Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Урок'
Иногда уроки биологии выпадают на такие дни, учиться в которые детям совсем не хочется. Это дни перед праздниками или последние дни в четверти. В этом...полностью>>
'Реферат'
В сучасна економіка розвинутих країн характеризується змінами в поведінці покупців, появою нової шкали цінностей щодо визначення потреб, статичністю ...полностью>>
'Документ'
«…Утвердившись в хозяйстве, свобода распространяется быстро на все сферы: политику, быт, семью, воспитание, гигиену, общественную мораль. Всюду огран...полностью>>
'Самостоятельная работа'
Цели: познакомить учащихся с методами изучения клетки, раскрыть основные положения современной клеточной теории, закрепить умение применять эти полож...полностью>>

Главная > Реферат

Сохрани ссылку в одной из сетей:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАІНИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Реферат

Предмет: АДМІНИСТРАТИВНЕ ТА ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Виконала студентка 3-го курсу групи ЗМД-21

Бойко Галина Олександрівна

Перевірив викладач:

Ст. викладач МАТЯШ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

З оцінкою ___________________________________________

КИЇВ 2005

ЗМІСТ

Вступ 3

Поняття, предмет і метод адміністративного права 4

Адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян 7

Адміністративно-правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства 8

Органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права 10

Види органів виконавчої влади 12

Принципи побудови органів виконавчої влади 15

Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади. Місце Президента України в системі виконавчої влади 16

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим: статус та організація роботи 19

Уряд України і його повноваження 22

Центральні органи виконавчої влади 26

ВИСНОВОК 31

ЛІТЕРАТУРА 32

Вступ

Україна переживає надзвичайно складний період становлення своєї державності. З проголошенням та початком розбудови демократичної правової держави на базі ринкової економіки в Україні розпочався перехідний період від однієї суспільно-економічної формації до іншої який, поряд з іншими важливими соціально-економічними чинниками, характеризується значним оновленням змісту, форм та методів державної діяльності, більш чітким розподілом повноважень між окремими гілками державної влади, глибокою структурною перебудовою державного механізму, пошуком ефективних шляхів правового регулювання нових суспільних відносин на кардинально оновленій правовій базі, основу якої сьогодні становить нова Конституція України. Вона віднесла забезпечення прав і свобод людини, соціальний, правовий та економічний захист громадян до найважливіших функцій держави.

Реалізація конституційних положень значною мірою залежить від організації державного управління, діяльності відповідних державних органів та їх посадових осіб.

З метою забезпечення реформування системи державного управління створення умов для побудови демократичної, соціальної, правової держави, утворення і забезпечення прав людини і громадянина розроблена і втілюється в життя Концепція адміністративної реформи в Україні. Ключове місце у правовому забезпеченні якої посідає адміністративне право - найважливіша фундаментальна галузь правової системи України, нормами якого регулюються суспільні відносини, що складаються здебільшого у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчої влади. Адміністративне право України є також однією з профілюючих юридичних дисциплін у всіх навчальних закладах юридичного профілю, яка передбачає вивчення складного комплексу теоретичних положень та правових інститутів, значного масиву нормативно-правових актів, що містять норми адміністративного права і визначають правовий статус різних суб'єктів управлінських стосунків, а також широкого діапазону суспільних відносин управлінського характеру з урахуванням їх різнобічного адміністративно-правового регулювання.

Поняття, предмет і метод адміністративного права

Адміністративне право - галузь права, норми якої регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі організації і реалізації виконавчої влади.

Норми адміністративного права:

• встановлюють форми і методи державного управління, способи забезпечення законності в державному управлінні;

• регламентують порядок створення органів виконавчої влади, їхню компетенцію, повноваження посадових осіб цих органів; взаємовідносини органів виконавчої влади з іншими державними органами, суспільними об'єднаннями, підприємствами і громадянами;

визначають правове положення громадян, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших недержавних формувань у сфері управління;

• регулюють управлінські відносини в соціально-політичній, соціально-культурній і економічній сферах.

Предметом будь-якої галузі права є коло суспільних відносин, що регулюються її нормами. Предмет адміністративного права сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі організації та діяльності виконавчої влади, а також пов'язаних з внутрішньою організацією діяльності державних органів, інших державних організацій та органів місцевого самоврядування, застосуванням заходів адміністративного примусу, реалізацією й захистом прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади та здійсненням окремими недержавними формуваннями делегованих їм повноважень і функцій виконавчої влади.

Метод правового регулювання - засоби(прийоми, способи) впливу на волю і поведінку учасників правових відносин.

