Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Документ'
Рассматривая обширнейший, скрупулезно подобранный автором срез теорий, воззрений, концепций, бытующих в современном западном обществе по поводу войны...полностью>>
'Документ'
Во исполнение приложения 8 к постановлению главы администрации муниципального района «Усть-Цилемский» от 23 октября 2007 года № 1145 «Об оплате труда...полностью>>
'Урок'
«Поидох от Спаса святаго златоверхого и съ его милостию, от государя своего от великаго князя Михаила Борисовича Тверскаго,и от владыки Генадия Тверс...полностью>>
'Документ'
«Вся мудрость исходит от Господа нашего и всегда с ним и присно и ныне, и во веки веков». И да возлюбит каждый эту божественную мудрость, взыскует ее ...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ.....................................................................................................

11

1.1. Сутність та місце стратегічного планування у функціональному

механізмі управління національним господарством....................................

11

1.2. Методологічні засади стратегічного планування..................................

28

1.3. Методи та інструментарій дослідження стратегічного

планування у системі управління національним господарством................

47

Висновки до розділу 1.....................................................................................

59

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ.............

61

2.1. Характеристика ієрархічної структури та організації

стратегічного планування в Україні...............................................................

61

2.2. Оцінка методик стратегічного планування............................................

98

2.3. Маркетингові дослідження як інформаційно-аналітична основа

стратегій соціально-економічного розвитку.................................................

121

Висновки до розділу 2.....................................................................................

145

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ...............................................................................................................

147

3.1. Раціоналізація системи стратегічного планування

у контексті побудови цілісної моделі управління

національною економікою..............................................................................

147

3.2. Вдосконалення методичних засад

формування стратегій соціально-економічного розвитку...........................

165

3.3. Інституційне забезпечення стратегічного планування

у системі управління національним

господарством та шляхи його удосконалення.............................................

187

Висновки до розділу 3.....................................................................................

206

ВИСНОВКИ...........................................................................................................

209

ДОДАТКИ..............................................................................................................

213

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................

234

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Із започаткуванням ринкових перетворень в Україні, як і у більшості постсоціалістичних країн, в основу трансформаційних процесів було закладено ідеї лібералізму, що заперечували необхідність державного впливу на ринкові механізми, визнаючи їх самодостатніми. Нині науковцями та практиками чітко окреслюється неефективність трансформаційних процесів, що мали місце у країнах постсоціалістичного табору, при яких проігноровано важливий трансформаційний етап, на якому саме держава повинна була здійснювати підтримку і регулювання соціально-економічних процесів перехідного суспільства. У контексті відмежування держави від становлення ринкової системи відбулась сублімація адміністративно-командних відносин безпосередньо у ринкові, що спричинило істотний деструктивний вплив на економіку. Як наслідок, в Україні, попри офіційне набуття статусу країни з ринковою економікою, економічний розвиток та стан добробуту населення перебувають на досить низькому рівні. При незмінності даних обставин втягнення її у інтеграційні та глобалізаційні процеси, що є неминучим, тільки поглибить трансформаційну кризу. Тому необхідність застосування стратегічного планування як передумови визначення тих стратегічних векторів розвитку, орієнтація на які дозволить із максимальною ефективністю використати внутрішній потенціал національної та регіональних економік, здійснити економічний прорив в умовах висококонкурентного ринкового середовища та глобалізаційних викликів і зайняти свою нішу у колі ринково розвинутих країн, набуває гострої актуальності.

