Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Лекции'
«Если не хотите краха — не давайте завод Кахе!»Такими стихами на пятничном митинге в Нижнем Новгороде неизвестный поэт напутствовал акционеров АО «Кр...полностью>>
'Инструкция'
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -...полностью>>
'Документ'
Однажды, в середине 80-х, заинтересовался я: почему живем-то мы все меньше, вместо того, чтобы жить все дольше? И обратился к сборникам «СССР в цифра...полностью>>
'Документ'
Вопрос: В соответствии с абз. 3 п. 2 ст. 262 НК РФ расходы на научные исследования и (или) опытно-конструкторские разработки (далее - НИОКР), осущест...полностью>>

Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки 020101 культурологія, спеціальністю "культурологія":, 20. с. Розробник (1)

Главная > Документ
Сохрани ссылку в одной из сетей:

41

Форма № Н - 3.03

Затверджено наказом МОН України

від “___”____________20_ р. № ___

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра теорії та історії культури

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

___________________________

“___”_________________20 __ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Філософія релігії

галузь знань 0201 – культура

напряму підготовки 6.020101 – культурологія

для спеціальності “культурологія”

філософського факультету, культурологічного відділення

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

©________________, 20___

Філософія релігії. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки 6.020101 – культурологія, спеціальністю “культурологія”: ____________, 20____. – ____ с.

Розробник: Стеценко Валерій Іванович – кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії культури філософського факультету

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії культури

Протокол № ___ від “____”______________ 20 __ р.

Завідувач кафедрою теорії та

історії культури, професор

_______________Мельник В. П.

“___”_______________ 20___ р.

Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки (спеціальністю) 6.020101 – культурологія

Протокол № ___ від “____”_____________ 20 __ р.

“____”_____________ 20 __ р. Голова ________ (_________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

©__________________ 20 __ р.

©__________________ 20 __ р.

1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни

Філософія релігії”)

Найменування показників

Галузь знань, напрям

підготовки, освітньо-

кваліфікаційний

рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна фор­ма навчання

Кількість кредитів – 3

Галузь знань 0201 – культура

Нормативна

(за вибором студента)

Модулів – 2

Напрям підготовки 6.020101 – культурологія

Рік підготовки

Змістових модулів – 2

Спеціальність (професійне спрямування) “культурологія”

4-й

Курсова робота

Семестр

Загальна кількість годин – 108

8-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 2 самостійної роботи сту­дента – 4

Освітньо-кваліфікаційний рівень: магістри

18 год.

Практичні, семінарські

18 год.

Лабораторні

Самостійна робота

72 год.

ІНДЗ:

Вид контролю: іспит (залік)

Примітка: Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 36 до 72.

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Мета: ознайомити студентів з питаннями, які складають головний зміст філософії релігії, допомогти їм усвідомити місце релігієзначих проблем у системі філософських знань.

Завдання:

  • дати характеристику предмету, структури та методології філософії релігії, розкрити її міждисциплінарні зв’язки з іншими галузями гуманітарного знання (філософія, літературознавство, історія, історія філософії, релігієзнавство, етика, культурологія, логіка, мовознавство, антропологія);

  • представити сучасні погляди на сутність, проблематику та дисциплінарну структуру філософії релігії, її морфологічну модель;

  • розкрити місце філософської рефлексії у релігієзнавчому комплексі;

  • охарактеризувати головні форми філософії релігії: філософське релігієзнавство та філософську теологію, проаналізувати особливості їх змісту;

  • розглянути основні конфесійні різновиди та напрями релігійної філософії.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен

знати:

  • специфіку філософії релігії як особливого типу філософствування;

  • богословсько-теологічні джерела конфесійної релігійної філософії;

  • ґенезу позаконфесійної філософської теології та неконфесійного філософського релігієзнавства;

  • основні категорії, поняття, терміни і дефініції, за допомогою яких здійснюється філософська рефлексія релігії;

  • систему філософських уявлень в осмисленні природи та суті релігії, її структури, змісту та ролі у житті людини і суспільства;

вміти:

  • застосовувати набуті теоретичні знання для аналізу проблем філософії релігії;

  • самостійно аналізувати різноманітні питання з філософської проблематики дослідження феномену релігії;

  • зокрема, розкривати зміст головних вчень, теорій, концепцій в галузі конфесійної релігійної філософії, поза конфесійної філософської теології та неконфесійного філософського релігієзнавства;

  • оперувати при цьому засвоєним категоріально-понятійним та термінологічно-дефініційним апаратом філософської рефлексії.

