Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Правила пользования'
Медицинский прибор ДЭТА-Ритм предназначен для проведения низкочастотной электромагнитной терапии - воздействия электромагнитным низкоэнергетическим и...полностью>>
'Документ'
На основании распоряжения администрации МО «Кобяйский улус (район)» от19 мая 2011 г. №226-РУ «Об организации деятельности штаба «Абитуриент-2011» был...полностью>>
'Методическое письмо'
Биология как учебный предмет – неотъемлемая составная часть естественнонаучного образования на всех ступенях обучения. Как один из важных компонентов...полностью>>
'Регламент'
АДМИНИСТРАТИВНЫЙ РЕГЛАМЕНТИСПОЛНЕНИЯ ФЕДЕРАЛЬНОЙ СЛУЖБОЙ ФИНАНСОВО-БЮДЖЕТНОГОНАДЗОРА ГОСУДАРСТВЕННОЙ ФУНКЦИИ ПО ОСУЩЕСТВЛЕНИЮ КОНТРОЛЯИ НАДЗОРА ЗА СО...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Методична розробка практичного заняття № 4

Тема: Ультразвукові методи дослідження, радіонуклідні, КТ та магнітно-резонансні методи дослідження.

І. Актуальність теми:

Ультразвукові методи дослідження на сучасному етапі є одним з найбільш поширених методів променевої діагностики. Радіонуклідні та магнітно-резонансні методи дослідження на сучасному етапі є додатковими методамипроменевої діагностики. Їх застосовують для уточнення поширення процесу. Однак їх висока собівартість призводить до їх обмеженого використанн та ще не повній вивченості їх можливостей. Знання даних методик та їх можливостей лікарями дозволить оптимально і швидко досягти діагностичної мети.

ІІ. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

  • основні методи ультразвукових методів дослідження: А, В та М методи, доплерографія;

  • покази та протипокази для проведення ультразвукового дослідження;

  • принципову будову апарату ультразвукової діагностики, принципи отримання зображення;

  • види ультразвукових датчиків;

  • принципову будову комп’ютерного томографа, принципи отримання зображення;

  • поняття про денситометричну щільність, її одиниці виміру.

2.2 Вміти:

- правильно визначати метод ультразвукового дослідження;

-визначати покази та протипокази для застосування нльтразвукових методів дослідження;

правильно визначати метод радіонуклідного та магнітно-резонансного дослідженя;

-визначати покази та протипокази для застосування радіонуклідних, КТ та магнітно-резонансних досліджень;

  • розпізнавати об'єкт дослідження, рівень дослідження та основні анатомічні структури .

3. Виховна мета:

  • звернути увагу на важливість деонтологічних, етичних моментів комп’ютерної томографії;

- протягом усього заняття викладач зобов’язаний культурою своєї мови, зовнішнім виглядом, спілкуванням з пацієнтами, медперсоналом виховувати студентів, які повинні наглядно засвоїти, що лікарська деонтологія є частиною лікарської етики і моралі;

- при обстеженні хворого необхідно дотримуватись принципів деонтології не тільки з врахуванням характеру захворювання, але й індивідуальних особливостей хворого, ступеню його інтелектуального розвитку, рівня культури та інше.

IV. Міжпредметна інтеграція.

Назва дисципліни та відповідної кафедри

Знати

Вміти

Базисні кафедри:

Анатомія, топографічна анатомія (кафедри ана-томії людини та топо-графічної анатомії)

Анатомія та топографічна анатомія організму людини

Виявляти основні анатомічні структури на променевому зображенні

Біофізика (кафедра біофізики)

Основні властивості ультразвуку, що використовуються для променевої діагностики

V. План та організаційна структура практичного заняття

5.1. Тривалість заняття - 2 години.

5.2. Етапи заняття (таблиця):

№ п.п.

Основні етапи заняття та їх зміст

Навчальна мета в рівнях засвоєння

Методи контролю та навчально-методичне забезпечення

Час

1.

