Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

'Программа спецкурса'
Элективный курс посвящен математическим играм. Педагогическая ценность занимательной математики общепризнанна. Математические игры способствуют воспи...полностью>>
'Публичный отчет'
В соответствии с Контрактом TDP/QCBS/11 от 14.08.2009 заключенным между Федеральным казначейством и IBM Восточная Европа/Азия, в рамках обучения функ...полностью>>
'Диплом'
наук 5. Мери Вахтанговна Русанова -заместитель директора ГРДНТ, заслуженный работник культуры РФ ПОВЕСТКА ДНЯ: Подведение итогов Заключительного этап...полностью>>
'Документ'
Chrześcijaństwo powstało w I połowie I wieku w rzymskiej prowincji Judei wśród wyznawców judaizmu, jako wynik działalności Jezusa z Nazaretu. W okres...полностью>>

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из сетей:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківська державна академія міського господарства

В.В. Косов

історія економічних учень

(Тексти лекцій для студентів

економічних спеціальностей)



Харків - ХДАМГ - 2003

Історія економічних учень

(Тексти лекцій для студентів

економічних спеціальностей). Укл. В.В. Косов. -

Харків: ХДАМГ, 2003 - 72 с.

Укладач: В.В. Косов

Рецензент: С.Б. Тимофєєва

Рекомендовано кафедрою економічної теорії,

протокол № 2 від 29.08.2002р.


ПЕРЕДМОВА

Складність сучасного етапу розвитку української економіки пов'язана з її ринковою трансформацією. Це знаходить вияв у роздержавленні, приватизації та демонополізації господарства. Гострою є проблема структурної перебудови економіки: зменшується надмірна частка важкої промисловості, оборонно-промислового комплексу, сировинних галузей, зростають роль і значення обробної промисловості, передусім наукомістких галузей, у яких виробляється кінцевий продукт.

Вирішення цього складного комплексу проблем пов'язано зі зростанням трудової активності всіх працюючих, пошуком ефективних шляхів і методів господарювання. Для цього спеціалісти мають глибоко розуміти закони і механізми функціонування і розвитку ринкової економіки.

Економічне життя суспільства є багатогранним. Його вивчає система економічних наук, в тому числі історія економічних вчень. Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій, оволодіння якими допоможе спеціалістам вирішувати проблеми формування соціально-ринкової економіки України.

Тема 1. Предмет та завдання курсу

План.

1.1. Предмет історії економічних учень.

1.2. Завдання курсу історії економічних вчень.

1.3. Виникнення економічної теорії і основні етапи її розвитку.

1.1. Предмет історії економічних учень

Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони економічного розвитку, галузеві конкретні економічні процеси та явища, науки про народне господарство. Кожна з них має свій предмет, своє коло досліджуваних питань. Першість серед усіх економічних наук належить економічній теорії (політичній економії). Політична економія як наука склалась у XVII ст. Вона є результатом тривалого історичного розвитку економічної думки.

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій.

Процес розвитку економічних поглядів та ідей і є предметом історії економічної думки. Складовою частиною його є історія економічних вчень, тобто економічних поглядів, які об'єднувалися в певну систему. Але в більшості підручників історія економічної думки та історія економічних учень ототожнюються.

Предметом курсу "Історія економічних учень" деякі автори вважають дослідження процесу виникнення і розвитку економічних поглядів та ідей, починаючи із стародавнього світу.

Історія економічних учень розкриває також об'єктивні витоки виникнення різноманітних шкіл та напрямів у економічній науці.

Щодо методико-методологічних засад аналізу історії економічної думки, то вони можуть бути різними залежно від того, якої мети бажає досягти дослідник. У літературі виділяють в основному два принципи, два методи: історичний, або хронологічний, і логічний.

Історичний підхід передбачає розгляд ідей, теорій у порядку їхнього виникнення та формування. Він дає змогу проаналізувати сукупність поглядів, ідей на певному етапі суспільного розвитку й дальшу еволюцію цих ідей. Такий підхід може поєднуватися з аналізом соціально-економічних умов у яких формувалися ці погляди та ідеї.

Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій чи теорії, без достатнього урахування їхнього зв'язку з іншими теоріями та з історичними умовами. У такому разі досліджуються самі тільки теорії, концепції, логіка їхнього розвитку. Досить часто ці методи поєднують.

Варто згадати і так званий мотиваційний, або класовий метод, коли аналіз економічної думки підпорядковується економічній мотивації. Визначаються класи, які ведуть боротьбу за відповідну частку кінцевого продукту, а відтак класова позиція теоретиків, ідеологів того чи іншого класу. Цей метод використовував К.Маркс та його послідовники.

Не заперечуючи наявності такої боротьби, треба, проте, урахувати, що це тільки одна із складових економічної теорії.

Може застосовуватись і територіальний метод, що передбачає дослідження історії економічної думки в певних країнах. Кожен метод має свої переваги і недоліки.

1. 2. Значення історії економічних учень для формування економічного

мислення

Якими є завдання курсу, або для чого вивчають історію економічних учень?

Оволодіння економічною теорією потребує знання магістрального шляху розвитку економічної думки. Історія економічних учень розкриває процес виникнення економічних категорій, концепцій, теорій, показує їх спадкоємність і безперервність процесу.

Вивчення історії економічної науки потрібне і для розуміння й розвитку сучасних економічних теорій, які часто успадковують теорії минулого. І справді, сучасні неокласичні теорії неможливо зрозуміти без глибокого усвідомлення ідей класиків. Кейнс, наприклад, називає своїми попередниками меркантилістів і Мальтуса. Монетаризм, який відіграє провідну роль у сучасній економічній думці, розвиває ідеї кількісної теорії грошей, започаткованої ще в XVII ст.

Глибоке розуміння суті сучасних економічних теорій потребує з'ясування джерел їхнього зародження й розвитку. А знання сучасних економічних теорій дає змогу розуміти й формувати економічну політику держав, в основу якої завжди беруться ті чи інші економічні теорії. Чому, наприклад, економічно розвинуті країни у своїй економічній політиці перейшли від кейнсіанських рецептів до неокласичних теорій? Як формувалась економічна політика в колишньому СРСР? Яку економічну політику проводять зараз пострадянські країни, зокрема Україна? Які теорії лежать в її основі?

Економічні проблеми торкаються нас усіх. Ніхто не лишається байдужим до таких категорій, як заробітна плата, податки, безробіття, інфляція тощо. Тому професіонали повинні не тільки глибоко розуміти їхню суть, а й знати історію виникнення й розвитку з тим, щоб впливати на економічну політику сьогодення.

Знання історії економічної думки важливе для оволодіння культурою економічного мислення, для творчого сприйняття й використання економічної теорії, для дальшого розвитку економічної науки.

1. 3. Виникнення економічної теорії і основні етапи її розвитку

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових теорій. Вже в первісному суспільстві люди замислювались над економічними явищами. Але ці Їхні погляди ще не склалися в будь-яку систему. Перші спроби систематизації економічних поглядів можна віднести до стародавньої доби й середньовіччя. Проте й вони ще не склались у наукові системи.

Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI - XVII ст. - в епоху меркантилізму. Меркантилістів цікавили, зокрема, питання визначення суті багатства, яке вони ототожнювали із золотом і сріблом, регулювання зовнішньої торгівлі з метою забезпечення припливу дорогоцінних металів у країну, заохочення експорту, протекціоністські тарифи на імпортні товари тощо. В добу панування торгового капіталу основними були питання, пов'язані з торгівлею. Ще не існувало науки, яка б ґрунтувалась на економічних законах і охоплювала всі сфери людської економічної діяльності. Початки такої науки було закладено представниками класичної політичної економії. Її видатний представник А.Сміт створив першу систему політичної економії, узагальнивши нагромаджені до цього окремі економічні знання. Послідовники і учні А.Сміта розвивають теорію, вносять в неї нові ідеї.

Формуються соціалістичні ідеї. Виникає утопічний соціалізм, з'являється марксизм, який проголошує себе науковим соціалізмом.

