Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Рабочая программа
Целями освоения дисциплины (модуля) Экономический практикум являются: прикладные знания в области развития форм и методов управления различными аспек...полностью>>
Программа
Управление – система целенаправленных воздействий на коллективы людей для организации и координации их деятельности в процессе производства (Москва, ...полностью>>
Программа
Управление – система целенаправленных воздействий на коллективы людей для организации и координации их деятельности в процессе производства (Москва, ...полностью>>
Программа
Измерение и оценка эффективности – обязательное условие успешного функционирования и развития любой организации. Проанализируйте данные таблицы и внес...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:
15
Страницы: следующая →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 33 Смотреть полностью

МЕТОДИКА ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРЕДМЕТНИМ ДОВКІЛЛЯМ

Розділ 1. Науково - теоретичні засади ознайомлення дітей з довкіллям

1.1. Предмет і завдання методики ознайомлення дітей з довкіллям

Кожна наука має свій предмет дослідження. Так, педа­гогіка вивчає проблеми виховання, навчання й освіти на різних сходинках розвитку особистості; психологія - за­кономірності та механізми розвитку психіки людини, математика - кількісні просторові відношення, анатомія і фізіологія - будову і функціонування людського організму тощо.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям - це педа­гогічна наука, що вивчає закономірності засвоєння дити­ною узагальнених цілісних емпіричних уявлень та системи знань щодо довкілля (природне, предметне, соціальне) і місце в ньому людини; про її духовну спадщину; специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування у дітей потреби пізнати довкілля, культури поведінки в довкіллі.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Людина - свідома істота, наділена мозком і мовою, що дає їй можливість пізнати і зрозуміти закономірності довкілля, у якому вона живе, перейти у процесі пізнання від явищ до сутності, зрозуміти внутрішню будову предметів і явищ довкілля, правильно їх пояснити і використовувати набуті знання у своїй практичній діяльності.

Об'єктом методики ознайомлення дітей з довкіллям є пізнавальна діяльність дітей у довкіллі.

Предмет методики - формування у дітей системи знань та цілісних емпіричних уявлень про довкілля, цілісну картину світу та місце людини в довкіллі.

Кінцевою метою навчально-виховної роботи з дітьми щодо ознайомлення їх з довкіллям є виховання соціально активної "творчої особистості, здатної дбайливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності, виховання у дитини свого власного "Я", свого місця серед інших людей, віри у свої сили та здібності.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям як наука має свої терміни і фундаментальні поняття, що становлять її основу.

Довкілля - це життєвий світ, що оточує дитину, в якому вона живе з перших днів свого життя, який вона пізнає і який дає їй можливість формувати образ свого "Я", себе як особистість.

Довкілля - це середовище життя, з яким жива істота пов'язана обміном речовин, енергії, інформації, середо­вище, що постає перед дитиною як цілісність (цілісна картина світу), у якому все органічно взаємопов'язано.1

Довкілля у широкому розумінні цього слова - це вся наша планета Земля, це Космос, це все те, що певним чином

1 Ільченко В.Р., Туз К.Ж. Освітня програма "Довкілля". Концептуальні засади. Інтеграція змісту природничо-наукової освіти. - К.; Полтава, 1999. -С. 31.

10

11

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

впливає і визначає життєвий цикл людини як біологічної і соціальної істоти. У вузькому розумінні, це поняття визна­чає конкретне середовище, що оточує дитину безпосередньо (природне, предметне, соціальне).

Природне довкілля - це явища природи, жива і нежива природа, за якими спостерігає дитина; у процесі спостере­жень за явищами природи і дослідницької діяльності в дітей формується інтегральний "образ" знань про природу ("образ природи"). Предметне довкілля - це предметне сере­довище, в якому дитина живе, це предмети побуту (посуд, меблі, одяг тощо), мистецтво, транспорт тощо.

Соціальне довкілля - це система взаємовідносин, що склалась у суспільстві, в конкретному соціумі; це люди, суспільство, певна спільнота, соціальне довкілля люди створюють самі за певними законами і нормами спілкуван­ня; це суспільні матеріальні і духовні умови життєдіяль­ності особистості.

Соціальна дійсність - це конкретні події у суспільстві, спільноті, товаристві (у дошкільному закладі, сім'ї, школі тощо), факти, взаємовідносини в певний період життєдіяль­ності суспільства та окремих людей.

Середовище - сукупність умов, що оточують людину та взаємодіють з нею як з організмом і особистістю. Середови­ще може бути найближчим (родина, сім'я, родичі, друзі), далеким (суспільний устрій), зовнішнє, внутрішнє, пасивне, активне, актуальне, розвивальне.

Стихійному, не стимульованому середовищу властива пасивна взаємодія дитини з довкіллям і дорослими. Дитина відчуває вплив середовища опосередковано у процесі що­денного перебування у природно-предметному та соціаль­ному довкіллі (в сім'ї, у дворі, з друзями, у дошкільному закладі).

Стимульоване середовище - це максимально активна ініціативна взаємодія дитини з довкіллям та іншими

12

-

учасниками соціуму; це занурення дитини педагогом в ак­тивну пізнавальну і комунікативну діяльність у дошкіль­ному навчальному закладі і сім'ї.

Розвивальне середовище створює потенційні можливості для позитивного впливу різноманітних факторів у їх взаємодії на інтелектуальний розвиток дитини і формування цілісної особистості.

Соціальна ситуація розвитку - сутнісна характеристика вікового періоду розвитку, що була введена Л.С.Виготським. Соціальна ситуація розвитку - це єдине і неповторне для певного вікового періоду відношення між дитиною і середо­вищем (природним, предметним і соціальним довкіллям).

Соціалізація дитини - процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвиток як цілісної особистості. На соціалізацію особистості впливають мікро-, мезо-, і макро-фактори.

Мікрофактори - це сім'я, батьки, родичі, спілкування з однолітками (друзями); дошкільний навчальний заклад, школа.

Сім'я відіграє найважливішу роль у соціалізації осо­бистості дошкільника. Зазначимо, що для розуміння сучас­ної ситуації родинного виховання важливо усвідомити змінні процеси, пов'язані з новим типом культури міжпоколінних відносин. М.Мід виокремив три типи культури міжпоко­лінних відносин, які визначають характер навчання, освіти -постфігуративна, кофігуративна та префігуративна. Для першого типу характерним є передавання у незмінному вигляді з боку старшого покоління та прийняття на віру заданих дорослим світом "нормативів" поколінням нащад­ків. Виходячи з того, що постфігуративна культура нама­галась зберегти себе без змін, пріоритетними були репро­дуктивні методи навчання. Наслідки цього типу культури проявляються і в сучасній освіті - в її змісті, методах та організації.

13

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Кофігуративний тип культури передбачає, що діти й дорослі вчаться у своїх сучасників, зокрема своїх одноліт­ків, хоча традиції, норми життя, задані предками, для них також мають велике значення. Цей тип культури в освітньому процесі породжує стосунки співпраці між педагогами та дітьми як рівноправними партнерами.

Префігуративна культура, за словами М.Міда, відобра­жає наш час, "де дорослі вчаться у своїх дітей або разом з ними", адже вони, як і діти, можуть лише спрогнозувати, яким буде майбутній світ, отже, приречені на життєтвор-чість. З огляду на принципово інші умови життєдіяльності, задані цим типом культури, організаційні форми, методи навчання, характер взаємин суб'єктів освітнього процесу також мають оновитися, бо вони не можуть залишатися такими, якими були раніше1.

Перехід до префігуративної культури відзначився оновленням значень ключових педагогічних понять і кате­горій. Так, поняття освіта, починаючи з епохи Відроджен­ня, розумілась як спосіб висвітлення, розкриття, розвитку в глибинах особистості себе самої, власних схованих потен­цій; формування людиною образу свого Я через саморозвиток, заохочення, входження у культуру, у світ, у спілкування з іншими. Проте паралельно існувало інше визначення, що акцентувало увагу на заданий зовнішніми умовами процес набуття знань, умінь, навичок. Лише у префігуративній культурі суть освіти не тільки визначається, а й технологічно розробляється як керована ззовні самоосвіта.

Мезофактори - це відповідні етнокультурні умови, у яких виховується і навчається дитина. Кожний етнос має свої специфічні риси, які становлять його менталітет і на­ціональний характер. Етнокультура передається дитині насамперед від батьків у сім'ї, які є носіями цієї культури.

1 Мид М. Культура и мир детства: Избр. произведения. -М.: Наука, 1988.
-429 с. ' /

Крім того, до мезофакторів належить і природне довкілля (клімат, географічне розташування місцевості, вода, їжа тощо).

Макрофактори - це космос, планета, суспільство, дер­жава. Самі ці фактори створюють передумову для вихо­вання толерантності, планетарного мислення, взаємовідно­син між людьми планети Земля. Цілісна картина світу - це природа, Космос, предмети, явища, люди у їх взаємозв'язку взаємозалежності співіснування (у просторі, часі, послідовності тощо).

Для того, щоб виховати цілісну особистість у процесі її взаємодії з довкілля, вихователь навчального дошкільного закладу повинен оволодіти відповідними методиками і технологіями залучення дітей до активної пізнавальної діяль­ності та ініціативної взаємодії з іншими суб'єктами соціуму.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі спрямована на професійну підготовку майбутніх вихователів до роботи з дітьми в довкіллі (при­родному, предметному, соціальному). Як і в будь-якій фахо­вій методиці, можна виокремити фундаментальні і прикладні завдання професійної підготовки майбутнього вихователя. До фундаментальних завдань належать:

  • розробка на науково-теоретичних засадах цілісної системи інтегрованих знань про довкілля (природне, предметне, соціальне), дії дитини в довкіллі, безпеку її життєдіяльності;

  • озброєння майбутніх вихователів методикою фор­мування у дітей елементів природничо-наукової картини світу; оволодіння студентами системою загальних та специфічних законів про природу, соціум та поняттями, що пов'язані з ними;

  • озброєння майбутніх вихователів знаннями про об'єкти, явища, процеси, з якими діти зустрічаються у довкіллі, та характером взаємовідносин у соціальному довкіллі, пов'я­заними із впливом на них мікро-, мезо- і макрофакторів;

14

15

Алла. Богуш, Наталія Гавриш

  • дослідження процесів взаємодії дитини із довкіллям через організацію відповідного розвивального середовища;

  • вивчення закономірностей інтелектуального розвитку дитини, процесів її соціалізації та формування цілісної осо­бистості дитини;

  • визначення принципів, форм, засобів, методів і прийо­мів роботи з дітьми в довкіллі.

Прикладні завдання у фахових методиках визначають­ся традиційно за такими напрямами: Чого навчати? Як учити? Кого вчити? Відповіддю на ці запитання і є кон­кретні завдання, які повинен вирішити вихователь у практич­ній навчально-виховній роботі в дошкільному навчальному закладі.

Серед них пізнавальні, розвивальні і виховні завдання. Пізнавальні завдання:

— формування у дітей узагальнених цілісних емпіричних
уявлень та системи знань про живу і неживу природу,
причинні взаємозв'язки і взаємодії у природі;

  • дати поняття про природне довкілля як цілісний організм, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, росли­ни, тварини, люди, предмети у їх багатоманітності, єдності, русі й мінливості;

  • прищепити практичні вміння діяти у природному і предметному довкіллі;

  • сформувати систему знань про суспільство, свою Батьківщину — Україну, її історичні витоки, духовну спад­щину українського народу, його символи, обереги, тра­диції, звичаї, культуру; взаємозв'язок культур у багатона­ціональній державі;

  • сформувати теоретичне підґрунтя для подальшого інтелектуального розвитку дитини в початковій школі.

Розвивальні завдання Розвивати:

— сенсорну сферу дитини, відчуття насолоди від спосте­
режень і результатів праці у природі; стійкий інтерес до
природних явищ і природи;

16

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

  • екологічне мислення і світорозуміння, позитивно-емоційне природоохоронне ставлення до довкілля;

  • науковий світогляд, прагнення до активного пізнан­ня свого предметного та соціального довкілля, самовизна­чення у ньому;

  • первинні ціннісні орієнтації у різних галузях сус­пільного життя, культурній та державній спадщині українсь­кого народу, особистої культури в довкіллі;

  • соціальні емоції, почуття та соціально-значущі моти­ви поведінки, бажання допомогти іншим, виявити увагу до старших, однолітків;

  • вміння встановлювати контакти і спілкуватися з дорослими та однолітками, дотримуючись норм етикету;

  • усвідомлення свого "Я" (фізичного, психічного, со­ціального), свого місця серед інших людей.

Виховні завдання Виховувати:

  • дбайливе ставлення до природи, відчуття відпові­дальності за те, що відбувається навколо неї внаслідок дій людини у природі; культуру пізнання та екологічну культуру;

  • соціально активну творчу особистість, здатну дбайливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності;

  • любов до рідної природи, землі, краю, Батьківщини — України, її минулого і сьогодення, повагу до державних символів, українського народу, мови, культури, традицій, батьків, родини;

  • патріотизм, громадянськість, моральну, духовну, фі­зичну, психічну культуру, культуру почуттів і спілку­вання.

Виховання у дитини свого власного "Я", свого місця серед інших людей, віри у свої сили та здібності.

Для реалізації означених завдань, потрібно створити педагогічні умови навчально-виховної роботи в довкіллі. А саме:

17

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

— готовність вихователів до змістової, насиченої, різно­
манітної діяльності з дітьми в довкіллі (природному, предмет­
ному, соціокультурному);

  • програмно-методичне і дидактичне забезпечення навчально-виховного процесу дошкільного закладу;

  • створення розвивального середовища (природного, предметного, соціокультурного, мовленнєвого), як у групо­вій кімнаті, так і у приміщенні і на подвір'ї дошкільного закладу;

  • залучення дітей до активної роботи з елементами дослідження у різних видах діяльності (ігровій, трудовій, художній, мовленнєвій, пізнавальній тощо).1

Отже, довкілля, за словами академіка С.У.Гончаренка, розкриває перед дитиною книгу життя... "тут у своєму жит­тєвому світі вона самостійно з власних потреб відкриває фундаментальні, "глобальні", закономірності природи, за допомогою яких доходить розуміння довкілля, самостій­ного, за допомогою відкритих нею загальних зв'язків у при-

роді, впорядковує свій розум

1.2. Наукові засади методики ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі

Методологічними засадами методики ознайомлення дітей з довкіллям є концепт цілісності як філософської категорії, що виражає відношення між сукупністю предме­тів і зв'язком, який об'єднує ці предмети, і приводить до появи в сукупності нових властивостей, закономірностей, що не були притаманними предметам у їх відокремленості;

1 Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшого
дошкільного віку з довкіллям. - К: Шкільний світ. - 2006. - С. 5-6.

2 Освітня програма "Довкілля". - С. 9.

18

при цьому тип зв'язку частин визначається і тим, що утво­рилось як ціле.1

Словникові філософські джерела визначають "цілісність" як завершеність, тотальність, цільність і власну закономір­ність речі; як об'єктивний зв'язок частин і цілого, власти­вий усім рухам матерії, усі форми цілісності за своїм по­ходженням пов'язані одне з одним.

Цілісність розглядається філософами і як єдність: внутріш­ня єдність, що сприймається як єдине ціле. У наукових джерелах подекуди цілісність розглядають у руслі системного підходу. На думку науковців, ціле -Ще та сама система взаємопов'язаних і взаємообумовлених елементів і водночас об'єкт наукового пізнання.

Ми ж розподіляємо думку вчених (І.В.Блауберг, А.Ю.Цо-фіас) про те, що системність і цілісність не є тотожними поняттями, хоч і близькими і взаємозалежними; систем­ність є однією з форм прояву цілісності.

Цілісність виступає об'єктом наукового пізнання, час­тини якого організовані в систему взаємопов'язаних і взаємо-дієвих елементів, що набувають нових інтегральних власти­востей, які не були притаманні компонентам, що її утворюють. Систематизація та інтеграція є близькими за своєю сутністю процесами (об'єднання, ціле якихось частин).

Метою методики ознайомлення дітей з довкіллям є формування у дітей цілісності знань про довкілля, ціліснос­ті свідомості людини, яка здатна брати на себе відповідаль­ність за своє майбутнє і майбутнє довкілля.

Підґрунтям формування цілісності знань є уявлення про зміст найбільш загальних закономірностей природи, її збереження, періодичності процесів у довкіллі.

Довкілля - це середовище життя, з яким жива істота пов'язана обміном речовин, енергії, інформації, постає

1 Философская знциклопедия. - М.: "Сов. знциклопедия." 1962, - т.5. -С.474.

19

Алла Богуш, Натпалія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

перед дитиною не набором природних об'єктів, а як ціліс­ність, у якій все органічно пов'язане. У довкіллі не існує тіло само по собі чи розум сам по собі: і тіло, і розум взаємо­діють із довкіллям, довкілля це місце взаємного досліджен­ня1 . Довкілля дає дітям цілісні знання про природу, сус­пільне середовище, життя людини та саму людину. У процесі ознайомлення дітей з довкіллям педагог використо­вує закономірності природи і соціуму для формування цілісності знань, цілісності свідомості дитини.

Американським філософом Едвардом Рідом розроблено нову парадигму філософії освіти - екологічний реалізм, стрижневим положенням якого є істинність, однозначність знань про довкілля можна виявити тільки в безпосередній взаємодії з ним.

У дошкільному навчальному закладі потрібно прово­дити тільки безпосередні спостереження у природі конкретного об'єкта та наступного сприйняття інформації. За словами академіка В.Р.Ільченко, сприйняття у довкіллі не є сумішшю фізичного відчуття і раціонального міркування, а є результатом ситуаційного життєвого процесу, відповідно до якого спостерігач веде дослідження і доходить відкриття2. За концепцією екологічного реалізму, пізнання ситуації у довкіллі є не вивченим.

Отже, цілісність знань і свідомості, теорія екологічного реалізму, який передбачає велику множинність способів життя, і тільки одне конкретне середовище довкілля, висту­пає методологією побудови методики ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям та організації пізнавальної діяльності дітей у ньому.

Психологічними засадами методики ознайомлення дітей з довкіллям є вчення психологів про а) індивіда, особистість, індивідуальність; б) розвиток мислення; в) психологічні процеси розуміння.

1 Там само. - С. 31.

2 Там само.

20

Добре відомо, людина народжується біологічною істотою, назва якої індивід (індивідуум). Для цього біологічного виду притаманне: а) неподільність, або цілісність суб'єкта; б) наяв­ність у нього особливих - індивідуальних - властивостей, що вирізняють його від інших представників того самого виду. Людина народжується індивідом, з притаманним їй генотипом. У процесі життєдіяльності індивідуальні геноти-пічні властивості стають фенотипічними.

Кожний індивід наділений найбільш загальними пси­хофізіологічними характеристиками: а) цілісність психо­фізичної організації: системність зв'язків між різноманіт­ними функціями і механізмами, що реалізують життєві відносини індивіда; б) стійкість взаємодії з довкіллям, що визначає збереження основних відносин індивіда до дов­кілля і водночас припускає наявність моментів пластич­ності, гнучкості, варіативності; в) активність забезпечує здатність індивіда до самозміни, діалектично поєднує за­лежність від ситуації з подоланням її безпосередніх впливів.1

Новонароджений індивід за наявності означених ха­рактеристик тільки потенційно може перетворюватися з біологічної істоти в соціальну. У процесі життєдіяльності в соціокультурному середовищі у предметному і соціальному довкіллі, спілкуючись з іншими людьми і набуваючи со­ціального досвіду у процесі навчання, індивід стає особистіс­тю. Під впливом соціального довкілля відбувається со­ціалізації особистості.

Особистість розглядається психологами як феномен суспільного розвитку; індивід як суб'єкт соціальних відно­син і свідомої діяльності. За О.О. Леонтьєвим, особистість -якісно нове утворення, яке формується тільки у процесі життєдіяльності індивіда в суспільстві, в соціальному довкіллі. Людина як суспільна істота набуває нових

1 Шапар В. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Харків: "Прапор", 2005.-С. 173-174.

21

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

якостей, які відсутні в індивіда (мотивація поведінки, здатність до свідомого управління своєю поведінкою тощо) і характеризують її як індивідуальність.

Індивідуальність - це людина, якій притаманні соціально значимі відмінності від інших людей: своєрідність психіки й особистості індивіда, її неповторність, що виступає у рисах характеру, темпераменту, у специфіці інтересів, інтелекту, потреб і здібностей індивіда.

У процесі пізнавальної діяльності дітей під керівницт­вом педагога у предметному і соціальному довкіллі фор­мується цілісна особистість дитини, виявляється її індиві­дуальність.

У процесі пізнання довкілля та інтелектуального розвитку суттєву роль відіграє мислення дитини. У молодшому дошкільному віці переважає наочно-дієве мислення, у середньому - наочно-образне. Діти середнього дошкільного віку осмислюють завдання і способи його розв'язання у самому процесі дії. Діти старшого дошкільного віку вже мислять на основі уявлень, що сформувались у попередньо­му практичному досвіді дитини. Зміни в мисленні дітей 5-6 років пов'язані насамперед з розвитком зв'язного моно­логічного мовлення. Це сприяє появі розгорнутого мислен-нєвого процесу - міркування. Мовлення починає виконува­ти планувальну й регулювальну функції, що веде до швид­кого розвитку всіх мисленнєвих операцій (аналіз, узагаль­нення, порівняння, абстрагування тощо) і критичності мислення. У старших дошкільників з'являється допитли­вість, численні запитання пізнавального характеру, бажання пізнати довкілля.

Дослідники відзначають, що діти старшого дошкільного віку самостійно намагаються з'ясувати доцільність побудо­ви предметів і явищ довкілля, встановлювати зв'язки між зовнішніми ознаками і призначенням об'єкта. Діти почина­ють розуміти причинність у таких напрямах: від відобра­ження зовнішніх ознак до внутрішніх, схованих; з'являється

22

більш конкретне диференційоване пояснення явищ довкілля. Розуміння дітьми причинності свідчить про появу в них критичності мислення, його самостійності, незалежності й оригінальності. Дитина намагається самостійно пояснити невідоме через відоме, використовувати аналогії. Поступо­во дитина намагається самостійно встановлювати зв'язки між явищами, внутрішні суттєві зв'язки і відношення дійс­ності. Діти беруть участь у різних видах діяльності, які збагачують їхні знання про предмети, явища, їх властивос­ті й ознаки, самостійно обирають і застосовують різні спо­соби і прийоми розв'язання практичних задач, що пос­тавлені перед ними, починають оперувати поняттями -узагальненим відображенням цілої групи однорідних предметів, що мають спільні суттєві ознаки.

Завдання вихователя залучати дітей до активної піз­навальної діяльності дітей у довкіллі, стимулювати розви­ток у них критичності мислення. Однією з умов розвитку словесно-логічного критичного мислення дітей є інтегрова­ні заняття у довкіллі. Саме інтеграційні процеси є необхід­ною умовою розвитку критичного мислення. Внутрішніми чинниками розвитку критичного мислення, зазначає В.С.Моргун, є інтеграція минулого і майбутнього в момент мислення, інтеграція позитивних і негативних емоцій і їх спрямування на розв'язання задач, інтеграція задач, ін­теграція предметного, комунікативного і рефлексивного досвіду дитини, інтеграція розподіленого, репродуктивного і творчо-продуктивного мислення, інтеграція наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного мислення.1

Всі означені чинники проявляються у процесі пізнан­ня довкілля, якщо процес пізнання є процесом розуміння. Відтак, розуміння є важливим процесом мисленнєвої діяльності дитини у процесі пізнання довкілля.

1 Моргун В.Ф. Психолого-педагогічні основи інтеграції та диференціації навчання на прикладі шкільного циклу природничих дисциплін. - Пол­тава, 1996.-С. 38.

23

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Г.С.Костюк зазначав, що розуміння виникає там, де є здатність живої істоти щось зрозуміти, проникнути в сут­ність тих чи тих об'єктів, це стан свідомості особистості, яка цю суть розкриває. Завдання вихователя полягає в умінні організовувати пізнавальну діяльність таким чином, щоб дитина насамперед зрозуміла конкретний об'єкт (предмет, явище). Зрозуміти об'єкт (предмет, явище) - означає відби­ти цей об'єкт у його істотних зв'язках з іншими об'єктами, утворити певне поняття про нього.

Зрозуміти явище - означає розкрити його істотні зв'язки з іншими явищами матеріальної дійсності, з'ясувати умови, за яких воно виникає, причини, що його породжують; знайти загальне в неоднорідному і через це загальне пояс­нити поодиноке. Зрозуміти новий об'єкт - це розв'язати якусь, бодай, маленьку пізнавальну задачу, яку ставить перед дітьми кожен новий предмет спостереження (нова мета­фора, прислів'я, художній твір, описовий чи розповідний текст).1

Розуміння є природною потребою людини в освоєнні нею довкілля. Розуміння передбачає активну діяльність дитини, це активне відображення предметів і явищ довкіл­ля у їх зв'язках і відношеннях, це складний процес відо­браження сутності речей, який здійснюється через низку розумових дій і операцій, завдяки яким дитина засвоює наукові поняття.

Результатом розуміння є судження, поняття, умовис-новки, погляди, переконання. У ході процесу розуміння змінюється стан свідомості дитини, вона набуває Цілісності, для дитини стає зрозумілим те, що досі не було таким.2

1 Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особис­
тості. - К.: "Рад. Пік.", 1989. - С. 252, 255.

2 Богуш А.М. Концепція "розуміння" Г.С.Костюка в контексті художньо-
мовленнєвої діяльності. - 36: Педагогічні нотатки та роздуми. - Запоріж­
жя, 2001.

24

Процес розуміння має бути обов'язково керований ви­хователем. Дітей потрібно вчити спостерігати, порівнювати і зіставляти факти, знаходити в них схоже і відмінне, виокремлювати істотне від другорядного, піддавати об'єкти своєї думки аналізу, синтезу, абстрагуванню, доходити висновків на основі фактів, здобутих у процесі пізнавальної діяльності в довкіллі, застосовувати їх до нових об'єктів і явищ. Для цього сам педагог повинен бути обізнаний із сутністю процесу розуміння і володіти відповідною технологією.

Процес розуміння завжди повинен мати цілеспрямова­ний характер, потрібно чітко і доступно ставити перед діть­ми мету пізнавальної діяльності, визначати конкретно, що діти повинні зрозуміти. Вихователь повинен продумати систему занять у довкіллі. Слід пам'ятати, що процес розуміння мусить бути мотивованим процесом, у цьому є завжди якась рушійна сила, що спонукає дітей ставити перед собою певні завдання або ж приймати їх, якщо вони ставляться педагогом, усвідомлювати, активно включатись у процес їх виконання.

Мотивами розуміння можуть бути: прагнення до знань, істини, пізнавальні інтереси, допитливість, почуття відпо­відальності, духовні мотиви.

Г.С.Костюк розкрив механізм мовного оформлення про­цесу розуміння, показав взаємозв'язок і взаємодію процесів розуміння, мислення і мовлення. Учений був переконаний, що труднощі словесного оформлення думок, це насамперед труднощі розуміння того, про що ми говоримо. У мовних актах знаходять форму існування мисленнєві дії. Відтак, щоб мовні засоби стали засобами розуміння, ними треба оволодіти. Оволодіти ними - це означає зрозуміти їх зміст, оскільки тільки зрозуміле може стати знаряддям подаль­шого розуміння.

Отже, пізнати предмет чи явище означає зрозуміти його, а розуміння конкретного предмета пов'язано, за Гегелем, з

25

Алла Богуш, Наталія Гавриш

його цілісним відтворенням. Розуміння - це включення незрозумілого предмета в цілісність, систему зрозумілих речей. Щоб зрозуміти щось, дитина мусить приписати незрозумілому предметові сутнісні властивості, відношення, у яких вона впевнена, і на основі цих сутностей включити знання про об'єкт пізнання у свою систему знань про дов­кілля.

В.Р.Ільченко поєднує процес розуміння з інтеграцією набутих нових знань дітей у цілісність, що відбувається за допомогою "однорідних", "однотипних" сутностей, які ви­ражаються тими загальними законами для усієї множини елементів знань, що складають цілісність. Таку інтеграцію учена називає сутністю і розглядає її як основу формування цілісного світорозуміння дітей і розуміння як мисленнєвого процесу взагалі.

Сутнісна система інтеграції полягає у виявленні в об'єктах пізнання однорідних сутностей і встановленні на основі цих сутностей цілісності виокремлених елементів знань про довкілля, саме така інтеграція забезпечить об'єк­тивність процесу і результату розуміння.1

Отже, методологічними і психологічними засадами ознайомлення дошкільників з довкіллям є цілісний підхід до пізнання, розвиток критичного мислення, процес розу­міння у взаємозв'язку з розвитком мовлення і мислення. Розглянемо принципи ознайомлення дітей з довкіллям.

Принцип (від лат. - ргіпсіріит - основа, початок) -основне похідне положення якої-небудь теорії, вчення тощо; керівна ідея, правило діяльності.2 Кожний навчальний предмет, кожна фахова методика керується відповідною групою принципів, які забезпечують результативність навчання. Є такі принципи і в методиці ознайомлення дошкільників із довкіллям.

1 Ільченко В.Р. Туз КЖ. Освітня програма "Довкілля". - С. 16.

2 Шапар В. Сучасний тлумачний психологічний словник. - Харків:
"Прапор", 2005. - С. 364.

26

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Принцип інтеграції знань у процесі діяльності в дов­кіллі передбачає взаємозв'язок завдань із різних розділів програми: ознайомлення дітей з рідною природою, довкіллям, розвитком мовлення, художньо-мовленнєвою діяльністю, формування елементарних математичних уявлень. Розв'язання цих завдань здійснюється на інтегрованих заняттях у дош­кільному навчальному закладі.

Принцип цілісності і системності передбачає озброєння дітей системою знань про довкілля у їх цілісності, що забезпечує формування у дітей дошкільного віку цілісної особистості, цілісної свідомості, цілісної картини світу.

Принцип діяльнісного опосередкування передбачає занурення дітей у різні види пізнавальної діяльності (мов­леннєву, художньо-мовленнєву, трудову, продуктивну, ігрову, конструктивну, комунікативну тощо). Один із принципів психології, що вимагає розглядати розвиток і формування особистості дитини, колективу, міжособистіс-них відносин в аспекті детермінації їх змісту мети діяль­ності, що здійснюється у довкіллі.

Принцип діадичноївзаємодії, відповідно до якого, розви­ток і формування цілісної особистості дитини можливий тільки в системах: "організм - середовище", "особистість -довкілля", "дитина - соціум", "педагог - дитина", "діти -довкілля". Дитина живе і виховується у соціальному оточен­ні, саме тому у процесі організації її життєдіяльності в довкіллі (природному, предметному, соціальному) необхідно враховувати як суб'єктивні, так і об'єктивні умови, систему взаємовідносин, у які включена дитина.

Принцип ізоморфізму вимагає враховувати взаємодію кожної дитини як індивіда, індивідуальності, особистості із зовнішнім світом, сприяти її входженню у процес діяль­ності, утворенню "особистісного світу дитини", її цілісного "життєдіяльнісного простору". Принцип забезпечення по­зитивного емоційного тла життєдіяльності дитини в довкіллі

27

-

Алла Вогуш, Натпалія Гавриш

реалізується вихователем такою організацією діяльності (пізнавальної, комунікативної тощо) дітей, у якій кожна дитина одержує емоційне задоволення від роботи, спілкування, власних і колективних досягнень.

Принцип урахування культурно-етнографічних особли­востей краю (району, області, міста) вимагає максимально­го використання культури, звичаїв, традицій тієї місцевості, у якій розташований дошкільний заклад; культури нації, етносу, спільноти, суспільства, країни; формування ціліс­ної свідомої особистості дитини в рамках національної культури.

Принцип єдності зовнішніх впливів довкілля і внутріш­ніх умов (принцип єдності психіки і зовнішньої діяльності (пізнання) кожної дитини, її внутрішнього змісту, сприй­мання, уявлення, переживання, розуміння, усвідомлення від­повідно до її індивідуальних властивостей, її поведінки, вчинків, знань, умінь. За цим принципом передбачається переведення способів пізнавальної діяльності дітей із плану соціальної свідомості у план свідомості індивідуальної. Будь-який новий вид пізнавальної діяльності в дошкільному закладі потрібно вводити як зовнішню матеріальну діяльність з поступовим її перетворенням у внутрішню.

Принцип наочності й об'єктивності - принцип, за яким будь-яке навчання будується за "золотим правилом дидак­тики" А.Я.Коменського: все, з чим зустрічається дитина в довкіллі, потрібно, щоб воно пройшло через її органи від­чуття і сприймання (зорове, слухове, тактильне, моторне тощо). У процесі безпосереднього сприймання предметів і явищ довкілля або їх замінників (ілюстрацій, картин, ма­кетів, муляжів, відеофільмів тощо) наочність забезпечує об'єктивність знань, здобутих фактів, умовисновків.

Принципи екологізації і валеологізації передбачають формування у процесі ознайомлення дітей з довкіллям еко­логічного ставлення до довкілля і до самого себе, виховання

28

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

у дітей екологічного мислення, озброєння їх екологічними взаєминами організму з довкіллям.

У процесі ознайомлення дітей з довкіллям вихователь знайомить з правилами безпеки життєдіяльності в довкіл­лі, збереження і зміцнення їхнього здоров'я; формування у дітей наукового розуміння здорового способу життя.

Принцип поєднання пізнавальних і виховних завдань у процесі ознайомлення дітей з довкіллям є провідним прин­ципом навчально-виховної роботи з дітьми в дошкільному закладі. Плануючи будь-яку пізнавальну діяльність у довкіллі, вихователь обов'язково передбачає і виховні зав­дання: виховання любові до рідного краю, Батьківщини, рідних і близьких людей, виховання патріотичних почут­тів, громадянськості; екологічне, валеологічне, економічне виховання; виховання працелюбності, допитливості, напо­легливості тощо. Реалізація означених принципів буде сприяти формуванню цілісної свідомої особистості дитини, озброєною знаннями, вміннями і навичками поведінки і життєдіяльності в довкіллі.

1.3. Діяльнісний підхід до організації життєдіяльності дітей у довкіллі

У сучасній психолого-педагогічній літературі склався діяльнісний підхід до вивчення особистості в різних її проявах і на різних вікових етапах. С. Л.Рубінштейном було висунуто положення про єдність психіки і діяльності, при цьому діяльність розглядається ним як рушійна сила розвитку психіки.

Психологічну сутність діяльності та її структуру розро­бив О.М.Леонтьєв. Діяльність розглядається ученими як форма активності, яка, у свою чергу, спонукається потре­бою у відповідних умовах дискомфорту, незадоволеності,

29

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

що породжує пошукову активність. У ході пошуків, як зазначає О.М.Леонтьєв, відбувається зустріч потреби з "її" предметом, що може її задовольнити. Відтепер активність стає спрямованою, а потреба - предметною, конкретною й набуває сили мотиву, який усвідомлюється особистістю.

Отже, діяльність - це активна взаємодія з довкіллям, у процесі якої індивід виступає як суб'єкт, який цілеспрямо­вано впливає на об'єкт, і задовольняє свої потреби.

О.М.Леонтьєв характеризує діяльність як сукупність дій, що викликаються мотивом, а одиницею аналізу діяль­ності є дія. Основними характеристиками діяльності є предметність і суб'єктивність. До структурних компонентів будь-якої діяльності входять: мотиви, що спонукають су­б'єкта діяльності; мета - результат, на який спрямована діяльність; дії, операції та умови, що забезпечують до­сягнення необхідного результату.1

Усе життя дитини супроводжується різними видами діяльності, у процесі яких дитина набуває певних знань, здійснюється її психічний розвиток, збагачення форм пізнання довкілля, засвоєння суспільного досвіду, норм і правил взаємовідносин між людьми, відбувається соціалі­зація дитини. З розвитком дитини розвивається і сама діяль­ність, з'являються нові, більш складні види діяльності. На кожному віковому етапі розвитку дитини є своя провідна діяльність. За словами О.М.Леонтьєва, провідною діяльністю є не будь-яка діяльність, що є характерною для певного етапу розвитку, а та діяльність, "у зв'язку з розвитком якої відбуваються найважливіші зміни у психіці дитини і в середині якої розвиваються психічні процеси, які готують дитину до переходу на новий, вищий щабель її розвитку".2

1 Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М.: "Педагогика",
1975.

2 Леонтьев А.Н. Проблеми развития психики. - М.: "Мьісль", 1965. -
С. 473.

Водночас з огляду на синкретизм розвитку дитини дош­кільного віку будь-який вид діяльності містить як підпо­рядковані елементи інші види діяльності (малюванню під­порядковуються ігрові, комунікативні компоненти; у процесі гри водночас відбувається пізнання, спілкування, рухлива діяльність, конструювання ігрових атрибутів тощо). І це є природним для дітей. Зазначимо, не йдеться про специфічні види пізнавальної за змістом і характером гри чи спілкування, що спрямовує та супроводжує будь-яку продуктивну діяльність дітей. Вони є визначально полі-функціональними.

Упродовж розвитку дитини від народження до 7 років відбувається така зміна провідних діяльностей: безпосе­редньо-емоційне спілкування дитини з дорослим (перший рік життя); предметно-маніпулятивна діяльність (1-3 роки); сюжетно-рольова гра (3-6 роки); навчальна діяль­ність молодших школярів. У надрах предметно-маніпуля-тивної діяльності формуються передумови інших видів дитячої діяльності: ігрової, трудової, пізнавальної, про­дуктивної тощо.

Провідною діяльністю дошкільників, за традиційним баченням учених (Д.Б.Ельконін О.В.Запорожець, В.К.Котирло, С.О.Ладивір, Н.М.Михайленко та ін.), є гра. На різних ві­кових етапах дошкільного дитинства дітям притаманні різні види ігор, оскільки гра розвивається паралельно з розвитком самої дитини і проходить шлях від елементар­ного маніпулювання предметами в ранньому віці через розвиток різноманітних предметних дій у процесі констру­ктивних ігор у молодшому дошкільному віці до опанування соціальних ролей у сюжетних іграх у середньому та стар­шому дошкільному віці. Причому, якщо на початку вико­нувана роль підказується дитині предметом, а потім навпаки - предмет стає знаряддям у спланованому сюжеті гри. Поступово гра починає відокремлюватись від практич-

ЗО

31

Алла Богуш, Наталія Гавриш

ної діяльності і переходить певною мірою на віртуальний рівень уявної гри. І хоча сюжети переважно досить при­мітивні, а задуми не завжди доводяться до логічного кінця, проте вже чітко простежується їх сюжетний зміст.

Важливою характеристикою ігор у дошкільному ди­тинстві є аспект комунікативної взаємодії учасників, яка протягом перших шести років життя істотно змінюється від самотньої гри в ранньому віці та гри поряд у мо­лодшому, через прагнення у 4-5-річному віці слідувати правилам смислового задуму й узгодження дій - до гри разом і командної гри у старшому дошкільному та мо­лодшому шкільному віці. Так, шестирічки вже здатні до тривалих змістових ігор з визначеним сюжетом і закріпле­ними ігровими ролями, що пояснюється насамперед осо­бливостями їхнього розумового розвитку, здатністю утри­мувати увагу, слідувати правилам. Якщо в молодшому дошкільному віці гравці орієнтовані переважно на сам ігровий процес, то в кінці дошкільного дитинства суттєвим для них стає передусім результат гри. Отже, розвиток гри в дошкільному віці проходить стадії від маніпулювання предметами (виконання предметних дій), предметно-рольо­вої дії (прийняття на себе ролі) до сюжетно-рольової (вклю­чення до командної гри).

Гра має надзвичайне значення не лише в дошкільному дитинстві, айв усьому подальшому житті. В ігровій діяль­ності знаходять свій вихід усі основні потреби дитини: у спілкуванні, рухливих діях, самоствердженні, у задоволен­ні своїх інтересів і потреб. Гра сприяє появі новоутворень у психіці дитини. Граючись, діти оперують набутими знан­нями, через гру ці знання постійно збагачуються, уточню­ються, набуває розвитку уява, пізнавальні можливості, творчі здібності. У спільних колективних іграх діти оволо­дівають нормами поведінки, спілкування. В ігровій ситуа­ції дитина нерідко опиняється перед необхідністю вибору,

32

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

п її іто вона повинна діяти так, як від неї вимагають правила гри, яким дитина цілком свідомо і добровільно підпорядко-пуеться.

Зміст ігор сучасних дошкільників є предметом уваги не лише науковців, педагогів, а й батьків, які висловлюють занепокоєння значним збідненням змісту, сюжетів ігор, стосунків, які виникають у процесі ігрової взаємодії, а в окремих умовах зникнення гри як специфічного виду діяльності, заміну її електронними забавами, або бездум­ною біганиною, борюканням, штовханиною тощо. На необхідність збагачувати розгорнуті форми ігрової діяльності на етапі дошкільного дитинства вказує Базовий компонент дошкільної освіти. Науковці попереджають, що редукція гри в дошкільному віці може мати невтішні наслідки для особистісного розвитку підростаючого покоління, зокрема зниження довільної поведінки, самоконтролю та управлін­ця своєю поведінкою.

Водночас з ігровою діяльністю дитина дошкільного віку включається в інші види діяльності, що знайомить її з довкіллям (предметним, природним, соціальним).

Побутова діяльність задовольняє потреби дитини як біологічні, так і соціальні. У побутовій діяльності дитина засвоює назви побутових предметів, формуються уміння цими користуватися, бережливо поводитися з ними. Діти оволодівають нормами, що регулюють взаємовідносини ді­тей у побутових процесах і визначають правила культур поведінки і спілкування з іншими. У дітей формується усвідомлення щодо необхідності виконувати різні побутові процеси, дотримуватися культурно-гїгієнічних навичок як за власною ініціативою, так і відповідно їх особистої і суспільної значущості. У середині предметної діяльності з появою самообслуговування і виконання дітьми посильних трудових доручень з'являються елементи трудової діяль-і юсті. Метою трудової діяльності людини є зміна і перетворення

33

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

довкілля, вона спрямована на створення суспільно-корис­ного продукту. Види і форми праці ускладнюються у такому напрямі: самообслуговування, доручення, чергування, гос­подарсько-побутова праця, праця у куточку природи, праця у природі, ручна праця. У процесі трудової діяльності відбувається розвиток особистості дитини, а саме: форму­ються суспільні мотиви праці, ускладнюються трудові вміння і навички, формуються уявлення про працю, ціле-покладання, планування і самоконтроль, з'являється пот­реба працювати як самостійно, так і спільно з однолітками, виховується звичка до регулярної праці, що виявляється у працелюбності.1

Специфіка праці дошкільника полягає у тому, що вона тісно пов'язана зі грою, оскільки трудова та ігрова діяль­ності мають спільне походження - діяльнісне прагнення дитини до самостійності та відтворення життя дорослих. Однак, на відміну від гри, яка більшою мірою носить стихій­ний характер, трудова діяльність потребує цілеспрямо­ваності та відповідальності, докладання вольових зусиль для долання перешкод, переступання через власне "не можу" й "не хочу".

Упродовж дошкільного дитинства зміст і характер трудової діяльності суттєво змінюється. Якщо для молод­шого дошкільного віку характерна невідповідність між прагненням відносної самостійності ("Я сам"), з одного боку, та несформованістю необхідних умінь і навичок, знань щодо послідовності виконання дій - з іншого, то в середньому дошкільному віці поступово розвиваються й удосконалюються навички самообслуговування, формуєть­ся готовність до суспільно корисної праці, тобто праці для інших: "Поява такого прагнення спричинена всім ходом психічного розвитку дитини і виникає на тому рівні, коли їй стають доступними усвідомлення себе не лише як суб'єкта

1 Урунтаева ГА. Дошкольная психология. - М.: "Академия, 1997. - С. 63. 34

дії, але і як суб'єкта в системі людських відносин".1 Усві­домлення необхідності праці для інших розвиває особистіс-ні якості дитини. Насамперед виховує у дітей почуття відповідальності і самостійності, викликає відчуття своєї користі, привчає бережно ставитися до праці інших тощо.

Спираючись на набуті вміння та навички, старший дошкільник уже може виконувати посильну роботу або доручення дорослих. Дитина працює не лише для того, щоб робити, як дорослі, імітуючи дії, але й заради отримання результату. її приваблює відчуття радості від власно виконаної роботи та спільної роботи в колективі. Колектив­на праця є дуже корисною для виховання моральних якостей, дає змогу дитині відчути себе частиною колективу, забезпечує готовність діяти в системі "дитина-діти". Водно­час, суспільна праця є більш складною формою організації праці порівняно з працею поруч. Тому, що її результатом є досягнення не однієї дитини, а колективу учасників за­гальної справи. І від того, наскільки якісно буде виконана робота кожного учасника трудового процесу, залежатиме кінцевий результат. Саме в таких видах трудової діяль­ності створюються позитивні умови для виховання у дітей таких рис, як відповідальність, уміння ставити інтереси колективу вище за свої власні, вміння взаємодіяти з ін­шими.

Продуктивні види діяльності в дошкільному віці - це образотворча і конструктивна діяльність.

Продуктивна діяльність - це діяльність, що моделює предмети довкілля, приводить дітей до створення реаль­ного продукту, в якому уявлення про предмет, явище, си­туацію одержує матеріальне втілення у малюнку, конструк­ції, об'ємному зображенні.2

1 Божович Л.И. Зтапьі формирования личности в онтогенезе // Вопр.
психол. - 1978. - №3. - С. 48.

2 Там само. - С. 86.

35

Алла Богуш, Наталія Гавриш

У процесі образотворчої діяльності дитина набуває умінь, що дозволяють їй передавати зміст побаченого мате­ріалу в малюнку, виробах (ліпленні, аплікації); розвиваєть­ся вміння створювати і втілювати свої задуми за допомогою засвоєних специфічних виразних засобів образотворчої діяльності. Розвиваються творчі здібності, знакова і сим­волічна функції дитини, що дозволяє їй моделювати предмети і явища довкілля і більш глибоко їх пізнавати. Конструктивна діяльність - це процес створення різних споруд з різних матеріалів, що передбачає взаємне розта­шування частин, елементів, а також способи їх поєднання.1 У процесі конструктивної діяльності в дітей розвивається уявлення і мисленнєві операції, зокрема аналіз, синтез, узагальнення. Конструктивна діяльність вимагає від дити­ни здійснювати обстеження предметів, щоб виокремити окремі його частини, визначити його структуру, характер з'єднання окремих елементів. У процесі такої діяльності в дітей розвиваються функції планування, контролю, пе­редбачення, засвоєння яких є основою конструктивної творчості дошкільника.

Дитина дошкільного віку включається у різноманітну пізнавальну діяльність. Пізнавальна діяльність - це орга­нізований, цілеспрямований процес засвоєння дитиною нових знань, набуття нових умінь і навичок; уточнення й закріплення знань умінь і навичок, набутих у попередньому досвіді з допомогою дорослих чи самостійно.

Пізнавальна діяльність, за С.Л.Рубінштейном, це су­купність певним чином пов'язаних дій (операцій), "функція яких, на відміну від знань, полягає не в тому, щоб зображувати об'єкт (ті чи ті його частини), а в тому, щоб за допомогою цих дій були одержані істинні знання про об'єкт, тобто знання, що адекватно відображують його таким, яким він є насправді".2

1 Там само. - С. 95.

2 Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. - т.1. - М.: "Педагогика",
1989.-С. 285.

36

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Пізнавальна діяльність, як і всіляка інша, має складну структуру: мету, завдання, мотив, спосіб виконання дії та операції, умови, оцінку і контроль.

Пізнавальна діяльність у дошкільному дитинстві скла­дається поступово та відбувається у двох напрямах: стихій­но, в різних формах життєдіяльності вона складає основ­ний її зміст та цілеспрямовано, у процесі спеціально орга­нізованого навчання. Цілеспрямоване навчання дошкіль­ників проходить кілька стадій свого становлення від пізнавально-ігрового -> пізнавально-ігрового з елементами навчання —> до пізнавально-навчального.

Поступовість становлення навчання у дошкільному віці зумовлюється загальним розвитком особистості дитини та розвитком і ускладненням інших-видів діяльності. Так, починаючи з раннього віку, набуття пізнавального досвіду відбувається шляхом експериментування, співставлення, порівняння, співвіднесення елементів спостережень, нама­гання їх інтерпретувати. Поступовий розвиток мовленнєвої діяльності не лише збагачує процес спілкування, а дає дитині можливість вербалізувати власні пізнавальні дії, що дозволяє діяти цілеспрямовано і організовано. Крім того, запитання, які виникають у процесі виконання завдань, дозволяють судити про наявність у дитини допитливості, (О.К.Дусавицький, О.О.Ліннік, В.І.Лозова та ін.). Розвиток інтелектуальних механізмів сприяє формуванню уявлень про зв'язки між предметами і явищами та придає пізна­вальній діяльності дитини цілеспрямованості. До кінця дошкільного дитинства відбувається формування якісно нового мислення, що передусім пов'язане з освоєнням розумових операцій, умінням заздалегідь планувати свої дії. Здатність до розмірковування сприяє встановленню причинно-наслідкових зв'язків, визначенню послідовності виконання операцій.

Завдяки розвитку свідомості формуються функції пла­нування і рефлексії. У молодшому дошкільному віці дитина

37

_____^___ - —

Алла Богуш, Наталія Гавриш

переважно діє за схемою "намірдія". Це означає, що внут­рішній і зовнішній світ дитини ставлять єдине ціле. Пове­дінка ж старших дошкільників доповнюється фазою інте­лектуального міркування. Намір проходить через "внутрішній фільтр", у якому відбувається розмірковування, співставлення, прогнозування. Таким чином схема розширюється: "намір -усвідомлення - дія".

Завдяки цілеспрямованому навчанню розширюється коло можливостей дитини, відбувається привласнення нею досвіду людства. Через діяльність діти набувають відповід­них умінь і навичок, які необхідні їм для подальшого навчан­ня і життя.

Одним із чинників пізнавальної діяльності є психічна активність дитини, яка надалі переходить у пізнавальну активність. Психічна активність визначається психолога­ми як потреба організму в пізнанні довкілля, суспільних відносин, потреба в пізнанні самого себе.

Пізнавальна активність - це стан готовності організму до пізнавальної діяльності, що передує діяльності та породжує її. Пізнавальна активність виступає у прагненні дитини будувати образ світу шляхом орієнтовно-дослідницької діяльності. Розвиток цієї активності - це збагачення кіль­кості об'єктів, на які вона спрямовується, та вдосконалення її регуляції.

Активність дітей у навчанні розглядається у педагогіці як дидактичний принцип, що вимагає від педагога такої організації навчального процесу, який би сприяв вихованню у дітей самостійності, ініціативності, креатив-ності, міцному засвоєнню знань, виробленню необхідних умінь і навичок, розвитку спостережливості, мислення і мовлення.1

Учені (А.В.Брушлінський, А.М.Матюшкін, С.Л.Рубін-штейн та ін.) визначають джерело розвитку пізнавальної активності як-от: пізнавальну потребу, яка, у свою чергу,

1 Богуш А.М. Діяльність. Активність. Мовлення. Дошкільна лінгводи-дактика. -Запоріжжя: Просвіта, 2000.

38

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

стимулюється низкою протиріч. Серед них: незбігання думки про предмет із самим предметом; невідповідність між висхідними умовами і вимогами завдання; невідповідність звичних способів дії, що використовуються особою, вимо­гам задачі; дві щільно пов'язані й водночас суперечливі тенденції розвитку невизначених знань у визначені, істинні та перетворення чітких знань у невизначені; незбігання екстраполяційних характеристик чуттєвих вражень з тими, що були реально одержані; суперечлива невідповід­ність реального й ідеального станів індивіда; здібність до самостійного виявлення суперечностей є свідченням актив­ної особистості, проявом її творчих потенцій. Означені протиріччя розв'язуються у процесі різних видів пізнаваль­ної діяльності.

Одним із видів пізнавальної діяльності є мовленнєва діяльність і спілкування (комунікативна діяльність). Мовлен­нєва діяльність може виступати як цілком самостійна діяльність зі специфічною мотивацією, її складовими є мовленнєві дії, що мають мету, підпорядковану загальній меті діяльності; мовленнєві операції, мовленнєвий акт, мовленнєві ситуації, що входять до інших не мовленнєвих ситуацій.

Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність — орга­нізований, цілеспрямований процес використання мови задля передавання та засвоєння суспільно-історичного дос­віду, оволодіння суспільними способами дій у сфері науко­вих понять, встановлення комунікацій та планування своїх дій. Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку складається з різноманітних видів гово­ріння (запитання, відповіді, розповіді, описи, переказ тощо) та слухання (слухання мовлення товариша, вихователя; слухання казки, оповідання, розповіді, грамзапису). У процесі навчально-мовленнєвої діяльності в дітей формуються мовленнєві навички і вміння, які обслуговують інші види пізна­вальної діяльності (художню, музичну, природничу тощо).

39

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Поряд з мовленнєвою діяльністю діти дошкільного віку задіяні і в спілкування як комунікативну діяльність. Спілкування супроводжує всі види діяльності людини. Лю­дина не може жити, працювати, задовольняти свої духовні потреби не спілкуючись з іншими людьми. Спілкування є одним із важливих факторів соціального розвитку дитини. Спілкування розглядається ученими як вид спільної діяльності людей, складної взаємодії, у процесі якої відбу­вається обмін думками, почуттями, переживаннями, спосо­бами поведінки, звичками; взаємне передавання один одному повідомлень, установлення контактів між людьми і група­ми, що включає у себе комунікацію (взаємодію), соціальну перцепцію.

О.О.Леонтьєв зазначає, що спілкування виступає у двох варіантах: а) предметно-орієнтованому, тобто здійснюється у сумісній не комунікативній діяльності, як генетично висхідний тип діяльності, воно обслуговує предметну діяль­ність; б) чисте спілкування, що не входить у спільну комуні­кативну діяльність.1 За його словами, "чисте" спілкування виступає самостійним видом діяльності і може бути со­ціально-орієнтованим. Спілкування як полікомпонентний утвір охоплює такі процеси: комунікацію (обмін інформа­цією), інтеракцію (зв'язки і впливи учасників), перцепцію (сприймання органами чуттів) (див. Рис. 1.1).

Спілкування

Інтеракція

Перцепція

Комунікація

Рис. 1.1. Структура спілкування

1 Леонтьев АА. Психология общения. - М.: "Смисл", 1997. - 254 с. 40

Спілкування визначається О.Леонтьєвим, як діяльність, що забезпечує усі інші види діяльності. Проте спілкування -відносно самостійна діяльність, яка має свої мотиви, мету, засоби, структуру. Діяльність спілкування - це використання мовленнєвої діяльності для здійснення соціальної або осо-бистісної взаємодії.

М.І.Лісіна визначає спілкування як провідний вид діяльності, що змінюється на різних вікових етапах. Дос­лідниця Н.Лепська виокремлює емоційний, фатичнии та предметно-змістовий аспекти спілкування та відзначає, що значення кожного з аспектів змінюється з розвитком. У ранньому віці, на відміну від дошкільного, превалюють емоційний та фактичний, і це є однією з провідних ха­рактеристик ситуативно-особистісного спілкування як ос­новної форми спілкування дитини з дорослим у першому півріччі першого року життя. Емоційне спілкування - це вираження емоцій дитиною та сприйняття нею емоційного забарвлення дій та мовлення дорослого. Воно є безпосереднім, бо обмін емоціями, відносини дитини та дорослого нічим не опосередковані і виступають у чистому вигляді. Емоційне спілкування - це первісний психічний зв'язок дитини з дорослим, який стимулює достигання мозкових систем, підвищує активність дитини та зумовлює розвиток усіх пізнавальних процесів

Потреба у спілкуванні - першопричина становлення мовлення, починаючи з ранніх етапів. Для дитини раннього віку ця потреба є самодостатньою цінністю. З розвитком, змінюється зміст та ускладнюється характер потреб дитини у спілкуванні, що зумовлюється зміною мотивів: від особистісного до ділового та пізнавального. Істотно змінюються форми спілкування дитини з дорослим: ситуативно-особистісне спілкування замінюється ситуативно-діловим, яке близько трьох років перетворюється у позаси-туативно-пізнавальне. Воно протікає на тлі практичної

41

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

діяльності дитини з дорослими (маніпулятивна, маніпуля-тивно-предметна, предметна).

Позаситуативно-пізнавальне спілкування - форма спіл­кування дитини з дорослим від 3 до 5 років, його метою є пізнання довкілля (природного, предметного, соціального), встановлення взаємозв'язків явищ у процесі співробітництва з дорослими в пізнавальній діяльності.

Позаситуативно-особистісне спілкування здійснюється у період з б до 7 років. Ця форма спілкування дитини з до­рослим спрямована на пізнання соціального світу, пізнання себе і взаємовідносин між людьми.

У дошкільному навчальному закладі щоденно в навчально-
виховному процесі здійснюється педагогічне спілкування
вихователя з дітьми. Педагогічне спілкування - це вплив
на дитину з допомогдю комунікативних засобів, спрямованих
на збільшення ефективності навчання, на встановлення
гуманних відносин між4 дітьми, на створення сприятливого
мікроклімату у групі. У процесі спілкування дитина
здійснює комунікативні акти, вступає у комунікативну
діяльність. /

Комунікативна діяльність - міжособистісний (соціальний) процес і вид соціальної діяльності, це механізм формування індивіда як соціальної особистості, пов'язаної з конкретним етносом, його культурою, історією, психологією, тобто специфікою світосприйняття, світобачення.1 Діти відчувають потребу в розвитку багатопланових зв'язків між собою, в організації особливих соціальних структур, що несуть певне навантаження як у дитячому соціумі, так і в дорослому світі, що найяскравіше виявляється, починаючи з молодшого шкільного віку - періоду активного формування самосвідомості зростаючої людини. Спілкування з одно­літками виявляється важливим "каналом інформації", за

якого діти дізнаються про багато необхідних речей, про які з певних причин не повідомляють дорослі. Саме через цей канал транслюється дитяча субкультура.

Спілкування з однолітками - це специфічний вид діяль­ності і міжособистісних відносин. У ході цього спілкування виробляються навички соціальної взаємодії, збільшується набір його соціальних ролей, розширюється уявлення про власну особистість. Результатом комунікативної діяльності дитини є сформованість у неї комунікативної компетенції.

Комунікативна компетенція випускника дошкільного закладу - це компетентність застосування мовних і немов-них засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

У процесі різних видів діяльності відбувається со­ціалізація особистості дитини дошкільника, тобто процес входження дитини в соціальне середовище, оволодіння нею уміннями і навичками практичної діяльності в довкіллі, засвоєння реально наявних взаємовідносин. Це процес засвоєння досвіду соціальних відносин.

Під соціалізацією особистості розуміють поступове розширення з набуттям індивідом соціального досвіду сфери спілкування і діяльності, як процес розвитку само­регуляції і становлення самосвідомості, активної життєвої позиції.1

Отже, діяльність виступає провідною умовою ефектив­ного пізнання дитиною довкілля (природного, предметного, соціального). У процесі різних видів діяльності відбуваєть­ся гармонійний розвиток дитини (інтелектуальний, мовлен­нєвий, фізичний, моральний, духовний, естетичний), входження її у соціум, соціалізація особистості.

1 Вацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: "Академія", 2004. - С. 29.

1 Рапацепич Е.С. Педагогика. Большая современная знциклопедия. -Мн.: "Соврем. слово", 2005. - С. 543.

42

43

Алла Богуш, Наталія Гавриш

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

  1. Як Ви розумієте поняття "довкілля"? У чому полягає його розвивальний потенціал?

  2. У чому полягають виховні та пізнавальні завдання навчально-виховної роботи дошкільного закладу з ознайомлен­ня з довкіллям?

  3. Визначте особливості організації освітнього процесу в контексті префігуративної культури міжпоколінних від­носин.

  4. Які фактори впливають на процес соціалізації дітей дошкільного віку?

  5. Дайте визначення поняття "середовище". Що таке стимульоване і стихійне, нестимульоване середовище?

  6. Визначте складові дитячої субкультури.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

  1. Складіть символічну модель середовища як фактора навчання, виховання й розвитку дошкільників.

  2. Підготуйте реферат з теми "Образ і нормативний статус дитини у традиційних культурах".

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Діти і соціум: Монографія / Заг. ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006. - 386 с.

  2. Мид М. Культура и мир детства: Избранньїе произве-дения. - М.: Наука, 1988. - 429 с.

  3. КонИ.С. Ребенок и общество: (Историко-зтнографическая перспектива) // Советская зтнография. -1987. - № 6. - С. 26-37.

44

Розділ 2. Зміст і форми ознайомлення дітей дошкільного віку з предметним довкіллям

2.1. Програмне забезпечення ознайомлення дітей з предметним довкіллям у дошкільному навчальному закладі

Зміст ознайомлення дітей з предметним довкіллям виз­начають загальнопедагогічні і тематичні програми навчання, розвитку і виховання дітей у дошкільному навчальному закладі. Кінцеві результати навчання подано в Базовому компоненті дошкільної освіти.

Метою Базового компонента дошкільної освіти є визна­чення вимог до змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти, які є основою певного освітнього рівня, встановлення норм, які узгоджують інтереси дитини й потреби суспільства щодо освіченості особистості. Його призначення - узагаль­нити найкраще, що напрацьовано в науці та практиці останнім часом, уникнути перевантаження дитини частко­вими й випадковими знаннями, подбати про її різнобічний розвиток відповідно до віку, забезпечити кожній дитині не нижчий за мінімальний достатній рівень розвитку та соціальної адаптації.1

1 Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: "Дошкільне виховання", 1999.- С. 5.

45

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Базовий компонент дошкільної освіти побудовано за сферами життєдіяльності дитини ("Природа", "Культура", "Люди", "Я сам"), зміст кожної із них містить два блоки: світосприймання - це знання і уявлення, якими повинна оволодіти дитина, і власне діяльність - це вміння дитини користуватися набутим досвідом у довкіллі, тобто її вміння і навички. Усі сфери життєдіяльності взаємопов'язані між собою і спрямовані на формування цілісної особистості.

Сфера "Природа" передбачає екологічне спрямування пізнавальної діяльності у природі, виховання цілісної осо­бистості, орієнтованої на відтворення екологічної культури суспільства; формування екологічної культури світорозуміння, позитивного емоційно-ціннісного ставлення дитини до природного довкілля, розвиток чуттєвої сфери, засвоєння знань та оволодіння практичними вміннями.

Компетентність у галузі "Природа планети Земля" складають відомості про природне довкілля як цілісний організм, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди в багатоманітності їх єдності, русі і мінливості.

Компетентність у галузі "Природа Космосу" становлять елементарні уявлення про зорі (Сонце), планети, і в тому числі, планету Земля, Місяць.1

Компетентність у предметному довкіллі передбачає сформованість у дітей уміння диференціювати предмети за їх функціональними ознаками; здатності орієнтуватись у розмаїтті предметів, класифікувати їх, здійснювати серіа-цію; розрізняти за розташуванням у просторі і за віддале­ністю, володіння навичками практичного життя, культурного споживання та елементарного виробництва продуктів праці.

Компетентність в ігровій діяльності визначається розвиненістю ігрових умінь дитини, здатністю використо­вувати адекватні групові атрибути та іграшки, сформова-ністю партнерства, рівнем засвоєння нею ігрових правил.

1 Там само. С. 15.

Компетентність у мистецькій діяльності визначається рівнем розвитку естетичного сприймання об'єктів та явищ, умінням працювати з різними матеріалами, використову­вати різні техніки, добирати відповідні засоби реалізації задуму, виявляти емоційно-ціннісне ставлення до предмет­ного довкілля.1

Сфера "Люди" об'єднує змістові лінії "Сім'я. Родина", "Інші люди", "Людство".

Компетентність у напрямі "Сім'я. Родина" передбачає комплекс знань дитини про сім'ю як осередок суспільства, особливості взаємин батьків, стосунки з братом і сестрою, бабусею і дідусем, сімейне буття, склад родин.

Компетентність у напрямі "Інші люди" передбачає уміння диференціювати людей за ознакою спорідненості, віку, статі, прихильності.

Компетентність у напрямі "Людство" передбачає комплекс уявлень дитини про державу, народи, нації, суспільство, людство як узагальнені категорії.1

Сфера "Я сам" передбачає формування компетентності про фізичне "Я": системи знань дошкільника про своє тіло як ціле, його живлення та загартування, гігієну тіла, здо­ров'я, безпеку, самоохорону, самозахист; розвиток еле­ментарних уявлень про себе як носія свідомості та само­свідомості; ставлення до себе як соціальної істоти.

Компетентність внутрішнього психічного світу станов­лять уявлення дошкільника про пізнавальну активність, світ почуттів, цілеспрямовану діяльність, освоєння "Я", адекватну самооцінку, домагання самовизнання, пси­хологічну стать, уявлення себе в часі - минулому, тепе­рішньому, майбутньому, ставлення до своїх прав і обов'язків.

Компетентність соціального "Я" становить уявлення дитини щодо сприймання себе в контексті відносин з іншими,

1 Там само.-С. 21.

2 Там само. - С. ЗО.

46

47

Алла Богуш, Наталія Гавриш

розвинена потреба в контактах з однолітками й дорослими, соціальні мотиви спільної діяльності.1

У змістовій лінії "Соціальне Я", у номінації "Соціаліза­ція" записано: "Уміє пристосовуватися до життя у нових соціальних умовах: усвідомлює свої нові функції, соціальні ролі; з розумінням ставиться до нового періоду свого життя, усвідомлює його значущість для власного розвитку. Орієнтується у нових умовах, знаходить точку докладання своїх зусиль, приймає умови, у яких доводиться існувати. Уміє розібратись у навколишніх обставинах, елементарно упорядкувати свої враження, самостійно зайняти себе, продемонструвати іншим свої вміння та здібності, виявити приязне ставлення до інших, звернутися про допомогу. Розуміє відмінності між існуванням у сім'ї і соціальній установі, орієнтується у перевагах обох соціальних інсти­тутів, виявляє інтерес, зацікавлене ставлення до життя у дитячому садку, школі. Орієнтується в основних мораль­них цінностях і вимогах, приймає їх, керується ними у своїх вчинках. Легко включається у життя групи, опановує типові для неї норми, здатна функціонувати, вміє від­стоювати власні інтереси. Усвідомлює добро і зло, може пояснити свої вчинки, схвалити або засудити їх. Уміє, за відсутності контролю, стимулювання та заохочення дітей відповідно до соціальних норм, не порушувати їх, виявляти почуття гідності. Має елементарне уявлення про зміст та відмінність понять "совісний" та "безсовісний" :.

Дитина-випускник дошкільного закладу повинна навчитись адекватно ставитися до асоціальних вчинків: "Розрізняє соціально схвалювану поведінку від не схвалю­ваної; пов'язує першу з позитивними, а другу - з негатив­ними оцінками авторитетних людей та відповідними наслідками для оточення самого винуватця. Знає причини,

1 Там само. - С. 38.

2 Там само.

48

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

що призводять до відхилень у соціальній поведінці. Розрізняє поняття "навмисно" і "випадково", керується в оцінці вчинків моральними нормами. Здатна до правило творчої і правило доцільної поведінки, впливає на поруш­ників правил співжиття, здатна опиратися спокусам, утри­мується від агресивності та руйнівних дій. Уміє владнати суперечку, знайти компроміс, передбачає наслідки своїх негативних дій, розуміє причини виникнення конфлікту, може висловити це, заспокоїти себе та іншого. У суперечці прагне відстояти істину, керується доцільністю. Може визнати свою провину, поступитися своїми власними інте­ресами заради загального благополуччя, має елементарні навички дипломатичної поведінки, знає слова пояснення, виправдання, вибачення"1.

У програмі "Малятко" ознайомлення дітей з предмет­ним довкіллям подано в розділі "Дитина і навколишній світ" за віковими групами: від першого року життя до сьомого.2

Тематика ознайомлення дітей з довкіллям за віковими групами подана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Ознайомлення дітей з довкіллям у програмі "Малятко"

Група

Тематика

Результати

І Ісрша група

раннього

віку

"Моя сім'я", "Найближче оточення"

Діти виявляють бажання спілкуватися з батьками, членами сім'ї, іншими людьми; виявляють інтерес до довкілля, прагнення діяти з предметами, розуміють назви предметів довкілля, простих дій, прохання та вказівки дорослих; реагують на імена близьких людей, іграшок, дій.

1 Там само. - С. 51.

'■'■ Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку. -К., 1999.

49

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Друга група раннього віку (другий рік життя)

"Моя сім'я", "Дитячий садок", "Праця дорослих"

Діти знають рідних людей, вітають їх, дякують, знають назви і призначення предметів побуту, вміють виконувати окремі дії з ними; розуміють вимоги -заборони, правила (окремі) безпечної поведінки; виявляють бажання допомогти дорослим у господарсько-побутовій праці; оволодівають елементарними культурно-гігієнічними навичками та елементарними вміннями самообслуговування.

Перша молодша група (третій рік життя)

"Моя сім'я", "Дитячий садок", "Праця дорослих"

Знають імена рідних і вміють чемно спілкуватися з ними, бережно ставляться до їхньої праці; знають назву дитячого садка, орієнтуються у приміщенні групової кімнати, на ділянці; знають прості правила взаємин з однолітками; уміють орієнтуватись у простих видах праці дорослих.

Друга молодша група (четвертий рік життя)

"Моя сім'я", "Дитячий садок", "Моя вулиця", "Праця дорослих"

Знають: повне ім'я, по-батькові, прізвище своє і членів сім'ї, домашню адресу, прості правила взаємин у сім'ї, предмети домашнього вжитку; вміють: ввічливо спілкуватись із знайомими і незнайомими людьми; знають назви міста (села) і вулиць, на якій живе і де розташований дитячий садок; володіють елементарними правилами поводження у громадських місцях; прагнуть до надання дорослим допомоги, піклуються про результати праці.

Середня група (п'ятий рік життя)

"Моя сім'я", "Дитячий садок", "Рідне місто", "Праця дорослих"

Розуміють поняття "сім'я", знають про сімейні стосунки, обов'язки в сім'ї; уміють спілкуватись, спільно гратись і працювати разом з дорослими й однолітками; знають назву рідного міста (села), визначні місця, мають уявлення про нашу батьківщину, український народ; розуміють взаємозв'язок понять "батьки", "Батьківщина", "Рідний народ"; володіють необхідними культурно-гігієнічними навичками, знають правила безпечної поведінки з предметами побуту,

50

називають трудові дії, прагнуть виконувати трудові доручення дорослих, діяти разом з ними; мають навички чемного ставлення до дорослих;

вміють виявляти турботу про членів своєї сім'ї і людей у дитячому садку.

Старша група

(шостий рік життя)

"Моя сім'я", "Дитячий садок", "Рідний край", "Народознавство", "Праця дорослих"

Знають про сімейні традиції, свята; розуміють поняття "родина"; вміють вільно орієнтуватись у приміщенні і на території дитячого садка, в найближчому районі (вулицях, площах); виконувати правила культури поведінки в дитячому садку і громадських місцях без контролю дорослих, виявляти доброзичливість у стосунках з людьми; справедливо оцінюють вчинки свої і однолітків; розуміють зміст понять "Батьківщина", "рідний край", "державні символи"; виявляють інтерес до подій, які відбуваються у крані; розуміють значення народних традицій, оберегів, звичаїв, мають уявлення про народні промисли, значущість праці народних митців, знають твори усної народної творчості; знають дві-три операції трудового процесу трьох-чотирьох професій.

Як бачимо, ознайомлення дітей з довкіллям за програ­мою "Малятко" відбувається за тематичним принципом з поступовим ускладненим змісту і розширення тематики, в межах якої відбувається навчально-виховна робота з довкілля.

Змістова лінія ознайомлення дітей з довкіллям у програ­мі "Дитина" є складовою розділу "Мова рідна, слово рідне", з назвою "Любій малечі про цікаві речі".1 У кожній віковій групі подається тематика ознайомлення дітей з довкіллям.

Для молодшої групи "Наші малята" пропонуються теми: "Наш дитячий садок", "Іграшки, ігри забави", "Рідний дім (квартира)", "Предмети побуту та вжитку", "Я сам (сама)", "Щомиїмо", "Що ми одягаємо, а що ми взуваємо", "Житло навколо нас", "Свята".

1 Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. - К.: "Богдана". - 2003.

51

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Середня група - "Дослідники, Чомучки": залишаються ті самі теми і додаються нові - "Родина. Культура родинних стосунків", "Мій рідний край", "У світлиці природи", "Ми подорожуємо", "Оберег нашого дому". В окремих темах змінена її назва: "У нашої Оленочки таке хороше вбран­нячко...", "Смачного вам". У розділі "Наша старша група" пропонуються такі нові теми: "Вони живуть поряд з нами", "Про сталевих коней, килими-літаки і чоботи скороходи", "Фольклорні символи" і ті самі теми, що і в попередніх групах. У програмі "Дитина" для кожної вікової групи подано кінцеві результати навчання. Так, у молодший групі зазна­чено: діти знають своє ім'я, імена батьків, друзів, поміч­ника вихователя; орієнтуються у групах, на майданчику. У середній групі: діти знають свої імена й прізвища, імена друзів, ім'я та по-батькові вихователя, його помічника, лікаря, завідуючої, своїх батьків, дідуся і бабусі.

Діти старшої групи повинні знати назву свого міста, своєї країни, міста чи села, де живуть родичі; народні обереги-символи (рушник, кольори на ньому), українсь-кий національний одяг, віночок (квіти, стрічки на ньому), рослини-символи (калина, дуб, верба, барвінок).

Проаналізуємо зміст ознайомлення дітей з довкіллям за програмою "Дитина у дошкільні роки". Ознайомлення ді­тей з довкіллям за програмою "Дитина в дошкільні роки" передбачається у розділі "Когнітивний розвиток", змісто­вих лініях "Предметний світ" і "Сенсорний розвиток. Форму­вання чуттєвого досвіду" дітей раннього і дошкільного віку.1 Завдання розвитку дитини розподілено за двома нап­рямами: створення фонду "Хочу" і створення фонду "Можу". Результати розвитку подаються у програмі як "показники компетенції дитини".

Результати розвитку дітей раннього віку за програмою "Дитина в дошкільні роки" подано в таблиці 2.2.

1 Дитина в дошкільні роки. Програма розвитку, навчання та виховання дітей. - Запоріжжя, 2004.

52

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Таблиця 2.2.

Показники компетенції дитини

Група

Показники компетенції

Перший рік життя

Маніпулює іграшкою, яка потрапила в поле зору; виконує найпростіші дії з іграшкою: трясе, роздивляється, жбурляє, стукає, торохкотить тощо; вільно нанизує на стержень кільця пірамідки (довільно); за допомогою дорослого ставить кубик на кубик.

Другий рік життя

Фонд "Можу"

На прохання дорослого показує предмети-знаряддя, іграшки, дидактичний матеріал; використовує іграшки-знаряддя за призначенням; діє з предметами-знаряддями в ігровій діяльності (прасує праскою, помішує ложкою тощо);

Класифікує предмети: іграшки, предмети-знаряддя; співвідносить різнорідні предмети, вибирає з 4-х кольорових тонів 2 заданих тони. Знає і називає 4 кольори відносно предметів: сонечко жовте, огірок зелений; розрізняє і називає предмети за величиною (маленький стільчик, великий стільчик); складає пірамідку з 3-5 кілець (за розміром).

Третій рік життя

Фонд "Можу"

Знає і називає предмети найближчого оточення; вказує на частини і ціле у предметах, називає операції праці тата, мами (миє посуд, пере білизну); на прохання дорослого обирає картини із зображенням вантажного та пасажирського транспорту; виявляє зацікавленість працею дорослих. Виконує прості доручення; диференціює 8 кольорів, добирає 3 кольори; збирає мотрійку, яка складається з 4-х маленьких; добирає геометричну фігуру до її зображення на малюнку; збирає пірамідку з 5-8 кілець (у порядку зменшення розміру кілець); на прохання кладе предмети в, на, під інший предмет; називає предмети, які подають звуки; збирає головоломки з 3-х частин; добирає за зразком предмети однакової текстури.

Програмою "Дитина у дошкільні роки" виокремлено розділ "Розвиток пізнавальної сфери" для дітей дошкільного віку, в середині якого є підрозділ "Ознайомлення з предметним

53

Алла Богуш, Наталія Гавриш

довкіллям" для кожної вікової групи (4-7 роки життя). Зміст ознайомлення дітей з предметним довкіллям за програмою "Дитина в дошкільні роки" подано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Зміст ознайомлення дітей з предметним довкіллям за

програмою "Дитина в дошкільні роки"

Група

Тематика

Показники компетенції

Молодший

дошкільний

вік

Житло: Рідна домівка. Предмети домашнього вжитку. За межами дитячого садка. Дитячий садок. Вулиця, місто (село). Засоби пересування та зв'язку. Рукотворний практичний світ. Праця дорослих. Праця дітей. Самообслуговування. Господарсько- побутова праця. Праця у природі. Рідний край. Вулиця. Місто (село). Країна

Знає предмети домашнього вжитку; знає назву міста (села), де живе; назву вулиці, на якій мешкає дитина. Вміє виявити позитивне ставлення до трудових завдань; знімати та надягати одяг у певний послідовності; виконує прості доручення з господарсько-побутової праці; користується іграшками, предметами, адекватно їх призначення.

Середній

дошкільний

вік

Житло: Рідна домівка. Предмети домашнього вжитку. За межами дитячого садка. Дитячий садок. Вулиця, місто (село). Засоби пересування та зв'язку. Рукотворний практичний світ. Праця дорослих. Праця дітей. Самообслуговування. Господарсько-побутова праця. Праця у природі. Рідний край. Вулиця. Місто (село). Країна

Знає предмети домашнього вжитку та їх деталі, застосування; знає назву рідного міста (села); знає назву вулиці, де розташовано дитячий садок; виявляє інтерес до праці дорослих. Вміє виявляти активність, охайність, самостійність у практичній трудовій діяльності; вміє виявляти увагу, бережне ставлення до праці дорослих; вміє додержуватися послідовності в одяганні та роздяганні; вміє сумлінно виконувати обов'язки чергових по їдальні та під час підготовки до занять; володіє елементарними правилами поводження у громадських місцях та вмінням додержуватися правил безпеки на вулиці; вміє піклуватися про результат праці; розуміє, що Україна це рідна країна, Батьківщина, знає і поважає державні символи, має уявлення про те, що в родини, рідного міста (села) є своя історія.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Старший

дошкільний

вік

Ті самі геми та "Ручна праця", "Рідний край. Україна"

Оперує назвою держави; поважає державну символіку; орієнтується в місцезнаходженні України на карті; знає, з ким межує Україна: на півночі - Білорусь, на сході -Росія, на заході - Польща, Словакія, Угорщина, Румунія та Молдова. Знає, що у світі живуть різні народи та нації, всі вони прагнуть миру, турбуються про майбутнє своїх дітей, процвітання своєї країни та планети; виказує інтерес і доброзичливість до інших народів; має уявлення, що держава, у якій живе, має свою історію, пройшла довгий шлях; держава, у якій ми живемо, демократична за формою організації, багатонаціональна за складом;

всі люди, які живуть на планеті, складають поняття "людство". Українці - їхня складова частина. Наш народ, як і все людство, прагне миру, щастя, процвітання.

Аналіз змістових ліній програми свідчить, що ускладнен­ня щодо ознайомлення дітей з предметним довкіллям від­бувається за цією програмою не шляхом збільшення тема­тики, а шляхом ускладнення самого змісту ознайомлення дітей з довкіллям.

Отже, аналіз програм засвідчив, що в усіх програмах є або самостійний розділ (програма "Малятко"), або підрозділи (програми "Дитина", "Дитина в перші роки") ознайомлення дітей з довкіллям. Натомість кінцеві показники засвоєння матеріалу не охоплюють змісту визначених тем як у програ­мі "Дитина в дошкільні роки", так і в програмі "Дитина", у якій вони, по суті, відсутні.

У 2006 році була опублікована тематична програма "Моє довкілля".1

Програма "Моє довкілля" складена відповідно до змісту державного стандарту освіченості випускника дошкільного закладу Базового компонента дошкільної освіти. Програма охоплює всі сфери життєдіяльності дитини в довкіллі: "Природа", "Культура", "Люди", "Я сам".

1 Богуш А.М. Моє довкілля. - К.: "Шкільний світ", - 2006.

54

55

І

Алла Еогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Кінцевою метою навчально-виховної робити за програмою "Моє довкілля" є засвоєння узагальнених емпіричних уяв­лень про довкілля (природне, предметне, соціальне) і місце в ньому людини, духовну спадщину, формування потреби пізнати свою країну, довкілля; свідоме ставлення до інших людей; природного й соціокультурного середовища, до традицій і звичаїв українського народу; особистості куль­тури і культури поведінки в довкіллі.

Специфіка програми полягає в інтеграції знань з різних розділів нині чинних загально педагогічних програм: рідна природа, ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, розвиток мовлення, художня література, народо­знавство, образотворче мистецтво. Такий підхід дає змогу сформувати у дітей поняття про цілісність довкілля, що їх оточує, природне, предметне, соціокультурне оточення, середовище життєдіяльності людини як біологічної та соціальної істоти. Водночас засвоєння матеріалу, запропоно­ваного програмою, підготує дітей до вивчення навчального курсу "Моє довкілля" у початковій школі.

Подаємо зміст ознайомлення дітей з довкіллям за тематичною програмою "Моє довкілля" у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Змістові лінії ознайомлення з довкіллям у програмі "Моє довкілля"

Змістові лінії

Сфери життєдіяльності

  • Природне довкілля планети Земля

  • Рослинний світ

  • Тваринний світ

  • Заповідні території України —Екологічне довкілля

—Природа Космосу __

Сфера "Природа"

Сфера "Культура"

Я і моя Україна:

— моє рідне довкілля - стежинки і вулиці рідного
краю

— Україна - моя Батьківщина

— Історичні корені України

— Символи України. Державні символи України

— Національні символи, обереги України

— Предметний світ

— Предмети харчування

— Національна їжа

— Обрядова українська їжа

— Одяг і взуття

— Регіональні назви і специфіка національного
одягу

— Іграшки

— Українська національна іграшка

— Транспорт і зв'язок

— Праця дорослих

— Правила пожежної безпеки

— Свята і розваги

— Основи суспільствознавства

— Образотворче мистецтво

— Народно-декоративне мистецтво і промисли

"Сфера Люди"

— Родовід. Сім'я. Родина —Люди

"Сфера "Я сам"

-Моє "Я"

— Соціальне "Я"
—Розвиток мовлення
—Художньо-мовленнєва діяльність дітей
—Усна народна творчість
—Розповідання вихователя з ілюстративним
матеріалом

— Виразне читання

— Театралізовано-ігрова діяльність

56

57

с

_

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Природа рідного краю

Матеріал для виховання

  • Тварини

  • Рослини —Ландшафти —Нежива природа

  • Заповідні території —Народна метеорологія

  • Народні ігри

  • Твори письменників класиків

  • Орієнтований перелік картин українських художників

  • Орієнтований словник- мінімум

Як бачимо, програма "Моє довкілля" побудована за принципом інтегрованого змісту ознайомлення дітей з довкіллям з різних розділів, що є у загальноосвітніх програ­мах ДНЗ, а також містить цінний довідниковий матеріал для вихователя.

У "Програмі розвитку дитини дошкільного віку" (про­ект) подано інтегровані показники розвитку пізнавальної активності дітей за сферами життєдіяльності дитини. Пізнавальна активність, у свою чергу, поділяється на загальну і логіко-математичного характеру.1 Окремі роз­діли ознайомлення дітей з предметним довкіллям у програмі відсутні.

За освітньою програмою "Довкілля"2 для дітей дошкіль­ного віку (шостий-сьомий рік життя) було розроблено й опубліковано навчально-методичний посібник "Довкілля" (Автори А.М.Богуш, В.Р.Ільченко) у двох частинах.3 Навчально-методичний посібник для вихователів дошкільних навчальних

1 Програма розвитку дитини дошкільного віку. - К.: "Світич", 2004.

2 Ільченко В.Р., Туз К.Ж. Освітня програма "Довкілля". Концептуальні
засади. Інтеграція змісту природничо-наукової освіти. - К.; Полтава,
1999. -С. 31.

3 Богуш А.М., Ільченко В.Р. Довкілля. - Для дітей дошкільного віку - част.
II.-Полтава, 2003.

58

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

закладів і батьків складено за інтегрованим принципом, закладеному в Базовому компоненті дошкільної освіти. Він допоможе одержати і закріпити знання дітей за варіативни­ми і тематичними програмою ознайомлення дітей з довкіллям. Посібник містить знання про природу, людину, предмети довкілля, знання з народознавства, фізичного виховання, розвитку мовлення, художні твори та вправи на моделю­вання у дітей цілісності знань, які базуються на уявленні дитини про самозбереження, збереження природного та соціального довкілля, а також заняття серед природи, які найчастіше проводяться у визначні дні народного календа­ря (свята українського народу) та уроки мислення.

Концептуальним положенням побудови посібника і пізнання дитиною свого життєвого світу (природного, предмет­ного і соціального довкілля), яке випливає з багатьох потреб дитини: це її прагнення до дослідження, конструювання, спілкування, самовираження (творчого, художнього, мовлен­нєвого). Саме своїм змістом, методами і прийомами роботи посібник спрямований на задоволення цих потреб і тим самим на природовід повід не їх навчання і виховання.

Перша книга "Довкілля" присвячена ознайомленню дітей з предметним довкіллям. Започатковує її тема "Знайомимося з довкіллям".

Надалі продовжується розмова про Довкілля з наскрізни­ми героями Лесиком, Уляночкою. Після кожного оповідання, розповіді дитині пропонується виконати різні завдання: відповідай, намалюй, запрошуємо до гри, склади казку, зроби сам, відгадай, знай, вивчи на пам'ять, склади роз­повідь з теми. Подаються вірші, загадки, прислів'я, приказки до кожної теми. Є рубрика "Маленькі дослідники", у якій дітям пропонується виконати досліди. Наприклад, до оповідання "Розмова про воду":

-Візьміть дзеркало або скло, дихніть на нього. Що з ним сталося, чому воно стало вологим? Візьміть у руку

59

Алла Богуш, Наталія Гаериш

маленьку крижинку, бурульку. Що з ними станеться у руці?

Друга книга "Довкілля" присвячена Людині в Довкіллі. На першій сторінці - звертання до дітей:

Любі діти!

Запрошуємо вас до подорожі до країни людяності, в довкілля людських стосунків. Подорожуючи, ви дізнаєтесь багато цікавого про себе, своїх друзів, близьких і рідних людей, свою Батьківщину, рідну мову, будете зростати мудрими, розумними, чемними, уважними дітьми. А ще книжечка навчить вас вести свій перший щоденник, своє Я у малюнках ... Щасти вам у подорожі знання!

У книзі дітям пропонуються теми: "Людина в довкіллі", "Дорослі люди. Сім'я ", "Моя Батьківщина", "Мова рідна, слово рідне", "Вчимося читати рідною мовою", "Що я знаю про себе", "Як народжується казка", "Життя людини", "Моє тіло", "Що потрібно робити, щоб бути здоровим?", "Я - людина", "Моє ставлення до інших", "Що я знаю про себе?".

Матеріали посібників "Довкілля" вихователь може ви­користовувати на заняттях з ознайомлення з довкіллям, природою, з художньої літератури, мовленнєвих заняттях, на інтегрованих і комплексних заняттях та в повсякденній роботі з дітьми.

• ■ -

ш

2.2. Становлення особистості дошкільника у предметно-розвивальному середовищі дошкільного закладу

. . . ..

На часі виходу України на світові освітні горизонти очевидною стає різниця між рівнем теоретичного осмислен­ня цілей, змісту освітніх реформених процесів та практичною

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

перебудовою освітнього процесу в межах конкретного навчального закладу. Концептуальні позиції щодо реформу­вання змісту дошкільної освіти в Україні були досить чітко визначені в низці державних документів, зокрема в Базово­му компоненті дошкільної освіти (1998 р.). Проте, не зва­жаючи на досить активні й детальні пояснення щодо його змісту, ще залишається багато дошкільних закладів, які і досі не відповіли на запитання: що конкретно має змінитися в роботі певного педагогічного колективу, як реально реалізувати компетентнісний, суб'єктно-діяльнісний та культурологічний підходи до освіти, задекларовані в означеному документі.

Більшість вихователів вже начебто психологічно дозріла до прийняття особистісно-орієнтованої моделі взаємодії педагога та дітей як єдино можливої платформи для становлення у них досвіду пізнання та самопізнання, побудови соціальних стосунків. Проте процес оновлення характеру та змісту освітнього процесу дошкільного закла­ду гальмує тривалий досвід застосування більш легкої в управлінні дитячим колективом авторитарної моделі, тяжіння до традиційних способів організації навчання і взагалі життєдіяльності дошкільників у дошкільному закладі, зорієнтованих на пріоритет організованих форм навчання за шкільним зразком. Чим ретельніше вихова­телі докладають зусиль на засвоєння дітьми знань-умінь-навичок, тим гірший результат одержують і діти, і батьки, і самі педагоги. Постають класичні запитання: Чому? Що

робити?

На нашу думку, дошкільна освіта не буде здатною вико­нувати державне й суспільне замовлення на виховання особистості, адекватної вимогам сьогодення, доки процес освіти не стане цілісним. Головним орієнтиром конкретного вихователя у плануванні та виконанні педагогічної діяльності є програма, що водночас є і благом, і гальмом. Благом, тому

61

Алла Богуш, Натпалія Гавриш

що педагогічна діяльність не може не бути плановою, націленою на кінцевий результат. Проте програма, на жаль, містить лише набір певних знань, умінь, навичок за різними розділами, видами діяльності дошкільнят, відтак, і кінцевий результат який вбачають, усвідомлюють вихователі, виявляється фрагментарним, обмеженим пара­метрами тільки знаннєво-діяльнісного блоку. Навчальні та розвивальні завдання конкретного заняття - святая святих - вихователі намагаються виконати попри все, виховні завдання багатьма пишуться (якщо пишуться у програм­ному змісті) формально.

За змістом програми майже не простежується загаль­ний результат дошкільної освіти - розвинена особистість, яку характеризують сформовані базисні якості, розвинені здібності. Більшість вихователів (як і вчителів початкової ланки), за даними проведеного опитування, не досить чітко уявляють собі "ідеальний образ" дитини - випускника дошкільного закладу. Переважна більшість їхніх очікувань пов'язана зовсім не з особистісними якостями, а з показни­ками навченості, успішного засвоєння програми та якостя­ми, які полегшують дорослому здійснення педагогічного процесу - слухняність, дисциплінованість, керованість, точність виконання завдань тощо. А ті вихователі, які на перший план усе ж висувають як одне з головних завдань дошкільної освіти формування таких особистісних якостей, як самостійність, активність, ініціативність, відповідаль­ність, працелюбність, креативність, - не пов'язують ці орієнтири з принциповими перебудовами в навчально-виховному процесі, стилі взаємодії і спілкування з дітьми. Переважає думка, що ці якості повинні з'явитися самі по собі. Більшість педагогів переконана, що головною цін­ністю дошкільної освіти залишаються ЗУНи, адже саме за ці досягнення оцінюють якість роботи вихователя (вчите­ля). Отже, формування особистості дошкільників відбу-

62

вається безсистемно, що частково пояснює кризовий стан у вихованні сучасних дітей.

На нашу думку, здатність до системного бачення мети-технологій-результату дошкільної освіти можливо за умови побудови кожним вихователем особисто і всім педаго­гічним колективом цілісного стратегічного напряму педа­гогічної діяльності, визначення, чіткого усвідомлення концептуальних засад роботи всього педагогічного колекти­ву, тактичних, щоденних завдань навчання, виховання та розвитку дітей.

Побудова освітнього процесу в дошкільних закладах на концептуальних засадах - не мода, а жорстка вимога сучасного життя, адже соціально-педагогічна, суспільно-економічна діяльність кожного дошкільного закладу відбувається у загальному соціально-економічному кон­тексті державного господарства і має відповідати його "правилам гри". Колектив, націлений на конкурентоздат-ність не лише свого закладу, а життєздатність кожного зі своїх випускників, працівників, повинен сформувати свою філософію (саме вона і відбивається в концепції дошкіль­ного закладу), свідомо прийняти її і діяти відповідно з нею. Сьогодні більшість дошкільних закладів не звикли працювати за своєю, розробленою на основі Базового ком­поненту дошкільної освіти і варіативних програм концеп­цією навчально-виховної роботи дошкільного закладу.

А там, де є концепція, вона не є дієвою. Вона красиво розписана, оздоблена блискучими файлами і тацями, проте дістають її переважно в момент перевірки дошкільного закладу, вихователі часом про неї і не знають. Втім концепція і сам процес цілепокладання повинні відбуватися за безпосередньою участю кожного члена колективу, адже вони визначають смисли всієї подальшої роботи. Концепція діяльності дошкільного закладу співвідноситься з чинними освітніми пріоритетами.

63

с

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Так, визначення головними пріоритетами не відо­кремлених базових знань і вмінь, а формування у дітей готовності та здатності самостійно протягом усього життя здобувати знання та за їх допомогою будувати своє соціальне, природне та предметне довкілля; окреслити чітке, цілісне бачення образу дитини - випускника дош­кільного закладу як кінцевого результату педагогічної ро­боти - неодмінна умова осучаснення змісту, форм, методів дошкільної освіти. Орієнтованість сучасної освіти на формування життєвої компетентності підтверджується також у доповіді міжнародної комісії з освіти для XXI століття, у якій Жаком Делором було визначено чотири ключових МОЖУ й ПОВИНЕН, названі образно "стов­пами", на які спирається освіта кожної сучасної людини -навчитися пізнавати, навчитися діяти, навчитися жити разом, навчитися жити, зберігаючи психічне та фізичне здоров'я. Ця ідея була розвинута в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні стосовно дітей дошкільного віку як концептуальному документі, що чітко визначає далекі і середні цілі освіти дошкільнят. На основі цього документа в дошкільному закладі повинна бути визначена прозора для кожного суб'єкта освітнього процесу концепція як важливий системоутворюючий компонент, адже вона висвітлює стратегічний напрям, допомагає поєднати у свідомості реальні цілі та кінцевий результат; усвідомити і дітям, і батькам, і вихователям, і всім іншим неповторність конкретного освітнього закладу, ~ а без цього сьогодні неможна бути успішним. Коротко і чітко визначені прозорі ідеї і думки, відкриті для кожного, хто виховується, працює і співпрацює з цим навчальним закладом, вони презенту­ють його образ, вимагають поваги до себе. Прийняття, підпорядкування, якщо хочеш бути разом з колективом.

Концепція розробляється педагогічним колективом у вільній формі, проте повинна містити такі компоненти, як-то:

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

  • цільові орієнтації (чого прагнемо досягти). Так, для освітнього комплексу "Надійка", десятирічний досвід якого згадується на сторінках цієї книги, разом з іншими це були перехід від педагогіки вимог до педагогіки стосунків, роз­виток творчих здібностей, творчих особистісних якостей усіх учасників освітнього комплексу (дітей, педагогів, співпрацівників, батьків);

  • загальні характеристики освітньої моделі (як, яким чином плануємо досягти поставленої мети). Це: суб'єкт-суб'єктна взаємодія; проблемно-пошукова діяльність, інтерактивні технології навчання як пріоритетні способи навчання; диференційовані форми організації освітнього

процесу;

  • чітке визначення позиції вихователя та дитини (чого я чекаю від дитини, що я їй можу гарантувати). Передусім це - визнання індивідуальності, самобутності кожного, ініціювання суб'єктного досвіду здобуття освіти;

  • принципи реалізації освітньої мети (конкретні ви­моги до здійснення освітнього процесу). Серед них - закон взаємності, принцип партнерства, успішності кожного у спільній справі, принцип домінанти дитячого щастя як найголовнішої освітньої цінності.

Визначення основних концептуальних засад організації життєдіяльності комплексу зумовлює необхідність чіткої вибудови ідеальної моделі дитини-випускника в контексті цілепокладання, це допоможе педагогам не лише осягнути, які особистісні якості необхідно закласти вже в дош­кільному дитинстві, як вони можуть виявляти себе в мов­ленні, діях, міркуванні, світогляді дитини, а й визначити, за допомогою яких засобів необхідно формувати ці якості.

Відповідно до державного стандарту дошкільної освіти -Базового компонента дошкільної освіти - у ДНЗ "Надійка" була розроблена відповідна модель, яка знайшла продовження у змістовій моделі та орієнтована не стільки на галузі знань,

64

65

Алла Богуш, Наталія Гавриш

скільки на те, що фундаментально важливе для успішної життєдіяльності дитина має винести з дошкільної освіти. В особистості випускника, не применшуючи значення інших якостей (активність, ініціативність, працелюбність, допит­ливість, креативність, компетентність, комунікабельність тощо) найвагомішими було визначено самостійність і від­повідальність.

Одне з головних завдань виховання полягало в навчанні дітей обходитися без нас, формуванні їх незалежності, отже, самостійності. Усвідомлення власної самостійності, спроможності, здатності робить дитину здатною виявляти свою суб'єктність. Життєво необхідно також було закласти в ній з перших років життя почуття відповідальності за все, що пов'язане з її життям, її власними діями, думками, намірами тощо, адже саме відповідальність робить людину справді дорослою. Щоб сформувати означені якості осо­бистості необхідні особливі умови в організації життєдіяль­ності дітей, забезпеченні таких взаємин з оточенням, які б надавали дітям можливості виявити самостійність та відповідальність. Вихователі і батьки повинні усвідомлю­вати важливість цих якостей та свідомо спрямовувати свої зусилля на їх розвиток. Адже особистість виявляє свою самість через переконання, усвідомлення та прийняття, освоєння основних законів буття. З огляду на чотири основні сфери життєдіяльності, що означені в Базовому компоненті дошкільної освіти: природа, культура, я та інші, я - сам було визначено головні ідеї, переконання, які потрібно було сформувати в наших дітей: ти - частина природи, повинен знати її, підкорятись її законам; водночас ти - частина культури, яку треба навчитися цінувати та збагачувати; ти - частина соціуму, отже, важливо нав­читися жити в гармонії зі світом людей, опанувати його закони; ти - сам є космос, глибину якого маєш осягнути, щоб виконати свою людську місію на землі (рис. 2).

У процесі ознайомлення дітей зі світом природи, ми формували у них цілісне уявлення про світ, у якому дещо Існує само по собі (кругообіг води у природі, сезонні зміни, природні ландшафти, пояси, клімат, рух сонця і місяця, належності й закономірності існувацня екологічного лан­цюга тощо); про щедрість природи, яка дарує мені МОЖ­ЛИВІСТЬ жити (сонце, повітря, вода, корисні копалини, про­дукти харчування, одяг тощо) й оточує піклуванням, надає енергії. Водночас невід'ємним від цих уявлень повинно бути усвідомлення того, що природа сподівається на мене, чекає від мене зворотного зв'язку, мого піклування, моєї участі, тобто того, що я сам можу дати природі. Усвідомлення означеного факту допомагає дитині відчувати відповідаль­ність за своє власне здоров'я, за збереження природи, чистиною якої вона себе відчуває. Поступово формується екологічне мислення, яке стимулює дітей до активних дій, тобто йдеться про формування життєвої позиції.

У процесі ознайомлення дітей зі світом культури на­магалися дати не лише вузько дисциплінарні знання про форму, колір, величину, засоби зображення, виразності у предметному світі, мистецтві, художній діяльності (до речі, значна кількість вихователів саме на цьому акцентує свою увагу), а сформувати системні уявлення про ту частину культури, яка існувала й існує поза життям конкретної людини, яку ми повинні засвоїти, знати, цінувати, -культури до мене (народна творчість, мистецтво, історія речей у світі), виховати відповідальне ставлення до світу культури, який я особисто маю збагатити, примножити, розвиваючись й удосконалюючись - культура зі мною -через доступні види й форми діяльності (гру, творчість, художньо-предметну, художньо-мовленнєву діяльність

тощо).

Соціальний розвиток дитини відбувався під впливом довкілля та соціального виховання, спрямованого на

66

67

о


Алла Богуш, Наталія Гавриш

засвоєння законів соціуму, принципів людського буття, прийняття кодексу прав та обов'язків по відношенню до себе та інших. Дитина, зростаючи, поступово освоює соціум: спочатку найближче оточення, яке складають родина, близькі дитині люди, що знаходяться поряд. Закони буття, засвоєні в родинному вихованні, стають підґрунтям в освоєнні наступного шару, входження дитини в більш віддалений, хоча ще досить близький, зрозумілий, більш широкий світ, у якому діють нові закони, де життя стикає з різними людьми, які виконують різні соціальні ролі. Пос­тупово поширюється світогляд дитини, коли вона знайо­миться з широким, великим світом, опановуючи первісні знання суспільно-політичного, географічного, культуро-знавчого змісту. Він, цей світ, далекий від дитини, яка лише починає освоювати його на етапі дошкільного дитинства, проте дуже важливо, з якими намірами, настановами вона буде сприймати цей світ (толерантно - агресивно, ціннісно - презирливо), яку життєву позицію засвоїть з перших ро­ків життя - "на зустріч людям", "разом з іншими" чи навпаки, виявляючи споживацьку позицію.

Становлення особистості дошкільника відбувається у соціальних стосунках у процесі опанування предметного й природного світу. Вкрай важливо допомогти дитині усві­домити, повноцінно реалізувати свою фізичну, психічну та соціальну суть, підступити до оволодіння наукою розуміти себе, свою природу та презентувати себе іншим, яку він буде засвоювати все своє життя. Завдання педагогів і батьків забезпечити активну соціальну практику для особистісного зростання, у ході якої дитина буде вчитися розуміти й соціально адекватними способами виражати свої емоції, усвідомлювати свої потреби, відстоювати свою позицію, розуміти свої можливості.

Реалізація структурно-змістової моделі стає можливою лише в умовах спеціальним чином організованого

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

педагогічного процесу, в якому кожен із суб'єктів чітко усвідомлює не лише ближнє (на чергове заняття (урок)), вузьке завдання, а й розуміє її місце в цілісній освітній системі, бачить, як вона працює на досягнення кінцевого результату.

Розробка ключових програм реалізації освітніх завдань, які реалізуються у перспективних та календарних планах роботи вихователів, дає можливість наблизити глобальні освітньо-виховні цілі педагогів до батьків і дітей як найперших суб'єктів, учасників цього освітнього процесу.

Зауважимо, що розробка програм є засобом реалізації структурно-змістової моделі, представленої на попередніх сторінках, адже кожна з програм націлена на формування в дітей системних знань, виховання самостійності, відпо­відального ставлення до власного життя, довкілля. Струк­турними компонентами програми є мета, засоби реалізації мети, визначені ключові напрями роботи, орієнтовані на розвиток когнітивної, мотиваційної сфери, формування у дітей активної поведінкової позиції через забезпечення практичної участі в дитячих громадських акціях, добро­чинних справах тощо. Проілюструємо викладене прикла­дом однієї з програм.

ПРОГРАМА ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ

У СУСПІЛЬНИХ СТОСУНКАХ "СІМ - Я!"

(з досвіду роботи освітнього комплексу "Надійка")

МЕТА: формувати соціально-комунікативну компе­тентність, яка виявляється в умінні будувати позитивні взаємини з однолітками і дорослими, виховувати толерант­не ставлення до інших (поважати і приймати), розвивати вміння співпрацювати (домовлятися, поступатись, ініцію-

68

69

Алла Богуш, Наталія Гавриш

вати свої дії), вправляти у творчому застосуванні мовлен­нєвих еталонів.

ЗАСОБИ: уроки філософії, психологічні заняття, колективна творча справа, сумісна гра, спілкування, свята та розваги, елементи парного (командного) навчання, інтерв'ювання, випуск газет "Пір'ячко", "Хвостик".

КЛЮЧОВІ НАПРЯМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ:

  • формування елементарних знань та уявлень про соціум, закони спілкування та взаємодії;

  • виховання ціннісного ставлення до колективних успіхів та досягнень;

  • становлення досвіду участі в колективних творчих справах, проектах;

• опанування командних способів навчання.
ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ:
Індивідуальні

"Надійка" для мене:

  • допомагає засвоїти науку життя серед людей;

  • навчає мовленнєвого, ігрового,ділового етикету;

  • організує творчі проекти, у яких кожному знайдеть­ся місце;

  • навчає грати та працювати в команді;

  • вчить дружити.

Я сам для себе

  • я - частинка "Надійки", переживаю з переживаю з нею її радощі та проблеми;

  • пам'ятаю, що і від мене залежить загальний успіх;

  • ціную дружні стосунки, не чекаю, коли про мене зга­дають, сам іду назустріч людям;

  • допомагаю усім, кому потрібна моя допомога.