Стратегічні підходи до управління на макро-, мезо- та мікрорівнях фрагментарно застосовуються у практиці управління економікою України, однак у системі управління національним господарством відсутній цілісний механізм стратегічного планування, наявні планові процеси носять епізодичний характер, не містять передумов для виконання намічених планів у повному обсязі та підвищення ефективності управління, що загострює увагу дослідників. Окремі аспекти стратегічного планування відображені у фундаментальних дослідженнях класиків (К. Ендрю, П. Зельцніка, Г. Мінцберга, М. Портера, А. Дж. Стрікленда, А. Томпсона, А. Чандлера), у працях зарубіжних вчених (І. Ансоффа, В. Борисевича, К. Знаменської, Г. Кандаурової, В. Рохчіна, С. Тяглова) та вітчизняних науковців (зокрема, проблеми стратегічного планування на рівні підприємств досліджено Л. Довгань, В. Нємцовим, С. Оборською, В. Оберемчук, В. Пономаренком, З. Шершньовою, з позицій муніципального менеджменту – Р. Брусаком, Г. Дробенком, О. Дудкіною, Ю. Зимою, О. Карим, А. Мельник, Р. Свірським, Ю. Шаровим, у системі державного управління – В. Богдановичем, В. Малиновським, А. Семенченком, на макрорівні – Я. Базилюком, В. Воронковою, А. Гальчинським, В. Геєцем, Я. Жалілом, Д. Покришкою, Ж. Поплавською). Проте у науковій літературі залишається відкритою проблема методологічного, методичного та організаційного забезпечення розробки системи взаємоузгоджених стратегічних планів макро-, мезо- і мікрорівнів як елемента управління національним господарством, що й зумовило вибір теми та визначило мету і основні завдання дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає плану наукових досліджень і є складовою науково-дослідної роботи Тернопільського національного економічного університету у рамках держбюджетних тем кафедри державного і муніципального управління «Дослідження методологічних засад державного регулювання економіки на макро- і мезорівнях» (номер державної реєстрації 0104U000406) (структурний підрозділ «Методологічні засади стратегічного планування в системі державного регулювання економіки на макро- та мезорівнях») та «Формування концептуальних основ модернізації суспільного сектора економіки в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 0107U002608) (структурний підрозділ «Стратегічне планування в системі управління суспільним сектором економіки»).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретико-концептуальних і методичних положень, наукових та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи стратегічного планування у контексті побудови цілісної моделі управління національним господарством в трансформаційних умовах.

Досягнення мети дослідження передбачає необхідність виявлення та розв’язання наступного комплексу завдань:

– узагальнити теоретичні підходи зарубіжних і вітчизняних вчених з метою уточнення сутності базових категорій стратегічного планування;

– систематизувати методологічні засади стратегічного планування для виявлення передумов його раціоналізації у системі макро-, мезо- та мікрорівнів;

– обґрунтувати методику та інструментарій дослідження стратегічного планування у системі управління національним господарством як базису вирішення основних завдань;

– здійснити аналіз ієрархічної структури та організації стратегічного планування в Україні для виявлення їх відповідності завданням управління національним господарством та розроблення рекомендацій щодо удосконалення організаційних засад стратегічного планування;

– проаналізувати методики стратегічного планування з метою виявлення наявності передумов для розробки науково обґрунтованих стратегій соціально-економічного розвитку у вітчизняній практиці управління;

– оцінити ступінь використання маркетингових засад у стратегічному плануванні та провести маркетингові дослідження для діагностики критичних питань, які вимагають розробки стратегій;

– сформулювати концептуальні засади удосконалення системи стратегічного планування;

– запропонувати напрями удосконалення методичних підходів щодо формування стратегій соціально-економічного розвитку;

– обґрунтувати шляхи удосконалення інституційного забезпечення стратегічного планування на засадах системного підходу.

Обєктом дослідження виступає стратегічне планування в Україні на макро-, мезо- та мікрорівнях. Предметом дослідження є організаційні та методичні аспекти удосконалення системи стратегічного планування у функціональному механізмі управління національним господарством.

Методи дослідження. У ході дослідження використано такі основні методи: гіпотетичний (при ідентифікації місця стратегічного планування у системі управління національним господарством; при визначенні напрямів удосконалення системи стратегічного планування); метод системного аналізу (на основі якого на усіх етапах роботи розглядаються теоретичні та прикладні аспекти стратегічного планування окремих організаційних систем макро-, мезо-, мікрорівнів); метод формалізації (для узагальнення експертних оцінок, здійснення SWOT-аналізу); метод моделювання (при розробці аналітичної моделі оцінки підсистем стратегічного планування на основі критеріїв ефективності); методи компаративного аналізу (для співставлення підходів щодо визначення категоріального апарату стратегічного планування, використання методик і організаційних підходів у планових процесах); методи економічного аналізу, зокрема прийоми порівняння, групування, індексний метод (з метою оцінки ефективності процесів стратегічного планування у системі управління національним господарством); графічні методи (з ціллю наочного представлення результатів наукового дослідження); експертні методи (для оцінки процесів стратегічного планування в системі управління національним господарством); методи маркетингових досліджень (для виявлення передумов покращення розробки і реалізації стратегій соціально-економічного розвитку).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних положень та виробленні концептуальних підходів і рекомендацій щодо удосконалення засад стратегічного планування у системі управління національним господарством. Зокрема, у дисертації