Підготовчий етап:

-організація заняття;

-визначення навчальної мети та мотивація;

-контроль вихідного рівня знань, вмінь та навичок:
а) методи ультразвукової діагностики, їх характеристики,
б) показання та протипоказання для ультразвуковго дослідження,

в).

L = ІІ-ІІІ

Фронтальне опитування за контрольними питаннями, тестовий контроль (набори тестів).

15
хв.

2.

Основний етап:

формування професійних вмінь та навичок:
а) вміти правильно визначати метод променевого дослідження;

б) навчитись визначати покази та протипокази для застосування методів ультразвукового дослідження, радіонуклідних, КТ та магнітно-резонансних досліджень;

в) вміти визначити проекцію дослідження;

г) обговорення та оцінка результатів опису ультразвукових зображень.

L= ІІІ

Опис 2-3 ультразвукових зображень із визначенням методу та визначенням основних анатомічних структур.

60 хв.

3.

Заключний етап:

- контроль та корекція рівня професійних вмінь та знань

- підведення загальних підсумків

- домашнє завдання

L= ІІІ

L = ІІ

Індивідуальний контроль результатів опису променевих зображень. Вирішення тестових завдань. Набір тестових завдань та еталони відповідей.

15 хв.

5.3. Місце проведення заняття: навчальна кімната, кабінет спіральної комп’ютерної томографії, рентгенкабінет .

5.4. Матеріальне забезпечення заняття:

Негатоскопи.

Таблиці:

  • Основні методи візуалізації.

  • Загальна рентгенодіагностика

Сонограми

Ситуаційні задачі.

5.2.1. Підготовчий етап:

На початку заняття викладач знайомить студентів з основними завданнями заняття, планом. Для контролю вихідного рівня знань студентів кожному з них пропонується перелік тестів. Проводиться розбiр фізико-технічних основ методик променевого дослідження.

5.2.2. Основний етап:

  • Формування професійних вмінь та навичок проводиться шляхом опису ультразвукових зображень із вивченням основних анатомічних структур. Студенти визначають зображення окремих анатомічних структур при застосуванні ультразвукових методів, можливості окремих методів ультразвукової діагностики. При цьому студент повинен на протязi 2-3 хвилин визначає методику, проекцiю дослiдження та основнi органи i анатомiчнi структури, якi дають зображення на сонограмах.

Ультразвукові методи дослідження

В основі ультразвукового дослідження (УЗД), лежить явище відбивання ультразвукових хвиль від межі різних середовищ. Поширення ультразвуку підлягає хвильовим законам інтерференції, дифракції та розсіювання, а також відбиття та заломлення випромінювання на межі середовищ з різною акустичною щільністю і залежить від властивостей середовища та ультразвуку. Чим менша частота ультразвуку, тим більша глибина його проникнення у тіло людини, але водночас менша його роздільна здатність. Для покращання передачі ультразвукових хвиль в тіло пацієнта шкіру в місці дослідження змащують тонким шаром гелю.

Для генерації ультразвукових хвиль застосовують п'єзоелектричну кераміку, а останнім часом - п'єзоелектричну пластмасу та композити, в яких електрична енергія перетворюється в механічну. Форму ультразвукового променя визначає, в основному, розмір отвору, з якого він виходить. Електронне керування променем залежить від будови ультразвукового перетворювача (датчика). Найпростішою типовою формою є гратка, яка складається зі 100 розміщених поряд перетворюючих елементів, що формують групу завдовжки 50 мм і завширшки 10 мм. Для уникнення явища інтерференції ультразвукових хвиль генератор працює в імпульсному режимі (близько 1000 імпульсів за 1 с), тобто подача пакетів імпульсів чергується з їх прийомом. Безперервні моделі посилання та приймання імпульсів використовують у деяких допплеровських системах. Відбиті хвилі сприймаються п'єзоелектричним датчиком, що перетворює механічне коливання в електричні імпульси, які далі обробляються процесором і трансформуються в зображення (ехограму чи ультразвукову сканограму).

