Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Учебно-тематический план'
5 Утрата трудоспособности и peaбилитация 1 – – 1 1. Российское право в здравоохране­нии – – 1 1 1.7 Санитарно-просветительная работа – – 1 1 ....полностью>>
'Документ'
Фотографии с изображением красоты водоемов, рисунки учеников, иллюстрирующие применение воды человеком, аппликации иллюстрирующие сказку, фломастеры,...полностью>>
'Реферат'
1 РАЗРАБОТАНЫ Федеральным государственным учреждением «Центр охраны труда в строительстве» Госстроя России (ФГУ ЦОТС), Аналитическим информационным ц...полностью>>
'Документ'
Лес – один из важных, значимых природных объектов Ростовской области. Лес обеспечивает благоприятные условия жизни населения, устойчивую экологическу...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Розділ 3 Економіка підприємства та організація виробництва

Розділ 3

Економіка підприємства та організація виробництва

УДК 339.97

О.А. Кириченко, К.Г. Ваганов

Сучасна система управління

зовнішньоекономічною діяльністю підприємств

В даній статті авторами досліджуються основні види зовнішньоекономічної діяльності, методи регулювання процесів та чинники управління ЗЕД. Також вивчається узагальнена організаційна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю на великих та малих підприємствах та підходи до визначення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Організаційні питання зовнішньоекономічної діяльності підприємства є зрозумілими і простими для неспеціалістів. Проте досвідчені працівники добре знають, як багато вигідних зовнішньоекономічних проектів залишилися нереалізованими через так звані дрібниці. До таких «дрібниць» належать помилки у виборі виду міжнародного бізнесу, недооцінка різноманітних форм державного регулювання ЗЕД, нечіткий розподіл функціональних обов’язків між працівниками зовнішньоторговельної фірми, зручне для себе трактування процедур здійснення зовнішньоекономічних угод та ін. Справа в тому, що в кінцевому результаті зовнішньоекономічну діяльність здійснюють посадові особи підприємств різних країн, культура управління в яких має значні відмінності, незважаючи на зовнішню подібність. У світі давно склалися певні традиції у вирішенні організаційних питань. З цими традиціями необхідно рахуватися і молодим незалежним державам, до яких спостерігається певна недовіра з боку міжнародного бізнесу.

Виходячи на міжнародні ринки, кожному підприємству необхідно насамперед вибрати найбільш придатний вид зовнішньоекономічної діяльності.

Є різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напряму ЗЕД (імпорт і експорт), а також із позицій предмета (товари, послуги) або регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу розрахунків (бартерні операції) тощо.

До основних видів ЗЕД можна включити:

  • міжнародну торгівлю;

  • міжнародний лізинг;

  • використання активів з-за кордону;

  • контрактні форми ЗЕД;

  • міжнародні інвестиції.

При здійсненні міжнародного бізнесу компанії мають вибрати одну з різноманітних форм господарських операцій. Вибираючи, варто уважно розглянути власні цілі та оцінити ресурси, а також умови здійснення діяльності.

Чинники, що впливають на організацію зовнішньоекономічної діяльності, доцільно поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Такий підхід зручний тим, що дає можливість пов`язати їх зі стратегічним менеджментом, основою якого є SWOT-аналіз. Перша частина цього аналізу – «сильні та слабкі сторони» підприємства – відтворює внутрішні чинники. Друга частина – «можливості та загрози» – пов’язана із зовнішніми чинниками.

Внутрішні чинники включають:

  1. масштаби зовнішньоекономічної діяльності;

  2. витрати;

  3. складність продукції;

  4. досвід;

  5. контроль.

До зовнішніх чинників належать:

  1. економічна свобода;

  2. конкуренція;

  3. присутність у державі;

  4. ризики.

Для більш повного розуміння складності управління зовнішньоекономічної діяльності дано деякі статистичні характеристики ЗЕД України. Так сукупний зовнішньоторговельний обіг товарів та послуг у 2006 р. становив 103,5 млрд дол. США, при цьому експорт становив 38,9 млрд дол. США, а імпорт 44,1 млрд дол. США (таблиця 1).

