Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Проект - дидактическое средство, позволяющее обучать проектированию, то есть целенаправленной деятельности по нахождению способа решения проблемы или...полностью>>
'Закон'
Правительство Российской Федерации постановляет:  1. Утвердить прилагаемое Положение о лицензировании образовательной деятельности. 2. Признать утрат...полностью>>
'Документ'
Софинансирование мероприятий Плана осуществляется в пределах средств, предусматриваемых в областном бюджете на соответствующий финансовый год, при со...полностью>>
'Обзор'
Отпразднуйте 8 Марта в самых романтических местах Европы!Эгер - Будапешт – Вена – Вышеград - Сентедре Даты: 05.03, 28.04*,22.06, 27.07, 23.08, 28.09, ...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Л. Є. Азарова
Н. Й. Пяст

Українське ділове мовлення

Частина І

Затверджено Вченою радою Вінницького національного технічного університету як навчальний посібник. Протокол № ___ від “ 26 ” квітня 2007 р.

Вінниця ВНТУ 2007

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Навчальний посібник

Українське ділове мовлення

Частина І

Усі цитати, цифровий, фактичний матеріал та бібліографічні відомості перевірені, написання одиниць відповідає стандартам.

Зауваження рецензентів враховані.

Укладачі _______Л. Є. Азарова

_______Н. Й. П’яст

Вимогам, які висуваються до інструктивно-методичної літератури, відповідає.

До друку і у світ дозволяю на підставі § 2 п. 15 “Єдиних правил...”

Проректор з навчальної та

науково-методичної роботи

_________ В.О. Леонтьєв

Затверджено

на засіданні кафедри МЗ

Протокол № 13 від 06.03.2007 р.

Зав. кафедри _______Л.Є.Азарова

(підпис)

Вінниця ВНТУ 2007

Л. Є. Азарова
Н. Й. Пяст

Українське ділове мовлення

Частина І

УДК 808.3

А 35

Рецензенти:

К.Г. Городенська, доктор філологічних наук, професор

П.С. Дудик, доктор філологічних наук, професор

Г.Л. Василенко, кандидат філологічних наук, професор

Рекомендовано до видання Вченою радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (протокол № ___ від „ ____”_________2007 р.).

Л.Є. Азарова, Н.Й. П’яст

А 35 Українське ділове мовлення. Частина І. – Вінниця: ВНТУ, 2007. – 230 с.

Навчальний посібник містить загальні відомості з дисципліни “Українська мова професійного спілкування”.

У ньому розглянуто теоретичні питання курсу, подано орфографічний практикум, який послідовно розкриває основи української граматики, сприяє виробленню навичок стилістичного використання слів і словосполучень.

Навчальний посібник орієнтовано на подальше вдосконалення знань з української мови та сприяння розвитку загальної культури ділового мовлення студентів, для кого важливий високий рівень культури українського слова.

УДК 808.3

©, Л.Є. Азарова, Н.Й. П’яст, 2007

УДК 808.3

А 35

Рецензенти:

К.Г. Городенська, доктор філологічних наук, професор

П.С. Дудик, доктор філологічних наук, професор

Г.Л. Василенко, кандидат філологічних наук, професор

Рекомендовано до видання Міністерством освіти і науки України. Лист № ____________________ від “___”_______ 2007 р.

Л.Є. Азарова, Н.Й. П’яст

А 35 Українське ділове мовлення. Частина І. – Вінниця: ВНТУ, 2007. – 230 с.

Навчальний посібник містить загальні відомості з дисципліни “Українська мова професійного спілкування”. У ньому розглянуто теоретичні питання курсу, подано орфографічний практикум, який послідовно розкриває основи української граматики, сприяє виробленню навичок стилістичного використання слів і словосполучень. Навчальний посібник орієнтовано на подальше вдосконалення знань з української мови та сприяння розвитку загальної культури ділового мовлення студентів, для кого важливий високий рівень культури українського слова.

