Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Положення про порядок підготовки, експертизи, апробації підручників і навчально-методичних посібників (затверджено наказом Міністерства освіти Україн...полностью>>
'Реферат'
A joint environmental and public health program funded by EuroChem company and the US Agency for International Development is successfully carried out...полностью>>
'Задача'
“История Бухары”, или, как ее принято называть, “История Наршахи”, принадлежит к числу сочинений, посвященных истории отдельных городов и появившихся ...полностью>>
'Программа'
Сущность финансов. Финансовые ресурсы как материальные носители финансовых отношений. Необходимость финансов в условиях товарного производства. Причи...полностью>>

Закон України " Про внесення змін до Закону України "

Главная > Закон
Сохрани ссылку в одной из сетей:

Розділ ХIV. Перестрахова діяльність

Стаття 99. Перестрахова діяльність

1.На території України мають право здійснювати перестрахування виключно:

а) страховики за видами страхування, на які мають діючі ліцензії;

б) перестраховики;

в) страховики-нерезиденти незалежно від наявності філії на території України.

2. Страховик може передавати та приймати ризики в перестрахування лише після затвердження правлінням страховика програми перестрахування, яка погоджується Уповноваженим органом. Вимоги до програми перестрахування встановлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу, але в будь-якому випадку програма перестрахування повинна містити таку інформацію:

а) критерії вибору страховиків та перестраховиків включаючи страховиків-нерезидентів, яким страховик може передавати свої ризики за договорами перестрахування;

б) максимальний обсяг страхових зобов’язань у залежності від виду страхових ризиків, що може передаватись страховикам та перестраховикам, в тому числі страховикам-нерезидентам, включаючи і встановлення обмежень на одного страховика та певну групу страховиків, які відповідають певним критеріям;

в) максимальний обсяг страхових зобов’язань для кожного виду страхування, що можуть передаватись у перестрахування.

Обмеження на перестрахування та критерії вибору страховиків та перестраховиків включаючи страховиків-нерезидентів має відповідати вимогам, встановленим Уповноваженим органом. Зміни до програми перестрахування набувають чинності з моменту погодження Уповноваженим органом.

3. Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти страховика та/або перестраховика про всі зміни свого договору зі страхувальником.

4. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав із страховиком договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

5. Укладення страховиками (цедентами, перестрахувальниками) договорів перестрахування з страховиками-нерезидентами дозволяється тільки в разі, коли на момент укладення або продовження дії договору перестрахування:

1) у країні, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, передбачений нагляд за страховою та перестраховою діяльністю, і такий страховик-нерезидент є суб’єктом такого нагляду;

2) страховик-нерезидент провадить безперервно страхування та/або перестрахування не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;

3) відсутні не усунені страховиком-нерезидентом суттєві порушення законодавства про страхування і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації як юридичної особи;

4) страховик-нерезидент та/або орган нагляду його юрисдикції на підставі звернення страховика (цедента, перестрахувальника) та/або Уповноваженого органу надав відповідну інформацію, передбачену в підпунктах 1-3 пункту 4 цієї статті в письмовому вигляді.

6. Страховик (цедент, перестрахувальник) має впевнитись у тому, що страховик-нерезидент відповідає визначеним у підпунктах 1-3 пункту 4 цієї статті вимогам до укладення з ними договору перестрахування та несе повну відповідальність за дотримання зазначених вимог згідно із законодавством.

7. У разі потреби страховики (цеденти, перестрахувальники) звертаються до Уповноваженого органу із запитом стосовно надання інформації про страховиків-нерезидентів відповідно до підпунктів 1-3 частини 4 цієї статті, з якими передбачається укладення договорів перестрахування. Уповноважений орган надає необхідну інформацію за наявності.

8. У разі відсутності (недостатності) відомостей про діяльність страховика-нерезидента, що підтверджують виконання передбачених цією статтею вимог, виявленої за результатами аналізу інформації, що подається страховиками (цедентами, перестрахувальниками) Уповноваженому органу відповідно до цієї статті та у складі звітних даних, або виїзних і безвиїзних перевірок, Уповноважений орган звертається з офіційним запитом до органу, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю в країні реєстрації страховика-нерезидента.