Я для інших

— намагаюсь ставитися до інших так, як хотів би, щоб
ставилися до мене;

70

Методика ознайомлення дітей з.довкіллям

  • пишаюсь тим, що я - громадянин "Надійки", прагну примножувати її добрі справи;

  • Я - воїн Світла, допомагаю усім, кому потрібна моя допомога.

підгрупові форми роботи

  • підгрупові психологічні тренінги;

  • командний метод навчання та гри;

  • випуски газети, проведення інтерв'ювання;

  • підготовка свят разом з дорослими.

групові

  • уроки психології, філософії;

  • колективні творчі справи;

  • нестандартні уроки.

Свята

"Надійка" - велика сім'я. День народження "Надійки" - жовтень.

"Завірюха-завіруха" - КВК команди вчителів та учнів -грудень.

"Хлопчики та дівчатка, а також їхні батьки" - сімейне свято - лютий.

Гала-звіт про результати творчих проектів - квітень.

Серед організаційних форм роботи у програмі виокремлю­ються індивідуальні, підгрупові та колективні форми. Причому, педагогічний колектив розглядає програму як документ, обов'язковий для виконання всіма суб'єктами процесу - педагогами, дітьми, батьками. Тому серед форм індивідуальної роботи програма передбачає дії, які освітній заклад бере на себе по відношенню до дітей - "Надійка" для мене"; дії, які дорослі допомагають кожному вихованцю усвідомити як власне життєве завдання: "Я для себе" і "Я

71

1.

ч

Алла Богуш, Наталія Гавриш

для "Надійки". Кожне із завдань враховує вікові можли­вості дошкільнят різного віку, може здаватись елементар­ним (щоденно роблю ранковий туалет, гімнастику, нама­гаюсь їсти корисну їжу тощо - програма "Нехворійко"), проте має величезний розвивально-виховний потенціал, оскільки сформоване сприйняття завдань як зобов'язань, як обов'язкових для власного життя (здоров'я, розвитку) та для спільного блага (можу навчити робити гімнастику дітей молодшої групи, відмічати в календарі природи тощо), -сприяє вихованню самостійності, формуванню відповідаль­ного ставлення до життя.

У програмі особистісного зростання у суспільних сто­сунках однією з ключових є ідея необхідності цілепокладання у житті кожної людини, формування у кожного вихованця розуміння, навіть переконання того, що від бажання, мрії до їх реалізації шлях може бути довгим, а також успішним або ні, залежно від того, як ти особисто будеш намагатися перетворити мрію в реальність. Не менш значною є думка про те, що необхідно реально оцінювати свої можливості, адже не секрет, що не тільки у дошкільнят, а й у більш дорослих дітей бажання належать їм, а можливості - батькам. Формування відповідальності за своє життя не повинно бути лише декларативним. Навіть маленькі діти це можуть зрозуміти, якщо знайти адекватну форму донесення до них цих життєво необхідних переконань.

Безпосередній перехід від концептуального та програ­мового визначення до перспективного, а потім щоденного планування та організації роботи. Розроблені програми реалізуються вихователями вікових груп у перспективному та календарному плануванні педагогічної роботи. Враховуючи принцип інтеграції як один з провідних в організації освітнього процесу в дошкільному закладі, пропонуємо тематичний підхід до планування. Це зумовлено необхідністю забезпечення взаємопов'язаності різних елементів навчаль-

72

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ного процесу як основи для формування цілісної картини світу. Яскравість, забарвленість цієї картини залежить повною мірою від урізноманітнення форм і методів навчан­ня, його динамічних та просторово-часових параметрів.

Отже, ще раз наголосимо, що для забезпечення процесу особистісного зростання у дошкільному навчальному зак­ладі необхідні сприятливі психолого-педагогічні умови, цілеспрямована організація освітнього процесу, що ґрун­тується на принципово нових, відмінних від традиційної системи, засадах педагогіки розуміння.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

  1. У чому полягає суть особистісно орієнтованого під­ходу до організації навчання у дошкільному закладі?

  2. Розкрийте значення концепції діяльності дошкіль­ного навчального закладу як стратегічного документа.

  3. Визначте основні структурні компоненти концепції діяльності дошкільного закладу.

  4. Розкрийте зміст роботи дошкільного навчального закладу з ознайомлення з довкіллям з дітьми молодшого дошкільного віку за програмою "Дитина в дошкільні роки".

  5. Як ускладнюється зміст роботи з ознайомлення з довкіллям у старшому дошкільному віці?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

  1. На основі опрацювання наукових джерел складіть со­ціально-психологічний портрет сучасного дошкільника.

  2. Зробіть самостійно зіставний аналіз програмних зав­дань з ознайомлення з довкіллям для будь-якої вікової групи.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: "Дошкільне виховання", 1999. - С. 5.

■.. і

73

_____^_

Алла Богуш, Наталія Гавриш

  1. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з довкіллям. - К: Шкіль­ний світ, 2006.

  2. Гавриш Н. Сучасне заняття в дошкільному закладі. -Луганськ: Альма-матер, 2007. - 498 с.

  3. Сенько Ю.В., Фроловская М.Н. Педагогика понима-ния. - М.: Дрофа, 2007. - 189 с.

:

Розділ 3. Засоби і форми ознайомлення дітей з довкіллям

3.1. Засоби ознайомлення дітей з довкіллям

Дитина живе, розвивається, навчається, виховується у довкіллі під впливом різних засобів. За тлумачним слов­никами засіб визначається як спосіб, прийом, захід, якась спеціальна дія, що дає можливість щось здійснити; те що служить наряддям у якійсь дії, справі;1 всі об'єкти і процеси (матеріальні і матеріалізовані, що слугують джерелом нав­чальної інформації та інструментами (власне засобами) для засвоєння змісту навчального матеріалу, розвитку і вихо­вання тих, хто навчається)2.

Основними засобами ознайомлення дітей з довкіллям є: середовище (предметне, соціальне, мовленнєве тощо), пр-рода, ігри, предмети побуту, народні традиції і звичаї, свя­та, народно-декоративне мистецтво, художня література, усна народна творчість, технічні засоби навчання, образо­творче мистецтво, сім'я.

'Новий тлумачний словник Української мови. - т. 2. - К.: "Аконит", 1999.-С. 96.

2 Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: "АйрисПресс", 2005 -С. 371.

75

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Найбільш впливовим стихійним засобом виховання і навчання дитини є середовище, у якому проходить усе життя людини. Середовище розглядається як сукупність умов, що оточують людину і взаємодіють з нею як з організмом і особистістю.1 Середовище може бути предмет­ним, предметно-просторовим, соціальним, а також кожен з них може бути розвивальним.

Предметне середовище розглядається як: а) організо­вана певним чином єдність виробів, що виробляються суспільством промисловими та іншими способами, і за­безпечують діяльність людини в побуті і на виробництві; разом з архітектурними спорудами і будинками створюють штучне середовище життєдіяльності людини; б) система предметних середовищ, обладнана іграшками, іграми, посібниками, обладнанням і матеріалами для організації самостійної творчої діяльності дітей (С.Л.Новосьолова).2

Середовище розвитку дитини - це простір життєдіяль­ності дитини; умови, у яких відбувається навчання і виховання дитини в дошкільному закладі, у том числі спе­ціальне і предметно-просторове.3

Предметне розвивальне середовище - це система мате­ріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку, за С.Л.Новосьоловою.

Предметно-просторове розвивальне середовище - ор­ганізація простору і використання обладнання відповідно з цілями безпеки, психологічного благополуччя дитини, її розвитку.4

Учені відзначають (Н.Виноградова, С.Новосьолова), що в дошкільному навчальному закладу насамперед потрібно

1 Рапацевич Е.С. Педагогика. Большая современная знциклопедия. -
Минск, ИООО "Современное слово", 2005. - С. 526.

2 Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: Айрис Пресе, 2005.
-С. 310.

3 Там само, С. 311.

4 Там само.

76

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

створити розвивальне просторове і предметне середовище. Задля цього обладнання приміщень, створення інтер'єру групових кімнат і всього приміщення повинно відбуватись тільки на наукових основах за сучасним дизайном. Вико­ристання фізичного обладнання, інвентарю, іграшок, ігор, дитячих меблів та іншого обладнання повинно враховувати "ергономіку дитинства".

Предметне середовище повинне бути варіативним і гнучким у її використанні, слугувати насамперед задо­воленню потреб самої дитини, його інтересам і запитам. Дитина повинна відчути себе комфортно серед іграшок і предметів, що її оточують, в ігрових куточках чи ігрових зонах мати вільний доступ до них і використовувати їх за власним бажанням в ігровій, побутовій, образотворчій, конструктивній, трудовій та інших видах діяльності.

Природне середовище - це фауна і флора, водойми, річ­ки, море, заказники, космос, що оточують дитину і вплива­ють на її розвиток.

Соціальне середовище - суспільні, матеріальні і духов­ні умови існування і життєдіяльності дитини. Середовище може бути стихійним і організованим, близьким і далеким, пасивним і активно-стимульованим, гальмівним і розви­вальним, зовнішнім і внутрішнім.

Завдання вихователя дошкільного закладу - створити для дітей своєї групи розвивальне предметне, природне, просторове і соціальне середовище, яке б забезпечувало комфортне життя дитини на основі особистісно-орієнтова-ної моделі виховання і навчання, взаємодії дитини з одно­літками і дорослими.

Принципами побудови й організації такого розвиваль-нрго предметного середовища є: дотримання дистанції і позиції у взаємодії, активність, самостійність, креативність і творчість; стабільність і динамічність, комплексування і зонування; принцип "емоційності середовища", індиві-

77

,;

Алла Богуш, Наталія Гавриш

дуальної комфортності й емоційного благополуччя кожної дитини і дорослого; принцип відкритості і закритості; враховування статевих і вікових відмінностей.

Природа є важливим засобом навчання, виховання і розвитку дитини. Природа - це все, що існує у Всесвіті: ор­ганічний і неорганічний світ, жива і нежива природа, це Космос і всі його складники. К.Д.Ушинський писав: "Природа є одним із могутніх аспектів у вихованні людини, а саме прискіпливе виховання без участі цього агента завжди відкликається сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. Бідна дитина, якщо вона виросла і не зірвала польової квітки, не зім'яла на волі зеленої травички. Ніко­ли вона не буде розвиватися з тією повнотою і свіжістю, на які здібна людська душа". *

Природа залишає глибокий слід у душі дитини. Вона впливає на всі органи чуття своєю динамічністю, яскра­вістю, різнобарвними кольорами, загадковістю.

Природа є джерелом розумового розвитку дитини, скарбницею усіх знань дитини. Серед природи дитина стає дослідником, відкриває для себе новий загадковий світ природного довкілля, яке намагається пізнати, дослідити, дійти самостійних висновків.

Високо оцінював природу як засіб навчання і вихо­вання В.О.Сухомлинський. "Я прагнув до того, - писав він, - щоб це життєдайне джерело (природа) було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя... Ми йшли в природу - в ліс, сад, на поле, луки, берег річки... Роль цього засобу, де кожна зустріч з новим явищем довкілля пробуджує у серцях дітей почуття захоплення, неможливо переоцінити".2

Великий педагог і вчений проводив з дітьми шести ро­ків "уроки мислення" серед природи, організовував "по­дорожі".

1 Ушинський КД. Збір. Тв. - Т. З - К.: "Рад. Шк.", 1947 - С. 140.

2 Сухомлинський В.О. Вибр. тв. у 5-ти т. - Т. 3. - К.: "Рад. шк.", 1977. -
С. 202.

78

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

На природі, від такої краси в дітей з'являлося бажання розповісти про бачене, почуте і сприйняте. Природа була першим поштовхом до творчості - діти складали маленькі твори про природу, а потім записували їх у класі.

У процесі ознайомлення дітей з природою вихователь повинен здійснювати такі завдання:

  • формувати реалістичні уявлення і поняття про пред­мети і явища природи і зв'язки з ними, виховувати на цій основі реалістичне світорозуміння;

  • розвивати допитливість, спостережливість, логічне мислення;

  • виховувати любов до природи, бережне і дбайливе ставлення до тварин і рослин;

  • виховувати інтерес до праці в природі, працьовитість;

  • виховувати екологічну культуру.

Природа є джерелом знань, а знання - це підґрунтя уявлень про довкілля, вони дають можливість дитині практично орієнтуватись у довкіллі, організовувати свою діяльність, формувати своє ставлення до природного довкілля.

Особливо корисними є знання, які відбивають закономірні взаємозв'язки, взаємозалежність і детермінованість явищ природи. Учені довели, що дошкільникам доступне розу­міння причин деяких простих явищ, вони здатні шляхом порівняння і зіставлень до логічних міркувань і об'єктив­них умовисновків.

У процесі діяльності дитини у природі виховується екологічна культура. Випускник дошкільного закладу "уміє помічати забрудненість природного довкілля; виявляє ра­дість, задоволення від перебування в екологічно безпечному куточку природного довкілля; знає, що взаємодіяти з при­родою слід так, щоб не зашкодити ні їй, ні собі; усвідомлює необхідність збереження природи, засуджує негативні вчинки дорослих, однолітків, які шкодять довкіллю".1

1 Базовий компонент дошкільної освіти. - С. 19-20.

79

«*—

Алла Богуш, Наталія Гавриш Зміст, методи і прийоми ознайомлення дітей з природним довкіллям розкрито в навчальній дисципліні "Методика ознайомлення дітей з рідною природою".

Наступним засобом ознайомлення дітей з предметним довкіллям є предмети побуту - це найближче предметне оточення дитини, предметне середовище, що оточує ди­тину, яке вона бачить щодня і щоденно взаємодіє з ним безпосередньо чи опосередковано. До предметів побуту належать: посуд, меблі, їжа, одяг, взуття, постіль, хатній інвентар, холодильник, телефон, телевізор, плита, пічка, пральна машина, комп'ютер, транспорт тощо. Дитина пізнає ці предмети, знайомиться з їх будовою, призначен­ням, навчається діяти з ними, засвоює правила поводження з ними. У процесі спеціальних занять у дошкільному закладі дітей вчать обстежувати побутові предмети, вихову­ють безпечне поводження з ними. Дія з побутовими предме­тами сприяє розумовому і сенсорному розвитку дитини, збагаченню словника дітей, а також залученню до посильної праці.

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, спрямо­вана на виготовлення і використання знарядь праці, видо­зміну та пристосування знарядь природи для задоволення своїх потреб. Дітей дошкільного віку залучають до посиль­ної праці у природі, в побуті, ручної праці та ознайомлюють з працею дорослих. А.С.Макаренко в лекціях про трудове виховання наголошував на важливості дитячої побутової праці, оскільки участь дітей у праці виховує у них працелюбність, самостійність, відповідальність, водночас діти глибше знайомляться з предметами і процесом праці, збагачується їхній словник.

Завданням трудового виховання у дошкільному закладі є ознайомлення дітей з пацею дорослих і виховання поваги до неї; навчання дітей елементарних трудових навичок і вмінь; виховання інтересу до праці, самостійності, праце-любства, бажання працювати.

80

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

На етапі дошкільного дитинства існує чотири види праці: самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця у природі і ручна праця. У процесі праці діти пізна­ють властивості й ознаки предметів, з якими працюють, дізнаються про закономірні процеси у природі, про пере­творення предметів у процесі дії з ними. Праця у природі сприяє вихованню екологічної культури дітей.

Основними формами організації праці дітей є доручен­ня, чергування і заняття (групові, індивідуальні, індиві­дуально-групові), у процесі яких діти включаються в активну пізнавальну діяльність, у них формується система знань про предметне довкілля, вони навчаються бути спостережливими, у дітей з'являється бажання провести перші самостійні досліди в довкіллі, дійти перших само­стійних висновків. Особливого значення для дітей набуває розкриття ними причинно-наслідкових зв'язків між предметами і явищами довкілля. Ті зміни, які відбулися на очах у дітей у процесі праці, викликають у них нескінченні запитання, здогадки, умовисновки.

У таких запитаннях відбивається допитливість дитини, нове пізнавальне ставлення до предметів і явищ довкілля, їх властивостей, зв'язків, взаємозалежностей. Пізнати довкілля у процесі праці дітям допомагає вихователь. Педагог дає назву новим предметам, явищам, називає новими для дітей словами їх властивості, ознаки, призна­чення: діти набувають нових уявлень, знань про довкілля, у них формуються перші наукові поняття, дитина починає виокремлювати суттєві ознаки від несуттєвих, а це, у свою чергу, стимулює розвиток мисленнєвих процесів: аналізу, синтезу, абстрагування, здатності передбачати, прогно­зувати, доходити певних висновків. Перебудовується вся розумова і пізнавальна діяльність дітей. Крім того, трудова діяльність дітей змінює систему взаємовідносин дітей з дорослими й однолітками, формує ставлення дітей до дов­кілля.

81

Алла Богуш, Наталія Гавриш

У пізнанні довкілля дитиною суттєву роль відіграє гра як провідний вид діяльності. Суть гри полягає у відо­браженні дітьми дій і діяльності людей, їхніх взаємовідно­син у довкіллі (природному, предметному, соціальному). Гра має самодіяльний характер, діти самі є творцями гри, вони відтворюють те, що вже знають, бачили, чули і виявляють своє ставлення до довкілля. Водночас гра є формою активної пізнавальної діяльності, у процесі якої діти під керівництвом вихователя оволодівають новими знаннями.

Ігри дітей розрізняються за змістом, за характером, за тим місцем, яке вони займають у життєдіяльності дітей. Це сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами, рухливі ігри, творчі, режисерські, ігри-драматизації, будівельні, ди­дактичні ігри тощо.

Гра є засобом уточнення і закріплення знань, засобом переходу від незнання, неточного знання до повного знання; вона є активною мисленнєвою діяльністю, а також діяль­ністю, яка не тільки відображує довкілля, а й активно його перетворює.

Суттєву роль у збагаченні і закріпленні знань про довкілля у дітей відіграють дидактичні ігри. У структурі дидактичної гри є дидактичні завдання, спрямовані на розвиток активної пізнавальної діяльності. Дидактичні ігри, на відміну від інших, спеціально створюються і розробля­ються дорослими з різною метою: розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям, сенсорного виховання, з пра­цею дорослих, формування елементарних математичних уявлень тощо. Отже, в дидактичній грі взаємодіють навчаль­на та ігрова функції. У дидактичних іграх вихователь водночас навчає дітей і грає разом із ними, а діти, граю­чись, навчаються. Дидактичні завдання подаються в ігро­вій формі, виконуються ігровими діями, засвоєння пізна­вального змісту відбувається у процесі цікавих для дитини ігрових дій.

82

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Соціальне довкілля дитина відбиває у сюжетно-рольо­вій грі, у якій діти беруть на себе роль дорослих і в узагаль­неній формі у створених ними ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і їхні взаємовідносини. Сюжетно-рольові ігри діти створюють самостійно, тому їх відносять до творчих ігор, хоча вони мають наслідувальний ха­рактер, оскільки відображають життя і взаємовідносини дорослих, - моделюють явища соціального довкілля і пе­реживають їх як у справжньому житті.

Українська народна педагогіка є могутнім засобом ознайомлення дошкільнят із довкіллям. Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобів народного впливу на дітей становлять золотий фонд педагогіки, одного з чинників колективної народної твор­чості. Відомий український учений, академік М.Г.Стельма-хович таким чином визначив народну педагогіку: "це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляються у домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь, і навичок виховання і навчання".1

М.Г.Стельмахович виокремив нову галузь - народна дидактика: це відображення здобутків трудящих у галузі освіти і виховання, що виражається у поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання та втілення у народній практиці форм і методів озброєння підростаючих поколінь знаннями, вміннями й навичками, розвитку їхніх пізна­вальних сил і здібностей, розвитку мовлення дітей.2

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні в комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, розвивальні, мовленнєві та виховні завдання.

1985.-С. 11. 83

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природне багатство.

1 Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К.: Рад. школа,

2 Там само, С. 225.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Дітей спочатку знайомлять з найближчим довкіллям, з яким вони контактують щодня. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст Батьківщини.

На заняттях з народознавчого довкілля діти вперше ознайомлюються з державними символами (герб, прапор, гімн) та їх історією, народними національними оберегами (калина, верба, тополя, віночок, рушник тощо).

Упродовж перебування дітей у дошкільному закладі дітей знайомлять з українськими іграшками, національ­ним одягом, посудом, їжею, житлом, предметами інтер'є­ру, подвір'я.

Пізнавальні завдання реалізуються і в пізнанні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, гори, моря, заказники тощо). У дітей формуються перші наукові народознавчі та історичні поняття, закладається підґрунтя наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Зміст і методику ознайомлення дітей з українським народознавством розкрито в підручнику "Українське народо­знавство у дошкільному закладі".1

Одним із засобів ознайомлення дітей з предметним довкіллям є народні художні промисли та ремесла Ук­раїни. Україна завжди славилася своїм декоративно-прикладним мистецтвом. До наших днів дійшли численні пам'ятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоратив­не ткацтво, художня кераміка, різьблення, вироби зі шкіри, художня обробка металу, які вражають своїми високими художніми якостями. Сьогодні народні промисли України переживають період свого відродження. Вони входять у життя дитини як художня цінність. Завдання національного дошкільного закладу - прилучити дітей до

1 Богуш А.М., Лисєнко Н. Українська народознавство в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 2002і

84

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ремесел, виховувати прагнення зберегти і примножити творчу спадщину народу.

Ознайомленню дітей із соціальним довкіллям сприяють такі засоби, як художня література, усна народна твор­чість, традиційні та національні свята.

Художні твори у своєму змісті відображають життєві процеси в конкретних формах, допомагають дитині пізна­вати життя і впливати на нього. За допомогою художніх оповідань дитина може уявити різні життєві ситуації і тим самим збагатити свої уявлення і поняття про різноманітні явища соціального і предметного довкілля. Джерелом мис­тецтва слова є реальна дійсність: природне, предметне і со­ціальне довкілля, взаємовідносини людей, їхня поведінка в соціумі, у предметному і природному довкіллі. Мистецтво слова захоплює дітей, збуджує у них відповідні почуття, переживання, виховує певне ставлення до довкілля. Ху­дожня література допомагає дитині розібратись у своєму власному характері та характерах людей, з якими вона постійно спілкується. Художня література впливає на розу­мовий розвиток дітей, розвиває уявлення, пам'ять, мислен­ня, спонукає до узагальнень і висновків, порівнянь, ана­лізу, синтезу, узагальнення.

Зі змісту творів пізнавального характеру діти одержу­ють нові знання, дізнаються про те, чого раніше не знали, не бачили: працю людей різних професій, про життя людей не тільки нашої країни, а й багатьох інших країн світу; про тварин (диких, свійських), звірів, Космос, транспорт тощо.

Завдяки художній літературі дітям стає зрозумілим те, що їм найважче усвідомити: внутрішній світ людини, її почуття, вчинки, взаємовідносини між людьми.

У роботі з дошкільниками використовуються твори різних жанрів: оповідання пізнавальної і морально-етичної спрямованості; байки, легенди, вірші, твори класиків (вітчизняних і зарубіжних) і сучасних письменників.

85

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Особливе місце посідають твори усної народної твор­чості: казки, загадки, прислів'я, приказки, мирилки, за-бавлянки тощо. Художні твори використовуються на занят­тях з усіх розділів, у тому числі і на заняттях із ознайомлення дітей з довкіллям.

З метою закріплення знань дітей про природне і соціаль­не довкілля використовують такий засіб, як свята (тради­ційні, обрядові, національні, державні). Народні свята заз­вичай пов'язують з порами року. Наприклад, свята весняного циклу: зустріч весни, свято жайворонка, хороводи (веселки, гаївки), Великдень, Свято Матері.

Свята літнього циклу: Зелені свята (трійця), косовиця, Івана купала, обжинки, Спас (Маковій, Яблучний, Горіхо­вий).

Свята осіннього циклу: Свято Врожаю, Покрови. Свята зимового циклу: Андрія (Калита), Святого Мико-лая, Різдво, Водохрещення, Стрітення тощо.

Крім того, в дошкільному закладі святкують день 8 березня, Новий рік, "Добридень, школо!", дні народження, день Українського війська, день рідного міста тощо. Участь дітей у святах дає їм змогу практично пізнавати звичаї, обряди, традиції свого народу, національний культуроло­гічний досвід, бути продовжувачами справи батьків і дідів. Сім'я, родина, родинні стосунки є важливим засобом уведення дітей у соціальне і предметне довкілля. Високо оцінював сім'ю як засіб суспільного виховання В.О.Сухо-млинський: "У сім'ї шліфуються найтонші грані людини -громадянина, людини - трудівника, людини - культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім'ї - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави". 2

1 Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад. школа, 1978. -С. 22.

86

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

У сім'ї дитина вперше пізнає найближче предметне і соціальне довкілля. У сім'ї формуються перші взаємовідно­сини між близькими членами родини, певне ставлення до довкілля. У дошкільному закладі проводять низку занять з ознайомлення дітей із сімейними стосунками (батьками, сестрами, братами; родичами, родоводом).

Технічні засоби навчання допомагають вихователю оз­найомлювати дітей з довкіллям. Це комплекс різноманіт­них пристроїв, світлотехнічних, звукових посібників та апаратури, що використовуються у навчально-виховному процесі з метою передавання і збереження навчальної інформації, контролю за ходом її засвоєння, формування і закріплення знань, умінь і навичок. До ТЗН входять засоби, які опосередковано відображають довкілля: візуальні (екранні: кінофільми, відеофільми, діапозитиви, кінофрагмен-ти, кінокільцівки), аудіальні (звукозаписи, магнітні запи­си, грамзаписи, радіопередачі тощо), аудіовізуальні (відео-записи, телепрограми тощо), маніпуляційні (тренажери), автоматичні (комп'ютерна техніка з матеріалами).

У дошкільних закладах широко використовуються звукозаписи, грамзаписи, магнітні записи, платівки, радіопередачі і телепередачі для дітей, відеозаписи, кіно­фільми.

В останні роки майже в усіх дошкільних навчальних закладах використовують комп'ютери зі спеціальними ігровими і навчальними програмами; створюють ком­п'ютерні кабінети, а також лінгафонні кабінети для нав­чання дітей рідної та іноземних мов. Зауважимо, що в роботі з дітьми дошкільного віку не можна захоплюватися технічними засобами навчання, особливо телепередачами і комп'ютером, вони шкідливі для дитячого зору, швидко стомлюють дітей. Вихователь повинен раціонально використовувати ТЗН, чергувати їх залежно від мети і змісту навчання, контролювати розумове навантаження таким чином, щоб використання кожного з означених засобів у роботі з дітьми в довкіллі було ефективним.

87

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

3.1.1. Картина як ефективний засіб ознайомлення з довкіллям

Картина - один з головних атрибутів навчального процесу на етапі дошкільного дитинства. її позитивні якості, переваги над іншими дидактичними засобами досить детально розкрито в методичних посібниках та підручни­ках з педагогіки (М.М.Коніна, Е.П.Короткова, Л.О.Пе-ньєвська, О.Й.Радіна, Є.І.Тихеєва, С.Ф.Русова та ін.). Коротко можна визначити лише основні. їх відображено на рисунку (див. рис. 3.1).

розвиває спостережливість (К.Д.Ушинський)

засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інте­лектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери) та мовленнєвого виховання (розвиток художньо-комуніка­тивних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв'язного мовлення).

Картини як засіб ознайомлення з довкіллям та вихован­ня дітей класифікують за різними ознаками. Визначимо лише окремі з них (див. рис. 3.2).

Картини за форматом

розвиває "сприймання почуттів" (Я.А.Коменський)


сприяє розвиткові

розумових

процесів

збагачує чуттєвий

ДОСВІД


сприяє формуванню конкретних уявлень, понять (С.Ф.Русова)

демонстраційні роздаткові

Картини за змістом

дидактичні художні

/ \

предметні сюжетні

Картини за характером

розвиває діалогічне мовлення, ініціює мислення та мовлення

ОСВІТИ

Рис. 3.1. Значення картини як дидактичного засобу

ДОШКІЛЬНИКІВ

Картини, картинки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як

гумористичні

реальні ' символічні пробле.мно-загадкові фантастичні

89

атрибут гри /

предмет і дидактичний

обговорення матеріал

натхнення власної джерело

творчості


світ предметів


світ природи


світ стосунків

Картини за тематикою

світ мистецтва

Рис. 3.2. Види картин, що використовуються в освітньому процесі дошкільного закладу

Картини для використання у роботі з дітьми розрізня­ють за такими критеріями: формат (демонстраційні та роздаткові), тематика (світ природний або предметний, світ стосунків та світ мистецтва), зміст (художні, дидактич­ні; предметні, сюжетні), характер (реальне, символічне, фантастичне, проблемно-загадкове, гумористичне зобра­ження) та функціональний спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення у процесі спілкування, ілю­страція до літературного чи музичного твору, дидактичний матеріал у процесі навчання або самопізнання довкілля тощо). У вітчизняній та зарубіжній психології (досліджен­ня Г.О.Люблинської, В.С.Мухіної, Г.Т.Овсепян, С.Л.Ру-бінпітейна, Біне, В.Штерна та інших) існують різні підходи до пояснення особливостей сприймання та розуміння 90

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

дітьми змісту картин, водночас загальним для цих підходів є визначення певної періодизації у розвитку готовності дитини до сприймання картини, яка проходить три стадії: називання або перелічення, опису та інтерпретації.

Учені визначають низку чинників, що впливають на глибину та адекватність сприймання дітьми картин. З-поміж них: рівень художньо-естетичного сприймання дитини, її життєвий та художній досвід, доступні для розуміння зміст і тематика картини, а також правильно організований процес розглядання картини. Особливості сприймання та усвідомлення дітьми картин враховуються у методиці навчання дітей розповідання за змістом картини.

Численні спостереження та аналіз роботи вихователів з картиною дали змогу виокремити типові помилки щодо організації процесу сприймання дітьми картин.

— Запитання - майже єдиний методичний прийом у
першій частині заняттяю.

Дошкільнятам важко перебувати тривалий час у статичному положенні, яке вимагає бесіда за запитаннями. Застосування ігрових приймів, емоційно-образних пластич­них етюдів, творчих завдань тощо активізує процес сприй­мання, сприяє підвищенню його результативності.

— Кількість запитань добирається за принципом "Чим
більше, тим краще".

Кількість запитань за змістом картини залежно від віку дітей може змінюватися від 3-4 у молодшому віці до 8-10 -у старшому. Важлива не кількість, а їх різноманітність.

— Переважна більшість запитань мають репродуктивний
характер, тобто є запитаннями про очевидне. Надмірне
захоплення ними гальмує процес мислення, гасить інтерес до
картини.

Запитання за змістом картини мають збуджувати думку. Дітям подобається відчувати себе розумними, їм до впо­доби всілякі несподіванки, загадки. Саме пошукова діяль-

91

Алла Богуш, Наталія Гавриш

ність є більш природною для дошкільного віку. Отже, не слід надавати перевагу запитанням про очевидне навіть у молодшому віці. Запитання слід ставити таким чином, щоб примусити дитину шукати відповідь через аналіз побаче­ного.

— Вихователі нерідко добирають типові, трафаретні запитання, пов'язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановленням найпростіших зв'язків між еле­ментами зображення.

Шаблонні, трафаретні запитання за змістом картини роблять хід заняття від початку приреченим, причому стає неможливою будь-яка ініціатива, зайвою виявляється й активність та самостійність, оригінальність думки кожного учасника заняття. У такому пасивному інтелектуальному, емоційному стані навряд чи варто чекати від дітей цікавих власних розповідей. Вони виявляються спроможними лише наслідувати зразок розповіді вихователя та чекати, нудьгуючи, закінчення заняття.

Отже, маючи за мету активізацію інтелектуальної та мовленнєвої діяльності дітей у процесі сприймання карти­ни, необхідно ретельно продумати першу частину заняття.

3.1.2. Методика застосування карт розумових дій на різних видах занять

Ефективним способом формування системності знань на основі інтеграції змісту дошкільної освіти є застосування методу інтелектуальних карт (тіпсі-тарб) або карт розумо­вих дій (визначення Т.Бьюзена).

Останнім часом інтелектуальні карти як засіб організа­ції навчально-пізнавальної діяльності широко застосо­вуються у різних ланках вітчизняної та зарубіжної освіти і отримали багато різноманітних визначень. Так, у вищій

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

школі спосіб застосування цих карт-схем має назву метод концептуальних карт (Л.Карпинська, Н.Іванченко, Л.Тар-хова та інші). Щодо середньої школи інтелектуальні карти мають назву схеми орієнтувальної основи дій 00Д (Т.Лаза-рєва), а також схеми розумових дій. Кожен з названих термінів, з одного боку, є синонімом інших, проте, на наш погляд, має певну специфіку.

У системі дошкільної освіти застосування схем, схе­матичних малюнків до останнього часу не отримало широ­кого поширення, лише в контексті екологічного виховання вихователі застосовують окремі схеми для пояснення складних природознавчих понять. У методиці розвитку зв'язного мовлення дітей в окремих авторських технологіях також застосовувалися схеми, які дозволяли зберегти логіку побудови описової розповіді, повідомлення чи міркування. Проте системних карт, якими, по суті, є карти розумових дій, у дошкільній освіті не застосовували. Отже, запропонована методика та розроблений авторами атлас карт розумових дій може допомогти вихователям та вчи­телям початкової школи оптимізувати навчально-пізна­вальну діяльність за рахунок унаочнення послідовності пошуково-орієнтувальних дій, встановлення взаємозв'язків різноманітних понять. Розкриємо сутність цього поняття. Інтелектуальна карта є, по суті, структурно-логічною схемою змістовно-процесуальних аспектів вивчення певної теми, у якій у радіальній формі відбиваються зв'язки ключового поняття, що розташовується у центрі, з іншими поняттями цієї теми (проблеми), та складає з ними не­розривну єдність. Така карта дає змогу майже на кожне поняття дивитись крізь призму його міжсистемних зв'язків, вони стають для того, хто навчається, наочними, очевид­ними.

Термін "схема орієнтувальної основи дій" підкреслює організаційно-спрямовуючу функцію інтелектуальних карт,

93

Алла Богуш, Наталія Гавриш

адже у процесі їх побудови, складання людина не лише відтворює власне уявлення щодо міжсистемних зв'язків ключового поняття з іншими, а певним чином усвідомлює логічну послідовність пошуково-орієнтувальних дій, тобто краще засвоює не тільки саме знання, а й опановує способи його здобуття. Така карта складається за активною участю дітей на їхніх очах, охоче дітьми коментується, багаторазово удосконалюється, доповнюється у різних формах життє­діяльності. Наприклад, карта, складена дітьми середньої групи разом з вихователем, у наступному навчальному році може бути оглянута цими самими дітьми, проаналізована та доповнена чи навіть суттєво змінена. Отже, для визна­чення названого засобу наочного навчання дітей пропонує­мо застосовувати терміни інтелектуальні карти чи карти розумових дій.

Водночас для оптимізації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі, педагогу також потрібен інший тип - концептуальні карти. Нагадаємо, що поняття "концеп­ція" означає певний спосіб розуміння, трактування будь-якого предмета, явища, процесу, погляд на предмет чи явище. Педагогу така карта дає змогу вибудувати логіку вивчення певної теми, враховуючи різні її аспекти, реально інтегруючи зміст освіти. Наявність концептуальних карт дає змогу вибудувати в логічній єдності цикл тематичних занять (уроків), що максимально повно розкривають тему. Концептуальна карта складніша за карту розумових дій, адже вона відбиває значно більше інформації, ніж вихователь може використати на своїх заняттях. Водночас це поширює його можливості щодо багатоваріантної організації змісту.

Зауважимо, що дехто з педагогів, поверхово ознайомив­шись з технологією застосування інтелектуальних карт, відмахується від неї, мовляв, вона повторює відому їм методику "словникових гнізд", у яких також від ключового слова утворюється система взаємопов'язаних за певними

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

лексико-граматичними ознаками слів. Схожість існує лише зовні. Карта інтелектуальних дій складніша, вона відбиває глибинні зв'язки більш складного плану - філософські, соціально-культурні тощо. Так, якщо ключовим поняттям карти є поняття "гості", стає очевидною необхідність пов'язати його з такими поняттями, як свято (причина для гостювання), традиції гостинців, очікування господарями, приготування, привітання, пригощання, розвага гостей, культура гостювання тощо. За кожним із названих складо­вих стоїть також певна сукупність інших уточнюючих понять. Так, усвідомлення сутності ключового поняття вимагає визначення важливих його ознак, якими гість відрізняється від не гостя (святкове вбрання, наявність гостинця, настрій, налаштований на свято гостювання, тощо). Отже, карта-схема орієнтує педагога і дітей на засвоєння не відокремленого, теоретизованого знання, а на життєву ситуацію, освоєння якої надає дитині життєвих компетенцій. Отже, карта - є динамічним явищем, вона постійно змістовно змінюється у кожній конкретній нав­чальній ситуації, відповідно тому, як змінюватиметься логіка самого заняття, організація процесу пізнання.

Є певні труднощі у визначенні приналежності методу застосування інтелектуальних карт до відомих класифіка­цій методів навчання. Адже сама карта є наочним засобом, оскільки наявно представляє дітям взаємозв'язки понять теми, основні логічні блоки, містить малюнки, картинки, а спосіб застосування цього засобу можна класифікувати як наочний метод. Проте складання карти відбувається у процесі обговорення, полілогу, у якому діти як співрозмов­ники обмінюються думками, міркуваннями, висловлюють­ся пропозиції, варіанти відповідей. Під час колективного обговорення карти діти включаються у різні види діяль­ності (малювання, розігрування ситуацій, виконання завдань за предметними картинками, створення рухливих образів

94

95

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

тощо). Отже, метод інтелектуальних карт можна віднести до класу комбінованих методів навчання.

Розглянемо детальніше методику роботи з картою розумових дій на занятті. Зауважимо, що використання ін­телектуальних карт буде ефективним для будь-якого виду заняття, адже цей метод виконує передусім смислоутворюючу функцію, задає смисли всій навчально-пізнавальній діяльності. Особливого значення застосування карт набуває на заняттях інтегрованого типу - ключове слово схеми становить смисловий стрижень, навколо якого і відбуваєть­ся об'єднання різних видів діяльності та галузей знань.

Сутність запропонованого підходу виявляється у тому, що педагог, обираючи тему-образ заняття, від початку сприймає обрану тему як багатозначне, багатоаспектне поняття (явище). На етапі підготовки до заняття він скла­дає концептуальну карту (тепер можна скористатись необ­хідною схемою із запропонованого нами атласу карт), ви­рішує, які елементи її складатимуть інтелектуальну карту, що буде складатися на занятті, відповідно робить заготівки, готує демонстраційний та роздатковий матеріал. Вихо­ватель повинен бути готовим до того, що на самому занятті діти можуть запропонувати власну логіку міркувань, і, можливо, заготовлену схему доведеться дещо змінити.

Про ключове слово вихователь повідомляє дітям на початку заняття, коли пропонує подумати знайоме це слово дітям, чи ні, як діти його розуміють, з якими словами це слово "дружить". На аркуші (ватман, старі шпалери) посе­редині педагог друкує ключове слово, від якого проводить лінії-стежинки в різні боки. Діти можуть допомагати вихователю надрукувати слово, сприймають його цілісний образ, що сприяє легкому, невимушеному його запам'ято­вуванню. Таким чином, діти поступово можуть навчитися "читати" слова без спеціального навчання. Кожна стежинка закінчується словом, логічно пов'язаним із ключовим. До

кожного цього слова діти можуть намалювати картинку-ілюстрацію чи інший смисловий образ. Відтак, схема стає живою, наочною, а сам процес її складання надає ходу за­няття динамічного та діалогічного характеру.

Робота зі схемою може відбуватися за такими логіч­ними кроками, проте зміст роботи на кожному етапі визна­чається інтересами дітей (саме вони вирішують, якою сте­жинкою на мапі-схемі можна рухатися далі), можливостями конкретної групи та тим робочим змістом, яким насичує заняття вихователь.

Перший крок - термінологічний. Відразу означимо -назви умовні, кожен педагог їх може назвати по-своєму. Мета цього етапу роботи - зосередити увагу дітей на клю­човому слові, презентувати його та те (ті) поняття, що за ним стоїть, як об'єкт роздумів та спостережень, разом з дітьми сформувати понятійне поле, насичене численними словами, що утворюють різні смисли ключового поняття. Впродовж заняття схема може доповнюватися, тобто перше коло слів може розростатися, збільшуватися за рахунок уточнень.

З-поміж способів роботи на першому етапі - бесіда, полілог, гра "запитання-відповіді", малювання символіч­них зображень названих слів, застосування інших способів їх втілення (наприклад, показати пальчиками, зобразити в русі, жестах, знайти серед інших відповідну картинку тощо). Результатом першого етапу має бути складений ра­зом з дітьми, записаний та домальований перший варіант мапи-схеми. Щодо малювання, то діти можуть малювати по черзі на самій мапі або на невеличких аркушиках, а потім приклеювати свої малюночки (попередньо їх можна вирізати для економії місця) на загальну схему.

Наступний крок - художньо-лексичний. Мета другого етапу полягає в уточненні значень слів-понять, у вправлянні дітей у складанні словосполучень, фраз, пошуку відповід-

96

97

-

Алла Богуш, Наталія Гавриш

них смислів у художніх, зокрема літературних та фоль­клорних творах. На цьому етапі перше коло слів-малюнків може збільшитися, поширитися. Так, за словом "погода" можуть з'явитись слова дощ, вітер, сонце (інший варіант: тепла, холодна, морозна, спекотна тощо), за словом "дощ" - парасолька, калюжі, хмарки, плащі, гумові чобітки до слова "дощ", яке вже було на схемі. Вихователь може засто­сувати такі методи та прийоми: читання та розповідання, хорове промовляння чистомовок, коротких віршів, текстів, що супроводжуються пальчиковими рухами, загадування загадок, лексико-граматичні вправи. Причому педагог на­магається розгорнути смислове поле на якомога ширшому матеріалі - про природу, світ людських стосунків, матема­тичні відношення; намагається задіяти художні уявлення, сенсорні відчуття дітей. Тобто інтегрує змістовий матеріал заняття.

Третій крок - тілесно-орієнтований або руховий -виокремлено свідомо, але на занятті він може знайти місце в кожній його частині, коли вихователь відчуває потребу задіяти рух для збереження загального ритму, темпу заняття. В ігровому арсеналі є безліч ігор, які тематично можуть бути близькими ідеї заняття. Крім того, це можуть бути різноманітні рухові вправи, у яких діти за допомогою власного тіла можуть відобразити певні смисли. Не можна ігнорувати цю складову заняття, адже групова робота над складанням карти, цілеспрямована навчально-піЗнавальна діяльність вимагають значного емоційного, розумового, а також фізичного навантаження, тому "емоційні сплескування", рухова активність має надзвичайно важливе значення для забезпечення працездатності дітей.

Останній крок заняття має бути зорієнтованим на створення спільного кінцевого продукту, тому він може бути названий продуктивний чи проектувальний залежно від цілей, визначених педагогом. Мета цього етапу -

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

об'єднати дітей спільною діяльністю, збагатити досвід активної участі у взаємодії з однолітками та дорослими, вправлятися в ініціюванні власних ідей, дій, навчитися домовлятися, наполягати, тобто діяти разом. Спільний ре­зультат, разом створений продукт викликає радість і за­лишається у пам'яті дитини. Це може бути невеличка інсценівка, виготовлення колажу, заповнення групового часопису, соціально-ігрове проектування тощо.

Продемонструємо можливі варіанти роботи над скла­данням карти з теми "ДОМІВКА" (див. рис. 3.3). Зазначи­мо, що робота над складанням цієї карти може бути справою не одного заняття, а циклу занять, об'єднаних смисло-ут-ворюючою ідеєю, яку вихователь прагне донести до дітей -для кожного живого домівка - найважливіше місце, його треба берегти і цінувати. Всі навчальні завдання, "пред­метні" знання є другорядними відносно цієї ідеї, вони є важливим засобом її осмислення і засвоєння.

сусіди родина барлога нора квартира клітка

// \ ..;:; ' / /\

ліс море пустеля споруда хмарочос намет

Рис. 3.3. Схема розумових дій з теми "Домівка"

На першому етапі роботи над поняттям домівка вихо­ватель уточнює, який смисл діти вкладають у це слово, може

98

99

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

запропонувати намалювати, відобразити своє розуміння цього поняття. Працюючи у напрямі "домівка - це житло" педагог може запропонувати дітям гру "Знайди своє житло", завдання на систематизацію предметних карти­нок, гру з м'ячем "Хто де живе?", може запропонувати дітям читання фрагментів художніх текстів, у яких йдеться про різні види житла, загадати загадки тощо. Не менш змістовним може бути опрацювання наступного напряму "будинок - це споруда", адже можна не лише обговорити з дітьми форму, розмір, матеріали, з яких виконують різні споруди, але й провести експеримент, щоб переконатись у доцільності (недоцільності) певного матеріалу, форми і розміру для конкретної споруди. Коментований розгляд ілюстративного матеріалу з обговоренням функціональ­ного призначення будівель (завод, аптека, багатоповерхо­вий будинок, крамниця, дитячий садок), ігри з елементами конструювання з різноманітного матеріалу, оздоблення (малювання, ліплення) зображень різноманітних споруд, пригадування казкових споруд (теремок, рукавичка, палац, хатка тощо), розглядання книжкових ілюстрацій, полілог з теми "Що в будівлі найважливіше, без чого будівля перестає бути такою?", рольова гра "Замовлення у майстра", проблемні ситуації - неповний перелік тих способів, за допомогою яких можна розкрити цей аспект.

Домінантною ідеєю наступного напряму "Домівка як територія^ є екологічна, адже в цьому випадку вихователь намагається представити дітям ліс (море, степ, пустелю тощо) як систему, у якій кожен елемент залежить від благополуччя інших. Доцільною буде проектна діяльність, колективне виконання колажу, складання набірного полотна, спільна робота над книжкою з картинками, малюнками, випуск листівки, газети тощо.

Соціально-етичною спрямованістю характеризується останній напрям, адже йдеться про стосунки, взаємини мешканців будинків, культуру гуртожитку. Обговорення дітьми правил, законів, алгоритмів можливих дій, обігру-

ншшя різноманітних ситуацій, бесіди за змістом прочита­них художніх творів і ще багато чого іншого може засто­сувати вихователь у роботі з дітьми. Отже, інтелектуальна карта, як бачимо, допомагає тримати за допомогою наоч­них засобів смислову сутність заняття чи навіть циклу за­нять, сприяє розвитку системного мислення.

3.2. Форми ознайомлення дітей із довкіллям

3.2.1. Сучасні підходи до таксономії навчально-розвивальних занять з дітьми

Форма - це зовнішнє вираження певного змісту. Форма навчання - це навчально-виховний процес у загальноосвіт­ніх закладах різного типу (у тому числі, в дошкільному закладі), що здійснюється з групою дітей чи індивідуально. Це зовнішній вираз узгодженої діяльності педагога і дітей, що здійснюється у певному порядку і режимі. Форми нав­чання класифікуються залежно від критерію, що покладе­но в їх класифікацію.

Основною формою навчання дошкільників у процесі ор­ганізованої пізнавальної діяльності було й залишається заняття. Це поняття багатьма трактується по-різному. Досить поширеним є підхід, за якого заняття сприймається як урок з формування нового знання, такий, як у школі. Мотивуючи свої дії тим, що дітей необхідно готувати до школи з пелюшок, щоб у школі було легше (запитання -кому?), вихователі, які обстоюють цю позицію, старанно втілюють у занятті всі ознаки шкільного уроку: дисциплі­ну, монологізовану форму проведення ("Діти, замовкніть, послухайте уважно МЕНЕ"), мінімум нерегламентованої фізичної, емоційної активності з боку дітей. Існує підхід, що є протилежністю означеного - "заграти" заняття, перетво­рити його або в шоу, або в іншу розвагу, головна мета якого -

100

101

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

виключно задоволення. Не станемо сперечатися, такі за­няття також потрібні. Проте не як постійна форма організа­ції пізнавальної діяльності дітей.

Отже, є необхідність розібратись передусім із терміно­логією. Що таке сучасне заняття у сучасному дошкільному закладі? Які види й типи занять описано в літературі та реально діють у дошкільних закладах?

Динамічні, тематичні, інтегровані, комбіновані, ком­плексні, сюжетні, сюжетно-ігрові, літературні, художні -ось неповний перелік занять, які зустрічаються у періодич­ній літературі. Пропонуємо упорядкувати його та охаракте­ризувати основні види занять з різних позицій.

Передусім необхідно розглянути заняття з позиції спрямованості змісту. Традиційно в дошкільному закладі найпоширенішими були і залишаються односпрямовані заняття, тобто такі, зміст яких лежить у площині однієї галузі знань, та хід заняття відбувається у межах одного виду діяльності, хоча можуть застосовуватись й інші види дій. Традиція використання односпрямованих або предмет­них занять походить ще з початку двадцятого століття, коли для побудови навчально-виховного процесу в дош­кільному закладі (суспільна система дошкільного вихован­ня ще тільки складалась) було вжито шкільний предметний підхід.

Предметне заняття має як сильні, так і слабкі боки. По­зитивним є те, що більшість предметних занять, які є, по суті, навчально-пізнавальними дозволяє формувати в дош­кільників чітку систему уявлень, знань, певні вміння й навички в межах окремих освітніх галузей (математики, розвитку мовлення, ознайомлення з природою, образотвор­чій діяльності тощо). Для дошкільника, який лише починає знайомитись зі світом, це є життєво необхідним. Водночас на предметних заняттях пріоритетною залишається переважно навчальна-дисциплінарна модель взаємодії,

домінує пояснювально-ілюстративний метод навчання, що може спричинити, а у практиці дошкільних закладів не рідко й спричинює зниження пізнавального інтересу, формування у дошкільників інтелектуального споживацтва. Предметні заняття розрізняють за провідним видом діяльності - мовленнєве, математичне, природознавче, ва-леологічне, музичне, фізкультурне та інші. Такі заняття супроводжуються вказівкою на наявність певної тематики. Втім нерідко вихователі, вказуючи на тему предметного заняття, у формулюванні назви заняття підкреслюють не змістову його спрямованість ("Гості", "Будуємо дорогу", "Осінь-чарівниця", "Ти та я - дружна сім'я"), а провідний вид діяльності, наприклад, "Формування вимови звука "К", "Розповідання за картиною "Кішка з кошенятами", "Чи­тання української народної казки "Коза-дереза", "Переказ казки М.Коцюбинського "Про двох цапків" та інші. У такому випадку ми вказуємо на те, чим будемо займатись з дітьми на занятті, а не на те, якої мети в засвоєнні певного компонента уявлень про довкілля прагнемо досягти. Подекуди в назві занять вихователі висувають недоречні гасла: "Ім'я за ім'ям - дорогою життя!", або таке форму­лювання, яке б більше підійшло для назви методичного семінару, батьківської конференції тощо: "Використання народно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні дітей", "Застосування інтерактивних методів навчання дошкільнят". У таких випадках очевидно, що вихователі забули, для кого проводиться таке заняття.

Зауважимо, що предметне заняття може бути тема­тичним, якщо всі завдання, які планується вирішити в ході заняття, педагог підпорядкує розкриттю певної теми засобами конкретної діяльності, наприклад, заняття з формування елементарних математичних уявлень з теми "На гостинах у ведмедів" (за мотивами казки "Три ведме­ді"), у ході якого через різні складові математичної галузі

102

103

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

(форма, величина, лічба, просторе орієнтування) буде реа­лізовано тему гостин. Проте предметне заняття може і не бути тематичним, більшість повсякденних занять, які проводять вихователі, саме такі. На них просто вирішують­ся чергові програмні завдання відповідно до виду заняття. Начебто й відбувається освітній процес: проводяться заняття, виконується щоденна навчальна робота. А втім бажаного результату, що б вплинув на сформованість жит­тєздатності дошкільнят, таке навчання не дає, кінцева мета залишається не досягнутою, адже в більшості випадків у побудові навчального процесу в дошкільних закладах да­лекі цілі навіть не визначаються, більшість вихователів бачить і реалізує конкретну тактичну ціль конкретного заняття без намагання досягти зв'язку з іншими видами занять, без загальної націленості на той результат, який має бути досягнутим на виході. Цей кінцевий результат ніким серйозно не осмислюється і не моделюється. На жаль, нерідко навчально-виховний процес у дошкільних закладах відрізняє відсутність цілісноті, системності. Ключові еле­менти освітнього процесу як системи (цілі, завдання, форми, методи, засоби, принципи, кінцевий результат) не сприймаються педагогами (в переважній більшості) як цілісна єдність. Більшість вихователів, а нерідко і керівни­ків дошкільних закладів суто формально підходять до реалізації принципу системності в побудові освітнього процесу.