УДК 808.3

© Л.Є. Азарова, Н.Й. П’яст, 2007

З М І С Т

Вступ……………………………………………………………………….5

  1. Зміст і завдання курсу “Українська мова професійного спілкування”.....7

  2. Історія походження і розвитку української мови........................................9

  3. Українська мова – національна мова українського народу .....................12

  4. Норми літературної мови ............................................................................15

  5. Літературна мова та діалекти .....................................................................30

  6. Усна і писемна форма літературної мови ..................................................34

  7. Функції української мови та її місце у родині слов’янських мов............36

  8. Основні ознаки культури мови ...................................................................37

  9. Стилі української літературної мови. Загальні ознаки, призначення,

сфера поширення та мовні засоби стилів...................................................39

  1. Слово як одиниця мови. Багатозначність слів у сучасній українсь-

кій мові .........................................................................................................48

  1. Антоніми, омоніми, синоніми та пароніми у діловому мовленні ..........53

  2. Запозичені слова та їх використання у текстах ділової української

мови .............................................................................................................70

  1. Термінологічна та професійна лексика, її роль і місце у текстах

ділової української мови .............................................................................73

  1. Предмет фразеології. Роль стійких словосполучень у текстах ділової української мови. Фразеоологічні звороти, їх типи та використання у професійному спілкуванні .........................................................................80

  2. Джерела української фразеології ..............................................................82

  3. Мовний етикет ............................................................................................89

  4. Ділове телефонне спілкування ..................................................................91

Документи та особливості їх оформлення

1. Поняття про документ. Класифікація документів ...................................101

2. Формуляр документа ..................................................................................103

3. Заява .............................................................................................................104

4. Розписка ......................................................................................................107

5. Автобіографія .............................................................................................109

6. Резюме .........................................................................................................111

7. Протокол .....................................................................................................116

8. Витяг з протоколу .......................................................................................119

9. Довідка .........................................................................................................120

10. Доручення .................................................................................................122

11. Доповідна записка ....................................................................................126

12. Пояснювальна записка .............................................................................128

13. Наказ ..........................................................................................................130

14. Розпорядження ..........................................................................................135

15. Ділова кореспонденція .............................................................................137

16. Службовий лист ........................................................................................146

17. Претензійні листи .....................................................................................149

18. Акт .............................................................................................................151

19. Трудова угода ...........................................................................................154

20. Договір .......................................................................................................156

21. Характеристика .........................................................................................160

22. Оголошення ...............................................................................................161

23. Візитна картка ..........................................................................................164

Орфографічний практикум

1. Правила вживання м’якого знака ..............................................................172

2. Вживання апострофа ..................................................................................175

3. Подвоєння та подовження приголосних на письмі .................................178

4. Правопис префіксів ....................................................................................182

5. Зміни приголосних при словотворенні та словозміні ............................186

6. Спрощення в групах приголосних ............................................................188

7. Правопис складних слів .............................................................................191

8. Правопис слів іншомовного походження ................................................192

9. Фонетичні засоби милозвучності української мови ...............................196

10. Практикум з культури мовлення ............................................................198

Завдання до виконання контрольної роботи .......................................210

Список літератури ..................................................................................228

В с т у п

Мова – найбільше багатство народу. Тому кожне суспільство, кожний народ оберігає її як святиню і дбає, щоб усі його члени добре знали свою мову, правильно користувалися нею. Мову називають акумулятором, інтегратором суспільства і культури.

У мові закодовує народ усю свою культуру, історію, свій багатовіковий досвід, свою матеріальну і духовну самобутність. У ній розгадана і нерозгадана природа нації, її духу, устремлінь, пізнання і відтворення світу ідей; мова відбиває досягнення творчої думки. Сьогодні зростає суспільне значення української мови, пожвавлюється її вивчення в закладах та установах, здійснюється активна робота щодо ведення діловодства державною мовою. Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини є елементом соціальної сфери. Досягти досконалості в роботі, успіхів у житті без знання мови не можна. Мова є передумовою зростання й змужніння особистості, засобом пізнання світу і збагачення досвідом попередніх поколінь. Це той ланцюжок, що єднає сучасне покоління з минулим і майбутнім, що об’єднує людей у народ, націю.

Проблема “мова як генетичний код нації”, що була однією з найважливіших у європейському мовознавстві ХІХ ст., знову набуває своєї актуальності у наш час. При спробі розв’язання цієї проблеми слід врахувати весь комплекс особливостей мови та різних сторін духовної культури нації, специфіку співвідношення компонентів культури з мовою, її рівнями. Мова, передаючи інформацію про світогляд народу, який розмовляє нею, є також відображенням його духовної культури, взаємодіє з нею. Вона тісно пов’язана з історією народу – носія цієї мови – та з історією культури, з формуванням свого культурно-історичного ареалу. Вона безпосередньо пов’язується також із соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей, зразків мовної поведінки, а й мовної свідомості, що формує життєву і виробничу поведінку нації.

