Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Т.5 : Грузия в XIX веке / [Ред.: М. Гаприндашвили, О. Жорданиа] - , 1990 - 614с. : ил. - - Библиогр. в подстроч. примеч. - ISBN 5-520-00499-4 : [4л.]...полностью>>
'Документ'
В этот раз начало было просто на удивление тихим. Не наблюдалось повышенной активности спецслужб, предвещающей визит какого-нибудь Важного Лица, посч...полностью>>
'Документ'
и жителей с.п. Уфа-Шигири, писем женщин и научной общественности г. Уфы президентам РФ и США в связи с заключением договора по ограничению стратегиче...полностью>>
'Конспект'
Тезис первый. Российской математики до 19 века фактически не существовало; в 19 веке она начала формироваться и к началу двадцатого века заняла вполн...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Шваб О.В.

Інтеграційна стратегія України як фактор розвитку національного господарства

Донецький національний університет

Анотація

Розглядаються проблеми визначення Україною свого місця в світовому господар­стві. Показано, що Україна має достатній економічний та ресурсний потенціал для до­сягнення економічного успіху при виході на світові ринки, але тенденція сировинної орієнтації промисловості, що зберігається, не дає змогу Україні зайняти гідне місце в міжнародному поділі праці нарівні з індустріально розвинутими країнами.

Annotation

The article describes the problems of Ukraine in determining its place in the world economy. It shows that Ukraine has sufficient economic and resource potential to achieve the economic success while entering world markets, but the current tendency of raw materials orientation of the industry doesn't allow Ukraine to take its place in the international division of labour alongside with the developed countries.

Ключові слова

Інтеграційна стратегія, еконмічний розвиток, ресурсний потенціал.

Key words

Integration strategy, economic development, resource potential.

Для України необхідність визначення свого місця в світовій економіці є важливим і досить складним завданням. У сучасних умовах входження України у світове господарство відбувається в умовах розвитку глобалізаційних процесів, в яких во­на є об'єктом, а не суб'єктом, що не дозволяє Україні швидко реалізувати заплано­вані послідовні етапи утвердження на світовому ринку. Тому Україні необхідно визначити таку стратегію інтеграції у світове співтовариство, яка б призвела до економічного зростан­ня та допомогла зайняти місце серед високо розвинутих держав світу, що відповідає страте­гії розвитку України в цілому.

Українська економіка, перебуваючи в складі економіки СРСР, була зорієнтована на участь у міжнародному поділі праці. Особливістю цього інтеграційного угруповання було планово-централізоване регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Це надало б змогу захищати національні еко­номіки країн-учасниць від коливань світового ринку, але одночасно позбавляло можливості постійно об'єктивно оцінювати рівень ефективності національного виробництва. Це призве­ло, по суті, до відособлення економік країн у світовому господарстві.

Традиційно більше половини обсягу зовнішньоторговельного товарообігу СРСР конце­нтрувалось на 5-6 середньо розвинутих східноєвропейських країнах, серед яких основне місце займала Німецька Демократична Республіка. На провідні індустріальні держави світу припадало лише 15-20%. За рішенням уряду СРСР, Україна могла самостійно торгувати лише з Австрією в межах так званої придунайської торгівлі і тільки від цієї торгівлі корис­туватись 100% валютними доходами.

Об'єктивними засадами для інтеграції України в міжнародну економіку є передусім економічний потенціал України, в якому забезпеченість продукцією власного виробництва становить 82%. Практично повністю покриваються потреби у вугіллі, продуктах коксохімії, м'ясо-молочної та комбікормової, хлібобулочної та плодово-овочевої продукції. За межі України вивозиться понад 16% суспільного продукту, в тому числі понад 40% чорних мета­лів і металевих виробів, окремих видів енергетичного, підйомно-транспортного, нафтового, хімічного та ковальсько-пресового устаткування, тракторів, трансформаторів, тепловозів, екскаваторів, шин, цукру, сільськогосподарської техніки. Виробництво наукомісткої проду­кції машинобудування, металообробки, приладобудування, військово-промислового ком­плексу свідчить про досконалість виробничих потужностей та високу кваліфікацію кадрово­го потенціалу в країні.