У 70-х роках XIX ст. економічна думка була репрезентована, з одного боку, історичною, а з іншого - суб'єктивно-психологічною школою, яка ознаменувала розвиток політичної економії на нових, маржинальних (граничних) засадах. На цих засадах наприкінці XIX ст. формується неокласичний напрям економічної думки, з появою якого пов'язане становлення мікроекономіки.

Новим етапом розвитку політичної економії стала поява у 30-х роках

XX ст. кейнсіанства. Представниками цього напрямку, на відміну від неокласиків - прихильників економічного лібералізму, на перший план висувають проблему регулювання ефективного попиту. З появою кейнсіанства зв'язане також формування нового розділу економічної науки — макроекономіки.

Неокласичний напрям і кейнсіанство з моменту їхньої появи і до наших днів пройшли складний еволюційний шлях, по черзі виходячи на перший план і в економічній теорії, і в економічній політиці.

Своєрідним напрямом економічної думки є інституціоналізм, який виник наприкінці XIX - на початку XX ст. Цей напрям, який за предмет свого дослідження взяв переважно позаекономічні фактори, розширив поле аналізу економічних наук, інтегрував економічну теорію з іншими суспільними науками.

Значний внесок у розвиток економічної думки зробили соціал-реформістські концепції. Знання цих концепцій є практично цінним для формування ринкової економіки в пострадянських країнах.

Демократичний соціалізм - це суспільство без класів, привілеїв, дискримінації та ізоляції людей. Соціал-демократи надають перевагу демократичному соціалізму, прагнуть утвердити добробут, свободу і справедливість у всьому світі. Вони виступають за роззброєння і використання вивільнених капіталів для подолання відставання країн, що розвиваються.

Соціал-демократи обстоюють співробітництво у розв'язанні глобальних проблем. Вони засуджують діяльність транснаціональних корпорацій, які у гонитві за прибутком у світовому масштабі, принижують і гноблять цілі нації, призводять до краху цілі економічні регіони. Зростає злиденність, руйнується природа, залишаються значними безграмотність та інші негаразди сучасного світу. Соціал-демократи глибоко усвідомили, що зубожіння країн третього світу становить загрозу миру і добробуту. Через це вони виступають за новий міжнародний економічний порядок, справедливі економічні відносини, які б відкривали можливості для цих країн піднести виробництво, забезпечити зайнятість населення, його освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення. Слід зазначити, що соціал-демократи в ряді країн домоглися значних успіхів у забезпеченні добробуту народу.

ТЕМА 2. Економічна думка стародавнього світу

та середньовіччя. Меркантилізм

План.

2. 1. Економічна думка Стародавнього Сходу.

2. 2. Економічна думка Античного світу.

2. 3. Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм.

2.1. Економічна думка стародавнього Сходу

Історія економічної думки бере свій початок у глибокій давнині. Вже первісні люди мали якісь зачатки господарських знань, котрі були результатом осмислення виробничого досвіду. Формувалися висновки щодо окремих елементів економічних знань. Економічні ідеї того часу знайшли вираження у збірниках законів царства Ешнуни (XX ст. до н.е.) та вавилонського царя Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.). У них передбачалися захист майнових інтересів держави, рабовласників, певне регулювання економічних відносин. Пам'яткою давньоіндійської літератури є "Артхашастра" (IV - VI ст. до н.е.). У ній викладено знання з економіки, техніки і політики, передбачено регулювання земельних відносин, розв'язання проблем іригації.

У Китаї великого поширення набуло конфуціанство. Його економічні засади виклав Мендзи (372 - 289 рр. до н.е.), який відстоював селянське землеволодіння.

Тогочасні економічні погляди знайшли вираження у трактаті "Гуань-Цзи" (IV - III ст. до н.е.), в яких реалістично розкрито злиденне становище народу, окреслено шляхи розвитку сільського господарства і поліпшення життя селян. Зміцнення землеробства вважалося найважливішою умовою забезпечення стійкості економіки.

Великого значення автори "Гуань-Цзи" надавали товарно-грошовим відносинам з погляду їх використання державою для регулювання економіки.