Основними методами ультразвукової діагностики є ехографія, сонографія та допплерографія.

Ехографія - це одномірне ультразвукове дослідження, в якому виділяють А та М-методи. При А-методі (від англ. amplitude) відбиті від окремих елементів об'єкта імпульси формують на прямій лінії індикатора піки з великою амплітудою. Таким чином можна виміряти відстань між різними тканинами органа, глибину їх залягання, наявність стороннього тіла чи пухлини. А-метод використовується при морфологічному дослідженні ока та головного мозку. М-метод (від англ. motion - рух) використовується для дослідження рухомого органа-серця. При цьому методі віддзеркалені від рухомої стінки серця імпульси записуються у вигляді кривої лінії. За формою та розташуванням таких кривих складають уяву про характер скорочень серця.

Сонографія (ультрасонографія), або В-метод (від англ. bright -яскравість) грунтується на принципі двомірного сканування органів і тканин ультразвуковим датчиком, який рухається по поверхні досліджуваної ділянки тіла . Отримане зображення подається на екрані монітору чи на папері у вигляді яскравих цяток. Яскравий білий колір означає відбитий ехосигнал, що дають ехогенні органи (щільні тканини, кістки, каміння тощо), а чорний колір - відсутність відбитого сигнала, що дають паренхіматозні органи та рідина. Для дослідження різних ділянок тіла використовують ультразвукові перетворювачі різної форми.

Допплерографія основана на ефекті Допплера - зміні частоти відбитого сигналу від об'єкту, що рухається. Допплерографія дозволяє виявити потік крові та вирахувати швидкість кровотоку. Комп'ютерне кодування допплерографії кольором полегшує ідентифікацію судин та аномального кровотоку. При цьому кров, що тече до датчика, має червоний колір, а від датчика - синій. Інтенсивність кольору зростає зі зростанням швидкості кровотоку. Для посилення контрастування застосовуються контрастні засоби на основі мікробульбашок.

Під час сцинтиграфії гамма-випромінювання сприймає гамма-камера, що складається з коліматора, детектора та фотопідсилювача. Розташований на вході камери коліматор виключає побічні радіоактивні випромінювання. У якості детектора застосовують сцинтиляційний кристал (зазвичай кристал йодиду натрію розміром до 50 см), в якому гамма-кванти викликають світлові спалахи, що реєструється фотоелектронним підсилювачем (ФЕП). Сумація тисяч сцинтиляцій формує зображення, яке фіксується на фотоплівці чи папері. Ділянки з підвищеним накопиченням РФП зустрічаються у вогнищах запалення, гіперплазії, деяких пухлинах та метастазах. Зниження накопичення РФП спостерігається в ділянках склерозу, у кістах, окремих видах пухлин та метастазів.

Принцип радіонуклідного сканування той самий, що і сцинтиграфії, тільки в якості детектора використовується невеликий (декілька сантиметрів) сцинтиляційний кристал, що послідовно, рядок за рядком, рухається над досліджуваним органом і отримує зображення. Якість такого зображення нижча і час його отримання довший, ніж при використанні гамма-камери.

При радіометрії детектор, що розміщується над досліджуваним органом, вимірює інтенсивність гамма-випромінювання від органу після введення в організм пацієнта радіофармацевтичного препарату. Зміна цієї інтенсивності з часом записується у вигляді графіку, завдяки чому можна дослідити функціональний стан органу.

Однофотонна емісійна комп 'ютерна томографія (ОФЕКТ) застосовує радіонукліди, що випромінюють один гамма-квант на один радіоактивний розпад, та рухомі детектори, що рухаються навколо досліджуваного об'єкта і формують пошарове зображення ділянок накопичення РФП. За допомогою ОФЕКТ можна сфокусувати увагу на змінах у певній ділянці тіла, отримати об'ємне зображення досліджуваного органа, знизити заважаючий вплив фонового випромінювання від навколишніх структур.