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ”

автор – доц. Стеценко В.І.

ВСТУП

Вивчення курсу філософії релігії відіграє важливу роль у системі професійної підготовки майбутніх спеціалістів, які готуються до наукової роботи в галузі фундаментальних досліджень з філософії та таких гуманітарних наук, як культурологія, історія, релігієзнавство, а також до педагогічної та культурно-освітньої діяльності.

У процесі викладання філософії релігії студенти ознайомлюються з таким складним духовним і суспільним феноменом, як релігія, осмислюють її природу, сутність, структуру, зміст, роль у життєдіяльності особи та історії духовного розвитку суспільства, її вплив на духовне життя народів та суспільний прогрес.

Структура лекційного курсу

Тема 1. Вступ до філософії релігії. Особливості релігієпізнання – 2 год.

Тема 2. Релігія як об’єкт та предмет універсального

вивчення. Форми релігієпізнання та релігієзнавства. – 2 год.

Тема 3. Філософія релігії як особливий тип філософствування,

галузь філософського знання та її форми. – 4 год.

Тема 4. Богословсько-теологічні джерела релігійної

філософії. – 2 год.

Тема 5. Філософська теологія в системі конфесійного

релігієзнавства. – 4 год.

Тема 6. Філософія релігії як складова частина науково-

академічного релігієзнавства. – 4 год.

Всього…………………………………………………………………… 18 год.

Основний зміст лекційного курсу

Змістовий модуль 1. Пропедевтика філософії релігії

Лекція 1. Вступ до філософії релігії. Особливості релігієпізнання

Релігія, філософія і наука як форми суспільної свідомості.

Природа релігійної свідомості. Особливості релігійної віри у надприродне. Витоки філософії. Природа філософського знання. Втрата софійного характеру філософії і виділення з філософії природничих, суспільних і технічних наук. Проблемне поле філософських досліджень. Теорія пізнання. Емпіричний і теоретичний рівні пізнання. Принципи сенсуалізму та раціоналізму. Інтуїтивне і дискурсивне пізнання. Інтуїція і містика. Проблема істини в пізнанні. Абсолютне і відносне в істині. Природа догматизму і релятивізму.

Методологія пізнання. Історичні форми методології пізнання: раціоналізм і емпіризм, позитивізм, марксизм, неопозитивізм, структуралізм, феноменологія, герменевтика, “новий раціоналізм” тощо.

Релігійна віра, філософські погляди та наукові знання в процесі пізнання;сенсуалізм, апостеріорі та апріорі, раціонально-логічне та чуттєво-емоційне в релігійному, філософському та науковому пізнанні. Співвідношення раціоналізму в богословсько-теологічному тлумаченні світу з вірою як специфічною релігійною формою його пізнання. Богословсько-теологічний антиномізм.

Релігійна філософія як спроба раціонального пояснення світу та самої релігії з позицій розуму. Схоластичні методи формальної логіки та казуїстики. Боротьба у схоластиці двох протилежних тенденцій (“вірити, щоб розуміти” А.Кентерберійського та “розуміти, щоби вірити” П.Абеляра). Прагнення схоластичної філософії до примирення розуму і віри при пріоритеті останньої. Томізм. Принцип “гармонії віри і розуму” Ф.Аквінського та його кредо “філософія – служниця богослов’я”. Віра в науковій діяльності як об’єкт вивчення, а не інструмент пізнання.