У трактаті також розглядалися питання податків і грошового обігу. Пропонувалося замінити прямі податки на залізо та сіль непрямими, застосовувати для стабілізації господарства нормовану емісію грошових знаків та ін. Багато ідей “Гуань-Цзи" було використано в господарській практиці Стародавнього Китаю.

2. 2. Економічна думка античного світу

В античній літературі економічну думку стародавнього світу виражено в найрозвиненішому вигляді. Висловлювання античний авторів з окремих проблем, хоча і не є ще цілісною системою поглядів, про те це вже серйозна спроба теоретично осмислити та науково узагальнити характерні для

цієї доби економічні процеси та явища.

Мислителі Давньої Греції та Давнього Риму прагнули визначити принципи і методи організації та управління господарством рабовласників. Учення про його організацію називали економією, а про управління державою - політикою. Так, Ксенофонт (430 - 355 рр. до н.е.) в праці "Домострой" визначив економію як науку про збагачення свого господарства. Визнаючи рабство природнім і правомірним, Ксенофонт був прихильником натурального господарства, як більш стійкого і надійного. Землеробство він ставив на рівні з воєнним мистецтвом, а ремесло навіть не включав до предмета економії як негідне заняття для вільних людей. Таким було ставлення і до торгівлі. Водночас Ксенофонт високо цінував гроші як вираження концентрованого багатства та засобів обігу. Він не залишив без уваги і проблеми товарно-грошових відносин з огляду на можливість їх використання для зміцнення натурального господарства. Так, Ксенофонт одним із перших зрозумів важливість розподілу праці, визнавши потребу в спеціалізації виробників на виготовленні певних предметів.

Ксенофонт бачив зв'язок між поділом праці та розмірами ринку, протиставляючи слаборозвинутому поділу праці у малих містечках відносно високий рівень його у великих містах.

Філософ Платон (427 - 347 рр. до н.е.) у своїх творах побудував ідеальну державу, в якій мали існувати три стани: правителі (філософи), воїни та ремісники, землероби, дрібні торгівці, що належали до вільних людей. Раби з цієї класифікації виключались, оскільки в них він бачив не людей, а знаряддя праці. Між усіма станами, за планом, існує чіткий поділ праці. Фізичну працю Платон

зневажав, гадаючи що це доля нижчих верств населення.

Нерівність, яка існує в ідеальній державі, випливає із самої природи людей, через що є нездоланною. Проте, кожна людина має одержувати свою частку відповідно до своїх здібностей, що і є справедливим. Здібності окремої людини є обмеженими, та її потреби - різноманітними і навіть безмежними. Відтак, постає суперечність між потребами людей і можливостями їх задоволення. Розв'язання цієї суперечності Платон бачив в утворенні міста ("держави"), тобто об'єднання людей, в якому існує поділ праці. Саме поділ праці в Платона є основним принципом побудови держави та її природною основою.

Економічна думка Стародавньої Греції досягла своєї вершини у творах Аристотеля (384 - 322 рр. до н.е.) - найвидатнішого мислителя давнини. Він був прихильником натурального рабовласницького господарства з дрібною торгівлею. Проте, оскільки в Греції існувало товарне виробництво, Аристотель досліджував товарно-грошові відносини. І зробив це найглибше серед античних мислителів.

Він розрізняв простий товарний обіг та обіг грошей, рух грошей, як засіб обігу та як грошового капіталу. Він першим звернув увагу на відмінності між споживною вартістю та вартістю товару.

Державний діяч і письменник Давнього Риму Катон (234 - 149 рр. до н.е.) у дослідженні "Про землеробство" обґрунтував шляхи і методи розширення рабовласницьких латифундій з тим, щоб дістати більше доходу. Інший римський митець Варрон (І ст. до н.е.) у трьох книгах "Про сільське господарство" висловлював занепокоєння щодо перспектив рабовласницьких порядків, накреслив шляхи повернення до натурального господарства.