Позитронна (двофотонна) емісійна томографія (ПЕТ) використовує в якості РФП ультракороткоживучі радіонукліди (С, N, 0), які отримують на циклотронах. Ці радіонукліди випромінюють позитрони, при анігіляції яких народжується пара гамма-квантів, що розлітається під кутом 180° і сприймається детекторами, розташованими навпроти один одного. За допомогою ПЕТ можна прослідкувати метаболічні процеси за участю молекул, у складі яких є радіонуклід, що дозволяє відрізнити доброякісну пухлину від злоякісної, метаболічно активної рецидивуючої пухлини від метаболічно неактивної пухлини.

В основі магнітно-резонансної томографії (МРТ) лежить явище ядерно-магнітного резонансу (ЯМР) - резонування розміщених у постійному магнітному полі атомних ядер у відповідь на певний Радіочастотний імпульс, що супроводжується їх власним електромагнітним випромінюванням. Більшість існуючих зараз магнітно-резонансних томографів налаштовано на резонанс найпростішого з дипольних ядер атомів з непарним масовим числом -ядро водню.

5.3. Контрольнi питання до теми заняття:

  1. Методи ультразвукової діагностики (УЗД).

  2. Будова апарату ультразвукової діагностики.

  3. Переваги та недоліки ультразвукової діагностики.

  4. Показання та протипоказання до ультразвукової діагностики.

  5. Принципи отримання зображення при ультразвуковму дослідженні.

  6. Доплерографія і її практичне значення.

5.4. Заключний етап.

Контроль кiнцевого рiвня знань проводиться за описом результатів різних методів ультразвукового дослідження. Виясняється умiння вірно визначити метод обстеження, знаходити i описувати анатомічні структури. Оцiнка засвоєння матерiалу теми виставляється за теоретичнi знання, практичнi навички, самостiйну роботу.

В пiдсумку викладач вказує на помилки, якi були допущенi студентами пiд час виконання самостiйного завдання, дає завдання до наступного заняття.

Викладач задає домашнє завдання, рекомендує літературу за темою наступного заняття: основну і додаткову.

Матеріали для методичного забезпечення заняття

6.1. Матеріали контролю базисної (вихідного рівня) підготовки студентів: тестові завдання.

Перерелік тестів для визначення початкового рівня знань

Який метод ультразвукової візуалізації дозволяє точно виміряти глибину розміщення органу?

  1. А режим

  2. М режим

  3. В режим

Який з методів ультразвукової діагностики дозволяє давати оцінку руху клапанів?

1) А режим

  1. М режим

  2. В режим

Який з режимів ультразвукового дослідження дозволяє отримувати двомірне зображення органа?

1) А режим

  1. М режим

  2. В режим

При застосуванні В-режиму зображення отримують у вигляді:

  1. амплітудних відміток на вісі часу

  2. графічне зображення у вигляді кривої

  3. чорно-біле зображення органу або його частини.

Відповіді до тестів: 1.– а); 2. – б); 3. – в); 4. – в).

6.2. Матеріали для методичного забезпечення основного етапу заняття: рентгенограми, сцинтіграми, таблиці, діапозитиви.

6.3. Матеріали для заключного етапу заняття: набір тестових завдань (ІІІ рівень засвоєння (додаються).

6.3. Матеріали для методичного забезпечення самопідготовки студентів викладені у відповідних методичних вказівках студентам 3 курсу для самостійної підготовки до практичного заняття з цієї теми.

VІІ. Література

І. Основна:

  1. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. Основи променевої діагностики. – Чернівці, 2006.

  2. Бутвін Г.К. Рентгенівська копмп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ультразвукова діагностика. - Чернівці, 2002.

  3. Бутвин Г.К. Современные принципы и методики лучевой диагностики.-Черновцы, 1997.