Сучасна дидактика оголосила одним із провідних в організації освітнього процесу принцип інтеграції, реаліза­ція якого дає змогу забезпечити системність знань дітей. Відтак, поширюється практика впровадження паралельно з предметними різноспрямованих або міжпредметних занять, зміст яких об'єднує різні галузі знань та види діяль­ності. До цієї групи можна віднести інтегровані та ком­плексні заняття. Найкраще їх специфіка усвідомлюється у зіставленні з односпрямованим заняттям (див. рис. 3.4).

У процесі предметного заняття вихователь, здебіль­шого вирішує низку завдань, пов'язаних із засвоєнням однієї галузі знання.

Види занять за

спрямованістю

змісту

Односпрямовані

предметне

Рис. 3.4. Види занять за спрямованістю змісту

Перевага інтегрованого заняття полягає у можливості формування системного знання, оскільки задіяними вияв­ляються елементи знань з різних галузей. Інтегроване заняття за рахунок поєднання різних видів діяльності та розширення інформаційного поля відрізняється збільшен­ням часових та просторових меж порівняно з традиційним предметним заняттям. Так, тривалість інтегрованого за­няття у старшій групі може тривати до 40 хвилин, причому урізноманітнення способів навчання, регулярна зміна видів діяльності, емоційна насиченість заняття, - дають змогу зберегти високий рівень працездатності дітей і педагога.

Інтегроване та комплексне заняття передбачають об'єднання знань різних галузей та види діяльності, що є

104

105

■■

Алла Богуш, Наталія Гавриш

більш природним для синкретичної природи дошкільника, проте в кожному виді об'єднання відбувається по-різному.

Інтегроване заняття - це заняття, спрямоване на роз­криття цілісної сутності певної теми засобами різних видів діяльності, що об'єднуються у широкому інформаційному полі заняття через взаємне проникнення та збагачення.

Комплексним є заняття, спрямоване на різнобічне розкриття сутності певної теми засобами різних видів діяльності, що послідовно змінюють один одного.

В інтегрованому занятті об'єднання відбувається з проникненням елементів однієї діяльності в іншу, тобто межі такого об'єднання розмиті. На такому занятті майже неможливо, принаймні, дуже важко відокремити один вид діяльності від іншого (спробуйте відділити математичну компоненту від природознавчої та образотворчої, коли дитина викладає з семи паличок будиночок для жирафа чи змії. Ця діяльність характеризується єдністю, цільністю). У комплексному занятті одна діяльність змінює іншу і цей перехід відчутний: помалювали, тепер пограємо, а потім послухайте казку. Комплексне заняття нагадує багато­шаровий пиріг, у якому кожен з прошарків залишається відокремленим. Щодо тематики цих видів занять, то зауважимо, що, якщо предметне заняття може і не бути тематичним, а лише спрямованим на розв'язання певного ряду навчальних завдань, то інтегроване і комплексне заняття не тематичними бути не можуть. Інтегроване чи комплексне заняття обов'язково тематичне, оскільки тема в такому занятті виступає стрижнем, ключовою ідеєю, віссю, навколо якої відбувається об'єднання різних видів діяльності та різних галузей знань. Переконані, що правильно визначена тема заняття, інтегрованого чи предметного, приводить до загального смислоутворюю-чого ефекту, піднімає мислення дітей на більш високий рівень, допомагає дітям усвідомити взаємопов'язаність усього з усім.

106

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Адаптуючи класичну модель класифікації за дидактич-и її ми цілями, виокремимо заняття з формування нових мпань, заняття на закріплення раніше засвоєних знань та ааняття з контролю за якістю засвоєння знань, умінь, навичок, які традиційно в дошкільній дидактиці називають підсумковими (див. рис. 3.5).

Види занять за дидактичними цілями

Заняття з формування нових знань

Заняття із

закріплення

раніше

засвоєних знань

Контрольно-оцінні заняття (підсумкове)

інтегроване, комплексне, предметне

Інтегроване, комплексне

предметне

Заняття-змагання (вікторина, конкурс, турнір)

Навчально-ігрове

І Іавчально-ігрове

Сюжетно-ігрове

Заняття-гра

Навчально-пізнавальне

Ігрове

Занятгя-шоу

Рис. 3.5. Види занять за дидактичними цілями

До групи занять з формування нових знань належать односпрямовані, тобто предметні заняття, націлені на вирішення конкретних навчальних, розвивальних завдань, на формування нових умінь, ознайомлення з новою для

107

_ _

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

дітей інформацією. За характером діяльності це можуть бути навчально-ігрове чи навчально-пізнавальне заняття. Навчально-ігровим є заняття, у якому для вирішення нав­чальних завдань (тобто навчити чогось) активно застосову­ють елементи ігрової діяльності.

В основу такого заняття може бути покладено ігровий чи літературний сюжет, у який вплетені різноманітні навчально-розвивальні завдання, вправи, монологізовані фрагменти, через які вихователь повідомляє дітям про невідоме чи маловідоме. Навчально-пізнавальне заняття за характером діяльності наближено до урочного типу, тобто спрямоване на виконання визначених програмою завдань.

Аналіз теорії і практики сучасної дошкільної освіти дає змогу узагальнити досвід проведення навчально-пізнаваль­них завдань і виокремити заняття, побудовані на основі застосування дидактичного матеріалу (наприклад, дида­ктична гра; заняття із застосуванням дидактичної наочнос­ті), на основі художнього тексту (за мотивами казки, на матеріалі ігрового вірша тощо), та з елементами експе­риментування. На основі вже сформованих раніше знань і вмінь діти виявляють здатність і готовність до самостійної пізнавальної діяльності під керівництвом педагога. Найсприятливіші умови для цього створюють різноспрямо-вані заняття - інтегровані та комплексні. Для того, щоб дитина відчувала себе впевненішою, виявляла пізнавальну активність, щиру зацікавленість у ході заняття, вона повинна мати певну базу сформованих раніше знань, уявлень, умінь, за допомогою яких вона зможе встановлю­вати нові взаємозв'язки, обирати з власного арсеналу найдоцільніші способи дії. Правильно побудоване інтегро­ване чи комплексне заняття має величезний розвивальний ефект передусім за рахунок того, що вихователь відступає на задній план, виконуючи функції диригента, надає мож­ливості дітям для виявлення самостійності у виборі рішен-

ня, відповіді на "хитре запитання, прояву вмілості, реактив­ності мислення тощо. Подаємо стисло план проведення інтегрованого заняття з теми "Яблуко", метою якого є допо­могти дітям усвідомити функції чуттєвого сприймання у становленні цілісного образу предмета чи об'єкта, опано­вувати способи символізації думки.


ставлення


смак величину/ Хформу. аромат якості, 'матеріал ;

Я.ТТЯПТЯВОПТІ (з ЧОГО?) '.

, де росте?

ЩОБ'

г.егУелині '■


гтяго'пграти


N звук

сорт.

Рис. 3.6. Інтелектуальна карта до інтегрованого заняття з теми "Яблуко"

Змістова частина заняття організується за допомогою карти інтелектуальних дій, яка наочно демонструє дітям

108

109

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

цілісну картину пізнавальних дій навколо яблука. Вихователь не просто демонструє готову карту, вона створюється на очах у дітей та з їхньою активною участю (див. рис. З.б). Вихователь пояснює дітям, що за допомогою органів почут­тів, можна здобути різноманітні знання та відчуття про будь-який предмет. Щоб визначити форму, величину, колір, кількість предметів, діти, принаймні, повинні мати первинні уявлення про названі характеристики предметів, хоча б елементарні вміння обстежувати, а також певний досвід дослідної діяльності. Під керівництвом вихователя, об'єднуючись у пари, трійки, діти символічно позначають різні якості та властивості яблука, попередньо обговорив­ши, як вони це будуть робити.

Для такої підгрупової роботи вони також повинні мати хоча б якийсь досвід соціальної взаємодії, уміння будувати діалог, обстоювати свої думки, ініціювати власні дії тощо. Отже, інтегровані та комплексні заняття спрямовані пере­важно на уточнення, закріплення, збагачення сформова­них раніше знань, умінь, досвіду пізнавальної діяльності.

До занять другої групи належать сюжетно-ігрові за­няття, які відрізняє наявність єдиної сюжетної лінії, що є стрижнем усього заняття та визначає його логіку. Ігрові елементи можуть бути представленими театралізацією, драматизацією, ігровими ситуаціями, рухливими, словес­ними іграми тощо. Сюжет заняття може бути підказаний змістом будь-якого літературного чи фольклорного твору. Наприклад, за мотивами української казки "Рукавичка". Пригадавши сюжет відомої казки, діти під керівництвом вихователя створюють дошку оголошень у лісі, на яку вміщують повідомлення про різні знахідки (можна почати з тієї самої рукавички, яку звірі по черзі знаходили на галявинці та прагнули знайти її господаря). Оголошення для дошки можуть супроводжуватися малюнками, розра­хунками (вказівками на кількість, розмір, форму тощо).

Педагог організує розігрування діалогових ситуацій (роз­мова по телефону, зустріч, допомога тощо). Змістова спря­мованість сюжету заняття може бути визначена будь-якою життєвою ситуацією, наприклад, відвідування крамниці (ярмарку, виставки, базару), святкування дня народження, мандрівка, організація роботи ательє, служби спасіння "911", бюро знахідок, підготовка циркової вистави тощо.

Цей вид заняття має свої характерні особливості. По-перше, всі навчальні, розвивальні завдання виріпіуються у процесі розгортання сюжету, під час ігрової ситуації, тобто приховані від дітей, що дає змогу забезпечити високий рівень пізнавальної активності та інтересу протягом всього заняття. По-друге, характерною є логічна структура, що складається із вступної частини - входження у сюжет, визначення загальної мети руху (дій, пошуку тощо), розподілу обов'язків та ролей; основної частини - власне розгортання ігрового сюжету, виконання дітьми відповід­них дій; та прикінцевої частини, у якій обов'язковим елементом є післядія, обговорення підсумків гри, складан­ня карти, запису витрат, створення пам'ятного альбому чи щось інше. Сюжет передбачає застосування різних видів завдань, водночас дії дітей і вихователя у процесі виконання завдань не жорстко регламентовані, як у сценарному шоу-занятті. Сюжетне заняття вимагає облаштування середовища відповідно до задуму. Воно відбиває величезну внутрішню спільну роботу дітей і дорослих, не розраховану лише на зовнішній ефект. Сюжетне заняття має величезний розви-вальний ефект й водночас дарує дітям задоволення від спілкування, смислоутворюючої взаємодії. Проте вихователь не може планувати його часто.

Ігрове заняття також відрізняється своєю специфікою. Передусім зазначимо, що, незважаючи на безперечне, безу­мовне домінування ігрових елементів у заняттях як формі навчання дошкільників, більшість вихователів, коли йдеться

110

111

Алла Богуш, Наталія Гавриш

про використання гри в навчальному процесі, забуває про єдність, цілісність її структури: задуму, ролей, сюжету, правил, дій, підсумків тощо, підпорядковує гру вирішенню навчальних завдань. І тоді ігрове заняття може стати заняттям з використанням ігрових елементів. Заняття-гра може бути побудовано на основі певного сюжету - ігрового. Окрім ігрового сюжету, це заняття повинно мати всі інші ознаки гри: ігрові ролі, ігрові правила, ігрові дії, підведення підсумків гри. На відміну від попереднього виду, заняття-гра має тренінговий характер, діти вправляються у застосуванні тих чи тих способів дії, закріплюють, уточ­нюють чи поширюють одержані раніше знання. Якщо в сюжетному занятті вихователь виступає ключовою фі­гурою, то в занятті-грі його роль - диригувати грою, допо­магати дітям створювати та розгортати ігровий сюжет. Наведемо приклад організації такого заняття "Збори на острів". Спонукаючи дітей до обговорення у першій частині гри списку необхідних речей, вихователь не заперечував проти тих речей, які в ситуації життя на острові вбачалися зайвими (холодильник, ліжко, кашпо з кімнатною квіткою та інше). Пізніше, на наступних етапах гри діти самі зрозуміли свої помилки та виправили їх.

До третьої групи - занять, спрямованих на здійснення контрольно-оцінної діяльності, належать заняття-змаган-ня, заняття-шоу та ігрові заняття. Заняття-змагання не обов'язково має спортивний характер. Це можуть бути інтелектуальні змагання - турнір знавців чи вікторина з будь-якої галузі знань. Це може бути художній конкурс, виставка, учасники якої демонструють свої художні талан­ти. Зауважимо, що, враховуючи психологічні особливості дітей дошкільного віку, доцільність занять-змагань оче­видна лише стосовно старших дошкільників, причому саме процес презентації досягнень, а не результат повинен домінувати.

112

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Останнім часом у дошкільних закладах набули особливої популярності заняття-шоу як вид підсумкового, зразково показового заняття. Цей вид занять легко розпізнати навіть уже за типом запису, який нагадує сценарій: ведуча, Баба Палашка, Дідусь, Весна, перша дитина, друга дитина, грибок-мухомор, лісовик тощо. Для кожного визначено слова, які необхідно промовити, щоб витримати загальну сюжетну лінію. Це заняття для гостей, діти на ньому -глядачі. Відтак, непередбачені дії дітей та інших учасників шоу не схвалюються, отже, відразу гаситься, випадковості виключаються. Кожному відведено своє місце й роль від початку.

Зазначимо, що заняття-шоу можна віднести до розряду розваг, оскільки воно насичене різноманітними сюрприз­ними моментами, концертними номерами. Подекуди в намаганні вразити глядачів, вихователі втрачають почуття міри, вносячи в репертуар заняття елементи дорослої культури. Таке заняття, дійсно, приносить дітям задово­лення, от тільки розвивальний ефект його надзвичайно низький, та і часу, і сил на його підготовку витрачається дуже багато. Заняття-шоу влаштовують під час презентації досвіду роботи, на жаль, саме цей вид занять обирає більшість вихователів для відкритих показів, адже на першому плані - сам педагог (його артистичні здібності, майстерність, привабливість, виразність), а не діти. Переваги такого заняття полягають у тому, що діти одержують яскраві емоційні, можливо, навіть естетичні враження. Недоліки - в тому, що мовленнєва, інтелектуаль­на активність дітей на такому занятті не передбачається, отже, про його розвивальний ефект говорити не доводиться. Таке заняття вимагає також тривалої підготовки та виснажливих репетицій, фізичних та матеріальних укладень.

Охарактеризуємо сучасне заняття за такою ознакою, як доцільність способу організації дітей. За способом

113

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

організації заняття розподіляються на групові, чи супер-групові, тобто з усією групою дітей (традиційно такі за­няття називаються фронтальними), підгрупові (чисель­ність дітей на таких заняттях складає від 8 до 15 дітей), у сучасних умовах це переважно з половиною групи; інди-відуально-підгрупові (від 4 до 8 дітей) та індивідуальні (від 1 до 4-х). Співвіднесемо розглянуті вище види занять із запропонованою класифікацією. Звернемось до наступної схеми (див. рис. 3.7).

Типи занять за способом організації

і

групове

індивідуальне

■'

'

'

під групове

інтегроване

предметне

1

г

1

г

'

предметне

комплексне

'

і

На основі застосування дидактичного

матеріалу

.

■ ' І : ■

■ ,,: > ..:■

Рис. 9. Типи занять за способом організації дітей

Враховуючи вимоги до планування та організації освітнього процесу в дошкільних закладів освіти, кількість загально групових занять має бути значно зменшена. У традиційній практиці роботи дошкільних закладів згідно так званої сітки занять у старших групах їх не менше, ніж три-чотири на день. Ми вважаємо, що протягом дня достатньо планувати і провести одне групове заняття, одне підгрупове та одне індивідуальне заняття. Найдоцільнішим способом організації для інтегрованого чи комплексного

заняття є загальногруповий спосіб, оскільки вихователь застосовує різні види діяльності, що змінюють один одного, вживає різноманітні засоби, та за емоційною насиченістю таке заняття майже неможливо повторити двічі. Водночас більшість дітей вже опанувала ті чи ті способи дії, відчуває себе впевненіше і готова до більш самостійних дій під керівництвом педагога.

Щодо предметних, односпрямованих занять, то зазначимо, що, враховуючи дані психологічних, медичних та педагогічних досліджень, результати яких вказують на низький рівень розвитку психічних процесів у значного числа дошкільнят, розповсюдженість психічних порушень, і навіть патології, несформованість за різних причин навичок навчальної діяльності, характерну для багатьох дітей гіперактивність - з огляду на все це доцільніше пре­дметні заняття проводити підгрупами, оскільки в умовах зменшеної кількості дітей, вихователю легше організувати індивідуальну роботу, надати допомогу, скоригувати свої дії щодо змісту та структури заняття. 9

Щодо індивідуальних занять, то значна кількість вихо­вателів змішують поняття індивідуальна робота та індиві­дуальне заняття. На відміну від індивідуальної роботи, яка, по суті, є реактивною дією, тобто стосовно кожного окремого професійного випадку, які трапляються під час робочого дня безкінечно і вимагають відповідного реагуван­ня (Василько не вимовляє звук "К", Марійку слід навчити ініціювати свої дії, пропонувати себе в якості ігрового парт­нера, Оленку слід вправляти в умінні стримувати агресивні прояви тощо), індивідуальне заняття можна визначити як дію сплановану, як важливий елемент системи навчання, що є незмінним для усіх дітей групи. Його відрізняє більша свобода у виборі часових та просторових меж, тобто індивідуальне заняття може проводитись у будь-який зручний для вихователя і дітей час (прийом, прогулянка,

114

115

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

самостійна діяльність, вечірній час), що дає можливість максимально враховувати індивідуальні особливості та потреби кожної дитини (для «совенят», наприклад, най­більш доцільно проводити індивідуальні заняття у другій половині дня).

Ми схарактеризували найпоширеніші види занять, у методичній літературі їх представлено значно більше, що, з одного боку, свідчить про творче ставлення теоретиків та практиків до форм організації навчальної діяльності дошкільників, з іншої, - вносить плутанину у свідомість вихователів, ускладнює впровадження принципу інтегра­ції, який є одним з ключових принципів побудови освітньо­го процесу в сучасних дошкільних закладах.

До організації і проведення занять із ознайомлення дітей з довкіллям ставляться певні вимоги. Розглянемо їх. 1. Заняття із ознайомлення дітей із довкіллям вимага­ють серйозної підготовки вихователя. Необхідно напередодні дібрати відповідний наочний матеріал (картини, предмети, ілюстрації, речі тощо), якщо це спостереження чи екскур­сія за межі дошкільного закладу, то відвідати самій це місце, продумати, як будуть стояти діти, хто буде супроводжувати дітей, крім вихователя. Дібрати словесну наочність: опові­дання, вірші, загадки, приказки, продумати словникову роботу тощо.

  1. Взаємозв'язок програмних завдань із ознайомлення дітей з довкіллям з інших розділів програми і з розвитком мовлення (обов'язково збагачення, уточнення, активізація словника тощо), з ознайомлення дітей з природою, худож­ньою літературою, сенсорним вихованням тощо.

  2. Занурення дітей в активну пізнавальну діяльність, яка б стимулювала мисленнєві процеси (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, умовисновки). Провідним прийомом стимулювання розумової активності дітей у довкіллі є запитання вихователя причинного

116

характеру (Чому? Для чого? Яким чином це сталося?) - та активні дії дітей у довкіллі. Загадування загадок, наявність проблемних ситуацій.

  1. Домінування на заняттях ігрових прийомів і методів навчання - серед них дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, хороводні ігри, ігрові ситуації.

  2. Невимушеність і розкутість дітей на занятті. Діти мо­жуть сидіти за столами на стільчиках (при розгляданні картин, предметів), стояти (під час спостережень та екскур­сій), вставати в разі потреби, якщо виконують якийсь вид праці.

  3. Емоційна насиченість заняття. Вихователь може ви­користати сюрпризні моменти, цікаві розповіді, загадки, прислів'я вірші, пісні, ігри, щоб викликати в дітей пози­тивний емоційний стан, радісний настрій.

  4. Наявність проблемних ситуацій, елементів дослідниць­кої діяльності щодо перетворення предметів і явищ дов­кілля (досліди з предметами харчування: сіль, баранина, цукор, крупа; вода, олія, молоко тощо), виготовлення страв, одягу лялькам, досліди з рослинами, природними явищами тощо.

  5. Інтегрована спрямованість занять. Вихователь пла­нує заняття таким чином, щоб інтегрувати різні види роботи однієї і тієї самої діяльності або різних методів, прийомів, технік виконання тієї самої діяльності, що буде сприяти засвоєнню дітьми повних прийомів діяльності.

  6. Комбінований характер занять із ознайомлення дітей з довкіллям вимагає від вихователя поєднання у його структурі різних видів діяльності для досягнення однієї мети (ігрова, предметна, музична, образотворча, дослідниць­ка) та різних педагогічних методик (дошкільної лінгво-дидактики, методики ознайомлення з довкіллям, природою тощо), об'єднаних єдиною сюжетною лінією.

У плані виховної роботи вихователь записує: розділ "Заняття з ознайомлення дітей із довкіллям". Тема заняття

117

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

відповідно до програми (наприклад "Мій рідний край"), назва заняття у поєднанні з провідним методом (наприклад "Бесіда про рідне місто"); Заняття (інтегроване, комбіно­ване); програмні завдання: розвивальні (на закріплення і засвоєння нового матеріалу), виховні, мовленнєві; матеріал до заняття.

Крім занять у дошкільному закладі існують й інші фор­ми організованого навчання, а саме: організоване навчання дітей у повсякденному житті; організаційні види занять за вибором дітей, де вони самі обирають як вид діяльності, так і матеріал, з яким працюють, і способи роботи з ним під ке­рівництвом педагога; дидактичні і рухливі ігри, що можуть використовуватись як самостійна форма навчання і як складова заняття; екскурсії і спостереження, що дозво­ляють безпосередньо ознайомити дітей з довкіллям за ме­жами дошкільного закладу; розваги, святкові ранки і ве­чори. Прикладом такого свята може слугувати план проведення сімейного свята-розваги у групі з теми "Дівча­тка, хлопчики та їхні батьки".

У плані представлено лише загальну канву сімейного свята. Кожний педагог може змінити запропонований план проведення частково чи цілком залежно від реальних умов.

1. Привітання хлопчиків, дівчаток і їхніх батьків.
Вступне слово організатора, пропозиція пограти в цікаву
гру: в житті нам часто ніколи грати, ми зайняті важливими
справами. Але сьогодні - зовсім інша справа.

2. Пропонується гра "Навпаки". Дорослі стануть дітьми,
хлопчики почнуть робити все те, що вміють дівчатка, а дів­
чатка на годинку стануть хлопчиками. Але передусім слід
визначити, хто такі хлопчики, дівчатка та дорослі.

- Поміркуйте, що треба зробити, щоб ці голови стали головами дівчинки, хлопчика і дорослої людини. Кожну

картинку можна запропонувати домалювати парі дітей. Під час виконання цього завдання педагог продовжує розмову з іншими дітьми:

- Хто такі дівчатка? Що ми про них знаємо? Чим вони
відрізняються від хлопчиків? Від дорослої жінки? Що мо­
жуть робити і люблять робити дівчатка?

Далі можна запропонувати дівчаткам виконати відому пісеньку, танок, можна провести гру-змагання, у якій дів­чатка продемонструють свої особливі вміння - у малювайні, музикуванні, вишивці, кулінарії тощо.

-Хто такі хлопчики? Чим вони відрізняються від дівчаток? Що подобається робити хлопчикам? У чому вони майстри? Хлопчики можуть виконати будь-яку "чоловічу" пісню, продемонструвати спортивні вправи, відгадати складні загадки; можна провести будь-яку спортивну гру-змагання, наприклад, перетягування канату чи бій на руках.

- Хто такі дорослі? Чим вони відрізняються від дітей?
Що вони вміють робити? Можна запропонувати батькам
виконати пісню самостійно чи разом із дітьми, краще б
таку, яку співають у родинах. Батьки багато чого можуть
зробити, а от грати, можливо, вони й розучилися. Можна
провести естафету з обручами, м'ячами.

-Танцювати красиво вони, напевне, також не вміють. Пропоную їх навчити танцювати "Вальс дружби" (танець у парах, які стоять у колі, з переходом).

-Тепер ми все знаємо про дівчаток, хлопчиків, дорос­лих. Давайте пограємо у гру "Навпаки". Діти промовляють чарівні слова за ведучим, двічі обертаються навколо себе. Давайте поглянемо, здійснилось чаклунство. Чи зможуть дорослі, як діти, наприклад, швидко вивчити вірш після двох повторів? Зможуть дівчатка провести машинку за вірьовочку і не збити прапорці? Чи зможуть хлопчики загорнути ляльку в пелюшку? Після виконання завдання діти знову промовляють чарівні слова, щоб знову стати тим, ким вони є. На завершення усі виконують разом пісню.

118

119

Алла Богуш, Наталія Гавриш

3.2.2. Гра-стратегія — інтерактивна форма навчання дошкільників

Гра-стратегія (ситуативна гра) - складна, багатопланова діяльність, що передбачає не тільки усвідомлення ігрового задуму, сюжетної лінії, а й певну послідовність спрямованих сукупних дій усіх учасників гри, з якими необхідно домо­витися, об'єднати зусилля, неодноразово визначитися в особистісному та колективному моральному й інтелектуаль­ному виборі. Стратегічна гра стає можливою за умови здат­ності її учасників передбачити можливі наслідки своїх дій, готовності до планування послідовних кроків, уміння визнавати помилки та вчасно корегувати їх, знаходити нестандартні способи розв'язання проблеми. Гра-стратегія має всі структурні компоненти гри: задум, ігрові ролі, відповідний сюжет, ігрові дії, результат гри. Передусім у 'її основу покладено інтригу, реальну проблему, визначено загальну мету, для реалізації якої й необхідно об'єднати спільні зусилля, обговорюючи всі подальші кроки. У процесі гри вихователь кілька разів ускладнює завдання, "чинить" перепони, які діти мають подолати. Гра-стратегія надає вихователям унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами в зовсім не простих, наближених до реальних ситуаціях, має мож­ливість оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Проілюструємо це на прикладі методичних рекомендацій щодо проведення заняття у формі гри-стратегії "Купуємо речі" (книжки, іграшки, продукти тощо).

Мета: створити ситуацію необхідності самостійного вибору на основі визначення значущості предмета. Вправля-ти в умінні домовлятися, переконливо доводити власну думку іншим, терпляче сприймати позицію, що відрізняєть­ся від власної.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям
Гру можна проводити на різноманітному матеріалі,
тобто діти можуть "купувати" книжки, іграшки для групи,
продукти на сніданок або вечерю для групи чи сім'ї, пода­
рунки на день народження тощо. Оскільки суть гри виявля­
ється у можливості вибору, то вихователю необхідно надати
дітям можливість вибору. Ускладнюють ситуацію вибору
обмежені «покупні» можливості дітей. Пояснимо це на
прикладі. ;

1. Етап орієнтації у завданні. На початку гри вихователь пропонує дітям зробити покупки. Для цього в банку треба взяти гроші. Грошима у грі слугують фішки, наприклад, жовтого кольору. Вихователь пояснює, що в банку є також більш крупні гроші - так, фішка синього кольору коштує 10 фішок жовтого кольору, а одна фішка червоного кольору коштує 5 фішок синього кольору. У крамниці також можна придбати товар за різними цінами: дорожче і дешевше. Проте, попереджує вихователь, треба дивитися не тільки на коштовність товару, а й на його значущість для самого покупця, запитати себе: "Чи мені це потрібне? Якщо це мені не потрібне, чи хочу я придбати це для моїх близьких або

знайомих?"

2. Етап ознайомлення з можливостями вибору. У зруч­ному місці вихователь розташовує "крамницю", яка може бути представлена предметними картками із зображенням предметів-товарів, іграшками та предметами, муляжами; для дітей, які вже вміють читати, назви товару можуть бути надруковані на окремих картках чи на дошці. Біля кожного товару є цінник із зображенням кольорової фішки або декількох фішок та цифри. Товар може коштувати, наприк­лад, три, п'ять жовтих фішок, або одну червону, дві сині фішки (їх можна обміняти в банку за певну кількість жовтих фішок). Розглядання "товару" супроводжується обговорен­ням його вартості, можливостей його застосування, вікової приналежності тощо.

120

121

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

3. Етап вибору. Роль банкіра та продавця бере на себе дорослий. Кожна дитина отримує у банкіра, наприклад, по сім (п'ять, десять) фішок жовтого кольору. Вихователь пропонує дітям самостійно оглянути товар та зробити вибір, що вони можуть та хочуть купити. Частина невпевнених у собі і несамостійних дітей не хоче брати на себе відповідальність за власний вибір, віддає "гроші" педагогу, товаришам, прагне об'єднатися з друзями, навіть відмовляється від гри: "Мені тут нічого не потрібно». Вихователю важливо підтримати таку дитину в момент вибору, запропонувати свою допомогу: "Хочеш, ми разом вирішимо, що ти будеш купувати».

Здебільшого частина дітей спочатку орієнтується лише на "хочу", потім починає розуміти, що бажання повинно збігатися з можливостями і починає шукати вихід із складного становища. Так поступово виникає складна, багатовекторна ситуація вибору: а) вибрати те, що коштує дешевше, але мені не потрібне. І то буде лише моя покупка; б) домовитися з іншими, об'єднати гроші і придбати коштовну й потрібну, цікаву річ. Проте вона буде належати всім; в) попросити у товаришів гроші, яких не вистачає на покупку; г) випросити, обміняти на щось фішки, яких не вистачає або навіть відняти. Дітям, які вирішили об'єднати свої кошти, треба домовитися, що вони будуть купувати. Адже разом зі збільшенням покупних можливостей, збільшується також варіативність вибору.

4. Етап підсумковий. Вихователь, не нав'язуючи дітям свого рішення, пропонує оцінити правильність вибору, переконатися, що була куплена потрібна річ. Нерідко діти саме на цьому етапі висловлюють бажання почати гру ще раз, жалкують за поспішним вибором, намагаються виправдати невдалий вибір, висловлюють бажання виправити помилки.

Методичні рекомендації до проведення заняття у формі гри-стратегїі "Пакуємо речі"

Мета: вчити дітей планувати власні дії, передбачаючи їх можливі наслідки, враховуючи зовнішні обставини, що можуть впливати на розвиток подій. Вправляти в умінні домовлятися, переконливо доводити власну думку, співпра­цювати з однолітками.

Варіантів сюжетної лінії може бути безліч: нас запроси­ли на свято новорічної ялинки до Києва; збираємося на риболовлю (зимову, літню) на вихідні; на одноденну прогулянку до лісу влітку; кататися на лижах у зимовому лісі на два дні. Залежно від обраної сюжетної лінії вихователь проводить підготовчу роботу з дітьми, в ході якої намагається допомогти дітям представити більш наочно, яскраво місце, до якого вони збираються, враху­вати всі можливі ситуації, з якими стикається людина у відповідних випадках. Наприклад, якщо йдеться про запрошення на свято до Києва, то педагог обговорює вимоги до одягу дітей на святі, пропонує продумати кожному не тільки свій костюм, а й те, як його краще довести, щоб не зім'яти, нагадує. Запрошення на свято передбачає подарун­ки для господарів, їх треба підготувати. їхати до Києва треба потягом, отже, у святковому вбранні не поїдеш, тобто необхідно передбачити також ситуацію подорожування. Причому вихователь спрямовує дітей на командний підхід, за умови якого кожен думає про всіх, розраховує не тільки на себе, а й на інших. На практичному етапі діти залюбки будуть вправлятися в акуратному складанні речей, домо­влятимуться про те, хто, які речі буде нести, за що відпові­дати. Окремий етап може складати вибір з декількох можли­вих варіантів святкового вбрання, прикрас для нього. Для цього педагог пропонує дітям розглянути ілютрації, малюнки, фотографії, на яких зображені елементи дитячого

122

123

Алла Богуш, Наталія Гавриш

спортивного, буденного, робочого, святкового одягу для різних пір року. Завдання можна ускладнити, запропо­нувавши дітям відобразити спільну тематику святкового одягу, наприклад, усі одягають костюми лісових звірів, але щоб вони не повторювались або обирають для усієї команди космічну тематику. У такому випадку діти можуть об'єдна­тися для придумування костюмів, їх зображення, вис­ловлювання пропозицій одне одному.

Гра-стратегія надає вихователям унікальну можливість спостерігати за процесом збагачення соціального досвіду дітей, їхніми ціннісними пріоритетами, особистісними проявами у зовсім не простих, наближених до реальних ситуаціях. Вихователь має можливість оцінити здатність кожної дитини до конструктивних рішень, самостійного вибору тощо. Аналіз результатів спостережень зумовлює подальші виховні дії педагога. І в цьому особлива корис­ність гри.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Які засоби, на ваш погляд, є найефективнішими у
навчально-виховній роботі з ознайомлення з довкіллям?

2. У чому ви вбачаєте навчально-розвивальний
потенціал картини як засобу ознайомлення дітей з
довкіллям? з

3. Визначте етапи послідовного складання з дітьми
розумових карт.

  1. Дайте визначення інтегрованого заняття. Розкрийте його специфіку в порівнянні з предметним заняттям.

  2. Які види занять виокремлюють за дидактичними цілями?

  3. У чому полягає специфіка проведення індивідуальних занять з дошкільниками?

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

  1. Складіть схему "Класифікація засобів ознайомлення дітей з довкіллям".

  2. Доберіть конспекти занять до кожного із запропоно­ваних видів - а) комплексне, навчально-пізнавальне, б) ін­тегроване, сюжетно-ігрове; в) предметне, навчально-ігрове.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення
дітей старшого дошкільного віку з довкіллям. - К: Шкіль­
ний світ, 2006.

2. Богуш А.М. Мовленнєвий компонент дошкільної
освіти. - Одеса: Ярослав, 2004.

  1. Гавриш Н.В. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Начально-методичний посібник. - Луганськ: Альма-матер, 2007.

  2. Діти і соціум: Монографія / Заг. ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006.

  3. Поніманська ТІ. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник для студентів ВНЗ. - К.: Академвидав, 2004.

124

Розділ 4. Методи і прийоми ознайомлення дітей із предметним довкіллям

4.1. Характеристика методів і прийомів ознайомлення дітей із предметним довкіллям

Метод - це насамперед спільна діяльність вихователя і дітей, спрямована на досягнення певного результату. В основі такого розуміння лежить положення Л.С.Виготсь-кого про "зону найближчого розвитку", тобто періоди в життєдіяльності дитини, коли вона під керівництвом дорослого засвоює нові галузі довкілля, набуває нових знань, умінь і навичок.

Відтак, методи ознайомлення дітей із довкіллям - це способи спільної роботи тих, хто навчає, і тих, кого нав­чають, організації пізнавальної діяльності дитини дош­кільного віку в довкіллі, яка веде її від незнання до знання, від невміння до нового вміння, від відсутності навички до її формування, від розрізнених знань до системи знань, від панування життєвих до набуття наукових понять. Від того, які методи вихователь використовує у навчально-виховній роботі, залежить успіх цієї роботи. У кожному методі міс­титься мета навчання, спосіб засвоєння знань, характер взаємодії суб'єктів діяльності.

Сьогодні в педагогічних науках існує розмаїття класи­фікацій методів навчання. Найбільш повний аналіз наяв­них класифікацій методів навчання подає А.В.Хуторсь-

126

кой.1 Так, історично першими склалися такі класифікації: а) методи педагога (розповідь, пояснення), методи учнів (вправи, самостійна робота, запитання) та їхня діяльність (бесіда); б) за джерелом передавання знань: наочні (методи ілюстрації і демонстрації), словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з підручником), практичні методи: вправи, лабораторні заняття, практичні роботи, дидактичні ігри.

Існують класифікації методів навчання за ступенем са­мостійності учнів у навчанні: пояснювально-ілюстратив­ний, репродуктивний, проблемний виклад, евристичний, дослідницький. За дидактичною метою поділяють методи навчання на комунікативні, пізнавальні, перетворювальні, систематизуючі, контрольні методи.

А.В.Хуторськой виокремлює велику групу продуктивних методів, що забезпечують продуктивну особистісно-орієнто-вану освіту, а саме дозволяють: а) пізнати довкілля; б) ство­рити певну освітню продукцію; в) організувати освітній процес, тобто різні види діяльності: когнітивні, креативні, організа-ційно-діяльнісні (див. рис. 4.1).

Методи продуктивного навчання

Когнітивні

Креативні

Оргдіяльнісні

Методи наук

Інтуїтивні

Методи учнів

Методи навчальних предметів

Алгоритмічні

. Методи вчителя

Міжпредметні методи

Евристики

Адміністративні методи

Рис. 4.1. Методи продуктивного навчання2

1 Хуторськой А.В. Современная дидактика. - Спб.: Питер, 2001.

2 Там само. - С. 322.

127

_

Алла Богуш, Наталія Гавриш

До когнітивних методів належать наукові методи дослідження конкретних наук (педагогіки, психології, фа­хових методик), а також методи навчання конкретних нав­чальних предметів (у тому числі і методики ознайомлення дітей з довкіллям).

Креативні методи стимулюють учнів до самостійної творчо-пошукової діяльності. Оргдіяльнісні методи здебіль­шого стосуються учителів, директорів, управлінців освіт­ньою діяльністю. Окремі з перших двох груп методів вико­ристовуються і в роботі з дітьми дошкільного віку.

У фаховій методиці як самостійному навчальному курсі склалася своя система методів навчання і ознайомлення ді­тей з предметним довкіллям. Усі методи ознайомлення дітей із довкіллям поділяються на дві великі групи: 1) методи безпосереднього ознайомлення дітей із довкіллям: це наоч­ні, практичні, ігрові; 2) методи опосередкованого ознайомлен­ня дітей із довкіллям: це словесні методи, методи, які опосередковуються словом.

До першої групи методів належать: спостереження, екскурсії - огляди, розглядання предметів та бесіди про них, екскурсії на підприємства, установи тощо за межі дошкільного закладу; розглядання та бесіда за змістом дидактичних картин та репродукцій художніх картин, дидактичні ігри з предметами, іграшками, картинами, перегляд кінофільмів, телепередач, комп'ютерні ігри, відеопрограми, досліди з предметами, явищами.

В основі всіх цих методів лежить безпосередній чуттє­вий досвід дитини, її сенсорне виховання. Усі вони супро­воджуються наочністю або безпосередньою практичною чи ігровою діяльністю дитини. У процесі використання мето­дів цієї групи дитина має можливість сама побачити, доторкнутись, понюхати, обстежити предмет чи явище, безпосередньо діяти з ним, перетворювати його, одержу-

1 Хуторський А.В. Современная дидактика. - Спб.: Питер, 2001. - С. 322. 128

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

вати конкретний результат. Кожне слово вихователя при цьому наповнюється конкретним змістом.

До опосередкованих методів ознайомлення дітей із дов­кіллям належать ті, що опосередковуються словом. Серед них: читання художніх творів (оповідання, вірші, легенди) пізнавальної спрямованості, розповідь вихователя, словес­ні дидактичні ігри, бесіда, усна народна творчість (загадки, прислів'я, приказки), метод уявлюваних ситуацій.

До словесних методів належить розповідь вихователя. Розповідь - це словесний (вербальний) метод навчання; жвава, образна, форма усного монологічного викладу навчального (пізнавального) матеріалу з таких тем чи питань, які містять здебільшого фактичні відомості (опис явищ природи, предметів, суспільного життя, повідомлен­ня цікавих фактів з історії міста, країни тощо). Розповідь як самостійний метод використовується на заняттях з оз­найомлення дітей з довкіллям у процесі спостережень, екскурсій, екскурсій-оглядів, розглядання предметів, а також у процесі бесіди. Розповідь вихователя повинна бути короткою, змістовною, цікавою для дітей, без складних наукових понять і зворотів, конкретною. Подекуди розпо­відь вихователя може супроводжувати наочні предмети і картини: дидактичні картини (після бесіди), репродукції художніх картин, розповіді про дитячі роки письменників, художників тощо.

В останні роки основну роль у навчанні дошкільників відводять практичним методам, які використовуються і в процесі ознайомлення дітей з довкіллям. Це метод вправ, метод проектів, моделювання, досліди й експериментування. Метод вправ - це багаторазове повторення дитиною дій (розумових чи практичних) певного змісту. У процесі вправ діти оволодівають різними способами розумової і пізнаваль­ної діяльності, з них формуються різноманітні вміння і на­вички, пов'язані з діяльністю у довкіллі.

Вправи як метод навчання у дошкільному віці можуть бути різного типу: наслідувальні, конструктивні, творчі.

129

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Наслідувальні вправи здебільшого використовуються у роботі з дітьми молодшого дошкільного віку.

Конструктивні вправи - це самостійні вправи дітей з різним матеріалом, які діти виконують після пояснення вихователя та аналогічні тим, які вони виконували спочатку під керівництвом вихователя.

Творчі вправи діти виконують самостійно на основі раніше набутих способів діяльності: ці вправи вимагають від дітей нового поєднання, комбінування знань, умінь і навичок, які діти засвоїли раніше. Особливістю методу вправ у дошкільному віці є те, що вони здебільшого проводяться в ігровій формі, в емоційно насиченій, цікавій для дітей діяльності.

Одним із методів ознайомлення дітей з довкіллям є аналітичні вправи. Пропонуємо п'ять груп аналітичних вправ, які успішно можна застосовувати на заняттях і в повсякденному житті. Перша група - це вправи, спрямовані на встановлення дітьми причинно-наслідкових відношень, а також на активізацію знань: "Що трапиться, якщо яйце кинути на підлогу?", "Тато прийшов і сказав: "Сьогодні нам знову не принесли газети. Як він про це дізнався?", "Якими речами ви не можете скористатися, якщо вимкнуть електрику?", "Що міцніше: зубочистка чи цвях?". Друга група - це вправи на усвідомлення дітьми часових відно­шень: "Що ти можеш змінити, а що змінити не в силах: час початку весни; час, який ти проводиш біля телевізора; час заходу сонця; час, який витрачаєш на їжу?", "Що довше: написати листа чи прочитати?", "Що займе більше часу: виростити дерево чи зрубати його?", "Як ти вважаєш, що тобі швидше набридне робити: їсти морозиво, малювати, прибирати іграшки?". Вправи третьої групи становлять завдання на аналіз відчуттів: "Чи дихаєш ти, коли спиш?", "Ти нюхаєш язиком чи носом?", "Що важче: рукавичка чи черевик?", "Ти можеш так швидко повзати, як ходити?", "Чи падав ти будь-коли в калюжу? Що найбільше тебе засмутило, було неприємним?". Четверта група об'єднує 130

ішрави на оцінку емоційного стану: „Ти відчуваєш себе щасливим, коли виграєш чи програєш?", "Чи сваришся ти, якщо перебуваєш у кімнаті один?", "Чому тобі подобається, коли настає твій день народження?", "Як ти вважаєш, чому діти тримають у своєму домі собаку: тому, що собаці ніде жити, тому, що люблять доглядати за собаками чи тому, що їм подобається грати з собаками?", "Назви три неспокійних тварини у зоопарку і три найбільш спокійних". Останню групу становлять завдання на усвідомлення соціальних відносин: "У Михайлика одна сестра, а у неї -брат. Скільки дітей у них в сім'ї?", "У Петрика два брати. Скільки хлопчиків у сім'ї Петрика?" тощо.

До проведення вправ з дітьми дошкільного віку став­ляться певні вимоги:

  • перед дітьми потрібно ставити конкретну мету, нав­чальне завдання, чітко пояснювати, що діти будуть робити (наприклад, будемо вчитися ремонтувати книжки, готувати вінегрет тощо);

  • показувати і водночас пояснювати спосіб виконання завдання; у процесі виконання завдання підказувати, допомогати, радити тощо;

  • вправи потрібно повторювати з поступовим ускладнен­ням, уводити нові завдання, які б спонукали дітей до твор­чості;

  • обов'язково контролювати хід виконання завдання, вправляти, поступово переходити від прямого до непрямого контролю, спонукати дітей до самоконтролю.1

Моделювання - це наочно-практичний метод навчання. У дошкільній освіті цей метод був розроблений російськими вченими Л.А.Венгером, Н.О.Ветлугіною, Д.Б.Ельконіним, М.М.Поддьяковим та впроваджений у практику їхніми учнями. Моделювання - це метод дослідження об'єктів на їх моделях. Модель - це узагальнений образ суттєвих власти­востей об'єкта, що моделюється (глобус, географічна карта,

1 Козлова СА., Куликова ТА. Дошкольная педагогика. - М.: Академия, 1998.-С. 238-239.

131

Алла Богуш, Наталія Гавриш

план ділянки тощо). Модель - це форма і засіб пізнання, будь-яка система (уявлювана чи та, що існує реально), яка відображує оригінал, замінює його і дає певну інформацію про нього. Модель - це предметне графічне зображення чи дієве зображення чогось у процесі моделюючої діяльності; схема, макет у зменшеному вигляді. Модель може бути створена шляхом усунення з об'єкта несуттєвих властивостей і додавання тих, які відсутні у предметі. Модель завжди співвідноситься з об'єктом і постійно видозмінюється.1

В основі методу моделювання лежить заміщення реаль­них предметів іншими або його зображенням, схемою, умовними знаками. У дошкільній педагогіці розроблені моделі для конструювання (Л.О.Парамонова, М.М.Под-дьяков), уявлення про працю дорослих (В.Й.Логінова, Н.М.Крилова), природознавчих уявлень (Н.І.Ветрова, Є.Ф.Терентьєва), у мовленнєвій діяльності (Л.Є.Журова, К.Л.Крутій). Так, наприклад, О.П.Гаврилушкіна пропону­вала дітям змоделювати простір кімнати (лялькової) з метою формування уявлень переміщувати предмети в за­лежному просторі: діти розставляли на моделі меблі від­повідно до схеми - плану чи усної інструкції. Або вико­ристання моделі в екологічному вихованні дітей, діти самостійно моделюють екологічно чисті природні зони. К.Л.Крутій використовувала моделі і схеми для форму­вання граматичної правильності мовлення, на засвоєння дітьми службових частин мови, збагачення словника.

Моделі можуть бути предметні, наприклад, модель ма­шини, іграшки (технічні), на моделі відображені механізми і устрій іграшки, або з допомогою моделей знайомлять дітей з будовою частин тіла, правилами дорожнього руху тощо.

Предметно-схематичні моделі використовують в озна­йомленні дітей з природою, діти ведуть календар природи з допомогою символів, значків, моделюють схеми-маршру-ти: дошкільний навчальний заклад - моя квартира, або

1 Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: Айрис Пресе, 2005. -С. 169.

132

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

моделюють пошиття дитячого одягу. О.М.Д'яченко пропо-мус за допомогою піктограми моделювати зміст казки, а потім її переказувати.

М.М.Поддьяков оцінюючи метод моделювання позитив­но, підкреслював, що у процесі моделювання у дітей розви-паються мисленнєві операції, аналіз, абстрагування, по­рівняння і зіставлення, дитина вчиться обстежувати предмети шляхом умовних знаків, символів, які в доступній наочній формі допомагають дітям пізнати приховані властивості і зв'язки певного об'єкта.

Спілкування з людьми допомагає малюкам адаптуватися до довкілля, пристосовуватися до життя, узгоджуючи влас­ні інтереси з інтересами і потребами інших. Опишемо модель соціальних стосунків дитини з іншими людьми з теми "Світ стосунків". При розробці такої моделі дитина поділяє лю­дей на рідних, знайомих, чужих; наочно бачить, що відстань між нею та батьками чи іншими членами родини - коротка, ці люди завжди прийдуть на допомогу в будь-яких обста­винах. А відстань між особою та чужою, незнайомою люди­ною довга, не можна бути впевненим, як людина вчинить у тій чи тій ситуації. Отже, і довірятися сторонній людині неможна. Моделювання допомагає усвідомити правила поведінки в сім'ї, характер взаємовідносин з сусідами, нез­найомими людьми. За цією моделлю було розроблено сис­тему занять соціальної спрямованості, які відбивали світ стосунків (див. рис. 4.2).

  1. - родина;

  2. - близькі;

  3. - знайомі;

  4. - сусіди;

  5. - чужі.

Рис. 4.2. Модель соціальних стосунків дитини зі світом

133

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Так, на занятті з теми "Сусіди" педагог пропонувала дітям пригадати казку "Рукавичка" та визначити, як можна назвати людей, які живуть поруч, скільки сусідів жило в рукавичці, чи зручно їм було, чи мирно вони жили, чи легко було це зробити. На основі бесіди діти дійшли висновку про правила гуртожитку, взаємин із сусідами.

Під час заняття з теми "Гостинність" вихователь з'ясовувала, хто такий гість та просила дітей пригадати казку, у якій гість забув про те, що він гість, і став поводити себе як господар. "Чи сподобалося це господарям? Як вони відреагували на це?" Аналіз цієї ситуації за казкою "Три ведмеді" виявився дуже корисним для дітей, вони зіставля­ли поведінку героїв з власним досвідом.

На занятті з теми "Як довіряти чужим людям?" педагог пропонувала пригадати казку про дівчинку, яка всім довіряла, і через те з нею трапилося лихо, та просила поміркувати про те, чи можна довіряти чужим.

Дослідницький метод навчання - це метод, за допомо­гою якого діти самостійно вирішують пізнавальні й прак­тичні завдання шляхом дослідів та експериментування при керівній ролі педагога. Елементи дослідницької діяльності, експериментування у методиці ознайомлення дітей з дов­кіллям розглядається як форма пошукової пізнавальної діяльності. Наприклад, діти проводять досліди з матеріа­лом, папером, вивчають їх властивості, виготовляють різні речі. Експерименти з водою: холодною, гарячою, льодом, снігом, бурулькою. Зіставляють шляхом дослідів власти­вості цукру, солі, соди, крупи, борошна, крохмалю; глини, землі, пластиліну, воску; дерева, металу, паперу тощо.

Задля того, щоб діти більш впевнено могли поводитись у будь-якій ситуації, як зі знайомими, друзями, рідними, так і з незнайомими людьми, можна запропонувати роз­робку разом із дітьми "Словника ситуацій", з яким посту­пово знайомлять дітей. З-поміж обраних ситуацій можна

виокремити такі: "Знайомство", "Сварка", "Пробачення", "Прохання", "Заблукав", "Бійка", "Погоня", "Прохання", "Подяка", "Привітання". Особливе значення це має у роботі з дітьми "занятійних" груп, які не відвідують постійно дош­кільний заклад, для засвоєння способів поведінки в еле­ментарних ситуаціях.

Педагогічна провокація - це також один з ефективних методів, що полягає у створенні педагогом чи іншими дорослими ситуацій, які провокували б зіткнення інтересів, потреб дітей; виникнення певної проблеми, яку не можна ігнорувати. Провокація відбувається за схемою: уточнення проблеми - визначення суті конфлікту - момент власної оцінки - пошук можливих рішень - спільно з дорослим аналіз зробленого вибору. Зазначимо, що педагогічна про­вокація виявляється не у створенні спеціально конфліктної ситуації, а у правильному педагогічному використанні си­туацій для виховних цілей. Подібні ситуації постійно виникають у групі, проте більшість педагогів намагаються зачекати, приховати, за будь-який спосіб ліквідувати проблему. Педагогічна ж провокація навмисне її піднімає, надає дітям можливість опанувати способи виходу з конфлікту, можливі шляхи розв'язання проблеми. Опи­шемо реальну ситуацію, яка відбулась у старшій групі одного дошкільного закладу. У п'ятницю, коли діти спуска­лися сходинками на прогулянку, маленький, худенький Владик, граючись, штовхнув свого тезку, "великого" хлоп­чика, і той з'їхав останні дві сходинки вниз на штанях. Все обійшлося благополучно, хоча Владику було зроблено від­повідне зауваження.