вперше:

– концептуально обґрунтовано необхідність поєднання відокремлених процесів стратегічного планування на макро-, мезо-, мікрорівнях у цілісну систему через цільові індикатори та індикатори комплексного стратегічного аналізу, які визначають передумови взаємоузгодження між собою підсистем національного господарства;

– запропоновано адаптувати ідеологію життєвого циклу до умов стратегічного планування, на основі чого етапи, що проходить стратегічне планування у своєму розвитку, розглядаються крізь призму п’яти стадій життєвого циклу: зародження, фундаменталізація, розроблення, виведення у зовнішнє середовище та перехід у стратегічне управління, урахування яких є необхідною передумовою удосконалення системи стратегічного планування;

– обґрунтовано концептуальні засади удосконалення стратегічного планування на основі використання аналітичної моделі оцінювання його підсистем за критеріями ефективності стратегічного планування, що дозволить посилити науково-методичний рівень стратегічних документів, виступає передумовою вдосконалення процесних складових та усунення перешкод щодо ефективної реалізації стратегій та стратегічних планів;

удосконалено:

– класифікацію методів розроблення стратегічних планів і засобів їх реалізації шляхом доповнення загальноприйнятої класифікації методів планування, за типами, додатковою ознакою – відповідністю набору методів і прийомів конкретному етапу планування;

– існуючі підходи до проведення SWOT-аналізу, зокрема, запропоновано визначення (на основі вагових коефіцієнтів та інтегральної бальної оцінки) інтегральних показників, які відображають потенціал і чинники розвитку об’єкта планування та служать основою для побудови SWOT-матриці;

– основи формування інформаційної бази стратегічного планування, у контексті чого, на відміну від традиційної практики використання офіційних статистичних даних, запропоновано впровадження концепції стратегічного маркетингу для комплексного та адаптивного інформаційно-аналітичного супроводу системи стратегічного планування;

набули подальшого розвитку:

– інтерпретація поняття «стратегічне планування», що полягає у системному уточненні його дефініцій у розрізі ієрархічних рівнів (макроекономічного, макроструктурного, регіонального, рівня адміністративного району, муніципального, мікроекономічного) та дозволяє усунути термінологічні розбіжності у категоріальному апараті стратегічного планування;

– організаційні засади стратегічного планування, у контексті чого запропоновано формування організаційної структури лінійно-штабного типу, що передбачає створення, на період розробки і реалізації стратегій, постійно діючих робочих груп, підпорядкованих Раді з питань стратегічного планування соціально-економічного розвитку України та взаємодіючих із формальними керівниками органів виконавчої влади і місцевого самоврядування на принципах партнерства;

– інституціональні засади стратегічного планування, у рамках чого запропоновано послідовність формування нормативно-правової бази стратегічного планування на основі системного підходу: прийняття закону з питань стратегічного планування; інституціоналізація національної ідеї й стратегічних напрямів розвитку секторів національної економіки; укладення договорів суспільної згоди між посадовими особами органів влади та представниками бізнесу, науки й лідерами територіальних громад; закріплення стратегічного бачення і стратегічних цілей у статутах територіальних громад.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені у дисертації підходи, зокрема щодо: алгоритмізації оцінки елементів системи стратегічного планування; вдосконалення процедур моделювання SWOT-матриці; раціоналізації оргструктур стратегічного планування; комплексного вдосконалення методичних засад формування стратегій соціально-економічного розвитку, можуть бути використані у процесі управління національним господарством на різних ієрархічних рівнях.