Переважання раціоналізму над емпіризмом у філософському осмисленні релігії. “Спекулятивна філософія” ХІХ-ХХ ст. Релятивізм як принцип відносності знань і філософське вчення, яке її абсолютизує. Скептицизм як принцип мислення і філософська концепція. Агностицизм як крайня форма скептицизму та його вияви у філософії (Д.Юм, Д.Берклі, І.Кант, емпіріокритицизм – махізм, емпіріомонізм, емпіріосимволізм; позитивізм, прагматизм, неопозитивізм, екзистенціалізм). Фідеїзм як богословсько-теологічне вчення, що заперечує розум в ім’я віри. Кредо Тертулліана “вірую, тому що абсурдно”. Фідеїзм як філософська концепція необхідності віри поряд із знаннями для обґрунтування релігії. Його прояви в неотомізмі, прагматизмі, персоналізмі, екзистенціалізмі, в концепціях “філософізації релігії”, сакралізації філософії, “теології культури”.

Протиставлення інтуїтивізму та ірраціоналізму раціональному пізнанню у філософії (раціоналістична “лінія Арістотеля” та ірраціональна “лінія Платона”). Ірраціоналістичні тенденції неоплатонізму Плотіна та інших неоплатоніків, вчення Августина Блаженного (августинізму), Б.Паскаля, Ф.Шеллінга, волюнтаризму А.Шопенгауера, неотомізму, “філософії життя” Ф.Ніцше, В.Дільтея, О.Шпенглера, інтуїтивізму А.Бергсона, теорії психоаналізу З.Фройда та К.Юнга, екзистенціалізму.

Містика і релігія. Містицизм як особливий різновид богословсько-теологічного та філософського ірраціоналізму. Язичницький містицизм орфізму, піфагореїзму. Містицизм в іудаїзмі (каббалістика, хасидизм). Середньовічна містика. Християнський містицизм: фідеїзм Тертулліана, ісихазм Г.Синаїта та паламізм Г.Палами. Містицизм розенкрейцерів і масонів. Містична теологія та філософія С.К’єркегора, містика російської релігійної філософії кін.ХІХ – поч.ХХ ст. (В.Соловйов та ін.). Містичні вчення теософії (Парацельс, Бьоме, Сен-Мартен, Сведенборг, О.Блаватська та її “Таємна доктрина”, “Нью-Ейдж” та антропософії (Р.Штайнер). Містичні ідеї в тотомізмі, персоналізмі, екзистенціалізмі, в доктринах неорелігій мунізму (“теологія Єднання”), сайентології (“Діанетика”), позаконфесійних вченнях Білого Братства (“агні-йога” або “жива етика” М.та О.Реріхів). Східний містицизм у віровченні та філософії брахманізму, буддизму, дзен-буддизму, тантризму, індуїзму та неоіндуїзму.

Лекція 2. Релігія як об’єкт та предмет універсального вивчення. Форми релігієпізнання та релігієзнавства

Плюралізм поглядів на релігійний феномен. Релігія як об’єкт та предмет всебічного вивчення: богословсько-теологічного тлумачення, теоретично-філософського осмислення та наукового дослідження. релігії.

Особливості основних підходів до пізнання й пояснення феномену релігії: богословсько-теологічного, теоретично-філософського та емпірично-наукового як відповідно першої, другої та третьої історичної форми релігієпізнання.

Обумовленість використанням релігієзнавцями різних дослідницьких установок – богословських (релігійно-конфесійних) чи світських (наукових) поділу релігієзнавства на дві основні форми: 1) конфесійне (церковне) богословсько-теологічне і релігійно-філософське, яке розв’язує свої пізнавальні проблеми з позицій релігійного світорозуміння і віровчення конкретної конфесії, орієнтується на пізнання надприродного об’єкта релігії – Бога; та 2) світське (секуляризоване, позаконфесійне) теоретично-філософське і науково-академічне, яке виникає на основі дескриптивно-історичного підходу до пізнання релігії, досліджуючи її як складне духовне й соціальне явище специфічного самовизначення людини у світі, пов”язане з вірою в Бога та інші надприродні об”єкти.

Особливості складання структури конфесійного (церковного) релігієзнавства. Теїзм як релігійне вчення про Бога, центральне ядро теології (богослов’я) різних конфесій, головна пізнавальна проблема конфесійного релігієзнавства. Теологія (богослов’я) як віронавчальне, догматичне джерело конфесійної релігійної філософії (філософської теології), а остання як друга історична форма конфесійного релігієзнавства, його концептуально-теоретична підвалина.