У понеділок великий Влад був вихідний, а зранку у вівторок він пригадав, що трапилось у п'ятницю, і "підігрі­тий" бабусею: "Хіба можна дозволяти якомусь малюкові ображати себе?!", він з'явивсь у групі переповнений бажан­ня покарати винуватого. Поки маленького Влада у групі ще

134

135

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

не було, великий Влад уголос готував себе до "страшної кари", чим налякав інших дітей, які боязко чекали розв'язки і не знали, як допомогти товаришу. На будь-які розмови з вихователем хлопчик не вівся, їсти відмовився.

Дійсно, можна було б покарати Влада за злий намір, примусити замовкнути, припинити свій дитячий гнів, тобто діяти власно. Проте вихователь вчинила по-іншому. "Добре, - спокійним голосом погодилась вона. - Якщо ти остаточно вирішив покарати набагато слабшого за тебе хлопчика, до речі, твого товариша, який уже вибачився перед тобою у п'ятницю, що ж, це твоє рішення, твій вибір. Проте спочатку тобі доведеться "вступити в бійку" зі мною. Я ж сильна, фізично міцніша за тебе доросла людина не можу дозволити, щоб на моїх очах навмисне ображали слабших. Зберись із духом і починай". Поміркувавши, хлопчик вирішив вибачити товариша, і, коли малий Владик зайшов у групу, "карателя" там уже не було. Через півго­дини діти весело грали разом. Заспокоєним хлопчикам вихователь пізніше лише сказала: "Подекуди між людьми можуть траплятися різні ситуації. Якщо неправий, виба­чився. І не треба поспішати карати. Краще вибачити. Мож­ливо, колись вибачать і вас".

Замість силового рішення педагог пропонує дітям зро­бити вибір самостійно, уявно програти ситуацію з різних боків. Наприклад, вихователь, відчуваючи назрівання конфлікту між гравцями, запропонував дітям уявити ситуацію, яка ще не виникла, проте могла б бути: Сергій узяв машину, а Сашкові теж захотілося пограти цією маши­ною. Кожен тягне машину до себе і кричить: "Це моя ма­шина". Педагог спрямував дітей на прогнозування дій дітей, які можуть вчинити "зло", "смішно", "жадібно": "Як би пос­варились жадібні діти? А веселі?".

Метод проектів - організація навчання, за якою діти набувають знань і навичок у процесі планування і вико-

136

нання практичних завдань - проектів.1 Цей метод виник у другій половині XIX ст. у сільськогосподарських школах США, надалі був перенесений у загальноосвітню школу. За цим методом зміст шкільних програм повинна складати дослідницька діяльність дітей, пов'язана з довкіллям, заснована на інтересах дітей. Основне завдання цього методу - озброєння дітей інструментарієм для вирішення проблем, пошуку і дослідів у різних життєвих ситуаціях. У 20 роках XX століття цей метод застосовувавсь і в радянсь­ких школах. Натомість універсалізація методу проектів, відмова від систематичного вивчення предметів призвели до різкого зниження знань і цей метод був заборонений.

Сьогодні у нашій країні відбувається відродження методу проектів у школах, а також упровадження його в роботі дошкільних навчальних закладів у процесі оз­найомлення дітей з довкіллям. Наведемо методичні рекомендації з підготовки творчого проекту "Як зробити з дітьми газету про літні новини".

"Як зробити з дітьми газету про літні новини"2 Підготовка дитячої газети - надзвичайно захоплюючий творчий проект, який може тривати навіть два-три тижні. Кожна дитина, незалежно від рівня здібностей та успішності, має можливість реалізувати себе чи у складанні коротеньких повідомлень, вико­нанні інтелектуальних завдань, чи в ілюструванні поетичних текстів, чи в остаточному оформленні матеріалів газети. Головне -чітка послідовність етапів підготовки газети, починаючи зі створення у дітей позитивної пізнавальної мотивації колективної творчої діяльності, підтримка та спрямування дитячої інтелектуально-мовленнєвої та художньої активності під час виконання творчих

1 Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997.
-С. 205.

2 Гавриш Н. Сучасне заняття в дошкільному закладі: Навч.-метод, посіб­
ник. - Луганськ: Альма-матер, 2007. - С. 199-205.

137

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

завдань та обов'язкоко яскраве остаточне оформлення газети, у якому кожен з учасників проекту може побачити й оцінити свій внесок у загальний результат.

1. Сюрпризний момент - лист від Снігура: "Любі діти! По дорозі на північ я познайомився з пташками, які розповіли мені про літо, про те, яке воно різнокольорове, приємне, лагідне. Хоч і розпо­відали мої знайомі пташки із захопленням, проте я так нічого про літо і не дізнався. Напишіть мені, будь ласка, що таке ваше літечко, яким воно буває, чого його всі так чекають і люблять. Буду чекати з нетерпінням. Ваш Снігур". Вихователь радиться з дітьми, як краще розповісти Снігуру про літо - можливо, сфотографувати? Але без пояснень, він нічого не зрозуміє. Можливо, просто написати довгого листа, проте без малюнків, віршів, загадок ми не зможемо розповісти про наше літо цікаво. Давайте зробимо газету і надішлемо її Снігуру, тоді він одразу все зрозуміє. Вирішили - починаємо.

І етап. Що таке газета. Якими можуть бути сторінки в газеті. Колективне обговорення.

  • Діти, хто з вас бачив газету? Для чого, на вашу думку, існують газети?

  • Так, у газеті коротко повідомляють про різні цікаві новини, запитують про невідоме, розповідають про найкращих, знайомлять читачів з модою, погодою, народними прикметами.

  • Звідки ж нам можна одержати новинки-цікавинки про літо? Де воно живе? У лісі, полі, садку, в містах та селах. То ж треба піти до мешканців різних місць та розпитати в них все, що вони можуть розповісти про літо.

Вправа "Розкажи мені про літо". Дорослий пропонує розглянути картки із зображенням пташок, квітів, дерев, трави, хмарки, сонечка, будинку, дітей, дорослих, морозива тощо і вибрати собі одну з них за бажанням. Потім кожен по черзі в іграшковий мікрофон розповідає від імені свого персонажу про те, що для нього літо. Завдання педагога - допомогти дитині скласти зв'язне висловлювання. Для тих, кому важко самостійно висловитися, вихователь починає фразу. Наприклад, від імені морозива можна

138

скласти таку розповідь: "Я люблю літо тому, що... влітку мене багато купують, їдять, хвалять, радіють, яка красива в мене обгортка. Проте я водночас не люблю літо, адже... дуже спекотне, і я швидко розтаю". Наприкінці вправи дітям пропонують символічно намалювати те, про що вони розповідали.

Творче завдання "Де ти, літо". Дітям заохочують поглянути за вікно, на прогулянці навкруги - на те, що оточує їх, знайти ознаки-доведення, що літо настало. Важливо, щоб дитина самостійно побудувала фразу: "Літо - в деревах: вони стоять зелені, а взимку були голі", "Літо - у платтячках - люди одягають красивий, легкий, квітчастий одяг", "Літо - в сонечку, тепер воно дуже сильно гріє".

Вихователь пропонує надіслати Снігурку вірша А.Загорудного про літо з малюнками до нього, щоб наш друг одразу зрозумів, яке воно літо.

Літо, літо золоте

Випиває роси

Та з пшениченьки плете

Україні коси.

Виглядає з-поміж віт

Вишнями в садочку,

Одягло на цілий світ

Сонячну сорочку. — Як чудово в одному вірші поет зміг розповісти найважливіше про літо! Ви зрозуміли, яке воно, якщо автор говорить: "Випиває роси"? Як ви розумієте цей вислів? Сушить роси, тобто тепле, сухе. Що найголовніше вистигає на українських полях влітку? Хліб, пшениченька. Пригадайте, як автор поетично сказав про це "плете пшеничні коси". Саме влітку достигає на деревах різна смакота. Оченята в літа - це вишеньки в садочку. Значить, яке воно, літо? Щедре, смачне. Як ви зрозуміли вислів: "Одягло на цілий світ сонячну сорочку" Яке літо? Яке все стає навкруги?

Лексична гра «Передзвін» (продовження логічного ряду ).~У цю гру ми будемо грати зі Снігуром. Він нам - про свою зиму, а ми йому - про літо.

139

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Взимку на землі - сніг, замети, кучугури,

а влітку - ... трава, квіти,

Взимку - куртки та пальто,

а влітку -... сарафани, шорти, майки,

Взимку - ковзани та лижі,

а влітку - ... велосипед, скейт, гойдалка,

Взимку-мороз, завірюха, іній,

а влітку - ... спека, вітерець, веселка,

Взимку - снігур, синичка, горобець,

а влітку - ... ластівка, жайворон, зозуля,

Взимку - Новий рік, Різдво,

а влітку -... Івана Купала, Спас. Вправа на увагу "Збираємо новинки". Дорослий пропонує дітям прослухати вірш про літо та запам'ятати, а потім назвати ті літні новини, про які діти дізналися з тексту поезії.

М.Рильський Літо

Бджілки золотисті в квітах літають.

Роси перлисті з трав опадають.

З золота зіткане сяєво ллється,

Ліс в нім купається, листям сміється.

В квітах барвистих дівчина сяє.

В оченьках чистих сонечко грає.

З тих оченяток сяєво ллється.

Дівчина літом веселим зветься. Можна запропонувати дітям намалювати свої новинки та підписати їх: "Бджілки літають", "Сонечко світить промінцями", "Сонце в лісі".

Гра "Логічні ланцюжки" або "Просто крокуємо". Дорослий пропонує дітям крокувати літніми стежинками. Кроки можна малювати за допомогою символічних знаків. А можна скористатися предметними картинками, які вихователь розкладає на столі чи на килимку. Зміст гри - в логічному поєднанні окремих предметів та об'єктів, пошуку дитиною внутрішніх причинно-наслідкових

140

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

зв'язків. Рух починається кожного разу однаково, але далі дитина може обрати свій шлях, якою стежкою піти. Якщо гра сподо-балась, можна пройти також іншими стежинками. Дорослий допомагає дитині сформулювати речення, яке поєднує два слова: "Влітку світить сонечко, і дерево стоїть зелене. Дерево зелене, значить на ньому багато листочків. На дереві зелене листячко - скоро вирос­туть яблучка. Яблучка поспіють, прийдуть їх збирати діти. Діти покладуть яблучка в кошик. Потім з кошиками можна піти до лісу. В лісі діти зустрінуть зайчика".

дупло> білка> грибок> трава> квітка> метелик Сонечко> дерево> яблука> діти> кошик> ліс> зайчик пташка> черв'ячок> гніздо> пташенята> хмарки

2 етап. Оформлення сторінок газети

"Довідкове бюро" - У нашому бюро - цікаві запитання для хлоп­чиків та дівчаток. Спробуйте на них дати відповідь, та не одну.

Ми пропонуємо поетичні відповіді, проте відповідей дітей може бути декілька, а поетичні можна використати наприкінці обгово­рення.

Чому влітку всі роздягаються, а дерева одягаються? Чом це равлик хатку на собі тягає? (Бо не може вийти, там дверей немає). Чому літа для хлоп'ят завжди не стає? (Літо, наче шоколад, швидко розтає). Гей, ромашки, зірочки малі, Звідки ви з'явились на землі? (Нас носило сонечко в кишені, Розгубило у траві зеленій). "Лісовий телеграф" - ця сторінка містить народну мудрість, прикмети, прислів'я, приказки про літо. Добре, якщо дітизаподаною першою частиною фрази, пригадають, додадуть наступну частину та проілюструють зміст прикмет.

Літо з дощами - ... (осінь з грибами), рясна малина - ... (тепле літо).

141

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Багато павутиння - ... (на теплу погоду), ластівки літають низько - ... (буде дощ), риба грається в річці - ... (буде гроза), горобці купаються - ... (на дощ).

"Квітничок" - ця квітуча сторінка для всіх, хто любить квіти. Квітничок попросив дітей скласти про квіти рими, дібрати красиві слова, порівняння.

Піон

Конвалія

Кульбабки

Ромашка

Чорнобривці

Варіанти порівнянь: "У ромашки серединка жовтенька, наче яєчко", "Наче в ромашки жовте око з білими віями", "Ромашка, як жовтенька дівчинка в білій спідничці, яка закрутилася в танці", "Піон трохи схожий на троянду: у нього такі пелюстки кругленькі", "Піон такий поважний, як король". "Кульбабка у траві, як вогник горить", "Кульбабки, як дітки сонечка", "Кульбабка, як свіча, го­рить у траві", "Біла кульбаба, як плаття загубила". "Конвалії дзвенять у маленькі дзвіночки", "Конвалії серед листя, наче ховаються".

Лексико-граматична вправа "Лагідні слова"

Квіти люблять усі - дорослі й малі. Як побачать красиву квітку, так і проситься до язичка лагідне слово, особливо коли квіточка тільки розкриває пелюстки. Давайте пограємо, я буду називати дорослу квітку, а ви маленькі квітенята:

У кульбаби - жовтеньке кульбабенятко, У ромашки - окасте ромашенятко, У троянди в садку - рум'яне... троянденятко У запашного бузка — ароматне... бузенятко У червоного мака - ніжне... маковинятко

Поетична сторінка

— Любі друзі! На поетичній сторінці нашої газети можуть з'явитися і ваші вірші про літо та усіх його мешканців. Для цього треба навчитися добирати рими до слів, складати невеличкі вірші. Давайте спробуємо це зробити разом.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Римовки Бджілка літає серед квіток, У вулик збирає... (добрий медок). По пісочку, по травичці Плиг, плиг жабка... (до водиці). Пташка-щебетушка гніздечко звила, Четверо яєчок... (в гніздечко знесла). Я з метеликом дружу І до нього... (побіжу). Ти скоріше прилітай, Грати з нами... (починай). Жук на квітку хоче сісти. Може хоче він... (поїсти)? Наступна сторінка нашої газети "Кольорова". Якщо літо запросило б мене в художники, подарувало мені чарівну паличку, я б тоді перетворив будь-який малюнок на яскраву крапельку літа.

Бачите, якщо захотіти, то звичайнісінький олівець може стати чарівним? Не кажи про цей секрет хлоп'ятам, нехай спробують самі здогадатися.

Метелик на квітці, жук на листячку, сонечко, краплинки дощові, веселка, суничка на долоньці в дівчинки.

Остання сторінка газети - "Розумна сторінка". На ній завдання для найрозумніших, найуважніших. Давайте запросимо Снігура до нас у гості. Але як же йому пояснити, де ми живемо, як нас знайти. Допоможіть нам. Але спочатку послухайте історію, як одна дів­чинка не могла дотепно пояснити, де вона живе.

Анатолій Бортняк Де ти живеш?

  • Дівчино мила, де ти живеш?

  • В хаті живу я, дідусю, а де ж?

  • Де, розкажи мені, хата твоя?

  • Там, де дорога вертка, як змія.

  • Де та дорога? Багато ж доріг...

142

143

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

  • Там, де струмок біля неї пробіг.

  • Де той струмочок, зізнайся мені?

  • Там, у долині, де верби рясні.

  • Де вони верби, мені поясни.

  • Де трохи вище ростуть ясени.

  • Де ясени, я не знаю, овва!

  • Там же, дідусю, де хвіртка нова.

  • Де ж ту побачити хвіртку нову?

  • Та біля хати, в якій я живу!

Допоможіть Снігуру знайти дорогу до нашого будинку. Поди­віться уважно на малюнок і поясніть на кожному кроці, що зна­ходиться ліворуч, праворуч, поряд, позаду, спереду, звертайте увагу на особливі прикмети (щось десь стоїть, росте, лежить).

Результат творчого проекту - газета знаходиться у гру­пі до того часу, поки діти зберігають до неї інтерес, обгово­рюють, розглядають, привертають увагу рідних до зробле­ної газети.

Ефективним методом формування уявлень про довкілля є полілог - проблемна, не репродуктивна бесіда (в репро­дуктивній бесіді відповіді на всі запитання, які ставить вихователь, дітям уже відомі, вони виявляють лише, наскільки діти засвоїли навчальний матеріал), спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі обгово­рення. Кожен учасник полілогу має рівні права, в тому числі і найголовніше право - право помилитись, усвідомити свою помилку та виправити її самостійно. У репродуктивній бесіді (основній формі діалогу з дітьми в дошкільному закла­ді) вихователь - ведучий, у полилозі - режисер. У полілозі кожен має право мати і висловлювати свій погляд, навіть, якщо він не збігається із загальним, традиційним. Будь-яка відповідь приймається як можлива, своєрідне рішення проблеми. Оцінки на кшталт "Ні, не так!", "Неправильно!" не припустимі. Вихователь як авторитетна особа може висло-

вити в кінці розмови свою аргументовану позицію, зали­шивши при цьому дітям право вибору прислухатися до думки поважної досвідченої людини чи ні, що найчастіше всього і буває. Але тепер це вже не нав'язана думка, а власне рішення. Така форма спілкування та навчання сприяє формуванню у дітей прагнення мати свій власний погляд, звичку до самостійного мислення, розвиває здібність формулювати та аргументувати свою думку, висловлювати її найбільш доцільними способами, обстоювати, дійсно, на рівні можливостей свого віку. Полілог - один з методів роз­витку словесної творчості дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важливою організаційною умовою для полілогу є спілкування "очі в очі", тобто розміщення по колу, на одному рівні з дорослим, щоб створити довірливу атмосфе­ру щирості та участі кожного. Цю вимогу можна пояснити так: "Ми сидимо в колі, щоб жодна наша думка не загуби­лась. Якщо хтось 'її загубить, інший обов'язково підхопить". Кожна тема пропонує своє коло проблем, які можна і бажано обговорити в процесі полілогу. Наприклад, "Що сильніше рука чи слово?", "Краще бути птахом чи люди­ною?", "Чи може людина бути великою, але не дорослою?", "Чи є таке правило, яке було б водночас корисним і без­глуздим?", "Чи є такі дитячі ігри, в які дорослі не можуть грати? А навпаки?", "Подарунок для душі такий самий, як і подарунок для рук?" Може виникнути запитання, яке подекуди турбує вихователів, чи не складно це для дітей, чи не перетвориться така розмова на базар, тобто пустий гомін. Відповімо словами відомого лікаря, педагога Глена Домана: "Діти розумні настільки, наскільки розумними ми їм дозволяємо бути". Для того, щоб полілог відбувся, необ­хідно серед інших умов забезпечити реалізацію принципу партнерства, за якого вихователь не обтяжений супер-зав-данням дати знання, а шукає істину, відповіді на запитання разом з дітьми, демонструючи їм наочно способи народження

144

145

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

розумних рішень інтелектуальних та життєвих проблем, допомагає дітям опанувати ці способи, відкриваючи невідо­мі для себе грані дитячої особистості.

Так, у полілозі, що проводився за змістом казки "Двоє жадібних ведмежат" педагог запитував дітей: "Як ви гадаєте, хитрість - це гарно чи погано? Чи потрібна людині хитрість?" та через міркування допомагав дійти висновку, що хитрість допомагає у скрутному становищі, проте не завжди буває гарним вчинком. Після читання казки діти аналізу­вали, як ведмежат було покарано за жадібність та чи гарно вчинила лисичка. Далі вихователь підсумовувала: "Звичай­но ж не можна нічого брати без дозволу. Лисичка вчинила погано. Проте і ведмежата постраждали за свою жадібність".

Переважна більшість дітей висловлювала категоричні судження та однобічно розглядала такі моральні категорії, як добро, зло, вони відносили хитрість і жадність до зла. ІПестилітки були добре обізнані з казками, вдало наводили приклади, доцільно використовували уривки з казок для власних відповідей, адекватно розуміли та могли пояснити поведінку та вчинки героїв. Деякі діти навіть сперечалися з однолітками та педагогом, доводячи свою думку.

Близький до полілогу метод, що має назву оцінний коментар "Погляд зовні", що надає дітям можливості підійти до оцінки людських стосунків у системах: "дорослий - діти", "дитина-діти", "дитина - близький дорослий". Аналіз ситуацій передбачає оцінку її очима різних учас­ників, обговорення можливих мотивів дітей та можливих способів розв'язання проблеми. Суть його в тому, що діти, які були учасниками певної ситуації, події, пізніше мають можливість проаналізувати, подивитися на неї очима інших людей, оцінити вчинки, обговорити можливі способи дій в оцінюваній ситуації. Проілюструємо прикладом.

На занятті з малювання всі діти малювали, а Сергійко сидів, не малював. Коли вихователь запитала, чому він не

146

_ ^ ■

малює, хлопчик відповів, що в нього немає олівця. Вихо­ватель спочатку хотіла сама подати Сергійкові олівець, але потім порадила хлопчику попросити Марійку подати йому олівець. З олівцем Сергійко скоро закінчив роботу. Ввечері педагог запропонувала дітям пригадати ситуацію та дати їй етичну оцінку.

Вихователь: — Подекуди в нас виникають проблеми, і ми не знаємо, як собі допомогти. Пам"ятаєте, як Сергійко не малював, бо не мав олівця. Давайте пригадаємо, як це від­бувалося. Подивимося на це зовні. Заплющить очі, уявіть. Бачите, ми сидимо, малюємо... Що ви малювали?

(Діти продовжували).

Олена: — Я малювала зайчика в лісі.

Оксана: — А я малювала двох зайців-друзів.

Вихователь: — Як ви думаєте, чому не малював Сергійко?

Діти: — Та в нього ж не було олівця.

Вихователь: — Як ти сам поясниш, Сергійко?

Сергій: — У всіх були олівці, а в мене не було, він зако­тився під диван.

Вихователь: — Але як же вчинити? Якщо в групі добрі, чуйні діти, що б вони запропонували, якщо б побачили, що хлопчику не зручно дістати олівець? Як вони це зроблять?

Михайлик: — Давай я дам тобі олівець. У мене є запасний.

Вихователь: — Але і сам Сергійко не ледачий, сміливий хлопчик. Бачить, що відстає від дітей і просить... Що ти скажеш? Як попросиш? Кого?

Сергій: — Я попрошу Марійку: "Марійко, дай мені, будь ласка, олівець".

Марина: — Сергійкові треба було самому встати і взяти олівець, а не чекати, поки на нього хтось зверне увагу.

Сашко: — Або Сергію треба було зразу сказати Ірині Василівні, що в нього немає олівця.

Отже, "оцінний коментар "Погляд зовні" дозволяє поди­витися на себе з боку.

147

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Інтерв'ювання. Цінність цього методу полягає у мож­ливості посилити і збагатити діалог батьків і дітей. Цей метод передусім для батьків, оскільки він показує їм внутрішній світ їхніх дітей, формує ставлення до дитини як до особистості. Водночас інтерв'ю, у процесі якого батьки щиро цікавляться думкою дитини з різних питань, цінно тим, що виховує прагнення до самостійного мислення, почуття довіри і поваги до цінності, важливості своєї влас­ної думки, розвиває уміння висловлюватись, зрозуміло для слухача формулювати своє судження. Для інтерв'ювання пропонуються запитання, що пов'язані з темами, які важ­ливі для формування громадянської позиції, самостійності, етичної культури, виховання милосердя. Наприклад, "Три бажання у день святого Миколи: чого я побажав собі, своїй родині, своєму дитячому садку"; "Дорослі і малі: чим вони відрізняються, що в них спільного, що для кожного з них найважливіше, про що вони мріють"; "Якби я міг стати квіткою, якою б квіткою я міг стати і чому"; "Я в тата і ма­тусі просто скарб, тому що..."; "Чи потрібні війни на землі? Чому люди воюють?"; "Самопрезентація - найголовніше про мене" тощо.

Складання цілісного поля чи карти - метод, у якому охоче беруть участь і діти, і педагоги. Це колективна ро­бота, яка полягає у наочному втіленні уявлень дітей про різ­номанітні явища чи об'єкти дійсності. Розміри цілісного поля залежать від низки чинників (теми, віку дітей, реальних можливостей), це можуть бути старі шпалери зво­ротним боком, а може - внутрішній бік коробки з-під цуке­рок. Враховуючи професійне тяжіння кожного справжнього педагога-дошкільника до збирання усіляких дрібничок, можна сподіватись, що листівки, вирізки, картинки, ілюстра­ції і безлічі інших дрібниць у групі є достатньо. Коли ви­никає необхідність скласти таке поле, наприклад, з тем "Ліс", "Африка", "Північ", "Світ моря", "Місто" чи інших,

148

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

вихователь попередньо обговорює з дітьми зміст майбутнього поля, діти пригадують всі можливі компоненти, пропонують, де краще їх розмістити, як відобразити найкращим спосо­бом той чи той момент. Наприклад, під час обговорення змісту такого поля з теми "Ліс" вихователь уточнює, які де­рева, яких тварин, птахів, комах можна зустріти в лісі, пригадує їх назву, розташування їхніх лігвищ, обговорює, як краще розмістити деталі зображення, що можна нама­лювати, а що виконати способом аплікації. Після обговорен­ня діти під керівництвом вихователя відбирають, вирізають та розміщують і приклеюють деталі. Чим старші діти, тим більш активна та дієва їх участь. У процесі виконання ро­боти діти охоче спілкуються, а потім готове поле демонстру­ють батькам. Цілісне поле виконується протягом кількох днів і знаходиться у груповій кімнаті протягом двох тиж­нів. Вихователь може використовувати його в навчальній діяльності як наочність на занятті відповідної тематики. Як засвідчує практика, така організація роботи стимулює інтелектуальну, мовленнєву і в цілому особистісну актив­ність дітей, сприяє прояву дитячої творчості і передусім сло­весної. Суть цілісного поля нагадує інтелектуальні карти, але має свої особливості.

Педагоги уважно ставляться до дитячих творів, пиша­ються досягненнями дітей, тому надзвичайно популярною формою роботи є виготовлення маленьких книжечок, випуск газет, листівок, ведення щоденника життя групи, який ра­зом з педагогами складають діти.

Кожну сторінку в такій книжці заповнює дитина разом з батьками чи вихователем. Наприклад, у книжці про крапель­ку кожна зі сторінок розповідає про одну з крапельок - дощову, морську, річну, водопровідну, про сльозу, бурульку тощо. А у круглій книжечці діти розповідають (малюнками, апліка­ціями, словами, які самі можуть надрукувати) про різні круг­лі предмети (повітряну кульку, м'ячик, сонечко, яблуко, кермо в машині тощо).

149

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Кожний метод обслуговується низкою прийомів як частиною цього методу, спрямованих на краще засвоєння матеріалу.

4.2. Організація спостережень дітей у предметному довкіллі

Центральне місце серед наочних методів ознайомлення дітей з довкіллям займає спостереження за предметами і явищами довкілля.

Безпосереднє спостереження - це цілеспрямований і організований процес, спрямований на пізнання, уточнен­ня і закріплення знань про довкілля. Це вміння дитини вдивлятись у довкілля, бачити, і помічати ознаки, власти­вості, виокремлювати в них суттєве, відзначати зміни, що відбуваються у довкіллі, встановлювати причини, доходити узагальнень, висновків.

В основі спостереження лежать безпосередні відчуття і сприймання предметів і явищ об'єктивної дійсності та їх властивостей. Спостереження, за словами Б.Г.Ананьєва, це складна психічна діяльність, у якій відчуття, сприймання, мислення і мовлення об'єднуються у єдиний цілісний акт розумової діяльності1 .

У процесі спостереження беруть участь усі аналізатори дитини (зоровий, слуховий, дотиковий, кінестетичний, смаковий, нюховий). Це допомагає пізнати предмет з різних боків, краще запам'ятати його назву.

Спостережливість - це особливість психічної діяльності людини, її уміння підмічати у предметах і явищах те, що є істотним, але малопомітним у них. Спостережливість пот­ребує активізації усіх психічних процесів особистості (ува­га, мислення, сприймання, відчуття, уявлення, пам'ять

1 Див. Ананьев Б.Г. Развитие воли и характера в процессе дошкольного воспитания // Избр. психол. трудьі: В 2.т. - М., 1980. - Т.2. - С.91.

тощо) та активної пізнавальної діяльності, що припускає допитливість людини. Завдяки спостереженню та спосте­режливості діти набувають систему знань про довкілля, конкретні об'єктивні уявлення про предмети довкілля, їх властивості, призначення.

Залежно від того, які пізнавальні завдання планує вихователь, спостереження можуть бути різних типів: ознайомлювальні, в ході яких діти ознайомлюються з но­вими для них предметами і явищами чи їх будовою, озна­ками, властивостями. Цей тип спостереження проводять в усіх вікових групах.

Спостереження, метою яких є ознайомлення дітей з процесом змін або перетворенням предметів і явищ. Цей тип спостереження є більш складним, вимагає розвиненої спостережливості, мисленнєвих процесів (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення), встановлення причин змін і перетворень у предметах чи явищах. Тому таке спостереження проводиться з дітьми старшого дош­кільного віку. Репродуктивне спостереження проводять у всіх вікових групах з метою уточнення і закріплення знань про довкілля та використання набутих знань у нових умовах. У процесі ознайомлення дітей із довкіллям вико­ристовують і різні види спостережень залежно від їх три­валості і мети пізнавальної діяльності дітей.

Короткотривалі спостереження - найбільш уживані в роботі з дітьми. Це можуть бути спостереження за ново­річною ялинкою на центральній площі вулиці, за працею двірника, за транспортом на вулиці, за пішоходами, за пра­цею кухаря, пралі тощо.

Довготривалі спостереження проводять упродовж три­валого часу залежно від предмета (явища, об'єкта) та мети спостереження. У процесі такого спостереження діти спосте­рігають за змінами і перетворенням в об'єкті, предметі. Вони мають можливість порівнювати і зіставляти результа­ти попередніх спостережень із тим, за чим вони спостерігають

150

151

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

у цей момент. Довготривалі спостереження сприяють роз­витку мислення та мисленнєвих процесів: розмірковуван­ня, зіставлення, умовисновки тощо. Наприклад, діти можуть спостерігати за будівництвом якогось об'єкта поб­лизу дошкільного закладу, ремонтом дороги; за роботою вихователя і помічника вихователя, готуючись до бесіди про їхню працю, тощо.

Порівняльні спостереження передбачають зіставлення і порівняння дітьми двох близьких об'єктів чи предметів. Наприклад, праці вихователя дошкільного закладу, помічника вихователя, завідувача і педагога-методиста; порівняння різних видів транспорту: тролейбус і трамвай; автобус і тролейбус; повітряний, наземний і підземний транспорт тощо.

Повторні спостереження проводять для закріплення, розширення і уточнення знань про предмети і явища дов­кілля.

Спостереження проводять як самостійне заняття у мо­лодшій та середній групах. У старшому дошкільному віці спостереження проводять у повсякденному житті (у ран­кові години, на прогулянці у другій половині дня). Це спостереження за працею дорослих, транспортом, святково прикрашеними вулицями. Спостереження рекомендують проводити з невеличкими групами, щоб дітям було добре видно певне явище чи предмет, щоб кожна дитина мала можливість висловитися, закріпити нові слова і знання.

Спостереження (як на занятті, так і в повсякденному житті) вимагає серйозної підготовки вихователя до його проведення. Необхідно заздалегідь оглянути об'єкт спосте­реження, продумати, як і де краще поставити (чи посадити) дітей; продумати запитання (констатувальні, причинові, допоміжні), дібрати загадки, вірші, прислів'я, ігри та ігрові вправи. Необхідно продумати, які слова потребують пояс­нення, визначити конкретно, якими словами слід збага-

тити словник, якими активізувати, а які вимагають лише уточнення. Наводимо приклад спостереження у молодшій групі.

Спостереження за працею помічника вихователя.

Програмний зміст. Ознайомити дітей з працею поміч­ника вихователя: прибирає у груповій кімнаті, спальні, роздягальні, умивальній кімнаті, подає їжу, миє посуд, допомагає дітям одягатись і роздягатись, умиватися: п-омічник вихователя піклується про дітей. Виховувати повагу до праці помічника вихователя, уміння додержу­ватися чистоти.

Словник: помічник вихователя, прибирає, підмітає, роздає, миє, стелить, піклується, їжа, чисто, старанно.

Хід заняття. Починається заняття читанням опові­дання С.Баруздіна "Коли не буває нудно?" Запитання: Що робить наша Галина Миколаївна? Хто підмітає підлогу? Що ще Галина Миколаївна робить? Для чого вона прибирає посуд? Що вона робить, щоб у кімнаті було чисте повітря, багато сонячного світла, не було пилу? Хто приносить їжу дітям? Що робить Галина Миколаївна у спальні? Як допомагає вона дітям? А вихователеві? Діти спостерігають за працею помічника вихователя. Вихователь зосереджує увагу на тому, що Галині Миколаївні треба допомагати. Розповідь вихователя:

— У мене є хороший помічник, Галина Миколаївна. Галина Миколаївна, турбується про те, щоб у групі завжди було чисто. Вона підмітає підлогу, миє і витирає вікна, пил на столах і стільчиках, чистить килими, миє іграшки. Галина Миколаївна приносить їжу з кухні, накриває на стіл, прибирає і миє посуд. А після обіду Галина Мико­лаївна поспішає у спальню, щоб приготувати діткам чисту постіль, провітрити кімнату. Галина Миколаївна дуже любить дітей і піклується про те, щоб усім вам добре жи­лось у дошкільному закладі. Завдяки праці няні у групі

152

153

Алла Богуш, Наталія Гавриш

завжди чисто й затишно. Ви, діти, повинні шанувати і поважати працю Галини Миколаївни, завжди допомагати їй, так, як це зробила Світлана. Діти спостерігають за працею помічника вихователя.

У процесі спостережень за працею дорослих і дітей ви­хователь підкреслює суспільне значення праці, виховує інтерес до професії дорослих людей, бажання працювати. Спостереження за новою рибкою в акваріумі. Програмний зміст. Закріпити та розширити уявлення дітей про зовнішній вигляд рибки: у рибки є хвіст і плавці; вона рухає ними, коли плаває. Звернути увагу на форму тіла рибки, чим воно вкрите (лускою). Луска буває різного за­барвлення. Рибка живе у воді. За рибкою потрібно догля­дати - годувати, міняти в акваріумі воду. Розвивати спосте­режливість. Виховувати бажання доглядати за рибками. Словник: акваріум, плавці, хвіст, луска, плаває, годувати. Хід заняття. На столі стоїть акваріум з рибками. За­питання: Що це? Хто живе в акваріумі? Що ще є в аква­ріумі? Які рибки в акваріумі? Що вони роблять? Вихова­тель повідомляє, що в акваріумі живе нова рибка і сьогодні діти ознайомляться з нею. Ставить великий таз з водою, пускає нову рибку у воду і пропонує дітям розглянути її. Чим вкрита рибка? Якого кольору в неї луска? Чим рухає рибка, коли пливе? Що ще є у неї? Чим годують рибок? Пропонує дітям погодувати рибок. Розповідь вихователя про акваріум та рибку. Після спостереження проводиться рухлива гра "Рибалки і рибки".

Наводимо конспект заняття для дітей старшої групи спостереження за працею вихователя.

Програмний зміст. Ознайомити дітей з працею вихова­теля (суміжної групи). Знати, що вихователі навчають ді­тей, грають з ними, піклуються про них; вихователеві потрібно допомагати (готувати матеріал до заняття, ставити стільці на місце...). Виховувати повагу до праці вихователя.

154

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Словник: вихователь, займається, навчає, грається, піклується.

Хід заняття. Вихователь:

  • Сьогодні ми спостерігаємо, що робить вихователь другої молодшої групи. Нагадує, як потрібно поводити себе в гостях. Діти йдуть у другу групу, спостерігають за працею вихователя, потім повертаються у групову кімнату. Педагог розповідає про працю вихователя дошкільного закладу1.

  • Я розповім вам, діти, про те, що роблять у дошкіль­ному закладі вихователі - Ольга Данилівна і я. Оленці (ди­дактична лялька) теж цікаво послухати про роботу вихо­вателів, вона прийшла до нас сьогодні (Садовить Оленку на стілець). Уранці ми радо зустрічаємо вас у дошкільному закладі і запитуємо, що ви бачили, коли йшли чи їхали з дому. Сьогодні під час ранкового прийому діти дуже цікаво розповіли, як вони провели вихідний день. Ми розмовляємо також з вашими батьками (мамою, татом, бабусею, діду­сем). Від них ми дізнаємося, які вони вам читають книжки, які відеофільми показують і які передачі ви дивитесь по телевізору, куди ходите гуляти. Потім ми заходимо до при­міщення, переодягаємось і робимо з вами ранкову гімнас­тику; показуємо, як літають, клюють зерна і махають кри­лами горобці, як ловити метеликів тощо.

Оленка. Вам подобається робити ранкову гімнастику, діти?

Вихователь. А на заняттях ми вам читаємо книжки, розповідаємо казки, показуємо кольорові малюнки, вчимо вірші, малюємо олівцями і фарбами, показуємо, як пра­вильно тримати олівець і пензлик, як малювати круглень­кий бублик, м'ячик, паркан, драбинку. Після заняття всі діти одягаються і виходять на ігровий майданчик. Там граємо в різні ігри. Ми всіх вас дуже любимо, діти. І хочемо,

'Див.: АртемоваЛ.В. Ознайомлення з навколишньою дійсністю — засіб збагачення ігор дітей. - С. 11-12.

155

Алла Богуш, Наталія Гавриш

щоб вам було дуже хороше і весело в дошкільному закладі, щоб ви росли розумними й допитливими.

Оленка. Діти, ви любите своїх вихователів Ольгу Дани­лівну і Галину Василівну, слухаєте їх?

Вихователь. А зараз подумайте і скажіть, хто сьогодні зустрів вас уранці в дошкільному закладі? Миколка, про що я тебе сьогодні запитувала, коли ти прийшов у дитячий са­док? Що ви вранці робите у груповій кімнаті? Що ви робите на занятті? Чим займаєтесь на прогулянці?

Оленка. Я багато чого дізналася сьогодні з розповіді вихователя і з ваших розповідей, діти. Можна ще до вас прийти, діти?

Вихователь. Ми візьмемо Оленку до себе в групу, діти? Вправа "Як кричать гуси (кіт, півень, горобці)?" Спостереження за працею лікаря (старша група). Програмний зміст. Ознайомити дітей з працею лікаря: оглядає дітей, робить щеплення, піклується, щоб усі діти були здорові. Виховувати інтерес і повагу до праці лікаря. Словник: лікар, медична сестра, щеплення, пігулки, лікує, оглядає.

Хід заняття. Заняття проводиться у медичному кабінеті. Запитання: Куди ми з вами прийшли? Хто тут працює? Як звати лікаря? Що він робить? Для чого оглядає дітей? Що ще робить лікар? Для чого дітям роблять щеп­лення, дають пігулки? Розповідь лікаряі :

- У дошкільному закладі багато дітей, і я піклуюсь про те, щоб вони не хворіли, росли здоровими й міцними. Коли в когось із дітей заболить живіт чи горло, я повинна цю дитину оглянути. Може, в когось з вас болить горло? (Лікар оглядає горло в дитини). Відкрий рот, я подивлюсь, чи не червоне горло, чи не застудився ти? Ні, в тебе горло не

'Див.: Артемова Л.В. Ознайомлення з навколишньою дійсністю - засіб збагачення ігор дітей. - С. 58-59.

156

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

болить. А в тебе? О! У тебе горло червоне. Треба зміряти тем­пературу (Садовить дитину на стілець, ставить їй градусник так, щоб це бачили всі діти). Посидь трохи. Притисни градусник рукою, щоб він не впав. Подивіться, яка в мене хороша трубка. Цією трубкою я вислуховую дітей. Якщо дитина хвора, то мені в трубку чути, що в грудях у неї хрипи. Хто з вас кашляє? Зараз я тебе послухаю, зніми сорочку (слухає груди, потім спину). Проковтни цю пігулку (дає дитині аскорбінку) і запий водою. А тепер подивимось, яка в тебе температура (лікар виймає градусник, дивиться на нього). Ні, температура нормальна. Але щоб горло не боліло, випий мікстуру (дає ложечку підсолодженої води). У мене є ліки від усіх хвороб. Вони зберігаються у цій скляній шафі. Тут є пігулки. Якщо дитина захворіє, я повідомляю мамі, і вона забирає її додому. Я кажу мамі, щоб вона вдома поклала дитину в ліжко і давала пігулки, мікстуру, а також тепле молоко і чай. Якщо дитина слухається маму і лікаря, п'є ліки і лежить у ліжку, вона швидко видужує і знову приходить у дошкільний заклад. У цій шафі є йод. Може, в когось з вас порізаний пальчик? Давайте його полікуємо. Спочатку помажемо пальчик йодом (показує), це не боляче, потім прикладемо до нього вату і забинтуємо. Тоді пальчик швидко загоїться. Діти, а ви не боїтеся, не плачете, коли вас вихователь веде до моєї кімнати? Мене не треба боятись, я люблю дітей і хочу, щоб ви ніколи не хворіли.

Вихователь: Тепер ви знаєте, як працює лікар, як лікує хворих. Розкажіть, як ви лікуватимете своїх ляльок, якщо вони захворіють (викликає бажаючих). Якщо діти не все сказали, про що сьогодні дізналися, вихователь ставить їм запитання: Що ти робитимеш, коли в ляльки заболить горло? А що ти зробиш, коли лялька кашлятиме? А якщо лялька поріже пальчик, що робить лікар? (Змастить йодом). Ви все знаєте й вмієте лікувати. Тоді підемо лікувати наших ляльок.

157

Алла Богуш, Наталія Гавриш -. ■

Спостереження за роботою дітей старшої групи (середня група).

Програмний зміст: Ознайомити старших дітей з робо­тою на городі; виховувати інтерес до праці, бажання пра­цювати.

Словник: грядки, лопати, граблі, насіння, перекопують.

Хід заняття. Вихователь повідомляє, що сьогодні ми спостерігаємо за роботою дітей старшої групи. Запитання: яка зараз пора року? Що роблять весною на городі? Де працюють діти? Що вони роблять? Що у хлопчика в руках? (Лопата). Що він робить лопатою? Що у дівчинки в руках? (Граблі). Що роблять ці діти? (Сіють насіння). Що виросте з насіння? Заняття закінчується розповіддю вихователя. Можна запропонувати окремим дітям допомогти старшим.

До спостереження як методу ставляться певні вимоги, яких повинен дотримуватися вихователь. А саме:

— об'єкт спостереження повинен зацікавити дітей,
викликати інтерес, бажання його розглядати;

  • спостереження потрібно проводити у природних умо­вах (за працею дорослих на їхньому робочому місці, за пред­метами, явищами, об'єктами за місцем їх розташування тощо);

  • вихователь визначає мету спостереження, які нові слова дитина повинна одержати, яким чином їх пов'язати з попереднім досвідом дитини, щоб їй було зрозуміло;

— необхідно продумати загадки, дібрати вірші,
прислів'я, ігрові прийоми;

  • вихователь дає дітям чітку вказівку, що будуть ро­бити діти під час спостереження (ви, діти, будете спостері­гати за роботою трактора і тракториста, а потім розкажете про нього);

  • знання, які одержали діти під час спостережень, обо­в'язково потрібно використати в інших видах діяльності (у процесі бесід, малювання, в іграх тощо);

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

— спостереження слід супроводжувати точними і кон­кретними словами; називати предмет (об'єкт, явище), його ознаки, властивості; звертатися до дітей із запитаннями різного характеру (констатувальні, причинові, додаткові, уточнювальні тощо).

4.3. Екскурсїі-огляди, розглядання предметів і бесіда про них, екскурсії за межі дошкільного закладу

У програмах виховання і навчання дітей у дошкільних закладах чітко визначено тематику ознайомлення дітей з найближчим довкіллям. Так, наприклад, на четвертому році життя діти повинні орієнтуватись у приміщенні своєї групи, знати розташування усіх кімнат, їх назву, призна­чення, орієнтуватися на ділянці дошкільного закладу. Знати те, що знаходиться на ділянці групи (майданчик для ігор, квіткові клумби, дерева, доріжки, парки, грядки, обладнання та його призначення, місце збереження ігра­шок). Знати, де знаходяться іграшки, книжки, посуд, їх призначення. Розрізняти за формою, призначенням і наз­вою схожі предмети: тарілка глибока і мілка, ложка сто­лова і чайна, чашка, склянка.

На п'ятому році життя дітей треба познайомити з послі­довністю деяких трудових процесів, призначенням і назвою деяких знарядь праці (повар використовує ножі, каструлі, м'ясорубки тощо).

У старшому дошкільному віці діти вже повинні знати розташування і назву приміщень (зала, кабінет завідуючої, лікаря, кухня, інші групи). Необхідно познайомити дітей з машинами, приладами, що полегшують працю людей (ку­хар використовує електричну м'ясорубку, овочерізку, помічник вихователя - пилосос, полотер, праля - пральну машину); познайомити дітей з пральною машиною, пило­сосом, холодильником, телефоном, радіоприймачем, теле­візором тощо.

158

159

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Програмами передбачається познайомити дітей як з предметами (приладами) сучасного побуту (електросамовар, електрочайник, пилосос, овочерізка, кавомолка тощо), так і з предметами старовини (ткацький верстат, прядка, глиняний посуд, мисник, рогачі, лава, скриня, рубель тощо).

Провідними методами ознайомлення дітей з предмета­ми побуту і найближчого довкілля є розглядання предметів, бесіда про них та екскурсії-огляди чи "місцеві екскурсії". Є.І.Тихеєва звернула увагу на необхідність використання чуттєвого досвіду в розвитку дітей. "Сенсорний і мовленнєвий розвиток, писала вона, - відбувається в тісній єдності. Практику дітей потрібно організовувати так, щоб "світ безпосередніх сприймань відбивавсь у мовленні". Уявлення повинно передувати слову, але слово повинно йти слідом за уявленням"1.

Є.І.Тихеєва є автором цінного методу з розвитку мов­лення дітей - екскурсій-оглядів. Вона рекомендувала два способи використання довкілля: наближення середовища до дітей і дітей до явищ довкілля, шляхом екскурсій та екскурсій-оглядів.

Є.І.Тихеєва розробила ще у 30-х роках XIX століття орієнтовну тематику екскурсій-оглядів (буфет, плитка, ванна, ліжко, опалення, телефон, рояль, радіо) з поступо­вим ускладненням програмного матеріалу в кожній віковій групі. Сьогодні тематику екскурсій-оглядів можна значно розширити. Майже кожна сім'я користується холодильни­ком, пральною машиною, пилососом, електропрасками, телевізором. Діти з дошкільного віку бачать ці предмети, але знайомство з ними залишається поверхневим. Спра­ведливо відзначала Є.І.Тихеєва, що "...скільки цінного ма­теріалу... проходить поза свідомістю дитини, не збагачуючи кола її уявлень, без впливу на розвиток мовлення тільки

тому, що на цей матеріал організовано не привертається увага дітей"1. Зволікання з розвитком чуттєвого досвіду в ознайомленні з довкіллям та предметами призводить до збіднення дитячого мовлення.

Для розширення знань дітей про предмети побуту й найближчого оточення пропонується тематика екскурсій-оглядів і номенклатурних занять на розглядання предметів і бесіду про них відповідно до програми кожної групи2.

Молодша група (4-й рік життя).

"Групова кімната". Дати поняття про групову кімнату. Вона світла, простора, великі вікна, багато квітів. У групо­вій кімнаті є столи і стільці, за якими діти будуть займа­тись, іграшковий куточок, шафи з іграшками, книжкові шафи, вітрина, стіл для розгляду книжок, акваріум.

Словник: групова кімната, іграшки, книжкова шафа, займатися, гратися, акваріум.

"Умивальна кімната": знати, що це кімната, в якій діти будуть умиватися, мити руки. В умивальній кімнаті є умивальники (раковина, кран, душ, гаряча і холодна вода). Умиватись і мити руки потрібно з милом. Витирати облич­чя і руки рушником - утирачем. Рушник для дівчинки -росяночка. Рушник для хлопчика - грайлик. Познайомити дітей з картинками-позначками. Розповісти порядок миття рук. Звернути увагу на зовнішній вигляд умивальної кімнати (стіни білі, викладені білими кахлями, біля раковини - рушники, все чисте). В умивальній кімнаті є туалет.

Словник: умивальна кімната, раковина, кран, мило, мильниця, душ, рушник, туалет, намилити, витерти, кахлі.

"Роздягальна кімната": знати, що це невелика кімната, у якій діти роздягаються і одягаються на прогулянку. Уздоюк стін стоять шафи для одягу з картинками-

1 Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М.: "Просвещение", 1967. - С. 68. 160

1 Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М.: "Просвещение", 1967. - С. 64.

2 Боеуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика. - Запоріжжя:
"Просвіта", 2000.

161

г

Алла Богуш, Наталія Гавриш

позначками. У кожній шафі дві полички, верхня - для головних уборів, нижня - для взуття. На гачок вішають верхній одяг. Для зручності в роздягальній кімнаті є ослін­чики, килимки. Виховувати вміння самостійно одягатися, роздягатися, охайність.

Словник: роздягальна кімната, шафа, ослінчик, гачок, полички, одяг, взуття, лава.

"їдальня": знати, що їдальня знаходиться у груповій кімнаті, їдять діти за столами, кожний має своє місце. Роздає їжу і прибирає зі столів помічник вихователя Тамара Петрівна. Посуд зберігається у буфеті. У спеціальній кімнаті миють посуд. Виховувати охайність, уміння ко­ристуватися столовими приладами.

Словник: їдальня, сніданок, обід, полуденок, серветки, вечеря, ложка, хлібниця, чашка, смачного.

"Спальня": це простора, світла кімната, в якій діти сплять. У ній стоять ліжка з постільним приладдям. У спальні завжди тихо.

Словник: спальня, ліжко, спати, колискова.

"Наша ділянка" - познайомити дітей з ділянкою: май­данчик для ігор, пісочниця, колода, машина, пароплав, драбинка, гірка. Павільйон - веранда з лавами, ослінчи­ками. На ділянці багато квітів, дерев, кущів: горобина, ка­лина, явір, каштан. Виховувати любов до своєї ділянки, повагу до праці дорослих.

Словник: ділянка, майданчик, павільйон, колода, квіти, дерева.

Середня група (5-й рік життя)

"Книжкова шафа" - познайомити дітей з місцем, де зберігаються книжки, альбоми: книжкова шафа, вітрина. Показати різні види книжок (книжка-ширма, книжка з ілюстраціями, збірки, книжка-забава), альбоми, журнали, часописи, папки з ілюстраціями). Книжки розглядають у куточку книги за столами. Виховувати бережливе ставлення до книги.

162

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Словник: вітрина, обкладинка, ілюстрації, журнал, часопис, збірки.

"Вікно" - познайомити дітей з джерелом денного світла у групі. Пояснити будову вікна: дерев'яні рами, скло; кватирка, фрамуга, підвіконня, ручка. Знати, що скло повинно бути завжди чистим.

Словник: скло, рама, фрамуга, кватирка, підвіконня.

"Буфет"■- дати поняття про місце, де зберігається по­суд. Познайомити з назвою посуду: столовий; чайний; гли­бока, мілка тарілка; столова, десертна, чайна ложка; чашка, кружка, виделка, ніж, чайник, каструля, відро. Знати їх призначення. Виховувати повагу до праці помічника вихо­вателя.

"Куточок природи" - уточнити знання дітей про назву місця, де знаходяться рослини, тварини, птахи. Пригадати, які квіти є в куточку природи, тварини, птахи, риби, їх назву. Познайомити з новими квітами, рибками. Привчати дітей піклуватися про тварин, птахів, доглядати рослини.

Словник: вольєр, тераріум.

"Постіль" - уточнити, на чому діти сплять (ліжко, роз-кладушка), познайомити з постільними приналежностями: матрац, простирадло, ковдра, підодіяльник, подушка, наволочка; пояснити їх призначення, де вони зберігаються. Активізувати цими словами словник.

"Іграшки" - уточнити назву окремих іграшок, познайо­мити з місцем їх зберігання. Привчати дітей дотримуватися порядку в ігровому куточку, берегти іграшки.

Словник: іграшки, конструктор, настільно-друковані ігри, іграшки-вкладинки, мозаїка, транспортні іграшки.

"Музична зала" - уточнити знання дітей про примі­щення, у якому проходять музичні заняття. Знати, що в залі стоять піаніно (рояль), шафа з іграшками. Зала просто­ра, світла. На свята в залі проводять дитячі ранки.

Словник: музична зала, піаніно, музичний керівник, ранок.

163

Алла Богуш, Наталія Гавриш

"Кабінет лікаря" - познайомити дітей з працею лікаря, медичної сестри: лікують, оглядають дітей, роблять щеп­лення, важать, слухають. Знати, що в кабінеті лікаря стоїть стіл, диван, ваги, шафа з медикаментами, ростомір. Уколи роблять шприцом.