Таблиця 1 – Темпи зростання обсягів зовнішньої торгівлі в Україні

Темпи зростання обсягів торгівлі товарами

і послугами до попереднього періоду, %

Сальдо,

млн. дол.

США

експорт

імпорт

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

1-й кв. 2007

99,1

86,8

92,3

118,8

109,7

111,1

124,1

139,0

106,3

113,7

127,7

98,6

86,8

80,5

116,6

112,0

107,4

134,7

126,9

125,8

124,8

131,8

424,0

350,7

2236,2

2952,4

2886,5

3844,0

2836,7

6918,6

1291,8

-2884,5

-1368,8

Слід відзначити, що в структурі експорту переважають неблагородні метали, мінеральні та сировинні продукти, а в структурі імпорту переважають мінеральні продукти, машини, апарати, засоби транспорту.

Також слід підкреслити, що в цілому при позитивній динаміці темпів зростання зовнішньої торгівлі (таблиця 2) в 2006-2007 рр. Україна вперше мала від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу. І цей чинник є одним із головних при прийнятті стратегічних рішень із вдосконалення управління ЗЕД на державному рівні.

Таблиця 2 – Агрегована структура зовнішньої торгівлі товарами, %

Види продукції (агреговані)

Експорт

Імпорт

1996

2000

2005

1996

2000

2005

Неблагородні метали

32

44

41

4

5

7

Хімічні продукти

12

11

9

5

6

9

Мінеральні продукти

9

9

14

52

47

32

Інші сировинні продукти

15

12

12

9

8

8

Машини, апарати,

засоби транспорту

14

13

13

17

19

28

Інша готова продукція

18

11

11

13

15

16

Вихід на зовнішній ринок самостійних суб’єктів господарської діяльності повинен сприяти пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Прагнення отримати прибуток більший, ніж усередині країни, спонукає підприємства виходити на міжнародний ринок. Згідно з чинним законодавством підприємство має право самостійно визначати форми, методи та обсяги праці на зовнішньому ринку.

Для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства необхідна адекватна умовам його роботи структура управління. Серед них розрізняють такі:

  • організаційно-виробничу;

  • управління;

  • організаційну структуру підприємства.

На будь-якому підприємстві є система, яка управляє, і система, якою управляють. До першої належать органи, служби, апарат управління. До другої – виробничі підрозділи (цехи, дільниці, відділи).

Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління – системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства – побудову і взаємозв’язок обох систем.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданням, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета – максимізація прибутку на довгостроковий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутрішньо-фірмового управління, має постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі та сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Найбільший досвід організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю набуто у спеціалізованих зовнішньоторговельних організаціях (ЗТО).

Провідною структурною одиницею ЗТО є фірма, яка спеціалізується на торгівлі певними товарами або з групою країн. Очолює фірму директор і залежно від обсягу роботи – декілька його заступників.

Основні напрями зовнішньоекономічної діяльності фірми такі:

  • вихід на зовнішній ринок;

  • організація експортно-імпортних операцій з поставок товарів, послуг і капіталу;

  • валютно-фінансові та кредитні операції;

  • створення спільних підприємств і участь у їхній діяльності;

  • міжнародний маркетинг.

До функціональних відділів і служб, що сприяють роботі спеціалізованих фірм і ЗТО, належать такі:

    1. Відділи і служби, що здійснюють планування, а саме: планово-економічний, валютно-фінансовий, транспортний відділи та бухгалтерія ЗТО. Вони забезпечують планування і контроль зовнішньоторговельної діяльності, аналіз господарської діяльності ЗТО, планування та контроль за банківськими, валютними, кредитними і розрахунковими операціями, планування і забезпечення експортно-імпортних перевезень вантажів, облік і звітність, аналіз результатів фінансової діяльності з об’єднання і рекомендації щодо її поліпшення.

