємництва в Україні має розглядатись як комплекс взаємопов’язаних та взаємоузгоджених заходів у сфері правової, адміністративної, регуляторної, макроекономічної, фінансово-кредитної політики.

Головним принципом державної підтримки повинно стати послаблення й поступове обмеження адміністративно-директивного регулювання та створення економічних та правових умов для нормальної діяльності суб’єктів малого підприємництва.

1. Поняття підприємництва.

Умови, принципи та гарантії здійснення підприємницької діяльності

Відповідно до Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність є таким видом господарської діяльності, який розвивається на ринкових засадах. Саме ринкове господарство, як відомо, пройшло декілька етапів розвитку. Підприємництво – це найбільш розгалужений та поширений у світовій та вітчизняній практиці вид господарської діяльності. У ньому присутні саме ознаки господарської діяльності і водночас воно має свої специфічні ознаки (риси).

Можна виділити такі характерні риси підприємницької діяльності:

  • ініціативна і майново-розпорядна самостійність підприємця;

  • ризикованість;

  • систематичний, професійний характер;

  • спрямованість на систематичне отримання прибутку завдяки досягненню економічних та соціальних результатів;

  • регулювання державою.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Але свобода підприємницької діяльності зовсім не означає «вседозволеність».

Необхідно зазначити, що особливості здійснення окремих видів підприємництва визначаються законодавчими актами.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом. Необхідно зазначити, що держава обмежує діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Обмежується також діяльність з реалізації зброї, боєприпасів до неї, видобуванням бурштину тощо.

Треба пам’ятати, що здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

Принципи здійснення підприємницької діяльності:

  • вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

  • самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

  • вільний найм підприємцем працівників;

  • комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

  • вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

  • самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Принципи підприємницької діяльності являють собою основи правового регулювання відносин, які складаються при їх здійснені. Інакше кажучи, принципи закріплюють собою сутність правового регулювання таких відносин. В них не розкривається все багатство правових форм підприємництва. Вони лише інтегрують ці форми в якесь абстрактне ціле.

Господарський кодекс України визначає такі гарантії прав підприємців.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для пріоритетних державних потреб.

Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Вилучення державою або органами місцевого самоврядування у підприємця основних і оборотних фондів, іншого майна допускається відповідно до статті 41 Конституції України на підставах і в порядку, передбачених законом.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Підприємець або громадянин, який працює у підприємця по найму, у передбачених законом випадках може бути залучений до виконання в робочий час державних або громадських обов'язків, з відшкодуванням підприємцю відповідних збитків органом, який приймає таке рішення. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом.

2. Як започаткувати власну справу.

Форми та способи ведення підприємницької діяльності

Відповідно до Господарського кодексу України підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Необхідно зазначити, що порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським кодексом України та іншими законами.

Звертаємо увагу, що підприємець при здійснені підприємницької діяльності не обмежений у виборі будь-яких організаційних форм, які передбачені законом. І як підтвердження цього правила у Господарському кодексі України вельми широко представлена різноманітність таких форм.

Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Цивільного кодексу України інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Відповідно до Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Відповідно до Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

  • приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

  • підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

  • комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

  • державне підприємство, що діє на основі державної власності;

  • підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Звертаємо увагу, що в залежності від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

3. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької

(господарської) діяльності

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців», шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація фізичної особи-підприємця проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній державній адміністрації за місцем проживання цієї фізичної особи (житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою).

Для проведення державної реєстрації фізична особа повинна подати особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

  • заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;

  • копію довідки про включення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

  • копію квитанції, виданої банком, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Реєстраційний збір становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (н.м.д.г), тобто 34 грн. На сьогодні один неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються фізичною особою особисто, державному реєстратору пред'являється паспорт.

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи.

Строк державної реєстрації фізичної особи не повинен перевищувати 2 робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені).

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

  • заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

  • копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи;

  • два примірники установчих документів;

  • документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

Реєстраційний збір становить 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.).

Документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою.

Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений.

Установчі документи господарських товариств повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

У разі, коли законом встановлено вимоги щодо реєстрації установчих документів, такі документи подаються з відміткою про їх реєстрацію в органі, визначеному законом.

Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені.

У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.

