Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Философский факультет УрГУ - один из наиболее динамично развивающихся факультетов России. Основанный в 1966 году, факультет представляет собой одну и...полностью>>
'Рабочая программа'
Целью преподавания дисциплины «Теория электрических цепей (ТЭЦ)», является изучение основных понятий, определений и законов, которые широко использую...полностью>>
'Документ'
историю русской литературы Николай Алексеевич Некрасов вошёл как великий поэт, чьё творчество уходит корнями в глубинные пласты народной жизни, как п...полностью>>
'Документ'
При присоединении одного юридического лица к другому правопреемником присоединенного юридического лица в части исполнения обязанности по уплате налог...полностью>>

Главная > Лекція

Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЛЕКЦІЯ 5

(6 години)

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ

1. Характеристика властивостей цукровмісної сировини

2. Технологічна схема виробництва цукру-піску

Сучасна технологія виробництва цукру-піску з цукрових буряків та іншої цукросировини включає ряд хімічних, фізико-хімічних та фізичних способів переробки. За енергоємністю та вартістю паливно-енергетичного комплексу цукрове виробництво займає одне з перших місць у харчовій промисловості.

На найважливіших етапах технологічного процесу цукрового виробництва існують певні резерви: зменшення втрат цукрових буряків при збиранні та зберіганні; зниження середнього показника споживання палива на переробку буряків; збільшення коефіцієнта одержання цукру; поліпшення науково-технічного забезпечення галузі (створення нових технологічних прийомів та більш досконалого обладнання) і т. д.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСТИВОСТЕЙ ЦУКРОВМІСНОЇ СИРОВИНИ

Сировиною для отримання цукру є рослини-цукроноси, що містять цукрозу. До найбільш поширених цукроносів належать: цукрові буряки, цукрова тростина, цукрове сорго, цукрова кукурудза, цукровий клен, цукрова пальма, ріжкове дерево.

Цукрові буряки — основна в нашій країні сировина для цукрового виробництва. За ботанічними ознаками вони належать до ро­дини маренових.

Цукрові буряки — рослина дворічна: протягом першого року виростає коренеплід із розеткою прикореневих листків, на другому році з висаджених коренеплодів зростає квітоносне стебло, висота якого становить 1,5—2,0 м. По досягненні зрілості плоди зроста­ються та утворюють насіннєві клубочки («насіння»). Цукор виробляють з коріння буряків першого року їхнього розвитку.

Переважна більшість вирощених бурякових коренів надходить на цукрові заводи для виробництва цукру, а деяка частина заклада­ється в кагати для їх подальшої висадки та отримання бурякового насіння. Залежно від призначення коріння поділяється на фабричне (для переробки на цукор) та маточне (для виробництва насіння).

Урожайність цукрових буряків в Україні коливається у межах 250—320 ц/га. Цей показник залежить переважно від якості насін­ня, земельних угідь, погодних умов та догляду за посівами.

За несприятливих метеорологічних умов, порушенні термінів висіву насіння та агротехнічних прийомів обробки цукрові буряки в перший рік свого розвитку дають квітоносні втечі, а іноді й плодоносять. Такі буряки називають квітушними. У коренеплодах таких буряків відбувається деревеніння клітинних стінок з утворенням підвищеної кількості лігніну. Такі коренеплоди погано ріжуться в стружку, оскільки через підвищену волокнистість опір різанню у них у 3—5 рази більший, ніж у звичайних коренеплодів.

Коренеплід цукрових буряків першого року розвитку має грушовидну, веретеноподібну форму, в ньому розрізняють голівку, шийку, власне корінь та хвостик. З двох боків коренеплоду по спіралі розташовані борозенки, з яких ростуть корінці з кореневими волосками. Корінці пронизують ґрунт на площі близько 1 м2, досягаючи глибини 2,5 м. Така могутня коренева система забезпечує життєстійкість буряка в посушливу пору.

Покритий коренеплід захисним поверхневим шаром (перидермою). Основна тканина (паренхімна) складається з клітин, заповнених буряковим соком. Паренхімну тканину пронизують судинні пучки, які розташовані у вигляді концентричних кіл і додають коренеплоду механічну міцність.

Вміст сухих речовин у коренеплоді цукрового буряка коливаєть­ся в межах 20—25 %, цукрози — 14—18 %. Практично вся цукро­за та частина нецукрів розчинені в клітинному соку. Масову концентрацію бурякового соку в цукрових буряках називають соковим коефіцієнтом.