Велике значення має достатній ресурсний потенціал. Україна зберегла висококваліфі­ковані кадри, здатні до наукомісткої праці, володіє вагомими сировинними та земельними ресурсами, здатними повністю забезпечити населення продуктами харчування, а промисло­вість - сировиною і матеріалами (крім нафти і газу). Країна має чверть світових чорнозем­них ґрунтів; запаси кам'яного вугілля, яке має високу енергоємність та економічність; про­відне місце у світі щодо запасів марганцевих руд, які залягають біля найбільших родовищ залізних руд та коксівного вугілля, що сприяє розвитку малозатратної чорної металургії. Для вогнетривких виробів, які є вкрай необхідними для чорної металургії, використовують вогнетривкі глини, кварцити, талько-магнезит, яких в Україні є великі запаси. У формівних матеріалах, для яких використовують кварцитові піски та бентонітові глини, Україна не від­чуватиме дефіциту в найближчі роки. Є значні поклади титану, запаси якого майже невиче­рпні. Запаси графіту значно перевищують відомі в навколишньому близькому зарубіжжі. Великі та цінні родовища каоліну, що за своєю якістю є одним із кращих у світі.

Географічна та демографічна структура України досить оптимальна, щоб бути основою для українського економічного успіху. Це насамперед багатообіцяючий внутрішній ринок, а також значний потенціал для залучення інвестицій та завоювання зовнішніх ринків.

Україна має сприятливий клімат, вигідне географічне розташування у Центральній Єв­ропі, кордони з багатьма державами, вихід до моря.

Крім позитивних засад ефективної інтеграції України у світову економіку є також деякі негативні риси господарства, що повинні стати об'єктом уваги держави в подальшому роз­витку. Зокрема, зберігається тенденція сировинної орієнтації промисловості. Цей процес на­очно простежується в динаміці двох провідних галузей промисловості - чорної металургії і машинобудування.

Незважаючи на досить вагому частку обробної промисловості (71%), в її складі пере­важають галузі і виробництва з низьким рівнем технологічної переробки.

Визначилися галузі і виробництва, які майже не пов'язані з внутрішнім ринком та не реагують на попит української економіки. Надзвичайно висока експортна орієнтація склала­ся в чорній металургії, де обсяг експорту дорівнює близько 80%, у хімічній і нафтохімічній промисловості (90%), деревообробній і целюлозно-паперовій (70%). А в таких галузях, як кольорова металургія і легка промисловість, за рахунок використання давальницької сиро­вини, цей показник сягає, відповідно, 111,4 і 125,9% від обсягу виробництва.

Відмінності у рівнях економічного розвитку країн значною мірою пояснюються ступе­нем використання досягнень науково-технічного прогресу. Провідні країни світу приділяють велику увагу прискореному розвитку наукових досліджень і розробок, стимулюванню наукової діяльності і впровадження її результатів у виробництво.

У попередніх працях автора було зроблено висновок про те, що в торгівлі України з розвинутими країнами необхідна зміна напрямів економічної політики на користь пріорите­тного розвитку певних галузей та напрямів економіки України, проголошеного в ряді про­грамних документів.

Аналіз ефективності зовнішньоекономічних зв'язків України з Європейським Союзом свідчить, що Україна повинна стати на шлях економічного зростання. Тільки успіх в розви­тку економіки може поєднати зовнішньоекономічні цілі і можливості їх досягнення.

Завдання економічного зростання можуть бути вирішені Україною шляхом реалізації інтеграційної стратегії випереджаючого розвитку.

Ряд українських дослідників, зокрема Новицький В., Сіденко В.. Будкін В., Дергачов О., Толстов С, стверджують, що інституціональні відмінності, розрив у рівнях економічно­го розвитку України і Європи (Західної, Центральної та Східної) і тенденції його зростання в середньостроковій перспективі (найближчі 10-15 pp.) не залишають шансів Україні інтег­руватися в ЄС.

Існує об'єктивна думка, що "значущі" сусіди України - ЄС, Російська Федерація, США (як глобальний гравець), їх економічні інтереси практично не залишають Україні не тільки можливості реалізувати власну інтеграційну стратегію, а й можливість будь-якого маневру.