  4. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология и рентгенология. М: Медицина, 1993.

  5. Линденбратен Л.Д., Наумов Л.Б. Медицинская рентгенология. М.: Медицина, 1984.

  6. Лекція.

П. Додаткова:

♦ МилькоВ.И. Рентгенология. К.:Здоров'я, 1983. П. Додаткова:

♦ Кишковский А.Н. Тютин. Е.И. Медицинская ренгенотехника. Л.:Медицина, 1983.

♦ Коваль Г.Ю. Променева діагностика. К. 1998., 2002^

♦ Общее руководство по радиологии под ред. Г.Петтерссона, М., 1996. Т. 1-2.

.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

практичного заняття

для студентів ІІІ курсу медичних факультетів

на тему:

“ Рентгенологічні методи дослідження. Рентгенівська фототехніка. Закони скіалогії

І. Актуальність теми:

Рентгенологічні методи дослідження єосновою для променевого обстеження більшості органів та систем організму. Знання методів, рентгенологічного обстеження, принципів отримання зображення є необхідними для правильного вибору методики дослідження та вірної трактовки її результату. Вивчення основних законів скіалогії допомогає зрозуміти принципи формування зображення при рентгенологічних методиках та ії можливі недоліки.

ІІ. Навчальна мета:

2.1. Студент повинен знати:

  • основні методи рентгенологічного дослідження: рентгенографія, рентгеноскопія, флюрографія, електрорентгенографія, лінійна томографія, цифрова рентгенографія;

  • покази та протипокази для проведення рентгенологічного дослідження;

  • принципову будову рентгенівського апарата, принципи отримання зображення при різних методах рентгенологічного дослідження;

  • основні принципи формування тіньового зображення

2.2 Вміти:

- правильно визначати метод рентгенологічного дослідження;

-визначати покази та протипокази для застосування методів рентгенологічного дослідження;

  • розпізнавати об'єкт дослідження та основні анатомічні структури ;

ІІІ. Зміст теми та поради студенту:

ОСНОВНІ ПРОМЕНЕВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Первинні

Рентгенографія

Флюорографія

Рентгеноскопія

Додаткові

І. Методи другоїї черги

Звичайна томографія

КТ

ІІ. За спеціальними показами

ІІА. Неінвазивні та малоінвазивні

УЗД

МРТ

Сцинтіграфія

КТ-ангіографія

МР- ангіографія

ІІБ. Інвазивні

Бронхографія

Ангіопульмонографія

АГ бронхіальних артерій

Первинний метод діагностики – рентгенографія органів грудної порожнини виконується при підозрі на захворювання легень, при травмах грудгої клітки та політравмах, у хворих з незясованою причиною лихоманки, при онкологічних захворюваннях. При визначенні на прямій рентгенограмі патологічних змін та в сумнівних випадках її доповнюють бічним знімком.

Рентгеноскопія проводиться в режимі реального часу – використовується для оцінки функції та для багатоосьового дослідження, що дозволяє визначити оптимальну проекцію для прицільних знімків.

Флюорографія виконується в прямій і боковій проекціях. Як скринінговий метод візуалізації легень вона доповнюється рентгенографією в сумнівних випадках та при відсутності позитивної динаміки на протязі 10-14 діб або в усіх випадках виявлення патологічних змін при негативних даних, що розходяться з клінічною картиною.

При рентгенографії визначається більшість патологічних змін в легенях, плевральних порожнинах, грудній стінці та багато уражень середостіння. Вона дозволяє:

  • виявити у більшості випадків паталогічні зміни;

  • віднести їх до легень, коренів, середостінню, плеври, грудної стінки;

  • точно локалізувати виявленні зміни ( в легенях за частками та сегментами, в середостінні за його відділами і т.п.) та оцінити їх розповсюдженність (локальні, дисеміновані, дифузні зміни)4

  • надати характеристику морфологічним типам змін у легенях: вогнищеві, субсегментарні, сегментарні, лобарні ущільнення, ателектаз, гіповентиляція, обтураційне вздуття, переважно альвеолярне або переважно інтерстиціальне ураження, шаровидне утворення (вузол), порожнина, дрібновогнищева локалізація.

