Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа'
Программа разработана на основе программы-минимум по «Истории и философии науки» и «Истории экономических учений» (Приказ №697 Министерства образовани...полностью>>
'Методические разработки'
Хронические гепатиты (ХГ) - не столь уж редкая патология среди больных терапевтического профиля. Поэтому столь актуально изучение их на цикле поликли...полностью>>
'Документ'
Область профессиональной деятельности менеджера - обеспечение эффектив-ного управления организацией, организация систем управления, совершенствование...полностью>>
'Рассказ'
Рабы ОМОНа. В элитном Отряде милиции особого назначения ГУВД Москвы — нештатная ситуация. В подразделении, главная задача которого — подавлять уличны...полностью>>

Главная > Реферат

Сохрани ссылку в одной из сетей:

457

Державний комітет України з енергозбереження (ДКЕЗ)

Державне підприємство

Міжнародний центр енергоефективних технологій”

(ДП МЦЕТ)

04112, м. Київ, вул. Гонти, 1, т/ф. 4584748

УДК 621:620.9:662.6

збірник нормативно-правових актів України та правових актів Європейського Союзу у сфері енергозбереження

Київ - 2004

РЕФЕРАТ

Звіт: 459 с., 40 додатків.

Об’єкт дослідження – нормативно правові акти України та правові акти Європейського Союзу (ЄС) у сфері енергозбереження.

Мета роботи – сприяння розповсюдженню нормативно-правових актів з енергозбереження та гармонізація українського законодавства у цій сфері з законодавством ЄС.

Звіт включає в себе нормативно-правові акти України, що станом на 1 січня 2004 року діють у цій сфері (розділ І), та нормативно-правові акти з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС (розділ ІІ).

Збірник підготовлений для фахівців, що працюють у галузі енергетики та енергозбереження, викладачів, аспірантів і студентів технічних, економічних та юридичних вищих учбових закладів.

Закони, накази, постанови, розпорядження, енергозбереження, енергоефективність.

Умови одержання звіту: за договором. 04112, Київ –112, вул. І.Гонти,1, ДП МЦЕТ.

Зміст

РЕФЕРАТ 2

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ 5

ПЕРЕДМОВА 6

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 50

Зареєстровано в Міністерстві 229

Зареєстровано в Міністерстві 232

Зареєстровано в Міністерстві 236

Зареєстровано в Міністерстві 239

Назва послуг 239

Зареєстровано в Міністерстві 308

юстиції України 308

Зареєстровано в Міністерстві 314

юстиції України 314

Зареєстровано в Міністерстві 322

юстиції України 322

Зареєстровано в Міністерстві 326

юстиції України 326

Зареєстровано в Міністерстві 331

юстиції України 331

РОЗДІЛ 2 АДАПТАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 340

ПЕРЕДМОВА 341

ВСТУП

Україна щорічно споживає близько 200 млн. тон умовного палива і задовольняє свої потреби в природних енергоресурсах за рахунок їх власного видобутку приблизно на 45%. У ряді країн світу рівень енергетичної самозабезпеченості такий самий або навіть нижчий. Для таких країн особливо важливим є проблема енергетичної безпеки, яка базується, в першу чергу, на спроможності держави забезпечити ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів. На жаль, орієнтація в минулому господарських комплексів України на загальносоюзні потреби, а також вади командно-адміністративної системи керування обумовили низку проблем в розвитку економіки нашої держави.

У Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки” вказано, що в Україні неприпустимо низька ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Енергоємність ВВП в Україні значно вища, ніж в економічно розвинених державах., що є наслідком деформованої структури виробництва та енергоспоживання, використання застарілих виробничих фондів енергетики, повільного впровадження енергозберігаючих технологій. Україна стоїть перед необхідністю вироблення нової енергетичної стратегії, інструментами реалізації якої мають стати, зокрема, Комплексна державна програма енергозбереження і Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і малої гідро- та теплоенергетики. До 2010 р. необхідно забезпечити економію паливно-енергетичних ресурсів в обсязі 12 – 15 % від загального їх споживання.