2. Маркетингові відділи: відділ кон’юнктури і цін, відділ реклами і виставок, інженерно-технічний відділ, відділ спільних підприємств, відділ технічного обслуговування і запчастин. Ці служби займаються дослідженням попиту і пропозиції, динаміки цін, структури ринків, координують роботи фірм із загальними іноземними агентами, здійснюють методичне керівництво та контроль правильності розрахунків і застосування цін фірмами при підготовці й ухваленні контрактів, а також виконують іншу роботу з дослідження кон’юнктури ринків. Окрім того, вони забезпечують рекламну діяльність ЗТО, вивчають і доводять до товаровиробників діючі на світовому ринку технічні вимоги до товарів, координують діяльність спільних підприємств, організовують гарантійне і післягарантійне технічне обслуговування товарів, що експортуються об’єднанням за кордон.

  1. Група відділів, що забезпечують ухвалення і виконання управлінських рішень: відділ розвитку та вдосконалення організаційної структури об’єднання, відділ кадрів, відділ закордонних відряджень, канцелярія, адміністративно-господарський, юридичний та протокольний відділи.

Іноді юридичний і протокольний відділи, а також бухгалтерія і відділ кадрів підпорядковуються безпосередньо генеральному директору ЗТО, виконуючи ті самі функції.

Створення такої розгалуженої структури управління ЗЕД характерне для підприємств (організацій) незалежно від їх організаційно-правової форми, якщо їхня діяльність цілком і повністю зосереджена на зовнішніх ринках. Проте кількість таких підприємств, природно, менша, ніж кількість підприємств, що займаються виробництвом. На промислових підприємствах, що беруть активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоторговельний апарат функціонує в основному в двох формах: як частина внутрішньовиробничої структури у вигляді зовнішньоекономічного відділу (відділу зовнішньоекономічних зв’язків) і як відносно самостійний підрозділ у вигляді зовнішньоторговельної фірми.

Відділ зовнішньоекономічних зв’язків (ВЗЕЗ) не є самостійним структурним підрозділом підприємства. Він становить частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системи внутрішньо-фірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. ін. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоча на практиці трапляються і інші варіанти).

Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути такі:

  1. Участь у розробленні стратегії ЗЕД підприємства.

  2. Сприяння розвитку ЗЕД з метою прискорення його соціально-економічного розвитку.

  3. Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.

  4. Забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із договорів та угод із зарубіжними партнерами.

  5. Вивчення кон’юнктури іноземних ринків, збирання і накопичення відповідної інформації.

  6. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.

  7. Здійснення рекламної діяльності.

  8. Організація протокольних заходів та ін.

Відповідно до завдань визначаються функції ВЗЕЗ і формується організаційна структура управління. ВЗЕЗ, як правило, очолює начальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро і спеціалістів).

У нашому прикладі організаційна структура управління ВЗЕЗ підприємства схематично подана на рис. 1.

Рис. 1. Приблизна схема відділу зовнішньоекономічних зв'язків

Кожен із секторів (груп) має конкретні завдання і виконує відповідні функції.

Наприклад, комерційний сектор має забезпечувати виконання зобов’язань за міжнародними контрактами й угодами, участь у підготовці та проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно з контрактом і контроль за їх виконанням; перегляд рекламацій з експорту та імпорту тощо.

Економічний сектор покликаний забезпечувати прогнозування і планування ЗЕД підприємства; аналіз ефективності експортно-імпортних операцій; контроль за виконанням плану; валютний контроль і т. ін.

Сектор маркетингу як провідна служба підприємства вивчає кон’юнктуру світових ринків, бере участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробленні та здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін.

Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентоспроможність, брати участь у розробленні пропозицій щодо оновлення виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.

Протокольний сектор готує й організовує протокольні заходи, виконує доручення керівництва фірми щодо зустрічей, прийняття і проводів представників зарубіжних фірм, які прибули на підприємство з візитом.

Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежать від її завдань і функцій.