Словник: медичні працівники, ваги, ростомір, медика­менти, шприц.

"Кухня" - познайомити з приміщенням, де готують їжу, обладнанням: столи, плитка, каструлі, дошки, машини та прилади, що полегшують працю людей (хліборізка, ово­черізка, м'ясорубка, картоплечистка). Знати, що їжу готує кухар, продукти привозить машина. Познайомити з працівниками кухні. Уточнити назву страв, що готують на кухні.

Словник: кухар, їжа, плитка, хліб, хліборізка, овоче­різка, м'ясорубка, картоплечистка, борщ, юшка, котлети, вареники.

Старша група (6-7 роки життя)

"Опалення" - познайомити з опаленням дошкільного закладу взимку: парове опалення, батареї (у сільській міс­цевості - пічки), їх розміщення, призначення, час опалення, гвинти для регулювання тепла, труби, котельня.

"Кабінет завідувача" - познайомити з роботою завідувача дошкільним закладом, її кабінетом. Завідувач піклується про дітей, дістає обладнання, іграшки, виписує продукти, приймає дітей до дошкільного закладу, відвідує заняття у групах, прогулянки, допомагає працівникам дошкільного закладу. У кабінеті є стіл, стільці, телефон, книжкова шафа, картини, комп'ютер, телефакс.

Словник: завідувач дошкільним навчальним закладом, кабінет завідувача, телефон, телефакс, комп'ютер.

"Піаніно" - дати поняття про музичний інструмент -піаніно, його будову: корпус, кришка, клавіші, струни, мо­лоточки, педалі, пюпітр, стоїть на коліщатах. Познайомити з маркою піаніно.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Словник: корпус, клавіші, струни, пюпітр, ноти,

"Радіо" - познайомити з улаштуванням і роботою радіо: корпус, шнур, розетка, регулятор гучності. Вчити дітей користуватися радіо.

Словник: радіо, радіостанція, радіопередача, диктор, гучномовець.

"Електропраска" - познайомити дітей з електропраскою, її призначенням, принципом роботи. Праскою прасують білизну, одяг. Працює цей прилад від електрики, шнур уми­кають у розетку. Праску ставлять на спеціальну підставку, нона гаряча, можна обпектися, спалити білизну. Прасувати потрібно швидко. Виховувати обережність.

"Квітник" - дати поняття про квітник, місце на ділянці, де росте багато квітів. Закріпити назву садових квітів (айст­ри, жоржини, чорнобривці, мальви, кали, сальвія тощо). Квіти потребують догляду: їх треба поливати, підпушувати землю, виривати бур'ян. Виховувати любов і повагу до праці.

Словник: квітник, чорнобривці, мальви, жоржини, сальвія, кали, айстри.

"Педкабінет" - познайомити з роботою педагога (мето­диста) дошкільного закладу: він допомагає у роботі вихова­телям, дістає іграшки, книжки, посібники, відвідує занят­тя. Допомагає завідувачу дошкільним закладом. Педагогіч­ний кабінет та його обладнання: шафи, у яких зберігаються іграшки, книжки, дидактичний матеріал; картини і таблиці, ігри - все необхідне для занять. Виховувати повагу до праці методиста (старшого вихователя).

Словник: педагог-методист, педкабінет, посібники, на­очність, старший вихователь.

"Дошкільний навчальний заклад" - уточнити і закріпити знання дітей про влаштування та обладнання дошкільного закладу, призначення приміщень: групові кімнати, зала, вітальня, коридори, кабінет лікаря, завідувача, педкабінет,

164

165

Алла Богуш, Наталія Гаериш

кухня, господарчий двір, пральня, її обладнання. Знати назву і номер дошкільного закладу, адресу. Працівники дошкільного закладу. Активізувати словник дітей.

"Пилосос" - електрична машина, що полегшує працю дорослих; будова: металевий корпус, мотор, отвір, через який втягується пил, торбинка для пилу, щітки, труби, шнур, що вмикається у розетку. Пилососом чистять килими, одяг, стіни, меблі. Вчити дітей користуватися пилососом.

Словник: пилосос, трубки, мотор.

"Пральна машина" - познайомити з маркою машини, її влаштуванням, призначенням: металевий корпус, мотор, бак, у який кладуть білизну, наливають гарячу воду з милом. У стінці бака є колесо, що обертає білизну, шланг, через який виливається вода. Працює від електрики, шнур вмикається у розетку. Виховувати повагу до праці прачки.

Словник: пральня, прати, обертати, білизна, прачка.

"Телефон2 - призначення і будова телефонного апа­рата: пластмасовий корпус, трубка, важелі, шнур, мікрофон, мембрана, диск з цифрами. Познайомити з принципом роботи. Привчати дітей обережно ставитися до телефонного апарата, вчити користуватися телефоном. Познайомити з телефоном-автоматом.

Словник: корпус, трубка, диск, мікрофон, мембрана, номер, апарат.

"Холодильник" - познайомити дітей з принципом роботи і влаштуванням холодильника: металевий корпус, шнур з вилкою, шафа, ручка, двері, морозильна шафа, лампочка, регулятор холоду. Вчити дітей користуватися холодильником.

Словник: холодильник, морозильна шафа, продукти.

"Газова плитка" - познайомити з принципом роботи і влаштуванням газової плитки: плитка працює від газу, що йде по трубах, газ небезпечний, легко загорається, вибухає, чадний. Устрій плитки: металевий корпус, кришка, горілки, духова шафа, крани. Виховувати обережність.

166

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Словник: газ, горілки, духова шафа, кран, вогонь, готувати.

"Мисник" - познайомити дітей з мисником-полицею для глиняного посуду, який вішають на стіну. На миснику стоїть глиняний посуд: миска, полумисок, горщик, горнятко, глечик, макітра. Розповісти про призначення посуду.

Словник: мисник, миска, полумисок, макітра, горнятко, глечик, горщик.

"Предмети хатнього вжитку" - познайомити дітей з предметами побуту давнього хатнього вжитку: коцюба, ро­гачі, мотовило, рубель, прядка, ткацький верстат, колиска. Розповісти про їх призначення.

Словник: коцюба, рогачі, мотовило, рубель, прядка, колиска, ткацький верстат.

Екскурсії-огляди плануються не частіше одного-двох разів на місяць в усіх вікових групах дошкільного закладу. Для проведення екскурсій-оглядів доцільніше групу дітей поділити на підгрупи по 10-15 осіб.

Практика засвідчила, що систематичне проведення таких занять збуджує інтерес у дітей до довкілля, викликає емоційні переживання, сприяє розвитку зв'язного мовлен­ня, прищеплює дітям певні навички користування предме­тами побуту.

Наводимо приклади конспектів окремих занять.

Екскурсія-огляд роздягальної кімнати (молодша група)

Мета: Уточнити знання дітей про роздягальну кімнату, познайомити з обладнанням кімнати.

Хід заняття: Вихователь повідомляє, що сьогодні до них ранком у гості прийшов ведмедик. Вітається з дітьми. "Ой, ведмедик гарчить, напевне, хоче сказати щось дітям (підносить до вуха). Ведмедик хоче гуляти, але не знає, де в нас одягаються. Ось ми зараз з вами підемо і покажемо ведмедику нашу роздягальну кімнату". Діти виходять у роздягальну кімнату. Ведмедика слід посадити на видному місці.

167

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

— Куди ми з вами прийшли? Що у нас є в роздягальній
кімнаті?

— Скільки шаф у нас? Що ви бачите на дверцятах шафи?
(Діти називають свої картинки, показують ведмедику шафу).

Запитання до дітей:

— Що це? (показує на дверцята). Як відчиняють
дверцята? Що ви бачите в середині шафи? Що кладуть на
верхню поличку? А куди потрібно повісити пальто? Що
кладуть на нижню поличку?

— Зараз Тарасик покаже ведмедику, як він свої речі
складе в шафу.

Викликає дитину, виймає усі речі з шафи на стільчик і пропонує складати знову в шафу:

— Що ти спочатку візьмеш?

Усі дії дитини супроводжуються запитаннями і пояс­неннями вихователя. Викликає ще одну дитину скласти свої речі. Звертає увагу на ослінчики, лаву, велику вішалку.

— Ведмедик хоче піти не прогулянку, ось його одяг, але
він не знає, що спочатку потрібно одягати, допоможемо
йому.

Викликає дітей, одягають ведмедика. У кінці заняття вихователь чи хтось із дітей читає вірш О.Благініної "Навчу і брата чобітки взувати".

Екскурсія-огляд вікна (середня група)

Мета: познайомити дітей з джерелом світла у груповій кімнаті, його будовою.

Хід заняття: Діти сидять півколом обличчям до вікон. Вихователь загадує загадки: "Багато сусідів увесь вік разом живуть, а ніколи один одного не бачать" (вікна в будинку), "Береги скляні, а межі дерев'яні" (вікно). Пропонує дитині підійти і показати вікно.

— Скільки у нашій груповій кімнаті вікон? (Розглядають
їх). З чого складається вікно?

Якщо діти не називають, вихователь розповідає сама:

скло, дерев'яна рама (або металопластик), підвіконня, кватирка, фрамуга. Викликає дітей і пропонує показати.

  • Для чого потрібне скло?

  • Через скло в кімнату проходить світло, сонячні про­мені, кімната стає світлою, веселою. Скло потрібно часто мити, щоб воно було чистим, блищало на сонці.

— Для чого потрібне підвіконня? Чому воно так
називається? Для чого потрібні кватирки, фрамуги?

— Вікно можна відчиняти і зачиняти. Подивіться, що є
на рамах для цього? З чого зроблені ручки?

Для закріплення нових слів вихователь використовує ігровий прийом. На гостини до дітей прийшов зайчик і ско­чив на підвіконня.

  • Куди скочив зайчик? Зайчик стукає у раму.

  • Куди потрібно постукати?

Зайчик запитує у дітей, як називаються частини вікна. Наприкінці заняття вихователь читає вірш Л.Ніко-лаєнко "Вікна".

Екскурсія-огляд електропраски (старший дошкільний вік) Мета: Познайомити дітей з електропраскою, її призначенням, принципом роботи.

Хід заняття: Вихователь заздалегідь готує на столі 2 електропраски (велику і маленьку дорожну), одяг ляльчин (який перед цим діти прали разом з вихователем), підставку для електропраски. Загадує загадку. Показує велику електро­праску, запитує, що це? Повторюють слово "електропраска". —Для чого потрібна електропраска? Що можна нею прасувати? Діти (або вихователь) пригадують вірш І.Кульсь-кої "Параска прасує".

У Параски гарна праска, Попрасує все Параска: Сукні синії - лялькам, А нові хустинки - нам.

168

169

Алла Богуш, Наталія Гавриш

— Сьогодні ми теж будемо прасувати ляльчин одяг. Але
передусім розглянемо праску, з чого вона складається.

Запитує у дітей і показує: маленький корпус, пластма­сова ручка, гладка нижня поверхня, шнур.

— Що потрібно зробити, щоб праска стала гарячою?
Так, увімкнути в розетку, поставити на підставку. Прасу­
вати потрібно на дошці.

Показує маленьку дорожну праску. Розглядають її, вихователь викликає дитину і пропонує увімкнути праску, підготувати дошку, ляльчин одяг. Першу сукню вихователь прасує сама. Надалі викликає дітей прасувати хусточки, стрічки. Звертає увагу на те, що потрібно з праскою бути дуже обережними. Як тільки праска нагрілась, її треба вимкнути, потім прасувати. Брати праску тільки за ручку, прасувати швидкими рухами. Діти складають випрасувані речі.

Екскурсія-огляд телефону (старший дошкільний вік)

Мета: Познайомити дітей з телефонним апаратом, його призначенням і будовою.

Хід заняття: 3 підгрупою дітей вихователь приходить до кабінету завідувача. Розсаджує їх так, щоб всім було видно апарат. Загадує загадку:

Через поле і лісок

Подається голосок,

Він біжить по проводах,

Скажеш тут, а чути там. (Телефон).

Або: "Нічого не бачу, а все чую".

Діти відгадують. Вихователь повідомляє мету заняття.

— Діти, у кого вдома є телефон? Для чого потрібен телефон? У нашій країні є багато міст, сіл, у яких живуть люди. Деякі міста дуже далеко знаходяться від нашого. Щоб щось терміново передати знайомим або родичам, лю­ди користуються телефоном. Телефон є в будинках, шко­лах, лікарнях, дошкільних закладах. У нашому дошкіль-

170

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ному закладі також є телефон. Любов Федорівна телефонує до крамниці, замовляє іграшки, це значно швидше, ніж їхати трамваєм, тролейбусом. Телефон економить наш час. Розглядають будову телефонного апарата.

  • З чого складається телефон? З якого матеріалу зро­блений?

  • Телефон пластмасовий. Він складається з корпусу (показує). Зверху є важіль і трубка зі шнуром. Трубка натискує на важіль (показує). Якщо трубка буде лежати неправильно, не натисне на важіль, телефон можуть вимкнути.

Розглядають трубку.

— Що вам нагадують кінці трубки? Правильно,
чашечки без ручок.

  • А якщо я поверну трубку ось так, що вона вам нага­дує? Правильно, місток. Верхня частина трубки називаєть­ся телефон (повторюють), нижня - мікрофон. У телефон ми чуємо, в мікрофон - говоримо. Подивіться, що ви бачите в нижній частині трубки? Правильно, дірочки. Всередині мікрофону є кругла пластинка (показує), називається вона мембрана. Діти, для чого потрібна ця пластинка? Що ви бачите на корпусі телефону? Диск з цифрами, диск з отво­рами. На диску написані цифри, вони потрібні, щоб наби­рати номер. Подивіться, як правильно потрібно набирати номер (набирає номер іншого дошкільного закладу, про­понує дитині поговорити).

  • Хто знає свій квартирний номер телефону? (Наби­рають, діти розмовляють з батьками). Є такі номери, які всі повинні знати і ви теж. Ці номери в усіх містах однакові. (Вихователь називає номери швидкої допомоги - 03, по­жежної команди -01, міліції - 02. Запитує у дітей, чи знають вони, що це за номери).

— Для того, щоб набрати номер, необхідно зняти
трубку. Зараз ми з вами зателефонуємо Валентині Петрівні,
її номер 5-85-20.

171

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Вихователь набирає номер, розмовляє, дає трубку дітям.

Вихователь: діти, крім квартирних телефонів у ваших батьків є мобільні телефони (Показує). Коли ви виростите, підете до школи, ви теж зможете користуватися мобільним телефоном. Він дуже зручний, з будь-якого місця людина може зателефонувати додому, своїм друзям, на роботу.

У кінці заняття вихователь читає вірш про телефон.

Екскурсія-огляд холодильника (старший дошкільний вік)

Мета: Познайомити дітей з холодильником, його будовою, призначенням, принципом роботи.

Хід заняття: Вихователь повідомляє, що заняття буде проходити на кухні. Загадує загадку: «У нашій кухні цілий рік Дід Мороз живе у шафі».

  • Сьогодні ми будемо розглядати з вами холодильник. Діти приходять на кухню. Запитання до дітей:

  • Куди ми з вами прийшли? Що роблять на кухні? З чого готують страви? У чому зберігають м'ясо, молоко, масло, продукти, що не можуть довго зберігатися?

Підходять до холодильника, розглядають його.

— З якого матеріалу зроблений холодильник? З чого
складається холодильник? (Металевий корпус, шафа,
дверці). Що є на дверцятах холодильника? Ручка, назва
холодильника.

Повідомляє назву холодильника "Дніпро". Запитує в дітей, у кого з них є вдома холодильник і як він називається. З'ясовують, що холодильники бувають маленькі й великі. Відчиняють дверці холодильника. Вихователь звертає увагу на внутрішній бік дверцят холодильника.

— Що ви бачите на краях дверці? Для чого потрібна
гума? Правильно, щоб тепле повітря не проходило в
холодильник, а холодне не виходило.

Розглядають полички у дверцятах.

— Для чого потрібні полички на дверцятах? Що кла­
дуть на ці полички? Що мама вдома кладе на ці полички?

172

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Звертає увагу на морозильну шафу.

— Яке найхолодніше місце в холодильнику? Для чого
потрібна морозильна шафа?

Показує регулятор холоду. Розглядають полички в хо­лодильній шафі.

— За допомогою чого працює холодильник? Знайомить
дітей з тим, що холодильник працює від електроенергії, є
мотор, шнур з вилкою, що включається у розетку. Пояс­
нює, що холодильник не можна залишати відчиненим; по­
казує, як відчиняти і зачиняти дверцята. У кінці заняття
вихователь пропонує дітям розповісти про свій холодиль­
ник, назвати марку, та про те, як мама розкладає продукти
в холодильнику.

Екскурсія-огляд пилососа (старший дошкільний вік) Мета: Познайомити дітей з пилососом, його обладнан­ням, призначенням та принципом роботи.

Хід заняття: Діти сидять півколом. Вихователь прово­дить вступну бесіду.

— Куди вранці йдуть ваші мами? Повернувшись з
роботи, їм треба багато чого зробити. Що ваші мами роб­
лять вдома? (Перуть, готують обід, прибирають у кімнаті,
прасують). Для того, щоб допомогти вашим батькам
швидше виконати домашню роботу, існують спеціальні
машини, що полегшують їхню працю. Назвіть, будь ласка,
машини, що полегшують працю дорослих людей вдома
(Праска, газова плитка, полотер, пральна машина). Загадує
загадки про пральну машину, холодильник, праску.
Послухайте, діти, ще одну загадку: "Цілий день він пил ков­
тає, не хворіє і не чхає" (пилосос).

— У кого з вас вдома є пилосос? Хто вміє користуватися ним?
Читає вірш про пилосос.

— Чим же допомагає пилосос людям? Для чого він
потрібен у кімнаті? Сьогодні ми з вами розглянемо будову
пилососу, з чого він складається, як ним треба користуватися.

173

Алла Богуш, Наталія Гавриш

— Що ж є у пилососа? Металевий корпус (показує).
Мотор. Мішечок для пилу. Є кнопка, яку треба натиснути,
й пилосос буде працювати.

Вихователь розбирає і збирає пилосос на столі, показує кожну частину дітям, пропонує назвати її. Пояснює, для чого потрібна кожна частина, деталь пилососу.

  • Ось ми і зібрали пилосос, чи все готове до роботи? Ні, треба увімкнути в розетку і натиснути кнопку. У мене на столі багато папірців. Зараз я ввімкну пилосос і попробуємо зібрати їх (вмикає пилосос і збирає папірці, виключає).

  • Тепер ви самі будете чистити килим, стіни, одяг. Вихователь викликає по черзі дітей, пропонує їм самостійно ввімкнути в розетку пилосос, натиснути кнопку і чистити стіни, пальто, шапку, килим. Відповідно змінюють щітки, трубки, розповідають порядок роботи.

  • Діти, куди ж поділися папірці, крейда, пил? Давайте подивимося (Розбирають пилосос).

  • Що потрібно зробити з пилососом після роботи? Ро­зібрати, витрусити торбинку, почистити його (Дивляться, що в мішечку: крейда, папірці).

Пропонується дітям витрусили торбинку у відро, склас­ти пилосос.

  • Ви повинні вміти користуватися пилососом. Я зараз прочитаю вам вірш про дівчинку, яка не вміла користува­тися пилососом (читає вірш зі збірки С.Капутікян "Пилосос не винен"). Що трапилося з дівчинкою? Кого ж звинувати­ла дівчинка?

  • Так, пилосос, а він зовсім не був винуватий. Усі речі треба покласти на місце. Я гадаю, що з вами такого не тра­питься, ви спочатку все зайве сховаєте, а потім будете чистити пилососом.

Аналогічно вихователь може проводити розглядання посуду (кухонного, столового, чайного), одягу (зимового, літнього, осіннього), національного посуду, національного одягу, розглядання оберегів, продуктів харчування тощо.

174

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

З допомогою цього методу виконується зміст такої теми програми, як "Про предмети".

У другій молодшій групі програма вимагає у процесі ознайомлення з довкіллям закріплювати знання про призначення предметів домашнього вжитку, продовжувати вчити розрізняти і називати істотні деталі предметів (у стільця - ніжки, спинка, сидіння); учити розрізняти подібні предмети (стілець, табуретка, крісло) за формою, призначенням і назвою; учити порівнювати і групувати предмети за кольором, формою, матеріалом, призначен­ням, за наявністю чи відсутністю якихось особливостей (на кофті - ґудзики, на светрі їх немає); підводити дітей до засвоєння понять "іграшки", "одяг", "взуття", "меблі", "по­суд"; удосконалювати вміння самостійно встановлювати зв'язки між призначенням предмета і його будовою та матеріалом, з якого він зроблений.

У середній групі від вихователя вимагається вчити ді­тей називати навколишні предмети і матеріали, їх різно­манітні якості (форму, колір); орієнтуватись у різно­манітності предметів одного виду (сукні різних кольорів, фасонів, розмірів, з різноманітного матеріалу); вдоскона­лювати вміння групувати предмети за призначенням, будовою тощо шляхом порівняння пар і груп предметів різних видів; учити робити узагальнення (одяг, взуття, меблі, іграшки); диференціювати предмети в межах одного роду (посуд - чайний, столовий, кухонний); привертати увагу дітей до естетичних якостей предметів (кольору стін, підлоги, штор, форми і кольору іграшок, меблів, предметів мистецтва, побуту).

У старшій групі продовжують збагачувати знання дітей про предмети, їх характерні ознаки, вчити групувати, узагальнювати за цими ознаками предмети (продукти, меблі, інструменти). Діти повинні розуміти значення узагальнювальних слів, уміти пояснювати їх, спираючись на знання істотних ознак.

175

і^^— і -— мгигігжтпіі .-

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Для того, щоб виконати ці завдання, вихователь прово­дить в усіх вікових групах заняття - розглядання предметів та бесіда про них.

Вихователь показує предмет, звертається до дітей із запитаннями, зі словами спонуки, щоб викликати до нього інтерес, стимулювати активність. Такі звернення треба готувати заздалегідь, вони мають бути змістовними, логічними й емоційно виразними: "Подивіться, яке прозоре скло в буфеті! Блищить, мов дзеркало!" Чіткою дикцією, посиленою артикуляцією вихователь привертає увагу дітей до нового слова: прозоре. Нових назв повинно бути для молодших дошкільнят не більше чотирьох-п'яти, для старших - шість-вісім. Називаючи нові предмети, дії, якості, треба пояснювати значення слова: це автобус, автобус перевозить людей; це цукерниця, у ній цукор; це бавовна, вона біла, м'яка, пухка, росте на півдні.

Головне завдання - навчити дітей спостерігати, виділяти суттєві ознаки, частини цілого, особливості предмета чи явища. Наприклад, розглядають у спальній кімнаті пос­тіль. Вихователь: "Це подушка. Вона м'яка. Всередині по­душки пух. Він легкий, м'який. Чому вона так називається — подушка? Мабуть, тому, що кладуть її під вушко. А звідки беруть пух? Наталка сказала правильно: з курей, качок, гусей. Спостережливість розвивається ефективніше за умови, коли діти порівнюють явища, предмети, що розглядають. "Матрац, як і подушка, також постіль. На ньому сплять. Він так само м'який, пухкий? Ні, він не такий. А що в матраці? Вовна. Якого вона кольору? Подивіться. А пух якого кольору? Пух може бути різний, а бавовна тільки біла. Вовна не така пухка, як пух".

У старшому дошкільному віці діти, розглядаючи предме­ти, спостерігаючи явища, навчаються встановлювати при­чинні зв'язки, доходять висновків. Поступовий розвиток здатності послідовно спостерігати забезпечить у подальшо-

му засвоєння доступних дитячому розумінню закономір­ностей довкілля. Наводимо приклад заняття.

Молодша група. Розглядання верхнього зимового одягу1.

Мета: Уточнити знання дітей про верхній зимовий одяг (назва, колір, форма, з чого зроблено). Знати його призначен­ня. Виховувати бережливе ставлення до одягу.

Словник: зимове пальто, хутряний комір, теплий шарф, шапка, рукавиці.

Хід заняття. Вступна бесіда.

— Яка зараз пора року? Яка сьогодні погода? Як одяга­ються діти взимку? Вихователь показує нове зимове паль­то: Що це? Яке це пальто? Чому ви думаєте, що зимове? Що це таке? (Показує на комір). З чого він зроблений? Для чого потрібний комір? Що ще є на пальті? Для чого потрібні ґудзики? А це що? Знайдіть у себе на одязі петлі. (Пропонує дитині повісити пальто в шафу. Показує шапку.) Що це? Для чого потрібна шапка? Як одягають шапку? (Викликає дитину показати, як одягають шапку.) А це що? Якого кольору шарф? Для чого потрібний шарф? Як треба попро­сити, щоб вам зав'язали шарф? Загадка: "У якому будиноч­ку всі брати живуть разом, а один окремо?" (Пропонує ди­тині підійти до столу і взяти рукавицю.) Для чого потрібні рукавиці? Якого вони кольору? Читання вірша Ю.Яковлє-ва "У хлопчика-невелички".

Цим методом виконуються програмні вимоги до теми "Народна творчість" у старшій групі. Наприклад: Розгля­дання української народної кераміки, вишивки.

Мета: Ознайомити дітей з виробами українських на­родних умільців: кераміка, вишивка, розписи, пісні, за-бавлянки. Виховувати повагу та любов до творів і праці народних умільців.

Словник: народні умільці, вироби, глечики, кераміка, вишивка, розписи.

1БородичАМ. Методика словарной работьі в детском саду. - М., 1968. - С. 36.

176

177

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Матеріал: вироби української кераміки, вишивки, килими, розписи, потішки, грамзаписи українських народних пісень (веселих, сумних).

Методичні поради. На столі, на дошці - вироби ук­раїнських народних умільців. Ляльки - хлопчик і дівчинка - в українських костюмах. Звучить знайома українська народна пісня. Вихователь повідомляє, що на гостини до дітей прийшли ляльки Оксана і Тарас. Вони принесли вироби українських народних умільців. Педагог знайомить дітей з керамікою. Називають кожний виріб, розглядають поверхню, колір, візерунки. З'ясовують, для чого потрібні керамічні вироби. Потім розглядають вишивки (хустки, хусточки, рушники, сорочки), розписи на килимах. Вихо­ватель розповідає, що український народ любить не тільки працювати, а й співати. Знайомить з українськими народ­ними піснями. Діти визначають настрій пісні. Діти читають знайомі українські потішки, народні пісеньки.

У процесі екскурсій-оглядів і розглядання предметів комплексно вирішуються завдання із розумового, сенсор­ного, мовленнєвого розвитку дітей.

У середній та старшій групах проводять екскурсії за межі дитячого садка. Це екскурсії на будівництво, до магазину, в аптеку, до бібліотеки, на фабрику, на пошту, до пам'ятника загиблим воїнам тощо.

Вимоги до організації та проведення екскурсій розро­била Є.І.Тихеєва. Зміст екскурсії повинен відповідати програмі та інтересам певної групи. Наприклад, більшість батьків старшої групи працюють на взуттєвій фабриці. Дітям цікаво буде подивитися під час екскурсії на взуттєву фабрику, як працюють їхні батьки.

Екскурсія вимагає серйозної підготовки вихователя. Потрібно заздалегідь домовитися з керівництвом установи чи підприємства про екскурсію, продумати, де й як поставити дітей, щоб нічого їм не заважало, не відволікало

178

їхньої уваги. Вибрати шлях, яким будуть іти діти. Підібрати загадки, прислів'я, вірші та інший ілюстративний мате­ріал. Екскурсія не повинна мати характер уроку, моралізу­вання. Вона має проходити жваво, цікаво, захоплювати дітей. Діти не повинні тільки дивитись і слухати — їм треба дати можливість рухатися, діяти, гратися. Необхідно чітко визначити слова, які дитина почує вперше, а також ті, які вимагають уточнення.

Є.І.Тихеєва радить проводити екскурсію з підгрупами з 12-15 чоловік, щоб діти могли добре роздивитися предмет, засвоїти потрібні знання. Якщо ж доведеться проводити екскурсію з усією групою, тоді слід залучити і другого вихователя або помічника вихователя. Екскурсія розпо­чинається у груповій кімнаті, де дітям повідомляють мету, завдання екскурсії, нагадують, як потрібно поводити себе по дорозі та на місці. Наприклад: Екскурсія до бібліотеки. Програмний зміст: Дати поняття про те, що в бібліотеці є багато цікавих книжок. Бібліотекою можуть користува­тись усі. Бібліотекар допомагає підбирати потрібні книжки, видає їх додому, влаштовує виставки. Книжки можна читати в читальній залі бібліотеки. Вони зберігаються на полицях, у шафах. Над створенням книжок працює багато людей: письменники, редакційні працівники, художники, друкарі. Виховувати любов до книжки та бережливе ставлен­ня до неї.

Словник: бібліотека, бібліотекар, читальна зала, вітрини, стенди, друкарі.

Хід заняття. Вступна бесіда. Де зберігаються книжки? Де можна взяти дорослим і дітям книжки для читання? Повідомлення теми заняття. Знайомство з бібліотекарем. Розповідь вихователя. Огляд бібліотеки. Розповідь бібліоте­каря.

Запитання: Як називається це приміщення? Де стоять книжки? Хто видає книжки? Як бібліотекар знаходить потрібну книжку? Що потрібно для того, щоб взяти книжку?

179

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Читання вірша С.Жупаніна "Бібліотекар". Огляд читаль­ної зали. Що роблять відвідувачі в читальній залі? Хто пи­ше книжки? Як потрібно поводитися з книжками? Розгля­дання книжок у читальній залі. Розповідь вихователя. Загадка: "Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а розказує" (Книжка).

Екскурсія на трикотажну фабрику

Мета: Ознайомити дітей із працею кравців. Знати, що одяг шиють кравці, швачки з різних тканин (шерсті, шовку, ситцю). Уміти розрізняти матеріал. Виховувати допитливість, повагу до праці кравців.

Словник: кравці, швачки, трикотаж, шерсть, синтетика. Хід заняття. Вихователь показує шерстяні речі (коф­ту, рукавиці, шарф, шапку). Із якого матеріалу вони зроб­лені? Показує трикотажну кофту. А ця кофта, з якого мате­ріалу зроблена? Де виготовляють ці речі? Повідомлення теми. Огляд фабрики, окремих цехів. Запитання: Куди ми з вами прийшли? Що виробляють на фабриці? Що роблять робітники в цьому цеху? Хто тут працює? Як називається професія цих людей? На чому вони працюють? Із якого матеріалу виготовляють ці речі? Огляд цеху готових виро­бів. Спостереження за процесом роботи. Розповідь вихова­теля.

Вправа "Що в тебе трикотажне (синтетичне, шерстяне)?" Екскурсія до школи

Мета: Ознайомити дітей зі школою, класом, його об­ладнанням, учителькою. Дати поняття про те, що всі діти із шести років йдуть до школи, де їх учать читати, писати, лічити, малювати. Виховувати інтерес до школи, бажання учитись.

Словник: школа, клас, вчитель, директор, дошка, пар­ти, учні, школярі, вчитися.

Хід заняття. Читання уривків із вірша С.Маршака "Школяру напам'ять".

180

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Запитання: Про що йдеться у правилах? Що спільне у шкільних правилах і правилах поведінки в дошкільному закладі? Чому цей вірш називається "Школяру напам'ять"? Як потрібно поводити себе у школі? Розповідь вихователя. Знайомство зі школою. Показ вестибюля, коридору, зали (під час уроку), пояснення табличок на дверях. Знайомство із класом під час перерви. Розповідь учителя. Присутність дітей на уроці (15-20 хв). Читання вірша М.Лисянського "Буквар".

4.4. Бесіди за змістом картин

4.4.1. Бесіди за дидактичними картинами

У роботі з дітьми використовують як предметні, так і сюжетні дидактичні картини. Високо оцінив значення предметної картинки для словникової роботи К.Д.Ушинсь-кий. Він писав: "Учіть дитину будь-яких п'яти невідомих їй слів, і вона буде довго й даремно мучитися над ними, а пов'яжіть із картинками двадцять таких слів - і дитина засвоїть їх на льоту"1. Педагог зазначав, що предметні та сюжетні дидактичні картинки допомагають дитині зрозу­міти довкілля. "Ви пояснюєте дитині досить просту думку, - продовжує К.Д.Ушинський, - і вона вас не розуміє: ви пояснюєте цій самій дитині складну картинку, і вона вас швидко зрозуміє. Спробуйте одну й ту саму подію розпо­вісти двом дітям, однаково здібним: одній - за картинками, другій - без картинок, - і тоді ви оціните все значення кар­тинок для дитини"2.

Отже, картинка є чудодійним педагогом, який навчає дитину легко й просто. За словами К.Д.Ушинського, кар-

1Ушинський Е Д. Про наочне навчання // Вибр. пед. твори: У б т.- К., 1983.-Т. 2.-С. 250. 2 Там само.

181

Алла Богуш, Наталія Гавриш

тинка сприяє і виправленню неправильного мовлення, вона "виправляє неправильний епітет, упорядковує неструктурну фразу, вказує пропуск якої-небудь частини..."1.

Слідом за К.Д.Ушинським, значення картинки в розу­мовому розвитку дитини, у збагаченні її знань та словника розкрила Є.І.Тихеєва. Вона вважала, що картинці з пер­ших років життя дитини повинно бути відведено почесне місце, оскільки вона розширює поле безпосереднього сприймання безпосереднього довкілля. Водночас слід па­м'ятати, що картинка не може замінити безпосереднього сприймання реальних предметів. Якщо є можливість познайомити дитину з реальним предметом чи об'єктом ( наприклад, з кішкою, цуценям, пташкою, квіткою, машиною тощо), слід показати дитині ці предмети, а потім уже закріпити їх сприймання через картинку. Проте, як справедливо зазначає Є.І.Тихеєва, бачити життя в усіх його проявах власними очима немає ніякої можливості. І ось тут на допомогу повинна прийти картинка. "Образи, уявлення, що викликаються ними, - пише Є.І.Тихеєва, - безумовно, менш яскраві, ніж ті, які дає реальне життя, проте... вони безперечно яскравіші і більш визначені, ніж образи, що викликаються голим словом"2. Так, з допомогою картонок вихователь знайомить дітей з дикими тваринами, із транс­портом (літак, пароплав, паровоз, поїзд), з предметами та об'єктами, які відсутні в цій місцевості.

Сама по собі картинка не навчає дитину, вона тільки зображує предмети, а навчає слово вихователя у супроводі картинки. Не можна захоплюватися досить широким сло­весним поясненням, вважаючи, що сучасні діти — акселе­рати і їм все під силу. Словесне натаскування, за словами І.П.Павлова, виховує базік і пустомель.

Дидактичні картини, які використовуються у дошкіль­ному закладі, об'єднують за такими темами: суспільно-полі-

^ам само.

2 Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М., 1981, - С. 72.

182

Методика ознайомлення дітей, з довкіллям

тичні, життя дітей у грі та праці, ігри та іграшки, дошкіль­ний заклад, дитячі розваги, праця дорослих, будівництво, життя людей, побут, транспорт.

Усі ці теми представлені у відповідних серіях (Зеленко НІ. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976; Бойко В.Д., Головань Г.Г., Остапович Л.В. Картини з навколишнього життя. - К., 1971; Гербова В.В. Картинки по развитию речи детей старшего дошкольного возраста. -М., 1985, та ін.) та альбомах (Остапович Л.В. Картини з розвитку мови дошкільників. - К., 1986; Артемова Л.В. Професії твоїх батьків. - К., 1978 та ін.), у наборах предмет­них і сюжетних роздавальних та демонстраційних картин. Вимоги до дидактичних картин розробила Є.І.Тихеєва. Картина повинна бути графічно грамотною, правдиво відо­бражати реальну дійсність, не спотворювати її правильно передавати колір, форму, композицію, просторові відно­шення. Картина своїм змістом повинна не тільки збагачу­вати й уточнювати знання дітей та словник а й сприяти патріотичному, морально-етичному й естетичному вихо­ванню. Зміст картини має також психологічно відповідати віку дитини (а тому в кожній серії картин, які видаються для дошкільників, є відповідні методичні вказівки з ре­комендаціями, для якого віку доступна ця картина). Під час розгляду картини дітей краще посадити півколом, показу­вати зображене на картині указкою, а не пальцем.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям картину показують дітям тільки після повідомлення теми і мети, щоб не зник інтерес до змісту картини.

Є.І.Тихеєва рекомендує проводити такі види занять з предметними картинками: назва предметів, їх частин, дій, якостей, ознак, властивостей; описування картинок, зіста­влення та порівняння картинок, систематизація (групуван­ня, класифікація) картинок. Усі ці види занять здебільшого проводять у вигляді дидактичних ігор ("Підбери картинку". "Що схоже, а що різне?", "Лото", "Доміно", "Загадки").

183

Алла Богуш, Наталія Гаврйш

За сюжетними демонстраційними картинами на занят­тях з ознайомлення з довкіллям проводиться бесіда. Щоб активізувати дітей на розглядання картини на початку заняття, Е.П.Короткова рекомендує використовувати такі прийоми1.

Коротка вступна бесіда, що готує дітей до сприймання зображеного. Так, перед тим, як розглянути картину "Зи­мові розваги", вихователь запитує у дітей: Яка зараз пора року? Яка погода взимку надворі? Чим зайняті діти взимку? Як ви розважаєтесь взимку?

Звернення до минулого досвіду дітей. Так, діти напе­редодні заняття (за один-два дні) були на екскурсії на бу­дівництві, а сьогодні їм пропонується сюжетна картинка про будівельників. Перш ніж показати картину, вихо­ватель запитує дітей, куди вони ходили, що бачили, з ким познайомились. Заняття можна почати із загадки, з чи­тання уривків вірша чи оповідання, які допоможуть зро­зуміти зміст картини, з розглядання наочності.

У ході заняття провідним прийомом у роботі з картиною є запитання вихователя. Використовуються різні форми запитань2.

Запитання для з'ясування загального змісту картини: Про що ця картина? Яку пору року зображено на картині?

Запитання констатувального характеру: Хто? Що? Який? Де?

Запитання, спрямовані на описування предметів, дієвих осіб: Який? Що робить? На що схожий?

Запитання причинового характеру: Чому? Для чого? Навіщо?

Запитання, що стимулюють словникову роботу (підбір синонімів, епітетів): Якими словами ще про нього можна сказати?

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Запитання оцінювального характеру: Якими словами можна оцінити поведінку хлопчика?

Є.І.Тихеєва рекомендує у бесіду за запитаннями вводити елементи змагання: Хто більше предметів побачить на картині? Діти, не повторюючись, повинні перерахувати всі деталі зображеного на картині.

Дітям старшої групи можна запропонувати придумати назву до картини, розділити її на частини й до кожної при­думати назву. Після бесіди вихователь узагальнює відповіді дітей у формі короткої розповіді за змістом картини.

Наводимо приклади занять: молодша група. Розглядан­ня картини "Поділись іграшками"1.

Мета: Закріпити знання дітей про життя у дошкіль­ному закладі: багато іграшок, діти граються, дружні, ді­ляться один з одним іграшками. Розвивати діалогічне мов­лення дітей. Виховувати позитивні колективні стосунки.

Словник: групова кімната, іграшки, гратися, дружно, ділитися, допомагати.

Хід заняття. Вступна бесіда: "Куди ви приходите кож­ного ранку? Що ви робите в дошкільному закладі? Як ви граєтеся? (Вихователь пропонує розглянути картину). Що зображено на картині? Де відбувається дія? Що роблять діти? (Вказати на групу дітей, які будують.) Що робить дівчинка? Як вона грається з лялькою? Що робить хлоп­чик? А ось цей хлопчик (показує) не хоче ділитися іграш­ками. Які іграшки біля нього? Чому плаче маленький хлопчик? Хіба так можна робити? Як потрібно гратися з іграшками?" Коротка розповідь вихователя. Читання опо­відання Н. Калініної "Хіба так граються?"

Середня група. Розглядання картини "У місті". Мета: Уточнити й закріпити уявлення дітей про тран­спорт та його призначення. Виховувати уважність.

'Див.: Ролькартиньї вразвитии речи дошкольника. - Ростов н/Д. 1971. 2 Див.: БородичА. М. Методика развития речи детей. - М., 1981, - С. 102.

184

1 Див.: Зеленко И.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976.

185

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Словник: транспорт, бруківка, тротуар, площа. Хід заняття: Вихователь: "Ми з вами гуляли по вулиці. Пригадайте, що ви бачили? Який транспорт їздить по вулиці? Де їздить транспорт? Де ходять люди? Як можна перейти вулицю?" Вихователь вивішує картину й запитує: "Що зображено на картині? Які види транспорту ви ба­чите? Покажіть. Де ходять люди? Де переходять вулицю? Як дізнаються люди, що можна перейти вулицю? Хто зупиняє транспорт? У що вдягнені люди? Яку пору року зображено на картині? Що ви ще бачите на картині? Де відбувається дія?"

Вихователь пропонує дітям послухати розповідь за кар­тиною: "На картині зображено міську площу і вулицю. На міських вулицях і площах багато людей. Люди легко вдягнені, надворі тепло, світить сонце. Дорослі і діти йдуть по тротуару, переходять вулицю на зелене світло. Регулює рух світлофор, а на площі - міліціонер-регулювальник. Ву­лицями і площами міста їдуть легкові й вантажні машини, автобуси, трамваї, тролейбуси. Пасажирський транспорт зупиняється на визначених зупинках".

У старшій групі можна провести бесіду за серією кар­тин, об'єднаних однією темою. Наприклад, тема "Транспорт".

Бесіда за картинками "До Києва по Дніпру". Програм­ний зміст: уточнити знання дітей про столицю України -Київ, закріпити уявлення про водний транспорт та пра­цівників транспорту (капітан, рульовий, матроси, радист, вантажник). Виховувати повагу до працівників водного транспорту.

Словник: транспорт, водний, повітряний, залізничний, вантажник, капітан, рульовий, радист, матрос.

Матеріал: картинки №66, 68, 69, 123, 124, 125, 126 з альбому І.В.Артемової "Професії твоїх батьків".

Хід заняття. Вступна бесіда про столицю України -Київ. Вихователь готує картинки №66, 68, 69, 123, 124,

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

125, 126. Нагадує дітям, що столиця України - місто-герой Київ, і пропонує їм вирушити в подорож до Києва по Дніпру. У подорож вирушають на великому пасажирському тепло­ході (заздалегідь зробленому зі стільчиків або з будівель­ного матеріалу). Кільком дітям дають картинки, на яких зображено трудові дії членів екіпажу теплоходу: капітана, рульового, матросів тощо. Вони називають професію, трудові дії і розповідають, для чого потрібна ця праця. Решта дітей - "пасажири". Вони сідають у "теплохід", який "відпливає". Під час "подорожі" по Дніпру діти розгляда­ють інші види транспорту, що пропливають по річці (вихо­ватель виставляє відповідні картинки та в разі потреби дає пояснення). "Пасажири" розповідають про роботу людей на цьому транспорті. Узагальнюючи відповіді дітей, вихова­тель підкреслює різноманітність праці людей на водному транспорті. Подорож завершується. "Теплохід" причалює до пристані і всі виходять. Вихователь вітає дітей з приїздом до столиці України - Києва.

У старшій групі можна давати дітям на одному занятті порівнювати зміст декількох картин. Наприклад, за цією самою темою "Транспорт".

Бесіда порівняльного характеру за картинами "В аеро­порту", "На залізниці".

Програмний зміст: уточнення знань дітей про повітря­ний та водний транспорт, професії людей, які працюють на повітряному та залізничному транспорті. Узагальнити знан­ня про транспорт (наземний, водний, повітряний; паса­жирський, вантажний, спеціальний). Виховувати сміливість, повагу до працівників транспорту.

Словник: наземний, підземний, вантаж, трап, аеропорт. г Матеріал: картини "В аеропорту" та "На залізниці" (В.Д.Бойко, Г.Г.Головань, Л.В.Остапович. Картини з навко­лишнього життя/ електротабло "Транспорт"/ або предметні

186

187

Алла Богуш, Наталія Гавриш картинки та епідіаскоп/, картинки з альбому Л.В.Артемової "Професії твоїх батьків" / №66, 69, 77, 80, 81, 121, 123). Хід заняття. Розглядання картини "В аеропорту". Запитання: Що зображено на картині? Що відбуваєть­ся в аеропорту? Хто стоїть біля трапа? Що вона робить? На чому підвезли багаж? Чим піднімають багаж? Хто готує літак до вильоту? Як навивають цей транспорт? Розглядання картини "На залізниці". Запитання: Як називають цей транспорт? Що зображе­но на цій картині? Як називають людину, яка стоїть біля вагона? А як називають людину, яка стоїть біля трапа лі­така? Як називають людей, які летять у літаках і їдуть у потягах? Хто веде потяг, а хто літак?

Електротабло "Транспорт". За вказівкою вихователь діти групують /засвітлюють лампочки/ різні види транс­порту: повітряний, водний, наземний, пасажирський, ван­тажний, спеціальний/.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям діти не скла­дають розповідей за картиною. Вже знайома картина вико­ристовується на заняттях з розвитку мовлення, де дітям пропонують складати різні види розповідей (описові, сю­жетні, творчі).

4.4.2. Розглядання та бесіди за репродукціями художніх картин

У системі ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям чільне місце посідає мистецтво. Саме через мистецтво - вид духовного пізнання дійсності - дитина набуває реального ставлення до життя, сприймає образи мистецтва через особисту діяльність засобами художніх образів. Мистецтво гармонізує емоційне життя людини, водночас змінюючи естетичну та моральну основи людсь­кого існування.

188

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Можливості видів мистецтва, різноманітність їх жан­рів у навчальному процесі не вичерпані. Синтез мистецтв не є їх тотожністю, а навпаки - взаємодія одного з іншим. Він передбачає їх вільну творчу єдність, за якої кожний з видів мистецтв, пристосовуючись до інших, але зберігаючи віднос­ну самостійність, збагачує їх і посилює художню цілісність.

Мистецтво, в усіх різновидах, відіграє особливу роль на ранньому етапі виховання дитини, оскільки вона в дош­кільному віці робить перші кроки в пізнанні та сприйманні довкілля. І саме такому популярному виду мистецтва, як репродукції художніх картин надано пріоритет у залученні дитини до світу прекрасного. З дитячих років треба дати дітям можливість відчути радість від зустрічі з прекрасним, навчити любити, розуміти мистецтво.

При ознайомленні з образотворчим мистецтвом необ­хідно враховувати особливості сприймання й пізнання дітей дошкільного віку; володіти прийомами керівництва розвит­ку художнього сприймання через мистецтво; у свідомості й емоційному розвитку дитини створити фундамент художніх уявлень, на які спиратиметься усе подальше навчання.

Для того щоб навчити дітей розуміти мистецтво, насо­лоджуватись ним, вихователям треба багато знати, вміти, бачити, відчувати, заохочувати. Без розвитку почуттів, без формування радості спілкування з мистецтвом ця мета не може бути досягнута. Згідно з програмою, дітей дошкіль­ного віку знайомлять з такими видами образотворчого мис­тецтва, як живопис, графіка, скульптура, народне декора­тивно-прикладне мистецтво.

Живопис поділяється на такі види: станковий, мону­ментальний, мініатюра, театрально-декораційний.

Станковий живопис - це живописні твори, які під час роботи закріплюються на спеціальному станку - мольбер­ті. Картина - твір станкового живопису, що має самостійне значення.

189

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Робота з дітьми старшого дошкільного віку з ознайомлен­ня з мистецтвом станкового живопису починається з організації цілеспрямованого художнього виховання й навчання. Насамперед необхідно "забезпечити матеріальну базу дитячого садка для ознайомлення з мистецтвом живопису; придбати довідкову літературу з мистецтва, естетичного й художнього виховання, методичну літерату­ру, матеріали з досвіду роботи, репродукції картин різно­манітних жанрів"1.

Репродукція - це відтворення оригіналу картини в ба­гатьох примірниках друкарським способом - найдоступ­ніша для ознайомлення дітей з мистецтвом живопису. Це можуть бути художні листівки, репродукції на окремих аркушах чи з журналів.

Кожну картину бажано оформити в раму, наклеїти або вставити в паспарту. Рама - не тільки прикраса для кар­тини, вона ніби відокремлює картину від довкілля. У раму ми вдивляємося, ніби у віконце, за яким відкривається тільки те, що зобразив художник. Завдяки рамі ми зали­шаємось віч-на-віч з картиною, художником, його думками і почуттями. Для більшості картин найкращою буде позолочена рамка, оскільки вона не зливається з жодним із тонів картини, придає їй певну урочистість, святковість. Проте картинам, у яких розповідається про повсякденне життя, така рама не зовсім підходить. Для них краще брати планку, покриту масляною фарбою світлого тону, її пофарбу­вання повинно відповідати кольоровій гамі картини, паспарту краще виготовити з цупкого паперу чи картону.

Для розглядання картина повинна бути добре освітлена і розташована проти вікна.

Добір живописних творів повинен враховувати особли­вості естетичного сприймання й оцінки дітьми: емоційність, асоціативність, фантазування, єдність естетичного й етич-

1 Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопи­су. - Методичні рекомендації. / Укл. Г.О.Шдкурганна. - К., - 1991. С. 5-8.

190

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ного. Репродукції картин мусять мати чіткий малюнок, ясну композицію, яскравий колорит; їх зміст у прямому чи опосередкованому вигляді повинен пов'язуватись із життям дітей, художні образи бути прикладом формування етичних і моральних якостей дитини.

Перше заняття - ознайомлення дітей з мистецтвом жи­вопису - бажано провести в музеї, на виставці. Роботу треба організувати так, щоб вихід дітей у музей став для них подією у житті, святом. Щоб цей день запам'ятався, з діть­ми треба попередньо поговорити про музеї, виставки, про художників, підготувати їх до зустрічі з прекрасним. Якщо в місті чи селі немає картинної галереї, то необхідно влаштувати виставку картин у дошкільному закладі.

Ознайомлення дітей з творами живопису необхідно про­водити, добираючи картини одного жанру. Поділ картин на жанри залежить від їх змісту. Твори, присвячені подіям минулого, - картини історичного жанру. Картини бувалих битв, у змісті яких розповідається про силу і славу народу в боях - картини батального жанру, картини, створені за мотивами билин, казок - міфологічний /билинний/ жанр. Якщо в картинах розповідається про події і сцени повсякден­ного життя, то це побутовий жанр. Часто їх називають "жанровий живопис". Якщо в картині головним зображен­ням є людина, то це - жанр портрета. Якщо створений ху­дожній образ тварини - анімалістичний жанр. Зображення овочів фруктів, посуду й інших предметів - натюрморт, різноманітні мотиви природи - пейзаж. Морські пейзажі називають маринами, а живописців, що пишуть море - ма­риністами. За програмою дітей дошкільного віку ознайомлю­ють з такими жанрами живопису, як натюрморт, пейзаж, портрет, побутовий, билинний та анімалістичний.

Добираючи картини для ознайомлення з портретним жанром, треба намагатись, щоб у цій серії були представлені

191

Алла Богуш, Наталія Гавриш

різні види портретів: портрет однієї людини, портрети, які об'єднують членів сім'ї, чи людей однієї професії - групові портрети. У добірку треба обов'язково включити портрети дітей. Бажано, щоб були також різні типи портретів: погрудний, поясний, поколінний, на весь зріст.

Для формування уявлення дітей про пейзажний жанр треба добрати репродукції пейзажів з різними мотивами. Це картини із зображенням дерев і лісів; луків і полів; гір і пустель; морів і озер, неба тощо. Різноманітність мотивів пейзажів необхідно зобразити також неповторними кольо­рами пір року. Було б добре, щоб серед пейзажів були широ­кі, панорамні, а також інтимні, які зображують затишні куточки природи; сільські, міські, паркові, індустріальні. У пейзажі часто художники зображують людей і тварин. Такі картини також необхідно включити в добірку.

Натюрморт - зображення різних речей: овочів, фруктів, квітів, посуду, іграшок, побутових предметів, тобто зображен­ня речей, які належать людям, чиє життя вони прикраша­ють, розповідають про людей. Все це необхідно врахувати, готуючи матеріал для ознайомлення дітей з жанром жи­вопису - натюрмортом. Треба подбати, щоб він був легким за сприйманням, сумним і радісним за почуттям, святко­вим і буденним за добором предметів.