Пропозиції, надані у рамках дисертаційного дослідження, використані Головним управлінням економіки Тернопільської облдержадміністрації у процесі коригування проекту «Стратегії розвитку Тернопільської області на період до 2015 року» (довідка про впровадження №01/1-840 від 01.10.2007р.); обговорені та отримали схвальні відгуки на круглому столі «Стратегія підвищення конкурентоспроможності територій», проведеному Тернопільською облдержадміністрацією за участю Тернопільської обласної ради, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Центру інвестиційно-інноваційних програм Національного інституту стратегічних досліджень, науковців, депутатів, представників бізнесу (довідка № 07-1902/2719 від 08.05.2008р.); використані при проведенні тренінгів з дистанційного курсу «Стратегічне планування та інвестиційна політика» в рамках проекту «Розширення навчальних послуг та дорадчої допомоги Асоціації міст України» (довідка про впровадження № 65 від 7.12.2007р.). Окремі результати дослідження використовуються у навчальному процесі Тернопільського національного економічного університету при викладанні дисциплін «Національна економіка», «Менеджмент організацій» (довідка про впровадження №124-06/1663 від 02.10.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення проблем раціоналізації стратегічного планування у системі управління національним господарством України та використано лише ті положення, що є результатом власних розробок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження апробовані на восьми міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема: міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції «Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку» (м. Львів, 2003 р.), сьомій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2007 р.), четвертій, п’ятій міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2007, 2008 рр.), мужвузівській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Актуальні питання стратегії соціально-економічного розвитку регіону» (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), наукових конференціях професійно-викладацького складу, докторантів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів «Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період» (м. Тернопіль, 2007, 2008 рр.), міжнародній конференції «Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Тернопіль, 2008 р.). Наукові результати дослідження обговорювались і отримали схвальні відгуки на «круглих столах», зокрема «Проблеми розвитку суспільного сектора економіки в умовах трансформаційних змін», «Проблеми формування нової моделі управління розвитком регіону та базових територіальних спільнот в умовах адміністративно-територіальної реформи» (м. Тернопіль, 2007 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 6 статей у фахових виданнях (з яких 4 одноосібних), 6 тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій загальним обсягом 4,46 друк. арк. (особисто автору належить 3,56 друк. арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 212 найменувань. Зміст роботи викладено на 256 сторінках комп’ютерного тексту (в тому числі 185 сторінок основного тексту), проілюстровано в 38 таблицях та 33 рисунках (у тому числі 20 сторінок додатків містять 7 таблиць та 3 рисунки).

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ

1.1. Сутність та місце стратегічного планування у функціональному механізмі управління національним господарством

Наукове дослідження будь-якого об’єкта чи явища, в тому числі стратегічного планування, передбачає необхідність встановлення закономірностей його виникнення, перетворення та розвитку з метою раціонального використання отриманих результатів у практичній діяльності.

Термін «стратегічний», згідно етимологічної довідки, означає «той, що стосується стратегії [137, с. 639]». Відповідно «стратегічний план», «стратегічне планування» по-ходять від поняття «стратегія» (з грецької – вести військо), яке тривалий час визначало-ся як «найважливіша частина воєнного мистецтва, що включає теорію і практику ведення війни, воєнних кампаній і великих бойових операцій 137, с. 639». Тісний взаємозв’язок поняття стратегії із політикою держави обумовив його запозичення економічною наукою та подальше застосування як мистецтва керування суспільною, політичною боротьбою, а також як загального плану ведення цієї боротьби. У 50-60-х роках ХХ ст. проблема своєчасної реакції на неочікувані зміни у зовнішньому середо-вищі актуалізувала необхідність використання стратегій також в економічному та управлінському контексті. Так у 60-х роках ХХ ст. з’явились перші найбільш ґрунтовні теоретичні дослідження з питань стратегічного планування, а його технології, з допо-могою яких фірми могли оцінити свої сильні та слабкі сторони, виявити майбутні можливості, попередити загрози та досягнути успіху на конкурентних ринках, набули розвитку у сфері бізнесу. Згодом стратегічне планування почало застосовуватись у практиці управління економікою з метою досягнення високих результативних показни-ків. Однак адаптація принципів класичного виробничого планування до вимог управ-ління економікою є нелегким процесом, і модифікація основ стратегічного мікро-планування до систем управління макро- та мезорівнів є досить тривалою процедурою.