Основні завдання ЗТФ, як правило, такі:

  1. Планування, організація і регулювання зовнішньоторговельних угод.

  2. Збільшення обсягу експорту і вдосконалення його структури.

  3. Підвищення ефективності імпортних закупівель відповідно до стратегії підприємства.

  4. Підвищення конкурентоспроможності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості.

  5. Вивчення кон’юнктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентоспроможності товарів.

  6. Вивчення діяльності конкурентів, їхніх сильних та слабких сторін.

  7. Організація післяпродажного обслуговування за кордоном.

  8. Вироблення рекламних заходів з метою розширення експорту.

  9. Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.

  10. Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції.

  11. Участь у купівлі-продажу патентів і ліцензій, «ноу-хау».

  12. Участь у здійсненні протокольних заходів і т. ін.

Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, визначає її функції й організаційну структуру управління.

Директор ЗТФ, як правило, підпорядкований директору підприємства чи його заступнику із зовнішньоекономічних зв’язків.

Основними функціональними підрозділами ЗТФ є маркетингова й оперативно-комерційна служба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.

Кожна з цих служб виконує відповідні функції. До компетенції маркетингової служби входять:

        • участь фірми в розробленні стратегії і планів ЗЕД підприємства;

        • вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;

        • підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідного для формування базисних умов контракту;

        • прогнозування кон’юнктури товарних ринків і динаміки цін;

        • забезпечення реклами і руху товару;

        • аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод;

        • збирання, накопичення й обробка необхідної інформації;

        • методичне забезпечення роботи з вивчення зовнішніх ринків і вимог до якості продукції;

        • забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін.

Функціями оперативно-комерційної служби є:

        • проведення переговорів з іноземними фірмами;

        • підготовка комерційних розрахунків з базисних і валютно-фінансових умов контракту;

        • організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторговельних шляхів) відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;

        • забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;

        • перегляд рекламацій з експорту та імпорту;

        • ведення комерційного листування з іноземними фірмами та ін.

У міру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюють комерційні й допоміжні підрозділи, може бути централізоване шляхом створення спеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюро переказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи комерційних розрахунків та ін.

Чи варто створювати ЗТФ у складі підприємства – суб’єкта ЗЕД?

Для того щоб відповісти на це запитання, треба зіставити витрати підприємства за відсутності власної такої фірми і витрати підприємства на її утримання. При цьому треба мати на увазі, що ефект діяльності ЗТФ буде видно тільки після 1-2 років її роботи.

Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, а й від методів виходу на зовнішні ринки. У зв’язку з цим можна виділити два варіанти:

  1. безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великих системах – через управління зовнішньоекономічних зв’язків);

  2. вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

  • частка експорту велика в загальному обігу;

  • зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

  • випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

  • невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

  • продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;

  • на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

  • кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;

  • зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;

  • скорочення термінів постачань і оформлення документів;

  • забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;

  • постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоспроможності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

На підприємствах за останні 16 років набуто значного досвіду здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Як приклад проаналізуємо організацію зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе». Воно є одним із найбільших підприємств Сумської області й випускає такі основні види продукції: газоперекачувальні агрегати, компресорні станції, нафтопромислове обладнання, хімічне обладнання, арматуру, насоси відцентрові, насоси вакуумні, компресори та ін.

Діюча у ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В.Фрунзе» система якості цілком відповідає міжнародному стандарту ISO 9001, що підтверджено сертифікатом схвалення, виданим міжнародним сертифікаційним органом Bureau Veritas Quality International. Підприємство має сертифікат, що дає право на використання офіційної монограми Американського нафтового інституту (АРІ) при виробництві обважувальних бурильних і ведучих труб відповідно до вимог стандартів АРІ Specification 7. Продукція, що експортується до країн СНД, має сертифікати якості в системі ГОСТ-Р Російської Федерації.