Колумелла (І ст. до н.е.) у своїх працях рекомендував відмовитися від рабської праці та передати ведення господарства колонам, праця яких вигідніша, ніж рабів. Інакше кажучи, йшлося про перехід суспільства до нового, феодального типу виробництва.

Зазначимо, що теоретична економічна думка в Давньому Римі не набула такого розвитку, як у Давній Греції.

2.3. Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм

Після падіння Римської імперії (V ст.) почалася так звана доба Середньовіччя, що тривала аж до XVII ст. Економіка цього періоду була переважно аграрною, панувало натуральне господарство. Мислення середньовічної людини мало теологічний характер. Економічна думка ще не відокремилась у самостійну галузь знань.

Середньовічні трактати містять численні конкретні господарські поради, різноманітні практичні рекомендації, але надто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення економічних процесів та явищ.

Основними джерелами економічної думки середньовічного суспільства є юридичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас відбилися в різних "єресях" та економічних вимогах селянських повстань.

В епоху феодалізму суспільство складалося передусім з класу феодалів і класу селян. Через це економічні вчення представників класу землевласників спрямовувалися на узурпацію селянських земель, виправдання феодальної організації господарства. Представники селян обґрунтували усуспільнення поміщицького землеволодіння, передачу землі селянам.

Так, Фома Аквінський (1225 — 1274 рр.) апологу вав приватну власність, вважав натуральне господарство основою добробуту людей, а його продукти - природним багатством. Золото як і срібло, на його думку, - штучне багатство, яке не може бути метою діяльності людини.

У Київській Русі утвердження феодальних порядків знайшло вираження у зведенні законів "Правда Русская" (XI - XII ст.). В ньому обґрунтовувалося право власності князів на майно, рабів та напіврабів, регулювалися торгівельні та кредитні відносини. У середні віки з'явилися "Домострой" Сильвестра та інші дослідження, в яких розглядалися проблеми організації феодального помістя, регулювання відносин між паном і його кріпосним залежним, між господарством і зростаючим ринком.

У пізньому середньовіччі (XVI - XVII ст.) феодалізм розкладається, виникають капіталістичні виробничі відносини. Великі географічні відкриття сприяли розвитку зовнішньої торгівлі, зумовили введення в обіг величезної кількості дорогоцінних металів за рахунок пограбування колоній. Зростання ролі ринку в житті суспільства, ускладнення суспільно-економічних відносин - все це зумовило становлення економічної теорії, як самостійної науки. На перших етапах економічна теорія виражала інтереси міцніючого класу буржуазії та прогресивні тенденції суспільного розвитку. Тоді ж з'явився термін "політична економія".

Капіталістичні відносини почали складатися передусім у сфері торгівлі. Тому і перша школа буржуазної політичної економії - меркантилізм - трактувала економічний розвиток так, начебто джерелом багатства суспільства є обіг, торгівля, а праця людей, зайнятих у цій сфері, особливо в галузі міжнародної торгівлі, забезпечує нагромадження багатства, яке тоді ототожнювалося з золотом.

Один з представників меркантилізму французький економіст А. Монкретьєн (1575 - 1621 рр.) у 1615 р. опублікував "Трактат політичної економії".

Англійський меркантиліст Томас Мен (1571 - 1641 рр.) обґрунтував, що баланс зовнішньої торгівлі є регулятором багатства країни. Для цього, на його думку, потрібно "продавати щорічно на більшу суму, ніж купувати".

У Росії ця течія економічної думки була представлена І. Посошковим (1652 - 1726 рр.). Він написав "Книгу о скудости и богатстве", в якій доводив, що багатство країни визначається добробутом народу. Він обстоював обмеження споживання іноземних товарів, пропонував створити мануфактури для переробки вітчизняної сировини і експорту переважно готових товарів з тим, щоб забезпечити якомога більше надходження металевих грошей в країну. Меркантилістичні ідеї І.Посошкова поєднувалися з вимогами поліпшення становища селян.

Мислення меркантилістів значно відрізняється від економічних поглядів античного світу. Керівним принципом останнього був аристотельський поділ господарства на економіку і хрематистика із засудження останньої як "ненормальної". У центрі уваги меркантилістів опиняється саме хрематистика -"породження" грошей грошима. Меркантилісти шукають зв'язок між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. І це було зумовлено особливістю епохи, коли домінував торговий капітал.