Використання законів розвитку складних систем дає можливість сформулювати умови розвитку України як самостійної національної держави і основні умови стратегії економіч­ного зростання. В сучасних умовах макроекономічна стабілізація є обов'язковим, але недо­статнім елементом стратегії реформ. Необхідна вчасна зміна економічної політики. Основна умова стратегії випереджаючого розвитку України - це формування національ­ного економічного зростання. Для досягнення стану економічного зростання необхідно створення механізму формування і реалізації ефективної, оптимальної макроекономічної політики в довгостроковому періоді, що забезпечується наявністю у суспільному устрої ефективної політичної системи, що має механізм самоорганізації, а також механізмом само­організації суспільної системи.

Податкова політика України не тільки витісняє національний капітал за межі націона­льної економіки, а й є головною причиною, що не дозволяє надходженню іноземного капі­тану. Тенденція зниження власних капіталовкладень - це показник відсутності приросту но­вих технологій. Тобто технологічний потенціал України старіє швидше, ніж оновлюється.

Праця, капітал і технології є трьома факторами теорії економічного зростання згідно Р.Солоу, зростання яких тісно пов'язано з рівнем прямих іноземних інвестицій в країні. В умовах, коли держава і приватний сектор економіки не можуть підтримувати рі­вень фінансування науки і оновлення технологій, це роблять прямі іноземні інвестиції. Саме прямі іноземні інвестиції дали високі темпи економічного зростання в нових індустріальних країнах. Прямі іноземні інвестиції забезпечують впровадження нових технологій, зайнятості населення, приріст ВВП, податкові надходження, оновлення і збільшення основних фондів підприємств, у той час як портфельні інвестиції забезпечують оборотний капітал виробни­чого сектора економіки. Рух прямих іноземних інвестицій прямо пов'язаний з діями ТНК, які в своїх стратегіях керуються оптимальним ефективним розміщенням ресурсів і оцінкою політичних ризиків країни реципієнта.

Україна повинна включитись у глобальний інвестиційний процес. Таким чином, макро­економічна складова стратегії, спрямованої на формування економічного зростання націо­нальної економіки, повинна бути спрямована на забезпечення тенденцій зростання факторів - праці, капіталу, технологічного рівня і містити:

  •  реформування податкової політики в частині визначення розмірів бази оподаткування і порядку перерахування податків. Податкова політика повинна стимулювати до праці та за­ощадження у населення, забезпечувати інвестиції та отримання прибутків у підприємств, формувати сприятливе середовище для іноземних інвестицій;

  •  реформування бюджетної політики в частині зниження питомої ваги витрат держави у ВВП, визначених на точних попередніх розрахунках;

  •  перенесення фінансування державних витрат, пов'язаних із конструюванням нових ін­ститутів суспільного устрою в умовах зниження питомої ваги бюджету у ВВП, на зовнішні джерела;

  •  реформування інвестиційної політики в частині зниження адміністративних бар'єрів, доступу ТНК до національних фінансів, доступу резидентів України до міжнародних валю­тних ринків і забезпечення міжнародної безпеки інвестиційного капіталу;

  •  стимулювання створення мережі лізингових компаній та спеціалізованих лізингових фондів виробничих потужностей з метою розгортання інвестиційної діяльності в Україні, до пріоритетних напрямів використання лізингу в Україні можна віднести:

1)            високотехнологічні наукоємні галузі: літако- і машинобудування, порошкова металур­гія, кераміка, електрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс;

2)            видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, вугілля, сталь і прокат;

3)            виробництво товарів народного споживання;

4)            малий бізнес.

Забезпечення зростання іноземних інвестицій в більших розмірах, ніж у країнах СНД та ЦСЄ, є основним завданням національної стратегії економічного зростання в сфері макроекономіки.

Для успішної реалізації поетапної стратегії інтеграції України в світову економіку не­обхідно створення умов не тільки для середніх в світі темпів зростання економіки, а лише високих та надвисоких темпів економічного зростання з метою випереджаючого розвитку.