Для адміністративного права характерні наступні методи правового регулювання:

  • метод влади - підпорядкування або метод прямого розпорядництва - означає, що одна сторона управлінських відносин юридично владна, а друга - юридично підвладна(наприклад відносини між податковою адміністрацією і платниками податку);

  • метод рекомендацій - рекомендації суб'єкта управління здобувають правову силу за умови прийняття її іншим учасником управління;

  • метод узгодження - ним регулюються відносини між учасниками, що не знаходяться між собою в підпорядкуванні;

виконувати покладені на нього обов'язки в сфері державного управління. Моментом виникнення правоздатності є народження, а моментом припинення - смерть;

адміністративна дієздатність - здатність громадянина своїми діями набувати та здійснювати права й обов'язки, передбачені нормами адміністративного права, а також нести відповідальність згідно з адміністративно - правовими нормами.

Види адміністративної дієздатності:

  • повна-з 18 років;

  • обмежена - з 16 років;

  • часткова - з 7 років.

На адміністративну дієздатність впливає наявність у громадян певних захворювань (психічна хвороба, слабоумство). У силу зазначених обставин громадяни можуть бути визнані обмежено дієздатними або недієздатними.

Стаття 20 Кодексу про адміністративні правопорушення України говорить: "Не підлягає адміністративної відповідальності особа, що під час скоєння протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану".

В залежності від механізму реалізації права громадян підрозділяються на:

  • абсолютні (безумовні) права - права, якими особи користаються за своїм розсудом, а суб'єкти влади зобов'язані створювати умови і не заважати їхній реалізації та захищати їх (право на адміністративну скаргу, працевлаштування й т.п.);

  • відносні права - права, для реалізації яких потрібно акт державного органа (наказ про призначення на посаду, ліцензія на здійснення певної діяльності).

В залежності від кола осіб, яким надаються права, і підстав їх виникнення розрізняють:

  • загальні права громадян, що поширюються на всі галузі і сфери управління (наприклад, право громадян на участь у державному управлінні, право на оскарження дій державних органів і посадових осіб);

  • спеціальні права - права громадян у тій чи іншій сфері або галузі управління (наприклад, у сфері економіки кожен громадянин має право на здійснення підприємницької діяльності).

По змісту виділяють наступні групи прав:

право на участь у державному управлінні (право на державну службу, внесення пропозицій, одержання необхідних документів, припинення протиправних дій та ін.);

• право на державну участь, сприяння, допомогу компетентних організацій (одержання організаційної, технічної, санітарно-епідеміологічної, медичної допомоги тощо);

право на захист (основними формами реалізації права на захист є: адміністративна скарга, скарга, захист в адміністративно-юрисдикційному провадженні, право на допомогу недержавних організацій)..

3. По ступеню можливості реалізації адміністративно-правові обов'язки громадян підрозділяються на:

абсолютні - покладаються на кожного конкретних обставин (наприклад, дотримання встановлених податків і т.п.);

відносні - виникають із правомірних дій, спрямованих на придбання прав і користування ними (обов'язок власника автомобіля - платити податки/які надходять у дорожні фонди й т.п.),

Адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян

Споконвічним та універсальним гарантом прав громадян є закон. Будь-які владні структури і посадові особи зобов'язані діяти в рамках закону, і тільки в рамках закону вони можуть бути наділені властивостями організаційно-правових гарантів. Закон може виконувати функцію гаранта при дотриманні наступних умов:

•положення, які містяться в законі, повинні бути адекватні економічній та політичній ситуації в країні, а також мати юридичну стабільність;

  • відповідати високому рівню юридичної техніки;

  • містити в собі конкретні норми й механізми їх реалізації;

  • визначати коло державних органів і посадових осіб, на яких покладені обов'язки створювати умови для реалізації прав і свобод;

• передбачати відповідальність органів і посадових осіб за обмеження прав та обов'язків громадян;

Для забезпечення адміністративно-правових гарантій прав і свобод громадян сформульовані наступні положення:

  • в Україні не повинні видаватися закони, що скасовують чи применшують права та свободи людини й громадянина;

  • обмеження прав можливо тільки при наявності певних обставин і повинне бути встановлено законодавством;

  • визначено перелік прав і свобод, що підлягають обмеженню взагалі;

будь-які нормативні акти, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини й громадянина, не можуть застосовуватися без офіційного опублікування. Організаційно - правові гарантії можна підрозділити на два види:

  • судові тобто такі, що реалізуються судами в процесі здійснення правосуддя. Порядок розгляду справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, встановлений законодавством про цивільне судочинство (справи по скаргах на дії державних органів і посадових осіб в зв'язку з накладенням адміністративних стягнень; справи по скаргах на дії державних органів, громадських організацій і посадових осіб, які порушують права і свободи громадян). Справи по економічних спорах, які виникають із адміністративних правовідносин, підвідомчі арбітражному суду (наприклад, справи про визнання недійсними цілком або частково ненормативних актів державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів, такими, що не відповідають законам та іншим нормативно-правовим актам та порушують права і законні інтереси громадян);

  • адміністративні, тобто ті, що реалізуються в позасудовому порядку. В рамках управлінської компетенції посадові особи вправі, а в багатьох випадках - зобов'язані розглядати питання забезпечення адміністративно-правових гарантій прав громадян і вживати заходів для їх реалізації.

Конституцією України і Законом "Про звернення громадян" закріплене право громадян звертатися особисто, а також направляти індивідуальні й колективні звернення в державні органи і органи місцевого самоврядування.

Основні види звернень громадян:

  • пропозиція - звернення уваги на недосконалість організації, діяльності або регулювання в тій чи іншій області й визначення шляхів їх усунення;

  • заява - звернення громадянина з приводу реалізації права або законного інтересу, не пов'язаного з його порушенням;

  • скарга - звернення в державні або інші офіційні органи, до посадових осіб, з приводу порушеного права чи законного інтересу громадянина.

Адміністративно-правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства

На території України поряд з її громадянами проживають іноземці. До іноземців законодавство України відносить осіб, які належать до категорії громадян іноземних держав і не є громадянами України, а також осіб без громадянства, тобто осіб, які не належать до громадян будь-якої держави.

Конституція України ст. 26 закріплює за іноземцями ті ж права і свободи, що й за громадянами України, крім винятків, установлених самою Конституцією, законами та міжнародними угодами.

Особливості їх адміністративно-правового •статусу визначаються рядом спеціальних нормативних документів. Це, зокрема: Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р.; Постанова Кабінету Міністрів "Про тимчасовий порядок оформлення іноземним громадянам віз для перебування в Україні" від 26 лютого 1993 р.; Закон України "Про біженців" від 24 грудня 1993 р. та інші.

Аналіз нормативних документів показує, що права і свободи, встановлені для громадян України, рівною мірою стосуються й іноземних громадян. Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, законами, а також міжнародними договорами України.

Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Іноземні громадяни, що знаходяться на території України, та особи без громадянства підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, скоєні на території України іноземними громадянами, що відповідно до діючих законів і міжнародних договорів користаються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Законодавство поділяє іноземних громадян на тих, що постійно проживають і на тих, що тимчасово перебувають на території України, а також проїжджаючих через територію України транзитом.

Постійно проживаючими є ті іноземні громадяни, які перебуваючи на території України мають дозвіл і посвідчення на проживання, видані органами внутрішніх справ. Іноземні громадяни, що перебувають на території України на інших законних підставах, тимчасово перебуваючи.

Правосуб'ектність осіб, які знаходяться на території України і не є її громадянами, характеризується наступними особливостями:

  • іноземні громадяни й особи без громадянства не можуть бути державними службовцями, займати деякі посади, працювати в органах внутрішніх справ;

  • іноземні громадяни й особи без громадянства не допускаються до діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

  • на іноземних громадян та осіб без громадянства не поширюється військовий обов'язок;

  • за ряд правопорушень до відповідальності можуть бути притягнуті тільки іноземні громадяни й особи без громадянства;

  • тільки до іноземних громадян та осіб без громадянства

застосовується таке адміністративне стягнення, як видворення за межі України;

• іноземні громадяни й особи без громадянства можуть в'їжджати на територію України при наявності дозволу (виключення встановлене для громадян країн СНД, з якими укладені угоди про безвізовий в'їзд і виїзд);

  • іноземні громадяни і особи без громадянства проживають і здійснюють свою діяльність на підставі спеціальних документів;

  • для іноземних громадян можуть бути встановлені обмеження в пересуванні та виборі місця проживання;

  • по території, відкритій для іноземців, вони можуть вільно пересуватися за умови повідомлення про це органів внутрішніх справ Після прибуття в пункт призначення вони повинні зареєструвати своє тимчасове перебування;

  • при наявності обставин, встановлених законодавством, виїзд із України може бути не дозволений.

Органи виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права

Органи виконавчої влади - це різновид самостійних державних органів (організаційно оформлена частка державного апарату), які спеціально призначені для здійснення на основі чинного законодавства функцій виконавчої влади, а саме: функцій виконавчо-розпорядчого (управлінського) характеру щодо безпосереднього й оперативного керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом у державі.