Синтез цукрози в буряках — процес дуже складний. Разом з син­тезом цукрози утворюються інші органічні речовини, переважно органічні кислоти. Тому свіжий буряковий сік має кислу реакцію (рН від 6,2 до 6,7). Крім того, в коренях цукрових буряків накопичуються і неорганічні з'єднання (з калієвих, натрієвих та фосфорних добрив, які вносять для підживлення буряків).

Вміст цукрози в буряках може коливатися від 15 до 22 %, в середньому становить 17,5 %. З 75 кг води, що утримується в 100 кг

цукрових буряків, 3 кг міцно утримується колоїдами, а 72 кг є розчинником для цукрози (17,5 кг) та нецукрів (2,5 кг). Таким чином, кількість нерозбавленого соку в 100 кг буряка — 92 кг (17,5 + 2,5 + 72).

Як сировина для переробки коренеплоди цукрових буряків ма­ють низку властивостей — фізичних, фізико-хімічних, хімічних, біохімічних, мікробіологічних, а також технологічних (рис. 3.1).

Такі фізичні властивості буряків, як розмір і форма, залежать від якості садивного матеріалу, умов вирощування. Найбільш при­йнятною в переробці вважають круглу форму коренеплодів однорі­дних розмірів. Тургор кореня вказує на його свіжість, здатність різатися в стружку, чинити опір інфекціям.

Структура тканин визначається насамперед її дерев'янистістю. Дуже дерев'янисте коріння погано ріжеться в стружку.

Співвідношення м'якуша та соку значно коливається залежно від сорту буряка, агротехніки, зрілості, метеорологічних умов і т. д. М'якуш у корені та периферійних частинах найбільшою мірою гід-ратований. Високий вміст м'якуша зумовлює високу опірність буряків при різанні, високий вихід жому, низьку кількість вільно­го соку. Близько половини сухих речовин м'якуша становлять пек­тинові речовини, які можуть перейти з бурякової стружки в сік. Тому бажаною є підвищена кількість соку в коренеплоді.

Фізико-хімічні властивості цукрових буряків характеризуються здатністю цукру до дифузії, яка залежить від молекулярної ваги дифундуючої речовини (чим менше молекулярна вага, тим вище швидкість дифузії), від здатності білків протоплазми до згортання (внаслідок денатурації білків при певних температурах підвищуєть­ся проникливість клітинних стінок, дифузія речовин через таку пористу перегородку полегшується).

Висока водоутримуюча здатність коренів сприяє збереженню необхідного фізичного стану сировини, з якої отримують якісну стружку при певній зрізуваності коренів.

Хімічні властивості цукрових буряків залежать від їх хімічно­го складу, який подано на рис. 3.2.

Вміст цукрози в буряках, виражений у відсотках до його маси, визначає цукристість буряка. Кількість цукрози в різних частинах коренеплоду дуже нерівномірна. Найменший її вміст — у голівці, середній — у хвості, найбільший — у середній частині коренеплоду. У прямій залежності від вмісту цукрози в корені знаходиві».м вихід кристалічного цукру при переробці свіжих буряків. Отже, чим вище вміст цукрози в буряках, тим більший вихід цукру в кри­сталічному вигляді.

До нецукрів відносять усі речовини, крім цукрози, — целюлозу, геміцелюлози, протопектин, білки, лігнін, сапонін (нерозчинні речовини), а також аміноз'єднання, інвертний цукор, безазотисті органічні кислоти, пектин, зольні з'єднання та інші (розчинні речови­ни). Деякі нецукри містяться як в соці, так і в нерозчинному м'якуші. Наприклад, найбільш білкових речовин у буряковому соці, але ча­стина їх пов'язана з пектиновими речовинами та геміцелюлозами м'якуша. З м'якушем пов'язано також до 60 % сапоніну, інша його частина розчинена у соці.

Редукуючі речовини (інвертний цукор) знаходяться в спілих бу­ряках у невеликій кількості (0,05—0,2 % до ваги буряка). Подаль­ше їх накопичення відбувається під дією кислот, а також внаслідок протікання біохімічних процесів. Небажана дія редукуючого цукру полягає в тому, що на стадії дефекації швидко розкладається, утво­рюючи кислоти, які не осаджуються, а переходять у розчин у ви­гляді кальцієвих солей, підвищуючи забарвленість соку.

Велика частина азотистих речовин під дією вапна та при нагрі­ванні легко видаляється із соку. Однак деякі з них, зокрема аміно­кислоти та бетанін, шкідливо впливають на процес переробки, заважають кристалізації цукрози. Вони погано видаляються з соку та залишаються в ньому після очищення.