Звичайна томографія добре доповнює рентгенографію, уточнюючи макроморфологічну характеристику ураження. КТ виконується в тих випадках хвороб легень, які залишаються діагностично незрозумілими після РД. Використання МРТ обмежене візуалізацією патологічних утворень середостіння та коренів легень, уражень грудної стінки, виявленням захворювань великих судин грудної порожнини, особливо аорти.

Радіонуклеїдна візуалізація забезпечує проведення функціональних досліджень легень:

- дослідження альвеолярної вентиляції за допомогою інгаляції радіоактивного газу, що заповнює всі альвеолярні простори;

  • вивчення легеневого кровоплину з метою діагностики легеневої емболії;

  • визначення альвеолярно-капілярної проникливості при запальних ураженнях легень та дифузних захворюваннях інтерстиціальної тканини;

  • визначення обструкції бронхіального дерева, у т.ч. пухлинної природи.

За допомогою МРА визначають швидкість та об’єм кровоплину в головних та проксимальних гілках легеневої артерії.

Для супроводження пункційної біопсії використовується рентгеноскопія або КТ.

Велике значення при захворюваннях легень мають повторні рентге­нологічні дослідження, які дають змогу не тільки поставити правиль­ний діагноз, але й стежити за результатами лікування, кінцем захво­рювання і віддаленими наслідками. При цьому найоб’єктивнішим і, значить, найціннішим слід вважати рентгенографічний метод. Рентге­носкопія навіть тоді, коли дослідження здійснює один і тон же лікар, нерідко хибує на певний суб'єктивізм. При дифференціальній діагности­ці гострих і хронічних патологічних процесів повторні рентгенологічні дослідження досить часто мають вирішальне значення. Для гострого перебігу процесів у легенях (крупозна пневмонія, неспецифічна вогни­щева пневмонія) характерною є мінливість рентгенівської картини на протязі кількох днів. При хронічних процесах картина протягом кількох днів і тижнів лишається без змін (туберкульоз легень, хронічні інтерстиціальні пневмонії, ателектази, пухлинні процеси та ін.).

Рентгенологічне зображення грудної клітки – це сумаційне зображення що обумовлене проекцією кістяка, серця, великих судин та інших органів середостіння на фоні повітрявмістких легень з судинами. Завдяки різній щільності та коефіцієнтам поглинання органи грудної клітки утворюють тіні різної інтенсивності, які видно на прозорому світлому фоні легеневої тканини.

Розрізняють пряме переднє положення - якщо рентгенівський промінь проходить ззаду наперед, тобто в дорзо-вентральному напрямку, а плівка прилягає до передньої поверхні грудної клітки і пряме заднє – при вентро-дорзальному ході променів. При правому косому положенні – хід променів спрямований зліва ззаду вправо наперед; при лівому косому – промені спрямовані ззаду справа вліво і наперед, також використовують обернені їм положення. Бічне праве і ліве зображення отримують при фронтальному ході променів. Пряму рентгенограму проводять в ортопозиції (при вертикальному положенні хворого), використовують також трохо- та латеропозицію.

Оцінка якості прямої рентгенограми грудної клітки:

  • повнота обсягу досліджуваного об’єкта;

  • положення хворого під час знімка;

  • чіткість рентгенограми;

  • контрастність та “жорсткість” рентгенограми.