9. Страховики можуть передавати та приймати ризики в перестрахування відповідно з отриманими ліцензіями та з урахуванням вимог законодавства.

10. Страховики не мають права перестраховувати ризики за видами страхування, передбаченими частиною 2 статті 4 цього Закону, крім випадку перестрахування випадку смерті застрахованої особи та медичного страхування.

Стаття 100. Діяльність перестраховика

1. Перестраховик отримує єдину ліцензію на прийом та передачу ризиків у перестрахування за всіма видами страхування у межах відповідної галузі страхування.

2. Підставами для отримання ліцензії на здійснення перестрахування як виключного виду діяльності є відповідність документів, що подаються страховиками, ліцензійним умовам, які встановлюються Уповноваженим органом.

3. Уповноважений орган може встановлювати додаткові вимоги щодо капіталу та резервів перестраховиків, що отримали ліцензію на здійснення перестрахування як виключного виду діяльності.

4. Всі вимоги та положення цього Закону, які регулюють діяльність страховика, також застосовуються до перестраховика, якщо інше не зазначено в цьому Законі або не випливає зі змісту цього Закону.

Розділ ХV. Актуарна діяльність

Стаття 102. Актуарій

1. Будь-який страховик повинен мати у своєму штаті актуарія або укласти угоду з актуарієм про надання послуг. Діяльність актуаріїв та їхні повноваження встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

2. Уповноважений орган веде реєстр актуаріїв та видає відповідні свідоцтва. Порядок внесення інформації до реєстру актуаріїв установлюється Уповноваженим органом.

3. Рішення про внесення особи до реєстру актуаріїв (або виключення з реєстру) публікується в офіційних виданнях Уповноваженого органу.

Стаття 103. Відповідальний актуарій

1. Відповідальний актуарій – це актуарій, до діяльності та обов’язків якого Уповноваженим органом встановлюються додаткові вимоги.

2. На посаду відповідального актуарія призначається особа, рівень освіти якої відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Уповноваженим органом (має відповідні документи), яка має досвід роботи на посаді актуарія в Україні не менше ніж 3 роки та бездоганну ділову репутацію, а також є членом професійного об’єднання актуаріїв.

3. Наглядова рада страховика зобов’язана призначити відповідального актуарія. Відомості про призначення (або зміни у призначенні) відповідального актуарія надаються для узгодження до Уповноваженого органу в строк, що не перевищує трьох календарних днів з дня призначення в письмовій формі. У разі звільнення відповідального актуарія страховик повинен повідомити про це Уповноважений орган та призначити іншого відповідального актуарія в строк, що не перевищує 30 календарних днів.

Уповноважений орган має право не погодити призначення відповідального актуарія. Уповноважений орган може ініціювати звільнення відповідального актуарія з посади. Якщо наглядова рада страховика порушує обов'язок щодо призначення відповідального актуарія, то Уповноважений орган має право призначити відповідального актуарія на строк, що не перевищує 6 місяців.

4. До обов’язків відповідального актуарія належать:

а) підтвердження адекватності розміру страхових тарифів і премій;

б) розрахунок нормативного запасу платоспроможності та розміру регулятивного капіталу;

в) підтвердження методів формування технічних резервів;

г) визначення адекватності активів страховика;

д) рекомендації щодо адекватності оцінки ризиків, інвестиційної політики, статистичних висновків.

5. Відповідальний актуарій складає обов'язковий щорічний актуарний звіт щодо оцінки страхових зобов’язань (технічних резервів) та розподілу інвестиційного доходу між страхувальниками (власниками страхових договорів із страхування життя).

Актуарний звіт є невід'ємною частиною річної фінансової звітності страховика, яка подається до Уповноваженого органу. Уповноважений орган встановлює вимоги до змісту і порядку надання обов’язкового щорічного актуарного звіту.

6. Страховик за вимогою відповідального актуарія зобов'язаний надати всі наявні документи і відомості, необхідні відповідальному актуарію для виконання та підготовки обов'язкових актуарних розрахунків і звітів. Відповідальний актуарій не несе відповідальності за повноту і достовірність документів і відомостей, наданих страховиком.