Важливим виразним засобом у натюрморті є також тло. Бажано добрати натюрморти, тлом у яких виступає стіна, драпування тканиною, вікно чи двері, відкриті у простір.

Для ознайомлення дітей з анімалістичним жанром перед вихователем стоїть завдання обрати репродукції із зображен­ням тварини як головним героєм картини. Це можуть бути страуси й антилопи у степу, папуги й мавпи у тропічному лісі, морські птахи на берегових скелях, верблюди в пустелі, вовки чи лосі в лісах, риби у прозорій воді серед водоростей тощо.

Добираючи репродукції, треба зважати на те, щоб у кар­тині, крім зовнішньої характеристики, виражався характер,

Методика ознайомлення дітей з довкіллям притаманний тварині чи птахові, щоб зображення було на­сичене емоційним змістом, який перекладається на мову людських почуттів і настрою.

Щоб ознайомити дітей з побутовим і билинним жанрами, треба дібрати репродукції з нескладним сюжетом, на яких зображені епізоди з дитячого життя, казок. Справжній смак можна виховати лише добором високохудожніх, близь­ких дитячому сприйманню творів. Реалістично зображена дійсність доступна для сприймання, викликає справжню естетичну насолоду.

Ступінь впливу мистецтва на дитину багато в чому зале­жить також від методики, яку використовує вихователь. Треба так будувати роботу, щоб діти зрозуміли образ, створений художником, а твір мистецтва викликав у них естетичне переживання, радість, задоволення. Тільки під керівництвом дорослого діти зрозуміють художню вираз­ність картини, поступово розвивається дитяча зацікавле­ність мистецтвом, а пізніше з'явиться відчуття її художньої цінності в усій повноті.

Одним із методичних прийомів ознайомлення дітей з твором мистецтва може бути розповідь вихователя про картину з використанням елементів мистецтвознавчого аналізу. Розповідь - вид творчої художньої діяльності вихо­вателя, який вимагає мистецтвознавчих знань і професій­них умінь.

Розповідь про твір мистецтва - це не тільки повідомлення про його зміст, це також емоційний вплив на дітей через художні засоби виразності, які використовує художник, це передавання їм свого ставлення до зображеного, свого настрою, який викликає твір, це стимулювання їх до активного співпереживання. Щоб створити змістову й захо­плюючу, доступну дитячому сприйманню розповідь про картину, від вихователя, крім загальної культури, широ­кого світогляду, вимагаються конкретні знання про творчість

192

193

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

художника, особливості виразних засобів мистецтва живо­пису, його жанри.

При підготовці до розповідей про мистецтво живопису Г.О.Підкурганна рекомендує використати такий матеріал1. Образотворче мистецтво - це відображення довкілля художником у художніх образах і вираження свого став­лення до життя засобами форми, кольору, композиції. Саме художній образ втілює задум художника у видиму форму, є результатом його творчої діяльності. Основою творення художнього образу в мистецтві живопису є такі виражальні засоби, як колір, малюнок, композиція.

Колір - найголовніший виражальний засіб живопису. Без кольору не може бути живопису. Саме колір відрізняє живопис від інших видів образотворчого мистецтва, дозво­ляє розкрити барвистість довкілля. За допомогою фарб художник колоритно зображує життя. Від цього і походить назва мистецтва - живопис, тобто писати життя. Для цього художник використовує гаму кольорів, тобто шкалу всіх кольорів, яка притаманна певній картині. Коли художник усі кольорові поєднання підпорядковує єдиній гармонійній узгодженості, він вирішує питання колориту. Колорит картини художник вирішує згідно зі своїм задумом.

У кожному живописному творі є й світло, є глибокі тіні й напівтіні, де світло поступово переходить у тінь. Так, за допомогою світлих і темних тонів художник передає освіт­лення. У живопису це називається світлотінню. Вона віді­грає дуже важливу роль. Завдяки світлу й тіні художник передає об'ємність людей і предметів, живу чарівність при­роди, повітря, простору.

Малюнок - основа реалістичного зображення дійсності. Він створює окреслення форми зображуваного предмета,

1 Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопи­су. - Методичні рекомендації / Укл. Г.О.Підкурганна. -К., 1991. - С. 9-11.

шідає живописному образові структурної чіткості, ясності. (Іоред понять, які включає малюнок, насамперед виділяють лінію і контур. Лінія - це рух пензля, що виявляє форму предмета. Вона є найбільш загальним у картині. Контур -краї форми, що відділяє її від середовища й оточення.

Важливим компонентом художньої мови живописного ИОру є композиція. Композиція - це створення, складання, розміщення у часі і просторі основних структурних одиниць тнору згідно із задумом художника й реальною дійсністю. Композиція включає такі поняття: формат, перспектива, динаміка. Формат картини характеризується розміром і положенням полотна, яке художник вибирає залежно від задуму. Він може бути різної форми: квадратним, прямо­кутним, овальним тощо. Прямокутний формат може розмі­щуватись у різних положеннях. Якщо художник зображує щось високе, намагається передати стрімкість, враження висоти, то вибирає вертикальний формат. Зображуючи безкрайність просторів землі, її широчінь, вибирає горизон­тальний формат.

Перспектива у творах живопису - це засіб зображення об'ємних предметів реальної дійсності, що характеризуєть­ся тривимірністю на площині. Саме перспектива дозволяє художникові передати глибину простору, а також своє ставлення до зображуваного, зосередити свою увагу на го­ловному.

Перспектива буває лінійною й повітряною. Лінійна перспектива - вираження простору на картині створюється за допомогою ліній. Лінійна перспектива буває фронталь­ною, діагональною. Законів перспективи є кілька. Найго­ловніших два:

1. Чим далі від нас знаходиться предмет, тим він здається
меншим.

2. Паралельні лінії, віддаляючись від нас, поступово
наближаються і нарешті сходяться.

194

195

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Повітряна перспектива дає змогу передавати зміну забарвлення об'єктів і явищ залежно від їх віддалення у просторі: предмети втрачають чіткість контурів, кольори тьмяніють, а близько розташовані стають контрастнішими.

Динаміка у творах живопису створюється передусім за рахунок ритму. Ритм картини - повторення ліній, плям, кольорів. Для передавання враження руху, крім ритму ху­дожник використовує й інші художні засоби. Це асиметрич­на побудова картини, тобто розміщення рухомих предметів в одній із частин полотна; діагональна побудова картини, коли враження руху створюється за рахунок діагонального розміщення рухомих предметів. Враження руху також передається за рахунок пластики, тобто зображення однієї з фаз руху: біжить, стрибає, нахиляється тощо.

При ознайомленні з картинами побутового жанру необхід­но звернути увагу на те, що в них зображені події, сцени повсякденного життя; показати, що в них завжди присутні люди, є дія, розповісти про місце й час дії. Серед усіх зобра­жень знайти з дітьми суттєвий центр, тобто щось найбільш важливе за значенням, завдяки чому художник розкриває свій задум, звернути увагу на засоби виразності, які вико­ристовуються для його виділення: розміщення у центрі, використання контрастного зображення порівняно з інши­ми предметами (форма, розмір, колір, світло). Необхідно показати залежність між предметами, значення одного предмета порівняно з іншим, звернути увагу на деталі.

Розглядаючи з дітьми картини портретного жанру, розповісти, що головним зображенням у портреті є людина, що створюючи портрет художник прагне зобразити не лише зовнішню схожість людини, а й розкрити її внутрішній світ, розповісти про думки, турботи.

Обличчя (очі, міміка) надає зовнішності виразності. Саме за допомогою цих виразних засобів художник передає різні відтінки настрою: сердиться, сумує, радіє; розповідає

196

про звичне заняття людини, її поведінку, моральні якості. Такі виразні засоби портрету, як поза, жести, одяг під­креслюють стан людини, професію, смаки. Тло розповідає про середовище, в якому діє людина, допомагає зрозуміти задум художника.

У наступній бесіді з дітьми розповісти про пейзажний жанр, що він присвячений зображенню природи. Звернути увагу на різноманітність мотивів пейзажних творів, це -небо й земля, моря й озера, дерева й ліси, луки й поля, гори й пустелі, це - природа в різні пори року.

У пейзажі художник прагне передати не лише чарів­ність природи, а й розповісти про життя людей, їхню долю, переживання. Звернути увагу дітей, що в пейзажі художни­ки часто зображують людей, тварин, але навіть там, де вони не зображені, їх присутність припускається і відчувається. Художники-пейзажисти розповідають людям правду про свою землю, про час, у який вони жили чи живуть, про себе.

Під час розповіді дітям про натюрморт показати різноманітність зображень. Слово "натюрморт" запозиче­не із французької мови, означає мертва натура. Дітям краще назвати цей жанр живопису, як його перекладають німецькою мовою - тихе життя. Розповісти, що в на­тюрморті художник прагне не лише правдиво зобразити предмети, які скомпоновані у групу, показавши їх при­вабливість, а також розповісти, кому ці речі належать, чиє життя прикрашають, який господар, його спосіб життя, звички.

Залежно від задуму, в натюрморті, художник вирішує різні завдання. Показати дітям, як одна картина викликає радість завдяки зображенню барвистих квітів чи речей, створених людиною, в іншому випадку в натюрморті при­ваблює форма предметів, виразність їх силуетів, декоратив­ність розміщення або якість матеріалу: прозорість скла, холод металу, матовість глини й інше. Звернути увагу дітей на настрій, що викликає певний натюрморт.

197

Алла Богуш, НаталіяГавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Знайомлячи дітей з творами анімалістичного жанру, розповісти, що створюючи художній образ, художник наділяє тварин чи птахів людськими рисами. Наприклад, "зверхність" верблюда і лами, "спостережливість" у мавпи, "благородність" у собаки, коня тощо. Задуману тему ху­дожник розкриває за рахунок міміки тварини, постави. Це може бути тема спокою чи стрімкого бігу, переслідування, боротьби чи ласки.

Звернути увагу дітей, як художник вдало поєднує образ тварини з природним оточенням. Саме пейзаж сприяє вира­женню тісного зв'язку тварини з природою, допомагає художникові розкрити характерні особливості різноманіт­них представників тваринного світу. При розгляданні намагатися знайти з дітьми те найхарактерніше, найви­разніше, притаманне певній тварині, зрозуміти настрій, почуття, що втілив художник в образ тварини. Це може бути скромність, ніжність, зосередженість чи смуток, ра­дість чи переживання, гнів чи лють.

Необхідно розкрити красу тваринного світу, пробудити повагу до живої природи, вчити вдивлятись, захоплюва­тись, замислюватись.

Перше знайомство дітей з репродукціями художніх кар­тин у дошкільному закладі відбувається у повсякденному житті в куточку книги. Вихователь вносить картину, залишає її на самоті з дітьми. Коли в дітей виникнуть запитання, групці дітей розповідає зміст картини, називає художника і її назву. Надалі робота з репродукціями худож­ніх картин відбувається на заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям та на інтегрованих заняттях (довкілля, обра­зотворча діяльність, розвиток мовлення, художня літера­тура, рідна природа, музика).

У процесі ознайомлення дітей з репродукціями худож­ніх картин розв'язуються такі завдання: а) формування здатності художнього бачення картини; б) формування

цілісного сприймання її змісту; в) розвиток естетичних уявлень і почуттів; г) виховання оцінювального сприйман­ня змісту картини; д) збагачення словника яскравими образними виразами, епітетами, метафорами, порівняннями.

Специфікою сприймання творів живопису є його ціліс­ність, уміння сприймати не тільки зміст картини, а й засоби художньої виразності (композиція, тло, колір, світлотінь, симетрія). У цьому зв'язку не можна застосовувати тільки "розумовий, дидактичний" підхід під час розглядання репродукцій художніх картин. Не можна деталізувати запитання, спрямовані на відтворення змісту (такі як: що? хто? де? яке? а йде що? коли?) картини.

Такий підхід "вихолощує емоційний бік сприймання, заважає дітям увійти у світ образів, разом з художником, перейнятися почуттями й емоціями, руйнує цілісність сприймання"1.

Дітям старшого дошкільного віку доступні репродукції художніх картин, які зображують суспільно-політичні події, життя та побут людей, життя й ігри дітей у дитячому садку, працю дорослих, портретний живопис (пейзажі та натюрморти використовують на заняттях з ознайомлення дітей з природою). Це такі картини: "Хліб", "Слухаючи казку", "В українському дитячому садку" Т.Яблонської; "Діти тікають від грози" К.Маковського; "Дівчинка з ляль­кою" В.Тропініна; "Альонушка" В.Васнецова; "Ранок" Б.Кустодієва; "Мати партизана" С.Герасимова; "Московсь­кий дворик" Полєнова; "Вечеря трактористів" А.Пластова; ("Стрекоза") "Бабка" І.Репіна; "Дівчинка з персиками", "Міха Морозов" В.Сєрова; альбом портретів М.Жукова; "Діти", "Трійка" В.Перова; "Біля дверей школи" Н.Богда-нова-Бєльського; "Майбутні льотчики" О.Дейнеки; "Бурла­ки на Волзі" І.Репіна; "Повернення" В.Костецького. Картини

Чвашиніна МД. Про деякі прийоми ознайомлення старших дошкільників із художніми картинами. - К., 1963. - С. 14.

198

199

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

зарубіжних художників: "Хлопчик з собакою" Б.Е.Мурільо; "У лісі" К.Коро; "Дівчина з віялом" П.О.Ренуара та ін.

Розглядання репродукцій художніх картин супро­воджується розповіддю вихователя. До розповіді вихователя ставляться певні вимоги1:

  • Розповідь повинна спиратися на асоціативне образне мислення дітей, зорову увагу, пам'ять, пов'язуватися з по­діями, які мали місце в житті дітей, бо пізнання образного ладу картини і пізнання краси життя тісно пов'язані між собою.

  • У розповіді вихователь повинен підкреслити послі­довність і причинний зв'язок подій, оскільки емоції часто заважають дітям розповідати зв'язно, послідовно. Дітей приваблюють образи і деталі, які викликають яскраве вра­ження, супроводжуються глибоким переживанням. Розпо­відь про картину повинна диференціювати у свідомості ді­тей такі поняття, як тема твору живопису (про що картина), зміст (що зображено), виражальні засоби (як виражено).

  • У розповіді вихователь повинен проникнутись ідеєю, задумом, почуттям художника, висловити своє ставлення до зображеного через інтонацію (урочисто, весело, розваж­ливо, зі смутком чи співчуттям), через використання об­разних слів і виразів (метафор, епітетів, порівнянь).

  • Добираючи точні, яскраві, образні слова, які характе­ризують події й героїв картини, необхідно пам'ятати про доступність лексики для дітей дошкільного віку. Не можна перевищувати можливості дітей у сприйнятті мови, але не можна також користуватися лише тими словами й вира­зами, які вже увійшли в активний словник дитини.

Розвиток художніх уявлень дитини можливий лише на основі розвитку почуттів, формування радості спілкування

1 Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. -С. 12.

з мистецтвом. Форма заняття, способи організації для ді­тей, методи передавання знань повинні створювати ситуа­цію "уподібнення", тобто атмосферу радості, захоплення, задоволення, співучасті дітей у процесі сприймання і потре­би активних творчих дій.

Наприклад, розглядання картини В.Перова "Трійка". Розповідь вихователя за картиною: "Троє вимучених, зовсім безсилих дітей, впряжені, наче коні, тягнуть сани з величез­ною обледенілою діжкою. Те, наскільки важка діжка, допо­магає нам зрозуміти фігура сторонньої людини, яка з жалістю дивиться на дітей і допомагає їм з великими зуси-лями перевезти сани через кучугури. Мотузки врізуються у руки й плечі дітей. Руки мерзнуть, немає рукавиць. Одяг легенький, розірваний, старенький. Дітям дуже холодно. Та ще й вітер дме прямо в обличчя, рве одяг, розтріпує волосся на голові у дівчинки. Вона легко вдягнена, на голові стара хусточка. Праворуч - малесенький хлопчик, йому важко, від натуги він відкрив рота.

Художник з великою майстерністю передав страждання дітей, яких хазяїн примусив виконувати непосильну робо­ту. Діти з малих років (такі, як ви зараз) повинні були працювати, заробляти собі на хліб. Вони були голодні, їх били, діти були позбавлені дитинства".

Діти розглядають картину. Запитання: Які фарби пере­важають у картині? На якому тлі зображено трійку дітей? Чому на темному тлі, як ви думаєте? Хто летить за діжкою? Для чого художник намалював чорних воронів? Що ще вдалині зобразив художник? А чий образ радує дітей? Роз­повідь вихователя: "Так, картина написана в темних, сірих, похмурих тонах. Навкруги мряка. Чорні ворони летять за діжкою, наче чекають здобич. Білими протилежними фарбами художник передає обличчя дітей і холодний лід на діжці. Вдалині похмура темна сувора монастирська стіна підкреслює нескінченність дороги та важкої дитячої праці.

200

201

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Єдина радість для дітей — це Сірко, який біжить поруч». Далі вихователь повідомляє дітям, що хлопчик Василько (середній) надірвався від важкої праці, захворів й помер. Мати назбирала грошей, прийшла пішки до художника в місто, щоб купити цю картину як пам'ять про сина. За­вершується заняття читанням уривків з оповідань А.П.Че-хова "Ванька" та М.Некрасова "Спати хочеться".

На наступному занятті дітей знайомлять з репродукція­ми художніх картин про життя дітей ("Слухаючи казку". "В українському дитячому садку" Т.Яблонської). Розгля­дання картин супроводжується розповіддю вихователя, чи­танням творів Н. Забіли. Діти зіставляють фарби, тло кар­тини В.Перова і Т.Яблонської.

Дослідники (Н.Зубарєва, М.Івашиніна та ін.) реко­мендують у роботі з художніми картинами використову­вати такі прийоми, як "входження" дітей у світ картини, "подорож" за змістом картини; запропонувати уявити себе на місці конкретного героя картини й розповісти від його імені, що він відчуває, як би він себе поводив. Знайомі кар­тини рекомендується об'єднувати за змістом (дві-три карти­ни) і давати дітям для порівняння. У дослідженнях Е. П.Ко-роткової, А.М.Чернишової вивчались особливості сприй­мання дітьми портретів.

Так, Е.П.Короткова розробила методику ознайомлення дітей з дитячими портретами. Вихователь показує портрет і сама складає розповідь про нього: описує зовнішній вигляд, вираз обличчя, міміку, внутрішній стан героя, його настрій. Запитує у дітей, якими фарбами художник передав тло, обличчя, одяг. Діти розповідають, яка кольорова гама переважає, чому художник написав героя на світлому чи темному тлі. Потім дітям пропонують уявити портретного героя у різних життєвих ситуаціях свого дитячого садка і розповісти, як би він себе поводив. На одному занятті дітям пропонують розглянути два-три портрети, зіставити їх між собою.

202

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

А.М.Чернишова пропонувала дітям чотирьох-шести років розглянути портрети дорослих людей ("Автопортрет" К.Брюллова, "Робітник" В.Сєрова, "Портрет невідомої се­лянки в російському костюмі" І.Аргунова, "Портрет жін­ки" В.Тропініна, "Очікування" Г.Песиса, "Портрет жінки" Є.Моісеєнко)1. На портретах зображено людей різної со­ціальної епохи, яких художники написали різними засоба­ми художньої виразності. За даними автора, такі портрети доступні сприйманню дітей уже в 5 років.

Наводимо запис занять з портретного живопису з діть­ми старшого дошкільного віку2.

Розглядання картин та бесіда за ними: "Бабка" ("Стре-коза") І.Репіна, "Дівчинка, освітлена сонцем" В.Сєрова.

Починає вихователь заняття з розгляду бабки та роз­повіді: "Погожого, сонячного дня пурхають бабки на лісо­вих галявинах, на берегах річок і переливаються на сонці різними барвами: то вони здаються голубими, як ясне небо, то золотими, як саме сонце.

— А ви хочете, діти, побачити бабку?

На ствердну відповідь їм показують картину І.Репіна.

Хіба це бабка? - вигукують діти.

Так, діти. Ви думаєте, я жартую? Ні, це художник Рєпін намалював свою доньку Віру і назвав її бабкою.

Але чому він так назвав її? Давайте поміркуємо разом".

Діти висловлюються:

Тому, що вона швидко бігає.

Тому, що вона розкидає руки, наче крильця.

Вона бігає в полі, в саду.

Що робить дівчинка?

Сидить на жердині.

А що вона робить ногами?

1 Див.: ЧерньїшеваА. М. Особенности вьібора детьми 4-6 лет живописного
портрета// Дошкольное воспитание. ХХУІГІ Герценовские чтения. - Л., 1976.

2 Івашиніна М.Д. Про деякі прийоми ознайомлення старших дошкіль­
ників з художніми картинами. - К., 1963. - С. 32-34.

203

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Дриґає.

А як ви дізналися про це?

Одна нога в дівчинки опущена, а друга піднята.

А чи давно сидить Бабка на жердині?

Ні, вона бігала, пурхала, втомилася й сіла.

А чи довго сидітиме, як ви думаєте?

Ні, напевне, скоро схопиться і знову буде бігати, пурхати.

Розглядаючи детальніше картину, діти помічають, що

й плаття у дівчинки, як у бабки, різноколірне, що й воно,

ніби грає на сонці. Напевне, саме ще й тому художник

назвав свою доньку Бабкою.

  • А яке ж її справжнє ім'я?

  • Віра. Перед вами, діти, Віра-бабка, донька художника.

Картина В.Сєрова "Дівчинка, освітлена сонцем" викли­кала в дітей надзвичайне захоплення. Якийсь час вони, мов зачаровані, мовчки споглядали її.

Ніби опам'ятавшись, діти почали говорити:

  • Травиця у долині освітлена, на галявині - наче золота.

  • На дівчинку впало проміння.

  • Листячко на деревах освітлене.

— На білій кофтині жовті й зелені кольори, трішки
жовті, трішки зелені.

  • А як про них можна сказати інакше, без слова трішки?

  • Жовтуваті, зеленуваті. А ось тут рожевий, синюва­тий кольори.

  • Звідки ж картина увібрала в себе так багато різних відтінків?

  • Жовтуватий — від сонця, зеленуватий — від листя.

  • А синюватий, від синьої спідниці.

  • А рожевий від брунатного стовбура, на який сперлася дівчинка, пояснює вихователь.

  • Як ви вважаєте, який був день, коли дівчинка прийшла в ліс?

  • Спекотний, сонячний,— відповіли діти.

Бесіда за картиною В.М.Васнєцова "Оленка". Вихова­тель виставляє картину й запитує: "Хто ця дівчинка? Кого вона вам нагадує?"

  • Оленка. Картина так і називається "Оленка", написав її художник Віктор Михайлович Васнєцов. Подивіться на дівчинку, якою її зобразив художник?

  • Так, вона сумна, задумлива. Оленка - сирота, батьки померли, а дівчинка з братом лишилися самі. Що ж тра­пилося з Оленкою?

Діти пригадують зміст знайомої казки.

— А як художник показав, що дівчинка сумує? У дів­
чинки дуже зажурене обличчя, сидить вона на камені, зігну­
лась, обхопила руками коліна. Скільки горя у її очах!

Діти розповідають, як одягнена дівчинка, які барви перева­жають у картині. Використовує вихователь й уявлювані ситуації, коли діти начебто перевтілюються в образ дівчинки.

У процесі ознайомлення дітей з репродукціями художніх картин доцільно використати уривки віршів, які б відби­вали зміст картини, оповідань (до картини І.І.Шишкіна "Ранок у сосновому лісі" можна прочитати уривок з опо­відання К.Д.Ушинського "Ранкові промені"), дібрати при­слів'я, пісні, музичні твори. Обов'язково підготувати свою розповідь за змістом картини і розповідь про дитячі роки та діяльність художника.

Добре, якщо б діти побачили і портрет художника. Пот­рібно відповідно підготувати і дітей.

Наводимо конспект заняття, у якому показано підготов­ку дітей до сприймання картини.

Тема: Бесіда за картиною І.Шишкіна "Дощ у лісі"1.

Програмний зміст: Вчити дітей уважно розглядати твір живопису (картину І.Шишкіна "Дощ у дубовому лісі"). Закріплювати уявлення дітей про вигляд природи під час дощу. Учити використовувати набуті враження при аналізі художнього твору. Формувати вміння, вдивляючись у зоб­ражене, відзначати застосовані художником засоби виразності:

1 Четверик А.Д. Розвиток естетичного сприймання старших дошкільни­ків засобами образотворчого мистецтва. - Майстер, робота. - Миколаїв, 2007. -С. 70-72.

204

205

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

колір, лінію; розрізняти кольори та їх відтінки. Виховувати інтерес до творів мистецтва, здатність емоційно сприймати їх. Матеріал: репродукція картини І.Шишкіна "Дощ у дубовому лісі" (велика демонстраційна та маленькі роздат-кові), різноколірні фішки на кожну дитину.

Попередня робота: спостереження за дощем, бесіда "Що ми бачили під час дощу". Розглядання ілюстрацій із зобра­женням природи під час дощу, читання оповідання І.Нек-расова "Перед дощем". Вивчення потішки "Дощику-дощику", української народної пісні "Дощик", розучування танцю дощових краплинок. Вправа "Визначити пору року і кольо­ри" (за ілюстраціями), вправа "Назви головні кольори малюнка", вправа "Виклади фішками гаму кольорів" (проводиться за ілюстраціями). Слухання музичних творів, що імітують звуки дощу та довільна рухова творчість під музику з іміта­цією дощу. Знайомство з творами І.Шишкіна та виконання вправи "Виклади гаму кольорів" за картиною "Дуби".

Хід заняття. Вихователь:

— Ми з вами часто спостерігали за дощами. Давайте прига­
даємо, як падають краплинки, які звуки ви чули під час дощу?
А зараз послухайте пісню дощику. Вихователь включає
магнітофонний запис шуму дощу. Діти слухають 30-40 секунд.

— Пригадайте діти, який був дощ? (холодний чи теплий,
короткочасний чи затяжний, сильний чи дрібненький)

  • Де ховаються від дощу?

  • Чим прикриваються?

  • Що утворюється на землі після дощу? Розповідь вихователя:

— Одного разу, коли художник Іван Іванович Шишкін
гуляв у лісі, почався дощ. Іван Іванович розкрив парасоль­
ку і довго спостерігав, як краплини падали на листочки,
травичку, зволожували стовбури дубів. А потім, коли ху­
дожник прийшов додому, він вирішив намалювати все, що
бачив. Так народилася картина "Дощ у дубовому лісі". Роз­
гляньте її уважно. Вихователь відкриває картину, діти

підходять, розглядають її протягом 1,5-2 хвилин. Після цього вихователь спонукає малят до розповіді за картиною, дає можливість висловити враження усім, хто хоче. Прагне, щоб діти помітили якомога більше деталей.

Запитання: Яку погоду зобразив художник? (вологу, сиру, дощову, теплу). Як ви здогадалися про те, що погода саме така? (Туман, калюжі, краплини дощу на листі, люди під пара­солькою). Подивіться на дерева, як художник зобразив дерева? Порівняйте дерева поблизу з тими, що вдалині. А що іще ми бачимо на картині? Уявіть і розкажіть, який настрій був у художника, коли він малював дощ у дубовому лісі. Якими кольорами малював Іван Іванович Шишкін цю картину?

Після відповідей дітей вихователь пропонує їм роботу з репродукціями цієї картини, які є на всіх столах. Спочатку діти розглядають і впізнають їх, порівнюють з великою. Потім добирають фішки тих кольорів, що є на картині, і накладають їх на свою репродукцію у місцях, де бачать відповідний колір. Діти можуть працювати вдвох з однією репродукцією або кожний зі своєю.

Розповідь вихователя за картиною:

"Іде дощ. Дубовий ліс, змучений спрагою, п'є його з насо­лодою. Дерева розкинули свої віти. Від вологи блищать на них листочки. Мокрі стовбури дубів, що ростуть близько до нас, темні й намальовані чітко. А от дерева, що подалі, вкриті ту­маном. І тому їх видно погано, а їх стовбури видаються сірими. Ні дощ, ні туман не псують доброго настрою. Напевне, небо не повністю вкрите хмарками, адже деінде пробиваються сонячні промені. Ліс умився чистою дощовою водою. Травичка підня­лася назустріч приємним краплинам і, неначе, прислухову-ється. Все навкруги - земля, трава, дерева -дихає свіжістю. Великі калюжі, що налив дощик на дорозі, весело поблиску­ють, і в них, мов у дзеркалі, відбиваються дерева. Художник намалював картину кольорами спокійного, доброго настрою: зеленими, жовтими, коричневими, синіми, голубими". Діти складають власні розповіді, а потім оцінюють їх.

206

207

Алла Богуш, Наталія Гавриш

У спеціальній літературі та на сторінках журналу "Дошкільне виховання» подано художній опис змісту картини, який може слугувати вихователю основою для складання розповіді для дітей. Наприклад, картина К.О.Трутовського "Одягають вінок" (1877).

Велика мистецька спадщина К.О.Трутовського (1826-1893) присвячена Україні. Художник відтворив у мистецтві мотиви побуту й звичаїв українського народу, наповнив сюжети картин високою поетичністю. У картині «Одягають вінок» відбилось уміння художника вдивлятись у сучасний йому побут, оспівувати його в художніх образах.

В Україні здавна існував народний звичай, коли молоді дівчата доповнювали святкове вбрання барвистим вінком із живих квітів. Саме цей жартівливий момент зобразив художник на полотні: молода мати або старша сестра прибирає квітами малу дівчинку, одягнену у святкове вбран­ня і намисто. Йде гра в дорослу - дівчинка запишалась, засоромилась, бо за прибиранням з дорослою серйозністю спостерігає хлопчик. У побутову сценку художник вніс багато теплого почуття, авторська розповідь пронизана лагідною усмішкою, веде глядача у світ краси побуту ук­раїнського народу. Картина виразно скомпонована, уся сце­на опромінена благодатним теплом щедрого літа. Твір пройнятий ліризмом, поезією щасливого дитинства, глибо­кою повагою художника до життя народу.

Спочатку вихователь знайомить дітей окремо з кожною картиною художника, а потім можна провести заняття, присвячене творчості одного художника за серією картин або зіставлення картин на одну тему різних художників.

Наприклад, ознайомлення дітей з картиною І.І.Левітана "Золота осінь" (старша група)1.

Програмний зміст: формувати в дітей здібність сприй­мати твори мистецтва живопису, викликати емоційне став-

' Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. Методичні рекомендації. /Укл. Г.О.Підкурганна. -К., - 1991. -С. 19-20.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

лення до зображуваного, розвивати образне бачення, вчити відтворювати в малюнках враження від естетичного і художнього сприймання.

Хід заняття. У кімнату, прикрашену осіннім листям, залітає повітряна кулька з телеграмою: "Дорогі діти! Запро­шую вас погостювати в мене. Щоб - потрапити до мене, треба заплющити очі, повернутись навколо себе і сказати чарівні слова: "Крібле, крабле, бум!"

Я у літечка сестричка

У калиновім намисті

А спідничка в мене з листя,

Різноколірна, барвиста"

— Цікаво, хто це може бути? Так, звичайно, це - чарів­
ниця осінь. Хочете погостювати у неї? Тоді давайте заплю-
щемо очі і... Ось ми і потрапили з вами в осінню казку. Як
гарно навкруги... Осінь мрійна, осінь мила, все багрянцем
притрусила (Діти збирають осінні букети з листя). І сама в
барвистім листі, ще й в калиновім намисті. Вихователь при­
вертає увагу дітей до ілюстрацій:

Ось край річки - жовті клени І берізки золоті. Лиш ялиночки зелені Залишились в самоті.

— Щедро виграючи золотими фарбами, ходить чарівниця-
осінь полями, лісами і луками, шарудить опалим листям,
сипле золоті листочки на землю. Осінь уміє зачарувати
своєю красою і кожну людину перетворити в чарівника. Не
вірите? Тоді послухайте і подивіться, які дива створюють
люди, закохані в осінь. Поети передають свої почуття у вір­
шах, композитори - у музиці (звучить музика П.І.Чайковсь-
кого "Пори року. Осінь").

А ось художник І.І.Левітан, зачарований барвами осені, передав свої почуття на полотні. Це пейзаж "Золота осінь". Через п'ять років картина буде святкувати свій ювілейний день народження, їй виповниться 100 років. Яку чудову, гарну лагідну осінь зобразив художник! День сонячний...

208

209

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

По глибокій блакиті неба пливуть хмарки. На узліссі жов­тіють, спалахуючи рудими вогниками луки, стоять у зо­лотому вбранні дерева. М'яким шаром жовтих, червоних, оранжевих листочків вкрита земля. Яка чудова, запашна й золотиста ковдра! Приваблює, кличе вдалину, туди, де зеленою щіточкою зійшла озимина, невеличка річечка, що тече уздовж узлісся. Вода в ній синя, холодна. Створюється враження, що вона повільно рухається. Картина викликає почуття бадьорості й спокою. Дивлячись на картину, ми разом з художником переживаємо безмірну красу чарівної осені, красу рідної землі.

Запитання до дітей за змістом розповіді:

— Діти, чи зачарувала осінь вас своїми барвами? Тепер
ми з вами теж чарівники. Давайте намалюємо картини
осені. (Звучить музика).

Після закінчення малюнків, діти розповідають про них, читають вірші. Для аналізу дитячих робіт вихователь також використовує поетичне слово Н.Забіли:

Подивись: на видноколі

Мов змінилися ліси.

Хто це їх у жовтий колір так барвисто покрасив?

І пишаються дерева

Золотим своїм вбранням.

— Це якийсь маляр, напевне,

Догодити хоче нам.

А маляр цей -

місяць Жовтень

У відерцях чарівних

Жовту фарбу перебовтав

І розбризкує по них.

— Прийшов час залишати чарівну країну осені, але ви
не засмучуйтесь, осінь ще буде нас радувати своєю красою.
А тепер, щоб повернутись із чарівної країни, давайте
скажемо наші магічні слова: Крібле, крабле, бум!

Після кількох занять, на яких діти розглядали окремі картини художника, можна провести бесіду про творчість І.І.Левітана. Наприклад:

210

Тема: "Творчість І.І.Левітана" (інтегроване заняття)1.

Програмний зміст: Продовжувати знайомити дітей із творчістю І.І.Левітана; розвивати в них естетичне сприй­мання творів образотворчого мистецтва; вчити розуміти зміст картини; закріплювати вміння самостійно передава­ти естетичне ставлення до природи зображувальними засобами; розвивати творчі здібності дітей, розширювати їх кругозір; виховувати любов до рідного краю.

Матеріал: картини І.І.Левітана "Золота осінь", "Бере­зень", "Весна. Велика вода", музичний запис "Квітень" П.Чайковського, аркуші паперу, пензлики, фарби.

Попередня робота: Спостереження за природою у різні пори року. Читання: казок С.Маршака "Дванадцять міся­ців", М.Коцюбинського "Брати-місяці", оповідання В.Чап-ліної "Хто як до зими готується?", В.Струтинського "Як лелеки весну повернули". Заучування напам'ять віршів М.Познанської "Журавлі летять", Н.Приходька "Осінь», Т.Г.Шевченка "Зацвіла в долині...", О.Пчілки "Весняні кві­ти". Розучування і пояснення прислів'їв, народних прикмет про різні пори року.

Хід заняття: Діти, сьогодні ми з вами поговоримо про творчість відомого художника. Зараз я покажу вам декіль­ка його картин, а ви скажете, хто цей художник і як називають­ся його картини. Вихователь показує дітям картини І.І.Левітана "Золота осінь", "Березень". Запитання до дітей: — Картини якого художника ви побачили? Назвіть їх. Про що розповідає він у своїх картинах? Вихователь читає вірш Л.Костенко:

Самі на себе дивляться ліси,

Розгублені від власної краси.

Немов пройшов незримий Левітан

То там торкнув їх пензликом, то там.

1 Четверик АД. Розвиток естетичного сприймання старших дошкільників засобами образотворчого мистецтва. - Магістер. робота. - Миколаїв, 2007. - С.66-68.

211

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

  • Хто такий Левітан? Що ви знаєте про цього худож­ника? Розповідь вихователя про 1.1.Левітана: "І.І.Левітан рано залишився сиротою. Його дитинство було настільки безрадісним, що він не любив навіть згадувати про свої дитячі роки. Коли він вчивсь у Московському училищі жи­вопису, йому часто доводилося голодувати. Левітан був м'яким, душевним, любив все красиве. До себе, до своєї творчої роботи він ставився суворо, вимогливо, ніколи не задовольнявся досягнутим. Йому завжди видавалося, що можна зробити краще. Траплялось таке, що він знищував не тільки етюди, але й свої картини, коли був незадово-лений ними. Левітан залишив нам багату художню спад­щину. Сучасники називали 1.1.Левітана поетом природи".

  • Що ви бачите на картині "Золота осінь"? Який настрій викликає ця картина? Який із віршів поетів співзвучний з цією картиною?

Читання дітьми віршів про осінь:

Жовтень Красуня осінь - справжня чарівниця! Тихо осінь ходить гаєм, Милуємося із її краси. Ліс довкола аж горить. Які веселі фарби, придивіться, Ясен листя осипає,

Поклала осінь на гаї й ліси. ,

Дуб нахмурений стоїть. Стоять, немовби у казкових шатах, І берізка над потоком Берези в золоті ізнизу догори. Стала, наче молода, Природа готувалась теж до свята Вітер, мовби ненароком, Чарівної осінньої пори, їй косиці розпліта...

( Н .Приходько )

212

Осінь Там, де осінь побувала, Жовтим все пофарбувала. І дерева стали всі Майже зовсім золоті.

(Т.Сенченко) Вихователь виставляє картину "Березень" і запитує дітей:

  • Про що розповів Левітан у цій картині? Який настрій вона у вас викликає? Які з народних прикмет можна використати, розглядаючи картину?

  • Який лютий, не лютий, а на весну брів не хмур. У лю­тому зима вперше з весною стрічається. Лютневий сніг весною пахне. Лютий сильний хуртовинами, а березень - капеллю.

— Сьогодні я покажу вам ще одну картину І.Левітана,
називається вона "Весна. Велика вода". Відчути красу цієї
картини нам допоможе музична п'єса "Квітень" П.І.Чай-
ковського. Діти роздивляються картину під супровід п'єси
П.І.Чайковського "Квітень".

— Як ви думаєте, про що хотів розповісти художник у
цій картині? На картині не зображено сонце, але воно від­
чувається. Як художник передав це?

Які вірші про весну вам хочеться прочитати, дивля­чись на цю картину?

Гей, розлилась по селу і по місту Повінь зелена з зеленого листу! Наче у річці весняна вода, Грає, вирує верба молода.

(М .Познанська )

  • Ми розглянули з вами три картини Левітана. Чим саме подобаються ці картини вам? Які почуття викликають? (Діти висловлюють свої думки).

  • Навколо нашого міста теж багато цікавих і гарних місць, які чимось нагадують картину Левітана. Багато з них ви бачили на прогулянках. Подивіться ще раз. Діти розгля­дають фотографії з краєвидами рідного міста, називають знайомі місця.

213

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

  • Діти, ви бачили картини нашої рідної природи. Вона дарує нам багато радості, але щоб ми завжди могли милу­ватись красою лісу, парку, річки, ставка, природу необхідно берегти й охороняти. Природа надихає не тільки худож­ників, але й композиторів, які написали багато творів про пори року. Вихователь пропонує заспівати дітям пісню про весну.

  • Уявіть собі, що ми з вами - на лісовій галявині, де пригріває яскраве весняне сонечко і пробиваються до світла перші весняні квіти. Які це квіти? Так, проліски. Уявіть, що ви - проліски. І під музику покажіть, як вони ростуть, тягнуться до сонця. Діти виконують танок "Проліски" під німецьку народну мелодію.

  • Ось ми і побували у веселому лісі. А тепер намалюйте, діти, весну. Діти малюють під музику Ф.Ліста, І.С.Баха.

По закінченні, роботи вихователь влаштовує виставку дитячих робіт.

— Погляньте, яка радісна картина пробудження при­
роди у вас вийшла. Скільки в малюнках сонця, блакиті! Все
це викликає у нас радісний настрій. Ставайте в хоровод, зустрі­
немо весну піснею (Діти виконують хоровод "Веснянка").

У роботі з дітьми вихователь повинен знайомити дітей із українськими художниками як класиками, так і сучасними. Наприклад:

Інтегроване заняття з теми "Красуня берізка" (оз­найомлення з природним довкіллям, розвиток мовлення, образотворча діяльність, художня література)1.

Програмний зміст: Вчити дітей помічати красу в довкіл­лі; поглибити знання дітей про зимові явища в природі; ство­рити відповідний настрій під час сприймання картини М.П.Глущенка "Зима"; вчити дітей емоційно висловлюва­тися, збагачувати словник образними виразами; продовжу­вати знайомити дітей із різними техніками зображення; вчити зображувати дерево, виховувати у дітей почуття есте­тичної насолоди.

1 Там само. - С. 79-83.

Матеріал: Картина М.П.Глущенка "Зима", загадки, вірші, фарби, папір.

Хід заняття. Вихователь загадує дітям загадку про іній.

  • Сьогодні зима-білосніжка створила навколо казкове диво: прикрасила все в білий іній. Недаремно кажуть, що зима - найкрасивіша пора року, все таке ошатне, біле. Читання уривків із віршів про зиму, іній.

  • Діти, чи подобаються вам дерева в інеї? На що схожі дерева в такому чудовому вбранні? Красу певного куточка рідної землі показав у своїй картині «Зима» український художник Микола Петрович Глущенко. Вихователь вистав­ляє картину. Запитання до дітей: Яка пора року зображен­ня на картині? Які зміни відбулися з приходом зими? Як попрацювала бабуся-метелиця? Де поділися лісові мешканці?

  • Засніжений ліс, дорога, що в'ється поміж кущами, сині далі та прозоре небо. Придивіться до картини уважні­ше, ви поступово замрієтесь, зачаровані цими глибокими коліями в снігу, простором лісової галявини. Як тут затишно! На снігу лежать сині, кришталеві тіні, пахне свіжа хвоя. Усе ніби чекає чогось, може весни або літа. Зима, напевне, навмисне підкреслила контури дерев. Чи впізнали ви їх? Яка чарівна краса в берізки під час зимового сну! Як щиро розкинула свої гілочки під блакитним шатром неба, щоб мороз і сонце витончили білизну до сліпучого сяяння.

Читання вірша "Навкруги казкові шати" (В.Скома-ровський).

  • Як змінилось життя дерев взимку? Що вони відчувають? Взимку деревам і кущам дуже холодно. Як можна їх зігріти?

  • Діти, взимку дерева, кущі, землю зігріває сніг. Зима дбає про природу, дає змогу відпочити до весни. А вітер їй допомагає насипати багато снігу. Зима накрила землю зи­мовою ковдрою, одягнула дерева у срібний одяг, поклала кущі спати в пухові подушки та перини.

А чи зігріє така ковдра? Коли рипить сніг? Як почуває себе дерево під снігом? Який настрій у зимового дерева:

214

215

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

сумний чи веселий? Чому? Як ви думаєте, про що пере­мовляються дерева в зимовому лісі? Про що може розпо­вісти нам дерево?

Психогімнастика "Я - деревце": "Я - деревце. Стою у зимовому лісі. Мені дуже холодно, коли зривається сильний вітер. Він хитає мої тоненькі гілочки в різні боки. Я люблю, коли падають легенькі сніжинки. Вони вкривають землю, мої гілочки. Мені стає тепліше, і я засинаю".

— Діти, спробуйте описати дерево, яке вам найбільше подобається, так, щоб товариші відчули ваше захоплення ним. Творчі описи дітей. Наприкінці заняття розглядають малюнки. Милуються барвами. Запитують, який настрій подарувала дітям творчість.

Доцільно познайомити дітей із творчістю української художниці Марії Примаченко. Наводимо конспект інтегро­ваного заняття (розвиток мовлення, народознавство, музика, образотворча діяльність) з теми "У пошуках мистецьких див"1.

Програмний зміст: вчити дітей емоційно сприймати твори мистецтва, помічати виразність образу, основні засоби його передавання; передавати за допомогою інто­нації та міміки характер твору, особливості художнього образу. Розвивати уяву, мову і мислення. Виховувати в дітей емоційно-естетичне ставлення до довкілля, любов до матері, рідної домівки, доброзичливість, чуйність, спів­чуття.

Матеріал: репродукції картин М.Приймаченко "Під сонцем на морі чайка годує своїх дітей", "Чорний звір", "Звір гуляє". Атрибути до української народної гри "Пере­пілка": пір'їнка, наголовники; українська народна пісня "Полишила чайка свої дрібні діти"; українська народна забавлянка "Ти, Катрусенько, мала"; вірш В.Панченка "Казкова країна", паперові квіти на фланелі, паперові зображення сердець (темно-синє, оранжеве).

1 Там само. - С. 73-79.

216

Попередня робота: знайомство з альбомом М.Прийма­ченко; заучування українських народних пісень, потішок, колискових, приказок та прислів'їв; розучування ди­дактичних та народних ігор "Підбери колір", "Веселий та сумний півник", "Перепілка", "Підбери потрібні слова"; бесіда з дітьми "Мамине серце".

Хід заняття: Вихователь гортає альбом з репродукція­ми картин М.Приймаченко.

— Діти, сьогодні ми продовжимо знайомитися з казково
чарівним, фантастичним світом Марії Приймаченко. Зга­
дайте, яким мистецтвом вона прославилася? Чи любила
малювати художниця? Так, у її картинах, мов у казці: звірі,
дерева, птахи, квіти - все незвичайне, бо діє, розмовляє,
бореться за добро. А ви любите казки? Тож давайте поли­
немо в казковий світ мистецтва.: (.

Звучить мелодія муз. В.Таловері "Веснянка" (збірка пі­сень "Зелений виноград"). Вихователь виставляє репродук­цію картини М.Приймаченко "Під сонцем на морі чайка годує своїх дітей", розповідає: "Жила-була чайка на синьо­му морі. Мала вона чаєняток - голосистих маляток. Скажіть, де живуть чайки? Якого кольору птахи? Як ви думаєте, чому вони жовтого кольору? Чи добре діткам біля мами в рідному гніздечку? Так, у народі кажуть: при сонці тепло, а при матері добре. Кожен день у морі синім".

  • Діти, згадаємо українську народну пісню про чайку "Полишила чайка свої дрібні діти". Діти читають вірші.

  • Одного літнього ранку піднялося сонечко на рожевих ніжках, постукало промінчиком до гніздечка, збудились чаєнята, зраділи погожій днині, розправили крильця та й полетіли з рідної домівки і залишилася матуся одна-однісінька. Як ви вважаєте, що відчувала чайка?

  • А що сталося з пташенятами. Летіли вони, летіли та й зустріли на своєму шляху звіра, звіра непростого, а фантастичного.

217

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Вихователь виставляє репродукцію картини М.Прий-маченко "Чорний звір". Звучить українська народна мелодія "Колискова для матусі", одна дитина ховається.

  • Де поділася Катруся? (Діти знаходять Катрусю).

  • Не лякайся чорного звіра, поглянь, який він сумний та самотній. Діти, розгляньте картину та скажіть який він?

  • Діти, мені здається, що чорному звірові потрібен добрий, чуйний друг, який би допоміг його холодне серце зігріти. Подумайте, яким може бути звір, якого він повинен бути кольору? Ось ми і вигадали казкового звіра. А тепер прикрасимо його так, як прикрашала фантастичних тва­рин М.Приймаченко (Вихователь виставляє копію карти­ни М.Приймаченко "Звір гуляв", діти прикрашають його квітами. У цей час звучить спокійна мелодія).

  • Діти, а тепер пограємо в гру "Чорний і червоний звір". Прослухайте уважно мелодію і зобразіть доброго чи злого звіра (дивляться з невдоволенням, брови насуплені або лагідно, усміхнено, доброзичливо) і покажіть відпо­відно "холодне" чи "гаряче" серце. Тепер у Чорного звіра є друг, який допоможе йому у скрутну хвилину, навчить його бути добрим, чуйним, навчить його посміхатися. І велике холодне серце стане гарячим і небайдужим. Зраділи чаєчки, що звірі подружилися і вирішили летіти далі.

(Українська народна гра "Перепілонька"). Пташенята наші пограли з перепілкою та полетіли далі. Та ось вони побачили вогнище. Веселе полум'я його знайшло стежку до зірок та й засвітило їх. Стало журно пташенятам, згадали вони матінку рідну, рідне гніздечко. Нікому було заспівати їм колискової, нікому було приголубити їх. Згадали вони мамині ніжні слова, мамину колискову (Звучить "Ніжна колисанка").

— Діти, поміркуйте і скажіть, що думали в цей час
чаєнята про маму. Діти промовляють приказки та прислів'я
про маму. Діти, як ви думаєте, що ж вирішили чаєнята?

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Пам'ятайте, діти, на світі мама одна, як і дорога життя, а її діти - то стежечки, що по всьому світі стеляться та назад до матері повертаються. Ось і закінчилась казка, її я по­чула від своєї матері.

У третьому кварталі випускної групи доцільно прово­дити інтегровані заняття на зіставлення картин декількох художників як українських, так і зарубіжних.

4.5. Методи опосередкованого ознайомлення дітей з предметним довкіллям

Найбільш уживаними методами опосередкованого оз­найомлення дітей з предметним довкіллям є читання ху­дожніх творів і бесіда як самостійний вид заняття.

Щодо художніх творів, то на заняттях із довкілля використовують оповідання і вірші пізнавального характе­ру, відповідно до програми: твори класиків і сучасних письменників. Основна мета читання творів - це ознайомлен­ня дітей з предметами і явищами далекого довкілля, які діти не бачили і не можуть побачити у своїй місцевості, а також закріплення і уточнення набутих дітьми знань у процесі спостережень, екскурсій, розглядання картин у побутовій діяльності. Вихователь підбирає художній твір відповідно до теми заняття. Наприклад, про працю до­рослих це будуть твори: О.Донченка "Золоте яєчко", Д.Го­ловка "Виростаємо на зміну", І.Чопей "Хліборобом буду я", С.Баруздіна "Мамина робота", В.Чухліб "На току" тощо.

Методика використання їх така: дітям читають опо­відання (один чи два рази) і проводять за його змістом бесіду відтворювального характеру. У разі потреби пока­зують ілюстрації.

Наприклад: Середня група. Читання оповідання Л.Вишне-венького "Дощувалка". Програмний зміст: познайомити

218

219

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

дітей з машиною дощувальницею. Закріпити знання про працю трактористів. Виховувати повагу до праці тракто­ристів, дощувальників.

Словник: дощувалка, дощувальник, зрошувач, шланг-хобот, веселка.

Матеріал: ілюстрації з книги Л.Вишневецького "Річка в гості поспішає", українська народна пісенька "Іди, іди, дощику".

Хід заняття: Читання оповідання. Розглядання ілюстрацій. Запитання: Як називали Андрійчиного тата? Що він робив? Що розповів і показав тато хлопчику? Для чого потрібно поливати пшеницю? Читання і розігрування українських народних пісеньок "Іди, іди, дощику" та "Ой дощику, поливайнику".

Старша група. Читання оповідання Т.Коломієць "Хліб". Програмний зміст: познайомити дітей з процесом виро­щування та випікання хліба (зерно сіють, колоски зби­рають, молотять, мелють, з борошна печуть хліб). Вихо­вувати бережливе ставлення до хліба.

Словник: борошно, рілля, золотава, роботящі, пахучий, позолота. Переносне значення виразів та слів: золотава шкоринка, золоте зерно, золотий колосок, золочена стеб­линка, золоте проміння, срібна роса, золоті руки.

Матеріал: колоски, зерно, паляниця хліба, картина Т.Яблонської "Хліб".

Хід заняття: вихователь загадує дітям загадку про хліб. Діти розглядають колоски, зерно, хліб, картину. Бе­сіда про те, звідки хліб береться. Читання оповідання. Бесіда за змістом оповідання: Якими словами говориться в оповіданні про хліб? А яка ж шкоринка в нього? (Пояснення виразу "золотава шкоринка"). Як вирощували хліб? Якими словами сказано про руки хліборобів? Як виготовили хліб? (Пояснення виразу "Золоті роботящі руки"). З чим по­рівнюють хліб? Що "промовляє" хліб до дітей? Запам'ятайте,

діти, ці слова: "Любіть хліб, шануйте його, їжте та здо­ровими будьте".

Читання з книжки Б.Житкова "Що я бачив" оповідання "Як мене називали" і "Як я їздив у метро".