Зміни прозорості легеневих полів визначають при застосуванні функціональних проб. Проба Вальсальви – спроба виконати видих при замкнутій голосовій щілині після глибокого вдиху. У порівнянні з дихальною паузою: кількість повітря збільшена, кількість легеневої тканини на одиницю об’єму зменшена (легені не спасаються), кровонаповнення зменшене (за рахунок підвищеного внутрішньогрудного тиску). У результаті прозорість легеневих полів підвищується і стає вищою аніж під час вдиху. Проба Вальсальви використовується для диференційної діагностики інтерстиціальних пневмоній, пневмосклезу від підвищеного кровонаповнення (при цих станах відбувається посилення легеневого малюнка і відмічається схожа рентгенологічна картина). Проба Мюллера – це спроба провести вдих при замкнутій голосовій щілині після максимального вдиху. Розширення грудної клітки, зміщення діафрагми донизу призводить до зниження внутрішньогрудного тиску, внаслідок цього кровонаповнення легень збільшується, а їх об’єм практично не змінюється, бо повітря в легені не потрапляє. У результаті прозорість легеневих полів становиться нижче чим під час видиху. Проба Мюллера використовується для диференційної діагностики різних патологічних станів. Прозорість легеневих полів збільшується поступово і послідовно при наступних функціональних станах легень: проба Мюллера, видих, дихальна пауза, вдих , проба Вальсальви.

Контрольнi питання до теми заняття:

  1. Методи рентгенологічного дослідження: рентгенографія, рентгеноскопія, планарна томографія, флюорографія, комп'ютерна томографія (КТ).

  2. Переваги та недоліки кожного рентгенологічного методу дослідження .

  3. Показання та протипоказання до того чи іншого рентгенологічного методу дослідження.

  4. Принципи отримання зображення при рентгенологічних методах дослідження; призначення методів; протипоказання до виконання; проекції' та зрізи дослідження.

  5. Основи рентгеншської скіалогії.

  6. Природне і штучне контрастування. Контрастні речовини. Показання до їх використання.

Перерелік тестів для визначення початкового рівня знань

1. Яка форма грудної клітини здорової людини:

а) бочкоподібна;

б) конусоподібна або циліндрична;

в) трикутна.

2. Яке положення діафрагми в нормі праворуч?

а) на рівні 5-го ребра;

б) на рівні 6-го ребра;

в) на рівні 7-го ребра;

г) на рівні 8-го ребра.

3. Скільки синусів розрізняють рентгенологічно з обох боків (в прямій і бічних проекціях):

а) 2;

б) 4;

в) 6;

г) 7;

д) 8.

4. За допомогою якої з основних методик рент­гено­логічного дослідження можна вивчати зміщення діафрагми та розкриття синусів?

а) рентгенографії;

б) флюорографії;

в) рентгеноскопії;

г) електрорентгенографії.

5. Корень легені в нормі є відображенням:

а) легеневої вени;

б) легеневої артерії;

в) бронхів;

г) лімфовузлів;

д) легеневої артерії і бронхів.

6. На якому рівні розташований верхній контур кореня лівої легені в нормі:

а) 1-го ребра;

б) 2-го ребра;

в) 3-го ребра;

г) 4-го ребра.

7. Легеневий рисунок (малюнок) в нормі є відображенням:

а) розгалуження легеневої артерії;

б) розгалуження легеневих вен;

в) лімфатичних судин;

г) інтерстиціальної тканини.

8. Яка протяжність легеневого рисунка в нормі?

а) 1/3 ширини легені;

б) 1/2 ширини легені;

в) 2/3 ширини легені;

г) на всю ширину легені.

9. На якому рівні знаходиться межа між верхньою та середньою частками правої легені?

а) 2-го ребра;

б) 3-го ребра;

в) 4-го ребра;

г) 5-го ребра.

10. Яка прозорість легеневої тканини в нормі:

а) зменшена в нижніх відділах;

б) однакова на всьому протязі;

в) збільшена в нижніх відділах.