Продукція підприємства експортується приблизно в 25 країн світу. Найбільш стабільними є зовнішньоекономічні відносини з Іраном, Росією, Туркменістаном, США.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є одним із найважливіших напрямів розвитку, адже воно експортує за кордон близько 85% власної продукції. Крім того, для виробництва дев’яти основних груп продукції підприємство використовує понад 3 тис. видів сировини і напівфабрикатів, більшість яких імпортує. Основу продукції імпорту складають енергоносії, сировина та складне обладнання, що не виготовляється в Україні. Тому на підприємстві створена дирекція із зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу (рис. 2).

Рис. 2. Схема організаційної структури Дирекції із ЗЕД та маркетингу

ВАТ «Сумське машинобудівне науково-технічне об’єднання ім. М.В. Фрунзе»

Основними завданнями та функціями Дирекції із зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу (далі – Дирекції) є:

  • організація зовнішньоекономічної діяльності ВАТ за номенклатурою,

  • встановленою і погодженою із правлінням ВАТ;

  • вивчення ринку, участь у розробленні товарної, науково-технічної, цінової, збутової, рекламної та іншої стратегій ВАТ. Виробництво та поширення рекламних і демонстраційних матеріалів, розрахованих безпосередньо на споживачів продукції ВАТ, а також організація і проведення виставок, експозицій, аукціонів та інших заходів, пов’язаних із підвищенням реалізації і просуванням продукції ВАТ на ринку збуту;

  • розроблення і видача цехам і структурним підрозділам ВАТ виробничих планів, а також здійснення контролю за ходом виготовлення включеного в план устаткування;

  • організація експорту та імпорту продукції за номенклатурою, встановленою директором з маркетингу і погодженою з правлінням ВАТ, а також зовнішньоекономічних та інших операцій, побудованих на формах зустрічної торгівлі між ВАТ та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

  • визначення методів досягнення поставлених цілей, розроблення тактики зовнішньоекономічної діяльності ВАТ;

  • вибір засобів для досягнення поставлених цілей на окремих етапах, напрямах зовнішньоекономічної діяльності ВАТ;

  • розширення номенклатури, підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ, визначення оптимальних умов експорту продукції, робіт і послуг ВАТ, вивчення і використання кон’юнктури ринку для одержання максимального прибутку в іноземній валюті;

  • систематичні вивчення й аналіз досягнень закордонної науки і техніки, напрямів науково-технічного прогресу, патентних і ліцензійних матеріалів, досвіду експлуатації поставленої за межі України вітчизняної продукції й аналогічної продукції іноземного виробництва;

  • забезпечення надання іноземним суб’єктам господарської діяльності виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, рекламних послуг ВАТ;

  • участь у рекламній діяльності, проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів, пов’язаних з підвищенням реалізації і просування продукції ВАТ на ринку збуту;

  • сприяння розвитку взаємовигідного співробітництва і забезпечення спільної підприємницької діяльності між ВАТ та іноземними суб’єктами господарської діяльності.

Взаємодії з іншими підрозділами здійснюються на основі положень про кожен структурний підрозділ, посадових обов’язків та стандартів підприємства.

Кадровий склад Дирекції із зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу становить близько 120-130 спеціалістів різних кваліфікацій. До структури Дирекції входять:

  • департамент із зовнішньої діяльності;

  • сектор енергоносіїв;

  • департамент реалізації обладнання;

  • департамент дослідження ринку та реклами;

  • відділ планування.

Дирекція є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується помічнику генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Роботою Дирекції керує директор із зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу, який призначається на посаду і звільняється з неї генеральним директором. До основних обов’язків директора входять такі:

  • здійснювати безпосереднє керівництво, адміністративно-господарське, організаційно-розпорядницьке керування Дирекцією з маркетингу і відповідати за виконання Дирекцією з маркетингу покладених на неї завдань і функцій;

  • організовувати вивчення ринку, планування асортименту продукції, розроблення нової продукції, розподіл готової продукції, стимулювання ринку збуту продукції, точне виконання торгових і рекламних планів і програм, а також вимагати від працівників Дирекції з маркетингу досягнення поставлених у галузі маркетингу і зовнішньоекономічної діяльності цілей і завдань;