Засоби загальнонародної мови, що вступають у мовленнєву діяльність людини і народу, пов’язані і взаємодіють в єдиному процесі свідомої мовно-мислительної діяльності відображення дійсності. Мова є засобом саморозвитку й самовираження особистості. Мовлення кожного – це його духовний, інтелектуальний портрет. Тисячоліттями український народ творив високорозвинену літературну мову. Вона до послуг кожного з нас, її треба свідомо й активно вивчати, осягати, оволодівати виражальними засобами української мови. Завжди йдуть у парі мова й освіта. Ось чому треба вивчати функції мови, її роль у суспільному житті, виробляти навички правильного використання різних мовних засобів залежно від сфери й мети спілкування, уміти складати ділові папери, працювати над усним і писемним мовленням. Великої ваги у наш час набуває офіційно-діловий стиль мови, який відображає рівень освіти нації та її культури. Його вивчення, правильне використання значно підвищують престиж української нації, особливо тепер, у період розбудови нашої держави.

Для майбутніх спеціалістів, студентів вищих навчальних закладів, важливим є досконале володіння грамотним мовленням в його усній та писемній формах. Мовні знання – один із основних компонентів професійної підготовки. Знання мови фаху підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися у складній професійній ситуації та в контактах з представниками інших галузей, у діловому спілкуванні.

Вивчення української мови – один із аспектів національного виховання молоді України. Виховання у молодого покоління українців шанобливого ставлення до української мови як однієї із розвинених європейських мов – завдання вузівських викладачів-мовників. Мовна ситуація в Україні – досить складна. Пишним цвітом розквітає суржик, у молодіжному середовищі нормативним стає вживання жаргонізмів, мовних штампів, вульгаризмів. Шкільний курс української мови – це тільки початковий етап у вихованні людей, які вправно володіють словом. Випускники шкіл, які вступають до вузів, виявляють безпорадність у питаннях мовного етикету, неправильно вживають запозичені слова, не диференціюють значень українських паронімів, омонімів та синонімів, припускаються стилістичних, лексичних, акцентологічних та інших помилок.

Вузівський курс “Українська мова професійного спілкування” має за мету практичне оволодіння нормами сучасної літературної української мови, передбачає не лише перевірку рівня знань студентів, їх грамотності, але й спрямований на розвиток навичок правильного логічного мовлення, вдосконалення стилістичної вправності, засвоєння норм і вимог усного та писемного ділового спілкування. Студенти мають ознайомитися з основними лексичними поняттями, щоб чітко усвідомлювати взаємозв’язки між лексикою, граматикою, стилістикою та орфографією. Це сприятиме збагаченню індивідуального словникового запасу, кращому засвоєнню й розумінню наукових термінів, якими мають оперувати майбутні фахівці професійної галузі. Для них дуже важливим є досконале володіння культурою ділового мовлення, формування у них системи знань зі специфіки української професійної мови, термінології обраної спеціальності як основи професійного мовлення та стилістики службових документів.

“Українське ділове мовлення” допоможе студентам заповнити прогалини у знаннях з української мови, сприятиме розвитку їхньої загальної культури мовлення.

1. Зміст і завдання курсу “Українська мова професійного спілкування”

У зв’язку з прийняттям Закону про державність української мови та її функціонування в усіх установах, підприємствах та організаціях на території України здійснюється активна робота щодо впровадження її в діловодство й справочинство, які впродовж багатьох років здійснювалися російською мовою.

Писемне спілкування в державному, суспільному, політичному, господарському житті, в ділових відносинах між організаціями та установами, в органах управління перейшло на українську мову. Часто недосконале володіння українською мовою спричиняє появу чималої кількості типових помилок, хибних висловів, слів-покручів і знижує рівень культури мовлення у загальнонаціональному вимірі. За таких умов дуже важливо озброїти знанням про ділові папери студентів вищих навчальних закладів, адже саме за допомогою ділових паперів, листів установлюються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між фірмами, підприємствами, установами, державами, а також налагоджуються приватні стосунки між людьми.