7. Відповідальний актуарій інформує правління та наглядову раду страховика про виявлення під час виконання своїх завдань, передбачених частиною четвертою цієї статті, фактів, що вказують на скоєння злочину або порушення положень законодавства.

8. Протягом 30 днів з дати інформування правління та наглядової ради відповідного страховика про виявлення фактів, зазначених у частині сьомій цієї статті, відповідальний актуарій інформує Уповноважений орган про виявлені факти та заходи, вжиті таким страховиком у зв'язку з наданням відомостей про такі факти.

9. Відповідальний актуарій не може одночасно займати будь-яку іншу посаду в страховику.

Стаття 104. Відповідальність актуарія

1. Актуарій несе персональну відповідальність за неналежне виконання посвідчених ним актуарних розрахунків та підготовки актуарних звітів.

2. Уповноважений орган має право застосувати заходи впливу до актуарія (попередження, зупинення дії свідоцтва до 1 року, анулювання свідоцтва) на підставі:

– встановлення неодноразових фактів здійснення актуарних розрахунків низької якості;

– здійснення актуарної діяльності з систематичним порушенням вимог законодавства;

– розголошення або передачі третім особам (за винятком Уповноваженого органу) конфіденційної інформації, отриманої в ході проведення актуарних розрахунків;

– невиконання вимоги частин 7-8 статті 103 або несвоєчасного інформування Уповноваженого органу.

Уповноважений орган зобов’язаний анулювати свідоцтво у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення особи, яка здійснює актуарні розрахунки, до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів у сфері господарської діяльності.

Стаття 105. Професійне об’єднання актуаріїв

1. Актуарії мають право об’єднуватися в громадські організації за професійною ознакою для координації своєї діяльності, здійснення спільних програм та захисту інтересів своїх членів, якщо їх утворення не суперечить законодавству України.

Об'єднання актуаріїв діє на підставі статуту, який затверджується рішенням конференції актуаріїв, і набуває статусу юридичної особи після його державної реєстрації.

2. За рішенням Уповноваженого органу одному з професійних об’єднань актуаріїв може бути надано статус саморегулівної організації актуаріїв. Статут та внутрішні положення саморегулівної організації актуаріїв у частині здійснення функцій щодо регулювання актуарної діяльності, делегованих Уповноваженим органом, підлягають погодженню з його боку. Уповноважений орган здійснює моніторинг реалізації делегованих ним саморегулівній організації актуаріїв функцій і в разі необхідності має право припиняти або відкликати відповідні повноваження включно до позбавлення об'єднання актуаріїв статусу саморегулівної організації.

Розділ XVI. Зовнішній аудит та фінансова звітність страховика

Стаття 106. Призначення та кваліфікаційні вимоги до зовнішнього аудитора страховика

1. Аудиторська перевірка діяльності страховика проводиться зовнішнім аудитором, який має право на провадження аудиторської діяльності на території України згідно із законодавством та внесений до реєстру аудиторів, що можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

2. З метою підтвердження фінансової звітності та звітних даних страховика, передбачених цим Законом, наглядова рада страховика щорічно зобов’язана призначати зовнішнього аудитора, що має відповідати вимогам, встановленим частиною 3 цієї статті.

3. Зовнішній аудитор може бути призначеним за таких умов:

а) аудитор внесений до реєстру аудиторів, що можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ;

б) аудитор є незалежним відповідно до частини 4 цієї статті від страховика та його пов’язаних осіб; в) аудитор є незалежним відповідно до частини 4 цієї статті від керівників страховика та пов’язаних осіб таких керівників;

г) аудитор не має конфлікту інтересів зі страховиком;

ґ) аудитор не надає відповідному страховику послуги обов’язкового аудиту протягом більше трьох років поспіль.