1. Дайте письмову вiдповiдь на такi запитання:

а) вказати загальну кiлькiсть i назвати плевродiафрагмальнi синуси;

б) вiдображенням яких анатомiчних структур здорової людини є зображення коренiв легенiв, їх вигляд;

в) вiдображенням яких анатомiчних структур здорової людини є зображення коренiв легень, їх вигляд;

г) вiдображенням яких анатомiчних структур є зображення легеневого рисунку, його вигляд;

д) назвати показники функції і морфології легенів, які можна вивчити за допомогою радіонуклідного дослідження?

2. Намалюйте: схему поділу легенів на частки (долі) та сегменти.

VІІ. Література

6.1 Основна:

  1. Лекцiя.

  2. Кравчук С.Ю., Лазар А.П. Основи променевої діагностики. – Чернівці, 2006.

  3. Бутвiн Г.К. Рентгенiвська комп'ютерна томографiя, магнiтно-резонансна томографiя, ультразвукова дiагностика. - Чернiвцi, 2002.- 77 с.

  4. Кравчук С., Лазар А. Основи променевої діагностики. Чернівці, 2006. – С. 76-81.

  5. Линденбратен Л.Д., Наумов Л.В. Медицинская рентгенология. - М. :Медицина, 1984.- С. 73-82.

  6. Рентгенодіагностика /За ред. проф. В.І. Мілька. - Винниця: Нова книга, 2005. - С. 34-45.

  7. Рентгенология /Под ред. проф. В.И. Милько. - К. :Вища школа, 1983.- С. 58-68.

    1. Додаткова:

  8. Линденбратен Л.Д., Лясс Ф.М. Медицинская радиология.- М.:Медицина.- 1986.- С. 119-128.

  9. Лиденбратен Л.Д., Наумов Л.Б. Рентгенологические синдромы в диагностике болезней легких.- М., 1962.

  10. Позмогов А.И. и соавт. Томография органов грудной клетки.- К.: Здоров'я.- 1992.

  11. Променева діагностика / За ред. проф. Коваль Г.Ю. / К.: Орбiс, 1998. - Т. І. – С. 89-101.

  12. Путеводитель по диагностическим изображениям /Ш.Ш. Шотемор, И.И. Пурижанский, Т.В. Шевякова и др. - М.: Советский спорт, 2001. – С. 69-74.

  13. Розенштраух Л.С., Рыбаков Н.И., Винер М.Г. Рентгено-диагностика заболеваний органов дыхания. – М.: Медицина, 1978. – С. 9-52.

  14. Федоров I.I. Курс рентгенологiї i радiологiї.- К.: Вища школа, 1972.- С. 62-74.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Національний фармацевтичний університет Проблеми клініки, діагностики та терапії гепатитів Збірник праць науково практичної конференції Харків 2005

    Диплом
    Збірник містить тези доповідачів, які відображають сучасні погляди на клініку, діагностику та терапію гепатитів. Отримані праці є свідченням наукового напрямку провідних науково-дослідних та лікувальних центрів як в Україні,
  2. Законодавство про охорону праці

    Закон
    7. Професійний добір, медичний огляд працівників 1 .8. Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва 1 .
  3. Н.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини медичного факультету №2 Завідуючий кафедрою професор Жебель В. М. 31. 08. 2010 р. Методичні рекомендації

    Методичні рекомендації
    Методичні рекомендації складені відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців, які затверджені Наказом МОН України від 16.
  4. І.І. Мечникова І. В. Іванова, О.І. Бурденюк, С. П. Гвоздій Курс лекцій

    Курс лекцій
    Курс лекцій з функціональної та лабораторної діагностики патологічних станів людини. Навчальний посібник. – Одеса: ОНУ імені І.І. Мечникова, 2010. – 143 с.
  5. Я україни дніпропетровська державна медична академія кафедра медицини катастроф та військової медицини “безпека життєдіяльності”

    Документ
    Програма елективного курсу "Безпека життєдіяльності" для вищих медичних закладів освіти України III-IV рівнів акредитації складена для спеціальностей 7.

Другие похожие документы..