Важливо проаналізувати зовнішню складову інтеграційної стратегії України. Україна є самостійним геополітичним гравцем на євразійському театрі та його геостратегічним центром, де перетинаються стратегії всіх трьох основних геополітичних гравців: ЄС, СІЛА та Російської Федерації. Згідно з моделлю розвитку Європа - ЄЕС - ЄС, процес кінцевого формування економік ЄС буде продовжуватися до 2015-2020 pp., після чого прогнозується 15-20 pp. високих темпів зростання до 2035-2040 pp. Потім можна очікувати період форму­вання зони вільної торгівлі з Україною і Росією. У відносинах з ЄС Україну очікує, в кра­щому випадку, договір про асоціацію з тривалим терміном виконання, але не створення зо­ни вільної торгівлі і вільної економічної зони в найближчі 10-15 pp.

Отже, в найближчій і середньостроковій перспективі Україна буде розвиватися в складі СНД, точніше в політичному і економічному пострадянському просторі, і грати при цьому активну роль. Але активність дій України буде обумовлена станом стійкого економічного зростання, темпи якого повинні бути вищі темпів зростання Російської Федерації і всіх най­ближчих сусідів, включаючи країни Центральної та Східної Європи.

Закінчення в 2008 р. терміну дії Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС викликало необхідність укладання нової угоди, при укладанні якої необхідно не стільки отримати від ЄС визнання європейської перспективи України, скільки забезпечити створен­ня таких механізмів співробітництва, які максимально відповідають потребам економічного розвитку країни. Зокрема, вступ України до СОТ відкрило доступ до єдиного ринку ЄС для українського експорту, переорієнтація фінансової підтримки від безкоштовних фан­тів до кредитного та інвестиційного фінансування та інтеграція технічного характеру зближення технічних стандартів та вимог, входження в транспортну, енергетичну мережі ЄС і т. ін.

Аналізуючи вище зазначене, можна зробити такі висновки:

1. Україна як суверенна держава поки що справляє вкрай незначний вплив на інтегра­ційні процеси у світовій економіці та міжнародний поділ праці.

  1.   Для досягнення пріоритетних цілей Україні необхідно здійснити заходи щодо пере­творення а індустріально розвинуту державу. Для цього економіка України має необхідний науково-технічний, матеріальний, сировинний потенціал.

  2. Завдання економічного зростання можуть бути вирішені Україною шляхом реалізації інтеграційної стратегії випереджаючого розвитку.

  3. Стратегію інтеграції України в ЄС слід розглядати не як найшвидше досягнення фо­рмального членства, а як гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС, поступове наближення до якісних стандартів ЄС, можливість промисловості і сільському господарстві України досягнути відповідного рівня конкурентоспроможності.

Список використаних джерел:

  1. Будкін B.C. Вплив глобалізації на секторальну структуру зовнішньоекономічної дія­льності України // Зовнішньоекономічна політика України в умовах глобалізації і регіоналізації світогосподарських зв'язків. 2009 р. - С.42-46.

  2. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. пос. / За ред. І.В. Багрової. - К.: ЦУЛ, 2009. - 384 с.

  3. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. проф. Є.П. Качана. - К.: ВД "Юридична книга", 2005. - 552 с.

  4. Шевченко Л.В. Розвиток двостороннього економічного співробітництва України з Німеччиною // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 205. Том І - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 143-148.

  5. Новицкий В. Геозкономические приоритеты Украйни: региональные тенденции // Зкономика Украины. - 2009. - №5. - С.25-34.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Укази президента україни зміст

    Документ
    Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом),
  2. Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в україні національна доповідь (1)

    Документ
    Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О.
  3. Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в україні національна доповідь (2)

    Документ
    Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О.
  4. Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в україні національна доповідь (3)

    Документ
    Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О.
  5. Програма інтеграції України до Європейського Союзу  

    Документ
    Пріоритетність співробітництва України з Європейським Союзом (ЄС) та його окремими державами - членами пов’язана з тим, що це угруповання буде визначати напрями економічного прогресу та політичну стабільність в регіоні у довгостроковій перспективі.

Другие похожие документы..