4. Аудитор не вважається незалежним від страховика, якщо такий аудитор:

а) має будь-які фінансові стосунки зі страховиком, крім випадків, коли аудитор є страхувальником або застрахованою особою;

б) є членом наглядової ради або правління, або є працівником, або агентом страховика, або будь-якої пов’язаної особи страховика;

в) має будь-які фінансові стосунки з членами наглядової ради або правління, або з працівником, або агентом страховика, або будь-якої пов’язаної особи страховика;

г) прямо або опосередковано має істотну участь у страховику або пов’язаній особі страховика;

ґ) був ліквідатором або тимчасовим адміністратором будь-якої пов’язаної особи страховика протягом двох років, які передують призначенню такого аудитора.

5. Зовнішній аудитор страховика має право за рахунок страховика: а) відвідувати та висловлювати свою позицію на всіх засіданнях служби внутрішнього аудиту страховика; б) ініціювати засідання служби внутрішнього аудиту страховика.

6. За ініціативою зовнішнього аудитора керівник служби внутрішнього аудиту зобов’язаний провести зустріч із зовнішнім аудитором на надати інформацію, яка необхідна для виконання його професійних обов’язків.

7. Уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до формату аудиторських висновків за наслідками обов’язкового аудиту страховика.

8. У випадку, коли зовнішній аудитор розриває угоду про надання послуг зовнішнього аудиту за власною ініціативою або отримує повідомлення або якимось іншим чином отримує інформацію про припинення такої угоди, зовнішній аудитор має право подати страховику в письмовій формі пояснення щодо причини свого звільнення за власним бажанням або причини, через які така особа не погоджується з своїм звільненням.

9. У випадку, коли особа, яка є зовнішнім аудитором страховика, розриває угоду про надання послуг зовнішнього аудиту за власною ініціативою через незгоду з діями керівників страховика, така особа зобов’язана надіслати страховику та Уповноваженому органу письмову заяву, яка містить детальну інформацію про причини такої незгоди.

Стаття 107. Обов’язки зовнішнього аудитора

1. Зовнішній аудитор, призначений відповідно до статті 106 цього Закону за рахунок страховика, зобов’язаний виконувати обов’язки, передбачені цією статтею.

2. Зовнішній аудитор зобов’язаний щорічно робити перевірку фінансової звітності та звітних даних страховика.

3. За вимогою зовнішнього аудитора страховика керівники страховика, працівники та агенти страховика зобов’язані надати доступ зовнішньому аудитору до будь-якої інформації та надати пояснення щодо цієї інформації, яка, на думку зовнішнього аудитора, необхідна йому для виконання професійних обов’язків.

4. Зовнішній аудитор страховика щорічно перевіряє: а) діяльність служби внутрішнього аудиту; б) існуючі процедури страховика, які затверджені з метою моніторингу відповідності страховика вимогам законодавства України, та зобов’язаний надати повний та об’єктивний звіт наглядовій раді та правлінню.

5. Зовнішній аудитор страховика перевіряє достовірність та повноту річної, консолідованої фінансової звітності та звітних даних страховика за рік, передбачених статтею 108 цього Закону, та надає звіт, складений:

а) відповідно до міжнародних стандартів аудиту; та

б) який має інформацію відповідно до вимог Уповноваженого органу.

6. Звіт зовнішнього аудитора, передбачений частиною 5 цієї статті, повинен включати в себе зокрема інформацію про те, що:

а) чи є на думку аудитора фінансова звітність та звітні дані страховика достовірними та повними, складені належним чином; та

б) у випадку, коли на вимогу аудитора надати певну інформацію від членів наглядової ради або правління або працівників страховика, така інформація не була отримана.

7. Зовнішній аудитор зобов’язаний негайно повідомити наглядову раду, правління страховика та Уповноважений орган про існування будь-якого факту, угоди, події, які стають йому відомим під час здійснення аудиту, які:

а) можуть призвести до погіршення фінансового стану страховика;

б) можуть призвести до значних втрат страховика;

в) можуть значним чином зачіпати інтереси страхувальників, застрахованих осіб або вигодонабувачів або інших споживачів фінансових послуг, наданих страховиком;

г) порушують цей Закон, нормативно-правові акти Уповноваженого органу або будь-яке інше законодавство України;

ґ) містять ознаки фінансової піраміди, шахрайства або іншого злочину;

д) вказують на те, що рівень регулятивного капіталу знизився або може знизитися.