Пектинові та білкові речовини, що знаходяться в колоїдному стані, затримують фільтрацію та ускладнюють циркуляцію проду­ктів в апаратах, кристалізацію та центрифугування утфеля.

Мінеральні нецукри (зола) також мають негативне значення для переробки буряків, оскільки підвищують розчинність цукрози.

Сапоніни сприяють сильному піненню соку, а також води в мий­ному відділенні.

Біохімічні властивості коренеплодів зумовлені їх ферментним складом. Ферменти можуть активізувати гідроліз цукрози з утво­ренням глюкози та фруктози, тобто сприяти накопиченню інвертно-го цукру.

Стійкість м'якуша до гідролізу особливо помітно порушується при зміні мікробіологічних властивостей буряків, а саме при по­разці буряків мікроорганізмами. Крім того, різноманітні хвороби буряків, придбані в процесі зростання, погіршують подальше збе­рігання та ускладнюють переробку коренів у свіжому вигляді — прямо з поля.

Буряковий сік є сприятливим середовищем для швидкого роз­множення мікроорганізмів, що використовують цукрозу як пожив­ний субстрат. У соці є необхідні для розвитку мікроорганізмів амінокислоти, ростові речовини та мінеральні солі. Тому однією з істотних якостей буряка є мінімальний вміст у ньому грибної або бактеріальної мікрофлори.

Перераховані загальні властивості цукрових буряків істотно впливають на формування його технологічних властивостей.

Отже, структура м'якуша, його дерев'янистість визначають зрізуваність кореня, еластичність та стисливість стружки.

Доброякісність коренеплодів (отже, й чистота бурякового соку) залежить від співвідношення концентрації цукрози до всіх сухих речовин у продукті.

Фізичний стан кореня визначають наявністю нормального тур-гора та відсутністю захворювань.

Коефіцієнт дифузії, або здатність віддавати цукрозу, у здорових буряків вищий, ніж у хворих коренеплодів.

Рівень лужності соку та сиропів залежить від хімічного складу буряків. Підвищують його аміди, редукуючі речовини, магній, каль-

цій, амінокислоти; знижують — щавлева та фосфорна кислоти, пектин, білок та інші речовини.

При зниженні лужності збільшується кількість кальцієвих солей, а при підвищенні — погіршується кристалізація утфеля.

Існують такі вимоги до цукрових буряків як сировини цукробу­рякового виробництва:

  • максимальний вміст цукрози в коренях та висока продуктив­ність збирання цукру з гектара;

  • відсутність масової квітчастості та дерев'янистості тканин, легка зрізуваність;

  • максимальне наближення форми кореня до округлої, підвищен­ня вмісту цукру в хвостовій та головній частинах;

  • мінімальна біологічна та фізіологічна активність;

  • хороша водоутримуюча здатність та морозостійкість;

  • стійкість до захворювань;

  • доброякісність бурякового соку;

  • мінімальна кількість колоїдів з максимальною коагулюючою

здатністю;

• мінімальна кількість шкідливого азоту, розчинної золи та ін-

вертного цукру. Поряд з оцінкою технологічних властивостей буряків велику увагу приділяють фізико-хімічним особливостям продуктів його переробки. Це показники виробничого достоїнства цукрових бу­ряків: швидкість і характер осаду нецукрів при очищенні, швид­кість і коефіцієнт фільтрації, швидкість кристалізації цукрози, кольоровість та каламутність продуктів, їх в 'язкість, поверхне­ве натягнення та ін., які залежать як від основних властивостей ко­ренеплодів, так і від встановлених режимів переробки цукрових

буряків.

Крім цукрових буряків, існують інші джерела отримання цукро­зи.

Цукрова тростина відноситься до сімейства злакових. Для ус­пішного її зростання потрібні вологий клімат, висока температура повітря, вологий, але не заболочений ґрунт. Тому тростину вирощу­ють у тропічних країнах. Висаджену тростину після досягнення зрілості збирають, а слідом за збиранням від кореневищ починають зростати нові ростки. Таким чином, урожай знімають 4—5 років, а на окремих ділянках — до 20 років. Середній хімічний склад трос тини в %: вода — 74,5, цукроза — 12, фруктоза — 0,9, глюкоза — 0,6, клітковина та інші поліцукриди — 10, зола — 0,5, азотисті ре­човини — 0,4, жири та віск — 0,2, пектин — 0,2, органічні кисло­ти — 0,2.