На сьогодні енергозбереження визначено одним із пріоритетних напрямків державної політики України і має реалізовуватися як довгострокова та чітко спланована програма дій. Вирішення проблеми енергозбереження дозволить нашій державі різко зменшити залежність її економіки від імпорту енергоресурсів, вивести з експлуатації низку генеруючих потужностей, провести технологічне переозброєння енергоємних галузей та структурну перебудову регіонів, створити конкурентноспроможне енергозберігаюче обладнання, суттєво обмежити вплив техногенних факторів на навколишнє природне середовище, забезпечити соціально-побутові потреби населення.

З метою сприяння здійсненню та довгостроковому розвитку процесів, спрямованих на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, держава повинна створювати нормативно - правову базу, яка б задовольняла потреби практики. Державне управління у сфері енергозбереження здійснюється через відповідну систему управління, яка є сукупністю загальнодержавних, галузевих та регіональних органів управління, а також підприємств та організацій.

Державний комітет України з енергозбереження є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері енергозбереження. Одним з головних напрямів діяльності Комітету є розробка нормативно-правових актів у сфері енергозбереження.

Законодавство у цій сфері є комплексною складовою законодавства України і має розгалужену систему актів, які регулюють організаційно-правові, адміністративні, фінансові, цивільно-правові та інші відносини у сфері енергозбереження. Крім нормативно-правових актів України, що станом на 1 січня 2004 року діють у цій сфері (розділ І), до збірника включені нормативно-правові акти з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС і правові акти Європейського Союзу (розділ ІІ).

Збірник підготовлений для фахівців, що працюють у галузі енергетики та енергозбереження, викладачів, аспірантів і студентів технічних, економічних та юридичних вищих учбових закладів, а також широкого кола читачів. Сподіваємося, що запропонований збірник допоможе як у вивченні законодавства у сфері енергозбереження, так і в застосуванні цього законодавства на практиці.

РОЗДІЛ 1 НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

ПЕРЕДМОВА

Нормативно-правові акти у сфері енергозбереження, що включені до цього розділу, визначають основоположні начала відносин, які виникають у суспільному виробництві України та встановлюють загальні засади регулювання цих відносин.

Базовим законодавчим актом, що визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян, є Закон України “Про енергозбереження”.

Регулювання відносин у сфері альтернативних джерел енергії регулюється Законами України “Про альтернативні види рідкого та газового палива” та “Про альтернативні джерела енергії”.

Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про енергозбереження” встановлює відповідальність за недотримання вимог щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів керівниками підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності або фізичними особами – власниками об‘єктів.

Закон України “Про електроенергетику” визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Закон України “Про ратифікацію Кредитної угоди (Фінансування Української енергозберігаючої сервісної компанії (УкрЕСКО) між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку” визначає організацію роботи енергосервісних компаній у сфері енергозбереження, послуги яких можуть включати організацію фінансування проекту; закупку, монтаж та технічне забезпечення змонтованого енергетичного обладнання; підготовку персоналу; моніторинг експлуатації енергетичного обладнання та процесу енергозбереження; гарантоване отримання економії паливно-енергетичних ресурсів.

Реалізація Закону України “Про ратифікацію Угоди про позику (Проект енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях міста Києва) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку” дозволить підвищити ефективність споживання палива і енергії.

Правову основу в сфері енергозбереження також складають акти Президента України та Кабінету Міністрів України.

Це, в першу чергу, Укази Президента України “Про утворення Державного комітету України з енергозбереження” та “Про Положення про Державний комітет України з енергозбереження”, якими визначено центральний орган виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері енергозбереження та управління у цій сфері, а також повноваження цього органу. З метою скорочення витрат бюджетних коштів, які спрямовуються на оплату енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами Президентом України підписаний Указ “Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами”. Для посилення боротьби з тіньовою економікою та дальшого запобігання її проявам в національній економіці Президентом України підписаний Указ “Про Заходи щодо детінізації економіки України на 2002 – 2004 роки”.

Актами Кабінету Міністрів України врегульовано ряд важливих питань, зокрема:

  • про управління сферою енергозбереження;

  • про діяльність Державної інспекції з енергозбереження;

  • про державну експертизу з енергозбереження;

  • про Комплексну державну програму енергозбереження України;

  • про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві;

  • про умови діяльності енергозберігаючих компаній в Україні;

  • про скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами;

  • про використання бюджетних асигнувань на виконання енергозберігаючих проектів;

  • про нормування паливно-енергетичних ресурсів.