Стаття 108. Річна, консолідована фінансова звітність та звітні дані страховика

1. Страховик зобов’язаний протягом трьох місяців після закінчення фінансового року надати Уповноваженому органу річну, консолідовану фінансову звітність та звітні дані страховика за рік про всі операції на території України та за її межами, перевірену зовнішнім аудитором відповідно до вимог цього Закону разом із повним звітом зовнішнього аудитора, примітки зовнішнього аудитора до цієї звітності, аудиторські висновки, річний звіт страховика, складений відповідно до вимог Уповноваженого органу, та лист, підписаний головою правління страховика про направлення вищевказаних документів.

2. Річна, консолідована фінансова звітність, передбачені частиною першою цієї статті, повинні відповідати формі та вимогам, встановленим законодавством із бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

3. Звітні дані, передбачені частиною першою цієї статті, повинні відповідати формі та вимогам, встановленим Уповноваженим органом, та повинні в себе включати:

1) баланс страховика за формою, встановленою Уповноваженим органом;

2) звіт про доходи та витрати страховика;

3) звіт про регулятивний капітал страховика;

4) звіт про технічні резерви страховика;

5) звіт про дотримання пруденційних нормативів, установлених Уповноваженим органом;

6) таблицю строків активів та пасивів;

7) інформацію стосовно відповідності системи управління страховика (якості управління ризиками, внутрішнього аудиту та контролю, корпоративного управління), ринкової поведінки страховика та якості розкриття інформації (бухгалтерського обліку, звітності, що оприлюднюється, звітності, що надається Уповноваженому органу, та інформації, що надається споживачам страхових послуг) встановленим вимогам та рекомендаціям.

Стаття 109. Призначення додаткової аудиторської перевірки за рахунок страховика

1. Уповноважений орган має право один раз на рік призначати за рахунок страховика додаткову аудиторську перевірку аудитором, призначеним Уповноваженим органом.

2. Вартість послуг із проведення такого додаткового аудиту встановлюється спільним рішенням Уповноваженого органу та Аудиторської палати України.

3. Страховик не має права оскаржувати вартість послуг із проведення такого додаткового аудиту та його результати.

4. Уповноважений орган призначає додатковий аудит за наявності однієї з таких підстав:

1) непризначення наглядовою радою страховика зовнішнього аудитора для проведення обов’язкового аудиту;

2) невиконання страховиком при призначенні зовнішнього аудитора вимог законодавства;

3) невідповідність аудиторського висновку встановленим вимогам до його формату;

4) обґрунтованої підозри Уповноваженого органу щодо достовірності та повноти звітності страховика, що підтверджена аудиторським висновком зовнішнього аудитора.

5. Уповноважений орган призначає аудитора для проведення додаткового аудиту з числа аудиторів, що внесені до реєстру аудиторів, що можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

6. Уповноважений орган встановлює вимоги до аудиторів, що призначаються ним для проведення додаткового аудиту страховиків.

7. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту, надає Уповноваженому органу аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту.

8. Додаткові вимоги до формату аудиторських висновків та аудиторських звітів за результатами проведення додаткового аудиту страховика встановлює Уповноважений орган.

9. Аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту, що надаються до Уповноваженого органу призначеним ним аудитором, є документами, що становлять професійну таємницю страховика.

10. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту страховика, звільняється від встановленої законодавством у сфері збереження професійної таємниці відповідальності перед страховиком та іншими особами за передачу до Уповноваженого органу аудиторського висновку та аудиторського звіту за результатами проведення додаткового аудиту страховика.

11. Аудитор, що здійснює додатковий аудит страховика, зобов'язаний повідомляти негайно Уповноважений орган про виявлені під час перевірки такого страховика факти, передбачені частиною 7 статті 107 цього Закону.

Стаття 110. Оприлюднення звітності страховика

1. Страховик зобов'язаний оприлюднювати баланс страховика за формою, встановленою Уповноваженим органом, та звіт про доходи та витрати страховика станом на кінець кварталу в офіційних або прирівняних до офіційних виданнях Уповноваженого органу протягом кварталу, наступного за звітним.