Цукрове сорго — посухостійка злакова культура, яка добре роз­вивається у південних районах України. Максимальне накопичен­ня цукрози у стеблах збігається з дозріванням зерна. Тому сорго дає урожай не тільки стебел, але й зерна. Кількість води у стеблах — 66 %, цукрози — 11 %, редукуючих цукрів — 3 %, клітковини — 7 %, крохмалю — 5 %, білку — 3 %, камеді — 3 %, пектинових ре­човин — близько 1 %, зольних елементів — також близько 1 %.

Цукровий клен поширений у США, Канаді, деякі його види ро­стуть в Україні та на Кавказі. Кленовий сік добувають під час вес­няного руху соків (з лютого до квітня). Для добування соку в дереві просвердлюють отвір діаметром 10—12 мм та глибиною ЗО—40 мм і вставляють в нього трубочки. Збір соку триває ЗО—40 днів. Одне дерево дає 45—90 л соку.

2. ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ

Технологічна схема переробки цукрових буряків наведена на рисунку 3.3. На бурякоприймальному пункті приймання цукрових буряків здійснюють відповідно до певних вимог (табл. 3.1.).

До загальної забрудненості буряків відносять землю, камені, сухе листя, бур'яни, побічні корінці та хвостики діаметром менше 1 см, зелену масу. Підв'ялими коренеплодами вважають ті, у яких знижений тургор, порушені природна твердість та крихкість, хво­стики згинаються без відломлювання.

Якість буряків у кагатах залежить не тільки від їх початкового стану, але й від умов зберігання. Оптимальними при зберіганні бу­ряків вважають: температуру 0—2°С, відносну вологість повітря в кагатах — 90—95 %, вміст кисню — 18—20 %, вміст діоксиду ву­глеводу — 0,18—0,20 %.

Для запобігання підморожування буряків бокові поверхні кага-тів середнього та тривалого термінів зберігання вкривають тепло­ізоляційними матеріалами. Підморожені буряки непридатні для збе­рігання, оскільки при відтаванні вони швидко загнивають і погано переробляються.


У процесі зберігання буряк дихає як аеробно, так і анаеробно. На процес дихання витрачаються запаси власних поживних речовин (в основному — цукор). Найбільш важливим показником, що хара­ктеризує втрати вуглеводів, є інтенсивність дихання (кількість діо-ксиду вуглеводу, що виділяється на одиницю сухої речовини за оди­ницю часу, наприклад 1 мл С02 на 2 кг буряків за 1 годину).

На інтенсивність дихання впливають:

  • температура повітря (з її підвищенням дихання прискорюєть­ся);

  • відносна вологість повітря (чим вище цей показник, тим інте­нсивніше дихання коренеплодів);

  • газовий склад навколишнього середовища (присутність кисню стимулює аеробне дихання, а накопичення вуглекислого газу сприяє анаеробному диханню);

  • розмір коренеплодів і питома площина їхніх поверхонь (чим вони більші, тим активніше дихання);

  • фізичний стан коренеплодів (у здорових інтенсивність дихан­ня менше);

  • наявність механічних ушкоджень (вони посилюють дихання);

  • хімічний склад коренеплодів та ін.

Буряки, що надходять на цукровий завод з полів або бурякоприй-мальних пунктів, вивантажують у бурячну або на сплавний майдан­чик, які призначені для безперервного постачання виробництва буряком і створення одно-дводобового запасу.

Підготовка буряків до дифузійного процесу

Цей етап включає такі технологічні операції: гідравлічну пода­чу, миття, зважування буряків, здрібнення в стружку.

Гідравлічна подача. Подачу буряків з бурячної на завод здійс­нюють по похилому жолобу гідравлічного транспортера водним потоком. Таким чином, буряк вже при подачі зазнає часткового миття та відділення від домішок. Для цього гідротранспортер забезпече­ний спеціальними пристроями: гичко-, соломо-, піско- та камене-уловлювачами.

А щоб на дні гідротранспортера не осідав пісок, воду в тракт

подають постійно.

Миття. Миття буряків відбувається в кулачкових (з низьким рі­внем води, з високим рівнем води, комбінованих) або в барабанних бурякомийках.

Кулачкова бурякомийка має дві частини — миючу, яка включає корпус та вал, що обертається, із закріпленими на ньому дерев'я­ними кулачками, а також викидаючу частину, забезпечену валом з ковшами.