Історія складання християнського релігієзнавства. Апологетика (ІІ-ІІІ ст.) – основне богослов’я. Патристика (IV-VIIIст.) – догматичне (доктринальне) богослов’я. Розмежування православного богослов’я та католицької теології. Два напрями християнського релігієзнавства: 1/ раціональний (раціональна теологія) – теологічне продовження філософської традиції арістотелізму (“лінії Арістотеля”) та 2/ ірраціонально-містичний (містичне богослов”я) – богословське продовження філософських традицій платонізму (“лінії Платона”) та неоплатонізму. Початок теоретично-філософського підходу до пояснення релігії у християнстві – виникнення католицької філософської теології (платонівсько-неоплатонічний августинізм і арістотелічна схоластика) та православної (платонівсько-неоплатонівської) релігійної філософії. Наступні історичні форми католицької філософії (томізм, неосхоластика). Реформація XVI ст. і початок складання протестантської теології: ортодоксії (лютеранство, кальвінізм) і неосхоластики (Ф.Меланхтон). Спільні напрями протестантської теології і філософії: ліберальна теологія, неортодоксія, або “діалектична теологія” чи “теологія кризи”, модерністська секулярна теологія, або теологія “мертвого Бога”. Напрями сучасної католицької філософії: неотомізм, неоавгустинізм, тейярдизм. Сформовані в межах православ’я: академічна філософія, філософія церковного обновлення, “метафізика всеєдності”, філософія “нової релігійної свідомості”.

Відмінність християнського релігієзнавства від інших варіантів конфесійного релігієзнавства Сходу, зумовлена відмінністю східних релігій.

Формування світського (секуляризованого, позаконфесійного) філософського і науково-академічного релігієзнавства. Виникнення у XVII-XVIII ст. секулярної філософії релігії як у вигляді позаконфесійної філософської теології, так і філософського релігієзнавства (Б.Спіноза, Г.Лейбніц, Д.Юм, І.Кант, Г.Гегель). Дальший розвиток в її межах пантеїзму, деїзму, а також – вільнодумства і атеїзму. Вплив на становлення філософії релігії у XIX ст. як ідеалізму, так і матеріалізму. Складання з сер. XIX ст. поряд з богословсько-теологічним і філософським також наукового підходу до пізнання релігійного феномену. Виникнення та дисциплінарне оформлення в др.пол.ХІХ – поч.ХХ ст. світського (позаконфесійного) релігієзнавства як спеціальної (відносно самостійної) комплексної галузі філософського та гуманітарного знання, виокремленої науки про релігію в усіх проявах її феномену, а не як богословсько-теологічної “науки про Бога”, на межі філософії та історії філософії, історії, філології (зокрема, порівняльної міфології та фольклористики), антропології, етнології (етнографії), археології, культурології, психології, соціології та інших наук.

Марксистське релігієзнавство та його обмеженість (догматизм, заідеологізованість, суб’єктивізм атеїстичної спрямованості). Релігієзнавча думка в Україні: П.Юркевич (“філософія серця”) та О.Потебня (“філософія мови”), дослідники філософії (І.Франко, Д.Чижевський) та історії (М.Грушевський, В.Липинський, митрополит Іларіон-І.Огієнко) релігії.

Складання системного характеру релігієзнавства із формуванням в його межах на рубежі XIX-XX ст. ряду відносно самостійних дисциплін: загального релігієзнавства, теоретичного релігієзнавства (філософія, соціологія та психологія релігії), історичного релігієзнавства (історія релігії), порівняльного релігієзнавства, феноменології,етнології релігії, географії та демографії релігій, герменетивчного релігієзнавства, культурології релігії, біблієзнавства тощо. Особливості предметів філософії релігії і гуманітарного циклу релігієзнавства.

Лекція 3. Філософія релігії як особливий тип філософствування,

галузь філософського знання та її форми

Релігійний феномен як один з об’єктів філософської рефлексії. Філософія релігії – складова частина структури філософії, галузь філософського знання, філософічне вчення про релігію, що осмислює релігійне розуміння світу і з’ясовує його істинність.