2. Страховик зобов'язаний не пізніше 1 червня наступного за звітним року публікувати річний звіт страховика, складений відповідно до вимог Уповноваженого органу, річну, консолідовану фінансову звітність разом з аудиторськими висновками в офіційних або прирівняних до офіційних виданнях Уповноваженого органу.

Розділ XVII. Державний нагляд за страхуванням

Стаття 111. Державний нагляд за страхуванням (перестрахуванням)

1. Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях із метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхового ринку, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

2. Посадові особи Уповноваженого органу не можуть розголошувати інформацію щодо звітності по окремому страховику, за винятком інформації, яка підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства.

3. Матеріали, які надаються для аналізу або перевірки, а також відомості та документи про фінансовий, майновий стан учасників страхового ринку, що надходять до Уповноваженого органу, становлять професійну таємницю і можуть бути використані лише для здійснення Уповноваженим органом його функцій, включаючи випадки щодо законодавчо встановленого порядку обміну інформацією.

4. Несанкціоноване розголошення будь-яких відомостей, матеріалів, документів, що відносяться до професійної таємниці, тягне відповідальність відповідно до законів, крім випадків, коли таке розголошення необхідне для запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом.

Стаття 112. Повноваження Уповноваженого органу

Уповноважений орган у межах своєї компетенції:

1) узагальнює практику страхування і посередницької діяльності на страховому ринку України, розробляє і подає у встановленому порядку пропозиції щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхування і посередницьку діяльність у страхуванні;

2) розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань страхування і посередницької діяльності у страхуванні, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками страхового ринку, контролює їх виконання;

3) здійснює реєстрацію страховиків та веде реєстр страховиків та перестраховиків як складову частину державного реєстру фінансових установ;

4) визначає порядок реєстрації та сертифікації страхових та перестрахових брокерів і веде державний реєстр страхових та перестрахових брокерів та актуаріїв;

5) встановлює плату за реєстрацію документів та видачу ліцензій, у порядку, встановленому законом про фінансові послуги; надає інформацію за запитами осіб, роз’яснює порядок застосування страхового законодавства України;

6) встановлює обов’язкові вимоги до регулятивного капіталу страховиків та інші пруденційні нормативи, що обмежують ризики по операціях із фінансовими активами, встановлює правила формування, обліку і розміщення коштів страхових технічних резервів, здійснює контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками (перестрахувальниками);

7) проводить виїзні та безвиїзні перевірки страховиків (перестраховиків) та страхових та/або перестрахових брокерів щодо правильності застосування ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їхньої звітності; здійснює постійний нагляд за дотриманням афілійованими та спорідненими особами страховиків на території України та за кордоном, об'єднаннями страховиків, а також іншими юридичними та фізичними особами страхового законодавства, нормативно-правових актів Уповноваженого органу. Уповноважений орган не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цьому пункті;

8) встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, видає їм відповідні свідоцтва та здійснює організаційно-методичне забезпечення проведення актуарних розрахунків;

9) здійсню контроль щодо походження коштів за рахунок яких формується статутний капітал страховиків відповідно до законодавства України;

  1. проводить і координує у визначеному законодавством порядку навчання, підготовку і перепідготовку кадрів на страховому ринку, організовує наради, семінари, конференції з питань страхування;

  2. визначає професійні вимоги та вимоги до ділової репутації керівників страховиків, головних бухгалтерів та керівників служби внутрішнього аудиту страховиків та може вимагати звільнення з посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам для зайняття відповідних посад;

  3. встановлює вимоги щодо програмного забезпечення пов'язаного з здійсненням страхування; встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками страхового ринку відповідно до законодавства України, показники звітності, правила підготовки, надання та обробки даних щодо діяльності страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів, власників істотної участі страховиків, здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками страхового ринку; має право одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян − інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань; проводить аналіз дотримання законодавства об'єднаннями страховиків; здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринок страхування;