Барабанна бурякомийка являє собою горизонтальний барабан, що обертається, із завантажувальним та вивантажувальним кону­сами. Всередині барабана закріплені перфоровані витки для пере­міщення буряків, а також перфорована труба для подачі мийної

води.

Домивання буряків на багатьох заводах в останні роки здійсню­ють за допомогою ванн зі шнековими транспортерами та сітчасти­ми уловлювачами домішок.

У процесі транспортування буряків на завод та під час миття їх утворюється велика кількість уламків, які використовують залежно

від їх розмірів:

  • уламки, більші 10 мм, використовують в основному виробниц­тві, застосовуючи операції по їх уловлюванню та сортуванню;

  • уламки буряків розміром до 10 мм направляють для згодовування худобі.

Зважування. Підготовлені до переробки буряки зважують на автоматичних порційних вагах. Показник цієї ваги служить осно­вою всього хіміко-технологічного обліку на заводі. Наприклад, при відомій масі та цукристості буряків визначають кількість цукрози, що надійшла з буряком на завод.

Здрібнення буряків. Буряковий сік вичавлюють дифузійним способом (екстракцією). Для більш повного переходу цукру у воду в процесі дифузії буряк ріжуть у стружку, щоб зруйнувати стінки клітин, в яких міститься буряковий сік.

Для отримання бурякової стружки застосовують різальні маши­ни — бурякорізки.

За конструкцією бурякорізки бувають відцентрові, дискові та барабанні. Найбільше поширення мають відцентрові бурякорізки. У відцентрових бурякорізках буряки потрапляють у простір, де обертається ротор, притискуються за рахунок відцентрової сили до ножів, встановлених у вирізках вертикального циліндричного кор­пуса, та ріжуться в стружку. Ножі закріплені нерухомо, їх можна замінити, не зупиняючи бурякорізки. У дискових машинах рухають­ся саме ножі, закріплені на горизонтальному диску, що обертаєть­ся, а буряк лежить на диску нерухомо. У барабанних машинах ножі закріплені на стінках горизонтального барабана, що обертається, буряки знаходяться всередині барабана і утримуються від обертан­ня спеціальним пристосуванням (притиском).

Геометричну форму буряковій стружці задають залежно від якості буряка та типу дифузійних апаратів, що використовуються в технологічному процесі. На дрібну ромбоподібну або квадратну стружку ріжуть здорові, непідв'ялі буряки. Товсту ромбоподібну, квадратну або пластовидну стружку отримують з підморожених, підгнилих буряків. При різанні буряків у стружку до 10 % рослин­них клітин розриваються безпосередньо ножами, 20—30 % клітин у прилеглих шарах роздавлюються. Буряковий сік з цих клітин лег­ко вимивається в дифузійному апараті. З неушкоджених клітин сік вичавлюють дифузією через стінки після денатурації білків протот плазми в клітинах.

Отримання дифузійного соку

Мета цього технологічного процесу — вилучення з бурякової стружки максимальної кількості цукрози. Для цього стружку обро­бляють протитоком у воді при температурі 70—75°С. Внаслідок такого впливу протоплазма в клітинах денатурує, практично вся цукроза та деяка частина розчинених нецукрів через стінки клітин переходять (дифундують) у воду. Суміш бурякового соку та води

називають дифузійним соком. Зі 100 кг стружки відбирають 115— 130 кг соку. Тривалість дифундування становить 70—80 хв.

Дифузійний сік отримують у безперервно діючих протиточних дифузійних апаратах. Схематично процес можна подати так: з од­ного кінця в апарат подається стружка, а з іншого — вода, які ру­хаються назустріч один одному. В усіх частинах апарата дифузія йде інтенсивно, бо всюди зберігається різниця концентрації (вміст цукру в свіжій стружці вище, ніж кінцева концентрація його в ди­фузійному соку, а цукор у жомі навіть при його низькому вмісті зда­тний вимиватися знову чистою водою, що надходить). Процес ди­фузії закінчується тоді, коли концентрація цукру в стружці та у воді стає приблизно однаковою.

Найбільш поширеними типами дифузійних установок є колонні та коритні. Колонні дифузійні апарати займають порівняно малі площі, але їх висота досягає 20 м. Окрім того, колонні дифузійні апарати, на відміну від коритних, мають велику кількість допоміж­ного обладнання, до якого відноситься ошпарювач, насос сокостру-жкової суміші, підігрівачі баштового потоку.

На відміну від колонних коритні дифузійні апарати мають тіль­ки парові камери, які забезпечують оптимальний температурний режим сокостружкової суміші в апараті.