Вивчення української мови професійного спілкування передбачає вивчення різних видів ділових паперів, набуття студентами навичок їх укладання, засвоєння етикету ділової кореспонденції. Програмою також передбачено оволодіння нормами літературної мови: орфоепічними, орфографічними, лексичними, граматичними, стилістичними та пунктуаційними. Подаються відомості про складні випадки правопису найуживаніших у ділових паперах слів і словосполучень, висвітлюються питання стилістики, морфології та синтаксису.

Під час вивчення писемного ділового мовлення засвоюються пунктуаційні норми української мови, оскільки пунктуаційні помилки певною мірою перекручують зміст висловлювання. Досконале знання пунктуаційних норм полегшує писемне спілкування людей, сприяє піднесенню загальної мовної культури. Отже, разом з орфографічними правилами подаємо й правила вживання розділових знаків. На практичних заняттях типологія завдань і вправ представлена двома видами:

а) завдання на формування власне мовленнєвих навичок: контроль і вдосконалення мовлення; робота над мовленнєвими різновидами завдань; використання лінгвістичної та довідкової літератури;

б) завдання на формування професійно зумовлених навичок: побудова власних висловлювань на фахову тематику; публічні виступи; моделювання та розв’язування професійно-мовленнєвих ситуацій; оформлення ділової фахової документації.

Основними видами завдань на практичних заняттях з курсу “Українська мова професійного спілкування” є творчі роботи, що сприятимуть виробленню у студентів практичних умінь, потрібних для продукування зв’язних висловлювань з професійної тематики. А саме: опрацювання основної та додаткової лінгвістичної літератури з вивченої теми; підготовка усних та письмових відповідей на запитання, що стосуються теоретичного фахового матеріалу; вправи аналітичного й конструктивного характеру з використанням різних типів словників; дослідження функціонування тексту (художнього, наукового, публіцистичного, офіційно-ділового); побудова монологів, діалогів, полілогів на фахову тематику; написання анотацій на основі опрацьованої літератури; виступи з повідомленнями; обговорення та коментарі до виступів тощо.

Усім, хто прагне піднести свою мовну освіченість, пропонуємо теми, що містять не тільки загальні правописні норми, а й поради щодо стилістичного використання того чи іншого слова або словосполучення, зразки оформлення документації, поширеної у різних сферах державної й господарської діяльності. Отже, курс “Українська мова професійного спілкування” складається з окремих занять, кожне з яких умовно можна поділити на дві частини: граматика і діловодство. Запропонована система занять послідовно розкриває основи української граматики, сприяє формуванню базисного словникового запасу професійної лексики. Орфографічним практикумом можна ефективно послуговуватися на всіх етапах вивчення матеріалу: під час закріплення знань, для поточної перевірки роботи студентів і як одним із видів контрольних робіт. Ця робота сприятиме вихованню у студентів чуття граматичної форми, уваги до стилістично точного вживання їх у мовленні. Особлива увага звертається на текстовий виклад документа, його грамотність, нормативність. Кожне заняття супроводжується практичними вправами і завданнями, тлумачними словничками професійної лексики.

Важливим елементом культури кожної ділової людини є мовний етикет. Тому на заняттях з української мови студентам пропонується теоретично опрацювати основні засади приватного ділового спілкування, його етичний і мовний супровід. Вони повинні знати варіанти етикетних форм ввічливості щодо різних мовних ситуацій, психологічні, соціальні, національні особливості мовного етикету.

Велике значення в усному спілкуванні має мистецтво публічного виступу. Саме на заняттях з української мови за професійним спілкуванням студентам надається допомога у підготовці доповіді для публічного виступу, адаптувавши її до усного сприйняття широкою аудиторією. Доповідь повинна бути скомпонована в публіцистичному стилі (під стиль ораторського мовлення); обсяг має дорівнювати тривалості виголошення 5 хвилин. При цьому доповідачеві необхідно, по можливості, розкрити запропоновану тему, переконати аудиторію у своїй правоті, дотримуючись композиційної структури (вступ, основна частина, висновок).