Програмний зміст. Уточнити уявлення дітей про підзем­ну залізницю - метро. Учити правильно оцінювати поведін­ку хлопчика. Виховувати допитливість, естетичні почуття.

Словник: метро, допитливий, платформа, вагони, схо­динки.

Хід заняття: Розгляд картини "У метро".

Запитання: Що зображено на картині? Як називається підземна залізниця? Як можна потрапити до підземної станції? Де чекають електропотяг? Коли можна увійти у вагон? Розповідь вихователя.

Читання оповідання "Як мене називали". Запитання: Чому Альошу прозвали "чомучкою"? Читання оповідання "Як я їздив у метро".

Запитання: Як потрапив хлопчик до підземної залізни­ці? Що вони з мамою побачили на платформі? Як Альоша розповів про підземний електропотяг?

Читання уривків з вірша М.Познанської "Що я знаю про метро".

З дітьми середнього і старшого віку проводять завер­шальні бесіди як самостійне заняття з довкілля. Бесіда може бути частиною заняття, як-от: вступна, супроводжу­вальна бесіда з метою узагальнення і систематизації набу­тих раніше знань у процесі спостережень, прогулянок, екс­курсій, розглядання картин, читання художніх творів.

Бесіда - це організована, цілеспрямована розмова вихо­вателя з дітьми з певної теми, що складається із запитань і відповідей. Бесіда є ефективним словесним методом навчан­ня, який при правильному його поєднанні з конкретними спостереженнями та діяльністю дітей, відіграє велику роль в освітньо-виховній роботі з дітьми.

220

221

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Розроблений Сократом і Платоном метод бесіди засто­совувавсь у навчанні молоді риторики і логіки. Пізніше цей метод був використаний у шкільному навчанні. З часів Я.А.Коменського та Й.Г.Песталоцці постало питання про застосування бесід у дошкільній освіті.

Бесіда насамперед є методом систематизації уявлень дітей, здобутих ними у процесі повсякденного життя і на заняттях. Бесіда є школою розвитку дитячої думки (Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинський, В.Ф.Одоєвський, Л.К.Шлегер, Є.І.Тихеєва, Є.О.Фльорина). Характер бесіди вимагає від дитини вміння активно відтворювати свої знання, порівнювати, розмірковувати, доходити висновків. За допомогою бесід діти цілеспрямо­вано засвоюють відомості про конкретні предмети й явища, вчаться словом передавати ознаки предметів, дії з предметами. Зосереджуючи увагу на характерних ознаках явищ, педагог поглиблює уявлення дітей про те, що вони сприймали на прогулянках, екскурсіях. Позначення сприйнятого словом, опис самими дітьми предметів і явищ робить процес набуття знань більш осмисленим. Бесіда також збагачує дитину новими знаннями або показує знайоме в новому аспекті. Беручи участь у бесіді, дитина вчиться зосереджувати свою думку на одному предметі, пригадує те, що знає про нього, привчається логічно мислити. У бесіді вихователь учить дитину чітко висловлю­вати свої думки, розвиває вміння слухати і розуміти запитання, правильно формулювати відповідь на них -коротко або докладніше залежно від характеру запитання, правильно ставити запитання. Бесіди активізують дитяче мовлення, сприяють розвитку діалогічного мовлення.

Вихователь учить дітей у ході бесід правильно застосо­вувати граматичні форми слів, чітко вимовляти слова, збагачує й активізує їхній словник. У бесідах є можливість повторно відтворити те, що діти спостерігали раніше.

222

У бесіді активізуються моральні й естетичні уявлення дітей, зосереджується їхня увага на найяскравіших вра-Бесіди багаті за змістом, підводять дітей до доступних для них суджень, висновків. Дитина на яскравих прикладах глибше осмислює й емоційніше переживає своє ставлення до довкілля. Спираючись на знання, дитина обдумує свою поведінку, оцінює вчинки. Бесіда формує у дитини відповідне ставлення до фактів дійсності, сприяє вихованню організованості і формуванню певних мораль­них якостей. В умовах дошкільного закладу бесіда вико­ристовується як важливий засіб колективного спілкування дітей.

Змістом бесіди є програмний матеріал з ознайомлення дітей з довкіллям: з предметами побуту, праці, з побутом і працею людей, явищами природи, суспільним життям, святами, з іграми, навчанням і працею дітей у дошкільному закладі. Зміст бесіди може складати обговорення прослу­ханих казок, оповідань, віршів, розглянутих картин, відеофільмів, кінофільмів, телепередач тощо.

Зміст бесід повинен бути педагогічно цінним, сприяти здійсненню завдань всебічного виховання дітей і водночас бути посильним, психологічно близьким дитині - дош­кільнику. Дотримання останньої вимоги особливо необхід­не для того, щоб бесіда проходила активно, збуджувала думку дитини, допомагала утримувати її увагу і залишила б глибокий слід у її свідомості.

Сучасні методисти пропонують різноманітну тематику для бесід з дошкільниками.

Поширеними є бесіди, які відтворюють факти і явища суспільного життя: "Київ — головне місто України", "Наше місто", "Ми любимо своє село", "Що ми бачили в бібліо­теці?". Бесіди, присвячені праці, трудовому процесу, трудо­вим справам самих дітей: "Хліб - усьому голова", "Професії твоїх батьків", "Як шиють одяг?", "Про будівництво", "Ми - чергові", "Що ми виростили на городі, в саду" тощо.

223

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

З дошкільниками проводяться бесіди про машини, які допомагають дорослим у праці ("Що машини допомагають робити в дошкільному закладі і дома?", "На чому люди їздять?", "Які машини допомагають селянам вирощувати врожай?" тощо), про предмети, з якими діти зустрічаються кожного дня ("Наші іграшки", "Про одяг і взуття", "Про посуд" тощо).

Вихователь повинен глибоко продумувати зміст бесід, відбирати для обговорення ті факти й явища, які підводять дітей до узагальнюючих висновків і водночас потребують додаткових пояснень, відомостей, щоб діти повніше і глибше осмислили матеріал спостережень.

Старший вихователь дошкільного закладу повинен до­помогти вихователям спланувати проведення бесід у певній послідовності, забезпечити зв'язок їх між собою. Наступні бесіди мають бути складніші за попередні. У них повинні ставитися нові розумові завдання, підвищуватися вимоги до мовлення дітей.

Бесіда досягає своєї мети тільки при чіткій організації і продуманій методиці її проведення. Тому значне місце в успішному проведенні бесіди має ретельна підготовка до неї вихователя і дітей. Вихователь, визначивши завдання і тему бесіди, продумує і підбирає її зміст, структуру, визначає характер і формулювання основних запитань. Крім того, під­бирає необхідні наочні посібники, технічні засоби, продумує, як урахувати індивідуальні особливості дітей і забезпечити диференційоване керівництво ними під час бесіди.

Готовність дітей до бесіди полягає у наявності в них відповідних-знань про предмет чи явище, які будуть обговорюватись у бесіді. Ці знання дитина одержує під час екскурсій, спостережень, розгляду картин, перегляду відеофільмів, телепередач тощо. Бесіда повинна будуватися на основі життєвого досвіду і знань дітей. Наприклад, бесіду з теми "Про зиму" можна проводити тільки тоді, коли діти вже ознайомились із зимовими явищами природи,

слухали відповідні оповідання і вірші. Якщо планується бесіда за змістом картини, літературного твору, то діти повинні мати певні знання для розуміння цього матеріалу, прослухати цей літературний твір, розглянути картину.

Бесіда є складним методом навчання, її хід залежить не тільки від підготовки самого вихователя, а і від рівня розвитку дітей, їхніх знань, від ступеня їхньої активності і самостійності. Бесіда вимагає від дитини напруження уваги, вона повинна весь час стежити за ходом бесіди, не відволікатись від теми, слухати своїх товаришів, прига­дувати, узагальнювати, бути готовою відповідати, водночас стримувати себе від виступу, коли не запитують. Перед вихователем стоїть завдання підтримувати протягом усього заняття активність дітей, мобілізуючи їхню увагу.

Структура бесіди залежить від теми, змісту, віку дітей. У ній взаємопов'язані такі структурні елементи, як початок бесіди, основна та прикінцева частини. Бесіда повинна починатися з опису конкретних образів, емоційно яскравих спогадів дітей про цікавий випадок. Необхідно відразу ж оживити в пам'яті дітей цілісний образ, явище, активізу­вати емоційну сферу дітей і тим самим викликати в них бажання брати участь у бесіді. Є.О.Фльорина пише з цього приводу, що початок бесіди повинен бути образним, емо­ційним, повинен "зібрати" увагу дітей і спрямувати їхні думки.

Почати бесіду можна по-різному - із згадування, із розповіді, із розгляду картинки, іграшки, предмета, із за­гадування загадки, читання вірша, які мають пряме відно­шення до теми.

В основній частині бесіди розкривається її конкретний зміст. Готуючи бесіду, вихователю треба спланувати її етапи, тобто виділити суттєві компоненти того поняття, яке буде аналізуватися з дітьми. До дітей послідовно ставляться запитання, які спрямовують їхню активність. По ходу

224

225

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

бесіди вихователь дає пояснення, стверджує дитячі відповіді, узагальнює їх, показує наочний матеріал тощо. Бесіда повинна бути емоційною, жвавою, підвищувати активність дітей. Залежно від змісту бесіди в ній у різних поєднаннях використовуються такі прийоми, як запитання, пояснення, показ наочного матеріалу.

У процесі бесіди педагог подекуди дає нові відомості, щоб уточнити або поглибити знання дітей про ті предмети й явища, про які йде мова. У бесіді можна використовувати різні прийоми словникової роботи - пояснення вихователем значення окремих слів, повторення слова хором разом з вихователем. Успіх і педагогічна результативність бесід багато в чому залежить від правильно поставлених перед дітьми запитань.

Усі запитання можна поділити, як зазначає Є.Й.Радіна, на дві групи. Першу групу становлять запитання, які вимагають від дітей простої відповіді чи опису предметів, явищ. Це запитання що? хто? який? куди? Вони ставляться на початку бесіди або мікротеми бесіди для того, щоб відновити в пам'яті дитини те, що вона бачила, пере­живала. Друга група запитань вимагає від дітей деяких логічних узагальнень, умовисновків, встановлення причин­них зв'язків, розкриття змісту теми (для чого? чому? навіщо? чим схожі? як дізнатися?). Такі запитання пошу­кового та проблемного характеру повинні відігравати про­відну роль у бесіді, особливо у старшій групі. Вони зде­більшого ставляться після того, як у пам'яті дитини відновилися знання, образи, і на основі аналізу вона може сама дійти висновку.

Запитання вихователя повинні розкривати зміст теми і спрямовувати думку дітей на правильну відповідь. Тому їх треба формулювати чітко, конкретно, коротко (Які ма­шини допомагають будівельникам будувати будинки? Де

роблять іграшки?). Неконкретні запитання часто при­зводять до неправильних, поверхневих відповідей. Так, запитання "Що ви знаєте про Київ?", "Що ви можете ска­зати про цю картину?" і подібні - широкі за змістом, неконкретні, тому й відповіді дітей будуть поверхневими. У самому запитанні не повинно бути незрозумілих дітям слів. У кожному запитанні повинна бути лише одна думка. При постановці запитань необхідно чітко уявити собі, які психічні процеси при цьому активізуються у дітей -процеси пам'яті, мислення, уяви, а також, які саме почуття викликаються. Активізація усіх психічних процесів шляхом запитань до дітей - важлива умова проведення бесіди.

Слід також ставити такі запитання, які викликали б у дітей різні образи - зорові, слухові тощо. Наприклад, у бесіді про водний транспорт вихователь ставить таке запитання: "Що ви чули, коли були на набережній?" Діти згадують, що чули гудки пароплавів, короткі і довгі, шум моторів, голосні оголошення по радіо на річковому вокзалі тощо. Слухові сприймання допомагають дітям точніше описати все, що характеризує явище, предмет.

Крім основних запитань вихователь повинен вико­ристовувати і допоміжні - навідні та запитання-підказки. Навідні запитання займають основне місце серед допоміж­них, вони допомагають дитині не тільки точніше засвоїти зміст того, про що запитують, а й наштовхують на пра­вильну відповідь, дають можливість самостійно впоратися з нею, наприклад: "А що ще у нас є цікавого в місті? Яка річка? Як вона називається?"

Значно менше слід використовувати запитання-під­казки, які містять у собі готову відповідь. Діти, відпо­відаючи на них, повинні тільки ствердити чи заперечити, наприклад: "А ти бачив пам'ятник на площі?" Ці запитан­ня треба ставити тільки дітям, які не впевнені у своїх силах,

226

227

Алла Богуш, Наталія Гавриш

повільно думають. Відповівши на таке запитання, дитина сміливіше відповідатиме на наступні. Проте і щодо таких дітей ці запитання не можна застосовувати часто, бо це привчає дитину до відповідей без роздумування, гальмує її розумовий розвиток.

Важливим показником активної участі дітей у бесіді є їхні запитання. Треба вчити дітей ставити запитання до вихователя і товаришів. Вихователь повинен бути уважним до запитань дітей, які виникають у них у процесі бесіди: схвалити вдалі запитання і відзначити спостережливість, допитливість. Вихователь може викликати в дітей бажання ставити запитання зауваженнями ("Невже вам не цікаво знати, як роблять цю іграшку?"), попередньою настановою ("Послухайте Сергія, а потім розпитайте його детальніше, що він бачив у Києві"), вказівками ("Запитайте один в одного, що вам найбільше запам'яталося з того, що ми бачили на телеграфі і чому?").

У процесі бесіди діти повинні висловити своє ставлення до предметів і явищ, поділитися почуттями, пережи­ваннями. Проводячи бесіду, вихователь мусить пам'ятати, що вона повинна мати характер організованої розмови, яка проходить вільно, не напружено, у звичайних, не вимуше­них умовах. Відповідаючи на запитання, діти подекуди відходять від теми бесіди, тому що в них під впливом слова легко і швидко відновлюються асоціативно пов'язані враження. Є.І.Тихеєва вказувала на те, що вихователь повинен стежити за ходом бесіди, спрямовувати її, не давати відхилятися від теми, вести бесіду жваво, емоційно.

Відповіді дітей у бесіді можуть бути розгорнутими і короткими. Вимагати на кожне запитання розгорнутої відповіді не слід, інакше бесіда втратить свою невимуше­ність, стане нецікавою.

У практиці зустрічаються випадки, коли вихователі вимагають повної відповіді. Проте не слід цього робити у

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

жвавій бесіді, яка захоплює не тільки розум, але й емоції дітей. Цим знижується емоційна безпосередність обміну думками і враженнями, що характерно для усного розмов­ного мовлення; мова дитини набуває характеру "книжної".

Вихователь повинен підводити дітей до розгорнутих відповідей, у яких дитина осмислено і зрозуміло для слухача передає свої судження, користуючись при цьому різноманітними синтаксичними структурами фраз. Поде­куди відповідь дитини складається із двох-трьох фраз, логічно пов'язаних між собою. Треба передбачити запитан­ня, які вимагають самостійної розумової праці, а не механічної "повної" відповіді. Навчання дітей штучної побудови фраз збіднює їхнє\мовлення. Спонукати дітей до розгорнутих відповідей можна насамперед постановкою таких запитань, на які дитина не може не дати розгорнутої відповіді. Наприклад, такі запитання, як "Що вам най­більше запам'яталося з літнього відпочинку? Розкажіть про це" або "Чому Сашко так зробив?" та подібні ведуть до розгорнутих висловлювань. Велике значення має також приклад висловлювань у бесіді самого вихователя. Так, у бесіді про рідне місто вихователь пропонує дітям описати свою вулицю, але спочатку він сам дає зразок такого опису. Можна допускати короткі відповіді, навіть одним словом. На запитання "Хто?", "Що?", "Куди?" діти можуть від­повісти коротко. "Як називається головна вулиця Києва?" - "Хрещатик"; "До якого свята ми зараз готуємося?" - "До Дня Перемоги" - такі короткі відповіді цілком зрозумілі іншим.

Вихователь у ході бесіди викликає якомога більше дітей, враховуючи при цьому індивідуальні особливості кожного. Соромливих дітей треба підбадьорювати, надто жвавих стримувати, терпляче вислуховувати відповіді млявих дітей. Неприпустимо запитувати одних і тих самих дітей. Якщо вихователь довго розмовляє з однією дитиною, то решта нудьгує, не бере участі в бесіді. Те ж саме буває,

228

229

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

коли вихователь під час бесіди багато говорить про те, що дітям добре відомо, або без будь-якої потреби повторює все, що говорять діти. Активність у бесіді може виявлятись у доповненнях і уточненнях, які вносять діти у відповіді товаришів. Вихователь пропонує доповнити або уточнити відповідь дитини в тих випадках, коли вона неточна або неповна. Це підвищує увагу дітей на занятті. Відповіді дітей треба уважно вислуховувати. Не можна їх переривати, якщо в цьому немає прямої необхідності. Недоцільно ціною довгих зусиль "витягувати" відповідь, якщо дитина не має необхідних знань або не може подолати соромливість. У таких випадках можна задовольнитися короткою від­повіддю.

Для уточнення уявлень дітей подекуди в бесіді вико­ристовується наочний матеріал: картина, іграшка, модель, предмет у натурі. Наочний матеріал викликає зацікавле­ність, мовленнєву активність. Висловлювання дітей у таких випадках безпосередньо спираються на відчуття і сприймання. Дрібні предмети (квіти, насіння, листя, предметні картинки) роздають усім дітям. Наочний мате­ріал вихователь готує заздалегідь, продумує розміщення його під час бесіди, методику пояснення. Його не треба виставляти для передчасного огляду, щоб не відвертати уваги дітей від заняття. Наочний матеріал повинен повністю відповідати програмовому змісту бесіди. У бесіду можна включити прослуховування платівок, магнітофон­них записів, літературних текстів, що підвищує емоцій­ність сприймання матеріалу. Можна використати також ігрові вправи, загадки, читання художніх творів.

У прикінцевій частині бесіди вихователь пропонує дітям прочитати знайомий вірш, заспівати пісню, близьку за змістом до теми бесіди. Можна прочитати художнє оповідання, провести дидактичну гру, прослухати аудіо-запис. Так, бесіду про транспорт можна закріпити

230

дидактичною грою "На чому люди їздять», бесіду про місто Київ - піснею про нього, бесіду про свято - читанням знайо­мих віршів про це свято.

Наводимо приклади бесід.

Тема: "Одяг і взуття"

Програмний зміст: систематизувати знання дітей про одяг (зимовий, осінній, літній) і взуття: його виготовлення, призначення, матеріал. Учити брати участь у бесіді. Вихо­вувати акуратність, повагу до батьків, до праці кравців.

Словник: одяг, взуття, швець, швачка.

Хід зняття. Вступна бесіда: де ми були на екскурсії? Що ми бачили там? Хто шиє одяг? Де його купують? Розглядання одягу ляльки. Що це? Із якого матеріалу пошите плаття? Якого воно кольору? Що потрібно для пошиття плаття (пальта, шапки, сорочки)?

Відгадування дітьми загадок: "Лежить свинка, в неї поколена спинка" (Наперсток). "Два кінці, два кільця, а посередині цвях" (Ножиці). З якої матерії шиють літні плаття? Сорочки? Зимові сукні? Пальта?

Розглядання альбому, виготовленого вихователем, «Із чого шиють одяг". Розповідь вихователя.

Розглядання картини "Швачка" (автори Л.І.Мусякина, В.Г.Червякова. "Ким бути?").

Запитання: що зображено на картині? Де відбувається дія? Що роблять швачки? Чим вони шиють? Що ще ви бачите на картині? Розповідь вихователя.

Бесіда за запитаннями про взуття: яке ви знаєте взуття? Із чого шиють взуття? Хто шиє взуття? Де його ремонту­ють? Як потрібно доглядати за взуттям?

Дидактична гра з картинками "Хто виготовив нам одяг і взуття?".

Тема: "Транспорт"

Програмний зміст: вчити правильно поводитись у транс­порті, на вулиці. Розвивати вміння узагальнювати, доходити висновків. Ознайомити з різними видами транспорту, з

231

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

професіями людей, які працюють на транспорті. Вихову­вати інтерес до техніки.

Словник: потяг, солярка, транспорт, наземний, штур­ман, стюардеса, пасажири, капітан, дирижабль.

Матеріал: картинка про місто, транспорт.

Хід заняття. Вихователь пропонує дітям назвати одним словом машину, тролейбус, літак, корабель, (транспорт). Розповідь вихователя про види транспорту. Розгляд кар-тини, де зображено місто і всі види транспорту. Запитання: діти, що зображено на картині? Як ви думаєте, на чому можна доїхати з одного кінця міста в інший? (машині, тролейбусі, автобусі). А на чому можна доїхати з одного міс-та в інше? (електричкою, потягом, автобусом, літаком). Машини, тролейбуси, потяги їдуть по землі, тому цей вид транспорту називають наземним транспортом.

  • Діти, погляньте на картинку. Що летить у повітрі? Літаки, гелікоптери належать до повітряного транспорту, бо вони пересуваються у повітрі.

  • У місті є річка. Що ви бачите на річці? По воді мо­жуть плавати кораблі, човни, баржі, танкери. Транспорт, який пересувається по воді, називають водним транспор­том. Отже, є такі види транспорту: наземний, повітряний, водний. Розповідь вихователя про професії людей, які працюють на транспорті: "Професії багатьох людей по­в'язані з транспортом. Це водії, льотчики, машиністи, штурмани, кондуктори, стюардеси, провідниці. Ті люди, які їдуть у транспорті, - пасажири. Працівники транс­порту дбають про те, щоб пасажирам у дорозі було зручно. Вихователь пропонує дітям пограти у гру "Конструктор".

  • Діти, на столі у вас лежать конверти. Ви будете клеїти частинки листівки і визначати, яким транспортом подорожувати. Виграє той ряд, на якому швидше вико­нають завдання. Потім вихователь пропонує дітям наступ­ну гру "Подорож".

кДіти відправляються у подорож до Києва. Київ - це столиця України. Погляньте на листівки, які ви склеїли.

232

Хтось із вас поїде автомобілем, інші - потягом, літаком, чи пароплавом. На дошці малюнки із зображенням гаража, аеропорту, морського вокзалу. Той, хто відправиться на­земним транспортом, підходить до малюнка із зображен­ням гаража; хто - повітряним - аеропорту; хто - водним -морського вокзалу. Швидше відправиться у подорож та група дітей, яка першою знайде свій вид транспорту.

Діти виконують завдання "Вибери транспорт": необхід­но відповідно до професії знайти вид транспорту, на якому працює представник цієї професії.

Наступне завдання "Плутанина": діти мають допомогти Незнайці розкласти картки із зображенням видів транс­порту (самоскид, трактор, човен, автобус, судно, крига, лом, трамвай, яхта, катер, літак, вертоліт, дирижабль) за відповідними групами.

Дітям пропонують ситуативні запитання та завдання:.

  • Ти з бабусею зайшов у тролейбус. Вільне місце тільки одне. Як ти себе будеш поводити?

  • Ти з товаришем голосно розмовляєш в автобусі. Вам зробили зауваження. Що відповіси?

  • Ти вийшов із тролейбуса. Як ти його обійдеш?

  • Ти вийшов із автобуса. Як ти його обійдеш?

  • Ти з мамою сидиш у тролейбусі. На зупинці зайшов дідусь. Як ти вчиниш? Маленький хлопчик їв цукерку і кинув папірець під ноги пасажирам. Як він вчинив? Петрик першим забіг в автобус і зайняв місце для своєї сестри та її подруги. Як до Петрика поставилися дорослі? У чому він був неправий?

Вихователь підводить підсумок, допомагає дітям сформу­лювати правила поведінки у транспорті: у транспорті не можна голосно розмовляти, висовуватись у вікно, заважати пасажирам при вході, виході. Потрібно поступатися місцем пасажирам похилого віку, меншим за себе, вживати ввіч­ливі слова.

233

Алла Богуш, Наталія Гавриш

4.6. Ознайомлення з довкіллям засобами дидактичної гри

Дидактична гра - це навчальна гра, вона використо­вується у навчально-виховному процесі дошкільного закладу з метою закріплення і уточнення знань дітей про довкілля.

Учені (З.М.Богуславська, А.К.Бондаренко, Т.І.Поні-манська, О.І.Сорокіна та ін.) визначають дидактичну гру як єдину систему впливів, спрямовану на формування у дитини потреби у знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, а також на формування більш досконалих пізнавальних навичок і вмінь -сенсорних, інтелектуальних, мнемічних тощо.1 Особли­вістю дидактичних ігор є те, що вони спеціально ство­рюються і розробляються дорослими з різною педагогіч­ною метою: сенсорного виховання, мовленнєвого розвитку, ознайомлення з довкіллям, з елементарними математич­ними уявленнями тощо. Дидактичні ігри можуть супро­воджуватись наочним матеріалом (іграшки, предмети, речі, картинки тощо) або створюватись тільки на словесній основі. Отже, у практиці дошкільної освіти дидактична гра визначається як ігровий метод навчання (В.М.Аванесова, З.М.Богуславська, Є.Ф.Іваницька, О.П.Усова та ін.).

Дидактична гра як ігровий метод навчання розгляда­ється у двох видах: дидактична гра у власному розумінні слова та гра-заняття (гра-вправа). Перший вид - ґрунту­ється на автодидактизмі та самоорганізації дітей. У дру­гому випадку провідна роль належить вихователю, який організовує ігри-заняття, використовуючи різноманітні ігрові прийоми.

У дидактичній грі як формі навчання діють одночасно два боки: навчальний (пізнавальний) та ігровий (розва-

1 Поніманська ТІ. Основи дошкільної педагогіки. - К.: Абрис, 1998. - С. 432. 234

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

жальний). Відповідно до цього вихователь водночас навчає дітей і грає разом з ними, а діти, граючись, навчаються. Пізнавальний зміст навчання виражається у певних дидактичних завданнях, що мають на меті, наприклад, сенсорне чи певне пізнавальне завдання. Дидактичні завдання ставляться перед дітьми не прямо, як на занятті, а тісно пов'язуються з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, і засвоєння пізнавального змісту відбувається ненавмисно, у процесі цікавих для дитини ігрових дій (ховання і пошуку, згадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо). Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання стає не пряма вказівка вихователя, а бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це, як зазначає З.М.Богуславська, спонукає дітей до розумової активності, як того вимагають умови і правила гри (краще сприймати довкілля, уважніше вислуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підібрати і групувати предмети тощо).

Високо оцінювала дидактичну гру як метод навчання О.П.Усова, яка відзначала, що "дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми дають можливість вихователю піднести рівень сприймання дітьми навчального матеріалу, урізно­манітнюють навчальну діяльність, вносять до неї елемент цікавості"1.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність від­бувається лише за умови доступності дидактичних завдань, наявності інтересу дітей до гри, засвоєння правил та ігрових дій, а це, у свою чергу, залежить від рівня ігрового досвіду. У самостійних іграх діти мають можливість застосовувати свої знання про предмети і явища довкілля у практичній діяльності.

1УсоваА.П. Обучение в детском саду. - М.: Просвещение, 1981. - С. 170.

235

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Зазначимо, що значний внесок у розробку системи дидактичних ігор зробили такі вчені, як В.М.Аванесова, Ф.Н.Блехер, Л.А.Венгер, З.О.Михайлова, С.Л.Новосьоло-ва, О.І.Сорокіна та ін. Так, Є.ІТихеєва розробила систему дидактичних ігор з лялькою, описала, якою повинна бути дидактично обладнана лялька. Автор описала і настільно-друковані ігри для малят.

Розробка системи дидактичних ігор для математичного розвитку дитини належать Ф.Н.Блехер. Дослідження, проведені під керівництвом Л.А.Венгера, присвячені розробці дидактичних ігор і вправ для сенсорного вихован­ня дітей дошкільного віку. Система дидактичних матеріа­лів - різноманітних дидактичних посібників, спеціально зроблених для розвитку певних взаємопов'язаних здібнос­тей і знань з чітко визначеною послідовністю їх застосування - є центральною у дослідженнях Б.Хачапурідзе та його учнів.

Дидактична гра має структуру, що відрізняє її від інших видів діяльності, основними елементами дидактич­ної гри, що надають їй форму навчання і гри водночас, є: дидактичні та ігрові завдання, ігровий задум, правила, ігрові дії, результат.

У кожній дидактичній грі є своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої. Дидактичні завдання гри визначаються метою навчального і виховного впливу з боку вихователя.

Ігрове завдання виконується дітьми у процесі ігрової діяльності, викликає їхній інтерес, активність, бажання і потребу розв'язати його. Ігрові завдання, як і дидактичні, можуть бути найрізноманітнішими: так, у грі в лото завдання полягає у тому, щоб першому закрити всі клі­тинки великої картки; у грі з пірамідкою - зібрати її так, щоб ребро становило рівну лінію; у грі "Чарівна торбинка" дитина повинна навпомацки визначити предмети і назвати їх. У дидактичних та ігрових завданнях відображається

236

взаємозв'язок навчання і гри. Ігрові завдання пов'язані з ігровим задумом, який реалізується через уявлювану ситуацію.

Кожна дидактична гра має правила, обумовлені її зміс­том та ігровим задумом. Вони визначають характер і спосіб дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми, дають можливість навчитися керувати своєю поведінкою. Дотримання правил вимагає від дитини певних вольових зусиль, уміння поводитися з іншими дітьми, переборювати негативні емоції через невдалий результат тощо. Правила, що використовуються у дидактич­ній грі, виступають критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки.

Дидактична гра має конкретний результат, наприклад, відгадування загадок, виконання ігрових дій і завдань, що сприймається дитиною як успіх, від якого дитина одержує задоволення. Для вихователя результат гри завжди є показником засвоєння знань, успіхів дітей у навчально-ігровій діяльності.

Дидактичні ігри досить різноманітні. їх класифікують за різними критеріями: за навчальним змістом (Л.В.Арте-мова, О.І.Сорокіна, О.П.Усова); за спрямованістю пізна­вальної діяльності (Л.А.Венгер, С.П.Новосьолова); за ігро­вим задумом, завданнями і ігровими діями (Д.Б.Ельконін, А.І.Матусик, О.П.Янківська та ін.); за взаємовідносинами дітей і вихователя (Р.Й. Жуковська, Д.В.Менджерицька та ін.). Крім того, дидактичні ігри ще класифікують за наявністю у їх змісті дидактичного матеріалу, наочного чи словесного (А.К.Бондаренко, Л.А.Венгер, О.І.Сорокіна, Г.С.Швайко та ін.). Це велика група дидактичних ігор з предметами, природним матеріалом, іграшками, речами, картинками, музичними інструментами, настільно-друковані ігри. І друга група - ігри без наочного супроводу - словесні, мовленнєві ігри.

237

?

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Велика група дидактичних ігор спрямована на розви­ток сенсорики дітей і збагачення словника, де задіяно сен­сорно-дидактичний матеріал (геометричні фігури, пірамі­ди, мозаїка...).

В.М.Аванесова запропонувала таку класифікацію ди­дактичних ігор за характером ігрових дій:

— ігри-доручення, які побудовані на інтересі дітей до дій
з іграшками і предметами (добирати, складати, роз'єдну­
вати, з'єднувати, нанизувати тощо);

  • ігри з відшукуванням предметів, що викликають інтерес дітей;

  • ігри з відгадуванням загадок, які приваблюють неві­домістю: "Впізнай", "Відгадай", "Що змінилось?";

  • сюжетно-рольові дидактичні ігри, у яких ігрові дії полягають у зображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей таін.);

  • ігри у фанти або в заборонений "штрафний" предмет (картинку), пов'язані з цікавими ігровими моментами (скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо).

Дидактичні ігри з наочним супроводом мають широко виражений пізнавальний характер. Задля цього використо; вуються два види іграшок: сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки тощо). Перші - мають яскраво виражений сюжетний зміст, їх використання наближається до сюжетно-рольових ігор. Безсюжетні використовуються для закріплення знань про властивості та якості предметів: розмір, кількість, колір, форму.

В іграх з предметами розв'язуються завдання на ознайомлення з їх властивостями та ознаками предметів, порівняння, класифікацію, установлення послідовності у вирішенні завдань. Діти визначають предмет за однією ознакою, об'єднують предмети за цією ознакою (кольором,

238

формою, призначенням тощо), що сприяє розвиткові логічного мислення; виконують завдання на усвідомлене запам'ятовування кількості та розташування предметів, знаходження відсутньої іграшки тощо. У дидактичних іг­рах уточнюються знання про матеріал, з якого виготовля­ють іграшки, про предмети, необхідні людям у різних видах їхньої діяльності.

Ігри з природним матеріалом організовуються під час прогулянки. У процесі гри відбувається закріплення знань про природу, формуються мисленнєві процеси (аналіз, синтез, класифікація), виховується бережне ставлення до природи, збагачується словник.

У настільно-друкованих іграх діти діють не з предме­тами, а з їх зображеннями. Ігрові завдання, що вирішу­ються, різноманітні: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток - картинок при чер­говому ході (доміно), складання цілого з окремих частин (розрізні картинки, кубики) тощо. У цих іграх уточнюють­ся уявлення дітей про довкілля, систематизуються знання, розвиваються розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увага, формуються організаторські вміння, збагачується словник1.

Дидактичні ігри з предметами та іграшками проводять у всіх вікових групах. Ці ігри за метою класифікують таким чином:

  • ігри на уточнення і закріплення назв предметів: "Чарівна торбинка", "Посилка", "Чого не стало?", "Що змі­нилося?", "Виставка", "Подорож по кімнаті", "Що в тор­бинці?", ігри з лялькою;

  • ігри на закріплення якостей, властивостей, ознак предметів та іграшок: "Назви який", "Впізнай предмет", "Вгадай на дотик", "Знайди такий предмет", "Магазин", ігри з лялькою та образними іграшками;

1 Луцан Н.І. Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дошкільного віку. -Одеса, 2005.

239

Алла Богуш, Наталія Гавриш

— ігри на закріплення матеріалу: "Що з чого зроб­
лено?", "З чого шиють одяг (взуття)?", "Погодуємо ведме­
дика", "Назви матеріал" тощо;

  • ігри на закріплення професій дорослих: "Хто де пр­ацює?", «Кому що потрібно для роботи?", "В ательє", "На фабриці", "У крамниці", "Лікарня";

  • ігри на зіставлення і порівняння предметів: "Що схоже, а що відмінне?", "Червоні килими", "Хто помітив?" тощо.

Дидактичні ігри в молодшій групі можна проводити як самостійне заняття; в інших групах їх включають до складу занять з ознайомлення з довкіллям. Для проведення таких ігор потрібно мати набір різних предметів та іграшок. Так, для ігор "Чарівний мішечок", "Цікава торбинка", "Посил­ка" потрібні різнокольорові кільця, дерев'яні кульки, грибки, гумові м'ячики різних кольорів, плетений кошик, розмальований барабан, жовтеньке курчатко з вати, зеле­ний огірок та інші овочі з пап'є-маше, гумові качечка та со­бачка, пляшечки, баночки, ляльковий посуд, предмети туалету (зубна щітка, рушничок, мило, гребінець), навчаль­не приладдя (зошит, олівець, ручка, гумка), ножиці, моток ниток, ґудзики; кілька побутових речей, стрічки різної довжини, прапорці, клаптики, цвяхи, молоток тощо. Предмети добираються відповідно до знань дітей кожної вікової групи.

Особливе місце серед дидактичних ігор посідають ігри з лялькою. Є.І.Тихеєва рекомендувала мати в кожному дош­кільному закладі дидактично обладнану ляльку. Лялька повинна бути такого розміру, щоб її було видно всім дітям (40-50 см)1. Для дидактично обладнаної ляльки потрібно мати таке обладнання, у якому живе дитина: одяг (літній, зимовий, осінній, весняний) і взуття таке саме, меблі, пос­тіль, посуд все це великого розміру, щоб можна було

1 Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М.: Просвещение, 1981. 240

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

показувати дітям на заняттях та в іграх і легко діяти з ними. Крім того, повинні бути ляльки - дівчинка і хлопчик.

Для ігор з лялькою потрібно мати різноманітні іграш­ки, щоб діти змогли засвоїти програму з ознайомлення їх з довкіллям. Це іграшкові радіо, телефон, телевізор, комп'ю­тер, розумні побутові машини; різні види транспорту, образні іграшки, народні дидактичні іграшки, знаряддя праці.

Серед дидактичних ігор з лялькою використовуються: "Зустріч нової ляльки», "На гостинах у ляльки", "Наго­дуємо ляльку", "Навчимо ляльку готувати стіл до чаю", "Влаштуємо ляльці кімнату", "Одягнемо ляльку на про­гулянку", "Попрасуємо ляльці одяг", "Викупаємо ляльку", "Покладемо ляльку спати", "День народження ляльки" тощо.

Наводимо опис деяких дидактичних ігор.

Молодша група. Дидактична гра "Навчимо ляльку го­тувати стіл до чаю".

Мета: уточнити й закріпити назву чайного посуду (чашка, блюдце, чайна ложка). Учити порівнювати мно­жини, встановлювати їх відповідність, формувати поняття про рівність різних за якістю множин. Виховувати уваж­ність, спостережливість.

Словник: чайний посуд, чашка, блюдце, чайна ложка.

Хід гри: іграшковий стіл, засланий скатертиною, з кож­ного боку стоїть блюдце, поблизу знаходяться лялька, зайчик, ведмедик.

Вихователь розповідає: "Сьогодні лялька Таня хоче навчитись, як треба готувати стіл до чаю. Ось бачите, вона вже блюдця розставила. А що далі треба зробити, вона забула. Давайте їй допоможемо. Що потрібно поставити на блюдця? Скільки потрібно чашок? Скільки потрібно ложечок?" Перевіряє, як діти виконали завдання. Уточнює назву чайного посуду, закріплює узагальнювальну назву "чайного посуду". Лялька запрошує "гостей" - зайчика, ведмедика - на чай.

241

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Середня група. Дидактична гра "Крамниця".

Мета: Закріпити знання дітей про осінній одяг. Учити правильно називати його та описувати. Узгоджувати числівники з іменниками у множині в родовому відмінку. Виховувати ввічливість. Привчати вживати слова: будь ласка, добрий день, до побачення.

Словник: пальто, шапка, шарф, рукавиці, черевики, чоботи, каса, продавець.

Хід гри: Вихователь: "Яка зараз пора року? Яка сьогод­ні погода? Подивіться на нашу ляльку Оксану. У що вона вдягнена? Ми зараз підемо до крамниці готового одягу і купимо ляльці теплий одяг". Діти розглядають "крам­ницю". "Що ви бачите у крамниці? Скільки пальт (шапок, рукавиць, черевиків...) ви бачите у крамниці?" Педагог перший "купує" потрібну річ і дає дітям зразок, як треба ввічливо звертатися, дякувати тощо. Діти підходять до продавця, звертаються з прохання продати потрібну річ, купують, одягають ляльку.

Дидактична гра "Одягнемо ляльок". Мета: закріпити й уточнити знання дітей про назву одягу, його колір, порядок одягання. Учити узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі та відмінку. Виховувати уважність, самостійність.

Словник: одяг, фартух, хустка, шкарпетки, панчохи, сукня.

Хід гри: Вихователь розвішує одяг ляльок так, щоб усім дітям було видно: сукні, фартушки, хусточки, шапочки. "Скільки красивих суконь, хусточок, фартушків - усе це для наших ляльок! Одягнемо їх, щоб вони були красивими!" - говорить педагог.

Перед дітьми на стільчиках 3 ляльки. Діти дають кож­ній ім'я. Вихователь запитує: Якого кольору виберемо плаття для ляльки Олі? Каті? Наталки? Ляльок одягають самі діти, називаючи одяг та його колір.

242

Дидактичні ігри з картинками також доступні дітям усіх вікових груп. У молодшій групі це переважно ігри з картинками, що зображують іграшки, посуд, меблі, одяг: "Наш посуд", "Впізнай картинку", "На місця", "Підбери одяг для ляльки". У середній групі - "Добери вантаж для машини", "Кольоровий посуд", "Підбери чашки до блю­дець", "Пошта", "Впізнай і назви". У старшій групі - "Що зроблено на фабриці, заводі?", "Чи знаєш ти, де я був?", "Що картинка розповідає про себе?", "Кому що потрібно?" тощо.

Наприклад, дидактична гра "На місця".

Мета: Закріпити знання дітей про посуд, одяг, іграшки на місце, де зберігаються ці речі. Вчити правильно відпо­відати на запитання. Виховувати уважність, зосередже­ність, кмітливість.

Словник: шафа, ігровий куточок, шафа для посуду, одяг, іграшки, посуд.

Матеріал: предметні картинки, шафи.

Хід гри: Діти сидять на стільчиках, розміщених в один ряд. У різних місцях кімнати стільчиками відгороджено шафи для одягу та посуду. У дітей предметні картинки, узагальнюють їх: "посуд", "одяг". Вихователь пояснює гру: "Зараз, - говорить він, - "шафи" порожні. Треба розкласти на місця різні речі: в одну шафу - посуд, в іншу - білизну, одяг, іграшки". Потім пропонує дітям встати і за сигналом "На місця!" знайти місце для своїх картинок: посуд віднести в "посудну шафу", білизну - в "шафу для одягу" тощо. Ви­хователь загадує загадки про іграшки. Діти відгадують, знаходять ці іграшки і кладуть у спеціальну шафу.

Середня група. Гра "Скажи одним словом".

Мета: Вміти визначати предмети, що входять у по­няття "овочі", "фрукти", "посуд", "іграшки", "одяг"; нази­вати їх одним словом.

Словник: овочі, фрукти, посуд, іграшки, одяг.

Хід гри: Вихователь заготовляє багато (30-40) різних картинок, на яких зображено різноманітні речі. Змішавши ці картинки, пропонує дітям по черзі виходити і вибирати

243

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

картинки, що зображують: посуд, одяг, фрукти, овочі, іграшки. Після того, як дитина вийшла і відібрала кар­тинки, що зображують посуд, вихователь може викликати іншу дитину, щоб вона перевірила, чи правильно відібрав товариш ті картинки, на яких зображено посуд. Коли такі картинки залишилися, вихователь пропонує дитині додати їх до раніше відібраних, а коли що-небудь відібрано неправильно - пропонує вилучити їх. Діти відбирають і класифікують за групами окремі предмети. Потім вихо­ватель роздає усім дітям по одній картинці, домовляючись про такі правила гри: кожна дитина дивиться на свою картинку і, коли вихователь скаже слово "одяг", всі діти, у яких на картинках намальовано одяг, біжать до нього; коли він скаже "посуд", біжать ті,в кого намальовано посуд. Коли діти підбіжать до вихователя, він доручає кому-небудь з них швидко перевірити, чи всі правильно виконали правила гри. У процесі гри картинки в дітей треба міняти. Дидактична гра "Чи знаєш ти, де я був". Мета: Уточнити знання дітей про різні громадські установи, місце роботи та професії батьків. Навчити дітей описувати трудові дії. Виховувати уважність.

Словник: продавець, листоноша, лікар, медсестра, вчитель, вихователь.

Хід заняття: Розгляд картинок через епідіаскоп. Запитання: Що зображено на картинці? Де відбуваєть­ся дія? (У магазині, аптеці, бібліотеці...). Що роблять в аптеці, магазині? Хто тут працює? Пояснення гри. Вихователь складає описову розповідь - загадку "Я знайшла в простору, світлу і затишну кімнату. На полицях побачила різні скля­ночки, пакети, банки. У кімнаті приємний запах. Усі пра­цівники в білих халатах. Я спочатку показала папірець, потім заплатила гроші, і мені видали потрібні ліки. Де ж я була? Потім пропонує дітям скласти такі самі описові загадки.

На заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям вико­ристовуються дидактичні ігри з іграшками: "Погодуємо 244

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ведмедика", "На гостинах у зайчика", "Де хто живе?", "Де наші іграшки?", "Склади мотрійку" (пірамідку), "Що іграшка розповідає про себе?", "Чарівний мішечок" тощо; ігри з натуральними речами: "Відгадай на смак", "Що з чого зроблене?", "Що спільне, а що різне?" тощо.

Наприклад, дидактична гра "Відгадай на смак".

Мета: вчити дітей розрізняти та називати овочі на смак. Учити відповідати на запитання вихователя. Виховувати стриманість, уважність.

Словник: цибуля, горох, морква, яблуко, груша, слива, солодке, кисле, гірке.

Хід гри. Діти сидять півколом. На столі на тарілках ле­жать цибуля, морква, горох, яблуко, груша, слива. Поряд лежать такі самі овочі й фрукти, але дрібненько порізані. Біля цих тарілок ложечки (за кількістю дітей). Діти мають подивитися на овочі, фрукти та назвати їх. Потім вихо­ватель викликає когось до столу, пропонує заплющити очі і кладе в рот ложечкою кусочок моркви або яблука. Дитина визначає за смаком і називає, що вона з'їла. Наприкінці гри вихователь роздає усім дітям скибочки фруктів та овочів.

Дидактична гра "Склади мотрійку".

Мета: закріпити знання дітей про колір і розмір предме­тів. Вправляти дітей у вживанні ступенів порівняння прикмет­ників (велика, менша, найменша, більша, найбільша), у промовлянні речень з питальною інтонацією. Виховувати організованість, уважність, уміння доводити розпочату справу до кінця.

Словник: синій, червоний, зелений, жовтий, більша, менша, велика, маленька, найбільша.

Хід гри: Вихователь показує велику яскраву мотрійку* читає вірш І.Неходи "Мотрійка". Відкриває мотрійку, дістає ще одну і запитує: Яка вона? (менша). Потім дістає дру­гу: А яка це мотрійка? (ще менша, маленька). Діти вправля-ються в називанні величини (більша, найбільша, маленька, велика, менша, найменша), називає колір їх хусток, платтів.

245

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Особливу групу становлять настільно-друковані ігри. До них належать: "Парні картинки", "Склади картинку", "Роз­різні картинки та кубики", "Лото для маленьких", "Ляльчин посуд", "Геометричне доміно", "Доміно предметів", "Лото", "Інструменти", "Одяг", "Одягни ляльку". Ці ігри використо­вують переважно з невеличкими групами дітей (по п'ять -шість чоловік). З дітьми молодшої, а також середньої групи грає перший раз вихователь. Вона пояснює гру, пропонує розглянути предмет, зображений на картинці, а потім піді­брати кубики чи картинки. Дітям середньої та старшої груп вихователь тільки пояснює гру, а діти вже грають самостійно. Настільно-друкована гра для старших дошкільників "Знаки на дорогах. Електровікторина" (автор А.Чураков, художник Г.Крюкова. - М., 1986).

Мета: Закріпити знання дітей про дорожні знаки та правила дорожнього руху.

Гра складається із восьми карт, на яких у квадратах на­мальовано дорожні знаки з підписами, й електричної схеми з двома проводками. У грі є маленька електрична лампочка, яка загорається у разі правильної відповіді.

Правила гри: грати можна командами або вдвох. Ведучий (вихователь) кладе в коробку одну карту, читає назву дорожнього знака (в цей час кінець одного проводка знаходиться в отворі на клітинці з текстом). Один з гравців повинен знайти цей текст на карті праворуч.

Правильність відповіді перевіряється з допомогою електричної лампочки. Ведучий прикладає кінець другого проводка до отвору, який розташований на клітинці із знаком-відповіддю. Якщо лампочка засвітиться - відповідь правильна. Грати можна й так: ведучий прикладає кінець одного проводка до отвору біля дорожнього знака, а гравець називає цей знак.

Усі описані дидактичні ігри можуть бути складовою частиною інтегрованих і комбінованих занять, а також занять з ознайомлення з довкіллям, або виступати провідним ме­тодом на індивідуально групових і групових заняттях.

246

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Визначте та охарактеризуйте основні засоби оз­
найомлення дітей з довкіллям.

  1. Яка роль картини в ознайомленні дітей з довкіллям?

  2. Сформулюйте вимоги до організації бесід за змістом картин у різних вікових групах.

  3. Визначте способи активізації розумової та мовленнєвої діяльності у процесі розглядання картин і бесід за їх змістом.

  4. Охарактеризуйте специфіку бесід за змістом репро­дукцій художніх картин.

6. Визначте методи опосередкованого ознайомлення
дітей з предметним довкіллям.

7. Класифікуйте види дидактичних ігор за навчальною
метою.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

  1. Розробити самостійно план-конспект бесіди для стар­шої групи за змістом сюжетної картини з обкладинки журналу "Джміль" (за вибором).

  2. Розробити конспект проведення дидактичної гри на закріплення якостей, властивостей, ознак предметів для дітей молодшого дошкільного віку.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Зеленко И.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку.-К., 1976.

  2. Луцан Н.І. Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дош­кільного віку. - Одеса, 2005.

  3. Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. - Методичні рекомендації / Укл. Г.О.Шдкурганна. - К., 1991.

  4. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчально-методичний посібник. - К.: Академвидав, 2004.

247

Розділ 5. Методика ознайомлення дітей з якостями та властивостями предметів

Усі заняття з ознайомлення дітей з предметним світом та явищами довкілля В.Й.Логінова поділяє на три групи: 1) оз­найомлення дітей з предметами та явищами, введення у словник дітей нових слів; уточнення і закріплення знань про довкілля, активізація й уточнення словника (спосте­реження, екскурсії, картини, бесіди, читання тощо); 2) оз­найомлення дітей з якостями і властивостями предметів, збагачення й уточнення словника; зіставлення, порівняння якостей, властивостей, ознак предметів та розвиток мислення (дидактичні ігри, вправи, практична діяльність); 3) заняття на формування узагальнень та понять.

Перша група занять - на ознайомлення та закріплення знань дітей про довкілля здебільшого має інтегрований характер. Ці заняття мають конкретну тему, наприклад, "Наша Батьківщина", чітко визначені освітні та виховні завдання з теми, провідний метод навчання (у цьому ви­падку - бесіда). Водночас для розв'язання освітніх завдань вихователь використовує й інші методи, комбінує їх згідно з темою заняття (читання оповідань і віршів, розглядання дидактичних, художніх картин та репродукцій, дидактичні ігри, показ уривків діафільму, використання прислів'їв,

248

загадок). Провідний метод навчання з теми "Рідне місто" -екскурсія по місту. Водночас у ході екскурсії вихователь використовує загадки, прислів'я, вірші, уривки з оповідань, дидактичні ігри та вправи. Додаткові методи записуються у "матеріалі до заняття".

На заняттях з ознайомлення з довкіллям широко вико­ристовуються пізнавальні задачі, ребуси, головоломки, включення дітей в активну пізнавальну чи рухову діяль­ність. Наведемо конспекти занять з ознайомлення дітей з якостями та властивостями предметів.

Молодша група.

Тема: Ігри дітей. Рзглядання та бесіда за картиною "Гра з лялькою".

Програмний зміст: закріпити знання дітей про іграшки; процес купання ляльки. Виховувати бережливе ставлення до іграшок, бажання грати ними.

Словник: лялька, ванна, мило, рушник, сорочка, пан­чохи, сукня, купати, витирати, гра, ігри.

Матеріал до заняття: картина "Гра з лялькою" (Раді-наЄ.І., Єзикеєва В.А. Картини з розвитку мовлення дітей другого та третього років життя. - М., 1984), вірші "Моя лялька" М.Познанської, "Із ляльками" А.М'ястківського, лялька, предмети для купання ляльки.

Хід заняття: На стіні висить картина. Запитання до дітей: Що роблять діти? Що робить дівчинка? Давайте придумаємо їй ім'я. Як ми її назвемо? Де сидить лялька? Як купає Оксана ляльку? А що потім Оксана буде робити з лялькою? Чим потрібно витерти ляльку? А що буде на­дягати ляльці Оксанка? Подивіться, який тут є одяг? А як одягнена дівчинка? Що робить хлопчик? Як він одягнений? Читання вихователем віршів про ляльку в ході розглядання картини.

Розповідь вихователя за змістом картини: "Дівчинка Оксанка дуже любить та береже свою ляльку Катрусю. Ось

249

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

і сьогодні вона вирішила викупати Катрусю. Взяла ванну, приготувала мило, рушник, воду. Роздягла Катрусю. Зняла сукню, сорочку, панчішки. Оксанка поливає воду на Катру­сю. Чиста буде Катруся. Хлопчик Андрійко їде на конячці й дивиться, як дівчинка купає свою ляльку". Дидактична гра "Купання ляльки Катрусі". Середня група.