Менш поширені на цукрових заводах ротаційні апарати, оскі­льки мають ряд конструктивних і технологічних недоліків та ускла­днений ремонт. Серед апаратів інших країн застосовують апарати типу Ольє (Франція) та Йот (Угорщина).

Отримання дифузійного соку в колонному дифузійному апараті відбувається так. Бурякова стружка від бурякорізок стрічковим кон­веєром подається в ошпарювач. Там вона зазнає ошпарення зазда­легідь нагрітим соком з метою руйнування клітин, не ушкоджених ножами бурякорізок. Сокостружкова суміш, що залишилася, з ош-парювача насосом подається в нижню частину вежі апарата. Трубо-вал з насадженими на нього лопатями підіймає суміш, назустріч якій подається вода, що вимиває цукор.

Частина соку з вежі відбирається у підігрівачі, а потім подаєть­ся на ошпарення свіжої бурякової стружки. Проходячи до верху колони, стружка досягає практично повного висолодження. Вміст у ній цукру становить не більш 1 % до ваги буряків (при середній цукристості бурякової стружки 16—18 %). Висолоджену стружку (жом) піддають віджиму. Жомопресову воду повертають на дифу­зію, віджатий жом транспортують конвеєрами у жомосховище.

Дифузійний апарат «Йот» являє собою У-подібний корпус пря­мокутного перетину. Такого типу апарати застосовують головним чином на цукрових заводах малої потужності. Бурякова стружка до апарата подається грабельним конвеєром. Ошпарювання бурякової стружки здійснюють безпосередньо в апараті нагрітим соком. Від­бирають сік на очищення після ошпарення, тобто тоді, коли конце­нтрація цукру в соці найвища.

Подачу поживної води здійснюють у верхній частині, протиле­жній гілці апарата по протитоку. Потім подають жомопресову воду, яка має деяку кількість цукру. Для транспортування бурякової стружки в дифузійному апараті закріплені рами на ланцюгах. Ви­вантаження висолодженої стружки відбувається у верхній части­ні апарата на протилежному боці від подачі стружки на ділянці, де подається поживна вода, тобто там, де бурякова стружка майже повністю висолоджена.

Висолоджена стружка (жом) надходить на жомовіджимні преси. Віджатий жом з вологістю 13—14 % транспортують у жомосхови­ще, а жомопресову воду спрямовують на дифузію з метою повер­нення на виробництво цукру після віджиму жома.

На стадії вичавлення дифузійного соку можливе газоутворення, викликане життєдіяльністю мікроорганізмів, що потрапили на ди­фузію разом зі стружкою внаслідок поганого миття буряків, а також разом з поживною водою.

Для боротьби з газоутворенням необхідно:

а) стежити, щоб буряки добре відмивалися від бруду на бурякомийці;

б) дезінфікувати стружку формаліном при переробці ушкодженого коріння буряків;

в) зменшувати час знаходження сокостружкової суміші в дифузійних апаратах;



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Лекція Предмет, метод І завдання дисципліни

    Лекція
    Предметом курсу “Регіональна економыка” є вивчення економічних категорій, закономірностей розвитку, основних принципів та форм організації регіональних економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарювання на загальнодержавному,
  2. Спеціалізація – «Технологія харчування»

    Документ
    - Нужна Тетяна Валеріївна, декан факультету харчування, канд. хім. наук, доцент кафедри хімії, тел. 335-43-55, E-mail: fh@dek.donduet.edu.ua, години 10.
  3. Лекції 1 Характеристика антропогенних факторів впливу на довкілля

    Документ
    Антропогенні фактори принципово відрізняються від факторів природних. Антропогенні фактори є наслідками виробничої діяльності суспільства, і лише іноді вони виробляються зі спеціальною меюю імі нити елементи природи в бажаному напрямі
  4. Шановні учасники слухання. Вже одинадцята година є. Япрошу зайняти місця в залі

    Документ
    ШЕХОВЦОВ О.Д. – Шановні учасники слухання. Вже одинадцята година є. Я прошу зайняти місця в залі. І я також прошу членів президії, чи як їх називати, так само зайняти місця в президії.
  5. Курс лекцій Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" економічних спеціальностей усіх форм навчання Суми

    Курс лекцій
    Рекомендовано до видання методичною радою Державного вищого навчальногозакладу “Українська академія банківської справи Національного банку України”,протокол № 4 від 05.

Другие похожие документы..