Заняття спрямовують викладачів і студентів на узагальнюючий характер вивчення, поглиблення, повторення й закріплення програмного матеріалу, на подальший розвиток зв’язного мовлення, роботу зі словниками. Навчальний посібник “Українське ділове мовлення” допоможе викладачеві уникнути шаблону і схематизму на заняттях. Для цього до кожного розділу подано різноманітні завдання, тренувальні вправи, які можна використовувати на всіх етапах уроку, додаткових заняттях, під час виконання домашніх робіт тощо.

Велику увагу приділено виробленню у молоді мовного чуття слова, вибору правильного варіанта слововживання, навичок стилістичного використання певного слова або словосполучення, складним випадкам російсько-українського перекладу. Це сприятиме піднесенню культури мови студентів, їхньому духовному збагаченню. Майбутнім фахівцям мова потрібна як система світобачення, засіб культурного співжиття в суспільстві, самоформування і самовираження особистості.

Отже, завдання курсу української мови професійного спілкування є такими:

1) дати студентам ґрунтовні й систематичні знання з усіх розділів курсу “Українська мова професійного спілкування”;

2) забезпечити оволодіння нормами української літературної мови та дотримання вимог культури усного й писемного мовлення, а також оволодіння навичками комунікативно виправданого використання засобів мови в різних життєвих ситуаціях, під час створення документів з дотриманням етикету ділового спілкування;

3) виховати повагу до української літературної мови.

Основна мета курсу “Українська мова професійного спілкування” – підвищити загальну мовну культуру як в усній, так і в писемній формах, грамотність тих, хто вивчає українську мову і користується нею, але має певні труднощі у діловодстві. Майбутня ділова людина навчиться використовувати найсучасніші документи (резюме, рекомендаційний лист, рекламне оголошення, візитну картку), виступати на зборах, нарадах, презентаціях, диспутах; виконувати редагування й переклад як комплексні види навчальної роботи, що охоплюють найрізноманітніші операції з професійно-мовленнєвим матеріалом.

2. Історія походження і розвитку української мови

Історія кожної мови якнайтісніше пов’язана з історією її носія. Слов’янські мови походять з одного джерела – праслов’янської (спільнослов’янської) мови, від якої й успадкували спільні або подібні тенденції розвитку.

Розпад праіндоєвропейської спільності, з якої виділилася праслов’янська мовна єдність бронзового віку – ІІІ тис. до н.е. На думку вчених, праслов’янська єдність розпалася приблизно в ІV – VІ ст. н. е., а десь із VІІ ст. можна говорити про консолідацію трьох етномовних груп: західнослов’янської, південнослов’янської та східнослов’янської. Близько VІІІ – ІХ ст. на сході Славії оформляється мова східних слов’ян – давньосхіднослов’янська (прадавньоруська).

У ІХ – ХІІІ ст. східні слов’яни мали могутню давньоруську державу– Київську Русь. Ця ранньофеодальна держава протягом ІХ – Х ст. об’єднала всі східнослов’янські племена (полян, деревлян, сіверян, ільмен, кривичів, радимичів, уличів та ін.), що зумовило руйнування родоплемінної мовної єдності і початок формування спільн+ої мови східних слов’ян, яка дістала назву давньоруської мови. У складі давньоруської мови ІХ – ХІІІ ст. виділялися кілька діалектних масивів, межі між якими не були виразними і мінялися протягом історії давньоруської народності. Українська мова розвинулася з південного давньоруського діалектного масиву.

У зв’язку з монголо-татарською навалою у другій половині ХІІІ ст. і розпадом Київської Русі розвинулися говіркові територіальні відмінності. Оскільки процеси мовного об’єднання у цей період загальмувалися, з’явилися передумови для поділу східних слов’ян на три народності (українську, російську й білоруську) та формування мов цих народностей. Мовні особливості південнодавньоруського племінного, а надалі територіального діалекту ХІ – ХІІІ ст., а також періоду формування української народності (ІV – поч. ХVІІ ст.) перетворилися у відмінні риси мови української народності, а згодом й української нації [29].

Дещо відмінну періодизацію історії української мови на основі даних про фонологічні зміни пропонує Ю. О. Карпенко (Українська гіпотеза) (Мовознавство.– 1993. – № 5. – С. 3 – 8). Він виділяє такі періоди:

  1. Кінець ІІ тис. до н. е. – ІІ ст. н. е. – праслов’янська мова .