  4. надсилає учасникам страхового ринку обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про страхування та вимагає надання необхідних документів; у разі порушення законодавства про страхування застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення відповідно до закону, приймає рішення про виключення страховиків із Державного реєстру фінансових установ, страхових або перестрахових брокерів із державного реєстру страхових та перестрахових брокерів; звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про страхування, в тому числі з позовом про скасування державної реєстрації страховика або страхового посередника у випадках, передбачених законом; надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів, які містять ознаки правопорушень, застосування заходів впливу, за якими не входить до компетенції Уповноваженого органу; надсилає матеріали в органи Антимонопольного комітету України в разі виявлення фактів, що містять ознаки порушень законодавства щодо захисту економічної конкуренції;

  5. установлює перелік посередницьких послуг у страхуванні та перестрахуванні; затверджує положення про централізовані страхові резервні фонди, крім випадків передбачених Законами України;

  6. установлює розміри кредитів, порядок та умови їх видачі страхувальникам, які уклали договори страхування життя;

  7. визначає характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування;

  8. установлює особливості із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування в разі реорганізації страховика;

  9. встановлює вимоги до перестрахування ризиків страховиками;

  10. установлює порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо здійснення страхової виплати;

  11. здійснює контроль за дотриманням страховиками та страховими посередниками законодавства при укладенні договорів страхування та інших видів договорів для забезпечення виконання страхових зобов’язань;

  12. видає дозвіл на реорганізацію страховика та на придбання чи збільшення істотної участі в страховика відповідно до цього Закону; встановлює вимоги до методики розрахунку викупної суми за договорами страхування життя; має інші повноваження встановлені цим Законом.

Стаття 113. Основні завдання Уповноваженого органу

Основними завданнями Уповноваженого органу є:

а) розробка стратегії розвитку страхового ринку та реалізація державної політики щодо функціонування ринку послуг у сфері страхування в Україні;

б) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням послуг у сфері страхування та дотриманням законодавства в цій сфері;

в) захист прав споживачів послуг у сфері страхування шляхом застосування в межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на страховому ринку;

г) узагальнення практики застосування законодавства України з питань страхування і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхування і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

д) розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів із питань страхування і посередницької діяльності в страхуванні та перестрахуванні.

Стаття 114. Взаємовідносини страховика і держави

1. Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава – за зобов'язаннями страховика, якщо інше не визначене цивільно-правовим договором, добровільно укладеним сторонами.

2. Не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових та/або перестрахових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхової виплати), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони суперечать законодавству України.

Стаття 115. Гарантії прав та законних інтересів страховиків

1. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхування.

2. Втручання в діяльність страховиків із боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Стаття 116. Заходи впливу

1. У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів у сфері страхування Уповноважений орган застосовує заходи впливу.

2. Уповноважений орган обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

3. Уповноважений орган може застосовувати такі заходи впливу:

а) зобов'язати страховика, страхового та/або перестрахового брокера вжити заходів для усунення порушення (видача припису);

б) накладати штрафи;

в) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення страхування або перестрахування;

г) відсторонювати керівників страховика від управління страховиком та призначати тимчасову адміністрацію;

д) затверджувати план відновлення фінансової стабільності страховика;

е) порушувати питання про ліквідацію страховика;

є) накласти заборону власнику істотної участі голосувати на загальних зборах акціонерів та голосувати членам наглядової ради, які представляють такого власника істотної участі на засіданнях наглядової ради.

4. Рішення Уповноваженого органу щодо застосування заходів впливу у вигляді тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Стаття 117. Порядок застосування заходів впливу та санкцій за порушення страхового законодавства

1. Штрафи на керівників та службових осіб страховика, фізичних осіб та юридичних осіб - власників істотної участі страховика накладаються в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

2. Порядок застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до страховика та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Уповноваженого органу, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

Розділ XVIII. Інспекційні перевірки страховиків, страхових (перестрахових) брокерів

Стаття 118. Інспекційні перевірки страховиків, страхових (перестрахових) брокерів

1. Кожний страховик є об'єктом перевірки на місці інспекторами Уповноваженого органу чи аудиторами, призначеними Уповноваженим органом.

2. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій страховика, достовірності звітності страховика і дотримання страховиком законодавства України про страхування, а також нормативно-правових актів Уповноваженого органу.

3. Перевірка страховиків, страхових посередників здійснюється відповідно до плану, затвердженого Уповноваженим органом. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Уповноважений орган зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 10 днів до його початку.

4. Страховики зобов'язані забезпечити інспекторам Уповноваженого органу та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці -можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення страховика.

5. Керівництво страховика призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників Уповноваженого органу.

6. Уповноважений орган може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки страховика при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Уповноваженого органу або уповноваженою ним особою.

7. Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду Уповноважений орган має право безоплатно одержувати від страховиків інформацію про їхню діяльність та пояснення з окремих питань діяльності страховика.

8. Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства.

9. У ході перевірки страховика Уповноважений орган має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи страховика щодо взаємовідносин зі страховиком із метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на фінансовий стан страховика. Для цілей перевірки афілійовані особи надають Уповноваженому органу сприяння відповідно до положень цієї статті в тому ж порядку, що застосовується до страховиків.

Стаття 119. Перевірка осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Уповноваженого органу

1. Уповноважений орган має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Уповноваженого органу, з метою дотримання законодавства щодо страхової діяльності. При здійсненні перевірки Уповноважений орган має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Уповноваженому органу інформацію за запитом у визначений ним строк.

2. До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Уповноваженого органу, належать:

а) власник істотної участі страховика, якщо Уповноважений орган вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим цим Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність страховика;

б) особа, що придбала істотну участь у страховику без письмового дозволу Уповноваженого органу.

3. Об'єктом перевірки Уповноваженого органу може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою страхової діяльності без ліцензії.

Розділ XIX. Оскарження рішень Уповноваженого органу

Стаття 120. Оскарження рішень Уповноваженого органу

1. Страховик або інші особи, на які поширюються повноваження Уповноваженого органу, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Уповноваженого органу чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора та ліквідатора.

2. Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді за відсутності підстав, визначених цим Законом.

3. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.

4. При розгляді в суді справи, порушеної внаслідок або у зв'язку із застосуванням цього Закону проти Уповноваженого органу або його службовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, завдану внаслідок рішень, дій або бездіяльності, виконаних згідно з обов'язками та повноваженнями або в ході їх виконання в рамках тимчасової адміністрації або ліквідації страховика, якщо такі дії або бездіяльність були умисними.

5. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно із законодавством України, нормативно-правовими актами Уповноваженого органу та договорами про страхування відповідальності.

6. Оскарження або інший судовий розгляд, пов'язаний із оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію страховика та інші оскаржувані заходи та рішення”.

2. Прикінцеві положення

Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2008 року, крім статей 10, 103, які набирають чинності з 1 січня 2009 року.

Учасники страхового ринку, визначені підпунктами а, б, ґ, д, е частини першої статті 7 цього Закону, які отримали ліцензію на здійснення страхової діяльності до дня офіційного оприлюднення цього Закону, зобов'язані до 1 січня 2009 року привести свою діяльність у відповідність до вимог цього Закону.

Кабінету Міністрів України та Уповноваженому органу протягом шести місяців з дня офіційного оприлюднення цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність до цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Про внесення змін до закону україни «про оподаткування прибутку підприємств»

    Закон
    [У тексті Закону (у пункті 1.25, підпунктах 4.1.1, 4.2.1, 5.2.1, 5.2.10, 5.3.9, 7.4.1, 7.12.1, 7.13.1, 7.14.1, 8.4.3, 8.4.4, 8.5.2, 11.3.1, 11.3.2, 11.
  2. Закон україни про внесення змін до Конституції України

    Закон
    спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
  3. Закон України "Про внесення змін до Закону України "

    Закон
    Внести зміни до Закону України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 18, ст. 78 2002 р., № 7, ст. 50, № 8, ст. 62, № 14, ст.
  4. Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (1)

    Закон
    спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
  5. Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (2)

    Закон
    спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
  6. Закону України "Про внесення змін до Конституції України"

    Закон
    спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

Другие похожие документы..