У вітчизняній теорії, незважаючи на велику кількість досліджень з проблем

стратегічного планування, нерозв’язаними залишаються суперечності щодо трактуван-ня його основних категорій, має місце невирішеність проблеми офіційного тлумачення визначальних термінів, що, в свою чергу, негативно позначається на практичній реалі-зації технологій планування у системі управління національним господарством, оскіль-ки виникають неузгодженості щодо застосування тих чи інших понять у методиці та практичній розробці стратегічних планів. Усе це зумовлює об’єктивну необхідність систематизації категоріального апарату стратегічного планування

Категоріальну структуру обраного в дисертаційному дослідженні об’єкта формують такі основні поняття: стратегічне планування, система та функціональний механізм управління національним господарством, стратегія, стратегічний аналіз, стратегічний план, стратегічне бачення, місія, система цілей, стратегічне мислення.

У спеціальній літературі зустрічаються різноманітні підходи до визначення поняття «стратегічне планування». Г.М.Тарасюк трактує його як систематизоване визначення взаємоузгоджених довгострокових цілей та напрямів діяльності підприєм-ства. Основною метою стратегічного планування, на думку автора, є швидка і адекват-на реакція підприємства на зміну умов ринку, поведінку конкурентів, розвиток науко-во-технічного прогресу 169, с. 25. Наведене визначення вказує на цілеорієнтованість стратегічного планування, але є дещо звуженим, адже упускає необхідність визначення засобів реалізації обраних цілей та напрямів.

Розглядаючи стратегічне планування у системі державного управління, В.Я.Малиновський характеризує його як систематичний процес, за допомогою якого органи виконавчої влади прогнозують і планують свою діяльність на майбутнє 64, с. 238. Такий підхід, на наш погляд, є неповним, оскільки не вказує на необхідність досягнення кінцевого результату планування.

О.В.Котлярська, О.В.Голинська, І.Д.Мєтєлєва, А.С.Саідова визначають поняття стратегічного планування як процес планування діяльності місцевого самоврядування, що включає в себе визначення головної мети діяльності організації на довгострокову перспективу, стратегічні цілі, а також методи їх досягнення 177, с.23. Хоча й наведене формулювання поняття, на відміну від попередніх, показує необхідність передбачення досяжності цілей у ході планування, однак в цілому вузько висвітлює його етапи.

Е.С.Васильчук характеризує стратегічне планування як процес визначення стратегії організації шляхом встановлення її місії, аналізу стратегічних позицій, дослідження внутрішніх і зовнішніх факторів та дій, які можуть привести до досягнення, утримання, розвитку й капіталізації конкурентних переваг. При цьому обрані стратегії, на думку автора, повинні найбільш повно враховувати сильні сторони фірми з метою їх ефективної капіталізації, дозволяти успішно долати слабкі сторони, отримувати переваги від сприятливих зовнішніх умов та уникати зовнішніх загроз [15, с. 26]. Такий підхід є обмеженим, оскільки дослідник ототожнює стратегічне планування із розробкою стратегії й не враховує соціальних аспектів планування.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Зміст перелік умовних позначень вступ розділ теоретико-методологічні засади дослідження економічних трансформацій

    Документ
    Актуальність теми. Визначальною ознакою сучасності є ускладнення структури економічних систем, прискорення науково-технологічних змін та збурення глобалізації господарського життя суспільства.
  2. 4 Розділ Теоретико-методологічні засади державної міграційної політики

    Документ
    В останні роки міграційні процеси стали глобальним викликом перспективам подальшого розвитку людства у ХХІ ст. Слід зазначити, що щорічна кількість мігрантів (від 2 до 4 млн.
  3. Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста

    Документ
    О. ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми Теоретико-методологічні засади ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ соціально-економічного розвитку міста Батченко Л.
  4. Розділ Методологічні засади зовнішнього стратегічного аналізу банківських установ

    Документ
    Ринкова трансформація економіки України, перехід до нових форм державної влади і управління, глибокі соціальні перетворення, зміна пріоритетів в системі управління економічними суб’єктами актуалізували проблему розвитку стратегічного аналізу.
  5. План вступ 3 розділ теоретико-методологічні основи банківської діяльності на світовому фінансовому ринку 6 Понятійно-категорійна сутність міжнародної діяльності комерційного банку на світовому фінансовому ринку 6

    Документ
    Характерною рисою сучасних міжнародних фінансових відносин є динамічний розвиток нових банківських продуктів та технологій. Це вимагає використання нових концепцій, методологічних і методичних підходів до вивчення можливостей та стратегій

Другие похожие документы..