Отже, предметом дослідження меркантилістів є сфера обігу. Метод дослідження меркантилістів - збирання й описування реальних фактів та часткова їх класифікація, тобто коли прямують від конкретного до абстрактного, що є неминучім у період зародження будь-якої науки.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення. По-перше, багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто багатство - це не що інше, як нагромадження грошей. По-друге, виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку. По-третє, безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші. По-четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г – Г – Гроші, що породжують Гроші, - такою є формула капіталу в меркантилістів. По-п'яте, не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства. Обіг товарів усередині країни, на думку меркантилістів, хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших, проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства. Джерелом багатства є лише зовнішня торгівля. По-шосте, баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто треба менше купувати у іноземців і більше їм продавати.

Конкретна меркантилістська політика і теорія меркантилізму пройшла два

етапи в своєму розвиткові. Це ранній меркантилізм, або монетарна система, розвинений меркантилізм. Ранній меркантилізм виник ще до епохи великих географічних відкриттів. Найбільш відомими представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній меркантилізм ґрунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей із-за кордону, по-друге, - зберегти гроші в саме цій країні Звідси поставала вимога якнайбільшого нагромадження грошей у країні з одночасною забороною їх вивезення.

Властиві монетарному меркантилізму XVI ст. заходи - заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита, зниження позичкового проценту - неодноразово впроваджувалися, наприклад, в Іспанії, але не дали очікуваних результатів.

У другій половині XVI ст. система монетарного меркантилізму змінюється системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у XVII ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо С'єрра в Італії. Виникла система меркантилізму, для якої характерна теорія грошового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції, передусім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, ввезених в країну. З цією метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт, розширювалося мореплавство. На перший план висувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивного розвитку експорту. Держава запроваджувала систему митних заходів: ввезення іноземних товарів, що конкурують з вітчизняними, а також вивезення сировини, яку можна було б переробити всередині країни, оподатковуються високим митом. І навпаки, встановлюються заохочувальні премії за експорт деяких вітчизняних товарів. Отже, в центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збагачення країни.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти І науки україни харківська державна академія міського господарства методичні вказівки до вивчення курсу “загальна теорія систем І архітектура”

    Документ
    Методичні вказівки до вивчення курсу “Загальна теорія систем і архітектура” (для студентів 5 курсу денної форми навчання, спеціальності 8.120.102 - Містобудівництво, архітектор широкого профілю).
  2. О. А. Шекшуєв Рецензент: к е. н доц. В. В. Косов Харківська державна академія міського

    Документ
    Методичні матеріали для вивчення нормативної дисципліни “Міжнародна економіка” складені у відповідності до місця та значення дисципліни за структурно-логічною схемою,
  3. Міністерство освіти I науки україни

    Документ
    МЕТОДИЧНІ ВКАЗівКи до виконання практичних занять, розрахунково-графічного завдання й самостійної роботи з курсу "Садово-паркове та ландшафтне будівництво" (для студентів 3 курсу денної, 4 курсу заочної форм навчання спеціальності 6.
  4. Методичні рекомендації до вивчення курсу "Релігієзнавство". (для студентів 1-3 курсів усіх спеціальностей академії)

    Методичні рекомендації
    Пропоновані методичні рекомендації мають на меті допомогти студентам у вивченні курсу релігієзнавства. Вони написані на основі лекцій в об'сязі – 17 годин, які читає автор на відповідних курсах усіх факультетів ХДАМГ.
  5. Міністерство освіти та науки україни академії управління та інформаційних технологій “аріу” (2)

    Документ
    Матеріали доповідей учасників третьої науково-практичної конференції „Інформаційні технології в управлінні туристичною та курортно-рекреаційною економікою” (13-14 вересня 2007 року, Бердянськ) – Бердянськ: АУІТ “АРІУ”, 2007.

Другие похожие документы..