Якісні ознаки органів виконавчої влади:

  • насамперед, це різновид державних органів, найбільш значна частина державного апарату, які в сукупності утворюють його управлінський апарат;

  • вони створюються у встановленому законом порядку спеціально для здійснення управлінських функцій функцій виконавчої влади; тобто вони органічно пов'язані з функціонуванням виконавчої влади, втілюють у собі її завдання та функції й призначені забезпечувати практичну реалізацію цієї влади;

  • цільовим призначенням цих органів є практична реалізація державної політики в певній галузі чи сфері суспільного життя, здійснення виконавчо-розпорядчої (управлінської) діяльності шляхом безпосереднього й повсякденного керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом у державі;

  • свою діяльність у межах наданої компетенції вони здійснюють офіційно, від Імені держави;

  • кожний орган виконавчої влади наділений державно-владними повноваженнями, має певний обсяг прав та обов'язків у сфері

державного управління, тобто володіє відповідною адміністративною правосуб 'єктністю;

  • для здійснення своїх завдань і функцій ці органи також наділені правом широкого застосування заходів державного, зокрема, адміністративного примусу та мають спеціальний апарат примусу;

  • орган виконавчої влади - це відповідним чином оформлена державна субстанція, частка державного апарату, що має свою внутрішню структуру та штат: певний колектив державних службовців; свою назву та символи: печатку, штамп тощо;

  • органам виконавчої влади властива організаційноструктурна відокремленість та оперативна самостійність дій в певних територіальних межах чи галузях;

  • кожен орган виконавчої влади є суб'єктом державної власності, утримується, як правило, за рахунок державного бюджету;

  • має статус юридичної особи, є самостійним учасником адміністративно-правових відносин - участь в адміністративно-правових відносинах для органу виконавчої влади є не тільки можливістю (правом), але й обов'язком.

Правовий статус органів виконавчої влади знаходить своє конкретне вираження в їх компетенції, тобто конкретно визначеному обсягу прав та обов'язків, якими вони наділяються для виконання покладених на них державою завдань та функцій у сфері державного управління. Залежно від рівня органу виконавчої влади (його місця в системі цих органів) відповідно й більший обсяг його компетенції.

Правове положення, завдання, функції, в цілому правовий статус органів виконавчої влади визначаються відповідно: Конституцією України, окремими законами (наприклад, законом "Про міліцію") підзаконними актами, зокрема, указами Президента України, постановами уряду, а також відомчими нормативними актами.

Адміністративно-правовий статус органа виконавчої влади як статус колективного суб'єкта складається з наступних блоків:

цільовий (включає норми про цілі, задачі, функції та принципи діяльності);

організаційно-структурний (містить у собі правові розпорядження, що регламентують: порядок створення, реорганізації та ліквідації; структуру; лінійну й функціональну підпорядкованість);

компетенційний як сукупність владних повноважень і підвідомчості (компетенція в області планування, контролю і т.д.).



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіки І торгівлі імені михайла туган-барановського інститут економіки І управління

    Документ
    Європейська кредитно-трансферна система (ЕСТS) - це система, яка створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури виміру й порівняння між закладами освіти результатів навчання студентів, їхнього академічного визнання.
  2. Міністерство освіти І науки України (68)

    Документ
    Інформаційний бюлетень відображає основні події, факти, результати діяльності УкрІНТЕІ і регіональних органів науково-технічної і економічної інформації та інформує про найбільш значущі заходи, інформаційні продукти і послуги.
  3. Міністерство освіти І науки України (113)

    Документ
    Інформаційний бюлетень відображає основні події, факти, результати діяльності УкрІНТЕІ і регіональних органів науково-технічної і економічної інформації та інформує про найбільш значущі заходи, інформаційні продукти і послуги.
  4. Київський національний університет імені тараса шевченка науково-дослідна робота в київському національному університеті імені тараса шевченка: підсумки за 2010 рік І завдання на 2011 рік київ – 2011

    Документ
    Аналітична доповідь "Науково-дослідна робота в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: підсумки за 2010 рік і завдання на 2011 рік" заслухана та схвалена на засіданні Комісії Вченої ради з організації
  5. Довідково-бібліографічний відділ інноваційний розвиток Вищої освіти рекомендаційний бібліографічний покажчик (1997-2008 р р.) Алчевськ 2009

    Документ
    Інноваційний розвиток вищої освіти : рекомендаційний бібліографічний покажчик (1997-2008 рр.) / упоряд. : Боровенська К.О., Сергєєва О.В. ; Наукова бібліотека ДонДТУ ; Довідково-бібліографічний відділ.

Другие похожие документы..