Специфіка філософії релігії як особливого типу філософствування, об’єктом якого є релігійна свідомість. Філософія релігії як особлива ділянка аксіології, що розглядає релігійні вартості, стосуючись “міркувань духу” над релігійним ставленням до дійсності. Відмінність понять “філософія релігії” та “релігійна філософія”. Основні форми філософії релігії та їх характерні риси. Конфесійна релігійна філософія і позаконфесійна філософська теологія та їх апологетична функція щодо релігії. Філософське релігієзнавство, його об’єктивно-неупереджений характер та пізнавальна функція стосовно релігійного феномену. Два основних напрями обґрунтування філософії релігії: ідеалістичний та матеріалістичний. Відмінні особливості парадигм філософії релігії, передусім конфесійної релігійної філософії та позаконфесійної філософської теології, Заходу і Сходу.

Конфесійна релігійна філософія як історично перша форма філософії релігії, її доктринальні, богословсько-теологічні джерела: синтез теоретично-філософських постулатів і чисто релігійних, ірраціонально-містифікованих догматів віровчення певної конфесії. Існування конфесійної релігійної філософії як сукупності різних філософських вчень всередині віронавчальних комплексів розвинутих релігій Заходу і Сходу.

Генеза секулярної філософії релігії. Релігійне розуміння світу (релігійна віра), релігійна свідомість як об’єкт вивчення позаконфесійної філософської теології, її античні витоки (піфагореїзм, платонізм, неоплатонізм тощо). Філософське релігієзнавство – окрема галузь філософського знання, що вивчає закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігійного феномену, з’ясовує джерела його походження та суть, аналізує структуру, зміст та соціальні функції. Філософське релігієзнавство та позаконфесійна філософська теологія як складові частини структури світського (науково-академічного) релігієзнавства. Їх сукупність – секулярна філософія релігії як одна з виокремлених дисциплін теоретичного релігієзнавства, основа теорії релігії.

Початок формування у XVII ст. на ґрунті філософського раціоналізму секулярної філософії релігії як першої історичної форми академічного релігієзнавства та її родоначальники Б.Спіноза і Г.Лейбніц. Період складання класичних філософських поглядів на релігію (1730-1830): від ранніх роздумів Д.Юма над релігійною проблематикою до філософії релігії І.Канта та Г.Гегеля. Їх наступний розвиток у ХІХ ст. як у формі філософської теології (Ф.Шлейермахер та ін.) так і у формі філософського релігієзнавства (Л.Фейєрбах та ін.). Основні течії, напрями, школи сучасної філософії релігії ХХ ст.

Змістовий модуль 2. Морфологія та концептуальний зміст філософії релігії



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки 020101 культурологія, спеціальністю "культурологія":, 20. с. Розробник (2)

    Документ
    Релігієзнавство. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки 6.020101 – культурологія, спеціальністю “культурологія”: , 20 .
  2. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки 020101 культурологія, спеціальністю «культурологія»., 20. с

    Документ
    дати характеристику предмету, структури курсу, розкрити його міждисциплінарні зв’язки з іншими галузями гуманітарного знання (культурологія, історія культури,
  3. Робоча програма навчальної дисципліни моральна культура спілкування та етикет галузь знань 0201 культура

    Документ
    дати характеристику предмету, структури курсу, розкрити його міждисциплінарні зв’язки з іншими галузями гуманітарного знання (культурологія, історія культури,
  4. Робоча програма навчальної дисципліни християнство в Україні: історія І сучасність галузь знань 0201 культура

    Документ
    Християнство в Україні: історія і сучасність. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів філософського факультету за напрямом підготовки 6.020101 – культурологія, спеціальністю “культурологія»: , 20 .
  5. Програма навчальної дисципліни основи культурології галузь знань 0201 культура напряму підготовки 020101- культурологія для спеціальності «культурологія» філософського факультету, культурологічного відділення

    Документ
    дати характеристику предмету, структури, методології культурології, розкрити її міждисциплінарні зв’язки з іншими галузями гуманітарного знання (історія,

Другие похожие документы..