  • знати і правильно застосовувати нормативно-правові акти і методичні матеріали щодо організації маркетингу і зовнішньоекономічної діяльності;

  • сприяти розвитку взаємовигідного співробітництва і забезпеченню спільної підприємницької діяльності між ВАТ та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

  • здійснювати діяльність від імені ВАТ у межах повноважень, наданих правлінням ВАТ;

  • брати участь у вивченні й аналізі досягнень закордонної науки і техніки, напрямів науково-технічного прогресу, патентних і ліцензійних матеріалів, досвіду експлуатації поставленої за межі України вітчизняної продукції й аналогічно іноземного виробництва;

  • організовувати ведення в департаменті діловодства внутрішньої документації, установленої нормативними документами ВАТ і структурного підрозділу;

  • організовувати розроблення методичної документації з тематики департаменту;

  • знати структуру ВАТ, номенклатуру продукції, що випускається, і сферу її застосування;

  • забезпечувати схоронність і працездатність закріплених за департаментом технічних засобів і майна;

  • визначати потреби в персоналі необхідної кваліфікації і необхідності його навчання, складати відповідні плани і заявки;

  • здійснювати розподіл вхідних документів, контролювати терміни їх виконання.

Право укладення і реалізації експортних контрактів згідно з Положенням ВАТ надається Дирекції із зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу (Дирекція маркетингу).

Маркетингова робота є базисом для надходження заявок та завантаження підприємства експортними замовленнями. Вона включає низку основних складових, а саме:

  • маркетингові дослідження ринків збуту;

  • різноманітні види рекламної продукції;

  • участь у виставках і показах продукції;

  • пошук нових ринків збуту;

  • взаємодію з наявними клієнтами (замовниками) та ін.

Особливе значення має оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства в сучасних умовах, коли господарська самостійність і незалежність неминуче мають привести до підвищення відповідальності й обгрунтованності прийнятих управлінських рішень.

Економічне обґрунтування прийнятих рішень щодо керування зовнішньоекономічною діяльністю підприємств виробляється шляхом розрахунку різних показників економічної ефективності .

Усю систему показників економічної ефективності ЗЕД можна поділити на дві групи.

  1. Показники ефекту – абсолютні величини, що виражаються у відповідних грошових одиницях як різниця між результатами і витратами.

  2. Показники ефективності, обумовлені співвідношенням результатів до витрат, як правило, відносні й виражаються у відносних одиницях: %, грн/грн, дол./дол., частках одиниці та ін.

Під витратами слід розуміти грошову, вартісну оцінку виробничих ресурсів, що залучаються, вартість сировини, матеріалів, енергії, трудових ресурсів, послуг сторонніх організацій, обов’язкові відрахування до різних державних фондів та інші витрати, без яких угода, операція були б нездійсненні.

Під результатами слід розуміти грошову, вартісну оцінку отриманої вигоди для підприємства: кошти за поставлену продукцію, виконані роботи і послуги, вартість отриманого товару, робіт, послуг і т. ін.

При розрахунку показників важливо дотримуватися таких принципових методологічних положень:

  • принцип найбільш повного обліку всіх складових витрат і результату. Неповний облік витрат і отриманих результатів може спотворити висновки про оцінку ефективності того чи іншого заходу, рішення;

  • принцип порівняння з базовим варіантом. Усе пізнається у порівнянні, у тому числі ефективність. За базовий варіант можна взяти стан справ до ухвалення рішення, один із варіантів ухвалення рішення чи стан справ на ринку, у конкурента. Неправильний вибір бази порівняння також може призвести до перекручування оцінок;

  • принцип приведення різночасних витрат і результатів до одного моменту часу. Дотримання цього принципу – одне із найважливіших положень теорії оцінки ефективності. Методи приведення різночасних витрат до одного моменту часу досить добре розроблено в економіці.