Перелік документів, необхідний для державної реєстрації юридичної особи, визначений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження. Документи, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати 3 робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи оформляється та видається (надсилається рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи – підприємця чи юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки про проведення державної реєстрації юридичної особи. Підставою для взяття юридичної особи на облік в органах статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Фондів соціального страхування є надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки.

4. Оформлення та видача дозвільних документів

6 вересня 2005 року N 2806-IV Верховною радою України був прийнятий Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Перш за все необхідно визначитись, що таке дозвільна система у сфері господарської діяльності.

Дозвільна система у сфері господарської діяльності - це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру.

Необхідно знати, що порядок видачі документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади установлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом.

Такий порядок має передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які необхідно подати суб'єкту господарювання для одержання документа дозвільного характеру, та строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку його дії.

Видача документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами здійснюється за принципом організаційної єдності, що передбачає наявність адміністратора, у порядку, встановленому цим Законом.

Суб'єкт господарювання має право вибору способу отримання документів дозвільного характеру, а саме безпосередньо за зверненням у відповідні місцеві дозвільні органи, представники яких здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні, або за зверненням до адміністратора.

Порядок взаємодії представників місцевих дозвільних органів,
які здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні, затверджується відповідною місцевою радою (її виконавчим комітетом) або районною державною адміністрацією.

Розмір тарифів, у тому числі їх граничні розміри, на проведення дозвільними органами обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, затверджується Кабінетом Міністрів України. Розмір тарифів на проведення суб'єктами господарювання обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, не може перевищувати граничних розмірів, установлених для дозвільних органів.

Відповідно до вищезазначеного закону адміністратор - це посадова особа міської ради, районної та районної у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, яка організовує видачу суб'єкту господарювання документів дозвільного характеру та забезпечує взаємодію місцевих дозвільних органів щодо видачі документів дозвільного характеру.

Адміністратор веде реєстр документів дозвільного характеру. Інформація, що міститься в реєстрі, є відкритою. За користування даними реєстру справляється плата, розмір якої встановлюється районною державною адміністрацією або міською радою за погодженням із відповідним територіальним органом уповноваженого органу, що зараховується до відповідного бюджету.

Суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа (далі -
заявник) подає адміністратору заяву. До заяви додаються:

  • копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання;

  • документи, які підтверджують внесення плати за видачу документа дозвільного характеру, якщо вона передбачена законом;

  • документи, необхідні для видачі документа дозвільного характеру, передбачені законодавством, яким регулюються відносини, пов'язані з його одержанням.

Заява та документи подаються в одному примірнику особисто заявником або рекомендованим листом. У разі надання заяви та документів рекомендованим листом підпис заявника підлягає нотаріальному посвідченню.

Закон вимагає, щоб адміністратор зареєстрував заяву та документи в журналі, який ведеться за зразком, встановленим уповноваженим органом. Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату та номер їх реєстрації.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Київська міська програма сприяння розвитку малого та середнього підприємництва

    Документ
    до рішення Київської міської ради від 23.12.2010 №412/5224 «Про затвердження Київської міської програми сприяння розвитку малого та середнього підприємництва на 2011-2012 роки»
  2. Київська міська програма сприяння розвитку малого та середнього підприємництва на 2009 2010 роки

    Документ
    Дата затвердження Київської міської програми сприяння розвитку малого та середнього підприємництва на 2009-2010 роки (далі – Програма на 2009-2010 роки)
  3. Програма підтримки розвитку підприємництва у м. Харкові на 2012-2015 роки зміст

    Документ
    Формування конкурентоспроможної соціально-спрямованої економіки з розвиненим приватним сектором, його важливою складовою підприємництвом є стратегічним курсом економічної політики України.
  4. Програма сприяння розвитку підприємництва у м. Львові на 2011-2013 роки вступ

    Документ
    Про Програму сприяння розвитку підприємництва у м. Львові на 2011-2013 роки та заходи з реалізації Програми сприяння розвитку підприємництва у м. Львові на 2011-2013 роки
  5. Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2011 2012 роки за 2011 рік

    Документ
    Відповідно до затвердженої „Регіональної програми розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2010-2011 роки”, діяльність обласної державної адміністрації та її структурних підрозділів була спрямована на створення сприятливих

Другие похожие документы..