Накази Державного комітету України з енергозбереження, які зареєстровані у Міністерстві юстиції, є складовою частиною нормативно-правової бази у сфері енергозбереження. Зокрема, наказами затверджено:

  • типове положення про підрозділ з енергозбереження в галузевому міністерстві і відомстві;

  • міжгалузеві норми витрат палива для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні;

  • міжгалузеві норми споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери України;

  • міжгалузеві норми питомих витрат електроенергії на виробництво продукції деревообробки;

  • перелік платних послуг, які надаються підприємствам та організаціям Державною інспекцією з енергозбереження;

  • положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві;

  • положення про порядок організації енергетичних обстежень;

  • порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання;

  • порядок використання коштів, одержаних за неефективне використання газу.

Таким чином, на сьогодні визначені основні параметри національної системи законодавства у сфері енергозбереження, напрями її становлення і розвитку.

ЗАКОНИ УКРАЇНИ

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про інвестиційну діяльність

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 47, ст.646 )

(Вводиться в дію Постановою ВР N 1561-XII (1561-12) від 18.09.91,

ВВР, 1991, N47, ст.647)

Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Інвестиції

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Стаття 2. Інвестиційна діяльність

1. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

2. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав. (Абзац п'ятий частини другої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1955-12 від 10.12.91 )

Стаття 3. Інноваційна діяльність

1. Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Стаття 4. Об'єкти інвестиційної діяльності

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Стаття 5. Суб'єкти інвестиційної діяльності

1. Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. (Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1955-12 від 10.12.91)

2. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

3. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Стаття 6. Законодавство про інвестиційну діяльність

Відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України.

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України. (Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1955-12 від 10.12.91)

Особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України суб'єктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих суб'єктів і суб'єктів України в зонах вільного підприємництва на Україні визначаються спеціальним законодавством України.

II. ЗДІЙСНЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 7. Права суб'єктів інвестиційної діяльності

1. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

2. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

3. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

4. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

Майно інвестора може бути використано ним для забезпечення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства.

5. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, встановлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.

(Абзац третій частини п'ятої статті 7 виключено на підставі Закону N1955-12 від 10.12.91)

6. Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Стаття 8. Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності

1. Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством України, зобов'язаний:

подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог. (Абзац четвертий частини першої статті 8 в редакції Закону N185/98-ВР від 05.03.98)

2. Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;

виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

подавати в установленому порядку бухгалтерську і статистичну звітність;

не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання;

(Абзац шостий частини другої статті 8 виключено на підставі Закону N 1955-12 від 10.12.91)

сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмірах та у порядку, визначених законами України. (Частину другу статті 8 доповнено абзацом згідно із Законом N 2899-III (2899-14) від 20.12.2001)

3. Для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відповідної атестації виконавця, учасники інвестиційної діяльності зобов'язані одержати ліцензію. Перелік таких робіт та порядок їх ліцензування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Стаття 10. Джерела фінансування інвестиційної діяльності

1. Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

бюджетних інвестиційних асигнувань;

безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

III. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 11. Цілі державного регулювання інвестиційної діяльності

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства, республіканськими і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

При цьому створюються пільгові умови інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища і здоров'я. (Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N40-IV ( 40-15 ) від 04.07.2002 - набирає чинності з 01.01.2003 року - дію зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV (380-15) від 26.12.2002 )



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в україні національна доповідь (1)

    Документ
    Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О.
  2. Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в україні національна доповідь (2)

    Документ
    Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О.
  3. Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в україні національна доповідь (3)

    Документ
    Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О.
  4. Державний комітет україни з питань регуляторної політики та підприємництва про стан та перспективи розвитку підприємництва в україні національна доповідь (4)

    Документ
    Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М. Лібанова та ін.
  5. Забезпечення виконання пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 13. 03

    Документ
    10.95 N 918/95, Н А К А З У Ю: 1. Затвердити Положення про порядок організації енергетичних обстежень, що додається.

Другие похожие документы..