  2. ІІ ст. н. е. – ІV ст. – спільна мова східних і південних слов’ян.

  3. ІV – Х ст. – спільносхіднослов’янська мова.

  4. ІV – VІІ ст. – антська мова; VІІІ – Х ст. – давньоруська.

  5. ХІ – ХІV ст. – давньоукраїнська мова.

  6. ХV – ХVІІІ ст. – староукраїнська мова.

  7. ХІХ – ХХ ст. – нова українська мова.

Гіпотеза про походження східнослов’янських мов із однієї давньої мови – спільноруської прамови – належить О. О. Шахматову. Вона була підтримана багатьма ученими. Походження української мови в радянському мовознавстві висвітлювалося за схемою: індоєвропейська спільність (мовної родини) – праслов’янська спільність (слов’янської групи мов) – східнослов’янська (спільноруська мова) – українська мова. Проте прихильники теорії самостійного розвитку української мови (І. Огієнко, С. Смаль-Стоцький, Є. Тимченко, В. Ганцов, П. Ковалів, Ю. Шевельов та ін.) піддавали гострій критиці теорію О. Шахматова про спільноруську прамову. Так, посилаючись на праці М. Грушевського, який вважав, що слов’яни, виділившись з індоєвропейської спільноти, займали територію від Карпат до Валдайської височини, Подніпров’я та між Віслою й Німаном, тобто на землях пізнішої України, І. Огієнко робить висновок, що вже на своїй прабатьківщині спільнослов’янська мова розпадалася на окремі говори, які в процесі свого розвитку виросли в окремі слов’янські мови. На думку вченого, на Сході слов’янства ніколи не було й не могло бути якоїсь однієї спільної руської мови.

Дослідження О. Потебні, П. Житецького, М. Максимовича науково обґрунтували самостійність, автохтонність розвитку української мови. У наш час цілісність, старожитність української мови від самого світанку розвитку східнослов’янських мов обстоюють Г. Півторак, В. Русанівський та інші українські дослідники. Г. Півторак вважає, що процес становлення східнослов’янських мов не був синхронним. Найраніше він розпочався з української мови через те, що майже вся територія нинішньої України була частиною прабатьківщини слов’ян. Увібравши в себе значну частину праслов’янської мовної спадщини, протоукраїнські діалекти протягом VІ – ІХ ст. розвивалися, виявляючи чимало специфічних українських або українсько-білоруських діалектних рис і менше – російських особливостей. Цей процес тривав і в епоху Київської Русі. Рубежем, від якого є вагомі підстави вважати українську мову самостійною, згідно з теорією Г. Півторака, є ХІ – ХІІ ст., коли остаточно оформляється своєрідність фонетичної системи української мови [29].

Відомі й інші погляди на проблему походження української мови. За теорією Ю. Шевельова, у розвитку української мови виділяються чотири періоди від часу розпаду праслов’янської мови: 1) протоукраїнська мова (VІІ – ХІ ст.), 2) староукраїнська (ХІ – ХІV ст.), 3) середньоукраїнська (кінець ХІV – початок ХVІІІ ст.) і 4) нова українська мова.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія мвс україни)

    Документ
    Рекомендовано до друку Вченою радою Глухівського державного педагогічного університету (протокол № 2 від 7 листопада 2002 року) та Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол № 6 від 27 березня 2003 року).
  2. Наукові записки

    Документ
    Баран В. К., д-р іст. наук, проф.; Вокальчук Г. М., д-р філол. наук, доц.; Жилюк С. І., д-р іст.наук, проф.; Жуковський В. М., д-р пед. наук, проф.; Кралюк П.
  3. Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет

    Документ
    Проблеми сучасної філології: лінгвістика, літературознавство, лінгводидактика : зб. наук. пр. / [за ред. проф. Валюх З.О.]. – Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2010.
  4. Журналістика, філологія та медіаосвіта: у 2 т. Полтава: Освіта, 2009. 436 с

    Документ
    Степаненко М.І. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови, ректор Полтавського державного педагогічного університету імені В.
  5. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Наукова бібліотека Професор Марія Яківна Плющ Біобібліографічний покажчик Київ 2006

    Документ
    П79 Професор Марія Яківна Плющ: Біобібліографічний покажчик /Упоряд. Н.І.Тарасова; Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Наукова бібліотека.

Другие похожие документы..