Конкретний розрахунок показників ефективності буде значною мірою залежати від виду операції на зовнішньому ринку, її цілей, умов та інших особливостей конкретної угоди.

    1. Бойко В.О., Борисова Л.Л., Лукаш О.А. Основи регіональної політики Європейського Союзу та особливості міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні // Механізм регулювання економіки – 2003. – № 4. – С. 146-152.

    2. Внешнеторговые операции / Сост. И.С. Гринько. – Сумы, 1994.

    3. Дениэлс Дж.Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции / Пер. с англ. – 6-е изд. – М., 1994.

    4. Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи / За ред. проф. О.А. Кириченка. – Харків, 1997.

    5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. Ю.В. Макогона. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 424.

    6. Новицький В.Е. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КЕЄУ, 2003. – С. 948.

    7. Київ у цифрах: Стат. зб. – К., 1997.

    8. Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності : Навч. посібник. – К.: Юрінком інтер , 2006. – С. 288.

    9. Покровская В.В. Организация и регулирование внешнеэкономической деятельности: Учеб. для вузов. – М., 2000.

    10. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Навч. посіб. / За заг. редакцією А.А. Мазаракі. – Київ. Нац. торг.-екон. ун-т, 2003. – С. 272.

    11. Савельєв Є.В. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб. / Пер. з рос. – К., 1995.

    12. Славов Н.А. и др. Укрречфлот: Дорога поиска, реформ и превращений. – К., 1996.

    13. Стровский Л.Е., Казанцев С.К., Паршина Е.А. и др. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. проф. Л.Е. Стровского. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1999.

    14. Трансформація. – 1996. – № 11-12.

    15. Устинов И.Н. Мировая торговля: Статистическо –аналитический справочник. – М., 2000.

    16. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. – К. : Знання України, 2002. – С. 190.

Отримано 15.10.2007 р.

А.А. Кириченко, К.Г. Ваганов

Современная система управления

внешнеэкономической деятельностью предприятий

В данной статье авторами исследуются основные виды внешнеэкономической деятельности, методы регулирования процессов и факторы управления ВЭД. Также изучается обобщенная организационная структура управления внешнеэкономической деятельностью на больших и малых предприятиях и подходы к определению эффективности внешнеэкономической деятельности предприятия.

Кириченко Олександр Анатолійович, доктор економічних наук, професор, Національна Академія Управління, м. Київ; Ваганов Костянтин Геннадійович, старший викладач кафедри банківського менеджменту університету економіки та права КРОК, м. Київ.

© О.А. Кириченко, К.Г. Ваганов, 2008

127

Механізм регулювання економіки, 2008, № 1



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Розділ 3 Економіка підприємства та організація виробництва (4)

    Документ
    У даній статті зроблена спроба розробки методики комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Вона може виступати основою для діагностики банкрутства підприємств.
  2. Розділ 3 Економіка підприємства та організація виробництва (5)

    Документ
    Изложены методические подходы к управлению товарным ассортиментом промышленного предприятия. Разработаны экономико-математические модели и алгоритм оптимизации товарного ассортимента с учетом имеющихся внешних и внутренних ограничений.
  3. Розділ 3 Економіка підприємства та організація виробництва (3)

    Документ
    В статье рассмотрены вопросы определения кадрового потенциала ОАО «Сумыхимпром» и его подразделений, проведён анализ использования кадрового потенциала.
  4. Розділ 3 Економіка підприємства та організація виробництва (6)

    Документ
    В статье рассмотрены вопросы, касающиеся практической реализации процесса реструктуризации предприятий угольной отрасли на региональном уровне. Рассмотрены проблемные аспекты проведения реструктуризации угольных компаний, роль государственного
  5. Розділ 3 Економіка підприємства та організація виробництва (1)

    Документ
    Одним из важных аспектов экологически сбалансированного социально-экономического развития является управление отходами, конечная цель которого заключается в восстановлении ресурсов.

Другие похожие документы..